Різоптан таблетки по 10 мг 2 блістера по 3 шт

Фармакодинаміка. різатріптан селективно з високою аффинностью зв'язується з рецепторами людини 5-ht1b і 5-ht1d і має незначний вплив або зовсім не впливає на 5-ht2, 5-ht3; адренергические α1, α2 або β; дофаминергические d1, d2; гістамінові h1; мускаринові або бензодіазепінових рецепторів.

Терапевтична активність різатріптана при мігреневі головного болю може бути пояснена його агоністичним впливом на рецептори 5-HT _1B і 5-HT _1D екстрацеребральних інтракраніальних кровоносних судин, які, як вважається, розширюються при нападі, і трійчастих сенсорних нервів, які іннервують їх. Активація рецепторів 5-HT _1B і 5-HT _1D може привести до звуження інтракраніальних кровоносних судин, які викликають біль, і пригнічення вивільнення нейропептида, що веде до зниження запальних процесів чутливих тканин і зменшення передачі центрального тригеминального больового сигналу.

Фармакокінетика. Абсорбція. Після прийому всередину різатріптан швидко і повністю абсорбується. Біодоступність таблеток при пероральному застосуванні становить приблизно 40-45%, а C _max в плазмі крові досягається через 1-1,5 год (Tmax). Пероральний прийом різатріптана під час сніданку з високим вмістом жирів не впливає на ступінь абсорбції різатріптана, але абсорбція його затримується приблизно на 1 ч.

Вплив їжі: Tmax затримується приблизно на 1 ч, якщо таблетки приймають в стані ситості.

Розподіл. Різатріптан мінімально (14%) зв'язується з білками плазми крові. Об'єм розподілу становить приблизно 140 л у чоловіків і 110 л - у жінок.

Метаболізм. Первинний шлях метаболізму різатріптана проходить через окисне дезамінування моноаміноксидази (МАО) підтипу A (MAO-A) до метаболіту индолилуксусной кислоти, який не є фармакологічно активним. Утворюється невелика кількість N-монодезметіл-різатріптана, метаболіти, активність якого схожа на активність первинного речовини на рецептори 5-HT _{1B / 1D,} але не має значного впливу на фармакодинамічна активність різатріптана. Концентрація в плазмі крові N-монодезметіл-різатріптана становить приблизно 14% концентрації первинного речовини, виводиться з'єднання з такою ж швидкістю. Інші другорядні метаболіти включають N-оксид, 6-гідроксісоедіненіе і сульфатний кон'югат 6-гідроксиметаболіту. Жоден з цих другорядних метаболітів не проявляє фармакологічної активності.

Виведення. Після прийому дози вище діапазону доз 2,5-10 мг площа під кривою (AUC) збільшується майже пропорційно. У чоловіків і жінок період напіврозпаду різатріптана в плазмі крові в середньому становить 2-3 год. Кліренс різатріптана в плазмі крові становить в середньому близько 1000-1500 мл/хв у чоловіків і близько 900-1100 мл/хв - у жінок; близько 20-30% становить нирковий кліренс. Після прийому ¹⁴ C-міченого різатріптана приблизно 80% радіоактивності виводиться з сечею і близько 10% - з калом. Це свідчить про те, що метаболіти головним чином виділяються нирками.

Згідно пресистемному метаболізму різатріптана приблизно 14% пероральної дози виводиться з сечею в незміненому вигляді, тоді як 51% виводиться у вигляді метаболіту индолилуксусной кислоти. Не більше 1% виводиться з сечею у вигляді активного метаболіту N-монодезметіла.

Якщо різатріптан приймати в максимальних дозах, щоденного накопичення препарату в плазмі крові не відбувається.

Характеристики у різних пацієнтів

Пацієнти з нападом мігрені: напад мігрені не впливає на фармакокінетику різатріптана.

Пол: у чоловіків AUC різатріптана (10 мг перорально) була приблизно на 25% менше, ніж у жінок, C _max - на 11% менше, а Tmax - приблизно однаково. Ця очевидна фармакокінетична різниця не має клінічної значущості.

Пацієнти похилого віку: концентрації різатріптана в плазмі крові аналогічні, як і у пацієнтів молодого віку.

Пацієнти з порушенням функції печінки (тяжкість печінкової недостатності по Чайлд - П'ю - 5-6 балів): відомо, що після перорального застосування у пацієнтів з печінковою недостатністю концентрація різатріптана в плазмі крові була схожа на концентрацію у чоловіків і жінок молодого віку, які брали участь в дослідженні. Значне збільшення AUC (на 50%) і C _max (на 25%) спостерігалося у пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (тяжкість печінкової недостатності по Чайлд - П'ю - 7 балів). У пацієнтів з вагою печінковою недостатністю по Чайлд - П'ю 7 балів (важка печінкова недостатність) фармакокінетику не вивчалось.

