Бактисептол

Склад

діючі речовини: sulfamethoxazole, trimethoprim;

5 мл суспензії містять сульфаметоксазолу 200 мг, триметоприму 40 мг

Допоміжні речовини: метилпарабен (Е 218) пропілпарабен (Е 216) повідон, аспартам (Е 951) амонію гліцірізат; целюлоза мікрокристалічна сорбіт (Е 420) натрію хлорид, гліцерин натрію карбоксиметилцелюлоза очищена жовтий захід FCF (Е 110) ароматизатор харчовий «Абрикос 696», що містить пропіленгліколь; вода очищена.

Форма випуску

Суспензія. По 100 мл у флаконі з мірною ложкою в коробці.

Фармакодинаміка

Антибактеріальну дію препарату in vitro поширюється як на грампозитивні, так і на грамнегативні збудники, в т. Ч На нижченаведені мікроорганізми, хоча чутливість може залежати від географічної зони.

Звичайно чутливі збудники (МІК90 ≤2 мг/л [триметоприм]; ≤38 мг/л [сульфаметоксазол])

Коки: Moraxella catarrhalis.

Грамнегативні палички: Haemophilus parainfluenzae, Citrobacter freundii, інші Citrobacter spp., Klebsiella oxytoca, інші Klebsiella spp., Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Hafnia alvei, Serratia marcescens, Serratia liquefaciens, інші Serratia spp., Yersinia enterocolitica, інші Yersinia spp., Vibrio cholerae.

Різні грамнегативні палички: Edwardsiella tarda, Alcaligenes faecalis, Burkholderia pseudomallei.

На основі клінічного досвіду такі збудники також вважаються чутливими: Brucella spp., Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Pneumocystis carinii, Cyclospora cayetanensis.

Частково чутливі збудники (МПК 90 = 4 мг/л [триметоприм]; = 76 мг/л [сульфаметоксазол])

Коки: Staphylococcus aureus (метіцілінчутліві та метицилін штами), Staphylococcus spp. (Коагулазоотріцательних), Streptococcus pneumoniae (чутливий до пеніциліну, резистентний до пеніциліну).

Грамнегативні палички: Haemophilus influenzae (β-лактамазопозітівній, β-лактамазонегатівние), Haemophilus ducreyi, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, інші Providencia spp., Salmonella typhi, Salmonella enteritidis, Stenotrophomonas maltophilia ( раніше Xanthomonas maltophilia).

Різні грамнегативні палички: Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (особливо A. baumanii), Aeromonas hydrophila.

Резистентні збудники (МІК90 ≥8 мг/л [триметоприм]; ≥152 мг/л [сульфаметоксазол])

Burkholderia (Pseudomonas) cepacia, Pseudomonas aeruginosa, Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, Shigella spp., Treponema pallidum, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides, інші виключно анаеробні збудники.

При застосуванні препарату на емпіричній основі необхідно враховувати місцеву поширеність резистентності серед бактерій, що викликають інфекцію, з приводу якої проводиться лікування.

При інфекціях, спричинених помірно чутливими збудниками, слід провести тести на чутливість для виключення резистентності.

Фармакокінетика

За клінічно значущими фармакокінетичними властивостями триметоприм і сульфаметоксазол значною мірою подібними.

Всмоктування. Після прийому триметоприма і сульфаметоксазолу ці препарати швидко і майже повністю всмоктуються (біодоступність 80-100%) у верхніх відділах травної системи. Після одноразового прийому дози 160 мг триметоприму + 800 мг сульфаметоксазолу максимальна концентрація в плазмі крові на рівні 1,5-3 мг/л для триметоприму і 40-80 мг/л для сульфаметоксазолу досягається протягом 1-4 годин. Якщо прийом повторюється кожні 12:00, то рівноважна концентрація в плазмі крові сульфаметоксазола і триметоприму в більшості випадків на 50-100% вище, ніж після одноразового прийому. Рівень в плазмі крові пропорційний дозі. Вплив їжі на кінетику діючих речовин не вивчався. Коли суспензію триметоприма приймають після їди, абсорбція менше, ніж при прийомі натщесерце, хоча швидкість всмоктування під дією звичайної їжі не зміниться.

