Фраксипарин

Фраксипарин розчин належить до антитромботичних засобів компанії «АСПЕН НОТЕР ДАМ ДЕ БОНДЕВІЛЬ», виробництва Франції. Діючою речовиною медикаменту є надропарин кальцій.

Надропарин кальцій — це антикоагулянт, що належить до класу ліків, які називаються низькомолекулярними гепаринами. Препарат застосовується в загальній та ортопедичній хірургії для профілактики тромбоемболічних порушень, а також для лікування тромбозу глибоких вен.

Медикамент на фармацевтичному ринку України випускають у вигляді розчину для ін’єкцій в одноразовому шприці:

• Фраксипарин розчин для ін’єкцій шприц-ампула 0,3 мл № 10;
• Фраксипарин р-н д/ін. шприц-ампула 0,4 мл № 10;
• Фраксипарин р-н д/ін. шприц-ампула 0,6 мл № 10.

Фармакодинаміка

Надропарин – низькомолекулярний гепарин (НМГ), у якого антитромботична активність та антикоагулянтна активність стандартних гепаринів не пов’язані між собою. Йому властива більш висока анти-Ха-активність, ніж анти-ІІа чи антитромбінова активність. Для надропарину співвідношення цих двох видів активності становить 2,5–4. У профілактичних дозах надропарин не чинить значної дії на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ). У терапевтичних дозах надропарин може подовжувати АЧТЧ в 1,4 раза порівняно з контрольним часом. Це подовження відображає залишкову антитромбінову активність надропарину.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні параметри досліджують на основі динаміки анти-Ха-активності плазми крові.

Біодоступність. Після підшкірного введення відбувається швидке всмоктування, яке досягає майже 100 %; максимальний рівень активності у плазмі спостерігається між третьою та четвертою годинами після введення, якщо надропарин вводять 2 рази на день. Якщо надропарин застосовують один раз на добу, цей пік спостерігається між четвертою та шостою годинами після введення.

Метаболізм. Метаболізм переважно відбувається в печінці (десульфатування, полімеризація).

Розподіл. Після підшкірного введення період напіввиведення анти-Ха-активності в низькомолекулярних гепаринів довший, ніж у нефракціонованих гепаринів. Цей період напіввиведення становить близько 3–4 годин. Що стосується анти-ІІа-активності, то вона у плазмі знижується швидше, ніж анти-Ха-активність низькомолекулярних гепаринів.

Виведення. Виводиться переважно шляхом екскреції нирками, метаболізується незначною мірою.

Групи ризику.

Пацієнти літнього віку. В осіб літнього віку функція нирок фізіологічно знижена, тому виведення препарату сповільнюється. Це не впливає на дозування та режим введення при профілактичній терапії, якщо ниркова функція у таких пацієнтів залишається у прийнятних межах, тобто коли зниження функції незначне. Перед початком лікування НМГ у пацієнтів віком понад 75 років необхідно систематично оцінювати функцію нирок за формулою Кокрофта.

Порушення функції нирок. У фармакокінетичному дослідженні, в якому 5 пацієнтів із помірним порушенням функції нирок, 7 пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок та 7 пацієнтів, які перебували на гемодіалізі, отримували одну дозу надропарину внутрішньовенно, було виявлено кореляцію між кліренсом надропарину та креатиніну.

У пацієнтів із помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 36–43 мл/хв) середня площа під кривою «концентрація/час» (AUC) і період напіввиведення збільшувалися на 52 % і 39 % відповідно порівняно з такими у здорових добровольців. У цих пацієнтів середній плазматичний кліренс надропарину зменшувався на 63 % від норми. У цьому дослідженні спостерігалася широка індивідуальна варіабельність.

У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 10–20 мл/хв) середні AUC і період напіввиведення збільшувалися на 95 % та 112 % відповідно порівняно зі здоровими добровольцями. Плазматичний кліренс у них зменшувався на 50 % порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

Пацієнтам, які перебували на гемодіалізі, низькомолекулярний гепарин вводився в артеріальну лінію контуру для гемодіалізу у відповідних дозах для запобігання тромбоутворенню в контурі. Між двома сеансами гемодіалізу в пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок, які перебували на гемодіалізі (кліренс креатиніну 3–6 мл/хв), середні AUC і період напіввиведення збільшувались на 62 % та 65 % відповідно порівняно зі здоровими добровольцями. Плазматичний кліренс у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок, які перебували на гемодіалізі, зменшувався на 67 % від такого в пацієнтів з нормальною функцією нирок. У разі передозування надходження надропарину у кровообіг може призвести до високої анти-Ха-активності, що пов’язано з термінальною нирковою недостатністю.

