Індапамід-Тева SR таблетки вкриті плівковою оболонкою пролонгованої дії по 1,5 мг 3 блістера по 10 шт

Фармакодинаміка. механізм дії. индапамид - сульфонамідний діуретик з індоловой кільцем, який фармакологічно споріднений з тiазидними діуретиками та призначається для лікування аг. индапамид діє на рівні нирок і судин.

Індапамід пригнічує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію і хлоридів з сечею і в меншій мірі - калію і магнію, таким чином збільшуючи діурез.

Фармакодинамічні ефекти. Клінічні дослідження II-III фази монотерапії индапамида продемонстрували, що антигіпертензивний ефект індапаміду триває 24 год. Діуретичний ефект індапаміду помірний. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана з поліпшенням еластичності артерій і зменшенням резистентності артеріол і ОПСС. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів і тіазидоподібних діуретиків не збільшується, тоді як кількість небажаних явищ зростає. Якщо лікування недостатньо ефективно, підвищувати дозу не рекомендується.

Як було показано в дослідженнях різної тривалості (короткострокових, середньострокових і тривалих) за участю пацієнтів з АГ, індапамід:

• не впливає на метаболізм ліпідів (ТГ, ХС / ЛПНЩ і ХС / ЛПВЩ);
• не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у хворих на цукровий діабет і артеріальну гіпертензію.

Індапамід діє на рівні судинної стінки шляхом:

• зменшення скоротливої здатності гладких м'язів судин, яке пов'язане зі змінами трансмембранного обміну іонів (головним чином кальцію);
• стимуляції синтезу простагландинів PGE ₂ і простацикліну PGI ₂ (вазоділататора і інгібітору агрегації тромбоцитів).

Фармакокінетика. Діюча речовина - 1,5 мг індапаміду міститься в таблетці пролонгованої дії, створеної на основі матриксу. Розподіл индапамида в системі матриксу забезпечує рівномірне вивільнення з таблетки.

Абсорбція. Вивільнена фракція индапамида швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Прийом їжі дещо підвищує швидкість абсорбції, але не впливає на кількість абсорбованого препарату.

C _max в плазмі крові після прийому одноразової дози досягається приблизно через 12 год, подальше застосування препарату зменшує коливання рівня индапамида в плазмі крові в міждозового інтервалі. Існують інтраіндивідуальний коливання.

Розподіл. Зв'язування з протеїнами плазми крові - 79%. T _½ становить 14-24 год (в середньому 18 год). Рівень стабільної концентрації досягається через 7 днів. Регулярне застосування не викликає кумуляції.

Виведення. Індапамід виводиться з сечею (70% дози) і калом (22%) у вигляді неактивних метаболітів.

Пацієнти високого ризику. Фармакокінетичніпараметри не змінюються у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю.

Есенціальна гіпертензія у дорослих.

Спосіб застосування. для перорального застосування.

Дозування. 1 таблетка на добу, бажано вранці. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи водою.

Застосування більш високих доз препарату не призводить до посилення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект збільшується.

Особливі групи пацієнтів

Ниркова недостатність (див. Особливості застосування та протипоказання). У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане. Тіазидні та споріднені діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення незначні.

Похилий вік (див. Особливості застосування). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну в плазмі крові повинен відповідати віку, масі тіла та підлозі. Пацієнтам похилого віку Индапамид-Тева SR можна призначати, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення незначні.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. Особливості застосування та протипоказання). У разі тяжкого порушення функції печінки лікування протипоказано.

Підвищена чутливість до індапаміду, інших сульфонамідів або будь-яким іншим компонентам препарату; тяжка ниркова недостатність; печінкова енцефалопатія або тяжке порушення функції печінки; гіпокаліємія.

Найчастіше повідомляли про виникнення наступних побічних реакцій: реакції гіперчутливості, в основному дерматологічних, у пацієнтів, схильних до розвитку алергічних та астматичних реакцій, і макулопапулезной висипу.

Під час клінічних досліджень гіпокаліємія (рівень калію в плазмі крові 3,4 ммоль / л) відзначалася у 10% пацієнтів, у 4% випадків рівень калію знизився до 3,2 ммоль / л через 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії середнє зниження рівня калію в плазмі крові становило 0,23 ммоль / л.