Розподіл. Обсяг розподілу триметоприму і сульфаметоксазолу становить приблизно 1,6 л/кг і 0,2 л/кг відповідно. При вищевказаних концентраціях 37% триметоприму і 62% сульфаметоксазолу зв'язується з білками плазми крові. Препарат добре проникає в тканини. Значна кількість триметоприму і незначна кількість сульфаметоксазола переходить з кровообігу в інтерстиціальну рідину і інші позасудинні рідини організму. Концентрація триметоприму і сульфаметоксазолу може бути підвищеною в запалених тканинах. Триметоприм і сульфаметоксазол були виявлені в плаценті плоду, пуповинної крові, амніотичної рідини та тканинах плода (печінки, легенів), що підтверджує проникнення цих речовин через плацентарний бар'єр. Як правило, концентрація триметоприму близька за значенням до концентрації в кровообігу матері, тоді як рівень сульфаметоксазола у плода нижче. Обидві речовини проникають в грудне молоко. Концентрація в грудному молоці близька за значенням (триметоприм) або нижче (сульфаметоксазол) в порівнянні з концентрацією препарату в плазмі крові матері.

Метаболізм. Близько 20% дози триметоприму метаболізується. Невідомо, який изофермент системи цитохрому P450 бере участь в оксидативного метаболізмі триметоприма. Основні метаболіти триметоприма - 1 і 3-оксиди та 3'і 4'-гідроксипохідних; деякі з метаболітів є активними. 80% сульфаметоксазолу метаболізується в печінці переважно в його N4-ацетілпохідноі (≈ 40% прийнятої дози) і в меншій мірі шляхом глюкуронізації. Сульфаметоксазол також підлягає оксидативного розщепленню. Перший етап окислення, в результаті якого утворюється похідна гідроксиламіну, каталізується за допомогою CYP2C9; його метаболіти неактивні.

Висновок. При нормальній функції нирок період напіввиведення обох компонентів дуже близькі за значенням (в середньому 10:00 для триметоприму і 11:00 для сульфаметоксазолу). Загальний рівень кліренсу становить близько 100 мл/хв для триметоприму і 20 мл/хв для сульфаметоксазолу. Період напіввиведення триметоприму у дітей приблизно дорівнює половині періоду напіввиведення у дорослих, тоді як відповідних істотних відмінностей у ставленні сульфаметоксазола не спостерігається. Обидві речовини та їх метаболіти виводяться переважно нирками як шляхом клубочкової фільтрації, так і за рахунок канальцевої секреції. Концентрація триметоприму і сульфаметоксазолу в сечі приблизно в 100 і 5 разів вище, ніж відповідна концентрація в плазмі крові. Приблизно ⅔ триметоприма виводиться в незміненому вигляді з сечею. Частина дози сульфаметоксазолу, яка виводиться в незміненому вигляді з сечею, варіює від 10 до 30% в залежності від рН сечі. Загальний плазмовий кліренс триметоприма становить 1,9 мл/хв / кг, сульфаметоксазола - до 0,32 мл/хв / кг.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

• інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів та інфекції вуха: загострення хронічного бронхіту, бронхоектаз, пневмонія (в т. ч. пневмонія, викликана Pneumocystis carinii), синусит, середній отит;
• інфекції сечостатевої системи: гострий і хронічний цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит
• інфекції травної системи, включаючи тифозну і паратифозную гарячку (в т. ч. лікування хронічних носіїв) і холерою (додатково до відновлення рідини та електролітів)
• інші бактеріальні інфекції, викликані чутливими мікроорганізмами: гострий бруцельоз, нокардіоз, актіноміцетома (за винятком викликаного справжніми грибками), американський бластомікоз (Paracoccidioides brasiliensis).

При остеомієліті - як препарат останньої лінії (наприклад, коли протипоказаний ванкоміцин), якщо доведено чутливість мультирезистентних збудників до препарату.

Слід дотримуватися офіційних рекомендацій щодо належного застосування антибіотиків, особливо рекомендацій щодо застосування з метою попередження збільшення резистентності до антибіотиків.

• Гіперчутливість до діючих речовин, до сульфаніламідів або триметоприму, або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Виражене паренхіматозне захворювання печінки.
• Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну <15 мл/хв), якщо немає можливості періодично визначати концентрацію триметоприма і сульфаметоксазолу в плазмі крові.
• Мегалобластна анемія, обумовлена дефіцитом фолатів.
• Імунна тромбоцитопенія, викликана застосуванням триметоприма і / або сульфаніламідів.
• Гематологічні порушення.
• Комбінація з дофетилід.

Перед застосуванням збовтувати. Приймати кожні 12 годин. Препарат краще застосовувати після їжі з достатньою кількістю рідини. При гострих інфекціях призначати на термін не менше 5 днів.

