Торгівельна назва | Вікс |
Діючі речовини | Декстрометорфан, Доксиламін, Парацетамол |
Форма випуску: | сироп |
Кількість в упаковці: | 120 мл |
Первинна упаковка: | пляшка |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Не має значення |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Чутливий |
Ознака: | Імпортний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Традиційний |
Виробник: | ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ МАНУФЕКЧУРІНГ ГМБХ |
Країна виробництва: | Німеччина |
Заявник: | Проктер енд Гембл |
Умови відпуску: | Без рецепта |
Код АТС N Препарати для лікування захворювань нервової системи N02 Болезаспокійливі препарати N02B Інші анальгетики та антипіретики N02BE Аніліди N02BE51 Парацетамол, комбінації без психолептиків |
Парацетамол. механізм анальгезирующего і жарознижуючого дії парацетамолу точно не встановлено. можливо центральну і периферичну вплив. показано значне інгібування синтезу церебральних простагландинів, тоді як синтез периферичних простагландинів відзначено зниження слабо. крім того, парацетамол інгібує вплив ендогенних пірогенів на центр регулювання температури гіпоталамуса.
Декстрометорфану гідробромід. Декстрометорфан - 3-метоксіпроізводное леворфанолу. Він надає противокашлевой ефект, але в терапевтичних дозах не виявляє аналгетичну, псіхоміметіческой активності або впливу на пригнічення дихання, а також має слабкий потенціал щодо залежності. Декстрометорфан в терапевтичних дозах не пригнічує циліарну активність.
Доксиламіну сукцинат. Доксиламін є похідним етаноламіну з блокуючим дією відносно H 1 -гістамінових рецепторів. Таким чином він знижує стимуляцію H 1 -рецепторів і, крім того, призводить до вазодилатації, підвищення проникності стінки капілярів і сенсибілізації рецепторів болю.
Крім блокуючих ефектів, що поширюються через H 1 рецептор, доксиламіну надає антихолінергічні ефекти (включаючи інгібування назальной слизової секреції), а також седативні ефекти.
Симптоматичне лікування при гострих респіраторних вірусних інфекціях, що супроводжуються підвищеною температурою тіла, головним болем, болем і ломота в тілі, фарингіт, нежиттю і сухим кашлем.
Застосовують дорослим і дітям у віці старше 15 років внутрішньо по 30 мл сиропу (відповідно до відміткою в мірній стаканчику) 1 раз на добу, ввечері перед сном.
Тривалість лікування не повинна перевищувати 3 дні.
Підвищена чутливість до компонентів препарату.
БА, ХОЗЛ, пневмонія, пригнічення дихання, дихальна недостатність, закритокутова глаукома, тяжке порушення функції печінки (9 балів за шкалою Чайлда - П'ю) та нирок, ілеус, феохромоцитома, гіперплазія передміхурової залози, епілепсія і органічні ураження ЦНС.
При застосуванні інгібіторів МАО та протягом 2 тижнів після припинення лікування.
Період вагітності та годування груддю.
Діти у віці до 15 років.
Виражена анемія, лейкопенія, важка АГ, нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда, декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, гострий панкреатит, гіпертиреоз, тяжкі форми цукрового діабету.
Вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції (шкірний висип, свербіж, кропив'янка). дуже рідко виникають мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, в поодиноких випадках - анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм.
Неврологічні розлади: сонливість, головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєння, нервова збудливість, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, сплутаність свідомості, депресивні стани, тремор, відчуття поколювання і тяжкості в кінцівках, шум у вухах.
З боку органу зору: порушення зору і акомодації.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, печія, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастрії, гіперсалівація, зниження апетиту, підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки (холестатична жовтяниця), запор, підвищення шлункового рефлюксу.
З боку органів кровотворення: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія, гемолітична анемія (особливо для хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). При тривалому застосуванні у високих дозах - апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку сечовидільної системи: затримка сечі або порушення сечовипускання.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія або рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці.
