Верапаміл-Дарница таблетки вкриті оболонкою по 40 мг 2 блістера по 10 шт

Фармакодинамічні параметри. верапаміл, синтетичне похідне папаверину, є недігідропірідінових блокатором повільних кальцієвих каналів l-типу. ефекти верапамілу викликані селективним інгібуванням трансмембранного струму ca2 + в клітинах міокарда, гладких м'язах стінки коронарних і системних артерій і внутрішньосерцевої провідної системи.

Верапаміл уповільнює проведення збудження і подовжує ефективний рефрактерний період всередині АV-вузла в залежності від швидкості проведення збудження. Цей призводить до уражень шлуночкового ритму у пацієнтів з тріпотінням передсердь і / або миготливою аритмією і швидкою відповіддю шлуночків. Перериваючи повторний вхід збудження в AV-вузлі (механізм re-entry), верапаміл відновлює нормальний синусовий ритм у пацієнтів з пароксизмальною суправентрикулярной тахікардією. Верапаміл не впливає на проведення збудження через додаткові шляхи; не змінює нормальний потенціал дії в передсердях або час проведення збудження в області міжшлуночкової перегородки, проте знижує амплітуду, швидкість деполяризації і провідність в гіпополярізованних волокнах. Верапаміл чинить місцевий анестезуючий ефект, в 1,6 рази перевищує такий прокаїну.

Зниження тонусу гладких м'язів судин запобігає спазми коронарних артерій як в ділянках з нормальним кровотоком, так і в зонах ішемії.

Верапамілу гідрохлорид має антигіпертензивну дію, викликаючи периферичну вазодилатацію і знижуючи ОПСС без рефлекторної тахікардії. Верапаміл не послабляє гемодинамический відповідь на изометрическую або ізотонічну навантаження.

Верапаміл знижує споживання кисню міокардом, безпосередньо впливаючи на енерговитратні метаболічні процеси в кардіоміоциті (шляхом незначного зниження ЧСС та скорочувальної здатності серцевого м'яза) і опосередковано зменшуючи ОПСС (за рахунок зниження післянавантаження як в стані спокою, так і при фізичному навантаженні).

Верапаміл підвищує ефективність механічної роботи серця.

У більшості пацієнтів, в тому числі з органічними захворюваннями серця, негативного інотропного дії верапамілу протидіє зниження післянавантаження, і серцевий індекс зазвичай не знижується.

Введення верапамілу не впливає на загальний рівень кальцію в плазмі крові.

Після одноразового в / в введення верапамілу гемодинамічні ефекти досягають піку протягом 5 хв і зберігаються протягом 10-20 хв; ефекти впливу на AV-вузол проявляються через 1-2 хв, досягаючи максимуму через 10-15 хв, і зберігаються протягом 10-20 хв. Вплив на AV-вузол може тривати до 6 годин. Звичайно використовувані в / в дози 5-10 мг верапамілу викликають короткочасне, як правило безсимптомне зниження нормального системного АТ, ОПСС і скоротливості міокарда; тиск наповнення лівого шлуночка злегка підвищений.

Фармакокінетичніпараметри. Після в / в інфузії в людини верапаміл виводиться біекспоненціальною зі швидкою ранньої фазою розподілу (Т _½ близько 4 хв) і більш повільної термінальній фазою елімінації (Т _½ 2-5 ч). Введений в / в верапаміл швидко метаболізується.

У здорових людей перорально введений верапаміл (90%) швидко всмоктується в тонкій кишці. Близько 90% верапамілу зв'язується з білками плазми крові. Біодоступність становить 20-35% (збільшується при багаторазовому застосуванні). C _max в плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому. Т _½ становить 3-7 год при одноразовому прийомі та 4,5-12 год - при курсовому. Багаторазове введення per os 120 мг верапамілу кожні 6 ч обумовлює зміст верапамілу в плазмі крові в діапазоні 125-400 нг / мл.

Піддається інтенсивному метаболізму, опосередкованого системою цитохрому Р450, при першому проходженні через печінку з утворенням 12 метаболітів. Основними метаболічними шляхами верапамілу є N-деалкілування (за допомогою CYP 3A4 і CYP 1A2) і N-деметилювання (CYP 3A4). У кількостях, що перевищують слідові, в плазмі крові визначається тільки метаболіт верапамілу норверапаміл (проявляє 20% серцево-судинної активності вихідної сполуки). Приблизно 70% введеної дози верапамілу виводиться протягом 5 діб з сечею. З калом - 16%. Близько 3-4% дози виводиться з організму в незміненому вигляді. Ні верапаміл, ні норверапаміл не видаляються при проведенні гемодіалізу.

Т _½ збільшується у осіб похилого віку.

У пацієнтів з печінковою недостатністю метаболізм сповільнюється, а Т _½ збільшується до 14-16 год.

таблетки

пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія;

тріпотіння / мерехтіння передсердь зі швидким AV-проведенням (крім синдрому WPW);

стабільна стенокардія напруги;

стенокардія спокою;

вазоспастична стенокардія;

постинфарктная стенокардія у пацієнтів без серцевої недостатності при наявності протипоказань до призначення блокаторів β-адренорецепторів;

АГ.

