Торгівельна назва | Нурофєн |
Діючі речовини | Ібупрофен |
Кількість діючої речовини: | 400 мг |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 12 таблеток |
Первинна упаковка: | блістер |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Не має значення |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Імпортний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Оригінал |
Виробник: | РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХЕЛСКЕР ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД |
Країна виробництва: | Великобританія |
Заявник: | Реккітт Бенкізер |
Умови відпуску: | Без рецепта |
Код АТС M Препарати для лікування захворювань кістково-мʼязової системи M01 Протизапальні і знеболюючі засоби M01A Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби M01AE Похідні пропіонової кислоти M01AE01 Ібупрофен |
Фармакодинаміка. ібупрофен - це НПЗП, похідне пропіонової кислоти, який продемонстрував свою ефективність шляхом пригнічення синтезу простагландинів. у людини ібупрофен зменшує біль при запаленні, набряки та лихоманку. крім того, ібупрофен можна зупинити пригнічує агрегацію тромбоцитів.
Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти щодо агрегації тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену 400 мг в межах 8 ч до або 30 хв після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниження впливу ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегаціютромбоцитів. Хоча існує невпевненість щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити вірогідність, що регулярне тривале застосування ібупрофену може зменшити вираженість кардіопротекторну ефекту низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичний застосуванні ібупрофену такий клінічно значимий ефект вважається малоймовірним. Нурофен полегшує біль, зменшує запалення і знижує температуру тіла.
Фармакокінетика. Ібупрофен швидко всмоктується після прийому і швидко розподіляється у всьому організмі. Виведення є швидким та повним і відбувається через нирки. C max в плазмі крові досягається через 45 хв після перорального застосування натщесерце. При застосуванні з їжею C max досягається через 1-2 ч. Це час може варіювати для різних лікарських форм. Т ½ становить близько 2 год.
У пацієнтів похилого віку не спостерігається істотних відмінностей в фармакокінетичному профілі.
В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений в грудному молоці в дуже низьких концентраціях.
Нурофен - симптоматичне лікування головного і зубного болю, болю при менструації, невралгії, болі в спині, суглобах, м'язах, при ревматичного болю, а також при симптомах застуди та грипу.
Нурофен Форте - симптоматичне лікування головного болю, в тому числі мігрені, зубного болю, дисменореї, невралгії, болі в спині, суглобах, м'язах, при ревматичного болю, а також при ознаках застуди та грипу.
Нурофен. тільки для короткочасного застосування. таблетки необхідно запивати водою, не розжовуючи. під час короткочасного застосування, якщо симптоми зберігаються або погіршуються, пацієнту слід звернутися до лікаря.
Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування мінімальної ефективної дози протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів. Якщо симптоми зберігаються більше 5 днів від початку лікування або погіршуються, слід звернутися до лікаря.
Препарат призначають дорослим і дітям з масою тіла 20 кг (у віці близько 6 років). Рекомендована добова доза препарату становить 20-30 мг/кг маси тіла на добу. Чи не перевищувати дозу 30 мг/кг маси тіла.
Дітям з масою тіла 20-30 кг (6-11 років) призначають 200 мг (1 таблетка) на прийом. Повторну дозу при необхідності - через 6 годин. Не перевищувати дозу 600 мг (3 таблетки) на добу.
Дорослим і дітям з масою тіла 30 кг застосовувати по 200-400 мг (1-2 таблетки) на прийом. Повторну дозу застосовують при необхідності через 4-6 ч. Чи не перевищувати дозу 1200 мг (6 таблеток) протягом 24 год.
Особам літнього віку не потрібне спеціальне дозування.
Нурофен Форте. Для перорального прийому при нетривалому застосуванні.
Дорослі та діти віком старше 12 років. Препарат застосовують по 1 таблетці кожні 4 ч. Таблетки необхідно запивати водою. Не приймати 3 таблеток протягом 24 год. Максимальна добова доза становить 1200 мг.
Мінімальну ефективну дозу слід застосовувати протягом найменшого можливого періоду, необхідного для усунення симптомів. У разі необхідності застосовувати препарат 10 днів, якщо симптоми не зникають або збільшується їх вираженість, пацієнт повинен звернутися до лікаря.