Інші: загальна слабкість, посилене потовиділення, гіпоглікемія.
У разі виникнення цих або інших побічних ефектів рекомендується припинити лікування і звернутися до лікаря.
При високій температурі тіла або наявності ознак вторинної інфекції, а також в разі збереження симптомів протягом більш ніж 3 днів необхідно звернутися до лікаря.
У таких випадках застосовувати з обережністю і після консультації з лікарем:
У разі продуктивного кашлю зі значним утворенням мокротиння лікування препаратом необхідно припинити.
Парацетамол слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки, включаючи пацієнтів з неціротічной алкогольною хворобою печінки. Ризик передозування зростає у осіб з алкогольною хворобою печінки.
Вікс Актив Медінайт не слід застосовувати одночасно з іншими парацетамолсодержащімі препаратами.
Повідомлялося про випадки зловживання декстрометорфаном. При тривалому використанні можуть розвинутися толерантність, а також психологічна і фізична залежність. Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні у пацієнтів із зловживанням препаратами або психотропними речовинами в анамнезі. Хворим з рідкісними вродженими проблемами непереносимості фруктози, синдромом недостатності всмоктування глюкози-галактози або дефіцитом сахарози-ізомальтози не слід використовувати Вікс Актив Медінайт.
Декстрометорфан метаболізується в печінці за допомогою цитохрому P450 2D6. Активність цього ферменту визначається генетично. У близько 10% населення від загальної популяції метаболізм CYP 2D6 є зниженим. Такі пацієнти при одночасному застосуванні інгібіторів CYP 2D6 можуть відчути симптоми передозування і / або збільшення тривалості дії декстрометорфану. Тому слід дотримуватися обережності при призначенні пацієнтам, які мають знижений метаболізм CYP 2D6 або використовують інгібітори CYP 2D6.
У 30 мл міститься 8,25 г сахарози (цукру), що відповідає приблизно 0,69 вуглеводневих одиниць (BU). Це необхідно враховувати пацієнтам з цукровим діабетом.
Лікування Вікс Актив Медінайтом може порушувати результати шкірних тестів (хибнонегативні).
Вплив на показники лабораторних досліджень: застосування парацетамолу може впливати на результат аналізу сечової кислоти, який виконується фосфат-вольфрамовим методом, а також на результат визначення глюкози в крові, який виконується методом глюкозоксидаза-пероксидази.
Застосування в період вагітності або годування груддю. Протипоказано.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. На період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.
Діти. Безпека і ефективність застосування препарату у дітей вивчені недостатньо, тому його рекомендується застосовувати дітям віком від 15 років.
При одночасному застосуванні барбітуратів, трициклічних антидепресантів, а також вживанні алкоголю можливо збільшення t½ парацетамолу. тривале застосування протисудомних препаратів може зменшувати активність парацетамолу. одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичної синдрому. парацетамол знижує ефективність діуретиків.
Антикоагулянтний ефект варфарину та інших похідних кумарину може посилюватися при тривалому регулярному застосуванні парацетамолу з підвищеним ризиком виникнення кровотеч.
Барбітурати зменшують жарознижуючий ефект препарату.
Не рекомендується для застосування у пацієнтів, які отримують зараз або протягом 2 тижнів терапію інгібіторами МАО.
Інгібітори CYP 2D6. Декстрометорфан метаболізується CYP 2D6 і має поширений пресистемний метаболізм. Одночасне застосування потужних інгібіторів ферменту CYP 2D6 може підвищити концентрацію декстрометорфану в організмі до рівня набагато вище, ніж зазвичай. Це збільшує ризик токсичних ефектів декстрометорфану для пацієнта (збудження, сплутаність свідомості, тремор, безсоння, діарея і пригнічення дихання) і розвиток серотонінового синдрому.