Р-р

пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія;

фібриляція передсердь (крім синдрому WPW);

нестабільна стенокардія у пацієнтів при наявності протипоказань до призначення нітратів і / або блокаторів β-адренорецепторів (в тому числі вазоспастична стенокардія);

АГ;

гіпертонічний криз.

У дітей застосовують при пароксизмальній суправентрикулярної тахікардії.

Таблетки. дозу підбирають індивідуально. таблетку приймають цілком, в положенні сидячи або стоячи, під час або відразу після прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Дорослі та підлітки з масою тіла 50 кг

Терапія ІХС, пароксизмальної суправентрикулярної тахікардії, фібриляції передсердь: добова доза - 120-480 мг (в 3-4 прийоми).

Терапія АГ: добова доза - 120-360 мг (в 3 прийоми).

Діти (виключно при серцевих аритміях)

6 років: добова доза - 80-120 мг (в 2-3 прийоми).

6-14 років: добова доза - 80-360 мг (в 2-4 прийоми).

При зниженні функції нирок верапамілу гідрохлорид застосовують з обачністю.

При зниженні функції печінки застосування верапамілу гідрохлориду починають з обережністю, з низьких доз (40 мг 2-3 рази на добу на початковому етапі).

Відміна препарату після тривалого лікування повинна бути поступовою.

Тривалість лікування визначається індивідуально лікарем.

Розчин вводять в / в повільно (≥2 хв; під наглядом медичного персоналу, з контролем ЕКГ та АТ).

Якщо верапаміл пацієнту з нестабільною стенокардією в якості стартового лікування вводять в / в, необхідно якомога швидше здійснити перехід на пероральний прийом препарату.

У дорослих і підлітків з масою тіла 50 кг стартова доза Верапамілу-Дарниця, р-р для ін'єкцій, становить 2 мл; при необхідності через 5-10 хв вводять ще 2 мл.

Можливо подальше крапельне введення протягом 1 год 2-4 мл Верапамілу-Дарниця, розведених в 0,9% розчині NaCl або 5% розчині глюкози (з рН 6,5).

При в / в введенні середня добова доза: ≤100 мг верапамілу гідрохлориду.

При зниженні функції печінки застосування верапамілу гідрохлориду починають з обережністю.

Діти. При тахікардії, пов'язаній з серцевою недостатністю, перед в / в введенням необхідно проведення дигіталізації.

Доза Верапамілу-Дарниця, р-р для ін'єкцій, у дітей:

новонароджені - 0,3-0,4 мл;

грудної вік - 0,3-0,8 мл;

1 рік - 5 років - 0,8-1,2 мл;

6-14 років - 1-2 мл.

Дітям 1-го року життя Верапаміл-Дарниця, р-р для ін'єкцій, вводять тільки за життєвими показаннями при відсутності інших варіантів терапії.

Застосування Верапамілу-Дарниця відміняють негайно після настання результату.

• Кардіогенний шок;

інфаркт міокарда (в гострій фазі) з ускладненнями (серцева недостатність, зниження ЧСС ≤50 уд. / хв, АТ ≤90 / 60 мм рт. ст.);

тяжкі порушення провідності: синоатріальна або AV-блокада (II і III ступінь), виняток - пацієнти з імплантованим штучним водієм ритму;

зниження ЧСС ≤50 уд. / хв, АТ ≤90 / 60 мм рт. ст .;

синдром слабкості синусового вузла (Протипоказання), виняток - пацієнти з імплантованим штучним водієм ритму;

серцева недостатність (стадія декомпенсації);

фібриляція передсердь із супутнім синдромом WPW;

гіперчутливість до активного фармацевтичного інгредієнта препарату або іншим його складовим.

Протипоказано в / в введення на тлі прийому блокаторів β-адренорецепторів (виняток - проведення реанімаційних заходів).

При гострій коронарній недостатності в / в введення верапамілу має бути ретельно обгрунтовано (виключити інфаркт міокарда) з обов'язковим контролем стану хворого.

• Бронхіальний спазм;

абдомінальний біль і дискомфорт, відчуття переповнення шлунка, нудота, блювання, запор, кишкова непрохідність, гінгівіт і кровоточивість ясен;

гепатит (з тимчасовим підвищенням активності ферментів печінки);

зниження толерантності до глюкози;

тиннитус, запаморочення; головний біль, непритомність, загальмованість, сонливість, підвищена стомлюваність, астенія, депресія, тривожність, екстрапірамідні порушення, синдром Паркінсона, хореоатетоз, парестезії, тремор, судоми;

AV-блокада (будь-яка ступінь), зниження ЧСС (≤50 уд. / Хв) або підвищення ЧСС (≥90 уд. / Хв), серцева недостатність (збільшення вираженості або виникнення); стенокардія, інфаркт міокарда, виражене зниження артеріального тиску, порушення ритму серця, припливи крові, периферичні набряки;

реакції гіперчутливості;

набряк Квінке, синдром Стівенса - Джонсона, поліморфна еритема, висип (плямисто-папульозний), кропив'янка, алопеція, ерітромелалгія, свербіж, пурпура, фотодерматит, підвищене потовиділення;

біль в м'язах, суглобах, м'язова слабкість, загострення myastenia gravis, прогресуючої м'язової дистрофії Дюшенна;

еректильна дисфункція, гінекомастія, підвищення рівня пролактину, галакторея;

збільшення маси тіла, агранулоцитоз, минуща (на тлі C _max в плазмі крові верапамілу) втрата зору, набряк легенів, безсимптомне зниження вмісту тромбоцитів (150⋅10 ⁹ / л).

