ВАНАТЕКС А

Склад

діючі речовини: амлодипін у вигляді амлодипіну малеату, валсартан;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить амлодипіну у вигляді амлодипіну малеату 5 мг та валсартану 80 мг або амлодипіну у вигляді амлодипіну малеату 10 мг та валсартану 160 мг;

допоміжні речовини:

ядро: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), макрогол.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 5 мг/80 мг: круглі двоопуклі темно-жовті таблетки, вкриті плівковою оболонкою;

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг/160 мг: овальні двоопуклі світло-жовті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «10» з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що вливають на серцево-судинну систему. Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (БРА), комбінації. Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) та блокатори кальцієвих каналів. Валсартан та амлодипін. Код АТХ С09D B01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Ванатекс А містить два антигіпертензивні компоненти з додатковими механізмами контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, а валсартан – до класу антагоністів ангіотензину ІІ. Комбінація цих інгредієнтів має адитивний антигіпертензивний ефект, знижуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо.

Комбінація амлодипіну і валсартану забезпечує дозозалежне адитивне зниження артеріального тиску у своєму діапазоні терапевтичних доз. Гіпотензивна дія одноразової дози комбінованого лікарського засобу зберігається протягом 24 годин.

Амлодипін

Амлодипін інгібує трансмембранне проникнення іонів кальцію у гладкі м’язи серця і судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну обумовлений безпосередньою розслаблювальною дією на гладкі м’язи судин, що зумовлює зменшення периферичного судинного опору і зниження артеріального тиску. Експериментальні дані підтверджують, що амлодипін зв’язується у дигідропіридинових і негідропіридинових місцях зв’язку. Скоротливість серцевого м’яза і гладких м’язів судин залежать від проходження позаклітинного кальцію в ці клітини через специфічні іонні канали.

Після введення терапевтичних доз пацієнтам з есенціальною гіпертензією амлодипін спричиняє вазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску в положеннях лежачи і стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується істотною зміною швидкості серцевих скорочень або рівнів катехоламінів у плазмі при тривалому застосуванні.

Ефект корелює з концентраціями у плазмі крові пацієнтів молодого і літнього віку.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок терапевтичні дози амлодипіну спричиняють зниження ренального судинного опору і підвищення рівня гломерулярної фільтрації, а також ефективного ниркового потоку плазми без змін фракції, що фільтрується, або протеїнурії.

Вимірювання гемодинаміки серцевої функції у спокої та при навантаженні у пацієнтів з нормальною функцією шлуночків, пролікованих амлодипіном, у цілому показало невелике підвищення серцевого індексу без істотного впливу на dP/dt та на лівошлуночковий і діастолічний тиск або об’єм. У гемодинамічних дослідженнях амлодипін не проявляв негативного інотропного ефекту при застосуванні терапевтичних доз в інтактних тварин та людей, навіть при сумісному введенні з бета-блокаторами.

Амлодипін не змінює функцію синусно-передсердного вузла або передсердно-шлуночкової провідності у здорових тварин або людини. У клінічних дослідженнях, в яких амлодипін застосовували в комбінації з бета-блокаторами пацієнтам з есенціальною гіпертензією або стенокардією, змін показників електрокардіограми не було відзначено.

Спостерігалися позитивні клінічні ефекти амлодипіну у пацієнтів із хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ішемічною хворобою, що була підтверджена ангіографічно.

Валсартан

Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які рідко поширені і є відповідальними за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не має будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ1-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами.

Валсартан не пригнічує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Антагоністи ангіотензину ІІ не спричиняють кашель, оскільки не впливають на активність АПФ і не посилюють продукування брадикініну та субстанції Р.

Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.

Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після призначення внутрішньо разової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається у межах двох годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається у межах 4–6 годин.

Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому разової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2–4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Раптова відміна валсартану не призводить до відновлення артеріальної гіпертензії або до інших побічних клінічних явищ.

Фармакокінетика

Лінійність.

Валсартан та амлодипін мають лінійну фармакокінетику.

Амлодипін/валсартан

Після перорального застосування амлодипіну/валсартану пікова концентрація у плазмі крові валсартану і амлодипіну досягається через 3 та 6–8 годин відповідно. Швидкість і ступінь всмоктування амлодипіну/валсартану еквівалентні біодоступності валсартану і амлодипіну при прийомі у вигляді окремих таблеток.