Сильнодіючі інгібітори ферменту CYP 2D6 включають флуоксетин, пароксетин, хінідин і тербінафін. При одночасному використанні з хінідином, концентрація декстрометорфану в плазмі крові підвищувалася до 20 разів, що призводило до посилення несприятливого впливу на ЦНС.
Аміодарон, флекаїнід і пропафенон, сертралін, бупропіон, метадон, цинакальцета, галоперидол, тіоридазин та перфеназин також мають подібний вплив на метаболізм декстрометорфану.
Якщо одночасно застосовують інгібітори CYP 2D6 і декстрометорфан, потрібно ретельно контролювати стан пацієнта і в разі необхідності знизити дозу декстрометорфану.
Ослаблення дії при одночасному використанні:
Можливі інші взаємодії:
Слід враховувати можливість інтоксикації при випадковому прийомі препарату в кількості, що перевищує рекомендовану дозу.
симптоми
Парацетамол. Підвищений ризик виникнення інтоксикації існує для осіб похилого віку, дітей із захворюваннями печінки, хронічний зловживанням алкоголем, хронічним порушенням харчування, а також при одночасному прийомі ліків, що викликають індукцію ферментів. У таких випадках передозування може призвести до летального результату.
В цілому симптоми проявляються протягом 24 год і досягають піку через 4-6 днів - нудота, блювота, відсутність апетиту, блідість, біль у животі. Передозування приблизно ≥6 г парацетамолу у вигляді одноразової дози для дорослих і 140 мг/кг маси тіла у вигляді одноразової дози для дітей викликає некроз гепатоцитів з розвитком гепатоцелюлярної недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії. Це, в свою чергу, призводить до коми та навіть летального результату. Одночасно спостерігається зростання рівнів печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ), ЛДГ і білірубіну в поєднанні зі зниженням рівня протромбіну, яке може проявитися протягом від 12 до 48 годин після введення.
Навіть при відсутності тяжкого ураження печінки може виникнути гостра ниркова недостатність з гострим тубулярним некрозом. До інших симптомів передозування парацетамолу, які не виникають в печінці, відносяться аритмія і зміни в міокарді, пригнічення центральної нервової системи, розвиток гострого панкреатиту.
Декстрометорфану гідробромід. Симптоми: збудження, запаморочення, пригнічення дихання, галюцинації, порушення свідомості, зниження артеріального тиску, тахікардія, підвищення тонусу м'язів, атаксія.
Доксиламіну сукцинат. Симптоми: гиперсомния з можливим розвитком коми, випадки порушення і делириозной сплутаність свідомості.
Антихолінергічні ефекти: погіршення зору, порушення акомодації, напад глаукоми, затримка шлунково-кишкової моторики, затримка сечі, запор, сухість у роті.
З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, тахікардія або брадикардія, шлуночкова тахікардія, серцева недостатність і недостатність кровообігу.
Гіпертермія або гіпотермія.
Епілептичні напади.
З боку дихальної системи: ціаноз, пригнічення дихання, зупинка дихання, аспірація.
Важким ускладненням передозування є рабдоміоліз, про який повідомлялося в декількох випадках.
Терапія при передозуванні
Парацетамол. Важливо негайно почати лікування при передозуванні парацетамолу. Незважаючи на відсутність значущих ранніх симптомів, пацієнтів необхідно терміново направити в лікарню для надання невідкладної медичної допомоги, і будь-якому пацієнтові, який прийняв близько 7,5 г або більше парацетамолу протягом попередніх 4 ч, слід виконати промивання шлунка. Застосування метіоніну перорально або N-ацетилцистеїну в / в можуть дати позитивний результат як мінімум до 48 годин після передозування. Лікування при інших симптомах є симптоматичним.
Доксиламіну сукцинат. Якнайшвидше промити шлунок або викликати блювоту.
Аналептики протипоказані, оскільки існує тенденція до епілептичних нападів внаслідок можливого зниження доксиламіну сукцинатом судомного порога.
