Тербинорм таблетки по 250 мг 2 блістера по 7 шт

Фармакодинаміка. тербинафин є аліламін з широким спектром протигрибкової дії щодо інфекцій шкіри, волосся і нігтів, спричинених такими дерматофітами, як trichophyton (наприклад t. rubrum, t. mentagrophytes, t. verrucosum, t. tonsurans, t. violaceum), microsporum (наприклад microsporum canis), epidermophyton floccosum і дріжджовими грибами роду candida (наприклад candida albicans) і pityrosporum. в низьких концентраціях тербінафін виявляє фунгіцидну дію відносно дерматофітів, пліснявих і деяких диморфних грибів. активність щодо дріжджових грибів, залежно від їх виду, може бути фунгіцидною або фунгістатичною.

Тербінафін специфічно сприяє раннього етапу біосинтезу стеринів у клітині гриба. Це призводить до дефіциту ергостеролу і внутрішньоклітинного накопичення сквалену, що викликає загибель клітини гриба. Дія тербінафіну здійснюється шляхом пригнічення ферменту скваленепоксидази в клітинній мембрані гриба. Цей фермент не належить до системи цитохрому P450.

При прийомі всередину препарат накопичується в шкірі в концентраціях, що забезпечують фунгіцидну дію препарату.

Фармакокінетика. Після перорального прийому тербінафін добре всмоктується (70%); абсолютна біодоступність тербінафіну в результаті пресистемного метаболізму становить ≈50%. Разова пероральна доза 250 мг тербінафіну показала середнє значення C _max в плазмі крові - 1,30 мкг/мл через 1,5 години після прийому препарату. У рівноважному стані в порівнянні з одноразовою дозою C _max тербінафіну була в середньому на 25% вище, а плазмова AUC збільшувалася в 2,3 рази. На основі збільшення плазмової AUC може бути розрахований ефективний T _½ (≈30 ч). Прийом їжі надає помірний вплив на біодоступність тербінафіну (збільшення AUC на менш ніж 20%), але не настільки, щоб була потрібна корекція дози.

Тербінафін міцно зв'язується з білками плазми крові. Він швидко дифундує через дерму і концентрується в ліпофільному роговомушарі.

Тербінафін також виділяється з секретом шкірних залоз і таким чином досягає високих концентрацій у волосяних фолікулах, волоссі та шкірі. Також доведено, що тербінафін розподіляється в нігтьові пластини протягом перших тижнів після початку терапії. Тербінафін метаболізується швидко і екстенсивно за участю принаймні 7 ізоферментів CYP з істотним внеском з боку CYP 2C9, CYP 1A2, CYP 3A4, CYP 2C8 та CYP 2C19. Внаслідок біотрансформації тербінафіну утворюються метаболіти, які не мають протигрибкової активності та виводяться переважно з сечею. T _½ становить 17 год. Доказів накопичення препарату в організмі не виявлено.

Змін фармакокінетики препарату залежно від віку пацієнта не спостерігається, але швидкість виведення препарату з організму може бути знижена у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки, що призводить до підвищення рівня тербінафіну в крові.

Біодоступність тербінафіну не залежить від прийому їжі.

Дослідження фармакокінетики разових доз препарату за участю пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 50 мл/хв) або з уже існуючими захворюваннями печінки показали, що кліренс тербінафіну може бути зменшений на ≈50%.

Грибкові інфекції шкіри та нігтів, спричинені trichophyton (наприклад t. Rubrum, t. Mentagrophytes, t. Verrucosum, t. Violaceum), microsporum canis і epidermophyton floccosum. дерматофітозние ураження гладкої шкіри тулуба, промежини та стоп, коли локалізація ураження, вираженість або поширеність інфекції зумовлюють доцільність пероральної терапії. оніхомікоз.

Препарат призначений для перорального застосування. дорослим призначають по 1 таблетці (250 мг) 1 раз на добу. тривалість лікування залежить від характеру і тяжкості захворювання.

Інфекції шкіри. Рекомендована тривалість лікування:

• дерматофітіях стоп (межпальцевая, підошовна / типу «мокасини») - 2-6 тижнів;
• трихофітії гладкої шкіри тулуба - 4 тижні;
• трихофития промежини - 2-4 тижні.