Пацієнти з порушенням функції нирок: відомо, що у хворих з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну - 10-60 мл/хв / 1,73 м ²⁾ AUC різатріптана не мала суттєвих відмінностей від такої у здорових пацієнтів. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (кліренс креатиніну 10 мл/хв / 1,73 м ^2), AUC різатріптана була приблизно на 44% більше, ніж у людей з нормальною функцією нирок. C _max різатріптана в плазмі крові у пацієнтів з нирковою недостатністю будь-якого ступеня була така ж, як і у здорових пацієнтів.

Невідкладна терапія фази головного болю при нападах мігрені, з аурою чи без.

Застосовують всередину. не застосовувати різоптан з профілактичною метою.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи рідиною.

Час абсорбції затримується приблизно на 1 ч, якщо приймати препарат в стані ситості.

Рекомендована доза - 10 мг.

Повторний прийом: наступну дозу можна прийняти не раніше ніж через 2 год; протягом 24-годинного періоду можна прийняти не більше двох доз.

При повторній головного болю протягом 24 год, якщо після полегшення первинного нападу головний біль повертається, можна прийняти ще одну дозу. Необхідно дотримуватися вищевказані норми дозування.

При відсутності ефекту: ефективність повторної дози для лікування того ж нападу, коли перша доза не дала ефекту, не перевірялася в ході досліджень різатріптана. Таким чином, якщо після прийому першої дози у пацієнта не виникло терапевтичного ефекту, не можна приймати другу дозу для лікування того ж нападу.

Дослідження різатріптана показали, що навіть при відсутності терапевтичного ефекту під час одного нападу залишається ймовірність виникнення терапевтичного ефекту при наступних нападах.

Деяким пацієнтам слід призначати Різотріптан в меншій дозі (5 мг), особливо такими групами:

• пацієнти, що приймають пропранолол. Приймати різатріптан слід не раніше ніж через 2 години після прийому пропранололу;
• пацієнти з легкою та помірною нирковою недостатністю;
• пацієнти з легкої і помірною печінковою недостатністю.

Між прийомом двох доз проміжок часу повинен становити не менше 2 год; протягом 24-годинного періоду можна прийняти не більше двох доз.

Пацієнти у віці від 65 років. Ефективність та безпечність прийому різатріптана у пацієнтів у віці від 65 років систематично не вивчені.

Гіперчутливість до різатріптану або будь-якої допоміжної речовини. одночасне застосування з інгібіторами мао або застосування протягом 2 тижнів з моменту припинення лікування інгібіторами mao. тяжка печінкова або тяжка ниркова недостатність. порушення мозкового кровообігу або транзиторна ішемічна атака в анамнезі. помірна або важка аг, а також нелікована легка аг. встановлена хвороба коронарних артерій, в тому числі ІХС (стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі або зафіксована бессимптомная ішемія), ознаки та симптоми ІХС або стенокардія Принцметала. захворювання периферичних кровоносних судин. одночасне застосування різатріптана і ерготаміну, похідних алкалоїдів ріжків (включаючи метісергід) або інших агоністів рецепторів 5-ht1b / 1d.

Найбільш поширеними побічними ефектами є запаморочення, сонливість і слабкість / стомлюваність. частота побічних реакцій визначена наступним чином: дуже часто (10%); часто (1-10%); нечасто (0,1-1%); поодинокі (0,01-0,1%); рідко (0,01%); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку імунної системи: поодинокі - алергічні реакції, анафілактичний шок / анафілактоїдні реакції.

З боку психіки: часто - безсоння; нечасто - дезорієнтація, дратівливість.

З боку нервової системи: часто - запаморочення, сонливість, парестезії, головний біль, гіпестезія, зниження розумової активності; нечасто - атаксія, тремор, вертиго, дисгевзія / неприємний присмак, непритомність; частота невідома - судоми, серотоніновий синдром.

З боку органу зору: нечасто - нечіткість зору.

З боку серцево-судинної системи: часто - серцебиття, припливи; нечасто - аритмія, тахікардія, зміни на ЕКГ, АГ; поодинокі - порушення мозкового кровообігу (згідно з повідомленнями більшість цих побічних реакцій виникли у пацієнтів з факторами ризику розвитку захворювання коронарних артерій), брадикардія; частота невідома - ішемія або інфаркт міокарда (згідно з повідомленнями, більшість цих побічних реакцій виникли у пацієнтів з факторами ризику розвитку захворювання коронарних артерій), ішемія периферичних судин.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - дискомфорт в горлі; нечасто - задишка; поодинокі - свистяче дихання.

З боку травної системи: часто - нудота, сухість у роті, блювання, діарея, диспепсія; нечасто - відчуття спраги; частота невідома - ішемічний коліт.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - почервоніння; нечасто - свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк (наприклад набряк обличчя, язика і набряк глотки), висип, підвищене потовиділення; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетних м'язів та сполучної тканини: часто - відчуття тяжкості; нечасто - біль в шиї, ригідність, скутість, м'язова слабкість, біль у ділянці обличчя, біль у м'язах.

Загальні порушення: часто - астенія / стомлюваність, біль у животі або грудей.