Дози для дітей до 12 років
Від 2 місяців до 5 місяців - ½ мірної ложки (2,5 мл)
Від 6 місяців до 5 років - 1 мірна ложка (5 мл)
Від 6 до 12 років - 2 мірні ложки (10 мл)
Режим дозування для дітей, наведені, приблизно відповідає добовій дозі 6 мг триметоприму та 30 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла. При важких інфекціях дітям можна збільшити дози на 50%.

Симптоми При гострому передозуванні можуть виникнути такі симптоми: нудота, блювання, діарея, головний біль, вертиго, запаморочення, інтелектуальні та зорові розлади; у важких випадках - кристалурія, гематурія, анурія.

Симптоми хронічного передозування: пригнічення кровотворення, що проявляється тромбоцитопенією, лейкопенією, а також інші патологічні зміни картини крові внаслідок недостатності фолієвої кислоти.

Лікування. Залежно від симптомів слід вжити таких заходів: щоб уникнути подальшого всмоктування, посилення ниркової екскреції шляхом форсованого діурезу (подщелачивание сечі сприяє виведенню сульфаметоксазолу), гемодіаліз (перитонеальний діаліз неефективний), моніторинг показників крові та рівня електролітів. При виражених патологічних змінах картини крові або жовтяниці призначати специфічне лікування. Для усунення впливу триметоприма на кровотворення можна призначити фолінат кальцію в дозі 3-6 мг протягом 5-7 днів.

Основними побічними ефектами є шкірні реакції і легкі шлунково-кишкові розлади.

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції, а саме кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи: в основному нейтропенія; лейкопенія гранулоцитопенія; тромбоцитопенія еозинофілія; агранулоцитоз анемія (мегалобластна, імуногемолітична, апластична) метгемоглобінемія; панцитопенія. Найчастіше виявлені з боку крові зміни були легкими, безсимптомними та оборотними після припинення прийому препарату.

З боку імунної системи: алергічні реакції, а саме: лихоманка, зазвичай у зв'язку зі шкірними висипаннями; ангіоневротичнийнабряк кропив'янка анафілактоїдні реакції та сироваткова хвороба, вузликовий періартеріїт; алергічний міокардит, ексфоліативний дерматит, системний червоний вовчак.

З боку обміну речовин: гіпонатріємія підвищення рівня калію в сироватці крові - у значної частини пацієнтів з пневмонією, викликаною Pneumocystis carinii, високі дози триметоприму обумовлюють прогресуючий, але оборотне підвищення концентрації калію в сироватці крові. У пацієнтів з порушенням обміну калію або нирковою недостатністю або у тих, хто приймає препарати, які індукують гіперкаліємії, триметоприм дуже часто може призвести до гіперкаліємії, навіть при застосуванні в рекомендованих дозах. У таких пацієнтів необхідно забезпечити ретельний моніторинг рівня калію в сироватці крові.

Гіпоглікемія у пацієнтів, які не страждають на цукровий діабет, зазвичай розвивається в перші кілька днів лікування. Особливий ризик мають пацієнти з порушенням функції нирок, захворюваннями печінки або недостатнім харчуванням, а також ті, хто приймає високі дози препарату.

Психічні порушення: галюцинації, депресія, апатія, безсоння, підвищена стомлюваність. Делірій і психоз, зокрема у пацієнтів похилого віку; гострий психоз.

З боку нервової системи: нейропатія (в т. Ч Периферичний неврит і парестезії), увеїт. Асептичнийменінгіт або менінгітоподібні симптоми, атаксія, судоми, головний біль, вертиго, шум у вухах, тремор у спокої за типом хвороби Паркінсона, іноді в поєднанні з апатією, клонус стоп і хід в широкій опорній базі.

З боку органів дихання: пневмоніт з еозинофільної інфільтрацією.

З боку травної системи: нудота з блювотою або без, анорексія, стоматит, глосит, діарея, псевдомембранозний ентероколіт, панкреатит, в тому числі гострий панкреатит у важко хворих пацієнтів.

З боку травної системи: гепатит (в тому числі важкий), фульмінантний гепатит, некроз печінки, синдром зникнення жовчних проток, підвищення рівня печінкових ферментів / трансаміназ, білірубіну, холестаз, холестатична жовтяниця.