Пацієнтам літнього віку не потрібне спеціальне дозування.
Пацієнтам з порушенням функції нирок і печінки легкого або помірного ступеня тяжкості не потребують корекції дози.
Підвищена чутливість до ібупрофену або будь-якого компонента препарату.
Реакції гіперчутливості (наприклад БА, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив'янка), які відзначали раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів.
Виразкова хвороба шлунка / кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (2 і більш виражених епізоду виразкової хвороби або кровотечі).
Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов'язана з прийомом нестероїдних протизапальних засобів, в анамнезі.
Тяжке порушення функції печінки, нирок; серцева недостатність (клас IV за класифікацією NYHA).
Останній триместр вагітності.
Порушення кровотворення або згортання крові.
Запальне захворювання кишечника в активній стадії.
Цереброваскулярні або інші кровотечі (Нурофен Форте).
Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні ібупрофену, так і інших нестероїдних протизапальних засобів, класифіковані за системами органів і частотою їх прояву: дуже часто (≥1 / 10); часто (≥1 / 100, 1/10); нечасто (≥1 / 1000, 1/100); рідко (≥1 / 10 000, 1/1000); дуже рідко (1/10 000) і невідомо (не підлягає оцінці через обмежену кількість наявних даних).
Перелік таких побічних реакцій відноситься спостерігався при застосуванні ібупрофену в безрецептурних дозах при короткочасному застосуванні. При лікуванні хронічних станів, тривалому лікуванні можуть виникати додаткові побічні ефекти.
Найчастіше відзначалися побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту. В основному побічні реакції є залежними від дози, в тому числі ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить від дози та тривалості лікування.
З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко - порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є лихоманка, біль в горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, важка форма виснаження, незрозуміле кровотеча і гематоми невідомої етіології.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості 1; нечасто - кропив'янка і свербіж; дуже рідко - тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика і гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк або важкий шок); частота невідома - реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, загострення БА, бронхоспазм або задишку.
З боку нервової системи: нечасто - головний біль; дуже рідко - асептичний менінгіт 2.
З боку серцевої системи: частота невідома - серцева недостатність, набряк.
Дані клінічного дослідження і епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі 2400 мг/добу і при тривалому лікуванні, може бути пов'язано з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).
З боку судинної системи: частота невідома - АГ.
З боку травної системи: нечасто - біль у животі, нудота, диспепсія; рідко - діарея, метеоризм, запор і блювота; дуже рідко - виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, кривава блювота, іноді летальні (особливо у пацієнтів похилого віку), виразковий стоматит, гастрит; частота невідома - загострення коліту та хвороби Крона.
З боку печінки: дуже рідко - порушення функції печінки.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто - різні висипання на шкірі; дуже рідко - можуть виникати важкі форми шкірних реакцій, такі як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса - Джонсона, мультиформна еритема і токсичний епідермальний некроліз.
З боку дихальних шляхів і органів середостіння: частота невідома - реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, бронхоспазм або задишку.
З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко - гостре порушення функції нирок, папіллонекроз, особливо при тривалому застосуванні, пов'язаний з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові, і набряк; частота невідома - ниркова недостатність.
Лабораторні дослідження: дуже рідко - зниження рівня гемоглобіну.
Опис окремих побічних реакцій
1 Є повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості після лікування ібупрофеном. До таких реакцій відносяться (а) неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, (б) реакції з боку дихальних шляхів, включаючи астму, загострення БА, бронхоспазм або задишку або (в) різні порушення з боку шкіри, включаючи висип різного типу, свербіж, кропив'янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк і рідше - ексфоліативний і бульозний дерматози (включаючи епідермальнийнекроліз і мультиформна еритема).
2 Механізм патогенезу асептичного менінгіту, викликаного лікарським засобом, зрозумілий не в повній мірі. Однак наявні дані по асептичного менінгіту, пов'язаного з прийомом нестероїдних протизапальних засобів, вказують на реакцію гіперчутливості (у зв'язку зі ставленням у часі з прийомом препарату і зникненням симптомів після відміни препарату). Зокрема, при лікуванні ібупрофеном пацієнтів з аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту (таких як ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювота, лихоманка і дезорієнтація).