У разі гіпотензії може бути застосований норадреналін (безперервна крапельна інфузія норадреналіну) або Ангіотензінамід. Слід уникати застосування β-агоністів, оскільки вони підсилюють вазодилатацію.
При необхідності антихолінергічні симптоми можна лікувати введенням фізостигмін-салицилата (1-2 мг в / в, можливе повторне введення), але його постійне застосування не рекомендується через важкі побічні ефекти.
У разі повторних епілептичних нападів показані антиконвульсанти з урахуванням можливості штучної вентиляції, оскільки існує ризик пригнічення дихання.
Посилений діурез не дуже ефективний, оскільки в сечі містяться лише невеликі кількості антигістамінів. Однак гемодіаліз і перитонеальний діаліз можуть бути корисними, якщо не виключається змішана інтоксикація.
Декстрометорфану гідробромід. Лікування полягає в промиванні шлунка і загальних підтримуючих заходах. Специфічним антидотом є в / в введення налоксону. Повідомлялося про успішне застосування налоксону у дітей для усунення центральних і периферичних опіоїдних ефектів декстрометорфану (0,01 мг/кг маси тіла).
При температурі не вище 25 °C в захищеному від світла місці.
Інформація про лікарський засіб для фахівців охорони здоров'я.
Опис препарату Вікс Актив Мединайт сироп. бут. 120мл на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
діючі речовини: парацетамол, декстрометорфану гідробромід, доксиламіну сукцинат;
1 доза (30 мл) сиропу містить: парацетамолу 600 мг, декстрометорфану гідроброміду 15 мг, доксиламіну сукцинату 7,5 мг;
допоміжні речовини: натрію цитрат; кислота лимонна, моногідрат; натрію бензоат (Е 211); макрогол 6000; сахароза; гліцерин; калію сорбат; ароматизатор меду та ромашки; вода очищена.
Сироп.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора, злегка в’язка жовта рідина зі специфічним ароматом та смаком. Не містить видимих ознак контамінації та суспендованих часток.
Парацетамол, комбінації без психолептиків.
Код АТХ N02B E51.
Парацетамол
Механізм анальгетичної та антипіретичної дії парацетамолу достеменно не встановлений. Можлива центральна та периферична дія. Показана значна інгібіція синтезу церебральних простагландинів, тоді як синтез периферичних простагландинів інгібується лише слабко. Крім того, парацетамол інгібує вплив ендогенних пірогенів на центр регулювання температури гіпоталамуса.
Декстрометорфану гідробромід
Декстрометорфану гідробромід є 3‑метокси похідним леворфанолу. Він має протикашльовий ефект, але у терапевтичних дозах не виявляє анальгетичної, психоміметичної активності або впливу на пригнічення дихання, а також має слабкий потенціал щодо залежності. Декстрометорфану гідробромід у терапевтичних дозах не інгібує циліарної активності.
Доксиламіну сукцинат
Доксиламін є похідним етаноламіну із блокуючою дією щодо H1-гістамінних рецепторів. Він таким чином знижує стимуляцію H1-рецепторів та, крім того, призводить до вазодилатації, підвищення проникності стінки капілярів та сенсибілізації рецепторів болю.
Крім блокуючих ефектів, що поширюються через H1-рецептор, доксиламін виявляє антихолінергічні ефекти (включаючи інгібування назальної слизової секреції), а також седативні ефекти.
Комбінований лікарський засіб, тому фармакокінетика не вивчалась.
Симптоматичне лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій, які супроводжуються підвищеною температурою, головним болем, болем та ломотою у тілі, фарингітом, нежитем та сухим кашлем.
Підвищена чутливість до компонентів препарату.
Бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, пневмонія, пригнічення дихання, дихальна недостатність, закритокутова глаукома, попереднє ураження печінки, тяжке порушення функції печінки або тяжка гепатоцелюлярна недостатність (>9 балів за шкалою Чайлда ‒ П’ю), попереднє ураження нирок, тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну <10 мл/хв), ілеус, феохромоцитома, гіперплазія передміхурової залози із залишковою сечею та значним порушенням сечовипускання, епілепсія та органічні ураження ЦНС.
