Німотоп розчин для інфузій 10 мг/50 мл в флаконах по 50 мл 5 шт

Блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. вибірково взаємодіє з кальцієвими каналами l-типу і блокує трансмембранне надходження іонів кальцію. особливістю препарату є переважний вплив на кровопостачання головного мозку. препарат має ділатірующее дію на судини головного мозку і має протиішемічними властивостями. нимодипин запобігає або усуває спазми судин головного мозку, що викликаються різними судинозвужувальними біологічно активними речовинами (серотонін, простагландинами, гістаміном), володіє нейро- і психотропної активністю. під впливом препарату більше збільшується перфузия в раніше уражених ділянках головного мозку з недостатнім кровопостачанням в порівнянні зі здоровими ділянками. особливо чітко цей ефект виявляється при спазмах кровоносних судин після субарахноїдального крововиливу. своєчасне призначення препарату сприяє зменшенню вираженості неврологічних симптомів, що виникають внаслідок ішемії мозку, а в ряді випадків - зниження смертності. нимодипин спричиняє протекторну дію щодо нейронів мозку, стабілізує їх функціональний стан. сприятливо впливає на пам'ять і підвищує концентрацію уваги.

При пероральному застосуванні активна речовина практично повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті, вже через 15 хв нимодипин визначається в плазмі крові у вигляді незміненої речовини та первинних метаболітів.

Після перорального застосування препарату (30 мг 3 рази на добу) максимальна концентрація в плазмі крові у пацієнтів похилого віку досягається через 0,6-1,6 год і становить в середньому 7,3-43,2 нг / мл. У молодих пацієнтів після прийому одноразових доз Німотопу 30 і 60 мг максимальна концентрація становить 16 ± 8 нг / мл і 31 ± 2 нг / мл відповідно. При підвищенні дози до 90 мг відзначають пропорційне підвищення рівня максимальної концентрації препарату в плазмі крові та підвищення значення AUC. Абсолютна біодоступність німодипіну становить близько 5-15%, що обумовлено інтенсивним (85-90%) метаболізмом препарату при першому проходженні через печінку. Нимодипин интесивно зв'язується з білками плазми крові (97-99%). Розподіл між плазмою крові та еритроцитами - 1: 1,2. При тривалій інфузії Німотопу зі швидкістю 0,03 мг/кг в 1 ч середня стійка концентрація препарату в плазмі крові становить 17,6-26,6 мг/мл. Після в / в болюсного введення концентрація німодипіну в плазмі крові має двофазний, з періодами напіввиведення 5-10 хв і близько 60 хв. Обсяг розподілу становить 0,9-1,6 л/кг, загальний кліренс - 0,6-1,9 л / год / кг. Препарат проникає через плаценту. Концентрація німодипіну і його метаболітів в грудному молоці значно перевищує концентрацію в плазмі крові. Нимодипин добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр і виявляється в спинномозковій рідині в концентрації, що становить 0,5% рівня препарату в плазмі крові.

Нимодипин метаболізується шляхом дегидрогенизации дегідроперідінового кільця і окисного розщеплення ефірів. Три основних метаболіти, що визначаються в плазмі крові, не мають клінічно значущої фармакологічної активності. Вплив німодипіну на активність печінкових ферментів не вивчалось. Виводиться з організму у вигляді метаболітів: 50% введеної дози - із сечею, 30% - з жовчю. Період напіввиведення становить 1,1-1,7 год. Остаточний період напіввиведення - 5-10 год.

Профілактика і лікування ішемічних неврологічних розладів, викликаних спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми (препарат призначають після попереднього курсу інфузійної терапії розчином німодипіну). лікування функціональних порушень мозкової діяльності внаслідок порушення мозкового кровообігу у осіб похилого віку з вираженою симптоматикою (погіршення пам'яті, зниження концентрації уваги, зміна настрою).