Більшість побічних ефектів, як клінічних, так і з боку лабораторних показників, залежать від дози.

Під час лікування індапамідом відзначалися такі побічні явища, такі з такою частотою виникнення: дуже часто (≥1 / 10), часто (від ≥1 / 100 до 1/10), нечасто (від ≥1 / 1000 до 1/100) , рідко (≥1 / 10 000), дуже рідко (1/10 000), частота невідома (не може бути визначена згідно з наявною інформацією).

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: рідко - запаморочення, стомлюваність, головний біль, парестезії; частота невідома - непритомність.

З боку органу зору: частота невідома - міопія, нечіткість зору, порушення зору.

З боку серця: дуже рідко - аритмія; частота невідома - пароксизмальна шлуночкова тахікардія піруетна (torsades de pointes), яка може привести до летального результату (див. Особливості застосування, Взаємодія).

З боку судинної системи: дуже рідко - артеріальна гіпотензія.

З боку травної системи: нечасто - блювання; рідко - нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко - панкреатит.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: дуже рідко - ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко - порушення функції печінки; частота невідома - при печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. Особливості застосування, протипоказання), гепатит.

З боку шкіри та її дериватів. Реакції гіперчутливості, в основному з боку шкіри, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій: часто - макулопапульозний висип; нечасто - пурпура; дуже рідко - ангіоневротичний набряк та / або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона; частота невідома - можливе загострення наявної гострої системного червоного вовчака. Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості (див. Особливості застосування).

З боку метаболізму та обміну речовин: дуже рідко - гіперкальціємія; частота невідома - зниження рівня калію з виникненням гіпокаліємії, зокрема серйозною, у певних категорій пацієнтів високого ризику (див. Особливості застосування); гіпонатріємія з гіповолемією можуть призводити до дегідратації і ортостатичноїгіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі).

Дослідження: частота невідома - подовження інтервалу Q-T на ЕКГ (див. Особливості застосування, Взаємодія); підвищення рівня сечової кислоти та глюкози в плазмі крові під час лікування діуретиками, раціональність призначення яких повинна бути ретельно зважена перед призначенням пацієнтам з подагрою або на цукровий діабет; підвищення рівня печінкових ферментів.

Пацієнти з порушенням функції печінки. у пацієнтів з порушенням функції печінки застосування тіазидів може викликати печінкову енцефалопатію, особливо при порушенні електролітного балансу. в цьому випадку слід негайно припинити застосування діуретиків.

Фоточутливість. Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості у пацієнтів, що приймали тіазидні та споріднені діуретики (див. Побічна дія). При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендується припинити. У разі необхідності повторного призначення діуретиків, слід захистити вразливі ділянки від дії сонця або джерел штучного ультрафіолету.

Допоміжні речовини. Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа.

Водно-електролітного баланс

Рівень натрію в плазмі крові. Перед початком лікування необхідно провести контроль рівня натрію в плазмі крові та в подальшому, під час лікування, регулярно його контролювати. Зниження рівня натрію в плазмі крові спочатку може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний його моніторинг. Моніторинг рівня натрію слід проводити частіше у пацієнтів літнього віку і у пацієнтів з цирозом печінки. Будь-діуретик може викликати гіпонатріємію, іноді з серйозними наслідками.

Гипонатриемия з гіповолемією можуть призводити до дегідратації і ортостатичноїгіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі).

Рівень калію в плазмі крові. Зниження рівня калію в плазмі крові з виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Імовірність розвитку гіпокаліємії (3,4 ммоль / л) необхідно попереджати у певних категорій пацієнтів високого ризику, таких як пацієнти літнього віку, хворі з недостатнім харчуванням і / або приймають багато лікарських засобів, пацієнти з цирозом печінки, особливо з набряками або асцитом, пацієнти з ІХС та серцевою недостатністю. У таких випадках гіпокаліємія призводить до підвищення кардіотоксичності серцевихглікозидів і ризику розвитку аритмій.

До групи ризику також входять пацієнти з подовженим Q-T-інтервалом вродженого або ятрогенного ґенезу. У таких пацієнтів гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes), яка може завершитися летальним результатом.