Побічні ефекти можна знизити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, необхідної для купірування симптомів протягом короткого періоду.
У осіб похилого віку спостерігається підвищена частота розвитку побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, які можуть бути летальними.
Вплив на серцево-судинну і цереброваскулярні систему. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та / або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю починати лікування (необхідна консультація лікаря або фармацевта), оскільки повідомлялося про випадки затримки рідини, АГ і набряків, пов'язаних з терапією НПЗП.
Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг/добу), може бути пов'язано з незначно підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). В цілому дані епідеміологічних досліджень не передбачають, що низька доза ібупрофену (наприклад ≤1200 мг/добу) пов'язана з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень.
Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас II-III за класифікацією NYHA), діагностованою ІХС, захворюванням периферичних артерій і / або цереброваскулярними захворюваннями лікування ібупрофеном може бути призначене лікарем тільки після ретельного аналізу клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг/добу). Пацієнтам з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) також призначати тривале лікування НПЗП слід тільки після ретельної оцінки клінічної картини, особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг/добу).
Вплив на органи дихання. Бронхоспазм може виникнути у хворих на бронхіальну астму або алергічними захворюваннями або з цими хворобами в анамнезі.
Інші НПЗП. Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.
Системний червоний вовчак та змішані захворювання сполучної тканини. З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака і змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту.
Повідомлялося про випадки асептичного менінгіту на тлі прийому ібупрофену. Хоча цей ефект є більш ймовірним у пацієнтів на системний червоний вовчак та іншими захворюваннями сполучної тканини, також повідомлялося про такі випадки у деяких пацієнтів без хронічних захворювань, отже, це необхідно врахувати при застосуванні цього лікарського засобу.
Вплив на нирки та печінку. Слід дотримуватися обережності пацієнтам з нирковою недостатністю у зв'язку з можливістю погіршення функції нирок. Ібупрофен слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюванням нирок або печінки, особливо під час супутньої терапії діуретиками, оскільки пригнічення синтезу простагландинів може призвести до затримки рідини та подальшого погіршення функції нирок. Таким пацієнтам слід застосовувати мінімально можливу дозу ібупрофену і регулярно контролювати функцію нирок. При зневодненні слід забезпечити достатнє вживання рідини. Існує ризик ниркової недостатності у дітей (у віці від 6 років) і підлітків зі зневодненням.
Загалом систематичне застосування анальгетиків, особливо комбінацій різних знеболюючих засобів, може призвести до тривалого ураження нирок з ризиком ниркової недостатності (анальгетическая нефропатія). Найвищий ризик цієї реакції існує у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою, серцевою і печінковою недостатністю, а також у тих, хто отримує терапію діуретиками або інгібіторами АПФ. Після припинення терапії НПЗП зазвичай досягається повернення до стану, який спостерігався до лікування.
Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, ібупрофен може викликати невелике тимчасове підвищення певних показників функції печінки, а також істотне підвищення рівня АСТ і АЛТ. У разі значного підвищення цих показників лікування слід припинити.
При тривалому застосуванні ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, нирок, а також гематологическую функцію / картину крові.
Вплив на фертильність у жінок. Існують обмежені дані про те, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази / простагландину, можуть погіршити фертильність у жінок, впливаючи на процес овуляції. Цей процес є оборотним після припинення лікування.
Вплив на шлунково-кишкового тракту. НПЗП слід з обережністю застосовувати у пацієнтів зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися. Є повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, можливо, з летальним результатом, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗП, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або порушень з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки зростає при підвищенні доз НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо якщо вона ускладнена кровотечею або перфорацією, і у пацієнтів літнього віку. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальних доз.
Цим пацієнтам, а також хворим, яким потрібно одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, здатних підвищити ризик порушень з боку шлунково-кишкового тракту, рекомендується комбінована терапія захисними препаратами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).
Пацієнтам з проявами токсичного впливу на шлунково-кишкового тракту в анамнезі, особливо особам похилого віку, слід повідомляти про будь-які незвичні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.
