Глітейк ліофілізат для розчину для ін'єкцій флакон 400 мг + розчинник (вода для ін'єкцій) ампула 3,2 мл 1 шт

Фармакодинаміка

Тейкопланін є глікопептидні антибіотики системної дії, продуктом ферментації actinoplanes teichomyceticus, який має бактерицидну активність проти аеробних і анаеробних грампозитивних бактерій. тейкопланін пригнічує ріст чутливих мікроорганізмів за рахунок втручання в біосинтез мембран клітин у місцях, відмінних від місць дії бета-лактамних антибіотиків.

Антимікробний спектр. Граничними концентраціями, які дозволяють віддиференціювати чутливі штами (S) від штамів з помірною чутливістю, а штами з помірною чутливістю - від резистентних штамів (R), є наступні: S ≤4 мг/л і R 16 мг/л.

Поширеність набутої резистентності до цього препарату у деяких видів збудників може варіювати в залежності від географічного регіону і часу. У зв'язку з цим корисно мати інформацію про місцеву поширеності резистентності, особливо при важких інфекціях. Ці дані є лише загальними орієнтирами, що вказують на ймовірність чутливості певного бактеріального штаму до цього антибіотика.

Тести in vitro підтверджують, що тейкопланін є активним проти таких чутливих грампозитивних аеробів: Bacillus, Enterococci, Listeria, Rhodococcus, Staphylococcus aureus, Staphylococcus non-aureus, Streptococcus, Streptococcus pneumonia і анаеробів: Clostridium, Eubacterium, Peptostreptococcus, Propionibacterium acnes.

До стійких до тейкопланіну мікроорганізмів належать грампозитивні аероби, такі як Actinomyces, Erysipelothrix, Hetherofermentative Lactobacillus, Leuconostoc, Nocardia asteroidеs, Pediococcus, а також грамнегативні аероби, такі як коки, бацили та інші мікроорганізми: хламідії, мікобактерії, мікоплазми, рикетсії, трепонеми.

Тейкопланін не проявляє перехресної резистентності з іншими класами антибіотиків.

Бактерицидний синергізм спостерігали in vitro з аміноглікозидами проти Enterococci і Staphylococci. Комбінація тейкопланіну та фторхінолонів зазвичай надає аддитивное, іноді - синергічну дію проти Staphylococci.

Фармакокінетика

Абсорбція. Чи не всмоктується після перорального прийому. Біодоступність після ін'єкції становить 94%.

Розподіл (концентрації в плазмі крові). Характер розподілу концентрації в плазмі крові після в / в введення двофазний (спочатку - швидка фаза розподілу, потім - фаза повільного розподілу) з Т _½ приблизно 0,3 і 3 годин відповідно. Після фази розподілу відбувається повільна елімінація, Т _½ якої відповідає 70-100 ч.

Одноразова доза. Через 5 хв після в / в ін'єкції дози 3 або 6 мг/кг маси тіла у здорових осіб концентрація в плазмі крові досягає 54,3 і 111,8 мг/л відповідно. Залишкова концентрація в плазмі крові через 24 годин після ін'єкції становить 2,1 і 4,2 мг/л відповідно.

Повторні дози. У разі введення тейкопланіну шляхом 30-хвилинної інфузії в дозі 400 мг кожні 12 год протягом 5 днів у здорових осіб середня залишкова концентрація в плазмі крові після першої ін'єкції складає 5,6 ± 0,7 мг/л, а після другої - 9, 4 ± 1,5 мг/л. Після подальших ін'єкцій концентрація в плазмі крові стабільно перевищує 10 мг/л через 12 ч.

У разі введення препарату хворим з нейтропенією в перший день лікування шляхом в / в ін'єкції в дозі 400 мг кожні 12 год, через 24 годин після другої ін'єкції залишкова концентрація становить 10,8 ± 5,7 мг/л.

У здорових осіб після 6 в / м ін'єкцій по 200 мг кожні 12 год для перших 3 ін'єкцій і кожні 24 год - для останніх 3 ін'єкцій залишкова концентрація через 24 годин після останнього введення становить 6,1 мг/л.

Зв'язування з білками плазми крові. Зв'язується з альбуміном на 90-95%.

Тканинне розподіл. Очевидний обсяг розподілу в стадії насичення знаходиться в межах 0,6-1,2 л/кг. Після ін'єкції тейкопланіну, міченого радіоактивним ізотопом, встановлено, що він швидко проникає в тканини (особливо в шкірну і кісткову), потім досягає високих концентрацій в нирках, трахеї, легенів і надниркових. Тейкопланін поглинається лейкоцитами та підвищує їх антибактеріальну активність.

Тейкопланін не проникає в еритроцити, цереброспінальну рідину і жирову тканину.

Після в / в введення одноразової дози 400 мг в тканинах відзначали такі концентрації:

• губчастий шар кістки: 10,8 і 7,1 мкг / г через 0,5 і 24 год після ін'єкції відповідно;
• компактний шар кістки 6,1 і 4,9 мкг / г через 0,5 і 24 год після ін'єкції відповідно;
• синовіальна рідина при запаленні: отримані концентрації становили 4 і 1,4 мг/л через 6 і 24 ч після ін'єкції відповідно;
• легенева тканина: отримана концентрація становила 7,9 і 4,5 мкг / г через 30 і 60 хв після ін'єкції відповідно;
• плевральна рідина: середня C _max - 2,8 мг/л - досягається через 6 годин після введення;
• перитонеальная рідина: концентрація становила 27,9 мг/л через 1 год після введення.

Метаболізм. Метаболітів тейкопланіну не виявлено. Більше 80% введеного тейкопланіну виводиться з сечею в незміненому вигляді через 16 днів.