У новонароджених і дітей грудного віку після в / в введення рідко - виражені порушення гемодинаміки (в деяких випадках - з летальним результатом).

Зниження пекло ≤90 / 60 мм рт. ст. (Як правило транзиторне і безсимптомне) часто відзначається при в / в введенні верапамілу гідрохлориду.

Можливий розвиток AV-блокади (II-III ступінь), виражене зниження ЧСС і асистолія (у пацієнтів з Протипоказання). У пацієнтів без Протипоказання асистолія як правило короткочасна (з самостійним поверненням до AV-ритму або нормальному синусовому ритму).

У разі розвитку AV-блокади II-III ступеня (або блокади ніжок пучка Гіса) необхідно знизити дозу або скасувати застосування верапамілу.

Можливо гостре погіршення стану у хворих на серцеву недостатність середнього та тяжкого ступеня. Пацієнтам з легкою серцевою недостатністю з метою контролю стану показано попереднє застосування серцевих глікозидів та діуретиків. Необхідне спостереження щодо розвитку AV-блокади та зниження ЧСС (≤50 уд. / Хв) при одночасному застосуванні з серцевими глікозидами.

Протягом періоду за 48 годин до і 24 годин після введення верапамілу гідрохлориду не застосовуються дизопірамід.

Верапаміл-Дарниця, р-р для ін'єкцій, на початку терапії застосовують виключно в умовах стаціонару (з можливістю проведення реанімації) з наглядом за станом пацієнтів (ЕКГ, кардіомоніторинг).

Таблетки Верапаміл-Дарниця містять 31,4 мг лактози моногідрату (необхідно брати до уваги пацієнтам з непереносимістю деяких цукрів).

Верапаміл не застосовують під I і II триместр вагітності. Прийом в III триместр вагітності - в разі крайньої необхідності, якщо користь від застосування препарату перевищує ризик для матері та дитини.

Верапаміл в період годування груддю застосовують виключно за крайньої необхідності для матері.

Дітям верапамілу гідрохлорид, р-р для ін'єкцій, застосовують з обачністю.

Можливо порушення реакції при виконанні діяльності, що вимагає посиленої уваги та швидкості реакцій.

Одночасне застосування з верапамілом:

• протиаритмічні засоби, блокатори β-адренорецепторів - кардіоваскулярний ефект підсумовується (виражене зниження артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, AV-блокада, серцева недостатність - посилення або виникнення);

• знижується пероральний кліренс хінідину. Можливе зниження артеріального тиску ≤90 / 60 мм рт. ст., розвиток набряку легенів (у хворих гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією);

• кліренс флекаінідіна в плазмі крові змінюється мінімально (≈10%);

• у хворих на стенокардію збільшується AUC (≈32,5%) і С _mах (≈41%) метопрололу, AUC (≈65%) і С _mах (≈94%) пропранололу;

• празозин, теразозин - додаткове зниження артеріального тиску (підвищення С _max празозину (≈40%) без впливу на Т _½; підвищення AUC (≈24%) і С _mах (≈25%) теразозіна);

• антигіпертензивні, сечогінні засоби, вазодилататори - посилення гіпотензивного ефекту;

• противірусні (ВІЛ) засоби - можливе підвищення в крові вмісту верапамілу;

• карбамазепін - підвищення рівня карбамазепіну, розвиток його нейротоксических побічних ефектів. Підвищення AUC карбамазепіну (≈46%) у хворих з рефрактерною парціальний епілепсію;

• літій - підвищення нейротоксичності;

• кларитроміцин, еритроміцин, телітроміцин можуть підвищити рівень верапамілу;

• рифампіцин - можливе зниження гіпотензивного ефекту. Зменшення AUC (≈97%) верапамілу, його С _max (≈94%) і біодоступності після перорального застосування (≈92%);

• збільшується експозиція колхіцину (непоєднуване);

• інгаляційні анестетики застосовують з обережністю;

• можливе посилення дії нейром'язових блокаторів;

• ацетилсаліцилова кислота - ймовірно підвищення ризику кровотечі;

• етанол - підвищення його змісту в плазмі крові;

• підвищується рівень ловастатину, аторвастатину. Аторвастатин збільшує AUC верапамілу (на ≈42,8%):

• симвастатин - збільшення AUC в ≈2,6 рази, С _mах - в 4,6 рази;

• взаємодії з верапамілом не відбувається у флувастатина, правастатину і розувастатину;

• підвищується С _мах дигоксину на 45-53%, С _ss - на 42%, AUC - на 52%;

• знижується кліренс дигитоксина;