Тривале застосування будь-яких знеболюючих засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. У таких випадках слід звернутися до лікаря і припинити лікування. Необхідно розглянути можливість виникнення головного болю в результаті зловживання лікарським засобом у пацієнтів з частою або щоденної головним болем, незважаючи на (або внаслідок) регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю.
Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні лікарські засоби, які можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральнікортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад ацетилсаліцилова кислота).
У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.
З боку шкіри та підшкірної клітковини. Дуже рідко на фоні прийому нестероїдних протизапальних можуть виникати важкі форми шкірних реакцій, які можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найбільш високий ризик таких реакцій відзначають на ранніх етапах терапії, в більшості випадків їх початок припадає на перший місяць лікування. Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості.
У виняткових випадках вітряна віспа може викликати важкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. Нині не можна виключати вплив НПЗП на погіршення перебігу цієї інфекції, тому рекомендується уникати застосування Нурофен при вітряної віспи.
Нурофен Форте. 1 таблетка містить 232,2 мг (0,68 ммоль) сахарози. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з цукровим діабетом.
Пацієнти з рідкісною спадковою формою непереносимості фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, а також недостатністю ферментів сахарази або ізомальтази не повинні приймати цей препарат.
Нурофен містить 25,3 мг (або 1,1 ммоль) натрію на 2 таблетки, і кожна таблетка Нурофен Форте містить близько 25,1 мг (1,09 ммоль) натрію, що слід враховувати при призначенні препарату пацієнтам, яким показана дієта з низьким вмістом натрію.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та / або розвиток ембріона / плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця або гастрошизис після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад підвищувався з 1 до 1,5%. Вважається, що ризик зростає з підвищенням дози та збільшенням тривалості терапії. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводило до збільшення випадків перед- і постімплантаціонних викиднів і летальності ембріона / плода. Крім того, повідомлялося про підвищену частоту різних вад розвитку, включаючи вади серцево-судинної системи, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів в період органогенезу.
Нурофен не слід приймати в перші два триместру вагітності, крім випадків крайньої необхідності. Якщо Нурофен застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом I і II триместрів вагітності, слід використовувати мінімальну можливу дозу протягом короткого періоду. У III триместр вагітності все інгібітори синтезу простагландинів можуть представляти такі ризики:
Таким чином, Нурофен протипоказаний в III триместр вагітності.
В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений в грудному молоці в дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на дитину, яку годують груддю.
Діти. Нурофен не застосовують у дітей з масою тіла 20 кг і у віці до 6 років. Нурофен Форте не призначають дітям у віці до 12 років.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. За умови застосування згідно рекомендованих доз і тривалості лікування препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам, які відчувають запаморочення, сонливість, дезорієнтацію або порушення зору при прийомі НПЗП, слід відмовитися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.
Загалом, слід дотримуватися обережності при застосуванні НПЗП в комбінації з іншими лікарськими засобами, які можуть підвищити ризик розвитку шлунково-кишкових виразок, шлунково-кишкових кровотеч або погіршення функції нирок.
Ібупрофен, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, не слід застосовувати в комбінації з:
ацетилсаліциловою кислотою, оскільки це може підвищити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли ацетилсаліцилову кислоту (доза не вище 75 мг/добу) призначав лікар.
Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може конкурентно пригнічувати вплив низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Хоча існує невпевненість щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити вірогідність, що регулярне тривале застосування ібупрофену може зменшити вираженість кардіопротекторну ефекту низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичний застосуванні ібупрофену такий клінічно значимий ефект вважається малоймовірним;
іншими НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ, оскільки це може підвищити ризик побічних реакцій.