Різоптан не можна застосовувати для профілактики.

Вплив їжі: при одночасному прийомі з їжею абсорбція різатріптана затримується приблизно на 1 ч. Тому початок дії препарату може бути затримано, якщо приймати його в стані ситості (див. Фармакологічні властивості).

Різоптан слід призначати тільки тим пацієнтам, у яких встановлено точний діагноз - мігрень. Різоптан не слід призначати пацієнтам з базилярної або геміплегіческой мігренню.

Різоптан не слід застосовувати для лікування при атипової головного болю, тобто такою, що може бути пов'язана з потенційно серйозними захворюваннями (наприклад інсульт, що розірвалася аневризма), при яких звуження цереброваскулярних судин може бути небезпечним.

Прийом різатріптана може бути пов'язаний з минущими симптомами, в тому числі такими, як біль в грудях і відчуття стиснення в грудях, що може набувати інтенсивний характер і охоплювати горло. Якщо такі симптоми викликають підозру на ІХС, прийом препарату необхідно припинити та провести належне обстеження.

Як і інші агоністи рецепторів 5-HT _{1B / 1D,} різатріптан не можна призначати без попереднього обстеження пацієнтам, у яких ймовірна наявність захворювання серця, і особам з ризиком розвитку захворювання коронарних судин (наприклад пацієнтам з АГ, цукровим діабетом, курцям або тим, хто приймає замісну нікотинову терапію, чоловікам у віці від 40 років, жінкам у постменопаузі, пацієнтам з міжшлуночкової блокадою і тим, у кого в сімейному анамнезі серйозні випадки захворювань коронарних судин). Кардіологічне обстеження може не виявити всіх пацієнтів із захворюваннями серця, і в дуже рідкісних випадках при прийомі агоністів рецепторів 5-HT ₁ серйозні серцеві ускладнення спостерігалися у пацієнтів без існуючих серцево-судинних захворювань. Пацієнтам з діагностованим коронарним атеросклерозом різатріптан призначати не можна (див. Побічна дія).

Агоністи рецептора 5-HT _{1B / 1D} асоціюють з коронароспазм. У деяких випадках при застосуванні агоністів рецептора 5-HT _{1B / 1D} повідомлялося про розвиток ішемії або інфаркту міокарда.

Інші агоністи рецептора 5-HT _{1B / 1D} (наприклад суматриптан) не можна призначати одночасно з різатріптаном.

Рекомендується почекати принаймні 6 годин після прийому різатріптана, перш ніж приймати препарати ерготамінового ряду (наприклад ерготамін, дигідроерготамін або метісергід). Перш ніж прийняти різатріптан, необхідно переконатися, що після останнього прийому препаратів, що містять ерготамін, пройшло менше 24 ч.

Після одночасного застосування триптанов і селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну повідомлялося про Серотоніновий синдромі (в тому числі змінений психічний статус, розлад вегетативної нервової системи та нейром'язові порушення). Ці реакції можуть бути серйозними. Якщо одночасне застосування різатріптана і селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну відповідає клінічними показаннями, рекомендується проводити відповідний контроль за станом здоров'я пацієнта, особливо на початку лікування, в період підвищення доз або при додаванні іншого серотонінергічного кошти.

Побічні ефекти частіше виникають при одночасному застосуванні триптанов (агоністів 5-HT _{1B / 1D)} і рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

У пацієнтів, що приймають тріптани, до яких відноситься і різатріптан, може виникати набряк Квінке (наприклад набряк обличчя, язика і гортані). Якщо виникає ангіоневротичний набряк язика або глотки, пацієнт повинен перебувати під наглядом до зникнення симптомів. Лікування триптанами слід негайно припинити та замінити препаратом, що належать до іншого класу лікарських засобів.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози не повинні його приймати.

Призначаючи різатріптан пацієнтам, які застосовують субстрати CYP 2D6, необхідно враховувати їх потенційне взаємодія.

Головний біль, спричинений надмірним застосуванням препарату. Тривале застосування будь-якого знеболюючого препарату від головного болю може посилювати головний біль. Якщо виникає така ситуація (або є підозри на це), необхідно проконсультуватися з лікарем і припинити лікування. Головний біль, викликану надмірним застосуванням препарату, можна підозрювати у пацієнтів, у яких часто або щодня виникає головний біль, незважаючи на регулярний прийом препаратів від головного болю.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Репродуктивна функція. Вплив на організм людини не вивчали. Відомо, що дослідження на тваринах показали мінімальний вплив на репродуктивну функцію при концентраціях в плазмі крові, які набагато перевищували терапевтичні концентрації для людей (більш ніж в 500 разів).

Застосування в період вагітності. Безпека застосування різатріптана для вагітних не встановлена. Відомо, що дослідження на тваринах, в яких враховували розвиток ембріона / плода або протягом вагітності, пологи та післяпологовий розвиток, не показали шкідливого впливу при дозі, що перевищує рівні терапевтичного дозування для людини.