Одночасне застосування антидепресантів (інгібіторів МАО або СІЗЗС) та 2 тижні після припинення лікування.
Період вагітності або годування груддю.
Дітячий вік до 15 років.
Виражена анемія, лейкопенія, тяжка артеріальна гіпертензія, нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда, декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, гострий панкреатит, гіпертиреоз, тяжкі форми цукрового діабету.
Вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази.
Одночасне застосування сиропу від застуди Вікс Актив Медінайт з іншими лікарськими засобами або групами препаратів може впливати на їхні відповідні ефекти.
При одночасному застосуванні барбітуратів, трициклічних антидепресантів, а також вживанні алкоголю можливе збільшення періоду напіввиведення парацетамолу. Тривале застосування протисудомних препаратів може знижувати активність парацетамолу. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.
Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект препарату.
Підсилення ефекту до рівня підвищеного ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні:
Послаблення дії при одночасному застосуванні:
Можливі інші взаємодії:
Інгібітори CYP2D6
Декстрометорфан екстенсивно метаболізується CYP2D6 і має розповсюджений пресистемний метаболізм. Одночасне застосування потужних інгібіторів ферменту CYP2D6 може збільшити концентрацію декстрометорфану в організмі до рівня, який у багато разів перевищує норму. Це збільшує ризик розвитку токсичних ефектів декстрометорфану (збудження, сплутаність свідомості, тремор, безсоння, діарея і пригнічення дихання) і розвитку серотонінового синдрому.
Сильнодіючі інгібітори ферменту CYP2D6 включають флуоксетин, пароксетин, хінолін і тербінафін. При одночасному використанні з хіноліном концентрація декстрометорфану в плазмі крові збільшувалася до 20 разів порівняно з нормою, що призводило до посилення вираженості побічних ефектів з боку ЦНС, викликаних діючою речовиною.
Аміодарон, флекаїнід і пропафенон, сертралін, бупропіон, метадон, цінакальцет, галоперидол, перфеназин, тіоридазин, циметидин та ритонавір також мають схожий вплив на метаболізм декстрометорфану.
Якщо одночасне застосування інгібіторів CYP2D6 і декстрометорфану є необхідним, слід ретельно контролювати стан пацієнта і в разі необхідності знизити дозу декстрометорфану.
При високій температурі тіла або наявності ознак вторинної інфекції, а також у разі збереження симптомів протягом більш ніж 3 дні необхідно звернутися до лікаря.
У нижчезазначених випадках застосовувати з обережністю та після консультації з лікарем:
У разі продуктивного кашлю зі значним утворенням мокротиння, а також стійкого кашлю, наприклад, у зв’язку з палінням, астмою або емфіземою протикашльове лікування із використанням сиропу від застуди Вікс Актив Медінайт слід застосовувати тільки після дуже ретельної оцінки співвідношення ризику та користі та консультації з лікарем. У деяких випадках придушення кашлю є небажаним.
Парацетамол слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі зниженою функцією печінки, включаючи пацієнтів з нециротичною алкогольною хворобою печінки. Ризик передозування зростає у пацієнтів з алкогольною хворобою печінки.
Вікс Актив Медінайт не слід застосовувати одночасно з іншими парацетамолвмісними препаратами.
Повідомлялося про випадки зловживання декстрометорфаном. Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні, особливо підліткам та молодим людям, а також пацієнтам зі зловживанням препаратами або психотропними речовинами в анамнезі.
Декстрометорфан має слабкий потенціал викликання залежності. При пороговій межі в разі подовженого використання може розвиватися психологічна та фізична залежність. У пацієнтів, схильних до зловживання лікарськими засобами або до розвитку залежності, лікування із застосуванням сиропу від застуди Вікс Актив Медінайт повинно бути лише короткотривалим та проводитися під ретельним наглядом лікаря.
