Хумодар

Склад

діюча речовина: 1 мл нейтрального розчину містить 100 МО інсуліну людини рекомбінантного;

Допоміжні речовини: м крезол, кислота соляна, натрію гідроксид, натрію дигідрофосфат дигідрат, натрію хлорид, гліцерин, вода для ін'єкцій.

Форма випуску

Розчин для ін'єкцій (розчин для ін'єкцій (100 МО / мл) по 3 мл в картриджах № 3, № 5 або 5 мл, № 1, № 5, по 10 мл, № 1).

Основні фізико-хімічні властивості

Прозорий нейтральний розчин.

Фармакодинаміка

Препарат відноситься до інсулінів короткої дії. Забезпечує швидке і значне зниження рівня глюкози в крові, посилює її засвоєння тканинами. Активна діюча речовина препарату - нейтральний розчин інсуліну.

Фармакокінетика

Хумодар Р 100 Р забезпечує швидке і значне зниження вмісту цукру в крові, ефект настає вже через 30 хвилин і досягає максимального рівня через 1-2 години після підшкірного введення препарату. Залежно від дозування ефект триває протягом 5-7 годин. Хумодар Р 100 Р може застосовуватися в комплексі з іншими гіпоглікемічними засобами, зокрема з інсулінами тривалої дії (Хумодар Б 100 Р, Хумодар К25 100Р).

Цукровий діабет.

Важка гіперчутливість негайного типу до інсуліну. Алергія до компонентів препарату. Гіпоглікемія.

Перед першим застосуванням препарату необхідно проконтролювати чутливість до препарату шляхом внутрішньошкірного тесту.

Доза і час ін'єкції встановлюються лікарем в індивідуальному порядку в залежності від дієти, рівня цукру в крові, потреби хворого. При підборі дози Хумодар Р 100 Р для дорослих добова потреба в інсуліні становить від 0,5 до 1 МО / кг маси тіла.

Хумодар Р 100 Р вводиться підшкірно декілька разів на день за 15-20 хвилин до прийому їжі. Місце ін'єкції слід змінювати після кожної ін'єкції. Хумодар Р 100 Р може вводитися у вигляді внутрішньовенної ін'єкції або інфузії.

Картриджі. Перед використанням шприц-ручки слід помити руки та продезінфікувати гумову мембрану картриджа.

Картридж призначений для використання тільки в шприц-ручках. При установці картриджа в шприц-ручку необхідно слідувати вказівкам інструкції виробника шприц-ручки.

У разі, якщо в картриджі присутні повітряні бульбашки, тримати шприц-ручку з голкою вістрям вгору і, постукуючи по стінці картриджа, вигнати бульбашки на поверхню. Продовжуючи тримати шприц-ручку у вертикальному положенні, випустити через голку 2 одиниці інсуліну. Повторювати процедуру, поки повітря не вийде з картриджа і на кінці голки не з'явиться крапля препарату. Допускається наявність дуже дрібних бульбашок повітря, проте велика кількість бульбашок може вплинути на точність дози інсуліну при введенні.

Перед введенням інсуліну ретельно протерти шкіру в місці ін'єкції. Ввести голку на потрібну глибину в підшкірний шар. Стежити за тим, щоб не потрапити в вену. НЕ масажувати місце ін'єкції.

Відразу ж після ін'єкції зняти голку зі шприц-ручки. Це забезпечить стерильність і попередить витікання інсуліну.

Кожен раз при наступних ін'єкціях процес перемішування повинен слід повторити, не виймаючи картридж зі шприц-ручки. Перед кожною ін'єкцією стежити за тим, щоб на кінці голки була присутня крапля. У разі, якщо препарат у картриджі майже закінчився і ведучий край плунжера знаходиться на кольоровій лінії чи вже за нею - не використовувати його.

Перед ін'єкцією завжди перевірити маркування картриджа, щоб переконатися, що назва і призначення інсуліну, який Ви використовуєте, відповідають призначеному Вам лікарем.

Флакони. Перед першим відбором інсуліну з флакона слід видалити пластмасову кришку, яка свідчить про те, що препаратом користувалися. Відповідно до обраної дози набрати у шприц повітря та ввести в інсуліновий флакон (не в рідину). Перевернути інсуліновий флакон разом зі шприцом та набрати відповідну кількість суспензії інсуліну. Видалити бульбашки повітря зі шприца. Місце ін'єкції продезінфікувати, сформувати складку шкіри та ввести голку під шкіру. Потім повільно ввести інсулін. Після ін'єкції обережно витягти голку зі шкіри, місце ін'єкції притиснути ватним тампоном та декілька секунд потримати.

Препарат повинен завжди залишатися прозорим та безбарвним.

Перехід з інших препаратів інсуліну може проводитися тільки під контролем лікаря. Призначень лікаря (добове дозування інсуліну, дієта та фізична активність) хворий повинен дотримуватись ретельно.

До передозування можуть призвести: абсолютне передозування інсуліну, зміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, пронос, фізичне навантаження, захворювання, які призводять до зниження потреби в інсуліні (хвороби нирок та печінки, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитоподібної залози), зміна місця ін'єкції ( наприклад, шкіра живота, передпліччя, стегна), а також взаємодія інсуліну з іншими засобами, які призводять до різкого зниження рівня цукру в крові. Якщо хворий, що страждає на діабет, помічає в себе ознаки гіпоглікемії, він може самостійно уникнути цього стану шляхом прийому глюкози або цукру (краще у вигляді розчину) або їжі, яка містить велику кількість цукру чи вуглеводів. З цією метою слід постійно мати при собі не менше 20 г глюкози (виноградного цукру). Якщо зниження рівня цукру не може бути негайно усунуте, необхідно терміново викликати лікаря. Особливо небезпечно це для хворих, що мають порушення мозкового кровообігу, і хворих, у яких, крім діабету, також виражена коронарна хвороба серця.