• ортопедичні втручання та хірургічні операції;
• ризик тромбоемболічних ускладнень у госпіталізованих до відділення інтенсивної терапії;
• лікування тромбоемболічних ускладнень;
• профілактика згортання крові при гемодіалізі;
• лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без патологічного зубця Q на ЕКГ.

Надропарин протипоказаний у разі:

• чутливості до складу медикаменту Фраксипарин;
• тяжкий гепарин тромбоцитопенії II типу, викликаної нефракціонованим гепарином або низькомолекулярним гепарином, в анамнезі, а також надропариніндукованої тромбоцитопенії в анамнезі;
• епізодів кровотеч або схильності до кровотеч, пов’язаних із порушеннями гемостазу;
• органічних уражень із ризиком кровотечі (наприклад, виразка в активній формі);
• гострого порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом;
• епідуральна чи спинальна анестезія протипоказана, якщо НМГ застосовується для лікування;
• гострого інфекційного ендокардиту (за винятком певних ембологенних кардіопатій);
• препарат протипоказаний пацієнтам дитячого віку (до 18 років);
• препарат у терапевтичних дозах не рекомендується в поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою, нестероїдними протизапальними засобами, при системному введенні Декстрану 40.

У профілактичних дозах надропарин загалом не рекомендується у таких випадках:

• тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну близько 30 мл/хв за формулою Кокрофту) проте якщо його застосування вважається необхідним у цій ситуації, а також якщо, враховуючи індивідуальні фактори ризику виникнення кровотеч або тромбоемболічних ускладнень, зниження дози розцінено особистим лікарем як адекватне, дозу потрібно знизити на 25-33%;
• внутрішньомозковий крововилив – протягом перших 24 годин.

Також даний препарат у профілактичних дозах взагалі не рекомендується пацієнтам віком від 65 років у поєднанні з такими лікарськими засобами:

• ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що застосовуються для знеболювання, зниження температури та усунення запалення;
• НПЗП (при системному введенні)
• декстраном 40 (при парентеральному введенні).

Фраксипарин застосовують як п/ш ін’єкцію 2 р/добу (кожні 12 год) протягом 10 днів. Дозування Фраксипарину і введений об'єм має бути встановлений для кожного пацієнта індивідуально з урахуванням технічних умов проведення діалізу.

Розглянемо, як правильно робити укол Фраксипарин.

Препарат колють зазвичай у живіт, сідницю чи внутрішню поверхню стегна. Насамперед потрібно підготуватися до процедури: вимити руки, підготувати спиртові серветки, шприц Фраксипарину.

При введенні голки в місці уколу потрібно трохи відтягнути шкіру, потім під прямим кутом вводять голку до кінця і натискають поршень шприца. На місце уколу не рекомендується натискати, краще накласти пов’язку чи заклеїти пластиром.

Хоча концентрацію різних препаратів, що містять НМГ, виражають в міжнародних одиницях анти-Ха, їхня ефективність не обмежується лише анти-Ха-активністю. Тому небезпечно замінювати один НМГ іншим НМГ або іншим типом синтетичних полісахаридів, застосовуючи один режим дозування, оскільки для кожного із цих лікарських засобів існує схема застосування, перевірена у ході спеціальних клінічних досліджень. Таким чином, слід дотримуватися додаткових заходів безпеки та конкретних інструкцій для застосування кожного лікарського засобу.

Проведення спінальної/епідуральної анестезії при профілактичному застосуванні НМГ. Так само як і при застосуванні інших антикоагулянтів, повідомлялося про рідкісні випадки спінальних гематом, які призводили до тривалого чи необоротного паралічу, при застосуванні НМГ під час спінальної чи епідуральної анестезії. Ризик виникнення спінальних або епідуральних гематом, вочевидь, вищий при встановленні епідуральних катетерів або при одночасному застосуванні інших препаратів, які можуть впливати на гемостаз, наприклад НПЗП, антиагрегантних препаратів або інших антикоагулянтів. Також ризик зростає при повторних люмбальних пункціях і при травмуванні під час проведення люмбальної пункції.