Декстрометорфан метаболізується в печінці за допомогою цитохрому P450 2D6. Активність цього ферменту визначається генетично. У близько 10 % населення метаболізм CYP2D6 є зниженим. Такі пацієнти при супутньому застосуванні інгібіторів CYP2D6 можуть відчути симптоми передозування і/або збільшення тривалості дії декстрометорфану. Тому слід дотримуватися обережності при призначенні пацієнтам, що мають знижений метаболізм CYP2D6 або використовують інгібітори CYP2D6.
Загалом, якщо лікування проводиться без спостереження лікаря, лікарські засоби, які містять парацетамол, слід застосовувати не більше декількох днів та в невисоких дозах.
Пацієнтам з рідкісними вродженими проблемами непереносимості фруктози, синдромом недостатності всмоктування глюкози-галактози або дефіцитом сахарази-ізомальтази не слід використовувати Вікс Актив Медінайт.
У 30 мл міститься 8,25 г сахарози (цукру), що відповідає приблизно 0,69 вуглеводних одиниць (BU). Це необхідно враховувати пацієнтам із цукровим діабетом.
Вагітність
Протипоказано.
Годування груддю
Досліджень того, чи виділяється декстрометорфан в грудне молоко людини, не проводилося. Оскільки не виключений ефект пригнічення дихання у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироп від застуди Вікс Актив Медінайт не можна приймати в період годування груддю.
Фертильність
Дослідження тератогенних властивостей, а також десятки років досвіду застосування для лікування людей у всьому світі на сьогодні не надали доказів наявності підвищеного ризику розвитку уроджених дефектів, але доступні дослідження є недостатніми для виконання остаточних розрахунків безпеки використання цього лікарського засобу в період вагітності.
Навіть при прийомі відповідно до призначення цей лікарський засіб може викликати стомленість та, таким чином, впливати на швидкість реакції людини настільки, що це може погіршувати здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами. Цей ефект підсилюється при одночасному вживанні алкоголю або лікарських засобів, які самі можуть негативно впливати на швидкість реакції. На період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Препарат може викликати сонливість.
Застосовують дорослим та дітям віком від 15 років внутрішньо по 30 мл сиропу (відповідно до позначки на мірному стаканчику) 1 раз на добу увечері перед сном.
Тривалість лікування не має перевищувати 3 дні.
Діти.
Безпека та ефективність застосування препарату дітям вивчена недостатньо, тому його рекомендовано застосовувати дітям віком від 15 років.
Слід враховувати можливість інтоксикації при випадковому прийомі препарату у кількості, що перевищує рекомендовану дозу. Як правило, завжди слід враховувати можливість інтоксикації кількома речовинами, наприклад, коли пацієнт приймає кілька лікарських засобів під час спроби самогубства.
Симптоми
Парацетамол
Підвищений ризик інтоксикації існує для пацієнтів літнього віку, дітей, осіб із захворюваннями печінки, хронічним зловживанням алкоголем, хронічним порушенням харчування, а також при одночасному застосуванні лікарських засобів, що викликають індукцію ферментів. У таких випадках передозування може призвести до летального наслідку.
У цілому симптоми–нудота, блювання, відсутність апетиту, блідість, абдомінальний біль – проявляються протягом 24 годин і досягають піка через 4–6 днів. Надалі можливе суб’єктивне покращення стану, але може зберігатися легкий біль у животі, який свідчить про ураження печінки. Передозування приблизно 6 г парацетамолу або більше у вигляді одноразової дози для дорослих та 140 мг/кг маси тіла у вигляді одноразової дози для дітей спричиняє некроз гепатоцитів з розвитком гепатоцелюлярної недостатності, порушення метаболізму глюкози, метаболічного ацидозу та енцефалопатії. Це, у свою чергу, призводить до коми та навіть до летального наслідку. Одночасно спостерігається зростання рівнів печінкових трансаміназ (АлАТ, АсАТ), лактатдегідрогенази та білірубіну у поєднанні зі збільшенням протромбінового часу, зниженням рівня протромбіну, яке може проявитися протягом 12‒48 годин після введення парацетамолу. Клінічні симптоми ураження печінки зазвичай виникають через 0,5‒2 дні після передозування, та їх пік настає через 4‒6 днів.