В / в інфузія. курс інфузійної терапії починають з в / в крапельного введення Німотопу дорослим в дозі 2 мг (10 мл розчину) протягом 2 ч. з огляду на масу тіла пацієнта, за 1 год вводять 0,015 мг/кг. за умови гарної переносимості препарату (відсутність вираженої гіпотензії) дозу підвищують до 2 мг / год (близько 0,030 мг/кг в 1 ч). у хворих з масою тіла менше 70 кг або лабільним пекло введення препарату слід починати з дози 0,5 мг / год (2,5 мл розчину на годину).

Інфузійний розчин Німотоп застосовують для безперервного в / в вливання через центральний катетер із застосуванням інфузійного насосу і трехканального крана одночасно з одним з наступних розчинів: 5% розчину глюкози, 0,9% натрію хлориду, розчину Рінгера з молочною кислотою і магнезією, р-ра декстрану 40 або 6% р-ра гідроксіетілового крохмалю в співвідношенні приблизно 1: 4 (Німотоп / інший р-р). В якості супутньої інфузії також можна використовувати манітол, людський альбумін або кров.

Р-р Німотопу не можна додавати в інфузійний флакон або змішувати з іншими препаратами. Рекомендується продовжувати введення німодипіну по ходу анестезії, хірургічних втручань та ангіографії.

З профілактичною метою в / в терапію німодипіном слід починати не пізніше ніж через 4 дні після крововиливу і продовжувати протягом усього періоду максимального ризику розвитку вазоспазму, тобто до 10-14 днів після субарахноїдального крововиливу. Протягом наступних 7 днів після закінчення інфузійної терапії рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну дорослим в дозі 60 мг 6 разів на добу (кожні 4 год). Якщо в процесі терапевтичного або профілактичного застосування розчину Німотоп проводиться хірургічне лікування крововиливу, в / в терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання.

терапевтичне застосування

У разі вже виявлених ішемічних неврологічних порушень, обумовлених вазоспазмом внаслідок субарахноїдального крововиливу, інфузійну терапію необхідно починати якомога раніше і проводити протягом не менше 5, але не більше 14 днів. Після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну дорослим в дозі 60 мг 6 разів на добу (кожні 4 год).

Введення в цистерни головного мозку. В ході хірургічного втручання свіжоприготований розчин німодипіну (1 мл інфузійного розчину Німотоп і 19 мл розчину Рінгера), підігрітого до середньої температури тіла, можна вводити інтрацистернально. Р-р необхідно використовувати відразу після приготування.

У разі виникнення у пацієнта несприятливих реакцій на застосування препарату необхідно або знизити дозу, або припинити терапію німодипіном. При тяжких порушеннях функції печінки, особливо при цирозі печінки, біодоступність німодипіну може підвищиться внаслідок зменшення повноти первинного метаболізму і уповільнення метаболічної інактивації. При цьому побічні реакції (наприклад зниження артеріального тиску) можуть бути більш вираженими. У таких випадках дозу препарату необхідно знизити, орієнтуючись на рівень артеріального тиску, а при необхідності та скасувати лікування.

Після курсу інфузійної терапії Німотоп призначають всередину по 60 мг (2 таблетки, вкриті оболонкою) 6 разів на добу. При субарахноїдальний крововилив, обумовленому розривом аневризми, рекомендується пероральне застосування препарату протягом 7 днів після закінчення 5-14 денний інфузійної терапії розчином німодипіну.

При лікуванні функціональних порушень мозкової діяльності у пацієнтів похилого віку рекомендована доза (якщо не призначена інша) - по 1 таблетці Німотопу 3 рази в день (30 мг 3 рази на день). Тривалість прийому Німотопу встановлюють індивідуально. Вона може складати декілька місяців, після чого вони слід уточнити необхідність подальшого прийому препарату.

Таблетки приймають не розжовуючи з невеликою кількістю рідини незалежно від прийому їжі з інтервалом не менше 4 год.

Індивідуальна підвищена чутливість до препарату; період вагітності та годування груддю, виражені порушення функції печінки, в тому числі цироз печінки.

З боку шлунково-кишкового тракту - можливі диспепсичні явища, нудота, в окремих випадках діарея, сухість у роті, зміна апетиту, в поодиноких випадках - непрохідність кишечника внаслідок його паралічу.