• циметидин збільшує AUC з відповідним зниженням кліренсу верапамілу;

• підвищується С _мах глібуриду (на ≈28%), AUC (на 26%);

• знижується пероральний і системний кліренс теофіліну (на ≈20%, у курців - на 11%);

• збільшується AUC (≈15%) имипрамина (на дезипрамін - активний метаболіт - не впливає);

• при одночасному пероральному застосуванні у хворих на дрібноклітинний рак легенів підвищується AUC (≈89%) і С _mах (≈61%) доксорубіцину;

• фенобарбітал підвищує в 5 разів пероральний кліренс верапамілу;

• мідазолам - збільшення AUC в 3 рази та С _mах (в 2 рази);

• буспирон - збільшення AUC і С _max (в 3-4 рази);

• алмотріптан - збільшення AUC на 20%, С _mах (на 24%);

• циклоспорин - збільшення AUC, С _mах, С _ss (на ≈45%);

• можливе підвищення рівня еверолімусу, сиролімусу, такролімусу;

• грейпфрутовий сік збільшує AUC і С _max верапамілу (T _½ і нирковий кліренс не змінюються);

• звіробій звичайний зменшує AUC і С _max верапамілу.

Р-р верапамілу гідрохлориду не змішувати з альбуміном, амфотерицином В, гидралазина гідрохлоридом, триметопримом і сульфаметоксазолом. Чи не розводять розчинами з натрію лактатом в складі, а також будь-яким розчином з рН 6,0.

Виявляється значною гіпотензією, серцевими аритміями, які ведуть до розвитку шоку та зупинки серцевої діяльності, запамороченням, ступором, зниженням рівня калію в крові, гіперглікемією, метаболічний ацидоз, гіпоксією, кардіогенний шок (з набряком легенів), зниженням ниркової функції і судомами.

Незалежно від часу, що пройшов після прийому верапамілу, проводять промивання шлунка.

Здійснюють непрямий масаж серця, штучне дихання, дефібриляцію, кардиостимуляцию. Гемодіаліз не проводять. Потрібно проведення гемофільтрації і плазмаферезу.

Специфічний антидот - кальцій. Вводять в / в 10-20 мл 10% розчину глюконату кальцію. При потребі - повторюють або додатково здійснюють крапельну інфузію.

У разі AV-блокади (II і III ступінь), синусової брадикардії, зупинки серця - атропін, ізопреналін, орципреналін або електрокардіостимуляція.

Усунення гіпотензії - допамін (в дозі до 25 мкг/кг / хв), добутамін (в дозі до 15 мкг/кг / хв) або норадреналін; на ранніх етапах - введення розчину Рінгера або 0,9% NaCl. Необхідна концентрація Ca ²⁺ в плазмі крові: верхня межа норми або дещо вищою за норму.

При температурі ≤25 °C в оригінальній упаковці. не наражати заморожування.

діюча речовина: verapamil;

1 таблетка містить верапамілу гідрохлориду 40 мг;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кукурудзяний крохмаль, гіпромелоза, кроскармелоза натрію, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, сепіфілм 752 білий, макрогол 4000.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико – хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею.

Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Похідні фенілалкіламіну. Код АТХ С08D A01.

Фармакодинаміка

Верапаміл блокує трансмембранний потік іонів кальцію у кардіоміоцити та клітини гладких м’язів судин. Він безпосередньо зменшує потребу міокарда у кисні за рахунок впливу на енергетично затратні процеси метаболізму у клітинах міокарда та непрямим чином впливає на зменшення постнавантаження. Завдяки блокуванню кальцієвих каналів гладенької мускулатури коронарних артерій приплив крові до міокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, і спазм коронарних артерій знімається. Антигіпертензивна ефективність верапамілу зумовлена зменшенням опору периферичних судин без збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) як рефлекторної відповіді. Небажаних змін фізіологічних величин тиску крові не спостерігається. Верапаміл чинить виражену антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії. Він затримує проведення імпульсу в атріовентрикулярному вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується. Нормальний рівень ЧСС не змінюється або незначно знижується.

Фармакокінетика

Верапаміл швидко та майже повністю всмоктується у тонкому кишечнику. Ступінь всмоктування становить більше 90 %. Середня абсолютна біодоступність у здорових добровольців після одноразового прийому препарату становить 22 %, що пояснюється екстенсивним печінковим метаболізмом першого проходження. Біодоступність збільшується у 2 рази після багаторазового прийому.

Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1 – 2 години після прийому дози. Період напіввиведення становить 3 – 7 годин при одноразовому прийомі та 4,5 – 12 годин – при курсовому прийомі. Зв’язування з білками плазми крові становить 90 %. Верапаміл майже повністю метаболізується, внаслідок чого утворюються різні метаболіти. Серед цих метаболітів тільки норверапаміл є фармакологічно активним.

Верапаміл та його метаболіти виводяться в основному нирками, лише 3 – 4 % виводяться у незміненому вигляді. Близько 50 % застосованої дози виводиться протягом 24 годин, 70 % виводиться 5 днів. До 16 % лікарського засобу виводиться з фекаліями. Нещодавно одержані дані свідчать, що немає різниці у фармакокінетиці верапамілу у людей зі здоровими нирками та у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності. Період напіввиведення зростає у пацієнтів з цирозом печінки завдяки низькому кліренсу та великому об'єму розподілу.