Регулярний моніторинг рівня калію в крові необхідний у всіх випадках, зазначених вище. Перший аналіз слід провести протягом 1-го тижня лікування. У разі визначення гіпокаліємії слід провести її корекцію.

Рівень кальцію в плазмі крові. Тіазидні та споріднені діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею і приводити до незначного та тимчасового підвищення його рівня в плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. У цьому випадку лікування слід припинити та провести дослідження функції паращитовидних залоз.

Рівень глюкози в крові. Необхідний моніторинг рівня глюкози в крові у хворих на цукровий діабет, особливо при наявності гіпокаліємії.

Сечова кислота. У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кислоти може спостерігатися тенденція до збільшення кількості нападів подагри.

Функція нирок і діуретики. Тіазидні та споріднені діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення незначні (креатинін плазми крові 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л у дорослих). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну в плазмі крові повинен відповідати віку, масі тіла та підлозі. Гіповолемія, пов'язана з втратою води та натрію, через застосування діуретиків на початку лікування призводить до зниження клубочкової фільтрації. Це може призводити до підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові. Така транзиторная функціональна ниркова недостатність не має наслідків у осіб з нормальною функцією нирок, але може погіршити існуючу ниркову недостатність.

У спортсменів індапамід може викликати позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Вагітність. Дані про застосування індапаміду у вагітних відсутні або обмежені (менш 300 випадків). Наслідком тривалого застосування тіазиднихдіуретиків під час III триместру вагітності може бути зменшення ОЦК у вагітної і матково-плацентарного кровонаповнення, що може привести до фетоплацентарної ішемії і затримці розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого токсичного впливу на репродуктивність. В якості профілактичного заходу слід уникати застосування індапаміду при вагітності.

Годування грудьми. Даних про проникнення індапаміду / метаболітів у грудне молоко недостатньо. Можуть виникнути гіперчутливість до похідних сульфонамідів і гіпокаліємія. Ризик для новонароджених / немовлят виключати не можна. Індапамід відноситься до споріднені діуретики, застосування яких під час годування грудьми пов'язують зі зменшенням або навіть пригніченням лактації. Індапамід протипоказаний в період годування груддю.

Фертильність. У дослідженнях репродуктивної токсичності показано відсутність впливу на фертильність самців і самок щурів. Впливу на фертильність людини не очікується.

Діти. Безпека і ефективність застосування препарату Индапамид-Тева SR у дітей не встановлені. Дані відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Індапамід не впливає на пильність. Але в разі виникнення небажаних реакцій (див. Побічна дія), в тому числі симптомів, пов'язаних зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або в разі застосування в комбінації з іншим антигіпертензивним засобом, здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами може бути порушена.

нерекомендовані комбінації

Літій: може спостерігатися підвищення рівня літію в плазмі крові внаслідок зменшення виведення літію (як і при дієті без солі). Якщо потрібно призначення діуретика, необхідно проводити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові та адаптувати його дозу.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

Препарати, які можуть викликати пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу пірует:

• антиаритмічні препарати класу Ia (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
• антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
• деякі антипсихотичні препарати: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутирофенони (дроперидол, галоперидол);
• інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин в / в, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін в / в.

При застосуванні індапаміду з вищезазначеними лікарськими засобами підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes - пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (гіпокаліємія є фактором ризику).

Перед призначенням такої комбінації перевіряють рівень калію і в разі необхідності - коригують його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти в плазмі крові та ЕКГ. При наявності гіпокаліємії слід призначати препарати, які не призводять до виникнення torsade de pointes.

НПЗП (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, високі дози саліцилатів (≥3 г/добу): можуть зменшувати гіпотензивну дію індапаміду. У пацієнтів із зневодненням підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс і перевірити функцію нирок.

Інгібітори АПФ: можливо виникнення раптової артеріальної гіпотензії та / або гострої ниркової недостатності у пацієнтів з гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).