Повне зникнення симптомів інфекції може настати тільки через кілька тижнів після виявлення відсутності збудників за допомогою лабораторного контролю.

Оніхомікоз. Тривалість лікування для більшості пацієнтів - від 6 тижнів до 3 місяців. Періоди лікування тривалістю до 3 міс можливі для пацієнтів з ураженням нігтів на пальцях рук, нігтів на пальцях ніг, крім великого пальця, або для пацієнтів молодшого віку. При лікуванні уражень нігтів на пальцях ніг зазвичай досить 3 міс, хоча для деяких пацієнтів може знадобитися терапія тривалістю 6 міс або довше. Пацієнтів, яким необхідно більш тривале лікування, визначають за зниженою швидкості росту нігтів протягом перших тижнів лікування. Повне зникнення симптомів інфекції може настати тільки через кілька тижнів після виявлення відсутності збудників за допомогою лабораторного контролю.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Тербінорм в таблетках не рекомендується застосовувати пацієнтам з хронічним або активним захворюванням печінки.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Застосування Тербінорма в таблетках пацієнтам з порушенням функції нирок належним чином не вивчена і тому не рекомендується цій групі хворих.

Пацієнти похилого віку. Доказів того, що для пацієнтів похилого віку потрібно змінювати дозу препарату або що у них є прояви побічних реакцій, які відрізняються від таких у осіб молодшого віку, немає. У цій віковій групі при застосуванні препарату слід враховувати можливість порушення функції печінки або нирок.

Діти. Дані щодо застосування препарату у дітей обмежені, тому його застосування не рекомендується у пацієнтів цієї вікової категорії.

Підвищена чутливість до тербінафіну або будь-якого допоміжного компонента препарату.

Для оцінки частоти виникнення різних побічних реакцій використано наступна класифікація: дуже часто (≥1 / 10); часто (≥1 / 100, 1/10); нечасто (≥1 / 1000, 1/100); рідко (≥1 / 10 000, 1/1000); дуже рідко (1/10 000), частота невідома (неможливо встановити на основі наявних даних).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко - нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія; частота невідома - анемія, панцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко - анафілактоїдні реакції (в тому числі набряк Квінке), шкірний і системний червоний вовчак; частота невідома - анафілактичні реакції, реакції, подібні до симптомів сироваткової хвороби.

З боку метаболізму та харчування: дуже часто - зниження апетиту.

З боку психіки: частота невідома - тривога і депресивні симптоми, вторинні по відношенню до порушень смаку.

З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - порушення відчуття смаку, в тому числі втрата смаку, зазвичай відновлюється через кілька тижнів після припинення прийому препарату. Дуже рідко повідомлялося про тривале порушення смаку, що іноді призводить до зниження споживання їжі та значного зменшення маси тіла; рідко - парестезія, гіпестезія, запаморочення; частота невідома - аносмия, включно з постійним аносмію, гіпосмію.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дуже рідко - вертиго; частота невідома - туговухість, порушення слуху, шум у вухах.

З боку судин: частота невідома - васкуліт.

З боку травної системи: дуже часто - шлунково-кишкові симптоми (відчуття переповнення шлунка, диспепсія, нудота, біль в області живота, діарея); частота невідома - панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко - випадки серйозних порушень функції печінки, в тому числі печінкова недостатність, підвищення рівня ферментів печінки, жовтяниця, холестаз і гепатит. При розвитку порушень функції печінки лікування необхідно припинити. Дуже рідко надходили повідомлення про серйозну печінкової недостатності (деякі випадки з летальним результатом або випадки, які вимагали пересадки печінки).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часто - неважкі форми реакції шкіри (висип, кропив'янка); дуже рідко - серйозні шкірні реакції (наприклад мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз); фоточутливість (наприклад фотодерматоз, реакція фотосенсибілізації і поліморфний фотодерматоз); алопеція; частота невідома - псоріазоподібний висип або загострення псоріазу. Серйозні шкірні реакції (наприклад гострий генералізований екзантематозний пустульоз).

