Парієт таблетки кишковорозчинні по 20 мг блістер 14 шт

Паріет належить класу антисекреторних сполук, які у хімічному відношенні є заміщеними бензимідазолу, пригнічує секрецію шлункової кислоти шляхом специфічного пригнічення ферменту h + / k + -АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. ця ферментна система вважається кислотним (протонним) насосом, тому парієт відносять до інгібіторів протонного насоса шлунка, який блокує фінальну стадію вироблення шлункової кислоти. препарат не володіє антихолінергічною активністю і не є антагоністом гістамінових Н2-рецепторів. експериментально встановлено, що після введення в організм рабепразол натрій швидко зникає як із плазми крові, так і зі слизової оболонки шлунка. рабепразол натрій має слаболужну реакцію, швидко абсорбується в травному тракті та концентрується в паріентальних клітинах. рабепразол натрій перетворюється в активну сульфенамідниє форму шляхом протонування і таким чином реагує з доступними залишками цистеїну протонного насоса.

антисекреторна активність

Після перорального прийому 20 мг Париета антисекреторний ефект настає протягом 1 год і досягає максимуму через 2-4 год. Пригнічення базальної і стимульованої їжею секреції шлункової кислоти через 23 год після прийому першої дози Париета становило 62 і 82% відповідно, а тривалість цього ефекту досягала 48 ч. Інгібуючий ефект Париета щодо секреції шлункової кислоти дещо підвищується в процесі щоденного прийому 1 таблетки, і стабільне пригнічення секреції досягається через 3 дні після початку прийому цього препарату. Після закінчення прийому Париета секреторна активність нормалізується протягом 2-3 днів.

Вплив на концентрацію гастрину в сироватці крові

В ході клінічних випробувань пацієнти приймали 10 або 20 мг Париета 1 раз на добу протягом до 12 міс. Протягом перших 2-8 тижнів терапії концентрація гастрину в сироватці крові підвищувалася, що відображало пригнічення секреції шлункової кислоти. Концентрація гастрину відновлювалася до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після закінчення лікування. Вивчення біоптатів дна та антрального відділу шлунка більш ніж у 500 пацієнтів, які отримували Париет або препарат порівняння протягом до 8 тижнів, не виявило ніяких гістологічних змін, вираженості гастриту, частоти атрофічного гастриту, метаплазії кишечнику та поширеності інфекції H. pylori. При проведенні тривалого лікування протягом 36 міс у більш ніж 250 пацієнтів також не було виявлено ніяких істотних змін в результатах цих досліджень.

абсорбція

Завдяки особливій лікарській формі, абсорбція рабепразолу натрію відбувається в кишечнику. Ця лікарська форма захищає рабепразол натрій від впливу соляної кислоти, яка розщеплює це з'єднання. Він швидко абсорбується з кишечника і його пікові концентрації в плазмі крові досягаються приблизно через 3,5 години після прийому в дозі 20 мг. Максимальна концентрація в плазмі крові та AUC рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз 10-40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (у порівнянні з внутрішньовенним введенням) становить близько 52% значною мірою через метаболізму першого проходження через печінку. Крім того, біодоступність не збільшується при багаторазовому прийомі Париета. У здорових добровольців період напіввиведення з плазми крові становив приблизно 1 год (від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс - 283 ± 98 мл/хв. Абсорбція Париета не залежить від прийому їжі та часу застосування препарату. Ступінь зв'язування рабепразолу натрію з білками плазми крові досягає 97%. Основними метаболітами, що виявляються в плазмі крові, є тіоефір і карбонова кислота, а вторинні метаболіти, які визначаються в низьких концентраціях, представлені сульфонним, діметілтіоеофіром і кон'югатом меркаптурової кислоти. Незначною антисекреторной активність має тільки диметиловий метаболіт (М3), однак він в плазмі крові не визначається. Після одноразового прийому в дозі 20 мг рабепразол в сечі в незміненому вигляді не визначається. Приблизно 90% введеної дози виводиться з сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти та карбонової кислоти; крім того, в експериментальних дослідженнях виявлено ще два не ідентифікованих метаболіти. Інша частина препарату виводиться з організму з калом. Фармакокінетика рабепразолу у чоловіків і жінок не відрізняється.

Ниркова недостатність

У пацієнтів зі стабільною термінальною нирковою недостатністю, які потребують підтримує гемодіалізі, розподіл Париета було дуже близьким до такого у здорових добровольців. AUC рабепразолу натрію і максимальна концентрація в крові для таких пацієнтів були майже на 35% підвищені в порівнянні з такими у здорових добровольців. Період напіввиведення в середньому склав 0,82 години у здорових добровольців, 0,95 год у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, і 3,6 години після перебування на діалізі. Доза, розрахована для пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно вдвічі вище, ніж у здорових добровольців.