АГ. У пацієнтів з АГ, у яких попереднє застосування діуретика призвело до гіпонатріємії, необхідно за 3 доби до початку лікування інгібіторами АПФ припинити застосування діуретиків та потім, в разі необхідності, відновити терапію діуретиком або починати призначення інгібітору АПФ з низької початкової дози з подальшим поступовим її підвищенням .

У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю слід починати застосування інгібітору АПФ з мінімальної дози та, можливо, після зниження дози супутнього діуретика. У всіх випадках необхідний ретельний моніторинг функції нирок (рівень креатиніну в плазмі крові) протягом перших тижнів лікування інгібіторами АПФ.

Препарати, одночасне призначення з якими може спричинити гіпокаліємію: глюко- і мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин B (в / в), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику. Підвищується ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект). Слід контролювати та при необхідності проводити корекцію рівня калію в плазмі крові, особливу увагу слід приділяти одночасної терапії з серцевими глікозидами. Рекомендується призначати проносні препарати, що не стимулюють перистальтику.

Серцеві глікозиди: наявність гіпокаліємії підсилює кардиотоксичность серцевихглікозидів. Слід проводити моніторинг рівня калію в плазмі крові, ЕКГ-контроль та при необхідності коригувати терапію.

Баклофен: посилює гіпотензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс і контролювати функцію нирок.

Комбінації, що потребують уваги

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен): така комбінація не виключає можливості виникнення гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю). Слід проводити моніторинг рівня калію в плазмі крові та ЕКГ-контроль та при необхідності коригувати терапію.

Метформін: підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків і особливо петльових діуретиків. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну в крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастних кошти: при виникненні дегідратації, викликаної діуретиками, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних препаратів.

Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики: підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

Солі кальцію: можливо виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію з сечею.

Циклоспорин, такролімус: ризик підвищення креатиніну в плазмі крові без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть якщо немає дефіциту води та натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії): зменшення гіпотензивної дії індапаміду через затримку води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів.

Індапамід не проявляє токсичність в дозі 40 мг, тобто в дозі, що перевищує терапевтичну в 27 разів.

Симптоми передозування перш за все проявляються водно-електролітними порушеннями (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можливі: нудота, блювота, артеріальна гіпотензія, судоми, сонливість, запаморочення (вертиго), сплутаність свідомості, поліурія або олігурія аж до анурії (внаслідок гіповолемії).

Лікування. Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка і / або призначення активованого вугілля з наступним відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.

При температурі не вище 30 °C.

діюча речовина: індапамід;

1 таблетка містить індапаміду 1,5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гліцерин, титану діоксид (Е 171).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою.

Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Нетіазидні діуретики з помірно вираженою активністю. Індапамід. Код АТХ С03В А11.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Індапамiд – сульфонамiдний діуретик з індоловим кільцем, що фармакологiчно споріднений із тiазидними діуретиками та призначається для лікування артеріальної гіпертензії. Індапамід діє на рівні нирок і судин.

Індапамiд інгібує реабсорбцію натрію у кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів у сечу і меншою мірою – калію та магнію, підвищуючи таким чином діурез.

Фармакодинамічні ефекти

Клінічні дослідження II-III фази із застосуванням індапаміду у монотерапії продемонстрували, що антигіпертензивний ефект індапаміду триває протягом 24 годин. Діуретичний ефект був помірним. Антигіпертензивна дія індапаміду пов’язана з покращенням еластичності артерій та зменшенням резистентності артеріол і загального периферичного опору судин.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не збільшується, тоді як кількість небажаних явищ зростає. Якщо лікування є недостатньо ефективним, підвищувати дозу не рекомендується.

Як було показано у дослідженнях різної тривалості (короткої, середньої та довгої) з участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією, індапамід:

· не впливає на метаболізм лiпiдiв (тригліцериди, холестерин ліпопротеїдів низької щільності та холестерин ліпопротеїдів високої щільності),

· не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у хворих на цукровий діабет та з артеріальною гіпертензією.

Індапамід діє на рівні судин шляхом:

· зменшення скоротливої здатності гладеньких м'язів судин, що пов'язано зі змінами трансмембранного обміну іонів (головним чином кальцію);

· стимуляції синтезу простагландину PGE2 та простацикліну PGI2 (вазодилататор та інгібітор агрегації тромбоцитів).