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто - реакції з боку скелетно-м'язової системи (біль у суглобах, біль у м'язах); частота невідома - рабдоміоліз.

Загальні розлади: рідко - нездужання; частота невідома - стомлюваність, грипоподібні захворювання, пірексія.

Результати лабораторних досліджень: частота невідома - підвищення КФК в крові.

Щодо функції печінки. препарат в таблетках не рекомендується застосовувати пацієнтам з хронічним або активним захворюванням печінки. перед призначенням тербінафіну в таблетках необхідно оцінити всі вже існуючі захворювання печінки.

Гепатотоксичность можлива у пацієнтів з попереднім захворюванням печінки та без нього, тому рекомендується періодичний моніторинг функції печінки (через 4-6 тижнів лікування). Застосування препарату Тербінорм слід негайно припинити у разі підвищення активності показників функціональних печінкових тестів.

Пацієнтів, які приймають Тербінорм, необхідно попередити про те, що слід негайно повідомити лікаря про будь-які ознаки або симптоми, що вказують на порушення функції печінки, таких як свербіж, незрозуміла постійна нудота, зниження апетиту, анорексія, жовтяниця, блювота, підвищена стомлюваність, правобічна біль в верхньої частини живота, темний колір сечі або знебарвлений кал. Пацієнти з цими симптомами повинні припинити застосування тербінафіну внутрішньо, а функцію печінки пацієнта потрібно негайно оцінити.

Порушення смаку. При застосуванні препарату повідомлялося про порушення і втрати смаку. Це може привести до погіршення апетиту, зменшення маси тіла, неспокою і депресивним симптомам. При виникненні симптомів порушення смаку прийом препарату необхідно припинити.

Порушення нюху. Також повідомлялося про порушення і втрати нюху. Ці порушення можуть зникати після припинення терапії, але також можуть бути тривалими (1 року) або постійними. При появі порушень нюху застосування препарату слід припинити.

Депресивні симптоми. Під час лікування препаратом можуть виникнути депресивні симптоми, які можуть зажадати лікування.

Дерматологічні ефекти. Дуже рідко повідомлялося про появу серйозних реакцій з боку шкіри (наприклад синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз). У разі виникнення прогресуючих висипань на шкірі лікування тербінафіном в таблетках слід припинити.

Тербінорм необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з псоріазом, оскільки надходили повідомлення про дуже рідкі випадки загострення псоріазу.

Гематологічні ефекти. Дуже рідко повідомлялося про патологічні зміни з боку крові (нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія). Необхідно оцінити причину виникнення будь-якого патологічного зміни з боку крові у пацієнтів і розглянути питання про можливу зміну режиму лікування, в тому числі припинення лікування препаратом.

Функція нирок. Застосування Тербінорма в таблетках у пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 50 мл/хв або рівень креатиніну в плазмі крові 300 мкмоль/л) не вивчено належним чином і тому не рекомендується.

Інше. Тербінорм слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з червоний вовчак, оскільки надходили повідомлення про дуже рідкі випадки загострення цієї патології.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Досвід застосування тербінафіну у вагітних дуже обмежений, тому препарат не слід застосовувати в період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки потребує лікування пероральним тербінафіном і очікувана користь для вагітної перевершує будь-якої потенційний ризик для плоду.

Не слід застосовувати препарат під час годування груддю, оскільки тербінафін проникає в грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Даних про вплив тербінафіну на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами немає. Пацієнтам, у яких з'являється запаморочення як небажана реакція на застосування препарату, слід уникати керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Вплив інших лікарських засобів на тербінафін. кліренс тербінафіну в плазмі крові може бути підвищений препаратами, які індукують метаболізм, і може бути знижений лікарськими засобами, які пригнічують цитохром p450. в разі необхідності супутнього лікування такими препаратами дозування тербінорма слід коригувати відповідним чином.

Лікарські засоби, які можуть збільшити вплив або плазмові концентрації тербінафіну. Циметидин знижував кліренс тербінафіну на 30%.