печінкова недостатність

Після одноразового прийому Париета в дозі 20 мг у пацієнтів з помірним хронічним ураженням печінки в порівнянні зі здоровими добровольцями AUC збільшувалася вдвічі та зазначалося 2-3-кратне збільшення періоду напіввиведення рабепразолу натрію. Таким чином, при щоденному прийомі препарату в дозі 20 мг протягом 7 днів AUC повинна збільшуватися не менш ніж в 1,5 рази та максимальна концентрація в плазмі крові - до 1,2. Період напіввиведення Париета у пацієнтів з ураженням печінки становив 12,3 год в порівнянні з 2,1 години у здорових добровольців. Фармакодинамічний відповідь (рН-метрія шлункового соку) для осіб обох груп був терапевтично можна порівняти.

У пацієнтів похилого віку елімінація препарату кілька уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу натрію в дозі по 20 мг/добу в осіб похилого віку AUC була приблизно вдвічі більше, а максимальна концентрація в плазмі крові підвищувалася на 60% в порівнянні з такою у здорових добровольців молодого віку. Однак, ознаки кумуляції рабепразолу натрію при цьому відсутні.

Нині немає даних про розвиток системних ефектів з боку ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем, викликаних застосуванням рабепразолу натрію. Пероральний прийом рабепразолу натрію в дозі 20 мг/добу протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитоподібної залози, метаболізм вуглеводів, а також на концентрацію в крові паратиреоїдного гормону, кортизону, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону, ФСГ, ЛГ, реніну, альдостерону і соматотропного гормону.

поліморфізм CYP2C19

При призначенні рабепразолу натрію в дозі 20 мг/добу протягом 7 днів пацієнтам зі зниженою активністю CYP2C19, значення AUC і період напіввиведення були вище приблизно в 1,9 і 1,6 рази відповідно в порівнянні з пацієнтами зі швидким метаболізмом рабепразолу; водночас максимальна концентрація в плазмі крові підвищувалася лише на 40%.

Виразкова хвороба з локалізацією в шлунку або дванадцятипалої кишці; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (виразка стравоходу, ерозивний езофагіт); в комбінації з антибактеріальними засобами для ерадикації h.pylori у пацієнтів з виразковою хворобою і хронічним гастритом, для загоєння виразкового дефекту і профілактики рецидиву виразки, асоційованої з h.pylori.

Дорослим, включаючи пацієнтів літнього віку, при активній виразці шлунка і дванадцятипалої кишки призначають по 1 таблетці (20 мг) 1 раз на добу вранці. тривалість прийому препарату при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки становить в середньому 4 тижні (при відсутності рубцювання - до 8 тижнів).

У більшості пацієнтів з виразковою хворобою шлунка загоєння відбувається протягом 6 тижнів, але у деяких пацієнтів може знадобитися додатковий прийом Париета протягом ще 6 тижнів.

При ГЕРХ або виразкової ГЕРХ призначають по 1 таблетці Париета (20 мг) 1 раз на добу протягом 4-8 тижнів. Підтримуюча доза при цій патології становить 20 мг/добу протягом тривалого часу.

Для ерадикації H.pylori рекомендуються слудующие схеми лікування:

Паріет по 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на добу + амоксицилін по 1 г 2 рази на добу протягом 7 днів;

Паріет по 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на добу + метронідазол по 400 мг 2 рази на добу протягом 7 днів.

Оптимальний результат ерадикації (більше ніж в 90% випадків) відзначений при використанні першої схеми.

Ерадикація H. pylori за будь-який з вищезазначених схем призводить до рубцювання виразки дванадцятипалої кишки або виразки шлунка без потреби в додатковому продовженні противиразкової терапії.

Таблетки приймають вранці, до їжі, не розжовуючи та не подрібнюючи.

Помірно виражене порушення функції печінки або нирок не потребує корекції дози препарату. Достатнього досвіду застосування препарату у дітей немає, тому призначати препарат дітям не рекомендується.

Період вагітності та годування груддю; підвищена чутливість до рабепразолу або зміщенням бензимідазоли, період вагітності та годування груддю.

Зазвичай добре переноситься пацієнтами. спостерігаються побічні ефекти, як правило, легкого або помірного ступеня вираженості, які швидко зникають.

Найбільш частими побічними ефектами (з частотою 5% і більше) були головний біль, діарея і нудота, з частотою від 2 до 5% - риніт, біль у животі, астенія, метеоризм, фарингіт, блювання, біль в спині, запаморочення, грипоподібний синдром , інфекції, кашель, запор і безсоння. З частотою менше 1% відзначалися шкірні висипання, біль у м'язах, біль у грудях, сухість у роті, диспепсія, підвищена нервова збудливість, сонливість, бронхіт, синусит, озноб, відрижка, судоми литкових м'язів, інфекції сечових шляхів, артралгія і лихоманка. В поодиноких випадках відзначалися анорексія, гастрит, збільшення маси тіла, депресія, свербіж, порушення зору і смаку, стоматит, підвищена пітливість і лейкоцитоз, проте зв'язок з прийомом Париета була встановлена тільки для головного болю, діареї, болю в животі, астенії, метеоризму, шкірної висипки та сухості в роті.