З боку нервової системи - можливі запаморочення, головний біль, порушення сну, психомоторна гіперреактивність, агресивність, гіперкінези, депресія.

З боку серцево-судинної системи - можливо виражене зниження артеріального тиску (особливо на тлі початкового підвищення його рівня), гіперемія обличчя, припливи, відчуття жару в голові, підвищене потовиділення, а також брадикардія; в більш рідкісних випадках - тахікардія.

З боку системи крові - в дуже рідкісних випадках (1%) - тромбоцитопенія.

З боку лабораторних показників - підвищення активності трансаміназ, лужної фосфатази та гамма-глутамілтрансферази, порушення функції нирок з підвищенням концентрації сечовини та / або креатиніну в плазмі крові. При лікуванні необхідно враховувати, що препарат містить 23,7 об.% Спирту (200 мг спирту на 1 мл розчину) і 17% поліетиленгліколю 400.

Місцеві реакції - флебіт (при введенні інфузійного розчину Німотопу в периферичні судини без супутнього розчину).

Спеціальні застереження та запобіжні заходи. тривале в / в вливання Німотопу слід проводити за допомогою інфузійного насосу через центральний катетер, одночасно вливаючи кровозамінники або засоби, що заповнюють ОЦК (5% р-р глюкози, 0,9% Нартов хлориду, розчин Рінгера з молочною кислотою і магнезією, р -р декстрану 40, 6% р-р крохмалю, манітол, людський альбумін, кров. німотоп не можна додавати в інфузійний пакет / флакон або змішувати з іншими препаратами. для забезпечення достатнього розведення Німотопу обсяг вводяться супутніх інфузійних розчинів повинен становити не менше 1000 мл/добу. слід враховувати, що в / в терапію необхідно починати не пізніше ніж через 4 дні після крововиливу.

Оскільки німодипін абсорбується полівінілхлоридом, для парентерального введення Німотопу необхідно використовувати тільки системи з поліетиленовими трубками. Для сполучення поліетиленової трубки, по якій надходить розчин німодипіну, каналу для надходження супутнього розчину та центрального катетера необхідно використовувати трьохканальний кран.

Нимодипин чутливий до впливу світла, тому необхідно берегти препарат від прямого попадання на нього сонячного світла: слід застосовувати шприци та з'єднувальні трубки чорного, коричневого, жовтого або червоного кольору; крім того, інфузійний насос та трубки доцільно обернути світлонепроникної папером. При розсіяному денному світлі або штучному освітленні Німотоп можна використовувати протягом 10 год без проведення спеціальних запобіжних заходів.

Застосування німодипіну потребує особливої обережності при генералізованому набряку тканин головного мозку, вираженому підвищенні внутрішньочерепного тиску, при артеріальній гіпотензії з рівнем систолічного тиску менше 100 мм рт. ст. При лікуванні пацієнтів літнього віку з вираженими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації 20 мл/хв) і тяжкою патологією серцево-судинної системи рекомендується індивідуальний підбір дози препарату і систематичний контроль артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, ЕКГ, показників функції нирок і печінки. У разі необхідності показано зниження дози або відміна препарату.

Період вагітності та годування груддю. Дослідження з метою вивчення впливу інфузійного розчину німодипіну на репродуктивну функцію не проводилися. У період вагітності Німотоп повинен призначатися суворо за життєвими показаннями. Досвіду застосування препарату у дітей немає.

Здатність керувати автомобілем і механізмами може бути порушена у зв'язку з можливим виникненням запаморочення.

У пацієнтів з підвищеним ад, що приймають антигіпертензивні препарати, прийом німодипіну може підсилювати дію останніх. тому одночасне в / в введення блокаторів β-адренорецепторів може призвести до подальшого зниження пекло і порушення серцевої діяльності, можливе посилення негативного інотропного дії аж до розвитку декомпенсованої серцевої недостатності. тривалий прийом німодипіну з антидепресантом нортриптиліном призводить до незначного підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові; концентрація нортриптиліну не змінюється. не виявлено взаємодії німодипіну з галоперидолом у пацієнтів, які застосовують його тривалий час. протиепілептичні засоби (фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін) значно знижують біодоступність німодипіну, тому одночасне застосування Німотопу і цих препаратів протипоказано.