Виведення. Особи з нормальною функцією нирок: тейкопланін майже повністю виводиться з сечею в незміненому вигляді. Кінцевий T _½ продукту - 70-100 ч.

У пацієнтів з нирковою недостатністю тейкопланін виводиться повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Існує взаємозв'язок між кінцевим T _½ і кліренсом креатиніну.

Особи похилого віку: зміни у виведенні тейкопланіну відображають лише вікове погіршення функції нирок.

Лікування інфекцій, спричинених грампозитивними бактеріями, в тому числі чутливими та резистентними до метициліну, а також інфекцій у хворих з алергією на β-лактами.

Дорослі

Лікування при інфекціях шкіри та м'яких тканин; інфекціях верхніх і нижніх сечовивідних шляхів з ускладненнями та без них; інфекціях дихальних шляхів; інфекціях вуха, горла, носа; інфекціях кісток і суглобів; септицемії; ендокардиті; перитоніті, пов'язаному з хронічним перитонеальним діалізом в амбулаторних умовах.

Профілактика інфекційного ендокардиту при алергії на β-лактами в стоматології або при маніпуляціях / оперативних втручаннях на верхніх дихальних шляхах, які виконують під загальною анестезією; при хірургічних втручаннях на сечостатевому тракті та шлунково-кишкового тракту.

Діти (крім новонароджених)

Лікування при інфекціях шкіри та м'яких тканин; інфекціях верхніх і нижніх сечовивідних шляхів з ускладненнями та без них; інфекціях дихальних шляхів; інфекціях вуха, горла, носа; інфекціях кісток і суглобів; септицемії.

При застосуванні антибактеріальних засобів необхідно чітко дотримуватися встановлених рекомендації.

Профілактика

Дорослі. Профілактика інфекційного ендокардиту: 400 мг в / в під час вступної анестезії. Пацієнтам з протезуванням серцевих клапанів тейкопланін необхідно комбінувати з аміноглікозидами.

Лікування

Тривалість терапії залежить від типу, тяжкості та індивідуальних особливостей організму пацієнта.

Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною функцією нирок

Інфекції дихальних шляхів, інфекції шкіри та м'яких тканин, сечовивідних шляхів, вуха, горла, носа та інші інфекції середнього ступеня тяжкості:

• навантажувальна доза: стандартна доза - 400 мг/добу (зазвичай становить 6 мг/кг / добу) у вигляді однієї в / в ін'єкції (в 1-й день);
• підтримуюча терапія: стандартна доза - 200 мг/добу (зазвичай становить 3 мг/кг / добу) у вигляді однієї в / в або в / м ін'єкції в добу.

Септицемія, інфекції кісток і суглобів, ендокардит, хвороби легенів тяжкого перебігу та інші важкі інфекції:

• навантажувальна доза: стандартна доза - 400 мг (зазвичай становить 6 мг/кг) в / в кожні 12 год, з 1-го по 4-й день;
• підтримуюча терапія: стандартна доза - 400 мг/добу (зазвичай становить 6 мг/кг / добу) у вигляді однієї в / в або в / м ін'єкції в добу.

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій антибіотика в плазмі крові. У разі помірної або більш тяжких інфекцій при введенні навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові концентрації в плазмі крові, щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій в плазмі крові не менше 10 мг/л (визначення методом високоефективної рідинної хроматографії - HPLC) або 15 мг/л ( визначення методом іммуноензімной флуоресцентної поляризації - FPIA), а також під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

У підтримуючої терапії при септицемії і ендокардиту перехід до в / м шляху введення залежить від клінічного перебігу захворювання.

При деяких особливо важких клінічних ситуаціях, коли мінімальні інгібуючі концентрації тейкопланіну є високими (4-8 мг/л), з огляду на бактеріальну навантаження, або коли фармакокінетику препарату в плазмі крові прогнозувати важко (значні опіки, інтенсивна терапія і ін.), Або за умови низького тканинного розподілу (кістки, клапани серця), рекомендована навантажувальна доза - 3-5 ін'єкцій по 12 мг/кг кожні 12 год. В разі необхідності можна призначати підтримуючі дози - ≥12 мг/кг.

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрації антибіотика в плазмі крові.

При отриманні навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові концентрації в плазмі крові, щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій в плазмі крові в межах 20-30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA), а також під час підтримуючої терапії , щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

Діти (крім новонароджених) з нормальною функцією нирок. Доза і тривалість лікування залежать від типу тяжкості інфекції:

• навантажувальна доза: для перших трьох ін'єкцій - по 10-12 мг/кг кожні 12 год;
• підтримуюча терапія - 10 мг/кг/добу.

При інфекції середнього ступеня тяжкості (без нейтропенії):

• навантажувальна доза: для перших трьох ін'єкцій - по 10 мг/кг кожні 12 год;
• підтримуюча терапія - 6 мг/кг/добу.

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрації антибіотика в плазмі крові.