Оскільки дослідження репродуктивної функції та внутрішньоутробного розвитку тварин не завжди прогнозують реакцію організму людини, Різоптан в період вагітності слід призначати тільки в разі крайньої необхідності.

Застосування в період годування груддю. Повідомлялося, що при дослідженнях на тварин різатріптан в великих кількостях виділявся з молоком. Минуще, ледь помітне зменшення маси тіла у потомства, яке годується молоком матері, спостерігалося тільки тоді, коли системний вплив на організм матері набагато перевищувало максимальний рівень впливу для людей. Відносно людей дані відсутні.

Таким чином, які годують груддю слід призначати різатріптан з обережністю. Слід мінімізувати вплив на немовля шляхом відмови від годування грудьми протягом 24 годин після прийому препарату.

Діти (віком до 18 років). Ефективність та безпечність застосування Різоптана у дітей у віці до 18 років не встановлені.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. У деяких пацієнтів мігрень або прийом Різоптана може викликати сонливість. Повідомлялося також про те, що у деяких пацієнтів, які приймали різатріптан, виникало запаморочення. Тому під час нападів мігрені та після прийому Різоптана пацієнтам слід оцінювати свою здатність виконувати складні завдання.

Ерготамін, похідні ріжків (в тому числі метісергід), інші агоністи рецепторів 5-ht1в / 1d: через адитивного ефекту одночасне застосування різатріптана і ерготаміну, похідних алкалоїдів ріжків (в тому числі метісергід) або інших агоністів рецепторів 5-ht1b / 1d (наприклад суматриптану, золмітриптану, наратриптан) підвищує ризик вазоконстрикції коронарної артерії і гіпертензивної дії. така комбінація протипоказана (див. протипоказання).

Інгібітори МАО: різатріптан в основному метаболізується за допомогою MAO-A. Концентрація в плазмі крові різатріптана і його активного N-монодезметіл-метаболіти зростає шляхом одночасного застосування селективного назад чинного інгібітору МАО-А. При застосуванні неселективних назад діючих інгібіторів МАО (наприклад лінезоліду) очікується схожий або більш виражений ефект. Через ризик виникнення коронароспазма і АГ призначення різатріптана пацієнтам, які приймають інгібітори МАО, протипоказано (див. Побічна дія).

Блокатори β-адренорецепторів: концентрація різатріптана в плазмі крові може зростати через одночасного прийому пропранололу. Це, швидше за все, викликано взаємодією первинного метаболізму двох препаратів, оскільки MAO-A грає певну роль в метаболізмі як різатріптана, так і пропранололу. Така взаємодія призводить до середнього збільшення AUC і C _max до 70-80%. Пацієнтам, які приймають пропранолол, рекомендують застосовувати Різоптан в дозі 5 мг (див. Спосіб застосування).

Лікарські засоби надолол і метапролол не змінюють концентрації різатріптана в плазмі крові.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну / інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну і серотоніновий синдром: надходили повідомлення про пацієнтів з симптомами, схожими на серотоніновий синдром (в тому числі змінений психічний статус, розлад вегетативної нервової системи та нейром'язові порушення), які виникали після застосування інгібіторів зворотного захоплення серотоніну / інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну, серотоніну і триптанов (див. Особливості застосування).

Дослідження in vitro показують, що різатріптан пригнічує цитохром P450 2D6 (CYP 2D6). Клінічних даних щодо їх взаємодії немає. Призначаючи різатріптан пацієнтам, які приймають субстрати CYP 2D6, слід враховувати їх потенційне взаємодія.

Різатріптан 40 мг (який приймали у вигляді однієї або двох доз з 2-годинним інтервалом між дозами) зазвичай добре переноситься; частими побічними ефектами при прийомі препарату були запаморочення і сонливість.

Після передозування можуть виникати АГ або інші більш серйозні серцево-судинні симптоми. Пацієнтам, у відношенні яких є підозра на передозування різатріптана, слід проводити очищення травного тракту (наприклад промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля). Після цього протягом принаймні 12 год необхідно проводити клінічний та ЕКГ моніторинг, навіть якщо клінічні симптоми не спостерігаються.

Вплив гемодіалізу та перитонеального діалізу на концентрацію різатріптана в плазмі крові невідомо.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

ACIN-PIM-122016-005

діюча речовина: ризатриптан;

1 таблетка містить ризатриптану бензоату 14,53 мг у перерахуванні на ризатриптан 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, плоскоциліндричні, з фаскою, з рискою з однієї сторони, білого або майже білого кольору.

Засоби, що застосовуються при мігрені. Селективні агоністи 5-НТ1-рецепторів серотоніну. Ризатриптан. Код АТХ N02C C04.

Фармакодинаміка

Ризатриптан селективно з високою афінністю зв’язується з рецепторами людини 5-HT1B і 5-HT1D та має незначний вплив або зовсім не має впливу або фармакологічної дії на 5-HT2, 5-HT3; адренергічні α1, α2 або β; допамінергічні D1, D2; гістамінові H1; мускаринові або бензодіазепінові рецептори.