Верапаміл і норверапаміл не виводяться за допомогою гемодіалізу.

• Ішемічна хвороба серця, включаючи: стабільну стенокардію напруження; нестабільну стенокардію (прогресуюча стенокардія, стенокардія спокою), вазоспастичну стенокардію (варіантна стенокардія, стенокардія Принцметала), постінфарктну стенокардію у пацієнтів без серцевої недостатності, якщо не показаніb – адреноблокатори.
• Аритмії: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; тріпотіння/мерехтіння передсердь зі швидким атріовентрикулярним проведенням (за винятком синдрому Вольфа – Паркінсона – Уайта (WPW)).
• Артеріальна гіпертензія.

• Кардіогенний шок.
• Тяжкі порушення провідності: AV – блокада II і III ступеня (крім пацієнтів, яким імплантований штучний водій ритму).
• Синдром слабкості синусового вузла (крім пацієнтів, яким імплантований штучний водій ритму).
• Відома гіперчутливість до верапамілу або до будь – якого компонента лікарського засобу.
• Серцева недостатність зі зниженням фракції викиду менше 35 % та/або тиском у легеневій артерії вище20 мм рт. ст. (якщо тільки вторинна надшлуночкова тахікардія не піддається впливу терапії верапамілом).
• Фібриляція/тріпотінняпередсердь при наявності додаткових провідних шляхів (WPW - синдром та LGL - синдром). У таких пацієнтів при застосуванні верапамілу гідрохлориду є ризик розвитку шлуночкової тахіаритмії, включаючи шлуночкову фібриляцію.
• Під час лікування верапамілом не застосовувати одночасно внутрішньовенно β - адреноблокатори (за винятком інтенсивної терапії).

Дослідження метаболізму верапамілу гідрохлориду in vitro показали, що метаболізується цитохромом Р450 CYP3A4, CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9 та CYP2С18. Верапаміл є інгібітором ферментів CYP3A4 та Р - глікопротеїнів (Р - gp). Повідомлялося про клінічно важливі взаємодії з інгібіторами CYP3A4, що супроводжувалися підвищенням рівня верапамілу у плазмі крові, тоді як індуктори CYP3A4 спричиняли зниження плазмових рівнів верапамілу гідрохлориду, тому необхідно проводити моніторинг щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Потенційні взаємодії, пов’язані з ферментною системою CYP – 450

Празозин: підвищення С_max празозину (~ 40 %) без впливу на період напіввиведення. Адитивний гіпотензивний ефект.

Теразозин:підвищення AUC (~ 24 %) та С_max (~ 25 %) теразозину. Адитивний гіпотензивний ефект.

Хінідин: зменшення кліренсу хінідину (~ 35 %) при пероральному прийомі. Можливий розвиток артеріальної гіпотензії, а у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією – набряк легенів.

Флекаїнідин: мінімальний вплив на кліренс флекаїнідину у плазмі крові (< ~ 10 %); не впливає на кліренс верапамілу у плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Теофілін: зниження орального та системного кліренсу приблизно на 20 %, у курців – на 11 %.

Карбамазепін: підвищення AUC карбамазепіну (~ 46 %) у хворих з рефрактерною парціальною епілепсією; підвищення рівнів карбамазепіну, що може спричинити побічні ефекти карбамазепіну, такі як диплопія, головний біль, атаксія або запаморочення.

Фенітоїн: зниження концентрації верапамілу у плазмі крові.

Іміпрамін: збільшення AUC (~ 15 %) іміпраміну без впливу на активний метаболіт дезипрамін.

Глібурид: підвищення С_max глібуриду приблизно на 28 %, AUC – на 26 %.

Колхіцин: збільшення AUC (приблизно у 2 рази) та С_max (приблизно у 1,3 рази) колхіцину. Рекомендується зменшити дозу колхіцину (див. інструкцію для медичного застосування колхіцину).

Кларитроміцин, еритроміцин, телітроміцин: можливе підвищення рівнів верапамілу.

Рифампіцин: можливе зниження гіпотензивного ефекту. Зниження AUC верапамілу (~ 97 %), С_max (~ 94 %), біодоступності після перорального застосування (~ 92 %).

Доксорубіцин: при одночасному застосуванні доксорубіцину та верапамілу (перорально) підвищується AUC (~ 104 %) та С_max (~ 61 %) доксорубіцину у плазмі крові у хворих з дрібноклітинним раком легенів. У хворих в стадії прогресуючої пухлини значних змін фармакокінетики доксорубіцину при одночасному внутрішньовенному застосуванні верапамілу не спостерігається.

Фенобарбітал підвищує оральний кліренс верапамілу у 5 разів.

Буспірон: збільшення AUC та С_max буспірону у 3,4 раза.

Мідазолам: збільшення AUC мідазоламу у 3 рази та С_max – у 2 рази.

Метопролол: збільшення AUC метопрололу (~ 32,5 %) та С_max (~ 41 %) у пацієнтів зі стенокардією (див. розділ «Особливості застосування»).