У разі помірної або більш тяжких інфекцій при отриманні препарату в навантажувальних дозах необхідно відстежувати залишкові концентрації в плазмі крові, щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій в плазмі крові не менше 10 мг/л (HPLC) або 15 мг/л (FPIA), а також під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

При деяких особливо важких клінічних ситуаціях, коли мінімальні інгібуючі концентрації тейкопланіну є високими (4-8 мг/л), з огляду на бактеріальну навантаження, або коли фармакокінетику препарату в плазмі крові прогнозувати важко (значні опіки, інтенсивна терапія і ін.), Або за умови низького тканинного розподілу (кістки, клапани серця), при отриманні препарату в навантажувальних дозах необхідно відстежувати залишкові концентрації в плазмі крові, щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій в плазмі крові між 20 і 30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA), і під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

Дорослі та пацієнти похилого віку з нирковою недостатністю (порушення функції нирок). Протягом перших 3 днів рекомендується дотримання стандартного режиму лікування:

• якщо кліренс креатиніну 40-60 мл/хв, стандартну дозу слід розділити навпіл (вводити початкову дозу кожні 2 дні або половину дози кожного дня);
• якщо кліренс креатиніну 40 мл/хв, а також для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, дозу слід знизити до ^_1/3 (вводити таку ж дозу 1 раз на 3 дні або щодня вводити ^_1/3 дози). Тейкопланін не виводиться під час гемодіалізу.

Для хворих з порушенням функції нирок і вторинним перитонітом, що виникли в результаті безперервного амбулаторного перитонеального діалізу, рекомендується режим дозування по 20 мг тейкопланіну на 1 л діалізної рідини та навантажувальна доза - 200 мг в / в (для пацієнтів з підвищеною температурою тіла).

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрації антибіотика в плазмі крові. У разі помірної або більш тяжких інфекцій при отриманні препарату в навантажувальних дозах необхідно відстежувати залишкові концентрації в плазмі крові, щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій в плазмі крові не менше 10 мг/л (HPLC) або 15 мг/л (FPIA), а також під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

При деяких особливо важких клінічних концентраціях, коли мінімальні інгібуючі концентрації тейкопланіну є високими (4-8 мг/л), з огляду на бактеріальну навантаження, або коли фармакокінетику препарату в плазмі крові прогнозувати важко (значні опіки, інтенсивна терапія і ін.), Або в умовах низького тканинного розподілу (кістки, клапани серця), при отриманні препарату в навантажувальних дозах необхідно відстежувати залишкові концентрації в плазмі крові, щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій в плазмі крові між 20 і 30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA), і під час підтримуючого лікування, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

Спосіб застосування. Вводити в / в або в / м. Введення здійснювати протягом 1 хв або шляхом інфузії протягом 30 хв.

Спосіб приготування розчину: наберіть у шприц весь вміст ампули з розчинником і повільно введіть до флакона з діючою речовиною. Слід обережно похитувати флакон між долонями, поки порошок повністю не розчиниться. Уникайте утворення бульбашок. При виникненні піни залиште флакон у вертикальному положенні до повного її зникнення. Отриманий таким чином готовий ізотонічний (рН 7,5) розчин може зберігатися не більше 48 год при кімнатній температурі та 7 діб - при 4 °C.

Готовий розчин можна вводити ін'єкційно або розводити:

• 0,9% розчином натрію хлориду, розчином на основі лактату натрію (Рінгер-лактату, Гартмана). Після розведення в таких розчинах препарат можна зберігати не більше 24 годин при температурі не вище 25 °C або 7 діб - при 4 °C;
• 5% розчином глюкози (готовий розчин, приготований таким чином, може зберігатися протягом 24 годин при температурі не вище 25 °C);
• 0,18% розчином натрію хлориду і 4% глюкози (приготовлений таким чином розчин може зберігатися протягом 24 годин при температурі не вище 25 °C);
• розчином для перитонеального діалізу, що містить 1,36% або 3,86% глюкози (приготовлений таким чином розчин може зберігатися протягом 28 днів при 4 °C).

Тейкопланін зберігає свою стабільність протягом 48 год при температурі 37 °C у складі розчинів для перитонеального діалізу, які містять інсулін або гепарин.

Гіперчутливість до тейкопланіну. новонароджені. застосування цього лікарського засобу в період годування груддю не рекомендується (див. застосування в період вагітності та годування груддю).

З боку імунної системи: висип, кропив'янка, еритема, свербіж, підвищення температури тіла, застуда, анафілактичні реакції (ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок), ексфоліативний дерматит;

з боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко - тяжкі бульозні шкірні реакції (синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, у виняткових випадках - мультиформна еритема);

з боку гепатобіліарної системи: тимчасове підвищення рівня трансаміназ і / або ЛФ;

з боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія (рідко - важка) або агранулоцитоз (оборотний після припинення лікування), який особливо розвивається при застосуванні препарату в високих дозах і в 1-й місяць терапії;

з боку травного тракту: нудота, блювання, діарея;

з боку нирок і сечовивідних шляхів: тимчасове підвищення рівня креатиніну; дуже рідко - ниркова недостатність, зазвичай виникає у пацієнтів з важким перебігом інфекції, наявністю основного захворювання і / або у пацієнтів, які отримують інші лікарські засоби, які здатні виявляти нефротоксичний вплив;

з боку нервової системи: запаморочення, головний біль, повідомлялося про випадки виникнення судом;

з боку органу слуху: втрата слуху, шум у вухах, порушення з боку вестибулярного апарату;

місцеві реакції: біль, флебіт, еритема, абсцес;

інші: суперінфекція (збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів).

Також рідко повідомлялося про випадки еритеми та припливів у верхній частині тіла після застосування розчину, які з'явилися без інформації про попередньому застосуванні тейкопланіну і не повторилися при наступному застосуванні при зниженні швидкості введення або зниженні концентрації. Ці випадки були неспецифічними до концентрації або швидкості введення.

Необхідно коригувати дозу для хворих з нирковою недостатністю (див. Застосування). слід проводити регулярний розгорнутий аналіз крові під час тривалого лікування і / або застосування в високих дозах (особливо в 1-й місяць терапії) одночасно з регулярним контролем функції печінки та нирок.

