Декспро

Склад

діюча речовина: dexketoprofen;

1 ампула по 2 мл розчину містить декскетопрофену трометамол 73,8 мг, що відповідає декскетопрофену 50 мг;

допоміжні речовини: етанол (96%), натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Форма випуску

Розчин для ін'єкцій. По 2 мл в ампулі; по 5 ампул в контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці в пачці.

Фармакодинаміка

Декскетопрофену трометамол - це сіль пропіонової кислоти, яка виявляє аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і відноситься до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Механізм її дії заснований на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення циклооксигенази. Зокрема, гальмується перетворення арахідонової кислоти в циклічні ендопероксіди PGG2 і PGH2, з яких утворюються простагландини PGE1, PGE2, PGF2a, PGD2, а також простациклін PGI2 і тромбоксани ТхА2 і ТХВ2. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію лікарського засобу. Було виявлено гальмівну дію декскетопрофену трометамол на активність циклооксигенази-1 і циклооксигенази-2. Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену трометамол має сильну аналгетичну дію. Знеболюючу дію декскетопрофену трометамол при внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні пацієнтам з болем середньої і сильної інтенсивності була вивчена при різних видах болю, при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль в попереку) і ниркових кольках. В ході проведених досліджень аналгетичний ефект лікарського засобу швидко наступав і досягав максимуму протягом перших 45 хвилин. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену трометамол, як правило, становить 8 годин. Клінічні дослідження продемонстрували, що застосування лікарського засобу ДЕКСПРО дозволяє значно скоротити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Якщо пацієнтам, яким призначали, з метою купірування післяопераційного болю, морфій за допомогою приладу для знеболювання, призначали та декскетопрофену трометамол, то їм потрібно значно менше морфію (на 30-45%), ніж для пацієнтів, які отримували плацебо.

Фармакокінетика

Після внутрішньом'язового введення декскетопрофену трометамол максимальна концентрація досягається приблизно через 20 хвилин (10-45 хвилин). Доведено, що при одноразовому внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні 25-50 мг лікарського засобу площа під кривою AUC ( «концентрація - час») пропорційна до дози. Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування лікарського засобу довели, що AUC і Cmax (середнє максимальне значення) після останнього внутрішньом'язового і внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу. Аналогічно іншим лікарських засобів з високим ступенем зв'язування з білками плазми крові (99%), обсяг розподілу декскетопрофену трометамол становить в середньому 0,25 л/кг. Період напіврозподілу становить приблизно 0,35 години, а період напіввиведення - 1-2,7 години. Метаболізм декскетопрофену трометамол в основному відбувається шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою і наступним виведенням нирками. Після введення декскетопрофену трометамол в сечі виявляється тільки оптичний ізомер S - (+), що свідчить про відсутність трансформації лікарського засобу в оптичний ізомер R - (-). Після введення одноразових і багаторазових доз ступінь впливу лікарського засобу на здорових добровольців літнього віку (від 65 років), які брали участь в дослідженні, була значно вище (до 55%), ніж на молодих добровольців, однак статистично значущої різниці в максимальній концентрації і часу її досягнення не спостерігалося. Середній період напіввиведення збільшувався (до 48%), а певний сумарний кліренс скорочувався.

Симптоматичне лікування гострої болі середньої і високої інтенсивності в випадках, коли пероральне застосування лікарського засобу недоцільно, наприклад, при післяопераційних болях, ниркових кольках і болю в попереку (болі в спині).

Підвищена чутливість до декскетопрофену трометамолу, до будь-якого інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) або до допоміжних речовин лікарського засобу;

якщо речовини аналогічної дії, наприклад, ацетилсаліцилова кислота або інші НПЗЗ провокують розвиток нападів бронхіальної астми, бронхоспазму, гострого риніту або викликають розвиток носових поліпів, поява кропив'янки або ангіоневротичного набряку;

в активній фазі виразкової хвороби або при кровотечі, підозрі на них або при рецидивуючій виразковій хворобі або кровотечі в анамнезі (не менше двох підтверджених фактів виразки або кровотечі) або хронічна диспепсія;

при шлунково-кишковій кровотечі, іншому кровотечі в активній фазі або при підвищеній кровоточивості;

при шлунково-кишковій кровотечі або перфорації в анамнезі, пов'язаних з попередньою терапією НПЗЗ;

при хворобі Крона або при неспецифічний виразковий коліт;

при бронхіальній астмі в анамнезі;

при тяжкій серцевій недостатності;

при порушенні функції нирок середнього або важкого ступеня (кліренс креатиніну

при тяжкому порушенні функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлда-П'ю);

при геморагічному діатезі та при інших порушеннях згортання крові;

в III триместрі вагітності або в період годування груддю;

застосування з метою нейроаксиальної (інтратекального або епідурального введення (через вміст етанолу).

Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8-12 годин. При необхідності повторну дозу вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Лікарський засіб призначений для короткочасного застосування, тому його слід застосовувати тільки в період гострого болю (не більше 2-х діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування анальгетиків, якщо це можливо. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування мінімальної ефективної дози протягом найбільш короткого часу, необхідного для поліпшення стану. При післяопераційних болях середньої або сильної ступеня тяжкості лікарський засіб можна застосовувати за показаннями в тих же дозах, що рекомендуються в поєднанні з опіоїдними анальгетиками.

Пацієнти похилого віку. Коригування дози звичайно не потрібна. Однак через фізіологічного зниження функції нирок рекомендується менша доза лікарського засобу, а саме - максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок.

Порушення з боку печінки. Для пацієнтів з патологією печінки з легким або середнім ступенем тяжкості (5-9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг і ретельно контролювати функцію печінки. При важких захворюваннях печінки лікарський засіб протипоказано (10-15 балів за шкалою Чайлда-П'ю).

Порушення з боку нирок. Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) максимальну добову дозу слід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або важкого ступеня (кліренс креатиніну

Діти та підлітки. Лікарський засіб не слід застосовувати дітям і підліткам через відсутність даних про його ефективність і безпеку.

Внутрішньом'язове введення. Розчин для ін'єкцій слід повільно вводити глибоко в м'яз.

Внутрішньовеннаінфузія. Для проведення внутрішньовенної інфузії вміст ампули 2 мл розвести в 30-100 мл 0,9% розчину натрію хлориду, розчині глюкози або розчині Рінгера-лактату. Розчин для інфузій слід готувати в асептичних умовах. Приготований розчин повинен бути прозорим. Інфузію необхідно проводити протягом 10-30 хвилин. Не допускати впливу природного денного світла на приготований розчин.

ДЕКСПРО, розведений в 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду або в розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизину, лідокаїном, морфіном, петидином і теофіліном.

ДЕКСПРО не можна змішувати в розчині для інфузій з прометазином і пентазоцином.

Внутрішньовенна ін'єкція (болюсне введення). При необхідності вміст однієї ампули (2 мл розчину для ін'єкцій) вводити протягом не менше 15 секунд.

Лікарський засіб можна змішувати в малих обсягах (наприклад, в шприці) з розчинами для ін'єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну і теофіліну.

ДЕКСПРО не можна змішувати в малих обсягах (наприклад, в шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцина, петидину і гідрокортизону, тому що утворюється білий осад.

Лікарський засіб можна змішувати тільки з лікарськими засобами, які вказані вище.

Розчин для внутрішньом'язової або внутрішньовенної ін'єкції слід застосовувати відразу після його приготування.

При зберіганні розбавлених розчинів лікарського засобу в поліетиленових пакетах або в пристосованих для введення виробах з етилвинилацетата, пропионата целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін змісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.

Лікарський засіб ДЕКСПРО призначене для одноразового застосування, тому залишки використаного (нерозведеним) розчину слід вилити. Перед введенням лікарського засобу необхідно переконатися, що розчин прозорий і безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовувати не можна.

Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби викликають порушення з боку травного тракту (блювота, анорексія, біль в животі) і нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно почати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофену трометамол виводиться з організму за допомогою діалізу.

Порушення з боку травного тракту спостерігалися частіше.

Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним результатом, особливо у пацієнтів похилого віку. За наявними даними, на тлі застосування лікарського засобу може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсичні явища, біль в животі, мелена, блювання з домішкою крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона. Рідше спостерігається гастрит. Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія і серцева недостатність, які можуть бути викликані прийомом НПЗЗ. Як і в разі застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичнийменінгіт, що в цілому виникає у пацієнтів на системний червоний вовчак або зі змішаними захворюваннями сполучної тканини, і реакціями з боку крові (пурпура, апластична і гемолітична анемія, рідко - агранулоцитоз і гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, в тому числі синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Згідно з результатами клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах і протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику розвитку патології, викликаної тромбозом артерій, наприклад, інфаркту міокарда та інсульту.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Застосування лікарського засобу ДЕКСПРО протипоказано в III триместрі вагітності та в період годування грудьми.