Пропранолол: збільшення AUC пропранололу (~ 65 %) та С_max (~ 94 %) у пацієнтів зі стенокардією (див. розділ «Особливості застосування»).

Дигоксин: у здорових добровольців збільшення С_max дигоксину (~ 44 %), С_12h(~ 53 %), C_ss(~ 44 %), AUC (~ 50 %).Рекомендовано зменшити дозу дигоксину (див. розділ «Особливості застосування»).

Дигітоксин: зменшення кліренсу дигітоксину (~ 27 %) та екстраренального кліренсу (~ 29 %).

Циметидин: збільшується AUC R – верапамілу (~ 25 %) та S – верапамілу (~ 40 %) з відповідним зниженням кліренсу R – та S – верапамілу.

Циклоспорин: збільшення AUC, С_max, С_ss циклоспорину приблизно на 45 %.

Еверолімус: збільшення AUC еверолімусу (приблизно у 3,5 раза) та С_max (приблизноу 2,3 рази). Збільшення C_trough верапамілу (приблизно у 2,3 рази). Може бути необхідним точне визначення концентрації та дози еверолімусу.

Сиролімус: збільшення AUC (приблизно у 2,2 раза) сиролімусу, збільшення AUC (приблизно у 1,5 раза) S – верапамілу. Може бути потрібним визначення концентрацій та корекція дози сиролімусу.

Такролімус: можливе збільшення рівня цього лікарського засобу у плазмі крові.

Гіполіпідемічні засоби (інгібітори ГМГ - КоА - редуктази (статини)): лікування інгібіторами ГМГ - КоА - редуктази (симвастатин, аторвастатин, ловастатин) для пацієнтів, які приймають верапаміл, слід розпочинати з найнижчих можливих доз та поступово їх збільшувати. Якщо пацієнту, який вже приймає верапаміл, необхідне призначення інгібітору ГМГ - КоА - редуктази, слід врахувати необхідне зниження дози статинів і підібрати дозування відповідно до концентрації холестерину у плазмі крові.

Аторвастатин: можливе підвищення рівня аторвастатину. Аторвастатин збільшує AUC верапамілу приблизно на 43 %.

Ловастатин: можливе підвищення рівня ловастатину. Збільшення AUC (~ 63 %) і С_max (~ 32 %) верапамілу.

Симвастатин: збільшення AUC симвастатину приблизно у 2,6 раза, С_max симвастатину – у 4,6 раза.

Флувастатин, правастатин та розувастатин не метаболізуються цитохромом CYP3A4 та мають меншу імовірність взаємодії з верапамілом.

Алмотриптан: збільшення AUC на 20 %, С_max – на 24 %.

Сульфінпіразон: підвищення орального кліренсу верапамілу в 3 рази, зменшення біодоступності – на 60 %. Може спостерігатися зниження гіпотензивного ефекту.

Грейпфрутовий сік: збільшується AUC R - верапамілу (~ 49 %) та S - верапамілу (~ 37 %), збільшується С_max R – верапамілу (~ 75 %) та S – верапамілу (~ 51 %) без зміни періоду напіввиведення та ниркового кліренсу. Слід уникати вживання грейпфрутового соку з верапамілом.

Звіробій продірявлений: зменшується AUC R – верапамілу (~ 78 %) та S – верапамілу (~ 80 %) з відповідним зниженням С_max.

Інші взаємодії

Противірусні (ВІЛ) засоби: через здатність деяких противірусних засобів, таких як ритонавір, пригнічувати метаболізм, плазмові концентрації верапамілу можуть зростати. Призначати з обережністю. Може виникнути необхідність у зниженні дози верапамілу.

Літій: повідомлялося про підвищену нейротоксичність літію при одночасному застосуванні верапамілу гідрохлориду та літію без або з підвищенням рівнів літію у плазмі крові. Однак у пацієнтів, які постійно отримували однакову дозу літію перорально, додавання верапамілу гідрохлориду призводило до зниження рівнів літію у плазмі крові. Пацієнти, які отримують обидва лікарські засоби, повинні перебувати під ретельним наглядом.

Нейром’язові блокатори: клінічні дані та дослідження на тваринах свідчать, що верапамілу гідрохлорид може потенціювати активність нейром’язових блокаторів (курареподібних та деполяризуючих). Може виникнути необхідність у зниженні дози верапамілу гідрохлориду та/або дози нейром’язового блокатора при одночасному їх застосуванні.

Ацетилсаліцилова кислота: підвищена імовірність кровотечі.

Етанол (алкоголь): підвищення рівня етанолу у плазмі крові.

Антигіпертензивні засоби, діуретики, вазодилататори: посилення гіпотензивного ефекту.

Гострий інфаркт міокарда

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам з гострим інфарктом міокарда ускладненим брадикардією, вираженою артеріальною гіпотензією або дисфункцією лівого шлуночка.