При застосуванні тейкопланіну повідомлялося про випадки ототоксичності, токсичної дії на кровотворну систему і про випадки гепатотоксичності та нефротоксичності.

Необхідно проводити повторні дослідження функції нирок і слуху, особливо в таких ситуаціях:

• при тривалому лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю;
• при одночасному і надалі застосуванні лікарських засобів, здатних надавати нейротоксическое і / або нефротоксичну дію (аміноглікозиди, колістин, амфотерицин, циклоспорин, цисплатин, фуросемід і етакринова кислота).

Цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеною чутливістю до ванкоміцину, оскільки можлива перехресна чутливість. Однак наявність в анамнезі «синдрому червоного людини», пов'язаного із застосуванням ванкоміцину, не є протипоказанням до застосування тейкопланіну.

Цей лікарський засіб містить натрій. Вміст натрію становить менше 1 ммоль на 1 дозу, тобто на практиці вважається, що цей лікарський засіб «не містить натрію».

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність. У дослідженнях тейкопланіну на тваринах не виявили тератогенних ефектів, а клінічних даних недостатньо. Однак у зв'язку з високим терапевтичним ефектом препарату Глітейк, його застосування можливе, якщо в період вагітності виникає необхідність в його прийомі за життєвими показаннями (незалежно від терміну вагітності). В цьому випадку слід перевірити слухову функцію новонародженого (отоакустичної емісія), з огляду на можливість ототоксического впливу тейкопланіну.

Годування грудьми. Відсутні дані про проникнення тейкопланіну в грудне молоко, тому годування груддю під час лікування Глітейком не рекомендується.

Діти

Препарат застосовується у дітей віком від 2 місяців.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

 Рекомендується утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з механізмами в зв'язку з можливим ризиком виникнення непритомності.

Спеціальні застереження, пов'язані з невідповідністю міжнародного нормалізованого відношення (мно): зареєстровані численні випадки зростання антикоагулянтной активності у хворих, які отримували терапію пероральними антибіотиками. в умовах інфекції або вираженого запального процесу, вік і загальний стан пацієнта є сприятливими факторами ризику. при таких умовах важко визначити, якою мірою сама інфекція або її лікування грають роль в дисбалансі мно.

Незважаючи на це, деякі класи антибіотиків причетні до цього ефекту в більшому ступені, зокрема фторхінолони, макроліди, цикліни, ко-тримоксазол і деякі цефалоспорини.

У зв'язку з підвищеним потенційним ризиком виникнення побічних реакцій тейкопланін слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно застосовують нефротоксические або ототоксичні лікарські засоби, такі як аміноглікозиди, амфотерицин В, циклоспорин і фуросемід.

Глітейк не виводиться з циркулюючої крові шляхом гемодіалізу. при виникненні симптомів передозування призначають симптоматичну терапію.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25°C.

діюча речовина: teicoplanin;

1 флакон містить тейкопланіну 400,0 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид;

розчинник: вода для ін’єкцій.

Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: пориста маса білого з коричнювато-жовтим відтінком кольору.

Глікопептидні антибіотики. Код АТХ J01Х А02.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Тейкопланін пригнічує ріст чутливих мікроорганізмів, перешкоджаючи біосинтезу клітинної мембрани в місці, відмінному від місця дії бета-лактамних антибіотиків. Синтез пептидоглікану блокується шляхом специфічного зв'язування з D-аланіл-D-аланіновими залишками.

Резистентність до тейкопланіну може розвиватися згідно за наступними механізмами:

• Модифікована цільова структура: ця форма резистентності особливо характерна для Enterococcus faecium. Модифікація базується на обміні термінальної функції D-аланін-D-аланіну амінокислотного ланцюга в муреїновому прекурсорі з D-ала-D-лактатом, в результаті чого знижується спорідненість до ванкоміцину. Відповідальні за це ферменти є наново синтезованими D-лактатдегідрогеназою або лігазою.

• Знижена чутливість або резистентність стафілококів до тейкопланіну обумовлена синтезом занадто великої кількості муреїнових попередників, з якими зв'язується тейкопланін.

Може виникати перехресна резистентність між тейкопланіном і глікопротеїном ванкоміцином. Ряд резистентних до ванкоміцину ентерококів є чутливими до тейкопланіну (фенотип Van-B).

Пограничні значення при тестуванні чутливості до антимікробних засобів

Пограничні значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК), встановлені Європейським комітетом з тестування чутливості до антимікробних засобів (European Committee on Antimicrobial Susceptibility Testing, EUCAST), наведені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Пограничні значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК), встановлені EUCAST

^аМінімальна інгібуюча концентрація (МІК) для глікопептидів залежить від методу визначення і має визначатися методом мікророзведень у бульйоні (ISO 20776). Золотистий стафілокок (S. aureus) зі значеннями МІК для ванкоміцину 2 мг/л знаходиться на границі розподілу МІК для дикого типу і може негативно впливати на клінічну відповідь. Пограничні значення резистентності для золотистого стафілококу були зменшені до 2 мг/л, щоб уникнути звітності щодо ізолятів S. aureus з проміжною чутливістю до глікопептидів (Glycopeptide Intermediate-Resistant Staphylococcus Aureus, GISA), оскільки серйозні інфекції, викликані ізолятами GISA, не піддаються лікуванню підвищеними дозами ванкоміцину або тейкопланіну.

^б Ізоляти зі значеннями МІК, що перевищують пограничні значення чутливості, зустрічаються дуже рідко або до цього часу ще не були виявлені. Тести з ідентифікації та оцінки протимікробної чутливості будь-якого з таких ізолятів повинні виконуватися повторно, і якщо результат буде підтверджений, ізолят необхідно надіслати до довідкової лабораторії. Поки не будуть отримані докази наявності клінічної відповіді на препарат для підтверджених ізолятів з МІК, яка перевищує поточне граничне значення резистентності, ці ізоляти мають реєструватися як резистентні.