Флуконазол збільшував показники C _max та AUC тербінафіну на 52 і 69% відповідно в зв'язку з гальмуванням ферментів CYP 2C9 та CYP 3A4. Таке ж збільшення можливе при одночасному застосуванні з тербінафіном препаратів, що пригнічують CYP 2C9 та CYP 3A4, таких як кетоконазол та аміодарон.

Лікарські засоби, які можуть знизити вплив або плазмові концентрації тербінафіну. Рифампіцин збільшував кліренс тербінафіну на 100%.

Вплив тербінафіну на інші лікарські засоби. Дослідження, проведені in vitro за участю здорових добровольців, показують, що тербінафін має незначний потенціал для пригнічення або посилення кліренсу препаратів, які метаболізуються за участю системи цитохрому P450 (наприклад терфенадина, триазолама, толбутаміна або пероральних контрацептивів), за винятком тих препаратів, які метаболізуються за участю CYP 2D6.

Тербінафін не впливає на кліренс антипірину або дигоксину.

Впливу тербінафіну на фармакокінетику флюконазолу не відзначено. До того ж не виявлено клінічно значущої взаємодії між тербінафіном і одночасно застосовуваними лікарськими засобами з можливим потенціалом взаємодії, такими як ко-тримоксазол (триметоприм і сульфаметоксазол), зидовудин або теофілін.

Повідомлялося про випадки порушення менструального циклу (міжменструальні кровотечі та нерегулярний менструальний цикл) у пацієнток, які отримували тербинафин одночасно з пероральними контрацептивами, хоча частота цих порушень залишається в межах частоти побічних реакцій у пацієнтів, які приймають тільки пероральніконтрацептиви.

Лікарські засоби, вплив або плазмові концентрації яких можуть підвищити рівень тербінафіну. Тербінафін знижував кліренс кофеїну, який вводили в / в, на 21%.

Дослідження in vitro та in vivo показали, що тербінафін пригнічує CYP 2D6-опосередкований метаболізм. Ці дані можуть бути клінічно важливими для пацієнтів, які отримують лікарські засоби, які метаболізуються за участю CYP 2D6, такі як трициклічні антидепресанти (TCAs), блокатори β-адренорецепторів, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs), антиаритмічні препарати (включаючи клас 1A, 1B і 1C) і інгібітори МАО (MAO-Is) типу B, в разі, коли препарат має малий діапазон терапевтичної концентрації.

Тербінафін знижував кліренс дезипраміну на 82%.

Застосування тербінафіну може призводити до заміни статусу швидких метаболізаторов CYP 2D6 на статус повільних метаболізаторов.

Лікарські засоби, вплив або плазмові концентрації яких можуть знизити рівень тербінафіну. Тербінафін підвищував кліренс циклоспорину на 15%.

Симптоми: головний біль, нудота, біль в епігастральній ділянці та запаморочення.

Лікування: виведення препарату шляхом застосування активованого вугілля і проведення симптоматичної підтримуючої терапії в разі потреби.

При температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: тербінафін;

1 таблетка містить тербінафіну (в формі гідрохлориду) 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, тальк, магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі плоскі таблетки від білого до жовтувато-білого кольору.

Протигрибкові препарати для застосування у дерматології. Протигрибкові препарати для системного застосування. Тербінафін. Код АТХ. D01B A02.

Фармакодинаміка

Тербінафін є аліламіном, який має широкий спектр протигрибкової дії щодо інфекцій шкіри, волосся і нігтів, спричинених такими дерматофітами, як Trichophyton (наприклад T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. tonsurans, T. violaceum), Microsporum (наприклад Microsporum canis), Epidermophyton floccosum і дріжджові грибки роду Candida (наприклад Candida albicans) та Pityrosporum. У низьких концентраціях тербінафін виявляє фунгіцидну дію відносно дерматофітів, пліснявих і деяких диморфних грибків. Активність відносно дріжджових грибків залежно від їхнього виду може бути фунгіцидною або фунгістатичною.

Тербінафін специфічно сприяє ранньому етапу біосинтезу стеринів у клітині грибка. Дія тербінафіну здійснюється шляхом інгібування ферменту скваленепоксидази у клітинній мембрані грибка. Це призводить до дефіциту ергостеролу і до внутрішньоклітинного накопичення сквалену, що спричиняє загибель клітини грибка. Цей фермент не належить до системи цитохрому Р450.