Побічні ефекти у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. ВІЛ-інфіковані пацієнти з частими супутніми захворюваннями та їх лікуванням зазвичай отримують тривалу профілактику або лікування пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii (Pneumocystis jiroveci), із застосуванням високих доз препарату. Крім невеликої кількості додаткових побічних ефектів, профіль побічних ефектів у цих пацієнтів подібний такого в популяції пацієнтів, які не є ВІЛ-інфікованими. Однак деякі побічні ефекти спостерігаються частіше і часто більш важкими, що викликає необхідність у перериванні курсу лікування у деяких пацієнтів. Зокрема, додатково або з більш високою частотою спостерігалися такі небажані реакції:

з боку шкіри: висипання (в тому числі макулопапульозний висип, зазвичай зі сверблячкою). Ці побічні ефекти в більшості випадків є легкими та швидко зникають після відміни препарату. Як і при прийомі інших лікарських засобів, що містять сульфаніламіди, дуже рідкісними побічними ефектами є мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), медикаментозне висипання з еозинофілією і системними сиптомами (DRESS), тромбоцитопенічна пурпура, пурпура Шенлейна - Геноха , світлочутливість;

з боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія, рабдоміоліз;

з боку нирок і сечовивідних шляхів: порушення функції нирок і ниркова недостатність, олігурія, анурія, інтерстиціальний нефрит, підвищений рівень азоту сечовини крові, підвищений рівень креатиніну сироватки крові, кристалурія. Сульфаніламіди можуть посилювати діурез, зокрема у пацієнтів з набряками, зумовленими захворюваннями серцево-судинної системи.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність. Оскільки триметоприм і сульфаметоксазол проникають через плацентарний бар'єр і, таким чином, можуть вплинути на обмін фолієвої кислоти, а також викликати ядерну жовтяницю в період вагітності препарат не слід. Дуже високі дози викликали вади розвитку у тварин, типові для антагоністів фолієвої кислоти.

Є дані, що препарат не викликає значного ризику тератогенного ефекту у людей.

Годування грудьми. Оскільки триметоприм і сульфаметоксазол проникають в грудне молоко, годування груддю під час прийому препарату не рекомендується.

Діти

Препарат застосовувати дітям віком від 2 місяців до 12 років.

Препарат не можна призначати недоношеним дітям, а також новонародженим протягом перших 2 місяців життя, з огляду на підвищений ризик ядерної жовтяниці (білірубінової енцефалопатії).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Препарат зазвичай не має безпосереднього впливу на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Однак існує ймовірність виникнення побічних ефектів з боку нервової системи та психіки, які можуть впливати на цю здатність, в деяких випадках - в значній мірі.

Фармакокінетичні взаємодії.

Tріметопрім є інгібітором білка-транспортера органічних аніонів 2 (OCT2) і слабким інгібітором CYP2C8. Сульфаметоксазол є слабким інгібітором CYP2C9.

Підвищення рівня дигоксину в крові може розвиватися при одночасному лікуванні препаратом, особливо у пацієнтів похилого віку.

Після застосування звичайних доз збільшував період напіввиведення фенітоїну на 39% і знижував кліренс на 27%. Пацієнти, які отримують фенітоїн, слід спостерігати щодо ознак токсичності фенітоїну.

Стан пацієнтів, які отримують похідні сульфонілсечовини (наприклад глібенкламід, гліклазид, глипизид, хлорпропамид і толбутамід), репаглинид, розиглітазон або піоглітазон, слід регулярно контролювати по розвитку гіпоглікемії.

Ефективність трициклічнихантидепресантів може знижуватися при одночасному застосуванні.

Сульфаніламіди, в тому числі сульфаметоксазол, можуть витісняти метотрексат з точок зв'язування з білками плазми крові та погіршувати нирковий транспорт метотрексату, підвищуючи таким чином концентрацію вільного метотрексату і посилюючи його дію.

Препарат може впливати на потрібну дозу пероральних протидіабетичних засобів.

Як і інші антибіотики, препарат може знижувати ефективність пероральних контрацептивів. Тому пацієнткам необхідно радити вживати додаткових протизаплідних заходів під час лікування.

Взаємодії, які спостерігалися.

У пацієнтів похилого віку, які одночасно приймали деякі діуретики, переважно тиазидного ряду, спостерігалася підвищена частота випадків тромбоцитопенії з пурпурою. Тому слід регулярно контролювати рівень тромбоцитів у пацієнтів, які отримують діуретики.