Терапевтична активність ризатриптану при лікуванні мігреневого головного болю може бути пояснена його агоністичним впливом на рецептори 5-HT1B та 5-HT1D екстрацеребральних інтракраніальних кровоносних судин, які, як вважається, розширюються під час нападу, і трійчастих сенсорних нервів, які іннервують їх. Активація рецепторів 5-HT1B та 5-HT1D може призвести до звуження інтракраніальних кровоносних судин, які викликають біль, і інгібування вивільнення нейропептиду, що веде до зниження запалення чутливих тканин і зменшення передачі центрального тригемінального больового сигналу.

Фармакокінетика

Абсорбція.

Після перорального застосування ризатриптан швидко і повністю абсорбується. Середня біодоступність таблеток при пероральному прийомі становить приблизно 40–45 %, а середні пікові концентрації в плазмі (Cmax) досягаються приблизно через 1–1,5 години (Tmax). Пероральний прийом ризатриптану під час сніданку з високим вмістом жирів не впливав на ступінь абсорбції ризатриптану, але абсорбція його була затримана приблизно на одну годину.

Вплив їжі: Tmax затримується приблизно на 1 годину, якщо таблетки приймають у стані ситості.

Розподіл.

Ризатриптан мінімально (14 %) зв’язується з протеїнами плазми. Об’єм розподілу становить приблизно 140 л у чоловіків і 110 л у жінок.

Біотрансформація.

Первинний шлях метаболізму ризатриптану проходить через окислювальне дезамінування моноаміноксидазою-A (MAO-A) до метаболіту індолілоцтової кислоти, який не є фармакологічно активним. Утворюється невелика кількість N-монодезметил-ризатриптану, метаболіту, активність якого схожа на активність первинної речовини на рецептори 5-HT1B/1D, але не виявляє значного впливу на фармакодинамічну активність ризатриптану. Концентрації в плазмі N-монодезметил-ризатриптану складають приблизно 14 % від концентрацій первинної речовини, виводиться сполука з такою самою швидкістю. Інші другорядні метаболіти включають N-оксид, 6-гідроксисполуку та сульфатний кон’югат 6-гідроксиметаболіту. Жоден із цих другорядних метаболітів не проявляє фармакологічної активності.

Виведення.

Після перорального прийому дози вище діапазону доз 2,5–10 мг площа під кривою збільшується майже пропорційно. У чоловіків і жінок період напіврозпаду ризатриптану в плазмі в середньому становить 2–3 години. Кліренс ризатриптану в плазмі складає в середньому близько 1000–1500 мл/хв у чоловіків і близько 900–1100 мл/хв у жінок; близько 20–30 % цього становить нирковий кліренс. Після перорального прийому ¹⁴C-міченого ризатриптану приблизно 80 % радіоактивності виводиться із сечею і близько 10 % дози виводиться з калом. Це показує, що метаболіти головним чином виводяться нирками.

Відповідно до пресистемного метаболізму ризатриптану приблизно 14 % пероральної дози виводиться із сечею у незміненому вигляді, тоді як 51 % виводиться у вигляді метаболіту індолілоцтової кислоти. Не більше 1 % виводиться із сечею у вигляді активного метаболіту N-монодезметилу.

Якщо ризатриптан приймати у максимальних дозах, щоденного накопичування препарату в плазмі не відбувається.

Характеристики у різних пацієнтів.

Пацієнти з нападом мігрені: напад мігрені не впливає на фармакокінетику ризатриптану.

Стать: у чоловіків площа під кривою ризатриптану (10 мг перорально) була приблизно на 25 % меншою, ніж у жінок, Cmax – на 11 % менше, а Tmax був приблизно однаковий. Ця очевидна фармакокінетична різниця не має клінічної значимості.

Пацієнти літнього віку: концентрації ризатриптану в плазмі є аналогічними, як і у молодих пацієнтів.

Пацієнти з порушенням функції печінки (тяжкість печінкової недостатності за Чайлдом-П’ю – 5–6 балів): відомо, що після перорального застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю концентрації ризатриптану в плазмі крові були схожими на його концентрації у молодих чоловіків і жінок, які брали участь у дослідженні. Значне збільшення площі під кривою (на 50 %) і Cmax (на 25 %) спостерігалося у пацієнтів із помірною печінковою недостатністю (тяжкість печінкової недостатності за Чайлдом-П’ю – 7 балів). У пацієнтів із тяжкістю печінкової недостатності за Чайлдом-П’ю > 7 балів (тяжка печінкова недостатність) фармакокінетика не вивчалася.

Пацієнти з порушенням функції нирок: відомо, що у пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10–60 мл/хв/1,73 м²) площа під кривою ризатриптану не мала суттєвих відмінностей від площі у здорових пацієнтів. У пацієнтів на гемодіалізі (кліренс креатиніну 10 мл/хв/1,73 м²) площа під кривою ризатриптану була приблизно на 44 % більше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Максимальна концентрація ризатриптану в плазмі крові у пацієнтів з нирковою недостатністю будь-якого ступеня була така сама, як і у здорових пацієнтів.