З огляду на виражений метаболізм німодипіну в печінці, при одночасному застосуванні Німотопу з циметидином, інгібітором мікросомального окислення в печінці, можливі підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові та посилення його гіпотензивної дії. Одночасне застосування Німотопу і антагоніста _{Н2-рецепторів} циметидину або препаратів вальпроєвої кислоти може призвести до підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові. Тривале спільне застосування Німотопу і флуоксетину призводило до підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові майже на 50%. Концентрація і дію флуоксетину значно знижуються, а концентрація його активного метаболіту не змінювалася. Одночасне в / в призначення зидовудину і німодипіну призводить до значного збільшення AUC для зидовудину, зниження обсягу його розподілу і кліренсу. Нимодипин метаболізується через систему Р450 3А4, локалізірущуюся в слизовій оболонці кишечника і печінки. Тому препарати, що впливають на цю ферментну систему, можуть змінити первинний метаболізм або кліренс німодіпна. Необхідно по можливості уникати одночасного призначення німодипіну з антагоністами кальцію (наприклад ніфедипіном, дилтіаземом або верапамілом) або з препаратами L-ДОПА (при необхідності такого лікування воно повинно проводитися під контролем лікаря). Виходячи з досвіду застосування інших антагоністів кальцію, можна очікувати, що рифампіцин підсилить метаболізм німодипіну внаслідок індукції ферментів. Отже, ефективність препарату Німотоп при одночасному застосуванні з рифампіцином буде знижена.

Спільне застосування Німотопу з нефротоксичними препаратами (наприклад аміноглікозидами, цефалоспоринами, фуросемідом) може викликати порушення функції нирок. Подібне лікування повинно проводитися під ретельним наглядом лікаря. У разі виявлення порушення функції нирок лікування німодипіном необхідно припинити.

Інфузійний розчин Німотопу містить 23,7 об.% Спирту, тому необхідно враховувати можливу взаємодію спирту з іншими лікарськими засобами.

Грейпфрутовий сік пригнічує окислювальний метаболізм дигідропіридинів. Тому одночасне застосування грейпфрутового соку і німодипіну не рекомендується, оскільки це може привести до підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові.

Симптоми (при гострому передозуванні): виражена артеріальна гіпотензія, тахікардія або брадикардія, нудота, диспепсичні явища, ознаки порушення діяльності центральної нервової системи.

Лікування: негайна відміна препарату, при пероральному прийомі Німотопу показано промивання шлунка з подальшим призначенням активованого вугілля. При подальшій вираженої гіпотензії в / в вводять допамін або норадреналін. Гемодіаліз неефективний через інтенсивне зв'язування препарату з білками крові. Оскільки специфічний антидот не відомий, терапія симптоматична.

При температурі не вище 30 °C в сухому, захищеному від світла місці.

діюча речовина: nimodipine;

1 флакон 50 мл містить 10 мг німодипіну;

допоміжні речовини: спирт етиловий 96%, макрогол 400, натрію цитрат, кислота лимонна безводна, вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий злегка жовтуватий розчин.

Селективні блокатори кальцієвих каналів з переважним впливом на судини.

Код АТХ С08С А06.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Німодипін є антагоністом кальцієвих каналів1,4-дигідропіридинової групи. У зв’язку із високою ліпофільністю речовина добре проникає через гематоенцефалічний бар’єр. У ході доклінічних досліджень було встановлено, що німодипін, проявляючи високу афінність і селективність, зв’язується із кальцієвими каналами Ca²⁺ L-типу та блокує трансмембранне проникнення Ca²⁺. При патологічних станах, пов’язаних із підвищеним проникненням іонів Ca²⁺ до нервових клітин, наприклад, при церебральній ішемії, вважають, що німодипін покращує їхню стабільність та функціональні властивості. Ішемічні неврологічні ураження у пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом та рівень смертності при застосуванні німодипіну суттєво знижуються.