Фармакокінетика

Діюча речовина – 1,5 мг індапаміду міститься у таблетці пролонгованої дії, створеної на основі матриксу. Розподілення індапаміду в системі матриксу забезпечує його рівномірне вивільнення з таблетки.

Абсорбція

Вивільнена фракція індапаміду швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Прийом їжі дещо підвищує швидкість абсорбції, але не впливає на кількість препарату, що всмокталася.

Максимальна концентрація у плазмі крові після прийому одноразової дози досягається приблизно через 12 годин, подальше застосування препарату зменшує коливання рівня індапаміду у плазмі крові у міждозовому інтервалі. Існують інтраіндивідуальні коливання.

Розподіл

Зв'язування з протеїнами плазми крові – 79%.

Перiод напiввиведення становить вiд 14 до 24 годин (у середньому 18 годин).

Рівень стабільної концентрації досягається через 7 днів. Регулярне застосування не спричиняє кумуляції.

Виведення

Індапамід виводиться із сечею (70% від дози) та фекаліями (22%) у вигляді неактивних метаболітів.

Пацієнти високого ризику

У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються.

Есенціальна гіпертензія у дорослих.

– Підвищена чутливість до індапаміду, інших сульфонамідів або до будь-яких допоміжних речовин;

– тяжка ниркова недостатнiсть;

– печінкова енцефалопатія або тяжке порушення функції печiнки;

– гіпокаліємія.

Нерекомендовані комбінації

Літій. Можливе підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування, як і при безсольовій дієті (зниження екскреції літію з сечею). Якщо потрібне призначення діуретика, необхідно провести ретельний моніторинг рівня літію у плазмі крові та адаптувати дозу літію.

Діуретики. Не рекомендується сумісне застосування індапаміду з діуретиками, які можуть спричиняти гіпокаліємію (буметанід, фуросемід, піретанід, тіазиди та ксипамід).

Комбінації, що потребують обережності

Препарати, що можуть спричинити виникнення пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует»:

· антиаритмічні препарати класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

· антиаритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

· деякі антипсихотичні препарати:

– фенотіазини (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин);

– бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд);

– бутирофенони (дроперидол, галоперидол);

· інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний.

При застосуванні індапаміду з вищезазначеними лікарськими засобами підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes – пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (гіпокаліємія є фактором ризику).

Перед призначенням такої комбінації слід перевірити рівень калію та, у разі необхідності, відкоригувати його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ. При наявності гіпокаліємії рекомендовано призначати препарати, що не спричиняють виникнення torsades de pointes.

Нестероїдні протизапальні препарати (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази 2, великі дози саліцилатів (≥3 г/добу):

· можуть зменшувати антигіпертензивний ефект індапаміду;

· у зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.

Інгібітори АПФ. Можливе виникнення раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим рівнем натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).

Артеріальна гіпертензія. Якщо попереднє застосування діуретика спричиняло зниження рівня натрію, необхідно за 3 доби до початку лікування інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) припинити прийом діуретика та потім при необхідності відновити терапію гіпокаліємічним діуретиком або розпочати прийом інгібітору АПФ з низької початкової дози із наступним поступовим її підвищенням.

При застійній серцевій недостатності застосування інгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, та, можливо, після зниження дози попередньо призначеного діуретика, що виводить калій.

У будь-якому випадку необхідно проводити контроль функції нирок (креатиніну плазми) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Препарати, що можуть спричинити виникнення гіпокаліємії: глюко- та мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику, підвищують ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект). Слід контролювати та при необхідності проводити корекцію калію у плазмі крові, особливу увагу слід приділяти одночасній терапії із серцевими глікозидами. Рекомендується призначати проносні препарати, що не стимулюють перистальтику.

Серцеві глікозиди. Наявність гіпокаліємії сприяє кардіотоксичності серцевих глікозидів. Слід проводити моніторинг калію у плазмі крові, ЕКГ-контроль та при необхідності коригувати лікування.

Баклофен. Посилює антигіпертензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс пацієнта та контролювати функцію нирок.

