ОКСИБУТИНІН НЕКСТФАРМ

Склад

діюча речовина: оксибутиніну гідрохлорид;

1 таблетка містить оксибутиніну гідрохлориду 5 мг;

допоміжні речовини: целюлоза порошкоподібна; целактоза 80 (лактоза, моногідрат; целюлоза порошкоподібна); тальк; магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі округлі двоопуклі таблетки без покриття, без запаху, розміром 7,9 мм, з написами «B» і «R» по різні боки від лінії розлому з одного боку та плоскі з іншого боку.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються в урології. Спазмолітики, які діють на сечовивідні шляхи. Код АТХ G04В D04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Оксибутинін – це синтетичний третинний амін, що чинить пряму спазмолітичну дію на гладком’язові волокна детрузора, а також антихолінергічну дію, блокуючи вплив ацетилхоліну на М-холінорецептори гладких м’язів. Ці властивості спричиняють розслаблення детрузора у пацієнтів із нестабільним сечовим міхуром. Оксибутинін збільшує об’єм сечового міхура і зменшує частоту спонтанних скорочень детрузора.

Фармакокінетика

Абсорбція

Оксибутинін після перорального прийому швидко всмоктується із травного тракту, всмоктування не залежить від одночасного вживання їжі. Ефект першого проходження високий, тому менше 10 % прийнятої дози потрапляє у кров без змін. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається за 1-1,5 години та демонструє широку міжособистісну варіабельність.

Розподіл

Оксибутинін активно розподіляється у тканинах організму після системної абсорбції. Об’єм розподілу становить 100-200 л.

Біотрансформація

Оксибутинін інтенсивно метаболізується у печінці, насамперед за допомогою ферментів системи цитохрому Р450, зокрема CYP 3A4, що міститься в основному у печінці та cлизовій оболонці шлунка. Його метаболітами є фенілциклогексилгліколева кислота, яка є фармакологічно неактивною, та N-дезетилоксибутинін, який є фармакологічно активним.

Елімінація

Оксибутинін швидко виводиться з організму; період напіввиведення (Τ½) становить 2-3 години.

Оксибутинін інтенсивно метаболізується в печінці, при цьому менше 0,1 % прийнятої дози виділяється у незміненому вигляді із сечею. Крім того, менше 0,1 % прийнятої дози виділяється у вигляді метаболіту N-дезетилоксибутиніну.

Пацієнти літнього віку

Біодоступність вища у пацієнтів літнього віку; площа під кривою (AUC) у 2-4 рази вища після повторного застосування, а Τ½ – у 3-5 разів довший (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»).

Показання

Дорослі

Нетримання сечі, імперативні позиви або прискорене сечовипускання при гіперактивності сечового міхура внаслідок нейрогенної дисфункції сечового міхура (гіперрефлексії детрузора), або внаслідок ідіопатичної гіперактивності детрузора.

Діти

Оксибутиніну гідрохлорид показаний для застосування дітям віком від 5 років при:

нетриманні сечі, імперативних позивах або прискореному сечовипусканні при гіперактивності сечового міхура внаслідок ідіопатичної гіперактивності або нейрогенної дисфункції сечового міхура (гіперактивності детрузора); нічний енурез, пов’язаний з гіперактивністю детрузора, у поєднанні з немедикаментозним лікуванням, у випадку неефективності іншої терапії.

Протипоказання

­ Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу;

­ міастенія гравіс;

­ вузькокутова глаукома або мілка передня камера ока;

­ функціональна або органічна шлунково-кишкова непрохідність, включаючи паралітичну непрохідність кишечнику, пілоростеноз, атонію кишечнику;

­ пацієнти із токсичним мегаколоном;

­ пацієнти із тяжким виразковим колітом;

­ пацієнти з ілеостомією, колостомією;

­ пацієнти з обструкцією сечовивідних шляхів, коли затримка сечовипускання може загостритися, або з гіпертрофією передміхурової залози;

­ часте сечовипускання у нічний час, спричинене захворюваннями серця або нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Препарат Уробутин слід з обережністю застосовувати разом з іншими антихолінергічними засобами через можливість потенціювання антихолінергічних ефектів. Супутнє лікування також може призвести до сплутаності свідомості у пацієнтів літнього віку.

Антихолінергічна дія оксибутиніну посилюється при одночасному застосуванні лікарського засобу разом з іншими антихолінергічними засобами або препаратами із холіноблокуючою активністю, такими як амантидин та інші антихолінергічні протипаркінсонічні засоби (наприклад, біпериден, леводопа), антигістамінні, антипсихотичні (наприклад, фенотіазини, бутирофенони, клозапін), хінідин, препарати наперстянки, трициклічні антидепресанти, атропін і споріднені сполуки, такі як атропінові спазмолітики, та дипіридамол.

Через зниження моторики шлунка оксибутинін може погіршити абсорбцію інших лікарських засобів.

Оксибутинін метаболізується ізоферментом CYP 3A4 цитохрому Р450. Одночасний прийом з інгібіторами CYP 3A4 (наприклад, із кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином) може пригнічувати метаболізм оксибутиніну та збільшувати його експозицію.