При пероральному застосуванні тербінафін накопичується в шкірі у концентраціях, що забезпечують його фунгіцидну дію.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після перорального застосування тербінафін добре всмоктується (> 70 %). Його абсолютна біодоступність в результаті пресистемного метаболізму становить приблизно 50 %. Разова пероральна доза 250 мг тербінафіну показала середнє значення максимальних концентрацій (Сmax) у плазмі крові – 1,30 мкг/мл через 1,5 години після його прийому. У рівноважному стані порівняно з одноразовою дозою Сmax тербінафіну була в середньому на 25 % вища, а площа під кінетичною кривою «концентрація – час» (AUC) збільшувалася у 2,3 раза. На основі збільшення плазмової AUC може бути розрахований ефективний період напіввиведення (Т1/2) (~30 годин). Прийом їжі виявляє помірний влив на біодоступність тербінафіну (збільшення AUC на менше ніж 20 %), але не настільки, щоб потребувати корекції дози. Одночасне вживання їжі з високим вмістом жирів уповільнює всмоктування тербінафіну та збільшує біодоступність приблизно на 20 %.

Розподіл

Тербінафін міцно зв’язується з білками плазми крові (99 %). Об’єм розподілу перевищує 2000 л. Він швидко дифундує через дерму та концентрується у ліпофільному роговому шарі. Накопичується у ліпофільному роговому шарі. Тербінафін також виділяється у шкірному салі і, таким чином, досягає високих концентрацій у волосяних фолікулах, волоссі та шкірі, збагаченій шкірним салом. Також доведено, що тербінафін розподіляється у нігтьові пластинки протягом перших тижнів після початку терапії. Немає достатніх даних щодо того, чи проникає тербінафін через плацентарний бар’єр. Менше ніж 0,2 % прийнятої дози екскретується у грудне молоко.

Метаболізм

Тербінафін метаболізується швидко і екстенсивно за участю принаймні 7 ізоферментів CYP з істотним внеском з боку CYP2C9, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C8 і CYP2C19.

Виведення

Внаслідок біотрансформації тербінафіну утворюються метаболіти, які не мають протигрибкової активності і виводяться переважно з сечею. Т1/2 становить 17 годин. Доказів щодо накопичення тербінафіну в організмі немає.

Змін у фармакокінетиці тербінафіну залежно від віку пацієнта не спостерігається, але швидкість виведення з організму може бути знижена у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки, що призводить до підвищення його рівнів у плазмі крові.

Дослідження фармакокінетики разових доз тербінафіну за участю пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну

Грибкові інфекції шкіри і нігтів, спричинені Trichophyton (наприклад T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. violaceum), Microsporum canis та Epidermophyton floccosum:

· Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів лікарського засобу.

· Гострі або хронічні захворювання печінки.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику тербінафіну

У метаболізмі тербінафіну беруть участь ізоферменти цитохрому P450 (CYP450). Кліренс тербінафіну у плазмі крові може бути підвищений засобами, що індукують ці ферменти, і може бути знижений засобами, що інгібують цитохром Р450. У разі необхідності одночасного застосування таких засобів дозування тербінафіну потрібно коригувати відповідним чином.

Інгібітори ферментів цитохрому P450

Циметидин знижував кліренс тербінафіну на 30 % та підвищував AUC на 34 %.

Флуконазол (інгібітор CYP2C9 і CYP3A4) збільшував показники Cmax і AUC тербінафіну на 52 % і 69 % відповідно у зв’язку з гальмуванням ферментів CYP2C9 і CYP3A4. Таке ж збільшення показників може спостерігатися при одночасному застосуванні з тербінафіном засобів, що пригнічують CYP2C9 і CYP3A4, таких як азольні фунгіциди (кетоконазол), макролідні антибіотики або аміодарон.

Індуктори ферментів цитохрому P450

Рифампіцин (індуктор CYP3A4) збільшував кліренс тербінафіну на 100 %. Показники AUC і Cmax знижувались на 50 % і 45 % відповідно.