Невідкладна терапія фази головного болю при нападах мігрені, з аурою або без.

Гіперчутливість до ризатриптану або будь-якої допоміжної речовини.

Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (MAO) або застосування протягом двох тижнів з моменту припинення лікування інгібіторами MAO.

Тяжка печінкова або тяжка ниркова недостатність.

Порушення мозкового кровообігу або транзиторна ішемічна атака в анамнезі.

Помірна або тяжка артеріальна гіпертензія, а також нелікована легка артеріальна гіпертензія.

Встановлена хвороба коронарних артерій, у тому числі ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі або зафіксована безсимптомна ішемія), ознаки та симптоми ішемічної хвороби серця або стенокардія Принцметала.

Захворювання периферичних кровоносних судин.

Одночасне застосування ризатриптану і ерготаміну, похідних алкалоїдів ріжків (включаючи метисергід) або інших агоністів рецептора 5-HT1B/1D.

Ерготамін, похідні алкалоїдів ріжків (у тому числі метисергід), інші агоністи рецепторів 5-HT1В/1D: через адитивний ефект одночасне застосування ризатриптану і ерготаміну, похідних алкалоїдів ріжків (у тому числі метисергіду) або інших агоністів рецепторів 5-HT1B/1D (наприклад суматриптану, золмітриптану, наратриптану) збільшує ризик вазоконстрикції коронарної артерії і гіпертензивної дії. Така комбінація протипоказана (див. розділ «Протипоказання»).

Інгібітори моноаміноксидази: ризатриптан в основному метаболізується за допомогою підтипу А моноаміноксидази (MAO-A). Концентрація в плазмі крові ризатриптану і його активного N-монодезметил-метаболіту зростає шляхом одночасного застосування селективного зворотно діючого інгібітора моноаміноксидази A. При застосуванні неселективних зворотно діючих інгібіторів моноаміноксидази (наприклад лінезоліду) очікується схожий або більший ефект. Через ризик виникнення коронароспазму і артеріальної гіпертензії призначення ризатриптану пацієнтам, які приймають інгібітори моноаміноксидази, протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Бета-блокатори: концентрації ризатриптану в плазмі крові можуть зростати через одночасний прийом пропранололу. Це збільшення, найбільш імовірно, спричинене взаємодією первинного метаболізму двох препаратів, оскільки MAO-A відіграє певну роль у метаболізмі як ризатриптану, так і пропранололу. Така взаємодія призводить до середнього збільшення площі під кривою і Cmax до 70–80 %. Пацієнтам, які приймають пропранолол, треба застосовувати РІЗОПТАН^® в дозі 5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лікарські засоби надолол і метапролол не змінюють концентрації ризатриптану в плазмі крові.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну/інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну та серотоніновий синдром: надходили повідомлення про пацієнтів із симптомами подібними до серотонінового синдрому (у тому числі змінений психічний статус, розлад вегетативної нервової системи та нейром’язові порушення), які виникали після застосування інгібіторів зворотного захоплення серотоніну/інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну, серотоніну та триптанів (див. розділ «Особливості застосування»).

Дослідження іn vitro показують, що ризатриптан інгібує цитохром P450 2D6 (CYP2D6). Клінічних даних стосовно їх взаємодії немає. Призначаючи ризатриптан пацієнтам, які приймають субстрати CYP2D6, слід враховувати їх потенційну взаємодію.

РІЗОПТАН^® не можна застосовувати для профілактики.

Вплив їжі: при одночасному прийомі з їжею абсорбція ризатриптану затримується приблизно на 1 годину. Тому початок дії препарату може бути затриманий, якщо приймати його у стані ситості (див. також розділ «Фармакологічні властивості»).

РІЗОПТАН^® слід призначати тільки тим пацієнтам, у яких був встановлений чіткий діагноз – мігрень. РІЗОПТАН^® не слід призначати пацієнтам із базилярною або геміплегічною мігренню.

РІЗОПТАН^® не слід застосовувати для лікування атипового головного болю, тобто такого, що може бути пов'язаний із потенційно серйозними захворюваннями (наприклад інсульт, розірвана аневризма), при яких звуження цереброваскулярних судин може бути небезпечним.

Прийом ризатриптану може бути пов'язаний із транзиторними симптомами, в тому числі такими, як біль у грудях і відчуття стиснення у грудях, що може набувати інтенсивного характеру і охоплювати горло. Якщо такі симптоми викликають підозру на ішемічну хворобу серця, прийом препарату необхідно припинити та провести належне обстеження.