Поліпшення симптоматики після застосування париета може спостерігатися і при наявності злоякісного новоутворення шлунка, тому перед початком терапії необхідно виключити такі захворювання.

Паріет не рекомендується для застосування у дітей, оскільки немає досвіду його використання в цій віковій групі.

Рекомендується дотримуватися обережності на ранніх стадіях терапії Парієтом пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок.

Безпека застосування рабепразолу в період вагітності не встановлена. Експериментально встановлено, що препарат може проникати через плацентарний бар'єр, тому застосування Париета в період вагітності протипоказано.

Невідомо, чи здатний рабепразол натрій проникати в грудне молоко, тому Паріет не слід призначати в період годування груддю.

З огляду на властивий рабепразолу профіль побічних ефектів, Паріет не повинен надавати негативного впливу на здатність керувати автотранспортом і роботі з потенційно небезпечними механізмами. Разом з тим в разі розвитку сонливості при прийомі препарату рекомендується уникати діяльності такого роду.

Результати дослідження у здорових добровольців свідчать, що парієт не вступає в клінічно значущі взаємодії з іншими лікарськими препаратами, що метаболізуються ферментами системи cyp450, такими, як варфарин, фенітоїн, теофілін та діазепам.

Застосування Париета викликає виражене і тривале зниження продукування шлункової кислоти. Отже, він може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН вмісту шлунка, тому були проведені дослідження з вивчення ймовірності такої взаємодії. Прийом Париета викликав у здорових добровольців зниження на 33% концентрації кетоконазолу в плазмі крові та підвищення на 22% мінімальних концентрацій дигоксину. Таким чином, у деяких пацієнтів при сумісному прийомі цих препаратів з Парієтом може виникнути потреба в регулюванні дози. У спеціальному дослідженні не виявлено взаємодії Париета з антацидами. Крім того, не виявлено клінічно значущої взаємодії Париета з їжею.

Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рабепразол натрій метаболізується ізоферментами системи CYP450 (CYP2C9 та CYP3A). Результати досліджень дозволяють вважати, що Парієт має низьку здатність до взаємодії з іншими лікарськими засобами; при цьому его вплив на метаболізм циклоспорину аналогічний впливу інших інгібіторів протонної помпи.

Дози до 80 мг/добу добре переносилися пацієнтами. специфічний антидот париета невідомий. при передозуванні необхідно проводити симптоматичну і підтримуючу терапію. препарат значною мірою зв'язується з білками плазми крові, тому діаліз малоефективний.

При температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: рабепразол натрію;

1 таблетка містить 10 або 20 мг рабепразолу натрію, що відповідає 9,42 або 18,85 мг рабепразолу;

допоміжні речовини: маніт (Е 421); магнію оксид; гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена; гідроксипропілцелюлоза; магнію стеарат; етилцелюлоза; гіпромелози фталат; діацетильований моногліцерид; тальк; титану діоксид (Е 171); заліза оксид жовтий (Е 172) (для таблеток 20 мг); заліза оксид червоний (Е 172) (для таблеток 10 мг); віск карнаубський; чорнило Edible Ink Gray F6 (для таблеток 10 мг); чорнило Edible Ink Red A1 (для таблеток 20 мг).

Таблетки кишковорозчинні.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 10 мг: рожеві двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з маркуванням «Є» і «241» чорним кольором на одній зі сторін;

таблетки 20 мг: світло-жовті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з маркуванням «Є» і «243» червоним кольором на одній зі сторін.

Препарати, що впливають на травний тракт і обмін речовин. Препарати для лікування захворювань, пов’язаних з порушенням кислотності. Противиразкові препарати і препарати для лікування гастроезофагеального рефлюксу. Інгібітори протонної помпи. Рабепразол. Код АТХ А02В С04.

Фармакодинаміка

Механізм дії. Рабепразол натрію належить до класу антисекреторних сполук, заміщених бензимідазолів, не має антихолінергічних властивостей і не є антагоністом гістамінових Н₂-рецепторів, але пригнічує секрецію шлункової кислоти шляхом специфічного пригнічення ферменту Н⁺/К⁺-АТФ-ази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка (кислотний, або протонний насос). Ефект є дозозалежним та призводить до інгібування як базального, так і стимульованого виділення кислоти, незалежно від подразника. Дослідження на тваринах показали, що після введення в організм рабепразол натрію швидко зникає як із плазми, так і зі слизової оболонки шлунка. Рабепразол натрію має слабколужні властивості, в усіх дозуваннях швидко абсорбується і концентрується у парієтальних клітинах. Рабепразол натрію перетворюється в активну сульфонамідну форму шляхом протонування і, таким чином, реагує з доступними залишками цистеїну протонної помпи.