Оксибутинін як антихолінергічний засіб може діяти антагоністично щодо ефекту прокінетиків (наприклад, метоклопраміду та домперидону).

Одночасне застосування з інгібіторами холінестерази може призвести до зниження їх ефективності.

Пацієнтів необхідно інформувати про те, що вживання алкоголю може посилити сонливість, спричинену антихолінергічними засобами, такими як оксибутинін (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Здатність розчиняти сублінгвальні таблетки під язиком може погіршитися у зв’язку із сухістю в роті, тому пацієнтам, які застосовують сублінгвальні нітрати, рекомендується перед прийомом сублінгвальної таблетки зволожити ротову порожнину язиком або невеликою кількістю води.

Продемонстрована взаємодія між оксибутиніном та ітраконазолом, що призводить до подвоєння рівня оксибутиніну в плазмі крові, але лише до 10 %-го підвищення рівня активного метаболіту. Це, як вважається, має незначне клінічне значення.

Особливості застосування

Препарат слід з обережністю застосовувати ослабленим пацієнтам літнього віку та дітям, оскільки вони мають вищий ризик виникнення побічних ефектів на оксибутинін, а також пацієнтам із вегетативною нейропатією (наприклад, із хворобою Паркінсона), пацієнтам із грижею стравохідного отвору та іншими тяжкими порушеннями моторики шлунково-кишкового тракту (ШКТ), порушеннями функції печінки або нирок (див. також розділ «Протипоказання»).

Антихолінергічні засоби слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, оскільки існує ризик когнітивних порушень.

Антихолінергічні препарати можуть знижувати моторику ШКТ, їх слід застосовувати з обережністю пацієнтам з обструктивними захворюваннями ШКТ, атонією кишечнику та виразковим колітом.

Оксибутинін може посилювати клінічні прояви тахікардії (тому слід бути обережними при гіпертиреозі, застійній серцевій недостатності, аритмії, ішемічній хворобі серця, артеріальній гіпертензії), когнітивних порушень та симптоми гіпертрофії передміхурової залози.

Повідомляли про антихолінергічний вплив на центральну нервову систему (наприклад, галюцинації, неспокій, сплутаність свідомості, сонливість). Рекомендовано проводити спостереження, особливо протягом перших декількох місяців після початку терапії або у випадку підвищення дози. У разі розвитку антихолінергічного впливу на центральну нервову систему (ЦНС) необхідно розглянути питання про припинення лікування або зниження дози.

Оскільки оксибутинін може спричинити закритокутову глаукому, пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися до лікаря у разі раптової втрати гостроти зору або появи болю в очах.

У разі появи інфекції сечовивідних шляхів під час лікування оксибутиніном необхідно призначити відповідну антибактеріальну терапію.

Оксибутинін може спричинити зниження салівації, що зі свого боку може призвести до карієсу зубів, пародонтозу або кандидозного стоматиту. У зв’язку з цим рекомендується регулярна перевірка стану зубів при тривалому застосуванні препарату.

Антихолінергічні лікарські засоби слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які мають хіатальну грижу/гастроезофагеальний рефлюкс та/або тим пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби (наприклад, бісфосфонати), що можуть спричинити або загострити езофагіт.

При застосуванні оксибутиніну при високій температурі навколишнього середовища може виникати теплова прострація у зв’язку зі зниженням потовиділення.

Педіатрична популяція

Застосування оксибутиніну дітям віком до 5 років не рекомендоване; не встановлено, чи може оксибутинін безпечно застосовуватися у цій віковій групі.

Існує лише обмежений досвід, що підтверджує застосування оксибутиніну у дітей із моносимптоматичним нічним енурезом (не пов’язаним із гіперактивністю детрузора).

Дітям віком від 5 років оксибутинін слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть бути більш чутливими до дії препарату, особливо до побічних ефектів з боку ЦНС та з боку психіки.

Допоміжні речовини

Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом мальабсорбції глюкози і галактози не слід приймати лікарський засіб Уробутин.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Адекватних даних про застосування оксибутиніну вагітним немає. Дані досліжень на тваринах є недостатніми щодо впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або післяпологовий розвиток. Потенційний ризик для людини невідомий. Оксибутинін не слід застосовувати у період вагітності, якщо в цьому немає крайньої необхідності.

Період годування груддю

При застосуванні оксибутиніну у період годування груддю невеликі кількості оксибутиніну проникають у грудне молоко, тому застосування оксибутиніну у період годування груддю не рекомендоване.

Фертильність

Даних щодо впливу оксибутиніну на фертильність людини немає. Дані досліджень на тваринах показали зниження фертильності у самок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Оксибутинін може спричиняти сонливість або нечіткість зору. Пацієнтів слід попередити щодо діяльності, яка потребує концентрації уваги, такої як керування автомобілем, робота з механізмами або виконання небезпечних робіт під час прийому препарату Уробутин.

Спосіб застосування та дози

Таблетки можна приймати натще.