Як і інші агоністи рецепторів 5-HT1B/1D, ризатриптан не можна призначати без попереднього обстеження пацієнтам, у яких імовірне захворювання серця, та пацієнтам із ризиком розвитку захворювання коронарних судин (наприклад пацієнтам з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом, курцям або тим, хто приймає замісну нікотинову терапію; чоловікам віком від 40 років, жінкам в період постменопаузи, пацієнтам із міжшлуночковою блокадою і тим, у кого в сімейному анамнезі серйозні випадки захворювань коронарних судин). Кардіологічне обстеження може не виявити усіх пацієнтів із захворюваннями серця, і у дуже поодиноких випадках при прийомі агоністів рецепторів 5-HT1 серйозні серцеві ускладнення спостерігалися у пацієнтів без існуючих серцево-судинних захворювань. Пацієнтам з діагностованим коронарним атеросклерозом ризатриптан призначати не можна (див. розділ «Протипоказання»).

Агоністи рецептора 5-HT1B/1D асоційовані з коронароспазмом. У деяких випадках при застосуванні агоністів рецептора 5-HT1B/1D повідомлялося про розвиток ішемії або інфаркту міокарда.

Інші агоністи рецептора 5-HT1B/1D (наприклад суматриптан) не можна призначати одночасно з ризатриптаном.

Рекомендується зачекати принаймні шість годин після прийому ризатриптану, перш ніж приймати препарати ерготамінового ряду (наприклад ерготамін, дигідроерготамін або метисергід). Перш ніж прийняти ризатриптан, необхідно впевнитися, що після останнього прийому препаратів, що містять ерготамін, минуло щонайменше 24 години.

Після одночасного застосування триптанів і селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну повідомлялося про серотоніновий синдром (у тому числі змінений психічний статус, розлад вегетативної нервової системи та нейром’язові порушення). Ці реакції можуть бути серйозними. Якщо одночасне призначення ризатриптану та селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну відповідає клінічним показанням, рекомендується проводити відповідний нагляд за станом пацієнта, особливо на початку лікування, в період збільшення доз або під час додавання іншого серотонінергічного засобу.

Небажані ефекти частіше виникають під час одночасного застосування триптанів (агоністів 5-HT1B/1D) і рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

У пацієнтів, які приймають триптани, до яких належить і ризатриптан, може виникати набряк Квінке (наприклад набряк обличчя, язика та гортані). Якщо виникає ангіоневротичний набряк язика або глотки, пацієнт повинен знаходитися під медичним наглядом до зникнення симптомів. Лікування триптанами слід негайно припинити і замінити препаратом, що належить до іншого класу лікарських засобів.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози і галактози не повинні його приймати.

Призначаючи ризатриптан пацієнтам, які приймають субстрати CYP2D6, необхідно брати до уваги їх потенційну взаємодію.

Головний біль, спричинений надмірним вживанням препарату.

Тривале застосування будь-якого знеболюючого препарату від головного болю може посилювати головний біль. Якщо виникає така ситуація (або є підозри на це), необхідно проконсультуватися з лікарем і припинити лікування. Головний біль, спричинений надмірним вживанням препарату, можна підозрювати у пацієнтів, у яких часто або щоденно виникає головний біль, незважаючи на регулярний прийом препаратів від головного болю.

Репродуктивна функція.

Вплив на репродуктивну функцію людини не вивчався. Відомо, що дослідження на тваринах показали мінімальний вплив на репродуктивну функцію при концентраціях у плазмі крові, які набагато перевищували терапевтичні концентрації для людей (більше ніж у 500 разів).

Застосування під час вагітності.

Безпека застосування ризатриптану для вагітних жінок не встановлена. Відомо, що дослідження на тваринах, у яких брали до уваги розвиток ембріона/плода або хід вагітності, пологи і післяродовий розвиток, не показали шкідливого впливу при рівні дозування, який перевищує рівні терапевтичного дозування для людини.

Через те, що дослідження репродуктивної функції і внутрішньоутробного розвитку тварин не завжди прогнозують реакцію організму людини, РІЗОПТАН^® під час вагітності слід призначати тільки у разі нагальної потреби.

Застосування під час лактації.

Повідомлялось, що при дослідженнях на тваринах ризатриптан у великих кількостях виділявся з молоком. Скороминуще, ледве помітне зниження маси тіла у потомства, що годується молоком матері, спостерігалося тільки тоді, коли системний вплив на організм матері набагато перевищував максимальний рівень впливу для людей. Стосовно людей дані відсутні.

Таким чином, жінкам, які годують груддю, слід призначати ризатриптан з обережністю. Слід мінімізувати вплив на немовля шляхом відмови від годування груддю протягом 24 годин після прийому препарату.

У деяких пацієнтів мігрень або прийом РІЗОПТАНУ^® може спричинити сонливість. Повідомлялося також про те, що в деяких пацієнтів, які приймали ризатриптан, виникало запаморочення. Тому під час нападів мігрені і після прийому РІЗОПТАНУ^® пацієнтам слід оцінювати свою здатність виконувати складні завдання.

Застосовують внутрішньо. Не застосовувати РІЗОПТАН^® з профілактичною метою.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи рідиною.

Час абсорбції затримується приблизно на 1 годину, якщо приймати препарат у стані ситості.