Саліцилати, НПЗЗ та інгібітори агрегації тромбоцитів. Для профілактики або лікування венозних тромбоемболічних ускладнень і для профілактики зсідання крові під час гемодіалізу супутнє застосування ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів, нестероїдних протизапальних засобів та інгібіторів агрегації тромбоцитів не рекомендується, оскільки вони можуть. Якщо застосування такої комбінації уникнути не можна, слід проводити ретельний клінічний нагляд та контроль лабораторних показників. Під час клінічних досліджень з проведенням лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без патологічного зубця Q на ЕКГ надропарин застосовували у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у дозі 325 мг/добу.

Некроз шкіри. Дуже рідко повідомлялося про випадки виникнення некрозу шкіри. Цьому передувала поява пурпури або інфільтрованих болісних еритематозних елементів із загальними симптомами або без них. У таких випадках лікування слід негайно припинити.

Ризик гепарину тромбоцитопенії. Оскільки існує ризик появи гепарину тромбоцитопенії (ГІТ), під час всього курсу лікування слід регулярно контролювати кількість тромбоцитів. Повідомлялося про поодинокі випадки тромбоцитопенії, іноді важкої, що може супроводжуватися артеріальним або венозним тромбозом.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дослідження на тваринах не показали тератогенного чи фетотоксичного ефекту надропарину. Профілактичне застосування в першому триместрі вагітності та лікування. На сьогодні клінічних даних недостатньо для оцінки можливого тератогенного чи фетотоксичного ефекту надропарину при застосуванні у профілактичних дозах протягом першого триместру вагітності, а також у терапевтичних дозах упродовж усієї вагітності. Отже, як запобіжний захід профілактичні дози надропарину не слід застосовувати протягом першого триместру вагітності, а терапевтичні дози – протягом усього періоду вагітності.

На сьогодні у клінічній практиці при застосуванні надропарину обмеженій кількості вагітних пацієнток (другий і третій триместри) не виявлено жодних свідчень щодо специфічних вад розвитку та фетотоксичних ефектів. Однак потрібні подальші дослідження для оцінки наслідків впливу препарату за умов, які вказані вище. Отже, застосування надропарину у профілактичних дозах у другому та третьому триместрах вагітності не слід розглядати, крім випадків, коли терапевтична користь переважає можливий ризик. Якщо заплановано проведення епідуральної анестезії, слід тимчасово зупинити, якщо можливо, профілактичне застосування гепарину щонайменше за 12 годин до анестезії.

Годування груддю. Дані щодо екскреції надропарину у грудне молоко обмежені. Проте всмоктування надропарину у шлунково-кишковому тракті в новонародженої дитини теоретично малоймовірне, тому лікування надропарином не протипоказане при годуванні груддю.

Випадкове передозування при підшкірному введенні великих доз НМГ може призвести до геморагічних ускладнень. Потрібно визначити кількість тромбоцитів та інші показники коагуляції. Незначні кровотечі дуже рідко потребують специфічного лікування, зазвичай достатньо зменшення чи відтермінування введення чергової дози надропарину.

При тяжких кровотечах іноді показано застосування протаміну сульфату, враховуючи те, що:

- протамін значною мірою нейтралізує антикоагулянтний ефект надропарину, але деяка анти-Ха-активність залишається;

- ефективність надропарину значно нижча, ніж зареєстрована при передозуванні нефракціонованим гепарином;

- перед призначенням протаміну сульфату слід ретельно оцінити співвідношення користь/ризик, враховуючи його побічні ефекти (зокрема анафілактичний шок).

У такому разі нейтралізацію здійснюють за допомогою повільної внутрішньовенної ін’єкції протаміну (сульфату чи гідрохлориду).

Потрібна доза протаміну залежить від:

- введеної дози гепарину (100 антигепаринових одиниць протаміну нейтралізує активність 100 МО анти-Ха НМГ);

- часу, який минув після ін’єкції гепарину, із врахуванням якого дозу антидота можна знизити.

Повністю нейтралізувати анти-Ха-активність, однак, неможливо.

Крім того, через кінетику абсорбції НМГ така нейтралізація може мати транзиторний характер, тому потрібно розділити повну розраховану дозу протаміну на декілька ін’єкцій (від 2 до 4), які вводять протягом 24 годин.