Серцева блокада/атріовентрикулярна блокада І ступеня/брадикардія/асистолія

Верапамілу гідрохлорид впливає на атріовентрикулярний та синоатріальний вузли та пролонгує час атріовентрикулярної провідності. Застосовувати з обережністю через те, що розвиток атріовентрикулярної блокади ІІ або ІІІ ступеня (що є протипоказанням) або однопучкової, двопучкової або трипучкової блокади ніжки Гіса потребує відміни наступних доз верапамілу гідрохлориду та призначення відповідної терапії в разі потреби.

Верапамілу гідрохлорид впливає на атріовентрикулярний та синоатріальний вузли та дуже рідко може спровокувати виникнення атріовентрикулярної блокади ІІ або ІІІ ступеня, брадикардію та надзвичайно рідко – асистолію. Більш вірогідно, що такі симптоми будуть спостерігатися у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (синоатріальна вузлова хвороба), який частіше зустрічається у пацієнтів літнього віку.

Асистолія у пацієнтів, які не мають синдрому слабкості синусового вузла, зазвичай короткотривала (кілька секунд або менше), зі спонтанним поверненням до атріовентрикулярного вузла або нормального синусового ритму. Якщо це явище не швидкоплинне, слід негайно розпочати відповідну терапію (див. розділ «Побічні реакції»).

Антиаритмічні засоби, b – адреноблокатори

Взаємне посилення кардіоваскулярної дії (підвищення ступеня атріовентрикулярної блокади високого ступеня, значне зниження частоти серцевих скорочень, поява серцевої недостатності, значне зниження артеріального тиску). Асимптоматична брадикардія (36 уд/хв) з блукаючим водієм ритму передсердя спостерігалася у пацієнтів, які отримували супутню терапію очними краплями з тимололом (b – адреноблокатор) на тлі лікування верапамілу гідрохлоридом.

Дигоксин

При одночасному застосуванні верапамілу з дигоксином слід зменшити дозу дигоксину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Серцева недостатність

Перед початком лікування верапамілом необхідно компенсувати серцеву недостатність у пацієнтів із фракцією викиду більше ніж 35 % та адекватно контролювати протягом усього періоду лікування.

Інгібітори ГМГ - КoA - редуктази (статини)

Див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Порушення нервово – м’язової провідності

Верапамілу гідрохлорид слід застосовувати з обережністю при наявності хвороб з порушеннями нервово – м’язової провідності (міастенія (Myastenia gravis), синдром Ламберта – Ітона, прогресуюча м’язова дистрофія Дюшена).

Ниркова недостатність

Хоча дані підтверджених порівняльних досліджень показали, що ниркова недостатність не впливає на фармакокінетику верапамілу у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, було кілька повідомлень, які свідчать про те, що пацієнтам із нирковою недостатністю слід застосовувати верапаміл з обережністю та під ретельним наглядом. Верапаміл не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Печінкова недостатність

Пацієнтам зі значним порушенням функції печінки слід застосовувати верапаміл з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Верапаміл – Дарниця містить 31,4 мг лактози моногідрату тому, якщо у Вас встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Чіткі та добре вивчені дані щодо застосування лікарського засобу вагітним жінкам відсутні. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впливу стосовно репродуктивної токсичності. Оскільки дані, отримані в результаті репродуктивних досліджень на тваринах, не завжди можна екстраполювати на людину, лікарський засіб слід застосовувати під час вагітності тільки в разі нагальної потреби.

Верапаміл проникає через плаценту та визначається у пуповинній крові.

Верапаміл та його метаболіти проникають у грудне молоко. Обмежені дані щодо перорального прийому за участю людини свідчать, що доза верапамілу, яка потрапляає в організм новонародженого, є низькою (0,1–1 % дози, прийнятої матір’ю), тому застосування верапамілу може бути сумісним з годуванням груддю, але ризик для новонароджених не можна виключити. Зважаючи на ризик появи серйозних побічних реакцій у новонароджених, яких годують груддю, верапаміл у період годування груддю можна застосовувати тільки у разі нагальної потреби для матері.

Через антигіпертензивний ефект верапамілу гідрохлориду, залежно від індивідуальної реакції, здатність керувати транспортними засобами, працювати з механізмами або працювати в небезпечних умовах може бути порушена. Особливо це стосується початкової фази лікування, при підвищенні дози, при зміні гіпотензивного препарату, а також при одночасному прийомі лікарського засобу з алкоголем. Верапаміл може підвищувати рівень алкоголю в плазмі крові та уповільнювати його виведення, тому дія алкоголю може підсилюватися.

Дози підбираються індивідуально для кожного пацієнта. Лікарський засіб слід приймати не розсмоктуючи та не розжовуючи з достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянка води, у жодному випадку не грейпфрутовий сік), краще за все під час або одразу після їжі.

Дорослі та підлітки з масою тіла більше 50 кг

Ішемічна хвороба серця, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, тріпотіння/мерехтіння передсердь: рекомендована добова доза становить 120 – 480 мг, розподілених на 3 – 4 прийоми. Максимальна добова доза – 480 мг.

Артеріальна гіпертензія: рекомендована добова доза становить 120 – 360 мг, розподілених на 3 прийоми.

Діти старшого дошкільного віку до 6 років, тільки при порушеннях серцевого ритму:

рекомендоване дозування у межах 80 – 120 мг на добу, розподілених на 2 – 3 разові дози.

