Вестінорм таблетки по 24 мг 6 блістерів по 10 шт

Фармакодинаміка. механізм дії бетагістину вивчений частково. існує кілька достовірних гіпотез, що підтверджують дані досліджень на тваринах і за участю людей.

Вплив бетагістину на гистаминергическая систему: встановлено, що бетагистин частково проявляє антагоністичну активність відносно _{Н1-рецепторів,} а також антагоністичну активність щодо Н ₃ -рецепторів гістаміну в нервовій тканині та проявляє незначну активність щодо _{Н2-рецепторів} гістаміну. Бетагістину збільшує обмін і вивільнення гістаміну шляхом блокування пресинаптичних Н ₃ -рецепторів і індукції процесу зменшення кількості відповідних Н ₃ -рецепторів.

Бетагістину може збільшити кровотік в кохлеарної зоні, а також у всьому головному мозку: фармакологічні дослідження на тваринах продемонстрували поліпшення кровообігу в судинах stria vascularis внутрішнього вуха, можливо, за рахунок розслаблення прекапілярних сфінктерів у системі мікроциркуляції внутрішнього вуха. Бетагістину також продемонстрував збільшення мозкового кровотоку у людини.

Бетагістину сприяє вестибулярної компенсації: бетагистин прискорює відновлення вестибулярної функції після однобічної нейректоміі у тварин, прискорюючи та сприяючи центральної вестибулярної компенсації. Цей ефект характеризується посиленням регуляції обміну і вивільнення гістаміну та реалізується в результаті антагонізму H ₃ -рецепторів. У людей під час лікування бетагістину також зменшувалася час відновлення вестибулярної функції після нейректоміі.

Бетагістину змінює активність нейронів у вестибулярних ядрах: також встановлено, що бетагистин надає дозозависимое інгібуючу дію на генерацію пікових потенціалів у нейронах латеральних і медіальних вестибулярних ядер.

Фармакодинамічні властивості бетагістину, як це показано в випробуванні на тварин, можуть забезпечити позитивний терапевтичний ефект препарату в вестибулярної системі.

Ефективність бетагістину встановлена в дослідженнях за участю пацієнтів з вестибулярним запамороченням і хворобою Меньєра, під час яких спостерігалося зменшення тяжкості та зниження частоти нападів запаморочення.

Фармакокінетика

Всмоктування. При пероральному застосуванні бетагистин швидко і практично повністю всмоктується в травному тракті. Після всмоктування препарат швидко і майже повністю метаболізується з утворенням метаболіту 2-піридилоцтової кислоти. Рівень концентрації бетагістину в плазмі крові дуже низький.

Тому все фармакокінетичні аналізи проводяться шляхом вимірювання концентрації метаболіту 2-піридилоцтової кислоти в плазмі крові та сечі.

При прийомі препарату з їжею C _max нижче, ніж при прийомі натще. При цьому повне всмоктування бетагістину ідентично в обох випадках, що вказує на те, що вживання їжі уповільнює всмоктування препарату.

Розподіл. Частка бетагистина, який зв'язується з білками плазми крові, становить 5%.

Біотрансформація. Після всмоктування бетагистин швидко і майже повністю метаболізується в 2-піридилоцтової кислоту, яка не проявляє фармакологічної активності.

Після прийому бетагістину всередину концентрація 2-піридилоцтової кислоти в плазмі крові та сечі досягає свого максимуму через 1 год і зменшується з Т _½ близько 3,5 ч.

Виведення. 2-піридилоцтової кислота швидко виводиться з сечею. При прийомі препарату в дозі 8-48 мг близько 85% початкової дози виявляється в сечі. Виведення бетагістину з сечею або калом є незначним.

Лінійність. Швидкість відновлення залишається постійною при пероральному прийомі 8-48 мг препарату, що вказує на лінійність фармакокінетики бетагістину і дозволяє припустити, що задіяний метаболічний шлях залишається неінтенсивним.

Хвороба і синдром Меньєра, основними симптомами яких є запаморочення, іноді супроводжується нудотою і блювотою, зниженням слуху (приглухуватістю), шумом у вухах. симптоматичне лікування при вестибулярному запамороченні.