Вплив тербінафіну на фармакокінетику інших лікарських засобів

Субстрати CYP2D6

Дослідження in vitro та in vivo виявили, що тербінафін пригнічує CYP2D6-опосередкований метаболізм. Такі результати більше стосуються субстанцій, які переважно метаболізуються за участю цього ферменту, особливо якщо вони мають вузький терапевтичний діапазон (див. розділ «Особливості застосування»). Це стосується, наприклад, деяких засобів таких класів: трициклічні антидепресанти, бета-блокатори, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антиаритмічні засоби (включаючи клас 1А, 1В та 1С) або інгібітори моноаміноксидази типу B.

Тербінафін зменшував кліренс дезипраміну на 82 %, а AUC збільшував у 5 разів.

У швидких метаболізаторів CYP2D6 тербінафін збільшував коефіцієнт метаболічної взаємодії декстрометорфану/декстрорфану в сечі у середньому в 16-97 разів. Це свідчить про те, що тербінафін уповільнює метаболізм субстратів CYP2D6 у швидких метаболізаторів CYP2D6 («екстенсивних метаболізаторів»), тобто метаболізм у цих пацієнтів максимально відповідає метаболізму у повільних метаболізаторів (а саме «слабких метаболізаторів»).

Субстрати інших ферментів

Результати досліджень, проведених in vitro за участю здорових добровольців, показують, що тербінафін має незначний потенціал для пригнічення або посилення кліренсу більшості засобів, які метаболізуються за участю системи цитохрому Р450 (наприклад терфенадину, тріазоламу, толбутаміну або пероральних контрацептивів).

Інші метаболічні шляхи

Тербінафін збільшує кліренс циклоспорину на 15 % (зменшення AUC на 13 %).

Можливість взаємодії тербінафіну та антикоагуянтів, що зазвичай призначають, не вивчалася. Під час дослідження взаємодії з варфарином жодних взаємодій не спостерігалося.

Під час клінічних досліджень відповідного впливу тербінафіну на фармакокінетику ко-тримоксазолу (триметоприму та сульфаметоксазолу), дигоксину, флуконазолу, феназону, теофіліну або зидовудину не виявлено.

Лікарський засіб слід застосовувати лише тоді, коли місцеве застосування тербінафіну неможливе.

Реакції з боку печінки

Лікарський засіб протипоказаний для застосовування пацієнтам з хронічним або гострим захворюванням печінки. Перед його застосуванням слід оцінити всі вже існуючі захворювання печінки. Як мінімум слід визначити рівні АЛТ та АСТ для того, щоб отримати вихідні значення для порівняння їх зі значеннями, які будуть отримані під час лікування. У пацієнтів із уже існуючими захворюваннями печінки кліренс тербінафіну може знижуватись приблизно на 50 %.

Гепатотоксичність може зустрічатись у пацієнтів з попереднім захворюванням печінки та без нього, тому рекомендується періодичний моніторинг функції печінки (через 4–6 тижнів лікування). Застосування лікарського засобу слід негайно припинити у разі підвищення активності показників функціональних печінкових тестів. У пацієнтів, які приймали тербінафін перорально, дуже рідко були зареєстровані випадки серйозної печінкової недостатності (деякі з них мали летальний наслідок або потребували пересадки печінки). У більшості випадків печінкової недостатності пацієнти мали серйозні основні системні захворювання (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Пацієнтів слід попередити про те, що під час застосування лікарського засобу потрібно негайно повідомити лікаря про будь-які ознаки або симптоми, що вказують на порушення функції печінки, такі як свербіж, непояснена постійна нудота, втрата апетиту, анорексія, жовтяниця, блювання, підвищена втомлюваність, правосторонні болі у верхній частині живота, темний колір сечі чи знебарвлені випорожнення. Пацієнти з цими симптомами повинні припинити застосування тербінафіну перорально, а функцію печінки пацієнта потрібно негайно оцінити.