Антисекреторна активність. Після перорального прийому 20 мг рабепразолу натрію антисекреторний ефект спостерігається через 1 годину і досягає максимуму через 2-4 години. Пригнічення базальної секреції та секреції кислоти, стимульованої їжею, через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становило 69 та 82 % відповідно, а тривалість пригнічення досягала 48 годин. Пригнічувальний вплив рабепразолу натрію дещо посилюється після повторюваного застосування один раз на добу, стабільне пригнічення секреції досягається через 3 дні. Після завершення прийому рабепразолу натрію секреторна активність нормалізується протягом 2-3 днів.

Зниження кислотності шлунка незалежно від будь-яких чинників, включаючи інгібітори протонної помпи, такі як рабепразол, збільшує кількість бактерій у шлунково-кишковому тракті. Лікування інгібіторами протонної помпи може збільшувати ризик шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile.

Вплив на концентрацію гастрину у сироватці крові. У ході клінічних випробувань пацієнти приймали 10 або 20 мг рабепразолу натрію 1 раз на добу протягом 43 місяців. У перші 2-8 тижнів терапії концентрація гастрину у сироватці крові збільшувалась, що відображало пригнічення секреції кислоти. Концентрації гастрину повертались до початкових рівнів, як правило, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування.

Вивчення біоптатів дна та антрального відділу шлунка більш ніж у 500 пацієнтів, які отримували рабепразол або препарат порівняння протягом 8 тижнів, не виявило ніяких гістологічних змін ECL-клітин, ступеня гастриту, збільшення частоти атрофічного гастриту, метаплазії кишечнику або розповсюдження інфекції Н. pylori. При проведенні тривалого лікування у більш ніж 250 пацієнтів протягом 36 місяців не було виявлено жодних істотних змін у результатах зазначених аналізів.

Інші ефекти. На сьогодні немає даних щодо системних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), серцево-судинної та дихальної систем, спричинених прийомом рабепразолу натрію. Пероральний прийом 20 мг рабепразолу натрію на добу протягом 2 тижнів не впливав на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, а також на концентрації у крові паратиреоїдного гормону, кортизолу, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону, фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.

Дослідження з участю здорових добровольців показали відсутність клінічно значущих взаємодій між рабепразолом та амоксициліном. Рабепразол не має негативного впливу на рівні у плазмі крові амоксициліну та кларитроміцину при одночасному застосуванні з метою ерадикації інфекції H. pylori у верхньому відділі шлунково-кишкового тракту.

Протягом лікування антисекреторними лікарськими засобами у відповідь на зниження секреції кислоти підвищується рівень сироваткового гастрину. Також через знижену шлункову кислотність підвищується рівень хлорогенової кислоти. Підвищений рівень хлорогенової кислоти може впливати на результати досліджень щодо виявлення нейроендокринних пухлин.

Наявні опубліковані дані свідчать про те, що інгібітори протонної помпи слід відміняти за два тижні – 5 днів до вимірювань рівня хлорогенової кислоти, щоб він встиг повернутися до референтних значень у разі підвищення під час лікування інгібіторами протонної помпи.

Фармакокінетика

Абсорбція. Парієт^® – препарат, діючою речовиною якого є рабепразол натрію, що випускається у таблетках, вкритих кишковорозчинною оболонкою. Така лікарська форма необхідна, оскільки рабепразол натрію піддається дії шлункової кислоти. Абсорбція рабепразолу натрію розпочинається лише після того, як таблетка минає шлунок. Рабепразол натрію швидко абсорбується з кишечнику. Пікова концентрація рабепразолу у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози 20 мг. Пікова концентрація у плазмі крові (С_mах) та AUC рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52 %, в основному – через метаболізм першого проходження. Крім того, біодоступність не збільшується при багаторазовому прийомі рабепразолу натрію. У здорових добровольців період напіввиведення з плазми крові становив приблизно 1 годину (від 0,7 до 1,5 години), а сумарний кліренс становить відповідно до оцінок 283±98 мл/хв. Клінічно значущої взаємодії з їжею не спостерігалося. Ні тип їжі, ні час доби застосування не впливають на абсорбцію рабепразолу натрію.

Розподіл. У людини ступінь зв’язування рабепразолу натрію з білками плазми крові становить близько 97 %.

Метаболізм та екскреція. Як і інші інгібітори протонної помпи, рабепразол метаболізується цитохромом Р450 (CYP450) печінкової системи метаболізму ліків. Дослідження in vitro із мікросомами печінки людини показали, що рабепразол натрію метаболізується ізоензимами CYP450 (CYP2C19 та CYP3A4). При очікуваному рівні у плазмі крові людини рабепразол не індукує і не пригнічує CYP3A4. Однак дослідження in vitro не можуть завжди бути екстрапольовані відносно ситуацій in vivo, ці результати показують, що взаємодії між рабепразолом та циклоспорином не очікується. У людини головними метаболітами, присутніми у плазмі крові, є тіоефір (М1) і карбонова кислота (М6), а другорядні метаболіти, присутні у низьких концентраціях, представлені сульфоном (М2), диметилтіоефіром (М4) і кон’югатом меркаптурової кислоти (М5). Незначну антисекреторну активність має тільки диметиловий метаболіт (МЗ), однак він не присутній у плазмі крові.