З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з:
антикоагулянтами: НПЗП можуть підсилити лікувальний ефект таких антикоагулянтів, як варфарин;
антигіпертензивними засобами та діуретиками: НПЗП можуть послаблювати ефект цих лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у осіб зі зневодненням або похилого віку з порушеннями функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоніста ангіотензину II і препаратів, що пригнічують ЦОГ, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу ОПН, що зазвичай має оборотний характер. Слід враховувати ці взаємодії у пацієнтів, які застосовують коксиби одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. При необхідності лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта і враховувати необхідність проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю в подальшому. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗЗ;
ГКС можуть підвищити ризик появи виразок і кровотеч у шлунково-кишковому тракті;
літієм: існують докази потенційного підвищення рівня літію в плазмі крові;
метотрексатом: існують докази потенційного підвищення рівня препарату в плазмі крові;
зидовудином: відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при одночасному застосуванні зидовудину і НПЗП. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартроза і гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з гемофілією в разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном;
серцевимиглікозидами: НПЗП можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію фільтрації нирок і підвищувати рівень глікозидів в плазмі крові;
антитромбоцитарними засобами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;
циклоспорином: підвищений ризик нефротоксичності;
такролімусом: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗП і такролімусу;
міфепристоном: НПЗП не слід застосовувати раніше ніж через 8-12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони знижують його ефективність;
хінолонові антибіотиками: дані, отримані на тваринах, вказують, що нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати ризик судом, пов'язаних з хінолонові антибіотиками. У пацієнтів, які одночасно приймають нестероїдні протизапальні засоби та хінолонові антибіотики, може спостерігатися підвищений ризик виникнення судом.
Більшість випадків передозування, про які повідомлялося, були безсимптомними. ризик симптомів виникає при дозі ібупрофену вище 80-100 мг/кг маси тіла. застосування препарату для лікування дітей в дозі 400 мг/кг може викликати появу симптомів інтоксикації. у дорослих ефект дози менш виражений. напіввиведення при передозуванні становить 1,5-3 год.
Симптоми. Симптоми передозування виникають протягом 4 год після застосування. У більшості пацієнтів застосування клінічно значної кількості НПЗП викликало симптоми передозування легкого ступеня тяжкості, в тому числі нудоту, блювоту, біль в епігастральній ділянці або рідше - діарею. Також можуть виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш важкому отруєнні можливе токсичне ураження ЦНС у вигляді вертиго, запаморочення, летаргії, сонливості, іноді - збудженого стану, атаксії, дезорієнтації або коми. Іноді у пацієнтів розвиваються судоми. При тяжкому отруєнні можуть виникати гіперкаліємія, метаболічний ацидоз і збільшення співвідношення протромбіновий час / міжнародне нормалізоване відношення (ймовірно, внаслідок взаємодії з факторами згортання крові, які циркулюють в кров'яному руслі). У рідкісних випадках спостерігалися симптоми помірного та тяжкого ступеня, такі як ОПН, пошкодження печінки, гіпотензія, гіпотермія, ціаноз, задишка / синдром гострого порушення дихальної функції і короткочасні епізоди апное (у дітей після застосування великої кількості лікарського засобу). У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу захворювання. Можливі ністагм, порушення чіткості зору і втрата свідомості.
Лікування. Специфічного антидоту не існує. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів і спостереження за показниками роботи серця і життєво важливих функцій до нормалізації стану. При застосуванні невеликих кількостей лікарського засобу (50 мг/кг) рекомендується вживання рідини для мінімізації розладів з боку шлунково-кишкового тракту. При застосуванні великих кількостей рекомендується пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка, якщо пройшло не більше 1 год після застосування пацієнтом потенційно токсичної дози препарату і пацієнтом не було застосовано кількість препарату, що представляє загрозу для життя. Якщо ібупрофен вже абсорбировался, можна застосовувати лужні речовини, що сприяють виведенню кислотного ібупрофену з сечею. Користь від застосування форсованого діурезу, гемодіалізу і гемоперфузія не доведена, оскільки ібупрофен має високий ступінь зв'язування з білками плазми крові. При частих або тривалих судомах лікування слід проводити шляхом в / в введення діазепаму або лоразепама. У разі БА слід застосовувати бронходилататори.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.
Опис препарату Нурофєн форте табл. в/о 400мг №12 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Відгуки
Повними аналогами Нурофєн форте табл. в/о 400мг №12 є:
Упаковка / 12 шт.
127.40 грн.діюча речовина: ібупрофен;1 таблетка, вкрита оболонкою містить ібупрофену 400 мг;
допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, натрію цитрат, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кармелоза, тальк, акація, сахароза, титану діоксид (E 171), макрогол 6000;
фарба для друку на таблетці (амонію гідроксид, симетикон, пропіленгліколь, заліза оксид червоний (Е 172), шелак).
Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: Білі або майже білі двоопуклі таблетки, вкриті цукровою оболонкою з ідентифікуючим написом червоного кольору на одному боці.
Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Код АТХ М01А Е01.
Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), похідна речовина пропіонової кислоти, який чинить спрямовану дію проти болю, жару та запалення шляхом пригнічування синтезу простагландинів – медіаторів болю та запалення. Крім того, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.
Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 400 мг у межах 8 годин до та в межах 30 хвилин після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) знижується вплив аспірину (ацетилсаліцилової кислоти) на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча існує непевність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити ймовірності, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.
Ібупрофен добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті та зв’язується з білками плазми крові.
Максимальна концентрація в сироватці крові визначається через 45 хвилин після застосування (у разі прийому натще). У разі застосування цього препарату під час вживання їжі пікові рівні спостерігаються через 1 ‒ 2 години після прийому. Ібупрофен метаболізується у печінці, виводиться нирками у незміненому вигляді або у формі метаболітів. Період напіввиведення – майже 2 години. У літніх пацієнтів не спостерігається істотних відмінностей у фармакокінетичному профілі.
Симптоматичне лікування головного болю, в тому числі при мігрені, зубного болю, дисменореї, невралгії, болю у спині, суглобах, м’язах, а також при ознаках застуди і грипу.
Ібупрофен, як і інші НПЗЗ, не слід застосовувати в комбінації з:
- аспірином, оскільки це збільшує ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли аспірин (доза не вище 75 мг на день) призначав лікар.
Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) на агрегацію тромбоцитів. Однак невизначеність щодо можливості екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію не дає змоги зробити остаточні висновки про те, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними;
- іншими НПЗЗ, в тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2.
З обережністю слід застосовувати ібупрофен в комбінації з:
антикоагулянтами: НПЗЗ можуть посилити лікувальний ефект таких антикоагулянтів, як варфарин;
антигіпертензивними засобами (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину II) та діуретиками: НПЗЗ можуть послабляти ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів зі зневодненням або у літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інігібітору АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. При необхідності довготривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та визначити потребу у проведенні моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також надалі. Діуретики підвищують ризик нефротоксичного впливу НПЗЗ;
кортикостероїдами: підвищують ризик появи виразок та кровотеч у шлунково-кишковому тракті;
літієм: існують докази потенційного підвищення рівнів літію в плазмі крові.
метотрексатом: існують докази потенційного підвищення рівня метотрексату в плазмі крові;
зидовудином: відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном;
серцевими глікозидами: НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові;
антитромбоцитарними засобами та селективним інгібіторами серотоніну: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;
циклоспорином, такролімусом: підвищення ризику нефротоксичності;
міфепристоном: НПЗЗ не слід застосовувати раніше ніж через 8 ‒ 12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони знижують його ефективність;
хінолоновими антибіотиками: одночасний прийом з ібупрофеном підвищує ризик виникнення судом;
препаратами групи сульфонілсечовини та фенітоїном: можливе підсилення ефекту.
Побічні ефекти ібупрофену в цілому можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, потрібної для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів із:
• системним червоним вовчаком та змішаним захворюванням сполучної тканини;
• захворюваннями шлунково-кишкового тракту та хронічними запальними захворюваннями кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона);
• артеріальною гіпертензією та (або) серцевою недостатністю;
• порушенням функції нирок;
• порушенням функції печінки;
• порушенням згортання крові (ібупрофен може подовжувати час кровотечі).
Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або помірним або середнім ступенем застійної серцевої недостатності в анамнезі слід з обережністю починати довготривале лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомлялося про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії та набряків.
Дані клінічного дослідження свідчать про те, що застосовування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов´язане з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом дані епідеміологічних досліджень не передбачають, що низька доза ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) пов´язана з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень.
Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас II ‒ III за класифікацією NYHA), ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу). Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).
Вплив на органи дихання. Бронхоспазм може виникнути у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму чи алергічні захворювання або мають ці захворювання в анамнезі.
Інші НПЗЗ. Одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати.
Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини.
З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту.