Фармакокінетика

Абсорбція

Активна речовина німодипін практично повністю всмоктується при пероральному застосуванні. Вже через 10−15 хвилин після прийому таблетованої форми препарату діюча речовина у незміненому вигляді та ранні метаболіти першого проходження можуть бути виявлені у плазмі крові. У осіб літнього віку після багаторазового перорального застосування препарату (30 мг 3 рази на добу) середня пікова концентрація у плазмі крові (Cmax) становить 7,3–43,2 нг/мл і досягається через 0,6−1,6 годин (tmax). У молодих осіб після однократного прийому препарату у дозі 30 мг або 60 мг середня пікова концентрація у плазмі крові становить 16±8 нг/мл та 31±12нг/мл відповідно. Пікова концентрація у плазмі і площа під кривою концентрації (AUC) зростає пропорційно до дози аж до найвищої досліджуваної дози (90 мг). При дозуванні

0,03 мг/кг/год (безперервна інфузія) досягається рівноважна концентрація у плазмі крові, що становить 17,6−26,6 нг/мл. Після внутрішньовенної болюсної ін’єкції спостерігалося двофазне зниження рівня концентрації німодипіну у плазмі крові із періодом напіввиведення 5−10 хвилин та близько 60 хвилин.

Розрахований об’єм розподілу (Vss, двокомпонентна модель) у разі внутрішньовенного введення дорівнює 0,9−1,6 л/кг маси тіла. Загальний (системний) кліренс становить 0,6−

1,9 л/год/кг.

Зв’язування з білками та розподіл

Німодипін на 97−99% зв’язується з білками плазми крові. У ході доклінічних досліджень німодипін продемонстрував здатність перетинати плацентарний бар’єр. Незважаючи на відсутність таких даних для людини, можливе проникнення препарату через гематоплацентарний бар’єр у жінок. У ході доклінічних досліджень у молоці годуючої тварини були виявлені значно вищі концентрації німодипіну та/або його метаболітів, ніж у плазмі крові. У грудному молоці людини німодипін визначається у концентраціях, подібних до таких у плазмі крові.

Після перорального та внутрішньовенного введення німодипін можна виявити у спинномозковій рідині у концентрації, яка становить близько 0,5% концентрації, визначеної у плазмі крові. Це є приблизно еквівалентним концентрації незв’язаної речовини у плазмі крові.

Метаболізм, виведення та екскреція

Німодипін метаболізується через систему цитохрому P4503A4, головним чином шляхом дегідрогенізації дигідропіридинового кільця та окислювального розщеплення ефіру. Окислювальне розщеплення ефіру, гідроксилювання 2- та 6-метил-груп та глюкуронізація як реакція кон’югації є подальшими важливими ланками метаболізму препарату. Три основні метаболіти, визначені у плазмі крові, не виявили або виявили лише незначну залишкову терапевтичну активність.

Не виявлено індукуючої або інгібуючої активності щодо ферментів печінки. Виведення метаболітів у людини здійснюється на 50 % нирками та на 30 % через жовчовивідні шляхи.

Кінетика виведення є лінійною. Період напіввиведення німодипіну становить від 1,1 до 1,7 години. Термінальний період напіввиведення 5−10 годин не є релевантним для встановлення інтервалу між прийомом доз лікарського засобу.

Середня прогресія концентрації німодипіну у плазмі крові після перорального прийому таблетки 30 мг та після внутрішньовенного введення у вигляді інфузії 0,015 мг/кг за 1 годину (n=24, особи літнього віку)

Біодоступність

Завдяки інтенсивному метаболізму при першому проходженні через печінку (перше проходження близько 85−95 %) абсолютна біодоступність становить 5−15 %.

Дані доклінічних досліджень з безпеки

Дані доклінічних досліджень не виявили специфічних ризиків для людини на підставі стандартних досліджень токсичності одноразової та багаторазових доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та впливу на фертильність у чоловіків та жінок.

Профілактика і лікування ішемічних неврологічних розладів, обумовлених спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми.

Індивідуальна підвищена чутливість до німодипіну або до будь-якого компонента препарату.