Дорослим призначають всередину. добова доза - 24-48 мг, рівномірно розподілена для прийому протягом доби.

Таблетки приймають після їди, не розжовуючи. Дозу і тривалість терапії визначає лікар індивідуально, залежно від ефективності терапії. Зменшення симптомів інколи спостерігається тільки після 2-3 тижнів лікування. Найкращі результати спостерігаються при прийомі препарату протягом кількох місяців. Якщо лікування призначити на початку захворювання, можна запобігти його прогресування і / або втраті слуху на пізніх стадіях.

Пацієнти похилого віку. Корекції дози у пацієнтів цієї групи не вимагається.

Ниркова недостатність. Змінювати дозу не потрібно.

Печінкова недостатність. Змінювати дозу не потрібно.

Підвищена чутливість до діючої речовини або інших компонентів препарату. феохромоцитома.

Шлунково-кишковий тракт: часто - нудота, диспепсія; частота невідома - скарги на незначні розлади шлунка (блювання, біль в животі, здуття живота і метеоризм). ці побічні ефекти зазвичай зникають при прийомі препарату з їжею або після зменшення дози;

з боку нервової системи: часто - головний біль;

з боку імунної системи: частота невідома - реакції гіперчутливості, наприклад анафілаксія;

з боку шкіри та підшкірної клітковини: частота невідома - відзначали реакції гіперчутливості шкіри та підшкірної жирової клітковини, зокрема ангіоневротичний набряк, висип, свербіж та кропив'янку.

Пацієнти з ба, виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки в анамнезі потребують ретельного медичного спостереження під час лікування Вестінорму.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Немає даних щодо застосування бетагістину у вагітних. Препарат можна приймати тільки в разі крайньої необхідності та під безпосереднім наглядом лікаря.

Досліджень щодо проникнення бетагистина в грудне молоко не проводили. Користь від застосування препарату визначають за допомогою оцінки співвідношення переваги годування грудьми / потенційного ризику для дитини.

Діти. Досвід застосування препарату у дітей відсутній, тому не слід призначати його хворим цієї вікової групи.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Бетагістину, згідно з даними клінічних досліджень, не робить значного впливу і не проявляє ефектів, потенційно впливають на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.

На основі даних дослідження in vitro не очікується пригнічення активності ферментів цитохрому p450 in vivo.

Дані, отримані в умовах in vitro, свідчать про пригнічення метаболізму бетагістину препаратами, які інгібують активність МАО, включаючи підтип В МАО (наприклад селегілін). Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні бетагістину та інгібіторів МАО (включаючи вибірково підтип В МАО).

Оскільки бетагистин є аналогом гістаміну, взаємодія бетагістину з антигістамінними препаратами може теоретично вплинути на ефективність одного з цих лікарських засобів.

При передозуванні можливі нудота, біль в животі, сонливість. були повідомлення про появу судом і серцево-легеневих ускладнень при навмисному прийомі бетагистина в підвищених дозах, особливо в поєднанні з передозуванням інших препаратів.

Лікування: симптоматична терапія.

В захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: betahistine;

1 таблетка містить бетагістину дигідрохлориду 8 мг або 16 мг, або 24 мг у перерахуванні на 100 % суху речовину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з плоскою поверхнею з рискою та фаскою, білого або майже білого кольору. На поверхні таблеток допускається мармуровість (для таблеток по 8 мг та 16 мг).

Засоби для лікування вестибулярних порушень.

Код АТX N07C A01.

Фармакодинаміка

Механізм дії бетагістину вивчений лише частково. Існує декілька достовірних гіпотез, які були підтверджені даними досліджень, проведеними на тваринах та з участю людей.

Вплив бетагістину на гістамінергічну систему.

Встановлено, що бетагістин частково проявляє агоністичну активність щодо Н₁-рецепторів, а також антагоністичну активність щодо Н₃-рецепторів гістаміну у нервовій тканині та має незначну активність щодо Н₂-рецепторів гістаміну. Бетагістин збільшує обмін та вивільнення гістаміну шляхом блокування пресинаптичних Н₃-рецепторів та індукції процесу зниження кількості відповідних Н₃-рецепторів.