Одночасне застосування з препаратом може збільшувати системну експозицію до лікарських засобів, які метаболізуються переважно завдяки CYP2C9, таких як кумарини (варфарин, аценокумарол, фенпрокумон), фенітоїн і похідні сульфонілсечовини (наприклад глібенкламід, гліклазид, глипизид, хлорпропамид і толбутамід).

У пацієнтів, які отримують кумарини, слід контролювати коагуляцію.

У пацієнтів, які приймали препарат і циклоспорин після трансплантації нирки, спостерігалося оборотне погіршення функції нирок.

Повідомлялося про випадки панцитопенії у пацієнтів, що приймали комбінацію триметоприму і метотрексату. Триметоприму властива низька афінність до людської дигідрофолатредуктази, однак триметоприм здатний посилювати побічну дію метотрексату, зокрема при наявності інших факторів ризику, таких як літній вік, гіпоальбумінемія, порушення функції нирок і зменшення резерву кісткового мозку, і у пацієнтів, які отримують високі дози метотрексату. Пацієнтів групи ризику слід лікувати фолієвою кислотою або фолінатом кальцію з метою протидії впливу метотрексату на кровотворення (невідкладне лікування).

Окремі повідомлення свідчать, що у пацієнтів, що приймають піріметаміновмісні препарати з метою профілактики малярії в дозах, що перевищують 25 мг пириметаміну в тиждень, при одночасному прийомі препарату може розвиватися мегалобластна анемія.

Зидовудин і в меншій мірі даний препарат індукують гематологічні порушення. У зв'язку з цим потенційно можливий додатковий фармакодинамічний. Тому рекомендується моніторинг гематологічної токсичності та корекція дози (при необхідності) в разі одночасного застосування даного препарату та зидовудину.

Одночасне застосування азатіоприну або меркаптопурин може збільшувати ризик гематологічних побічних реакцій, зокрема у пацієнтів, які отримують препарат протягом тривалого періоду, і у пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення дефіциту фолієвої кислоти. Пацієнтам, які отримують азатіоприн або меркаптопурин, слід розглянути питання про призначення альтернативи препарату. Якщо препарат застосовують у комбінації з азатіоприном або меркаптопурином, пацієнтів слід спостерігати за гематологічної токсичності.

У зв'язку з калійзберігаючим ефектом препарату слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень калію в сироватці крові, такими як інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину. Рекомендується частий контроль рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з існуючими порушеннями рівня калію, нирковою недостатністю або у пацієнтів, які отримують високі дози препарату.

Одночасне застосування з даним препаратом може збільшувати системну експозицію лікарських засобів, які транспортуються за допомогою OCT2, тобто дофетиліду, амантадина і мемантину.

Препарат не можна застосовувати в комбінації з дофетиліду.

Існує підтвердження того, що триметоприм пригнічує ниркову екскрецію дофетиліду. При одночасному застосуванні триметоприму в дозі 160 мг в комбінації з сульфаметоксазол в дозі 800 мг 2 рази на добу і дофетиліду в дозі 500 мкг 2 рази на добу протягом 4 днів спостерігалося збільшення площі під кривою «концентрація - час» (AUC) дофетиліду на 103 % і максимальної концентрації в плазмі крові (Cmax) на 93%.

Дофетиліду може викликати подовження інтервалу QT з серйозними шлуночковими аритміями, в тому числі двосторонню шлуночкову тахікардію (пірует типу, torsades de pointes), що безпосередньо залежать від концентрації дофетиліду в плазмі крові.

У пацієнтів, які отримують амантадин або мемантін може підвищуватися ризик неврологічних побічних реакцій, таких як делірій і міоклонус. Повідомлялося про токсичну делірій після одночасного застосування і амантадин.

Одночасне застосування з препаратом може збільшити системну експозицію лікарських засобів, які метаболізуються в основному за допомогою CYP2C8, зокрема паклітакселу, аміодарону, дапсона, репаглініду, розиглітазону і піоглітазону.

Паклітаксел і аміодарон мають вузький терапевтичний індекс. Пацієнтам, які отримують паклітаксел або аміодарон, слід розглянути питання про призначення альтернативного антибіотика.

І дапсон, і даний препарат можуть викликати метгемоглобінурія. Пацієнти, які отримують дапсон в поєднанні з даним препаратом слід спостерігати за метгемоглобінурія. По можливості слід розглянути питання про призначення альтернативних методів лікування.

Фармакодинамічні взаємодії і взаємодії з невстановленим механізмом.

Слід уникати одночасного застосування з клозапином, який може викликати агранулоцитоз.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 ° до 8 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.