Ринит таблетки вкриті оболонкою по 150 мг 10 блістерів по 10 шт

Фармакодинаміка. ранітидин є антагоністом Н2-гістамінових рецепторів. конкурентно оборотно зв'язуючись з Н2-гістаміновими рецепторами парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, пригнічує базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти та знижує активність пепсину, підвищує рН вмісту шлунка. зменшує обсяг желудочио соку, зумовленого подразненням барорецепторів (розтягнення шлунка), харчовим навантаженням, дією гормонів і біогенних стимуляторів (гастрин, гістамін, пенгастрін, кофеїн). тривалість дії препарату після разового прийому - близько 12 год.

Фармакокінетика. Ранітидин швидко всмоктується при прийомі всередину. Абсорбція не залежить від прийому їжі. З _max в плазмі крові в межах 300-500 мкг/мл досягається через 1-3 години після перорального прийому 150 мг препарату. Біодоступність ранітидину - 50%. Концентрація риніт в плазмі крові пропорційна спожитої дозі. Зв'язування з білками плазми крові становить 15%. Частково метаболізується в печінці. Виведення препарату здійснюється переважно з сечею (60-70% пероральної дози) та з калом (26%). Т _½ препарату - 2-3 ч. Близько 30% пероральної дози виводиться в незміненому вигляді.

- виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, які не асоційовані з helicobacter pylori (у фазі загострення), включаючи виразку, пов'язану з прийомом нестероїдних протизапальних засобів;

- функціональна диспепсія;

- хронічний гастрит з підвищеною кислотопродуцирующей функцією шлунка в стадії загострення;

- гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (для полегшення симптомів) або рефлюкс-езофагіт.

Призначають дорослим і дітям у віці старше 12 років. приймають внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від прийому їжі.

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, що не асоційовані з Helicobacter pylori (у фазі загострення). Призначають по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу або 300 мг (2 таблетки) 1 раз на добу на ніч протягом 4 тижнів. При виразках, що не зарубцювалися, - продовження лікування протягом наступних 4 тижнів.

Профілактика виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційованих з прийомом нестероїдних протизапальних засобів. Призначають по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу на період терапії НПЗП.

Функціональна диспепсія. Призначають по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу протягом 2-3 тижнів.

Хронічний гастрит з підвищеною кислотопродуцирующей функцією шлунка в стадії загострення. Призначають по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу протягом 2-4 тижнів.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Для полегшення симптомів призначають по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу протягом 2 тижнів; при необхідності курс лікування продовжують.

Для тривалої терапії і при загостренні ГЕРХ призначають по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу або 300 мг (2 таблетки) 1 раз на добу на ніч протягом 8 тижнів; при необхідності курс лікування продовжують до 12 тижнів.

Пацієнти з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 50 мл/хв). Добова доза препарату для цієї категорії пацієнтів - 1 таблетка (150 мг).

Підвищена індивідуальна чутливість до ранітидину або інших компонентів препарату; наявність злоякісних захворювань шлунка, цироз печінки з портосистемной енцефалопатією в анамнезі; вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 12 років.

Кардіальні порушення: брадикардія, тахікардія, екстрасистолія, асистолія, av-блокада, зниження пекло, аритмія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія і тромбоцитопенія (зазвичай оборотні); агранулоцитоз або панцитопенія, іноді з гіпоплазією або аплазією кісткового мозку, нейтропенія.

Неврологічні розлади: головний біль, запаморочення, сонливість, мимовільні рухи (оборотні), збудження, відчуття втоми.

З боку органу зору: порушення зору, затуманення зору, пов'язане з порушенням акомодації.

З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, запор, нудота, блювота, болі в животі, гострий панкреатит, відсутність апетиту, метеоризм, сухість у роті.

З боку сечовидільної системи: гострий інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, мультиформна еритема, алопеція, сухість шкіри, свербіж.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія.

Судинні розлади: васкуліт.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, лихоманка, бронхоспазм, артеріальна гіпотензія, біль у грудях), анафілактичний шок.

З боку гепатобіліарної системи: транзиторні та оборотні зміни рівня окремих лабораторних показників (трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази, ЛФ, білірубіну); гепатит (гепатоцелюлярний, холестатичний або змішаний) з жовтяницею або без неї (зазвичай оборотний).

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз: оборотна імпотенція, зниження лібідо, гінекомастія і галакторея.

Психічні розлади: оборотні психічні розлади (галюцинації, дезорієнтація, стан розгубленості, тривоги та занепокоєння, депресія), переважно у пацієнтів похилого віку і тяжкохворих.