Амлодипін

Всмоктування. Після внутрішнього застосування терапевтичних доз амлодипіну максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові досягається протягом 6–12 годин. Розрахована абсолютна біодоступність становить від 64 % до 80 %. Їжа істотно впливає на біодоступність амлодипіну.

Розподіл. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях амлодипіну in vitro доведено, що у пацієнтів, хворих на есенціальну гіпертензію, приблизно 97,5 % циркулюючого препарату зв’язується з білками плазми.

Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (приблизно 90 %) метаболізується в печінці до неактивних метаболітів.

Виведення. Виведення амлодипіну з плазми двофазне, з періодом напіввиведення приблизно 30–50 годин. Рівноважні рівні у плазмі крові досягаються після постійного введення протягом 7–8 днів. 10 % незміненого амлодипіну і 60 % метаболітів амлодипіну виводяться із сечею.

Валсартан

Всмоктування. Після прийому препарату внутрішньо Сmax валсартану у плазмі крові досягається протягом 2–4 годин. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23 %. Їжа знижує експозицію валсартану за показником AUC приблизно на 40 %, а Сmax – на 50 %, хоча через 8 годин після застосування концентрація валсартану у плазмі крові була однакова у групі, яка приймала препарат натщесерце, і групі пацієнтів, яка приймала препарат після їди. Зниження AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Рівноважний об’єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на те, що валсартан розподіляється у тканинах не інтенсивно. Валсартан міцно зв’язується з білками плазми (94–97 %), головним чином із сироватковим альбуміном.

Біотрансформація. Валсартан значною мірою не трансформується, оскільки тільки 20 % дози переходить у метаболіти. У плазмі крові в низьких концентраціях (менше 10 % від AUC валсартану) ідентифікований гідроксиметаболіт, який фармакологічно не активний.

Виведення. Валсартан виводиться головним чином у незміненому стані з калом (приблизно 83 % від дози) і сечею (близько 13 % від дози). Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану у плазмі крові становить приблизно 2 л/год, а його ренальний кліренс – приблизно 0,62 л/год (приблизно 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.

Фармакокінетика у різних групах пацієнтів.

Діти (віком до 18 років)

Дані про фармакокінетику препарату у дітей відсутні.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Час досягнення Сmax амлодипіну у плазмі крові приблизно однаковий у пацієнтів молодшого віку і пацієнтів літнього віку. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до зростання AUC і подовження періоду напіввиведення. Середня системна AUC валсартану в осіб літнього віку на 70 % вища, ніж у пацієнтів молодшого віку, тому необхідно дотримуватися обережності при підвищенні дози.

Порушення функції нирок

Порушення функції нирок істотно не впливають на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося відносно сполуки, нирковий кліренс якої становить лише 30 % від загального плазмового кліренсу, кореляції між станом функції нирок і системною експозицією валсартану не відзначалося.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40–60 %. У пацієнтів зі слабкими і помірними хронічними захворюваннями печінки експозиція валсартану (визначена за значеннями AUC) в середньому вдвічі перевищує таку у здорових добровольців (відібрані за віком, статтю та масою тіла). Пацієнти, які мають захворювання печінки, повинні бути обережними при застосуванні препарату.

Показання

Есенціальна гіпертензія у пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюється за допомогою монотерапії амлодипіном або валсартаном.

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної субстанції, похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холестаз.

Супутнє застосування амлодипіну/валсартану з лікарськими засобами, що містять аліскірен, хворим з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) 60 мл/хв/1,73 м²).

Протипоказано вагітним та жінкам які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня.

Шок (у тому числі кардіогенний шок).

Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, стеноз аорти тяжкого ступеня).

Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодій препарату з іншими лікарськими засобами не проводили.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

Інші гіпотензивні препарати

Часто застосовувані гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-блокатори, діуретики) та інші лікарські засоби, які можуть спричиняти появу гіпотензивних небажаних явищ (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-блокатори, що застосовуються для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилювати гіпотензивну дію комбінації.

Взаємодія, пов’язана з амлодипіном

Не рекомендоване одночасне застосування

Грейпфрут або грейпфрутовий сік

Не рекомендується вживання амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів може збільшуватися біодоступність, що призводить до посилення впливу на підвищений артеріальний тиск.

Необхідні заходи безпеки при одночасному застосуванні

Інгібітори CYP3A4

Одночасне застосування амлодипіну з інгібіторами CYP3A4 сильної та середньої дії (інгібітори протеази, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призводити до значного збільшення дії амлодипіну. Клінічні характеристики таких фармакокінетичних варіацій можуть бути більш виражені у пацієнтів літнього віку. Таким чином, може потребуватися клінічне спостереження і корекція дози.