Навіть при відсутності тяжкого ураження печінки може виникнути гостра ниркова недостатність з гострим тубулярним некрозом. До інших симптомів передозування парацетамолу, що не пов’язані з печінкою, належать зміни у міокарді, розвиток гострого панкреатиту. Повідомляли про серцеву аритмію. Інші симптоми включають пригнічення ЦНС, серцево-судинні ефекти та ураження нирок.
Декстрометорфану гідробромід
Збудження, запаморочення, пригнічення дихання, галюцинації, порушення свідомості, судоми, різке зниження артеріального тиску, тахікардія, підвищення тонусу м’язів, атаксія.
Доксиламіну сукцинат
Гіперсомнія з можливим розвитком коми, випадки збудження та деліріозної сплутаності свідомості.
Антихолінергічні ефекти: погіршення зору, порушення акомодації, напад глаукоми, затримка шлунково-кишкової моторики, затримка сечі, запор, сухість у роті.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія або брадикардія, шлуночкова тахікардія, серцева недостатність та недостатність кровообігу, кардіо-васкулярний колапс.
Гіпертермія або гіпотермія.
Епілептичні напади.
З боку дихальної системи: ціаноз, пригнічення дихання, зупинка дихання, аспірація.
Тяжким ускладненням передозування є рабдоміоліз, про який повідомлялось у кількох випадках.
Терапія передозування
Парацетамол
Важливо негайно розпочати лікування при передозуванні парацетамолу. Навіть незважаючи на відсутність значущих ранніх симптомів, пацієнти повинні бути терміново направлені до лікарні для надання невідкладної медичної допомоги і будь-якому пацієнту, який прийняв близько 7,5 г або більше парацетамолу протягом попередніх 4-х годин, слід виконати промивання шлунка. Застосування метіоніну перорально або N-ацетилцистеїну внутрішньовенно можуть дати позитивний результат як мінімум до 48 годин після передозування. Лікування інших симптомів симптоматичне.
Зменшити концентрацію парацетамолу у плазмі можна діалізом. Рекомендується визначення концентрації парацетамолу у плазмі крові.
Декстрометорфану гідробромід
Лікування полягає у промиванні шлунка та загальниx підтримуючих заходах. Специфічним антидотом є внутрішньовенне введення налоксону. Повідомлялося, про успішне застосування налоксону дітям для усунення центральних та периферичних опіоїдних ефектів декстрометорфану (0,01 мг/кг маси тіла). У разі необхідності здійснювати моніторинг у відділенні інтенсивної терапії та почати симптоматичне лікування.
Доксиламіну сукцинат
Якнайшвидше промити шлунок або викликати блювання.
Аналептики протипоказані, оскільки існує тенденція до епілептичних нападів унаслідок можливого зниження доксиламіну сукцинатом судомного порога.
У разі артеріальної гіпотензії, спричиненої парадоксальною стимуляцією, не слід застосовувати лікарські засоби, подібні епінефрину, які впливають на систему кровообігу, замість цього може бути застосований норепінефрин (безперервна крапельна інфузія норепінефрину) або ангіотензинамід. Слід уникати застосування b-агоністів, оскільки вони підсилюють вазодилатацію.
При необхідності антихолінергічні симптоми можна лікувати введенням фізостигміну саліцилату (1‒2 мг внутрішньовенно, можна повторно), але його часте застосування не рекомендують через тяжкі побічні ефекти.
У разі повторних епілептичних нападів показані антиконвульсанти з урахуванням можливості штучної вентиляції, оскільки існує ризик пригнічення дихання.