Реакції гіперчутливості/серйозні шкірні реакції

Під час застосування перорального тербінафіну дуже рідко повідомлялося про появу серйозних реакцій з боку шкіри (наприклад синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, висипання з еозинофілією та системними синдромами (DRESS–синдром)). Як і шкірні реакції та еозинофілія, DRESS–синдром може охоплювати один або більше органів, спричиняючи гепатит, інтерстиціальний нефрит, інтерстиціальний пневмоніт, міокардит, перикардит. У разі виникнення прогресуючих висипань на шкірі або інших можливих симптомів гіперчутливості прийом лікарського засобу слід припинити.

Гематологічні реакції

Під час застосування перорального тербінафіну дуже рідко повідомлялося про патологічні зміни з боку крові (нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія). Необхідно оцінити причину виникнення будь-якої патологічної зміни з боку крові у пацієнтів і розглянути питання щодо можливої зміни режиму лікування, у тому числі припинення прийому лікарського засобу.

Застосування пацієнтам із червоним вовчаком/псоріазом

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам, оскільки надходили повідомлення про дуже рідкісні випадки загострення цих захворювань.

Застосування пацієнтам з порушеннями функції нирок

Застосування лікарського засобу пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв або рівень креатиніну в плазмі крові більше 300 мкмоль/л) не було вивчено належним чином і тому не рекомендується.

Взаємодії з іншими лікарськими засобами

Дослідження in vitro та in vivo виявили, що тербінафін є інгібітором ферменту CYP2D6. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, якщо вони одночасно застосовують препарати, які метаболізуються переважно за участю ферменту CYP2D6 (наприклад трициклічні антидепресанти, бета-блокатори, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антиаритмічні препарати (включаючи клас 1А, 1В та 1С) або інгібітори моноаміноксидази типу B), особливо якщо ці препарати мають вузький терапевтичний діапазон (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дослідження репродуктивної токсичності на тваринах показали, що ризик для плода відсутній, однак контрольовані клінічні дослідження за участю вагітних жінок не проводилися.

Клінічний досвід застосування перорального тербінафіну вагітним жінкам дуже обмежений. Лікарський засіб не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків явної необхідності.

Незначна кількість тербінафіну проникає у грудне молоко. Лікарський засіб не слід застосовувати у період годуваня груддю.

Відповідні дослідження не проводилися. Пацієнтам, у яких з’являється запаморочення як небажаний ефект на застосування лікарського засобу (див. розділ «Побічні реакції»), слід уникати керування автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб призначений для перорального застосування. Таблетки слід ковтати, запиваючи водою, бажано в один і той же час доби незалежно від прийому їжі.

Дорослі

Лікарський засіб застосовувати у дозі 250 мг (1 таблетка) 1 раз на добу.

У разі пропуску чергової дози, наступну дозу слід прийняти якомога швидше. Однак, враховуючи фармакокінетичні властивості тербінафіну, пропущену дозу не слід приймати, якщо інтервал між прийомом пропущеної дози та наступною дозою становить менше 4 годин.

Тривалість лікування залежить від характеру і тяжкості перебігу захворювання. Слід стежити за тим, щоб лікування було проведене протягом належного періоду часу. Неналежна тривалість лікування та/або нерегулярне застосування лікарського засобу може призвести до рецидиву інфекції. Слід дотримуватися правил особистої гігієни для попередження реінфікування (з нижньої білизни, шкарпеток, взуття тощо).

Рекомендована тривалість лікування:

· дерматофітія стоп (міжпальцева, підошовна/типу «мокасини») – 2–6 тижнів;

· трихофітія гладкої шкіри – 4 тижні;

· трихофітія промежини – 2–4 тижні;

· шкірний кандидоз – 2–4 тижні;

· трихофітія волосистої частини голови – 4 тижні;

· оніхомікоз, спричинений дерматофітами – 6–12 тижнів (більш тривале лікування може бути потрібне пацієнтам із повільними ростом нігтів);

· інфекції нігтів – у більшості випадків достатньо 6 тижнів;

· інфекції великого пальця ноги – у більшості випадків достатньо 12 тижнів.

У разі грибкових інфекцій нігтів клінічний ефект настає зазвичай через кілька місяців після лікування. Це пов’язано з відростанням здорового нігтя.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з хронічними або гострими захворюваннями печінки.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Застосування тербінафіну пацієнтам з порушенням функції нирок не було належним чином вивчено, тому лікарський засіб не рекомендується застосовувати таким пацієнтам.