^в НД означає, що наразі немає достатніх доказових даних на користь того, що спірні види є хорошою мішенню для терапії цим препаратом.

^г Може бути надіслано повідомлення про MIК з коментарем, але без супроводжуючого опису категорії: S (чутливі), I (з проміжною резистентністю) або R (резистентні).

Фармакокінетичний/фармакодинамічний зв’язок

Антимікробна активність тейкопланіну значною мірою залежить від часу, протягом якого рівень речовини є вищим, ніж мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) для збудника конкретної інфекції.

Чутливість

Для окремих видів бактерій поширеність резистентності може змінюватися в залежності від географічного регіону і з плином часу, тому бажано отримати місцеву інформацію щодо резистентності, особливо при лікуванні важких інфекцій. За необхідності слід проконсультуватися зі спеціалістом, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь цього засобу принаймні при деяких видах інфекцій є сумнівною.

Зазвичай чутливі види мікроорганізмів

Аеробні грампозитивні бактерії

Corynebacterium jeikeium ^а

Enterococcus faecalis

Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-резистентні штами)

Streptococcus agalactiae

Streptococcus dysgalactiae підвид equisimilis ^a

(Стрептококи групи C&G)

Streptococcus pneumonia

Streptococcus pyogenes

Стрептококи групи viridans ^{a, б}

Анаеробні грампозитивні бактерії

Clostridium difficile ^a

Бактерії роду пептострептококів ^a

Види, для яких може існувати набута резистентність

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecium

Staphylococcus epidermidis

Staphylococcus haemolyticus

Staphylococcus hominis

Резистентні мікроорганізми

Всі грамнегативні бактерії

Хламідії

Хламідофіли

Legionella pneumophila

Мікоплазми

^a Рекомендації щодо стандартних об'ємів та лікування зроблені на основі прогнозованої чутливості.

^б Показники резистентності можуть варіювати в залежності від конкретного виду стрептококів.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після внутрішньом'язового введення біодоступність тейкопланіну (в порівнянні з внутрішньовенним введенням) є майже повною (90%). Після застосування шести щоденних внутрішньом'язових доз по 200 мг середня (зі стандартним відхиленням, СВ) максимальна концентрація тейкопланіну (Cmax) становить 12,1 (0,9) мг/л і досягається через 2 години після введення препарату.

Після внутрішньовенного застосування навантажувальної дози 6 мг/кг, яку вводять кожні 12 годин від 3 до 5 разів, значення максимальної концентрації Cmax знаходилися в діапазоні від 60 до 70 мг/л, а остаточна концентрація Ctrough звичайно становить більше ніж 10 мг/л. Після внутрішньовенного застосування навантажувальної дози 12 мг/кг, яку вводять кожні 12 годин 3 рази, середні значення Cmax та Ctrough, згідно з оцінками, становлять близько 100 мг/л та 20 мг/л відповідно.

Після застосування підтримувальної дози 6 мг/кг, яку вводять один раз на добу, значення Cmax та Ctrough становлять близько 70 мг/л та 15 мг/л відповідно. Після застосування підтримувальної дози 12 мг/кг, вводять один раз на добу, значення Ctrough варіюють у діапазоні від 18 до 30 мг/л.

Розподіл

Зв'язування з білками сироватки крові людини становить від 87,6 до 90,8% без будь-яких змін концентрацій тейкопланіну. Тейкопланін зв'язується в основному з сироватковим альбуміном людини. Тейкопланін не проникає в еритроцити.

Об'єм розподілу в рівноважному стані (Vss) коливається від 0,7 до 1,4 л/кг. Найбільші значення Vss спостерігалися у нещодавно проведених дослідженнях, де зразки відбиралися через більше ніж 8 днів після початку застосування препарату.

Тейкопланін розподіляється в основному в легені, міокард і кісткову тканину із співвідношенням тканини / сироватка крові, яке перевищує 1. В рідині, що міститься в пухирях, у синовіальній рідині та перитонеальній рідині співвідношення тканини / сироватка крові знаходиться в діапазоні від 0,5 до 1. Елімінація тейкопланіну з перитонеальної рідини відбувається з тією самою швидкістю, що і з сироватки крові. У плевральній рідині та підшкірній жировій клітковині співвідношення тканини / сироватка крові становить від 0,2 до 0,5. Тейкопланін не дуже легко проникає в спинномозкову рідину (СМР).

Біотрансформація

Незмінена форма тейкопланіну є основною сполукою, знайденою у плазмі крові та в сечі, що вказує на мінімальний метаболізм. Два метаболіти утворюються, ймовірно, шляхом гідроксилювання, а їхня частка становить від 2 до 3% від введеної дози.

Елімінація

Тейкопланін у незміненому вигляді виводиться в основному із сечею (80% протягом 16 днів), а 2,7% введеної дози екскретується з калом (шляхом виділення з жовчю) протягом 8 днів після застосування.

Період напіввиведення тейкопланіну варіюється від 100 до 170 годин, за даними нещодавно проведених досліджень, де зразки крові для аналізу відбиралися через близько 8-35 днів після початку застосування препарату.

Тейкопланін має низький загальний кліренс, який знаходиться в діапазоні від 10 до 14 мл/год/кг, і нирковий кліренс в діапазоні від 8 до 12 мл/год/кг, що вказує на те, що тейкопланін екскретується в основному через нирки.