Вплив на нирки. Довготривалий прийом НПЗЗ може призвести до дозозалежного зниження синтезу простагландинів і провокувати розвиток ниркової недостатності. Високий ризик цієї реакції мають пацієнти з порушеннями функції нирок, серцевими порушеннями, порушеннями функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики, і пацієнти літнього віку. У таких пацієнтів необхідно контролювати ниркову функцію.
У дітей та підлітків зі зневодненням існує ризик розвитку ниркової недостатності.
Вплив на печінку. Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції печінки.
Вплив на фертильність у жінок. За деякими даними, лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть впливати на процес овуляції. Це явище є оборотним після припинення лікування. Довготривале застосування (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) ібупрофену може порушити жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, цей лікарський засіб застосовувати не слід.
Вплив на шлунково-кишковий тракт. НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам з хронічними запальними захворюваннями кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватись. Існують повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, в т. ч. летальні, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗЗ, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо якщо вона ускладнена кровотечею або перфорацією, та у літніх пацієнтів. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальних доз. Слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, що підвищують ризик гастротоксичності або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин) або антитромбоцитарні засоби (наприклад аспірин). При тривалому лікуванні для цих пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують супутнього застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших лікарських засобів, що збільшують ризик для шлунково-кишкового тракту, може потребуватися призначення лікарем комбінованої терапії мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.
Пацієнти із шлунково-кишковими розладами в анамнезі, передусім пацієнти літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (переважно кровотечу), особливо про шлунково-кишкову кровотечу на початку лікування. У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.
З боку шкіри та підшкірної клітковини. Дуже рідко на тлі прийому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса ‒ Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії, в більшості випадків такі реакції виникають протягом першого місяця лікування. Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості.
У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. На цей час не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у випадку вітряної віспи.
1 таблетка містить 232,2 мг (0,68 ммоль) сахарози. З обережністю слід застосовувати лікарський засіб пацієнтам з цукровим діабетом.
Пацієнти, які мають рідкісну спадкову форму непереносимості фруктози, синдром мальабсорбції глюкози та галактози, а також недостатність ферментів сахарази або ізомальтази, не повинні приймати цей препарат.
Кожна таблетка містить приблизно 25,1 мг (1,09 ммоль) натрію, що слід враховувати при призначенні препарату пацієнтам, яким показана дієта з низьким вмістом натрію.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводило до збільшення випадків перед- та післяімплантаційних викиднів та летальності ембріонів/плодів. Крім того, повідомлялося про підвищену частоту різних вад розвитку, включаючи вади з боку серцево-судинної системи, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу.
Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, окрім випадків, коли це є вкрай необхідним. Жінкам, які намагаються завагітніти, а також під час першого та другого триместрів вагітності слід застосовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.
Протягом третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину становлять такі ризики:
для плода: кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
для матері наприкінці вагітності та новонародженого: збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів.
Отже, ібупрофен протипоказаний протягом третього триместру вагітності.
В деяких дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, що він може негативно вплинути на немовля, яке годують груддю.
За умови застосування згідно з рекомендованими дозами та тривалістю лікування препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам, які відчувають запаморочення, сонливість, дезорієнтацію або порушення зору при прийомі НПЗЗ, слід відмовитися від керування автотранспортом або роботи з механізмами.
Для перорального прийому при нетривалому застосуванні.
Дорослі та діти віком від 12 років. Препарат застосовують по 1 таблетці кожні 4 години. Таблетки необхідно запивати водою. Не приймати більше 3 таблеток протягом 24 год. Максимальна добова доза становить 1200 мг.
Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів. Якщо симптоми зберігаються більше 3 днів від початку лікування або погіршуються, слід звернутися до лікаря.
Пацієнти літнього віку не потребують спеціального дозування.
Пацієнти з порушенням функції нирок та печінки легкого або помірного ступеня не потребують коригування дози.
Діти. Не застосовують дітям віком до 12 років.
Застосування лікарського засобу дітям в дозі понад 400 мг/кг може спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5 ‒ 3 години.
Симптоми. У більшості пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, застосування значної кількості НПЗЗ викликало лише нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці, дуже рідко – діарею. Можуть також виникати шум у вухах, головний біль, запаморочення та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можуть виникати токсичні ураження центральної нервової системи, які проявляються у вигляді сонливості, ністагму, порушенні зору, інколи – збудженого стану та дезорієнтації або коми. Інколи у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму може спостерігатися загострення перебігу астми.
Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендовано пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка впродовж
1 години після застосування потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен уже всмоктався в організм, можна вводити лужні речовини для пришвидшення виведення кислотного ібупрофену з сечею.
При частих або тривалих судомах слід вводити внутрішньовенно діазепам або лоразепам. У разі бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори.
Найчастіші побічні реакції є шлунково-кишковими за своєю природою і здебільшого залежать від дози. Побічні реакції найрідше спостерігаються, коли максимальна добова доза становить 1200 мг.
Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі 2400 мг на добу, дещо підвищує ризик артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).
Побічні реакції, ібупрофену класифіковані за системами органів та частотою їх прояву: дуже часто: ≥ 1/10; часто: ≥ 1/100 ‒ < 1/10; нечасто: ≥ 1/1000 ‒ < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 ‒ < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000; невідомо (не підлягає оцінці з огляду на обмеженість наявних даних).
З боку серцевої системи.
Невідомо – серцева недостатність, набряк.
З боку травного тракту.
Нечасто – біль у животі, диспепсія та нудота; рідко – діарея, метеоризм, запор і блювання; дуже рідко – виразкова хвороба, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, криваве блювання, іноді летальні (особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий стоматит, гастрит, панкреатит, загострення коліту і хвороби Крона.
З боку нервової системи.
Нечасто – головний біль; рідко – вертиго; дуже рідко – асептичний менінгіт (див. нижче), окремі симптоми якого (ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація) можуть виникати у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини; невідомо – парестезії, сонливість.
З боку нирок та сечовидільної системи.
Дуже рідко – гостре порушення функції нирок, сосочковий некроз, особливо при
тривалому застосуванні, пов’язані з підвищенням рівня сечовини в плазмі крові, та набряк, гіпернатріємія (затримка натрію), мізерне сечовипускання; невідомо – ниркова недостатність, нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.
З боку печінки.
Дуже рідко – порушення функції печінки; невідомо – при тривалому лікуванні можуть виникати гепатит та жовтяниця.
З боку судинної системи.
Дуже рідко – артеріальна гіпертензія; невідомо – артеріальний тромбоз (інфаркт міокарда чи інсульт).
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Рідко – різні висипи на шкірі; дуже рідко – тяжкі форми шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса ‒ Джонсона, мультиформна еритема і токсичний епідермальний некроліз; невідомо – фоточутливість.
З боку системи крові та лімфатичної системи.
Дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, які можуть виникати при тривалому лікуванні, першими ознаками яких є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, кровотеча нез’ясованого походження та синці.
З боку психіки.
Рідко – психічні розлади, депресія, безсоння, збудження, галюцинації, сплутаність свідомості.
З боку органів зору.
Невідомо – при тривалому лікуванні можуть виникати порушення зору, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху.
Рідко – при тривалому лікуванні можливі дзвін у вухах та запаморочення.
З боку імунної системи.
Рідко – реакції гіперчутливості (див. нижче), що включають кропив’янку та свербіж; дуже рідко – тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, або тяжкий шок; невідомо – реактивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм.
Загальні порушення.
Нездужання і втома, роздратованість.
Лабораторні дослідження.
Дуже рідко – зниження рівня гемоглобіну.
Опис окремих побічних реакцій
Є повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості після лікування ібупрофеном. До таких реакцій належать неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, реакції з боку дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку, різні розлади з боку шкіри, включаючи висипи різного типу, свербіж, кропив´янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему).
Механізм патогенезу асептичного менінгіту, зумовленого лікарським засобом, зрозумілий неповною мірою. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов´язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через часовий зв´язок з прийомом препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). Зокрема, під час лікування ібупрофеном пацієнтів з аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) зафіксовано поодинокі випадки виникнення симптомів асептичного менінгіту (таких як ригідність потиличних м´язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація).
3 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 12 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці.
Без рецепта.
Реккітт Бенкізер Хелскер Інтернешнл Лімітед.
Адреса
Ноттінгем сайт, Тейн Роуд, Ноттінгем, NG90 2DB, Велика Британія.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}