Проковтування, навіть у великих дозах, НМГ (такі випадки не зареєстровані) теоретично не призводить до тяжких наслідків, оскільки абсорбція засобу на шлунковому та кишковому рівнях дуже низька.

У медикаменту можуть бути такі побічні реакції: кровотечі різних локалізацій, що виникають частіше в людей із факторами ризику, такими як органічні ураження органів зі схильністю до кровоточивості, одночасне застосування з певними лікарськими засобами, похилий вік, порушення функції нирок, недостатня маса тіла.

Деякі лікарські засоби та класи препаратів підвищують ризик розвитку гіперкаліємії: солі калію, калійзберігальні діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, НПЗП, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин і такролімус, триметоприм. Розвиток гіперкаліємії може залежати від наявності супутніх факторів ризику. Такий ризик зростає у разі комбінації з перерахованими вище лікарськими засобами.

Комбінації, які не рекомендуються

Застосування НМГ у терапевтичних дозах пацієнтам віком до 65 років і застосування НМГ у будь-яких дозах пацієнтам літнього віку (> 65 років). У разі комбінації з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, які застосовують для знеболення, з іншими саліцилатами, протизапальними препаратами (НПЗП і глюкокортикоїдами для системного застосування) та антиагрегантами (абциксимабом, ацетилсаліциловою кислотою в антиагрегантних дозах за кардіологічними та неврологічними показаннями, берапростом, клопідогрелем, ептифібатидом, ілопростом, тиклопідином, тирофібаном) існує підвищений ризик кровотечі (пригнічення функції тромбоцитів і ушкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту саліцилатами та НПЗП). У такому разі можна застосовувати знеболювальні та жарознижувальні засоби, що не містять саліцилатів (наприклад парацетамол). У клінічних дослідженнях з проведенням лікування нестабільної стенокардії чи інфаркту міокарда без патологічного зубця Q надропарин застосовували в комбінації з аспірином у дозі до 325 мг на добу. Якщо комбінації з НПЗП уникнути неможливо, рекомендований ретельний клінічний моніторинг. У разі комбінації з декстраном 40 (парентерально) існує підвищений ризик кровотечі (пригнічення функції тромбоцитів декстраном 40).

Комбінації, які потрібно розглядати з обережністю. Одночасне застосування препаратів, які впливають на гемостаз на різних рівнях, підвищує ризик виникнення кровотечі. Тому, незалежно від віку пацієнта, потрібно враховувати ризик комбінації НМГ у профілактичних дозах із пероральними антикоагулянтами, антиагрегантними засобами (абциксимабом, НПЗП, ацетилсаліциловою кислотою в будь-яких дозах, клопідогрелем, ептифібатидом, ілопростом, тиклопідином, тирофібаном) і тромболітичними засобами шляхом проведення клінічного та, якщо можливо, біологічного моніторингу.

Купити ліки Фраксипарин в ампулах можна в мережі аптек-партнерів МІС Аптека 9-1-1 або замовити за допомогою сайту за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1, де можна подивитися наявність препарату та його аналогів у найближчих аптеках мережі, забронювати чи оформити доставку, тим самим убезпечивши себе від контакту із хворими людьми. На Фраксипарин ціна в нашій мережі аптек найнижча, у цьому можна переконатися, ввівши у вашому інтернет-пошуковику Фраксипарин ціна Україна.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Для чого призначають Фраксипарин?

Профілактичне лікування тромбоемболічних ускладнень при хірургічних втручаннях, ризик тромбоемболічних ускладнень, тромбозу глибоких вен. Профілактика згортання крові при гемодіалізі.

Як правильно робити укол Фраксипарину?

Препарат колють зазвичай у живіт, сідницю чи внутрішню поверхню стегна. Насамперед потрібно підготуватися до процедури: вимити руки, підготувати спиртові серветки, шприц Фраксипарину.

При введенні голки в місці уколу потрібно трохи відтягнути шкіру, потім під прямим кутом вводять голку до кінця і повільно колють ліки. На місце уколу не рекомендується натискати, краще накласти пов’язку чи заклеїти пластиром.

Скільки коштує препарат Фраксипарин?

На Фраксипарин ціна в нашій мережі аптек найнижча. Провести моніторинг цін та їх порівняння можна, ввівши у вашому інтернет-пошуковику Фраксипарин ціна Україна. Ціни постійно варіюються, тому вказана наразі вартість ліків на завтрашній день може бути неактуальною.