Лінійність

Тейкопланін має лінійну фармакокінетику при застосуванні у дозах в діапазоні від 2 до 25 мг/кг.

Особливі популяції пацієнтів

• Порушення функції нирок:

Оскільки тейкопланін виводиться нирками, елімінація тейкопланіну зменшується в залежності від ступеня порушення функції нирок. Загальний і нирковий кліренс тейкопланіну залежать від кліренсу креатиніну.

• Пацієнти похилого віку:

В популяції пацієнтів похилого віку фармакокінетика тейкопланіну не змінюється, за винятком випадків порушення функції нирок.

• Популяція пацієнтів дитячого віку:

Спостерігаються більш високий загальний кліренс (15,8 мл/год/кг для новонароджених; 14,8 мл/год/кг для дітей віком у середньому 8 років) і більш короткий період напіввиведення (40 годин для новонароджених; 58 годин для дітей віком у середньому 8 років) порівняно з дорослими пацієнтами.

Інфекції, спричинені грампозитивними бактеріями, у тому числі чутливими або резистентними до метициліну, а також хворим з алергією до бета-лактамних антибіотиків

у дорослих та дітей:

інфекції шкіри та м’яких тканин;

інфекції верхніх та нижніх сечових шляхів з ускладненнями;

інфекції дихальних шляхів;

інфекції кісток і суглобів;

септицемія;

ендокардит;

перитоніт, пов'язаний із постійним перитонеальним діалізом в амбулаторних умовах.

За необхідності тейкопланін має застосовуватися в комбінації з іншими антибактеріальними засобами. Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Гіперчутливість до тейкопланіну або до будь-якої з допоміжних речовин.

Жодних спеціальних досліджень з вивчення взаємодій для цього лікарського засобу не проводилося.

Тейкопланін та розчини аміноглікозидів є несумісними і не повинні змішуватися при виконанні ін'єкції; проте вони сумісні в діалізній рідині і можуть застосовуватися при лікуванні пацієнтів з перитонітом, які перебувають на постійному перитонеальному діалізі.

Тейкопланін слід з обережністю застосовувати в поєднанні з або після інших лікарських засобів з відомою нефротоксичною та/або нейротоксичною/ототоксичною дією. До таких засобів відносяться, наприклад, аміноглікозиди, колістин, амфотерицин В, циклоспорин, цисплатин, фуросемід та етакринова кислота (див. розділ «Особливості застосування», «Нефротоксичність» та «Отоксичність»). Проте немає жодних доказів синергічної токсичної дії даних засобів у комбінації з тейкопланіном.

В ході клінічних досліджень тейкопланін застосовували у багатьох пацієнтів, які вже отримували різні лікарські засоби, включаючи інші антибіотики, гіпотензивні засоби, анестезуючі засоби, серцеві лікарські засоби та антидіабетичні засоби, при цьому небажаної взаємодії не спостерігалося.

Пацієнти дитячого віку

Дослідження з вивчення взаємодії проводилися лише у дорослих пацієнтів.

Реакції гіперчутливості

На фоні застосування тейкопланіну були зареєстровані серйозні, небезпечні для життя реакції гіперчутливості, іноді з летальними наслідками (наприклад, анафілактичний шок). Якщо виникла алергічна реакція на тейкопланін, слід негайно припинити терапію і розпочати надання належної невідкладної допомоги.

У пацієнтів з відомою гіперчутливістю до ванкоміцину тейкопланін слід застосовувати з обережністю, оскільки можуть виникати перехресні реакції гіперчутливості, в тому числі з летальним анафілактичним шоком.

Проте наявність в анамнезі псевдоалергічних реакцій, пов’язаних із застосуванням ванкоміцину, не є протипоказанням для застосування тейкопланіну.

Інфузійні реакції

У рідкісних випадках (навіть при першій дозі) спостерігалися псевдоалергічні реакції (комплекс симптомів, які включають свербіж, кропивницю, еритему, ангіоневротичний набряк, тахікардію, артеріальну гіпотензію та задишку). Припинення або уповільнення інфузії може призвести до зникнення цих реакцій. Інфузійні реакції можна обмежити, якщо добову дозу вводити не у вигляді болюсної ін'єкції, а шляхом інфузії протягом 30-хвилинного періоду.

Тяжкі бульозні реакції

Повідомлялося, що при застосуванні тейкопланіну виникали небезпечні для життя або навіть летальні реакції з боку шкіри, зокрема синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При виникненні симптомів або ознак ССД або ТЕН (наприклад, прогресуючого висипання на шкірі, часто з пухирями або ураженням слизової оболонки) застосування тейкопланіну слід негайно відмінити.

Спектр антибактеріальної активності

Тейкопланін має обмежений спектр антибактеріальної активності (грампозитивні бактерії). Він не підходить для застосування в якості єдиного засобу для лікування деяких видів інфекцій, якщо тільки збудник не є вже документально підтвердженим, і відомо, що він є чутливим до цього засобу, або існує висока впевненість у тому, що збудник(и), найбільш ймовірно, буде(уть) чутливі до терапії тейкопланіном.

Для раціонального застосування тейкопланіну слід враховувати бактеріальний спектр активності, профіль безпечності та придатність стандартної антибактеріальної терапії для лікування конкретного пацієнта. На підставі цього можна очікувати, що у більшості випадків тейкопланін буде застосовуватися для лікування важких інфекцій у пацієнтів, для яких стандартна антибактеріальна активність вважається неприйнятною.

Тейкопланін не слід вводити внутрішньошлуночково.

Тромбоцитопенія

Повідомлялося про випадки тромбоцитопенії при застосуванні тейкопланіну (див. Розділ «Побічні реакції»). Під час лікування рекомендується проводити періодичні гематологічні дослідження, включаючи загальний аналіз крові.