Лікарські засоби, які впливають на німодипін

Флуоксетин

Одночасне застосування німодипіну та антидепресанту флуоксетину спричиняє збільшення концентрації німодипіну у плазмі крові майже на 50 % у рівноважному стані. Рівень флуоксетину у плазмі крові значно знижується, тоді як дія його активного метаболіту норфлуоксетину не змінюється (див. розділ «Особливості застосування»).

Нортриптилін

Одночасне застосування німодипіну з нортриптиліном призводить до незначного зниження експозиції німодипіну у рівноважному стані, концентрація нортриптиліну у плазмі крові залишається незміненою.

Вплив німодипіну на інші лікарські засоби

Антигіпертензивні засоби

Німодипін може посилювати гіпотензивний ефект таких антигіпертензивних препаратів при їх одночасному призначенні:

- діуретиків,

- β-блокаторів,

- інгібіторів АПФ (інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту),

- A1-антагоністів,

- інших антагоністів кальцію,

- α-адреноблокаторів,

-інгібіторів фосфодіестерази-5,

- α-метилдопи.

Однак якщо неможливо уникнути комбінацій такого типу, необхідно уважно стежити за станом пацієнта.

Зидовудин

У ході досліджень на мавпах встановлено, що одночасне внутрішньовенне застосування німодипіну (у вигляді болюсної ін’єкції) і анти-ВІЛ препарату зидовудину призводить до значного збільшення рівня зидовудину у плазмі крові (AUC) і зниження об’єму його розподілу та кліренсу.

При одночасному внутрішньовенному введенні німодипіну з β-адреноблокаторами можливе взаємне підсилення негативного інотропного ефекту та навіть розвиток застійної серцевої недостатності.

Потенційно нефротоксичні лікарські засоби

Одночасна терапія потенційно нефротоксичними препаратами (наприклад аміноглікозидами, цефалоспоринами, фуросемідом) або лікування пацієнтів із порушеною функцією нирок може викликати подальше погіршення функції нирок. Подібне лікування слід проводити під ретельним контролем функції нирок. Якщо виявлено погіршення функції нирок, необхідно розглянути питання про припинення терапії німодипіном (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, несумісні з алкоголем

Інфузійний розчин Німотоп® містить 23,7 об’ємних % спирту, необхідно враховувати можливу взаємодію із лікарськими засобами, несумісними з алкоголем (див. розділ «Особливості застосування»).

Рекомендується ретельний моніторинг стану пацієнта при підвищенні внутрішньочерепного тиску або підвищеному вмісті води у тканинах головного мозку (генералізованому набряку головного мозку), хоча застосування німодипіну не асоційоване із підвищенням внутрішньочерепного тиску.

Застосування німодипіну потребує особливої обережності при артеріальній гіпотензії (рівень систолічного тиску менше 100 мм рт. ст.).

У пацієнтів із нестабільною стенокардією або протягом перших 4 тижнів після розвитку гострого інфаркту міокарда лікар повинен ретельно зважати співвідношення потенційного ризику (наприклад, знижений коронарний кровотік та міокардіальна ішемія) та користі від призначення препарату (наприклад, покращення мозкової перфузії).

Якщо є необхідність у одночасному застосуванні антигіпертензивних препаратів, Німотоп®, розчин для інфузій, слід призначати тільки за умови проведення ретельного моніторингу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасна терапія потенційно нефротоксичними препаратами (наприклад аміноглікозидами, цефалоспоринами, фуросемідом) або лікування пацієнтів із порушеною функцією нирок може спричинити подальше погіршення функції нирок. Подібне лікування слід проводити під ретельним контролем функції нирок. Якщо виявлено погіршення функції нирок, необхідно розглянути питання про припинення терапії німодипіном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Активна речовина препарату Німотоп®, розчину для інфузій, є дещо фоточутливою, тому слід уникати прямого попадання сонячного світла при його застосуванні. Однак якщо Німотоп®, розчин для інфузій, вводять при розсіяному денному світлі або штучному освітленні, протягом 10 годин спеціальні захисні заходи не потрібні. Якщо неможливо уникнути попадання сонячних променів під час інфузії, слід вжити відповідних застережних заходів (таких як захист інфузійного насоса та системи світлонепроникною обгорткою; використання тонованих систем для інфузії).