Індуктори CYP3A4 [протисудомні засоби (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій (Hypericum perforatum)]

При одночасному застосуванні відомих індукторів CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі крові може змінюватися. Показано проводити клінічний моніторинг артеріального тиску із можливим коригуванням дози амлодипіну протягом одночасного лікування і після відміни, зокрема, з сильними індукторами CYP3A4 [наприклад, рифампіцин, звіробій (Hypericum perforatum)].

Симвастатин

Сумісне застосування декількох доз амлодипіну 10 мг із симвастатином 80 мг призводить до збільшення дії симвастатину на 77 % порівняно з окремим застосуванням симвастатину. Пацієнтам, які приймають амлодипін, рекомендується обмежити дозу симвастатину до 20 мг на добу.

Дантролен (інфузія)

У тварин спостерігали летальну фібриляцію шлуночків і серцево-судинний колапс внаслідок гіперкаліємії після прийому верапамілу і внутрішньовенного введення дантролену. У зв’язку з ризиком гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного введення блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

При одночасному застосуванні враховувати нижченаведене

Згідно з результатами досліджень клінічної взаємодії, амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину.

Взаємодія, пов’язана з валсартаном

Не рекомендоване одночасне застосування

Літій

Під час супутнього застосування літію з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту або антагоністами рецептора ангіотензину II, в тому числі з валсартаном, зареєстровано токсичний вплив і тимчасове підвищення концентрації літію у сироватці крові. Тому під час супутнього застосування рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові. Якщо пацієнт приймає діуретик, збільшується ризик токсичності літію при прийомі з амлодипіном/валсартаном.

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі, що містять калій, або інші лікарські засоби, що можуть збільшувати рівні калію

Рекомендується перевіряти рівень калію у плазмі крові, якщо в комбінації з валсартаном потрібно призначити лікарський засіб, який впливає на рівень калію.

Необхідні заходи безпеки при одночасному застосуванні

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота (> 3 г/день), і неселективні НПЗП

Якщо антагоністи ангіотензину II застосовувати одночасно з НПЗП, можливе зменшення антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів ангіотензину II і НПЗП підвищує ризик погіршення функції нирок і збільшення калію в сироватці крові. Таким чином, на початку лікування рекомендується перевірка функції нирок, а також адекватна гідратація пацієнта.

Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір)

Результати дослідження in vitro свідчать про те, що валсартан є субстратом зворотного транспортера OATP1B1 печінки та ефлюксного переносника MRP2 печінки. Сумісне введення інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) може збільшувати системний вплив валсартану.

Подвійна блокада РААС з БРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном

Повідомляли, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів ангіотензинових рецепторів (БРА) або аліскірену пов’язана з більш високою частотою побічних явищ, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність) порівняно з застосуванням одного лікарського засобу з дією РААС.

Інші

Встановлено відсутність значущої клінічної взаємодії у монотерапії валсартаном з такими речовинами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Особливості застосування

Безпеку та ефективність застосування амлодипіну під час гіпертонічного кризу не встановлено.

Пацієнти зі зневодненням та/або зі значно зниженим рівнем натрію

Повідомлялося про надмірну гіпотонію у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які застосовували амлодипін/валсартан. У хворих з активованою ренін-ангіотензиновою системою (наприклад, пацієнти зі зневодненням та/або зі значно зниженим рівнем натрію, які приймають діуретики у високих дозах), які отримують блокатори рецепторів ангіотензину, може виникати симптоматична гіпотензія. Перед призначенням амлодипіну/валсартану рекомендується провести корегування цього стану і на початку лікування рекомендується ретельний медичний нагляд.

При появі гіпотензії на тлі прийому амлодипіну/валсартану пацієнту слід надати горизонтального положення та, у разі необхідності, провести внутрішньовенне вливання фізіологічного розчину. Після стабілізації артеріального тиску лікування можна продовжити.

Гіперкаліємія

Одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що можуть збільшувати рівні калію (гепарин тощо), слід проводити з обережністю та часто перевіряти рівень калію.

Стеноз ниркової артерії

Амлодипін/валсартан слід з обережністю застосовувати для лікування артеріальної гіпертензії пацієнтам з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом єдиної нирки, оскільки у таких пацієнтів може підвищуватися рівень сечовини та креатиніну в сироватці крові.