Нефротоксичність

Повідомлялося про випадки нефротоксичності та ниркової недостатності у пацієнтів, які отримували тейкопланін (див. розділ «Побічні реакції»). Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів з нирковою недостатністю пацієнтів, які отримують високу навантажувальну дозу тейкопланіну, та ті, хто отримує тейкопланін у поєднанні з або після застосування інших лікарських засобів з відомим нефротоксичним потенціалом (наприклад, аміноглікозиди, колістин, амфотерицин В, циклоспорин і цисплатин), слід ретельно контролювати і проводити слухові тести (див. “Ототоксичність” нижче).

Оскільки тейкопланін екскретується в основному через нирки, у пацієнтів з порушенням функції нирок дозу препарату необхідно відкоригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ототоксичність

При застосуванні тейкопланіну, як і інших глікопептидів, повідомлялося про випадки ототоксичності (глухота й відчуття шуму/дзвону у вухах) у пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»). Стан пацієнтів, у яких під час терапії тейкопланіном розвинулися ознаки та симптоми порушення слуху або розладів з боку внутрішнього вуха, слід ретельно оцінювати і контролювати, особливо при тривалому періоді терапії та у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які отримують тейкопланін у поєднанні з відомим нефротоксичним та/або нейротоксичним/ототоксичним потенціалом (наприклад, аміноглікозидами, колістином, амфотерицином В), а при погіршенні слуху необхідно оцінити користь від застосування тейкопланіну.

Особливі запобіжні заходи мають бути вжиті при застосуванні тейкопланіну у пацієнтів, яким потрібна одночасна терапія ототоксичними та/або нефротоксичними лікарськими засобами, для яких рекомендується регулярно виконувати загальний аналіз крові, а також тести на функцію печінки й нирок.

Суперінфекція

Застосування тейкопланіну, як і інших антибіотиків, особливо протягом тривалого періоду часу, може обумовити надмірний ріст нечутливих до препарату мікроорганізмів. Якщо на фоні терапії розвивається суперінфекція, слід вжити належні заходи.

Цей лікарський засіб містить натрій. Вміст натрію становить менше ніж 1 ммоль на одну дозу, тобто на практиці цей лікарський засіб вважається таким, що «не містить натрію».

Вагітність. Дослідження тейкопланіну на тваринах не виявили тератогенних ефектів, а клінічних даних недостатньо. Однак у зв’язку з високим терапевтичним ефектом препарату Глітейк його застосування можливе, якщо у період вагітності виникає необхідність в його прийомі за життєвими показаннями (незалежно від терміну вагітності). У цьому випадку слід перевірити слухову функцію новонародженого (отоакустична емісія), враховуючи можливість ототоксичного впливу тейкопланіну.

Годування груддю. Відсутні дані щодо проникнення тейкопланіну в грудне молоко, тому годування груддю під час лікування препаратом Глітейк не рекомендується.

Глітейк спричиняє незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Тейкопланін може викликати запаморочення і головний біль. Це може зменшувати здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами. Пацієнтам, у яких проявляються ці небажані ефекти, не слід керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Дозування

Доза і тривалість терапії мають бути скориговані в залежності від типу і важкості наявної інфекції та від клінічної відповіді пацієнта, а також від індивідуальних характеристик пацієнта, таких як вік і функція нирок.

Вимірювання концентрації препарату в сироватці крові

Необхідно контролювати остаточні концентрації тейкопланіну в сироватці крові в рівноважному стані після завершення періоду навантажувальної дози, для того щоб переконатися у досягненні мінімальної остаточної концентрації в сироватці крові:

Для більшості інфекцій, викликаних грампозитивними бактеріями, остаточні концентрації тейкопланіну становлять як мінімум 10 мг/л при вимірюванні за допомогою високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) або як мінімум 15 мг/л при вимірюванні методом флуоресцентного поляризаційного імуноаналізу (ФПІА). Для ендокардиту та інших важких інфекцій остаточні концентрації тейкопланіну становлять 15-30 мг/л при вимірюванні за допомогою ВЕРХ або 30-40 мг/л при вимірюванні методом ФПІА.

Під час підтримувальної терапії моніторинг остаточної концентрації тейкопланіну в сироватці крові може виконуватися щонайменше один раз на тиждень, щоб переконатися, що ця концентрація є стабільною.

Дози для дорослих пацієнтів та дітей віком від 12 років та пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок

¹ Визначення методом імуноферментної флуоресцентної поляризації (FPIA)

Тривалість терапії

Тривалість терапії визначають на основі клінічної відповіді. Для інфекційного ендокардиту належною тривалістю терапії звичайно вважається мінімум 21 день. Тривалість терапії не повинна перевищувати 4 місяці.

Комбінована терапія

Тейкопланін має обмежений спектр антибактеріальної активності (грампозитивні бактерії). Він не підходить для застосування в якості єдиного засобу для лікування деяких видів інфекцій, якщо тільки збудник не є вже документально підтвердженим, і відомо, що він є чутливим до цього засобу, або існує висока впевненість у тому, що збудник(и), найбільш ймовірно, буде(уть) чутливі до терапії тейкопланіном.

Пацієнти похилого віку

Коригування дози не потрібно, якщо пацієнт немає ниркової недостатності (див. нижче).

Дорослі пацієнти та пацієнти похилого віку з порушенням функції нирок

До четвертого дня терапії корекція дози не потрібна, і протягом цього періоду доза має бути такою, щоб остаточна концентрація засобу в сироватці крові підтримувалася на рівні не менше ніж 10 мг/л.