При наявності алергії на інші препарати групи блокаторів Н2-рецепторів гістаміну можливі алергічні реакції на ранітидин, тому в разі гіперчутливості до інших препаратів цієї групи слід з обережністю застосовувати препарат.

З обережністю застосовують лікарський засіб при гострій порфірії (в тому числі в анамнезі), імунодефіциті.

Ранітидин виділяється нирками, тому у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю його рівень в плазмі крові підвищений (див. Спосіб застосування).

У хворих похилого віку з порушеннями функції печінки або нирок можливе порушення (сплутаність) свідомості, що обумовлює необхідність зниження дози.

Лікування препаратом може маскувати симптоми карциноми шлунка, тому перед початком терапії слід виключити наявність злоякісних новоутворень у шлунку.

Необхідно регулярне спостереження за пацієнтами (особливо літнього віку та з виразковою хворобою шлунка і / або дванадцятипалої кишки в анамнезі), які приймають ранітидин разом з нестероїдними протизапальними засобами.

У хворих похилого віку, осіб з хронічними захворюваннями легенів, цукровим діабетом або з ослабленим імунітетом спостерігалася підвищена схильність до розвитку позалікарняної пневмонії.

При одночасному лікуванні з теофіліном необхідно контролювати плазмовий рівень теофіліну, коригувати дозування.

Терапію препаратом відміняють поступово через ризик розвитку синдрому рикошету при раптовій відміні.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний в період вагітності. У разі необхідності застосування лікарського засобу на період лікування необхідно припинити годування груддю.

Діти. Дітям у віці старше 12 років застосування препарату показано з метою скорочення термінів лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, для терапії ГЕРХ, включаючи рефлюкс-езофагіт, і полегшення симптомів ГЕРХ.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. В період лікування необхідно утримуватися від заняття потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції.

Ранітидин може впливати на абсорбцію, метаболізм і ниркову екскрецію інших лікарських засобів.

Препарат в терапевтичних дозах не змінює активність ферментної системи цитохрому Р450 і не потенціює дію лікарських засобів, які метаболізуються цією системою (діазепам, лідокаїн, фенітоїн, пропранолол, теофілін і т.д.).

Ранітидин, змінюючи кислотність шлунка, може впливати на біодоступність деяких лікарських засобів. Це призводить або до підвищення їх абсорбції (триазолам, мідазолам, глипизид), або до зниження (кетоконазол, ітраконазол, атазанавір, гефітиніб).

Антациди та сукральфат сповільнюють абсорбцію ранітидину, внаслідок чого інтервал між прийомом цих лікарських засобів і ранітидину повинен становити не менше 1-2 ч.

Одночасне застосування з метопрололом може призвести до підвищення концентрації метопрололу в плазмі крові.

Ранітидин при одночасному застосуванні з антикоагулянтами кумаринового ряду (варфарин) може змінювати протромбіновий час (рекомендується його моніторинг).

Високі дози ранітидину можуть уповільнювати екскрецію прокаїнаміду і N-ацетілпрокаінаміда, що призводить до підвищення їх рівня в плазмі крові.

Дані про взаємодію між ранітидином і амоксициліном або метронідазолом відсутні.

Симптоми: посилення побічних реакцій.

Лікування: проводять симптоматичну і підтримуючу терапію.

У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: ранітидин (ranitidine);

1 таблетка містить ранітидину гідрохлориду у перерахуванні на ранітидин 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, покриття Opadry II 85G53691 оранжевий: спирт полівініловий, тальк, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), жовтий захід FCF (Е 110), лецитин, понсо 4R (Е 124), індигокармін (Е 132).

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою оранжевого кольору.

Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Антагоністи Н2-гістамінових рецепторів. Kод АТХ А02В А02.

Фармакодинаміка

Ранітидин є антагоністом Н2-гістамінових рецепторів. Механізм дії зумовлений конкурентним інгібуванням Н2-гістамінових рецепторів парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, пригнічує базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти та зменшує активність пепсину, підвищує рН вмісту шлунка. Зменшує об'єм шлункового соку, зумовленого подразненням барорецепторів (розтягнення шлунка), харчовим навантаженням, дією гормонів та біогенних стимуляторів (гастрин, гістамін, пенгастрин, кофеїн). Тривалість дії препарату після одноразового застосування – приблизно 12 годин.

Фармакокінетика

Ранітидин швидко всмоктується під час прийому всередину. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Пік концентрації у плазмі крові, у межах 300–500 мкг/мл, досягається через 1-3 години після перорального прийняття 150 мг препарату. Біодоступність ранітидину – 50 %. Концентрація ранітидину у плазмі крові пропорційна до вжитої дози. Зв’язування з білками плазми становить 15 %. Частково метаболізується у печінці.