При більш важких станах, обумовлених зниженням рівня цукру в крові, потрібне внутрішньовенне введення глюкози, яке здійснюється лікарем, або ін'єкція глюкагону. Якщо хворий після цього знову здатний до самостійної активності, йому слід поїсти.

Порушення обміну речовин, метаболізму.

У разі введення надто високої дози інсуліну чи пропуску прийому їжі, а також при надмірному фізичному навантаженні, при вживанні алкоголю може розвинутися гіпоглікемічна реакція. Гіпоглікемія характеризується зниженням рівня цукру нижче 50 або 40 мг/дл. Симптоми гіпоглікемії можуть виражатися такими явищами як холодний піт, блідість шкіри, нервозність або тремор, відчуття неспокою, дратівливість, підвищена стомлюваність або слабкість, втрата орієнтації, утруднення в концентрації уваги, сонливість, підвищене почуття голоду, тимчасові порушення зору, рефракції очей, головний біль , прискорене серцебиття. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості та навіть до загрози життю. Неправильне дозування або припинення лікування (особливо це стосується хворих на інсулінозалежний діабет) може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу. Симптоми гіперглікемії можуть включати в себе почуття спраги, часте сечовипускання, нудота, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, а також запах ацетону при диханні. Дуже рідко в перші тижні інсулінотерапії можливе набрякання ніг, так звані інсулінові набряки, пов'язані з затримкою рідини в організмі, самостійно зникають.

З боку імунної системи.

У рідкісних випадках прийом інсуліну призводить до розвитку алергії, яка може проявлятися місцевою реакцією у вигляді почервоніння, набряку або свербежу в зоні введення. Дуже рідко можуть мати місце генералізовані алергічні реакції, які проявляються ерозійним ураженням слизових оболонок, нудотою, ознобом. Важкими проявами алергічної реакції на інсулін є анафілактичний шок з розладами серцевої діяльності та дихання, ангіоневротичний набряк. Генералізовані реакції гіперчутливості є потенційно небезпечними для життя. Рідко у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет багато років і приймають різні види інсуліну, може спостерігатися інсулінорезистентність (при добовій дозі інсуліну 60 ОД і більше).

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

На початку лікування інсуліном можуть виникнути зміни вигляду шкіри в місці ін'єкції короткочасні накопичення рідини в тканинах (транзиторний набряк), легке почервоніння шкіри, які зникають самі по собі під час подальшого лікування. У разі розвитку значної еритеми, яка супроводжується свербінням і появою пухирів, що швидко поширюються за межі зони ін'єкції, а також інших тяжких реакцій чутливості до компонентів препарату слід повідомити про це лікаря, оскільки в деяких випадках такі реакції можуть загрожувати життю. Лікар вирішує, захід слід вжити. У місці ін'єкції зрідка може виникнути атрофія або гіпертрофія жирової тканини (ліподистрофія). Постійна зміна місця ін'єкції дозволяє зменшити ці явища або зовсім їх уникнути під час подальшого лікування.

неврологічні розлади

Зрідка може виникати оборотна периферична нейропатія.

Якщо ви помітили у себе будь-які побічні реакції, будь ласка, зверніться до лікаря!

Застосування в період вагітності та годування груддю

Інсулін не проникає через плацентарний бар'єр, тому немає обмежень лікування діабету під час вагітності. Потреба в інсуліні звичайно знижується у I триместрі вагітності та істотно зростає у другому та третьому триместрах. Безпосередньо після пологів потреба в інсуліні різко знижується, що підвищує можливість виникнення гіпоглікемії. Але потім потреба в інсуліні швидко повертається до початкового рівня. Під час годування немовляти може виникнути потреба в корекції дози інсуліну або дієти.

Діти

Немає достатнього досвіду застосування препарату у дітей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Слід враховувати ймовірність розвитку гіпоглікемії при певних обставинах, яка може негативно вплинути на здатність керувати автомобілем або працювати зі складною технікою.

Додаткове призначення будь-яких інших лікарських засобів може посилити або послабити дію інсуліну на рівень цукру в крові. Тому їх застосування можливе лише в разі погодження з лікарем.

Посилення дії інсуліну можливо у разі одночасного призначення інгібіторів МАО, неселективних β-адреноблокаторів, сульфаніламідів, анаболічних стероїдів, тетрациклінів, клофибрата, циклофосфаміду, фенфлурамина, препаратів, що містять етанол.

Ослаблення дії інсуліну можливо при одночасному призначенні з хлорпротиксеном, діазоксидом, гормональними засобами для запобігання вагітності, сечогінними засобами (салуретиками), гепарином, ізоніазидом, кортикостероїдами, літію карбонатом, нікотиновою кислотою, фенолфталеїном, похідними фенотіазину, фенітоїном, гормонами щитоподібної залози, симпатоміметиками, а також трициклічними антидепресантами.

У хворих, які одночасно отримують інсулін і клонідин, резерпін або саліцилати, можуть виникнути як послаблення, так і посилення дії інсуліну.

Вживання алкоголю може призвести до небезпечного зниження рівня цукру в крові.

Зберігати в недоступному для дітей місці!

Зберігати при температурі від 2 °C до 8 °C. Не допускати заморожування, уникати прямого контакту картриджа / флакона з морозильним відділенням або накопичувачем холоду.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Картридж, який використовується, можна зберігати до 3 тижнів при кімнатній температурі за умови захисту від прямого впливу тепла і світла.

Флакон з інсуліном, який використовується, можна зберігати протягом 6 тижнів при кімнатній температурі (не вище 25 °C) за умови захисту від прямого впливу тепла і світла.

Термін придатності - 2 роки.