Після одноразового прийому 20 мг міченого ¹⁴С рабепразолу натрію, незміненого рабепразолу у сечі виявлено не було. Приблизно 90 % вказаної дози елімінувалося з сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон’югата меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також двох невідомих метаболітів. Залишок дози був виявлений у калі.

Стать. З поправкою на масу тіла та ріст суттєвих відмінностей у фармакокінетиці рабепразолу залежно від статі немає.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з термінальною хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на підтримуючому гемодіалізі (кліренс креатиніну ≤ 5 мл/хв/1,73 м²), розподіл рабепразолу натрію був дуже подібний до такого у здорових добровольців. AUC рабепразолу натрію та С_mаху таких пацієнтів були приблизно на 35 % знижені порівняно з такими у здорових добровольців. Середнє значення періоду напіввиведення становить 0,82 години у здорових добровольців, 0,95 години у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, та 3,6 години у постдіалізних хворих. Кліренс лікарського засобу у пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, був приблизно вдвічі більшим, ніж у здорових добровольців.

Печінкова недостатність. Після прийому одноразової дози 20 мг рабепразолу натрію у пацієнтів з помірним хронічним ураженням печінки AUC збільшена вдвічі і спостерігалось 2-3 разове збільшення періоду напіввиведення рабепразолу порівняно з такими у здорових добровольців. Хоча після щоденного прийому препарату у дозі 20 мг протягом 7 днів AUC збільшилася лише у 1,5 раза, а значення С_mах – у 1,2 раза. Період напіввиведення у пацієнтів з порушенням функцій печінки становив 12,3 год, порівняно з 2,1 год у здорових добровольців. Фармакодинамічна відповідь (рН-метрія шлункового соку) у двох групах пацієнтів була порівнянною.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку елімінація рабепразолу натрію дещо знижена. Після 7 днів прийому рабепразолу натрію у дозі 20 мг на добу у осіб літнього віку AUC була приблизно вдвічі більшою, С_mах збільшувалася на 60 %, а t_1/2 збільшувався на30 %порівняно з такими у молодих здорових добровольців. Однак слід відзначити відсутність ознак кумуляції рабепразолу натрію.

Поліморфізм CYP2C19. Після прийому протягом 7 днів рабепразолу натрію у дозі 20 мг на добу, у пацієнтів, які мають сповільнений метаболізм CYP2C19, рівні AUC (площі під кривою) та Т_1/2 (час напіввиведення) були вищі приблизно в 1,9 та 1,6 раза відповідно, порівняно з такими у пацієнтів зі швидким метаболізмом; у той же час С_mах збільшувалася лише на 40 %.

– Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки;

– активна доброякісна виразка шлунка;

– ерозивна або виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);

– для довготривалого лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримуюча терапія ГЕРХ);

– для симптоматичного лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби від помірного до дуже тяжкого ступеня (симптоматичне лікування ГЕРХ);

– синдром Золлінгера – Еллісона;

– у комбінації з відповідними антибактеріальними терапевтичними схемами для ерадикації Helicobacter pylori (H. pylori) у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки.

Гіперчутливість до рабепразолу натрію або будь-якого іншого інгредієнта препарату.

Період вагітності та годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Система CYP450

Рабепразол натрію метаболізується системою печінкових ферментів CYP450, а саме CYP2C19 та CYP3A4.

Дослідження виявили, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значущих взаємодій з варфарином, фенітоїном, теофіліном чи діазепамом, кожен з яких метаболізується CYP450.

Взаємодії, спричинені пригніченням секреції шлункової кислоти

Рабепразол натрію спричиняє сильне та тривале пригнічення секреції шлункової кислоти. Таким чином, рабепразол може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН шлунку. Одночасне застосування рабепразолу натрію та кетоконазолу або ітраконазолу може призвести до зниження концентрації останніх у плазмі крові. Тому, окремим пацієнтам, які застосовують зазначені препарати разом із лікарським засобом Парієт^®, слід перебувати під наглядом лікаря для визначення необхідності коригування дози.

Антациди

Під час клінічних досліджень пацієнти одночасно з препаратом Парієт^® приймали при необхідності антациди; у ході спеціального дослідження не спостерігалося взаємодії препарату Парієт^® з антацидами в рідких лікарських формах.

Атазанавір

Одночасне застосування атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на добу) або атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на добу) у здорових добровольців призводило до значного зниження експозиції атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від рН. Хоча дослідження не проводилися, очікуються схожі результати застосування інших інгібіторів протонної помпи. Інгібітори протонної помпи, включаючи рабепразол, не слід застосовувати у комбінації з атазанавіром (див. розділ «Особливості застосування»).