Підсилений діурез не дуже ефективний, оскільки в сечі містяться лише невеликі кількості антигістамінів. Однак гемодіаліз та перитонеальний діаліз можуть бути корисними, якщо не виключається змішана інтоксикація.
Подальше лікування в разі інтоксикації парацетамолом, декстрометорфаном та доксиламіну сукцинатом повинно грунтуватися на ступені поширення, стадії та клінічних симптомах відповідно до встановлених заходів інтенсивної терапії.
Стосовно лікарського засобу з ідентичною діючою речовиною, який також містить діючу речовину, яка зменшує вираженість набряку слизових оболонок, повідомляли про нижчезазначені небажані ефекти лише в поодиноких випадках (˂1/1000 000 пацієнтів, які проходили лікування) або взагалі не повідомляли протягом періоду більше 30 років.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, рефлекторна брадикардія, серцева аритмія, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія та декомпенсація існуючої серцевої недостатності, зміни на ЕКГ, задишка, біль у серці.
У пацієнтів із феохромоцитомою застосування антигістамінів (у цьому випадку доксиламіну) може призвести до вивільнення катехоламіну.
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія, гемолітична анемія (особливо для хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази). При тривалому застосуванні у високих дозах – апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку нервової системи: судоми, галюцинації, психомоторне збудження і порушення орієнтації, відчуття страху, дратівливість, тремор, відчуття поколювання і тяжкості в кінцівках, нервова збудженість, порушення сну, у разі зловживання розвивається залежність. Сонливість є загальною для доксиламіну і може рідко розвиватися для декстрометорфану. Інші побічні ефекти, які частіше розвиваються при застосуванні антигістамінних засобів, таких як доксиламін, ― головний біль, розмитість зору та психомоторні порушення. Декстрометорфан також рідко асоціюється із запамороченням.
З боку органів зору: порушення зору та акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску.
Респіраторні порушення: порушення функції дихання в зв’язку зі згущенням секрету, бронхіальною обструкцією та бронхоспазмом.
З боку травної системи: печія, дискомфорт, гіперсалівація, зниження апетиту, паралітична непрохідність кишечнику, що загрожує життю. При прийомі антигістамінних засобів, таких як доксиламін, може виникати сухість у роті, запор, збільшення шлункового рефлюксу. У рідкісних випадках при застосуванні доксиламіну або декстрометорфану можуть виникати нудота, блювання, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (супроводжується болем у животі та діареєю).
З боку сечовидільної системи: антигістамінні засоби, такі як доксиламін, можуть викликати затримку сечі або порушення сечовипускання.
З боку імунної системи: в осіб зі схильністю ― бронхоспазм (анальгінова астма). Повний спектр реакцій гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок. У поодиноких випадках – ангіоневротичний набряк, є рідкісні повідомлення про алергічні реакції або реакції гіперчутливості, пов’язані з парацетамолом і доксиламіном, включаючи шкірний висип, кропив’янку, анафілаксію та бронхоспазм.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: гіперчутливість, включаючи шкірний висип, свербіж та кропив’янку. Рідко повідомляли про шкірний висип, з подразненням чи без, при застосуванні декстрометорфану. Дуже рідко виникають мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
Гепатобіліарні порушення: порушення функції печінки (холестатична жовтяниця).
Інші можливі небажані ефекти:
У разі виникнення цих або інших побічних ефектів рекомендують припинити лікування та звернутися до лікаря.
3 роки.
Зберігати при температурі не вище 25 °C у захищеному від світла місці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 30 мл або по 90 мл, або по 100 мл, або по 120 мл, або по 180 мл, або по 240 мл сиропу у пляшці; по 1 пляшці разом з мірним стаканчиком у коробці.
Без рецепта.
Проктер енд Гембл Мануфекчурінг ГмбХ.
Адреса
Проктер енд Гембл Штр. 1, 64521, Грос-Герау, Гессен, Німеччина.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}