Рекомендована доза – 10 мг.

Повторний прийом: наступну дозу можна прийняти не раніше ніж через 2 години; протягом 24-годинного періоду можна прийняти не більше двох доз.

- При повторному головному болю протягом наступних 24 годин: якщо після полегшення первинного нападу головний біль повертається, можна прийняти ще одну дозу. Необхідно дотримуватись вищевказаних норм дозування.

- За відсутності ефекту: ефективність повторної дози для лікування того самого нападу, коли перша доза не мала ефекту, не перевірялась під час досліджень ризатриптану. Таким чином, якщо після прийому першої дози у пацієнта не виникло терапевтичного ефекту, не можна приймати другу дозу для лікування того самого нападу.

Дослідження ризатриптану показали, що навіть якщо відсутній терапевтичний ефект під час одного нападу, залишається ймовірність виникнення терапевтичного ефекту при наступних нападах.

Деяким пацієнтам потрібно призначати РІЗОПТАН^® в меншій дозі (5 мг), особливо таким групам пацієнтів:

- пацієнти, які приймають пропранолол. Приймати ризатриптан треба не раніше ніж через 2 години після прийому пропранололу;

- пацієнти з легкою та помірною нирковою недостатністю;

- пацієнти з легкою та помірною печінковою недостатністю.

Між прийомом двох доз проміжок часу повинен становити не менше 2 годин; протягом 24-годинного періоду можна прийняти не більше 2 доз.

Пацієнти віком від 65 років.

Ефективність і безпека прийому ризатриптану у пацієнтів віком від 65 років не були систематично вивчені.

Діти (віком до 18 років).

Ефективність і безпека застосування РІЗОПТАНУ^® дітям (віком до 18 років) не були встановлені.

Ризатриптан 40 мг (який приймали у вигляді однієї дози або двох доз із двогодинним інтервалом між дозами) звичайно добре переносився; найчастішими побічними ефектами при прийомі препарату були запаморочення і сонливість.

Після передозування можуть виникати гіпертензія або інші більш серйозні серцево-судинні симптоми. Пацієнтам, щодо яких є підозра на передозування ризатриптаном, слід проводити очищення травного тракту (наприклад промивання шлунка, з подальшим застосуванням активованого вугілля). Після цього протягом принаймні 12 годин необхідно проводити клінічний і електрокардіографічний моніторинги, навіть якщо клінічні симптоми не спостерігаються.

Вплив гемодіалізу та перитонеального діалізу на концентрації ризатриптану в сироватці невідомий.

Найбільш поширеними побічними ефектами є запаморочення, сонливість і слабкість/втомлюваність. Частоту побічних реакцій визначено таким чином: дуже часті (понад 10 %); часті (1–10 %); нечасті (0,1–1 %); поодинокі (0,01–0,1 %); рідкісні (менше 0,01 %); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку імунної системи: поодинокі – алергічні реакції, анафілаксія/анафілактоїдна реакція.

З боку психіки: часті – безсоння; нечасті – дезорієнтація, дратівливість.

З боку нервової системи: часті – запаморочення, сонливість, парестезія, головний біль, гіпестезія, зниження розумової активності; нечасті – атаксія, тремор, вертиго, дисгевзія/неприємний присмак, непритомність; частота невідома – судоми, серотоніновий синдром.

З боку органів зору: нечасті – нечіткий зір.

З боку серцево-судинної системи: часті – серцебиття, приливи; нечасті – аритмія, тахікардія, зміни на ЕКГ, гіпертензія; поодинокі – порушення мозкового кровообігу (згідно з повідомленнями більшість цих побічних реакцій виникла у пацієнтів із факторами ризику розвитку захворювання коронарних артерій), брадикардія; частота невідома – ішемія або інфаркт міокарда (згідно з повідомленнями більшість цих побічних реакцій виникла у пацієнтів із факторами ризику розвитку захворювання коронарних артерій), ішемія периферичних судин.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часті – дискомфорт у глотці; нечасті – задишка; поодинокі – свистяче дихання.

З боку травного тракту: часті – нудота, сухість у роті, блювання, діарея, диспепсія; нечасті – відчуття спраги; частота невідома – ішемічний коліт.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часті – почервоніння; нечасті – свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк (наприклад набряк обличчя, язика та набряк глотки), висип, підвищене потовиділення; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетної мускулатури і сполучної тканини: часті – відчуття тяжкості; нечасті – біль у шиї, ригідність, скутість, м’язова слабкість, біль в ділянці обличчя, міалгія.

Загальні розлади: часті – астенія/втома, біль у животі або грудях.

3 роки.

Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

По 3 таблетки у блістері; по 1, 2 або 3 блістери у картонній пачці; по 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній пачці.

За рецептом.

ТОВ «Фарма Старт».

Адреса

Україна, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8.

У разі виникнення побічних ефектів та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися до відділу фармаконагляду ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 8, м. Київ, 03124, тел/факс: +38 044 281 2333.