Метотрексат

Повідомлення про побічні реакції, опубліковані дані популяційних фармакокінетичних досліджень та ретроспективні аналізи припускають, що одночасне застосування метотрексату та інгібіторів протонної помпи (переважно у високих дозах) може призвести до збільшення рівнів метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату у сироватці крові. Хоча жодних формальних досліджень не проводилося.

Клопідогрель

Одночасне застосування клопідогрелю та рабепразолу у здорових добровольців не мало клінічно важливого впливу на концентрації активного метаболіту клопідогрелю. Корекція дози не потрібна.

Їжа

Дослідження показали, що вживання їжі з низьким вмістом жирів не впливає на абсорбцію рабепразолу натрію. Прийом рабепразолу натрію з жирною їжею може затримати абсорбцію на 4 години і більше, проте максимальна концентрація та рівень абсорбції залишаються незміненими.

Циклоспорин

Дослідження in vitro виявили, що рабепразол натрію інгібує метаболізм циклоспорину. Цей рівень інгібування аналогічний рівню інгібування омепразолом.

Лікарські засоби, не рекомендовані для одночасного застосування з препаратом Парієт^®

Лікарські засоби, які слід призначати з обережністю

Слід дотримуватися обережності при призначенні рабепразолу пацієнтам з відомою гіперчутливістю до ліків. Ризик перехресної гіперчутливості з іншими інгібіторами протонної помпи або заміщеними бензимідазолами не виключається.

Застосування пацієнтами літнього віку

Парієт^® метаболізується виключно у печінці. Оскільки з віком фізіологічна функція печінки може послаблюватися, у пацієнтів літнього віку можуть виникнути побічні реакції. Тому за пацієнтами літнього віку слід наглядати та дотримуватися рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування.

Симптоматичне поліпшення від лікування рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісної пухлини шлунка або стравоходу, тому перед призначенням лікарського засобу Парієт^® слід виключити наявність злоякісної пухлини.

Пацієнтів, які проходять тривалий курс лікування (особливо тих, хто лікується більше 1 року), слід регулярно обстежувати.

Ризик розвитку реакцій перехресної гіперчутливості при застосуванні з іншими інгібіторами протонної помпи або заміщеними бензимідазолами не виключається.

Пацієнтів слід попередити, що таблетки Парієт^® не можна розжовувати або дрібнити, а треба ковтати цілими.

Парієт^® не рекомендується застосовувати дітям, оскільки немає досвіду застосування цій категорії пацієнтів.

У постмаркетинговий період повідомлялося про патологічні зміни крові (тромбоцитопенію та нейтропенію). У більшості випадків іншої етіології не знаходили; зміни крові були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

Відхилення печінкових ферментів від норми спостерігались як у ході клінічних досліджень, так і у постмаркетинговий період. У більшості випадків іншої етіології не знаходили; порушення були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

У ході спеціального дослідження у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не спостерігалося значної різниці частоти побічних ефектів при прийомі таблеток Парієт^® порівняно з такою у контрольній групі відповідної статі та віку. Лікарю слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Парієт^® на ранніх стадіях терапії пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки, оскільки відсутні клінічні дані щодо застосування препарату пацієнтам цієї групи.

Одночасне застосування атазанавіру та препарату Парієт^® не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікування інгібіторами протонної помпи, включаючи Парієт^®, може підвищувати ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Інгібітори протонної помпи, особливо при застосуванні високих доз та протягом тривалого часу (більше 1 року), можуть підвищувати ризик переломів стегна, зап’ястка та хребців, переважно у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів з наявними іншими факторами ризику. Обсерваційні дослідження припускають, що інгібітори протонної помпи можуть підвищувати загальний ризик переломів на 10-40 %. Також ризик може бути підвищеним через інші фактори. Пацієнтам з ризиком остеопорозу слід проходити відповідне лікування та приймати вітамін D та кальцій.

Про випадки тяжкої гіпомагніємії повідомлялося у пацієнтів, які приймали інгібітори протонної помпи, такі як Парієт^®, протягом щонайменше 3 місяців, у більшості випадків – протягом року. Можливі серйозні прояви гіпомагніємії, такі як слабкість, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та вентрикулярна аритмія, але вони можуть виникнути неочікувано та бути не виявленими. У більшості пацієнтів гіпомагніємія зникала після припинення застосування інгібіторів протонної помпи та замісної терапії препаратами магнію.

При тривалому лікуванні або при одночасному застосуванні інгібіторів протонної помпи з дигоксином чи препаратами, які можуть призвести до гіпомагніємії (наприклад з діуретиками), лікарям потрібно стежити за рівнем магнію у крові пацієнтів до початку та періодично протягом лікування.

Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом

В опублікованих даних є припущення, що одночасне застосування інгібіторів протонної помпи та метотрексату (переважно у високих дозах) може підвищити рівень метотрексату та/або його метаболіту у сироватці крові, що може призвести до метотрексато-залежної токсичності. За необхідності застосування високих доз метотрексату слід розглянути питання про припинення лікування інгібіторами протонної помпи.

Вплив на поглинання вітаміну В₁₂

Рабепразол натрію, як і всі препарати, що пригнічують секрецію шлункової кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну В₁₂ (ціанокобаламіну) внаслідок гіпо- або ахлоргідрії. Це слід враховувати у разі зниженої маси тіла пацієнтів або наявності факторів ризику зниженої абсорбції вітаміну В₁₂ при довготривалому лікуванні або наявності відповідних клінічних симптомів.

Підгострий шкірний червоний вовчак

Застосування інгібіторів протонної помпи пов’язують з дуже рідкісними випадками підгострого шкірного червоного вовчака. При виникненні уражень шкіри, особливо на ділянках, які підлягають сонячному впливу, що супроводжується артралгіями, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, а лікареві – розглянути питання про припинення лікування препаратом Парієт^®. Підгострий шкірний червоний вовчак після попереднього лікування інгібітором протонної помпи може збільшувати ризик виникнення підгострого шкірного червоного вовчака при застосуванні інших ІПП.

Вплив на результати лабораторних аналізів

Підвищений рівень хромограніну А (CgA) може перешкоджати виявленню нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути такого впливу, лікування препаратом Парієт^® необхідно припинити щонайменше за 5 днів до початку вимірювання рівня хромограніну. Якщо рівень хромограніну та гастрину не повернувся до контрольного діапазону після початкового вимірювання, вимірювання слід повторити через 14 днів після припинення лікування ІПП.

Вагітність.

Даних щодо безпеки застосування рабепразолу у період вагітності немає.

Дослідження репродуктивної токсичності на щурах та кроликах не виявили доказів порушення фертильності чи шкоди для плода, пов’язаних із застосуванням рабепразолу натрію, хоча у щурів спостерігалося незначне проникнення через плацентарний бар’єр.

Застосування лікарського засобу Парієт^® у період вагітності протипоказано.

Годування груддю.

Невідомо, чи проникає рабепразол натрію у грудне молоко жінок. Відповідних досліджень за участю жінок, які годують груддю, не проводилося. Хоча рабепразол натрію виділяється у молоко щурів.

Парієт^® не слід призначати жінкам у період годування груддю.

З огляду на фармакодинаміку рабепразолу натрію та властивий йому профіль побічних ефектів можна вважати, що Парієт^® не повинен негативно впливати на керування автомобілем та роботу з потенційно небезпечними механізмами. Разом з тим, у разі виникнення сонливості рекомендується уникати керування автомобілем та роботи з іншими механізмами.

Дорослі, у тому числі пацієнти літнього віку.

Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки та активна доброякісна виразка шлунка: рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу вранці.

У більшості пацієнтів з активною пептичною виразкою дванадцятипалої кишки час, необхідний для загоєння виразки, становить до 4 тижнів. Однак деяким пацієнтам для одужання слід приймати Парієт^® додатково протягом ще 4 тижнів. У більшості пацієнтів з активною доброякісною виразкою шлунка загоєння відбувається за 6 тижнів, але деяким пацієнтам, нечутливим до лікування, для загоєння виразок слід приймати Парієт^® додатково протягом ще 6 тижнів.

Ерозивна або виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу протягом 4-8 тижнів.

Довготривале лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримуюча терапія ГЕРХ): для тривалого лікування можна застосовувати підтримуючі дози препарату Парієт^® 10 мг або 20 мг 1 раз на добу, залежно від клінічної відповіді пацієнта.

Симптоматичне лікування ГЕРХ від помірного до дуже тяжкого ступеня: пацієнтам без езофагіту Парієт^® призначати у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Як тільки симптоми зникнуть, подальшого контролю за симптомами можна досягти використанням режиму «за вимогою»: застосовувати 10 мг 1 раз на добу за потреби.

Синдром Золлінгера – Еллісона:

Рекомендована початкова доза – 60 мг 1 раз на добу. Дозу можна поступово підвищувати до 120 мг на добу, у разі клінічної необхідності. Можна застосовувати разову дозу до 100 мг на добу. При необхідності прийому 120 мг на добу дозу ділити на два прийоми по 60 мг. Тривалість лікування залежить від клінічної необхідності.

Ерадикація Н. pylori: пацієнтам з Н. pylori препарат слід застосовувати у комбінації з ерадикаційною терапією. Рекомендується призначення протягом 7 днів:

Парієт^® 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу та амоксицилін 1 г 2 рази на добу.

За показаннями, що потребують прийому лише 1 раз на добу, таблетки Парієт^® слід приймати вранці до їди. Хоча ні прийом у першу половину дня, ні вживання їжі не продемонстрували впливу на дію рабепразолу натрію, цей режим застосування є більш сприятливим для лікування.