Попередження

Цей лікарський засіб містить 23,7 об’ємних % етанолу.

Лікарський засіб містить 1 ммоль (23 мг) натрію на 1 флакон (50 мл розчину), що еквівалентно 1,15 % максимальної добової дози натрію (2 г) згідно з рекомендаціями ВООЗ для дорослої людини.

Німотоп®, розчин для інфузій – це прозорий злегка жовтуватий розчин. Флакони із мутним розчином або розчином зі зміненим кольором необхідно вилучити. Будь-які залишки невикористаного препарату слід утилізувати.

Вагітність

Немає даних відповідних контрольованих клінічних досліджень щодо застосування препарату вагітним жінкам. Тому, якщо потрібно застосувати препарат Німотоп® під час вагітності, слід ретельно зважити користь і потенційний ризик від прийому препарату залежно від тяжкості клінічної картини.

Годування груддю

Виявлено, що концентрація німодипіну та його метаболітів у грудному молоці за порядком величин відповідає такій концентрації у плазмі крові матері. Тому під час застосування препарату слід припинити годування груддю.

Фертильність

У поодиноких випадках в умовах запліднення in vitro антагоністи кальцію асоціювалися з оборотними біохімічними змінами в ділянці голівки сперматозоїдів, що може призводити до порушення функції сперми. Невідомо, наскільки значущими є ці зміни при короткотривалому лікуванні.

Здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами може бути порушена у зв’язку із можливим виникненням запаморочення. При застосуванні інфузійного розчину Німотоп® цей фактор зазвичай не має значення.

Дозування

Курс інфузійної терапії розпочинають із внутрішньовенного введення препарату Німотоп® у дозі 1 мг німодипіну/(5 мл розчину для інфузій)/год протягом перших 2 годин (близько 15 мкг/кг/год).

За умови доброї переносимості препарату і при відсутності вираженої артеріальної гіпотензії після перших двох годин введення дозу збільшують до 2 мг німодипіну/(10 мл розчину для інфузій)/год (близько 30 мкг/кг/год).

Пацієнтам із масою тіла значно менше 70 кг і особам із лабільним артеріальним тиском введення препарату слід розпочинати з дози 0,5 мг/(2,5 мл препарату Німотоп®, розчину для інфузій)/год.

Введення в цистерни головного мозку.

У ході хірургічного втручання свіжоприготований розчин німодипіну (1 мл інфузійного розчину Німотоп® і 19 мл розчину Рінгера), підігрітий до температури тіла, можна вводити інтрацистернально. Вказаний розчин необхідно використати одразу після приготування.

Пацієнтам, у яких спостерігаються супутні небажані реакції, може бути потрібне зменшення дози або припинення лікування.

У разі одночасного застосування з препаратами, індукуючими або інгібуючими систему цитохрому P450 3A4, може бути потрібна корекція дози (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти із порушенням функції печінки

У разі тяжких порушень функції печінки, особливо при цирозі печінки, біодоступність німодипіну може підвищуватися у зв’язку зі зниженням ефекту першого проходження та зниженням метаболічного кліренсу. Дія препарату та побічні реакції, наприклад артеріальна гіпотензія, у цих пацієнтів можуть бути більш вираженими.

У таких випадках слід зменшити дозу або у разі необхідності розглянути питання про припинення лікування.

Спосіб та тривалість застосування

Пацієнтам, яким об’ємне перевантаження небажане або протипоказане, препарат можна вводити через центральну вену за допомогою катетера без додаткового введення супутнього розчину для інфузій.