Бетагістин може збільшувати кровотік у кохлеарній зоні, а також у всьому головному мозку.

Фармакологічні дослідження на тваринах продемонстрували покращення кровообігу в судинах stria vascularis внутрішнього вуха, можливо, за рахунок розслаблення прекапілярних сфінктерів у системі мікроциркуляції внутрішнього вуха. Бетагістин також продемонстрував збільшення мозкового кровотоку в організмі людини.

Бетагістин сприяє вестибулярній компенсації.

Бетагістин прискорює відновлення вестибулярної функції після однобічної нейректомії у тварин, стимулюючи і сприяючи процесу центральної вестибулярної компенсації. Цей ефект характеризується посиленням регуляції обміну і вивільнення гістаміну та реалізується в результаті антагонізму H₃-рецепторів. У людей під час лікування бетагістином також зменшувався час відновлення вестибулярної функції після нейректомії.

Бетагістин змінює активність нейронів у вестибулярних ядрах.

Було також встановлено, що бетагістин має дозозалежний інгібуючий вплив на генерацію пікових потенціалів у нейронах латеральних і медіальних вестибулярних ядер.

Фармакодинамічні властивості бетагістину, як це було показано у тварин, можуть забезпечити позитивний терапевтичний ефект препарату у вестибулярній системі.

Ефективність бетагістину була показана під час досліджень у пацієнтів з вестибулярним запамороченням та хворобою Меньєра, що було продемонстровано шляхом зменшення тяжкості та частоти нападів запаморочення.

Фармакокінетика

Всмоктування.

При пероральному введенні бетагістин швидко і практично повністю всмоктується в усіх відділах шлунково-кишкового тракту. Після всмоктування препарат швидко і майже повністю метаболізується з утворенням метаболіту 2-піридилоцтової кислоти. Рівень концентрації бетагістину у плазмі крові дуже низький. Тому всі фармакокінетичні аналізи проводяться шляхом вимірювання концентрації метаболіту 2-піридилоцтової кислоти у плазмі і сечі.

При прийомі препарату з їжею максимальна концентрація (C_max) препарату нижча, ніж при прийомі натще. При цьому повне всмоктування бетагістину ідентичне в обох випадках, що вказує на те, що прийом їжі лише уповільнює процес всмоктування препарату.

Розподіл.

Відсоток бетагістину, що зв’язується з білками плазми крові, становить менше 5 %.

Біотрансформація.

Після всмоктування бетагістин швидко і майже повністю метаболізується в 2-піридилоцтову кислоту (яка не має фармакологічної активності).

Після прийому бетагістину всередину концентрація 2-піридилоцтової кислоти у плазмі крові (та в сечі) досягає свого максимуму через 1 годину після прийому препарату та зменшується з періодом напіввиведення близько 3,5 години.

Виведення.

2-піридилоцтова кислота швидко виводиться з сечею. При прийомі препарату в дозуванні 8 - 48 мг близько 85 % початкової дози виявляється в сечі. Виведення бетагістину нирками або з калом є незначним.

Лінійність.

Швидкість відновлення залишається постійною при пероральному прийомі 8 -48 мг препарату, вказуючи на лінійність фармакокінетики бетагістину, і дає можливість припустити, що задіяний метаболічний шлях є ненасичуваним.

Хвороба і синдром Меньєра, які характеризуються трьома основними симптомами:

• запамороченням, що іноді супроводжується нудотою і блюванням;
• зниженням слуху (туговухістю);
• шумом у вухах.

Симптоматичне лікування вестибулярного запаморочення різного походження.

Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Феохромоцитома.

Дослідження in vivo, спрямовані на вивчення взаємодії з іншими лікарськими засобами, не проводили. З огляду на дані дослідження in vitro не очікується пригнічення активності ферментів цитохрому P450 in vivo.