Комбінації, що потребують уваги

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен). Якщо існує доцільність призначення такої комбінації деяким пацієнтам, не виключається можливість виникнення гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет або із нирковою недостатністю). Слід проводити моніторинг калію у плазмі крові, ЕКГ-контроль та при необхідності коригувати терапію.

Метформін. Підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби. У разі дегідратації, спричиненої прийомом діуретиків, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики. Посилення антигіпертензивного ефекту та ризику розвитку ортостатичної гіпотензії за рахунок адитивного ефекту.

Солі кальцію. Можливе виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію через нирки.

Циклоспорин, такролімус. Ризик підвищення креатиніну у плазмі крові без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть у разі відсутності зниження рівня води/натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії). Зменшення антигіпертензивної дії індапаміду внаслідок затримки води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів.

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення печінкової енцефалопатії, особливо при порушеннях електролітного балансу. У такому випадку прийом діуретиків слід негайно припинити.

Світлочутливість

Повідомлялося про випадки реакцій світлочутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендовано припинити. Якщо є необхідність у повторному призначенні діуретиків, слід захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.

Допоміжні речовини

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа.

Баланс води та електролітів

Натрій плазми

Необхідно контролювати рівень натрію у плазмі крові перед початком лікування та надалі – регулярно під час лікування. Зниження рівня натрію у плазмі крові може бути спочатку безсимптомним, тому регулярний моніторинг є необхідним. Моніторинг рівня натрію слід проводити частіше у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із цирозом печінки. Будь-який діуретик може спричинити виникнення гіпонатріємії, що іноді має серйозні наслідки.

Гіпонатріємія із гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі).

Калій плазми

Зниження рівня калію плазми крові з виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Імовірність розвитку гіпокаліємії (

Пацієнти, які мають подовжений інтервал Q-Т, вродженого або ятрогенного генезу, також належать до групи ризику. Гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», що може призвести до летального наслідку.

В усіх вищезазначених випадках необхідний частіший контроль рівня калію у крові. Перший аналіз має бути здійснений протягом 1-го тижня лікування. У разі виявлення гіпокаліємії слід провести її корекцію.

Кальцій плазми

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію із сечею та призводити до незначного і тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком попереднього недіагностованого гіперпаратиреоїдизму. У такому разі лікування слід припинити та обстежити функцію паратиреоїдних залоз.

Глюкоза крові

У хворих на цукровий діабет важливо контролювати глюкозу в крові, особливо при наявності гіпокаліємії.

Сечова кислота

У пацієнтів із підвищеним рівнем сечової кислоти може спостерігатися тенденція до підвищення кількості нападів подагри.

Функція нирок та діуретики

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначними (креатинін плазми крові мкмоль/л у дорослих). У пацієнтів літнього віку креатинін у плазмі крові має бути на рівні, що відповідає віку, масі тіла та статі. Гіповолемія, пов’язана з втратою води та натрію внаслідок застосування діуретиків, на початку лікування спричиняє зниження гломерулярної фільтрації. Це може призвести до підвищення рівня сечовини та креатиніну у крові. Така транзиторна функціональна ниркова недостатність не має наслідків в осіб із нормальною функцією нирок, але може погіршити існуючу ниркову недостатність.

Хороїдальний випіт, гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома

Сульфонамідні лікарські засоби або похідні сульфонаміду можуть спричинити ідіосинкратичну реакцію, що призводить до хороїдального випоту з дефектом поля зору, транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в очах і зазвичай виникають протягом кількох годин або тижнів після початку застосування препарату. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до необоротної втрати зору. Первинне лікування включає якнайшвидше припинення прийому лікарського засобу. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може бути необхідним прийняття рішення про проведення швидкого медичного або хірургічного лікування. До факторів ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми можуть належати наявність в анамнезі алергії на сульфонамід або пеніцилін.

У спортсменів індапамід може спричинити позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.

Вагітність

Дані щодо застосування індапаміду вагітним жінкам відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Наслідком тривалого застосування тіазидного діуретика під час ІІІ триместру вагітності може бути зниження об’єму циркулюючої крові вагітної жінки та матково-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого токсичного впливу на репродуктивність. Як запобіжний захід бажано уникати застосування індапаміду під час вагітності.