Виведення препарату здійснюється переважно нирками (60–70 % пероральної дози) та 26 % – із фекаліями. Період напіввиведення – 2–3 години. Приблизно 30 % пероральної дози виділяється у незміненому стані.

­ Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, не асоційована з Helicobacter pylori (у фазі загострення), включаючи виразку, пов’язану з прийомом нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

­ Функціональна диспепсія.

­ Хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворювальною функцією шлунка у стадії загострення.

­ Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (для полегшення симптомів) або рефлюкс-езофагіт.

­ Підвищена індивідуальна чутливість до ранітидину або до інших компонентів лікарського засобу.

­ Злоякісні захворювання шлунка.

­ Цироз печінки з портосистемною енцефалопатією в анамнезі.

­ Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну.

­ Печінкова недостатність.

Ранітидин може впливати на абсорбцію, метаболізм та ниркову екскрецію інших лікарських засобів.

Змінена фармакокінетика може потребувати коригування дози лікарського засобу, який піддавався впливу, або припинення лікування.

Взаємодія відбувається за допомогою декількох механізмів:

Інгібування змішаної функції оксигеназної системи цитохрому Р450

Ранітидин у звичайних терапевтичних дозах не змінює активності ферментної| системи цитохрому Р450 і не потенціює дію лікарських засобів, що інактивуються цією системою, (діазепам, лідокаїн, фенітоїн, пропранолол, теофілін).

Повідомлялося про зміну протромбінового часу при застосуванні із кумариновими антикоагулянтами (наприклад, варфарином). Через вузький терапевтичний діапазон рекомендується ретельний моніторинг протромбінового часу під час одночасного лікування ранітидином.

Конкурування за ниркову канальцеву секрецію

Оскільки ранітидин частково виводиться катіонною системою, це може вплинути на кліренс інших препаратів, що виводяться таким шляхом. Високі дози ранітидину (наприклад, як при лікуванні синдрому Золлінгера — Еллісона) можуть уповільнювати екскрецію прокаїнаміду та N-ацетилпрокаїнаміду, що призводить до підвищення їх рівня у плазмі крові.

Зміна рН шлункового соку

Біодоступність деяких лікарських засобів може змінюватися. Це може призводити або до підвищення їх абсорбції (триазолам, мідазолам, гліпізид), або до зниження їх абсорбції (кетоконазол, атазанавір, делавірдин, гефітиніб).

Одночасне застосування 300 мг ранітидину та ерлотинібу зменшило концентрацію ерлотинібу [AUC] та максимальні концентрації [Cmax] на 33 % та 54 % відповідно. Однак, коли ерлотиніб застосовували поетапно за 2 години до або через 10 годин після прийому ранітидину у дозі 150 мг двічі на добу, концентрація ерлотинібу [AUC] та максимальні концентрації [Cmax] зменшились лише на 15 % та 17 % відповідно.

Дані про взаємодію між ранітидином і амоксициліном або метронідазолом відсутні.

Якщо одночасно з ранітидином приймати високі дози (2 г) сукральфату, абсорбція останнього може бути зменшена. Цей ефект не спостерігається, якщо сукральфат приймають з інтервалом у 2 години

З обережністю застосовувати лікарський засіб при гострій порфірії (в т. ч. в анамнезі), імунодефіциті, фенілкетонурії.

Злоякісні новоутворення

Перед початком терапії слід виключити наявність злоякісних пухлин у пацієнтів із виразкою шлунка чи осіб середнього віку (або старше), у яких виникли нові або нещодавно змінилися диспептичні симптоми, оскільки лікування ранітидином може маскувати симптоми карциноми шлунка.

Захворювання нирок

Ранітидин виводиться нирками, тому у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю його рівень у плазмі крові зростає. Слід коригувати дозу ранітидину, як описано в розділі «Спосіб застосування та дози».

Порфірія

Рідкісні клінічні повідомлення свідчать про те, що ранітидин може спричинити гострі напади порфірії. Тому слід уникати застосування ранітидину пацієнтам із гострою порфірією в анамнезі.

Оскільки ранітидин метаболізується в печінці, його слід застосовувати з обережністю хворим з тяжкою печінковою дисфункцією.

У хворих літнього віку, осіб з хронічними захворюваннями легень, цукровим діабетом, а також в осіб з ослабленим імунітетом спостерігалася підвищена схильність до розвитку позалікарняної пневмонії. Є дані про підвищений ризик позалікарняної пневмонії у пацієнтів, які приймали ранітидин, у порівнянні із тими, хто припинив цей вид терапії. Дані постреєстраційного спостереження вказують на оборотну сплутаність свідомості, депресію та галюцинації, які найчастіше виникали у важкохворих та пацієнтів літнього віку (див. розділ «Побічні реакції»)

Лікарський засіб містить барвник «Жовтий захід FCF» (E 110) та барвник «Понсо 4R» (E 124), які можуть спричиняти алергічні реакції.

Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності. У разі необхідності застосування препарату на період лікування необхідно припинити годування груддю.

Враховуючи, що у чутливих хворих можуть виникнути побічні реакції (запаморочення, галюцинації, порушення акомодації), під час прийому препарату слід утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Призначати дорослим та дітям віком від 12 років. Приймати всередину, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від прийому їжі.

Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, не асоційована з Helicobacter pylori (у фазі загострення). Призначати по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері або 300 мг (2 таблетки) 1 раз на добу на ніч протягом 4 тижнів. При виразках, що не зарубцювалися, продовжити лікування протягом наступних 4 тижнів.

Профілактика пептичної виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційованої з прийомом нестероїдних протизапальних засобів. Призначати по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері на період терапії НПЗЗ.

Функціональна диспепсія. Призначати по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері протягом 2–3 тижнів.

Хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворювальною функцією шлунка у стадії загострення. Призначати по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері протягом 2–4 тижнів.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Для полегшення симптомів призначати по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері протягом 2 тижнів; при необхідності курс лікування продовжувати.

Для довготривалого лікування та при загостренні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби призначати по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері або 300 мг (2 таблетки) 1 раз на добу на ніч протягом 8 тижнів; при необхідності курс лікування продовжувати до 12 тижнів.

Пацієнти з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – 1 таблетка (150 мг ранітидину).

Діти.

Дітям віком від 12 років застосування лікарського засобу показано з метою скорочення термінів лікування пептичної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, для лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, включаючи рефлюкс-езофагіт, і для полегшення симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Симптоми: можливе посилення побічних реакцій.

Лікування: при необхідності проводити адекватну симптоматичну і підтримуючу терапію. Ранітидин можна видалити з сироватки крові шляхом гемодіалізу.

З боку системи крові: оборотна лейкопенія, оборотна тромбоцитопенія, агранулоцитоз або панцитопенія, іноді з гіпоплазією або аплазією кісткового мозку, нейтропенія, імунна гемолітична та апластична анемія (зазвичай оборотні).

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т. ч. кропив’янка, ангіоневротичний набряк, гарячка, анафілактичний шок, бронхоспазм, мультиформна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона, синдром Лаєлла, гіпертермія, гіпотензія, біль у грудях, диспное.

З боку психіки: підвищена втомлюваність, оборотна сплутаність свідомості, сонливість, збудження, безсоння, емоційна лабільність, занепокоєність, тривожність, депресія, нервозність, галюцинації, шум у вухах, дратівливість, дезорієнтація, стан розгубленості. Ці прояви спостерігаються переважно у тяжкохворих, хворих нефрологічного профілю або пацієнтів літнього віку.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення і оборотні мимовільні рухові розлади.

З боку органів зору: порушення зору, оборотна нечіткість зорового сприйняття, порушення акомодації.

З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, асистолія, атріовентрикулярна блокада, васкуліт, біль у грудях, аритмія, екстрасистолія.

З боку травного тракту: сухість у роті, нудота, блювання, запор, діарея, біль у животі, метеоризм, гострий панкреатит, зниження апетиту.

З боку гепатобіліарної системи: скороминущі та оборотні зміни показників функції печінки (рівні трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, білірубіну); гепатоцелюлярний, холестатичний чи змішаний гепатит із жовтяницею або без неї (зазвичай оборотний).

З боку шкіри та підшкірної тканини: гіперемія, свербіж, шкірні висипи, мультиформна еритема, алопеція, сухість шкіри.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, гострий інтерстиціальний нефрит.

Підвищення рівня креатиніну в плазмі (зазвичай, незначне, яке нормалізується при продовженні лікування).

З боку репродуктивної системи: гіперпролактинемія, галакторея, гінекомастія, аменорея, зниження потенції (оборотне) та/або лібідо.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у стрипі, по 1 стрипу у картонній упаковці.

По 10 таблеток у стрипі, по 10 стрипів у картонній упаковці.

За рецептом.

КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ ЛТД /

KUSUM HEALTHCARE PVT LTD.

СП-289 (A), РІІКО Індастріал ареа, Чопанкі, Бхіваді, Діст. Алвар (Раджастан), Індія /

SP-289 (A), RIICO Industrial area, Chopanki, Bhiwadi, Dist. Alwar (Rajasthan), India.