Пацієнти літнього віку

Доказів того, що для пацієнтів літнього віку потрібно змінювати дозу тербінафіну або що у них є прояви побічних реакцій, які відрізняються від таких у пацієнтів молодшого віку, немає. У цій віковій групі при застосуванні лікарського засобу слід взяти до уваги можливість порушення функції печінки або нирок.

Діти.

Дані щодо застосування перорального тербінафіну дітям обмежені, тому застосування лікарського засобу не рекомендується цій віковій категорії пацієнтів.

Відомо про декілька випадків передозування (прийом внутрішньо до 5 г тербінафіну). При цьому відзначалися головний біль, нудота, біль в епігастрії і запаморочення. Лікування, яке рекомендується у разі передозування, включає виведення тербінафіну, в першу чергу, за допомогою адсорбентів та за необхідності застосування симптоматичної підтримувальної терапії.

Побічні реакції зазвичай слабко і помірно виражені та мають скороминущий характер. Нижчезазначені небажані реакції спостерігались у ході клінічних досліджень тербінафіну або в процесі постмаркетингових досліджень.

Для оцінки частоти виникнення різних побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, ＜1/10); нечасто (≥1/1000, ＜1/100); рідко (≥1/10000, ＜1/1000); дуже рідко (＜1/10000), невідомо (частоту не можна встановити на основі наявних даних).

З боку крові та лімфатичної системи:

нечасто – анемія; дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія.

З боку імунної системи:

дуже рідко – анафілактоїдні реакції (у тому числі набряк Квінке), прогресування та загострення шкірного і системного червоного вовчака; невідомо – анафілактична реакція, реакції, подібні до симптомів сироваткової хвороби (в т. ч. висипання, свербіж, кропив’янка, набряк, артралгія, гарячка та набряк лімфовузлів).

З боку метаболізму та харчування:

дуже часто – втрата апетиту; нечасто – втрата маси тіла (внаслідок дисгевзії).

Повідомлялося про тяжкі окремі випадки зменшення вживання їжі, що призводило до значної втрати маси тіла.

З боку психіки:

часто – депресія; нечасто – неспокій.

З боку нервової системи:

дуже часто – головний біль; часто – запаморочення, дисгевзія аж до втрати смаку; нечасто – парестезія, гіпестезія; дуже рідко – стійка дисгевзія; невідомо – гіпосмія, аносмія, включаючи постійну аносмію.

З боку органів зору:

часто – порушення зору; невідомо – нечіткий зір, зниження гостроти зору.

З боку органів слуху та рівноваги:

нечасто – шум у вухах; невідомо – туговухість.

З боку судин:

невідомо – васкуліт.

З боку травного тракту:

дуже часто – відчуття переповнення шлунка, диспепсія, нудота, помірний біль у ділянці живота, діарея; невідомо – панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи:

рідко – печінкова недостатність, підвищення рівня ферментів печінки, жовтяниця, холестаз і гепатит (включаючи випадки з летальним наслідком або випадки, що потребували пересадки печінки) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

дуже часто – висипання, кропив’янка; нечасто – фоточутливість; дуже рідко – алопеція, псоріазоподібні висипання або загострення псоріазу, токсикодермія, ексфоліативний та бульозний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), гострий генералізований екзантематозний пустульоз; невідомо – медикаментозне висипання з еозинофілією та системними симптомами.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини:

дуже часто – артралгія, міалгія; невідомо – рабдоміоліз; підвищення креатинфосфокінази плазмі крові.

З боку організму в цілому та реакції у місці введення:

часто – виснаженість; нечасто – гарячка; невідомо – грипоподібні захворювання.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС в недоступному для дітей місці.

По 7 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

К. О. СЛАВІЯ ФАРМ С. Р. Л., Румунія/

S.C. SLAVIA PHARM S.R.L., Romania.

Бульвар Теодор Палладі № 44 С, сектор 3, 032266, Бухарест/

Boulevard Theodor Pallady № 44 C, sector 3, 032266, Bucharest.

УОРЛД МЕДИЦИН ЛТД/

WORLD MEDICINE LTD.