Діти

Лікарський засіб не слід застосовувати дітям і підліткам через відсутність даних про його ефективність і безпеку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

На тлі застосування лікарського засобу ДЕКСПРО можливе виникнення запаморочення, сонливості та підвищеної стомлюваності, тому не виключається слабке або помірне вплив на здатність керувати автотранспортом або обслуговувати інші механізми. Пацієнти повинні це враховувати та об'єктивно оцінювати свою здатність до виконання таких робіт.

Одночасне застосування таких засобів з НПЗЗ не рекомендується:

інші НПЗЗ, в тому числі високі дози саліцилатів (≥ 3 г/добу). При одночасному застосуванні декількох НПЗЗ підвищується ризик виникнення виразки в травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їх взаємно посилюється дії;

антикоагулянти: НПЗЗ підсилюють дію антикоагулянтів, наприклад, варфарину, внаслідок високого ступеня зв'язування декскетопрофену трометамол з білками плазми крові, а також пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Якщо одночасне застосування необхідно, його слід проводити під ретельним контролем лікаря і відповідних лабораторних показників;

гепарин: підвищується ризик розвитку кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки). Якщо одночасне застосування необхідно, його слід проводити під ретельним контролем лікаря і відповідних лабораторних показників;

кортикостероїдні засоби: підвищується ризик розвитку виразки в травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі;

літій (були повідомлення для декількох НПЗЗ): НПЗЗ підвищують рівень літію в крові, що може привести до інтоксикації (зменшується виведення літію нирками). Тому на початку застосування декскетопрофену трометамол, при корекції дози або відміні лікарського засобу необхідно проконтролювати рівень літію в крові;

метотрексат у високих дозах (не менше 15 мг на тиждень). За рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на фоні застосування НПЗЗ в цілому посилюється його негативний вплив на систему крові;

похідні гідантоїну і сульфаніламіди: можливе посилення токсичності цих речовин.

Одночасне застосування таких засобів з НПЗЗ вимагає обережності:

діуретичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антибактеріальні аміноглікозиди та антагоністи рецепторів ангіотензину II. ДЕКСПРО знижує ефективність діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, при зневодненні або в осіб похилого віку) застосування засобів, що пригнічують циклооксигеназу, одночасно з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II або антибактеріальними аміноглікозидами може погіршити функцію нирок, що, як правило, є оборотним процесом. При застосуванні декскетопрофену разом з будь-яким диуретическим засобом слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок;

метотрексат в низьких дозах (менше 15 мг на тиждень): за рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на фоні застосування НПЗЗ посилюється його негативний вплив на систему крові в цілому. У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня проводити аналіз крові. Навіть при незначному порушенні функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку лікування слід проводити під суворим наглядом лікаря;

пентоксифиллин: існує ризик кровотечі. Необхідно посилити контроль і частіше перевіряти показник часу кровотечі;

зидовудин: існує ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗЗ призводить до важкої анемії. Протягом 1-2 тижнів після початку застосування НПЗЗ слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів;

препарати сульфонілсечовини: НПЗЗ здатні підсилити гіпоглікемічну дію цих коштів за рахунок заміщення препаратів сульфонілсечовини в з'єднаннях з білками плазми крові.

Слід врахувати можливі взаємодії при застосуванні таких засобів:

β-блокатори: НПЗЗ здатні послабити їх гіпотензивну дію за рахунок пригнічення синтезу простагландинів;

циклоспорин і такролімус: можливе посилення нефротоксичності за рахунок впливу НПЗЗ на ниркові простагландини. При комбінованої терапії слід контролювати функцію нирок;

тромболітичні засоби: підвищується ризик кровотечі;

антиагрегаційні кошти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі;

пробенецид: можливо збільшення концентрації декскетопрофену трометамол в плазмі крові, що, ймовірно, є результатом пригнічення ниркової канальцевої секреції і кон'югації лікарського засобу з глюкуроновою кислотою і вимагає корекції дози декскетопрофену трометамол;

серцеві глікозиди: НПЗЗ здатні збільшити концентрацію глікозидів в плазмі крові;

мифепристон: через теоретичну ймовірність зниження ефективності міфепристону під впливом інгібіторів простагландінсінтетази НПЗЗ слід призначати тільки через 8-12 діб після терапії міфепристоном;

хінолон: результати досліджень на тваринах показали, що при застосуванні похідних хінолону в високих дозах в поєднанні з НПЗП підвищується ризик розвитку судом.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Чи не заморожувати. Після розведення розчин зберігати протягом 24 годин при температурі від 2 °C до 8 °C в захищеному від світла місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 1,5 року.