Дані, отримані в умовах invitro, свідчать про пригнічення метаболізму бетагістину препаратами, що інгібують активність моноаміноксидази (МАО), у тому числі підтипу В МАО (наприклад селегіліном). Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні бетагістину та інгібіторів МАО (включаючи вибірково підтип В МАО).

Оскільки бетагістин є аналогом гістаміну, взаємодія бетагістину з антигістамінними препаратами теоретично може вплинути на ефективність одного з цих препаратів.

Під час лікування препаратом необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів з бронхіальною астмою та/або виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки в анамнезі.

Рекомендується з обережністю застосовувати для лікування у пацієнтів з виразковою хворобою (в т. ч. в анамнезі), оскільки періодично виникають випадки диспепсії у пацієнтів які приймають бетагістин.

Слід з обережністю призначати бетагістин пацієнтам з наявною кропив'янкою, висипом або алергічним ринітом, оскільки можливо наростання цих симптомів.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з тяжкою гіпотензією.

Вагітність. Немає достатніх даних щодо застосування бетагістину вагітним жінкам.

Результати досліджень на тваринах є недостатніми для оцінки прямого чи непрямого впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток. Потенційний ризик для людини невідомий. Бетагістин не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків безперечної потреби.

Період годування груддю. Невідомо, чи проникає бетагістин у грудне молоко людини. Дослідження на тваринах щодо проникнення бетагістину в молоко не проводили. Бетагістин не слід застосовувати в період годування груддю.

Запаморочення, зниження слуху, шум у вухах пов'язані з синдромом Меньєра можуть негативно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Бетагістин згідно з даними клінічних досліджень, не чинить значного впливу або ефектів, які потенційно впливають на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.

Добова доза для дорослих становить 24–48 мг, рівномірно розподілена для прийому протягом доби.

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від ефекту. Зменшення симптомів інколи спостерігається тільки після 2-3 тижнів лікування. Найкращі результати інколи досягаються при прийомі препарату протягом кількох місяців. Існують дані про те, що призначення лікування на початку захворювання запобігає його прогресуванню та/або втраті слуху на пізніх стадіях.

Пацієнти літнього віку

Хоча на даний час дані клінічних досліджень у цій групі пацієнтів обмежені, широкий досвід застосування препарату у післяреєстраційному періоді припускає, що корекція дози для цієї категорії пацієнтів не потрібна.

Ниркова недостатність

У цій групі пацієнтів спеціальні клінічні випробування не проводили, але відповідно до досвіду післяреєстраційного застосування корекція дози не потрібна.

Печінкова недостатність

У цій групі пацієнтів спеціальні клінічні випробування не проводили, але відповідно до досвіду післяреєстраційного застосування корекція дози не потрібна.

Діти. У зв’язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Вестінорм^®, його не рекомендується призначати дітям (віком до 18 років).

Відомо кілька випадків передозування препарату. У деяких пацієнтів спостерігалися легкі та середнього ступеня тяжкості симптоми при прийомі в дозі до 640 мг (нудота, сонливість, біль у животі). Іншими симптомами передозування були блювота, диспепсія, атаксія і судоми. Серйозніші ускладнення (конвульсії, ускладнення з боку серця і легень) спостерігалися при навмисному прийомі підвищених доз бетагістину, особливо з одночасним передозуванням іншими лікарськими засобами.

Лікування: промивання шлунка і симптоматична терапія рекомендовані протягом однієї години після прийому препарату.

З бокушлунково-кишкового тракту: нудота та диспепсія, скарги на незначні розлади шлунка (блювання, гастроінтестинальний біль, здуття живота та метеоризм). Ці побічні ефекти зазвичай зникають при прийомі препарату з їжею або після зменшення дози.

З боку нервової системи: головний біль.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, наприклад анафілаксія.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: реакції гіперчутливості шкіри та підшкірної жирової клітковини, зокремаангіоневротичний набряк, висипання, свербіж і кропив’янка.

3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері. Таблетки по 8 мг. По 3 блістери у пачці.

Таблетки по 16 мг та 24 мг. По 3 або 6 блістерів у пачці.

За рецептом.

ПАТ «Фармак».

Адреса

Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 74.