Діти 6 – 14 років, тільки при порушеннях серцевого ритму: рекомендоване дозування у межах 80 – 360 мг на добу, розділених на 2 – 4 разові дози.

Порушення функції нирок: доступні дані описано в розділі «Особливості застосування». Пацієнтам з нирковою недостатністю верапамілу гідрохлорид слід застосовувати з обережністю та під ретельним наглядом.

Порушення функції печінки: у хворих з обмеженою функцією печінки залежно від ступеня тяжкості дія верапамілу гідрохлориду посилюється та подовжується через уповільнення розпаду лікарського засобу. Тому у таких випадках дозування слід встановлювати з особливою обережністю та починати з малих доз (наприклад, для хворих з обмеженою функцією печінки спочатку 2 – 3 рази на добу 40 мг, відповідно 80 – 120 мг на добу).

Не приймати лікарський засіб у положенні лежачи.

Верапамілу гідрохлорид не можна призначати хворим з інфарктом міокарда протягом 7 днів після події.

Після тривалої терапії лікарський засіб слід відміняти, поступово знижуючи дозу.

Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально та залежить від стану пацієнта та перебігу захворювання.

Діти.

Верапаміл – Дарниця у даній лікарській формі застосовують дітям тільки при порушеннях серцевого ритму.

Симптоми: артеріальна гіпотензія, брадикардія до атріовентрикулярної блокади високого ступеня та зупинки синусового вузла, гіперглікемія, ступор та метаболічний ацидоз. Спостерігалися летальні випадки в результаті передозування.

Лікування передозування верапамілу гідрохлориду повинно бути головним чином підтримуючим та індивідуальним. b - адренергічна стимуляція та/або внутрішньовенне введення препаратів кальцію (кальцію хлорид) ефективно застосовуються для усунення симптомів навмисного передозування при пероральному застосуванні верапамілу гідрохлориду.

У разі значної артеріальної гіпотензії або атріовентрикулярної блокади високого ступеня необхідно застосовувати засоби, що підвищують артеріальний тиск (судинозвужувальні) або кардіостимулятори, відповідно. При асистолії одночасно з застосуванням звичайних заходів слід застосувати b- адренергічну стимуляцію (наприклад ізопротеренолу гідрохлорид), інші засоби, спрямовані на підвищення артеріального тиску, або провести відновлення серцевої діяльності та дихання.

Верапамілу гідрохлорид не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Про нижченаведені побічні реакції повідомлялося в ході клінічних досліджень, при постмаркетинговому застосуванні верапамілу або в IV фазі клінічних випробувань.

Для кожної системи органів побічні реакції класифікуються залежно від частоти повідомлень: часто (≥1/10), часто (≥1/100 <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥ 1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (частоту не можна встановити за наявними даними).

Найбільш часто спостерігалися такі побічні реакції: головний біль, запаморочення; шлунково – кишкові розлади: нудота, запор та біль у животі; також брадикардія, тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, гіперемія, периферичний набряк та втомлюваність.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: рідко – дзвін у вухах; невідомо – вертиго.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння:невідомо – бронхоспазм, диспное.

З боку шлунково – кишкового тракту: часто – нудота, запори; нечасто – біль у животі; рідко – блювання, невідомо – дискомфорт у животі, кишкова непрохідність, гіперплазія ясен (гінгівіт та кровотеча).

З боку нирок та сечовидільної системи: невідомо – ниркова недостатність.

З боку обміну речовин, метаболізму: невідомо – гіперкаліємія.

З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; рідко – парестезії, тремор; невідомо – екстрапірамідальні розлади, параліч (тетрапарез)*, епілептичні напади.

З боку психіки: рідко – сонливість.

З боку серцево – судинної системи: часто – брадикардія, гіперемія, зниження артеріального тиску; нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; невідомо – блокада I, II або III ступеня, серцева недостатність, зупинка синусового вузла, синусова брадикардія, асистолія.

З боку імунної системи: невідомо – реакції гіперчутливості включаючи кропив’янку, відчуття свербежу, свербіж, пурпуру.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – гіпергідроз; невідомо – ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса – Джонсона, мультиформна еритема, макулопапульозні висипання, алопеція, кропив’янка, свербіж, пурпура, ерітромегалія.

З боку опорно – рухової системи та сполучної тканини: невідомо – біль у м’язах, біль у суглобах, м’язова слабкість.

З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: невідомо – еректильна дисфункція, гінекомастія, галакторея.

Загальні розлади та реакції в місці введення: часто – периферичні набряки, рідко – втомлюваність.

Лабораторні показники: невідомо – підвищення рівнів печінкових ферментів і рівня пролактину в сироватці крові.

*У ході постмаркетингових спостережень один раз повідомлялося про параліч (тетрапарез), асоційований з комбінованим застосуванням верапамілу та колхіцину. Це може бути обумовлено проникненням колхіцину через гематоенцефалічний бар’єр внаслідок пригнічення верапамілом CYP3A4 та P – gp, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 2 контурні чарункові упаковки у пачці.

За рецептом.

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Адреса

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.