Розчин для інфузій Німотоп® призначають у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії через центральний катетер із використанням інфузійного насоса. Системи з’єднуються одна з одною за допомогою триканального блока-клапана. Розчин для інфузій Німотоп® не рекомендується вводити в пакет або флакон із коінфузійним розчином та не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

Препарат можна вводити разом з одним із таких розчинів: 5% розчином глюкози, 0,9% розчином натрію хлориду, розчином Рінгера лактату, розчином Рінгера лактату з магнієм, розчином декстрану 40, полі (0-2-гідроксіетил) крохмалю 6%, альбуміном плазми крові 5% або цільною кров’ю. З огляду на результати досліджень, манітол також можна вводити у період до 24 годин як коінфузію. Співвідношення Німотоп®, розчин для інфузій, та супутній розчин має становити 1:4.

Призначення препарату Німотоп®, розчину для інфузій, може бути продовжено протягом анестезії, хірургічного втручання та ангіографії.

Профілактичне застосування

Внутрішньовенну терапію німодипіном слід розпочинати не пізніше ніж через 4 дні після крововиливу і продовжувати протягом усього періоду максимального ризику розвитку вазоспазму, тобто до 10−14 дня після субарахноїдального крововиливу.

Якщо у процесі профілактичного застосування розчину Німотоп® проводиться хірургічне лікування крововиливу, внутрішньовенну терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання.

Після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів або довше рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну у дозі 60 мг 6 разів на добу із дотриманням інтервалу між прийомами не менше 4 годин.

Терапевтичне застосування.

Якщо вже наявні ішемічні неврологічні порушення, спричинені вазоспазмом внаслідок субарахноїдального крововиливу, інфузійну терапію потрібно розпочинати якомога раніше і проводити протягом щонайменше 5 днів, але не більше 14 днів.

Після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну у дозі 60 мг 6 разів на добу із дотриманням інтервалу між прийомами не менше 4 годин.

Якщо в процесі терапевтичного застосування розчину Німотоп® проводиться хірургічне лікування крововиливу, внутрішньовенну терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату Німотоп® для лікування дітей (віком до 18 років) не встановлені. Оскільки на даний момент досвід застосування німодипіну для лікування дітей є недостатнім, препарат Німотоп® не призначений для лікування пацієнтів цієї вікової групи.

Симптоми інтоксикації: при гострому передозуванні спостерігаються виражена артеріальна гіпотензія, тахікардія або брадикардія, нудота, а у разі перорального передозування – розлади з боку шлунково-кишкового тракту і нудота.

Лікування інтоксикації: при гострому передозуванні рекомендується негайна відміна препарату. При призначенні екстреної допомоги керуються симптомами. При пероральному застосуванні німодипіну як екстреної терапії рекомендується промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля. При подальшому зниженні артеріального тиску внутрішньовенно вводять норадреналін або допамін. Оскільки специфічний антидот невідомий, при лікуванні інших побічних реакційкеруються найбільш вираженими симптомами.

Нижче наведено перелік побічних реакцій, визначених у ході клінічних досліджень при застосуванні німодипіну за показанням субарахноїдальний крововилив внаслідок аневризми, які розподілено за частотою згідно з категоріями CIOMS ΙΙΙ (плацебо-контрольовані дослідження: німодипін N=703; плацебо N=692; неконтрольовані дослідження: німодипін N=2496 – за станом на 31 серпня 2005 р.)

У межах кожної групи відповідно до частоти виникнення побічні реакції наведено в порядку зниження їхнього ступеня тяжкості. Перелічені нижче побічні реакції розподілені за частотою виникнення відповідно до такої градації: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100,

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Вони дають змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик щодо препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

4 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від світла у недоступному для дітей місці.

Німодипін, активна речовина інфузійного розчину Німотоп®, абсорбується полівінілхлоридом, тому для парентерального введення препарату Німотоп® необхідно використовувати тільки системи з поліетиленовими трубками.

Розчин для інфузій Німотоп® не рекомендується вводити в пакет або флакон із коінфузійним розчином та не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

По 50 мл у флаконі; по 1 флакону разом з поліетиленовою сполучною трубкою для інфузомата у картонній коробці, по 5 коробок в упаковці з поліетилену.

За рецептом.

Байєр АГ.

Кайзер-Вільгельм-Алее, 51368, Леверкузен, Німеччина.