Після четвертого дня терапії:

При легкій і помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв): підтримувальна доза має бути зменшена наполовину – шляхом введення дози один раз на два дні або шляхом введення половини цієї дози один раз на день. При важкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше ніж 30 мл/хв) та у пацієнтів на гемодіалізі: доза має становити одну третину від звичайної дози, для цього вводять початкову стандартну дозу один раз на три дні або вводять одну третину цієї дози один раз на день.

Тейкопланін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу.

Пацієнти на постійному перитонеальному діалізі в амбулаторних умовах

Після однократної внутрішньовенної навантажувальної дози 6 мг/кг маси тіла вводять дозу 20 мг/л в пакет з розчином для діалізу на першому тижні; 20 мг/л у різних пакетах на другому тижні, а потім 20 мг/л у нічний пакет на третьому тижні.

Пацієнти дитячого віку

Препарат застосовується у дітей починаючи з віку від 2 місяців

Рекомендації щодо дозування для дітей віком від 2 місяців до 12 років:

Навантажувальна доза: доза 10 мг/кг маси тіла, що вводиться внутрішньовенно кожні 12 годин, загальною кількістю 3 введення.

Підтримувальна доза: доза 6-10 мг/кг маси тіла, що вводиться внутрішньовенно один раз на добу.

Рекомендації щодо дозування для дітей віком старше 12 років є такими ж, як у дорослих.

Вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Внутрішньовенне введення здійснювати протягом 3-5 хвилин або шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин.

Спосіб приготування розчину: весь розчинник повільно ввести у флакон, після чого обережно покачати між долонями, поки порошок повністю не розчиниться. Уникати утворення бульбашок. При виникненні піни залишити флакон у вертикальному положенні до повного її зникнення. приблизно 15 хвилин. Отриманий таким чином готовий ізотонічний (рН 7,5) розчин може зберігатися не більше 48 годин при кімнатній температурі та 7 діб при 4 °C.

Готовий розчин можна вводити ін’єкційно або розводити:

- 0,9 % розчином натрію хлориду;

- розчином на основі лактату натрію (Рінгер-лактату, Гартмана). Після розведення у таких розчинах препарат можна зберігати не більше 24 годин при температурі не вище 25 °C або 7 діб при 4 °C;

- 5 % розчином глюкози;

- 0,18 % розчином натрію хлориду та 4 % глюкози (приготовлений таким чином розчин може зберігатися протягом 24 годин при температурі не вище 25 °C);

- розчином для перитонеального діалізу – 1,36 % або 3,86 % глюкози (приготовлений таким чином розчин може зберігатися протягом 28 днів при 4 °C).

Тейкопланін зберігає свою стабільність протягом 48 годин при 37 °C у складі розчинів для перитонеального діалізу, які містять інсулін або гепарин.

Діти.

Препарат застосовується у дітей віком від 2 місяців.

Повідомлялося про випадки помилкового введення занадто високих доз препарату пацієнтам дитячого віку. В одному випадку спостерігалося збудження у новонародженої дитини віком 29 днів, якій було введено дозу 400 мг препарату внутрішньовенно (95 мг/кг).

Лікування передозування має бути симптоматичним.

Тейкопланін не виводиться з організму шляхом гемодіалізу і лише повільно виводиться з організму при перитонеальному діалізі.

У таблиці нижче перелічені всі небажані реакції, які виникали з частотою більше ніж для плацебо і більше ніж у одного пацієнта, з використанням наступних категорій:

Дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до

У кожній частотній групі побічні реакції перелічені в порядку зменшення їхньої серйозності.

Опис окремих побічних реакцій

* На підставі даних літератури, ймовірність виникнення нефротоксичності у пацієнтів, які отримували режим з низькою навантажувальною дозою в середньому 6 мг /кг двічі на день, з подальшою підтримуючою дозою в середньому 6 мг/кг один раз щодня становить близько 2%.

В обсерваційному післяреєстраційному дослідженні з безпеки, в якому взяли участь 300 пацієнтів вік яких в середньому склав 63 роки (лікувались від інфекції кісток та суглобів, ендокардиту чи інших важких інфекцій), які отримували високі навантажувальні дози 12 мг/кг двічі на день (в середньому 5 навантажувальних доз) з подальшою підтримуючою дозою 12 мг/кг один раз на день, частота підтвердженої нефротоксичності становила 11,0% (95% ДІ = [7,4%; 15,5%]) протягом перших 10 днів. Ймовірність виникнення нефротоксичності від початку лікування до 60 днів після застосування останньої дози становив 20,6% (95% ДІ = [16,0%; 25,8%]). У пацієнтів, які отримували більше 5 високих навантажувальних доз 12 мг/кг двічі на день, а потім підтримуючу дозу 12 мг/кг 1 раз на день, спостерігається сумарний коєфіцієнт нефротоксичності від початку лікування до 60 днів після останнього прийому 27% (95% ДІ = [20,7%; 35,3%]) (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після затвердження лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для даного лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції у Державний експертний центр МОЗ України.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Тейкопланін й аміноглікозиди несумісні при безпосередньому змішуванні, тому не дозволяється змішувати їх перед ін'єкцією.

Якщо тейкопланін застосовується в комбінації з іншими антибіотиками, кожен препарат необхідно вводити окремо.

Цей лікарський засіб не можна змішувати з жодними іншими препаратами, окрім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Ліофілізат для розчину для ін’єкцій по 400 мг у флаконах №1 у комплекті з розчинником по 3,2 мл води для ін’єкцій в ампулах №1, в контурній чарунковій упаковці, в пачці.

За рецептом.

ПАТ «Київмедпрепарат».

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.