Таблетку слід ковтати, запиваючи достатньою кількістю води.

Дорослі

Дозування визначають індивідуально, при цьому початкова доза становить 2,5 мг 3 рази на добу. Після цього слід обрати найнижчу ефективну дозу. Добова доза може варіюватися від 10 до 15 мг на добу (максимальна доза становить 20 мг на добу), розподілена на 2-3 (максимум 4) дози.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку Τ½ препарату збільшений, тому рекомендовано застосовувати дозу 2,5 мг 2 рази на добу, зокрема для ослаблених пацієнтів. Для отримання клінічного ефекту за умови доброї переносимості побічних ефектів цю дозу можна титрувати до 5 мг 2 рази на добу.

Діти віком від 5 років

Дозування слід визначати індивідуально, при цьому початкова доза становить 2,5 мг 2 рази на добу. Після цього слід обрати найнижчу ефективну дозу.

Максимальна доза з урахуванням маси тіла (0,3-0,4 мг/кг/добу) зазначена в таблиці:

Діти.

Дітям віком до 5 років застосування препарату протипоказане.

Передозування

Симптоми передозування оксибутиніну розвиваються у порядку від посилення звичайних побічних ефектів з боку ЦНС (від неспокою і збудження до психотичної поведінки), змін з боку кровообігу (припливи, падіння артеріального тиску, недостатність кровообігу), дихальної недостатності, паралічу і коми.

При передозуванні застосовувати переважно симптоматичне лікування:

– негайне промивання шлунка;

– фізостигмін у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції (дорослим – 0,5-2 мг, повторити через 5 хвилин, за необхідності до максимальної загальної дози 5 мг; дітям – 30 мкг/кг маси тіла, повторити через 5 хвилин, за необхідності до максимальної загальної дози 2 мг);

– симптоматичне лікування гарячки.

При вираженому неспокої або збудженні вводити діазепам у дозі 10 мг у вигляді внутрішньовенної ін’єкції, при тахікардії внутрішньовенно вводити пропранолол, при затримці сечі показана катетеризація сечового міхура.

У разі розвитку курареподібних ефектів щодо паралічу дихальних м’язів проводити штучну вентиляцію легенів.

Побічні реакції

У процесі клінічних досліджень оксибутиніну побічні ефекти були спричинені, головним чином, його антихолінергічною дією. Найчастішим побічним ефектом була сухість у роті.

Побічні реакції, наведені нижче, класифіковані за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, (≥ 1/10000, 1/1000), частота невідома (частоту не можна встановити з наявних даних).

Інфекції та інвазії: частота невідома – інфекції сечовивідних шляхів.

З боку ШКТ: дуже часто – запор, нудота, сухість у роті; часто – диспепсія, діарея, блювання; нечасто – відчуття дискомфорту у животі/біль у животі, анорексія, зниження апетиту, дисфагія; частота невідома – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, псевдонепрохідність у пацієнтів з факторами ризику (пацієнти літнього віку або пацієнти із запором, які застосовують інші лікарські засоби, що знижують моторику кишечнику).

З боку психіки: часто – сплутаність свідомості; рідко – неспокій, дезорієнтація, порушення концентрації, роздратованість; частота невідома – ажитація, тривожність, галюцинації, жахливі сновидіння, параноя, порушення когнітивної функції у пацієнтів літнього віку, симптоми депресії, залежність (у пацієнтів з наявністю в анамнезі залежності від лікарських засобів та інших речовин).

З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль, сонливість/втомлюваність; нечасто – гіперсомнія; частота невідома – порушення когнітивної функції, судоми.

З боку серця: частота невідома – тахікардія, аритмія.

З боку судин: часто – припливи (більше виражені у дітей, ніж у дорослих).

Травми, отруєння та ускладнення процедур: частота невідома – тепловий удар.

З боку органів зору: часто – знижена секреція слізної рідини/сухість очей; нечасто – підвищена чутливість до світла; частота невідома – закритокутова глаукома, мідріаз, очна гіпертензія, нечіткість зору.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: часто – затримка сечі.

З боку репродуктивної системи та грудних залоз: рідко – еректильна дисфункція.

З боку шкіри і підшкірних тканин: дуже часто – сухість шкіри/зниження потовиділення; рідко – фототоксичність; частота невідома – ангіоневротичний набряк; алергічні реакції, такі як висипання; кропив’янка; гіпогідроз.

З боку імунної системи: частота невідома – підвищена чутливість.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу регуляторними органами є важливою процедурою. Вона дає змогу продовжувати моніторувати співвідношення користь/ризик для цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції через національні системи повідомлень інформації про побічні реакції.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °C. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Аккорд Хелскеа Лімітед/Accord Healthcare Limited.

Адреса

ПЕРШИЙ ПОВЕРХ, СЕЙДЖ ХАУС, 319 ПІННЕР РОУД, ХЕРРОУ, HA1 4HF, Велика Британія/GROUND FLOOR, SAGE HOUSE, 319 PINNER ROAD, HARROW, HA1 4HF, United Kingdom.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України