Порушення функції нирок та печінки. Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки не потребують коригування дози препарату Парієт^®. Для інформації щодо застосування препарату Парієт^® пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки див. розділ «Особливості застосування».

Пацієнтів слід проінструктувати, що таблетки Парієт^® не можна розжовувати або дрібнити, їх слід ковтати цілими.

Діти.

Парієт^® не рекомендується призначати дітям, оскільки на даний час немає досвіду його застосування пацієнтам цієї вікової групи.

Досвід навмисного або випадкового передозування обмежений. Максимальна досліджена доза не перевищувала 60 мг рабепразолу натрію 2 рази на день або 160 мг рабепразолу натрію 1 раз на день. Симптоми, що виникають при передозуванні, в основному, мінімальні, типові для профілю відомих небажаних явищ і минають без необхідності подальшого медичного втручання. Специфічний антидот для препарату Парієт^® невідомий. Рабепразол натрію добре зв’язується з білками плазми та не виводиться під час діалізу. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.

Під час контрольованих клінічних досліджень найчастішими побічними реакціями, про які повідомлялося, були головний біль, діарея, абдомінальний біль, астенія, метеоризм, висипання та сухість у роті. Побічні ефекти, що спостерігались під час клінічних досліджень, були здебільшого незначними, помірними і швидко минали.

Про побічні реакції, наведені нижче, повідомлялося під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період.

Частота визначається як: часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (неможливо оцінити згідно з наявними даними).

Інфекції та інвазії:

часто – інфекції.

З боку крові та лімфатичної системи:

рідко – нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз.

З боку імунної системи:

рідко – гіперчутливість^1,2.

З боку метаболізму та харчування:

рідко – анорексія;

невідомо – гіпонатріємія, гіпомагніємія⁴;

З боку психіки:

часто – безсоння;

нечасто – знервованість;

рідко – депресія;

невідомо – сплутаність свідомості.

З боку нервової системи:

часто – головний біль, запаморочення;

нечасто – сонливість.

З боку органів зору:

рідко – розлади зору.

З боку судин:

невідомо – периферичні набряки.

З боку дихальної системи:

часто – кашель, фарингіт, риніт;

нечасто – бронхіт, синусит.

З боку травного тракту:

часто – діарея, блювання, нудота, біль у животі, запор, метеоризм, доброякісний фунгіцидний поліп;

нечасто – диспепсія, сухість у роті, відрижка;

рідко – гастрит, стоматит, порушення відчуття смаку;

невідомо – мікроскопічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи:

рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія³.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

нечасто – висип, еритема²;

рідко – свербіж, пітливість, бульозні реакції²;

дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), синдром Стівенса – Джонсона.

невідомо – підгострий шкірний червоний вовчак⁴.

З боку кістково-м’язової системи:

часто – неспецифічний біль, біль у спині;

нечасто – міалгія, судоми ніг, артралгія, перелом шийки стегна, зап’ястка або хребта⁴.

З боку нирок та сечовивідної системи:

нечасто – інфекції сечовивідних шляхів;

рідко – інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи:

невідомо – гінекомастія.

Загальні розлади:

часто – астенія, грипоподібний синдром;

нечасто – біль у грудях, озноб, пірексія.

Лабораторні дослідження:

нечасто – збільшення рівня печінкових ферментів³;

рідко – збільшення маси тіла.

¹ Включаючи набряк обличчя, артеріальну гіпотензію та диспное.

² Еритема, бульозні реакції та реакції гіперчутливості зазвичай зникали після припинення лікування.

³ У поодиноких випадках печінкова енцефалопатія спостерігалась у пацієнтів із цирозом печінки. Слід бути обережними при призначенні лікування препаратом Парієт^® пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»).

⁴ Дивись розділ «Особливості застосування».

Побічні реакції, які мають клінічне значення:

- шок та анафілактичні реакції;

- панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз та гемолітична анемія;

- фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця;

- інтерстиціальна пневмонія;

- токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівена-Джонсона, мультиформна еритема;

- гостра ниркова недостатність, інтерстиційний нефрит;

- гіпонатріємія;

- рабдоміоліз.

Побічні реакції, які мають клінічне значення та властиві інгібіторам протонної помпи:

- порушення зору;

- ангіоневротичний набряк, бронхіальний спазм;

- сплутаність свідомості.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати контроль за співвідношенням користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Таблетки по 10 мг: по 7 або 14 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці.

Таблетки по 20 мг: по 7 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці;

по 14 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери у картонній коробці.

За рецептом.

Відповідальний за випуск серії.

Сілаг АГ/Cilag AG.

Адреса

Хохштрассе 201, Шаффхаузен 8200, Швейцарія/Hochstrasse 201, 8200 Schaffhausen, Switzerland.