Годування груддю

Дані щодо проникнення індапаміду/метаболітів у грудне молоко недостатні. Можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для новонароджених/немовлят виключати не можна. Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю пов’язують зі зменшенням або навіть пригніченням лактації. Індапамід протипоказаний у період годування груддю.

Фертильність

Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самців та самок щурів. Впливу на фертильність людини не очікується.

Індапамід чинить незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами. Індапамід не впливає на пильність. Але у разі виникнення небажаних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»), у тому числі симптомів, пов’язаних зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або у комбінації з іншим антигіпертензивним засобом, здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами може бути порушеною.

Для перорального застосування.

Дозування

1 таблетка на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою.

Застосування більш високих доз препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект зростає.

Особливі групи пацієнтів

Ниркова недостатність (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»)

У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну

Літній вік (див. розділ «Особливості застосування»)

У пацієнтів літнього віку креатинін у плазмі крові має бути на рівні, що відповідає віку, масі тіла та статі. Пацієнтам літнього віку Індапамід-Тева SR можна призначати, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначними.

Пацієнти із порушенням функції печінки (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»)

У разі тяжкого порушення функції печінки лікування препаратом протипоказане.

Діти.

Безпеку та ефективність застосування препарату Індапамід-Тева SR дітям не встановлено. Дані відсутні.

Індапамід не проявляє токсичності при застосуванні у дозі до 40 мг, тобто в дозі, що в 27 разів перевищує терапевтичну дозу.

Симптоми передозування перш за все мають прояви водно-електролітних порушень (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можливе виникнення нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, судом, сонливості, запаморочення (вертиго), сплутаності свідомості, поліурії або олігурії аж до анурії (що спричинена гіповолемією).

Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або призначенням активованого вугілля із наступним відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.

Найчастіше повідомлялося про виникнення таких побічних реакцій: реакції гіперчутливості, головним чином дерматологічні, у пацієнтів, схильних до розвитку алергічних та астматичних реакцій, і макулопапульозні висипання.

Під час клінічних досліджень гіпокаліємія (калій у плазмі крові

Більшість небажаних ефектів, як клінічних, так і з боку лабораторних показників, є дозозалежними.

Під час лікування індапамідом спостерігалися наступні побічні явища, вказані нижче, з такою частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, рідко (≥1/10000, рідко (

З боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи

Рідко – запаморочення (вертиго), втомлюваність, головний біль, парестезія;

частота невідома – непритомність.

З боку органів зору

Частота невідома – міопія, розмитість зору, порушення зору, хороїдальний випіт.

З боку серця

Дуже рідко – аритмія;

частота невідома – пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes), що може призвести до летального наслідку (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З боку судинної системи

Дуже рідко – артеріальна гіпотензія.

З боку травної системи

Нечасто – блювання;

рідко – нудота, запор, сухість у роті;

дуже рідко – панкреатит.

З боку нирок та сечовидільної системи

Дуже рідко – ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко – порушення функції печінки;

частота невідома – при печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділи «Особливості застосування», «Протипоказання»), гепатит.

Розлади з боку шкіри та її похідних

Реакції гіперчутливості, головним чином з боку шкіри, у пацієнтів, які мають схильність до алергічних та астматичних реакцій:

часто – макулопапульозні висипання;

нечасто – пурпура;

дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона.

Частота невідома – можливе загострення існуючого гострого системного червоного вовчака. Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку метаболізму та обміну речовин

Дуже рідко – гіперкальціємія.

Частота невідома – зниження рівня калію з виникненням гіпокаліємії, зокрема серйозної, у певних категорій пацієнтів високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»); гіпонатріємія із гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі).

Дослідження

Частота невідома – подовження інтервалу Q-T на електрокардіограмі (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); збільшення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові під час лікування діуретиками, раціональність призначення яких має бути ретельно зважена перед призначенням пацієнтам із подагрою або цукровим діабетом; підвищення рівня печінкових ферментів.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °C у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у коробці.

За рецептом.

Меркле ГмбХ.

Адреса

Людвіг-Меркле-Штрассе 3, 89143 Блаубойрен, Німеччина.