Трансплантація нирок

На даний час досвід безпечного застосування амлодипіну/валсартану пацієнтам, які недавно перенесли пересадку нирок, відсутній.

Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки

В основному валсартан виводиться з жовчю у незміненому вигляді. Період напіввиведення амлодипіну і показники AUC (площа під кривою залежності концентрації у плазмі від часу) збільшуються у хворих з порушенням функції печінки, однак рекомендації стосовно дозування препарату не розроблені. Слід дотримуватися особливої обережності при призначенні амлодипіну/валсартану пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня або з обструктивними захворюваннями жовчного міхура.

Максимальна рекомендована доза валсартану для хворих із порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня без холестазу становить 80 мг.

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю

Корекція дози амлодипіну/валсартану для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (ШКФ > 30 мл/хв/1,73 м²) не потрібна. При помірній нирковій недостатності рекомендується перевіряти рівень калію та креатиніну.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом не можна призначати антагоніст ангіотензину II валсартан, оскільки їхня ренін-ангіотензинова система знаходиться під впливом первинного захворювання.

Ангіоневротичний набряк

Повідомляли про набряк Квінке, у тому числі набряк гортані і глотки з обструкцією дихальних шляхів та/або набряком обличчя, губ, глотки та/або язика у пацієнтів, які отримували валсартан. Деякі з цих хворих мали в анамнезі ангіоневротичний набряк при лікуванні іншими лікарськими засобами, в тому числі інгібіторами АПФ.

Якщо у пацієнта розвивається набряк Квінке, слід негайно припинити лікування амлодипіном/валсартаном і повторно не призначати.

Застосування пацієнтам із серцевою недостатністю/після перенесеного інфаркту міокарда

Як наслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, можна очікувати зміни в роботі нирок у пацієнтів з факторами ризику. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю функція нирок яких може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину пов’язане з олігурією та/або прогресивною азотемією і (рідко) з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Аналогічні явища спостерігалися при застосуванні валсартану. Оцінка пацієнтів із серцевою недостатністю або після інфаркту міокарда завжди повинна включати перевірку функції нирок.

Повідомляли, що у хворих із гострою серцевою недостатністю неішемічної етіології (клас III і IV за Функціональною класифікацією хронічної серцевої недостатності Нью-Йоркської кардіологічної асоціації NYHA) при застосуванні амлодипіну набряк легень проявлявся частіше, незважаючи на відсутність значущої різниці погіршення серцевої недостатності порівняно з плацебо.

Блокатори кальцієвих каналів, у тому числі амлодипін, слід з обережністю призначати хворим із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони збільшують ризик майбутніх серцево-судинних ускладнень і летальності.

Стеноз аортального і мітрального клапанів

Як і при застосуванні інших судинорозширювальних засобів, потрібно дотримуватись особливої обережності при лікуванні пацієнтів, які страждають від мітрального стенозу або значного аортального стенозу нетяжкого ступеня.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Є дані про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів ангіотензинових рецепторів (БРА) або аліскірену збільшує ризик гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, БРА або аліскірену.

Якщо застосування подвійної блокади вважається абсолютно необхідним, таке лікування має проходити лише під наглядом фахівця з частими ретельними перевірками функції нирок, електролітів та артеріального тиску. Пацієнтам з діабетичною нефропатією інгібітори АПФ і БРА не слід призначати одночасно.

Дію амлодипіну/валсартану вивчали тільки при артеріальній гіпертензії.

Ванатекс А містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Препарат протипоказано застосовувати вагітним та жінкам, які планують завагітніти.

Амлодипін

Безпеку застосування амлодипіну жінками у період вагітності не встановлено. В дослідженнях на тваринах встановлено репродуктивну токсичність при високих дозах.

Валсартан

Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенної дії після застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності, не є остаточними. Однак не можна виключати деяке збільшення ризику. Поки немає даних контрольованих епідеміологічних досліджень про ризик застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АТ2-рецептори). Навіть у разі необхідності продовжувати прийом антагоністів АТ2-рецепторів пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на інші антигіпертензивні лікарські засоби, що мають встановлений профіль безпеки застосування у період вагітності. У випадку встановлення вагітності потрібно негайно припинити прийом антагоністів АТ2-рецепторів і, у разі необхідності, розпочати альтернативну терапію.

Відомо, що застосування антагоністів АТ2-рецепторів у ІІ та ІІІ триместрі спричиняє токсичний вплив на плід (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо антагоністи АТ2-рецепторів застосовували у ІІ триместрі вагітності, рекомендується проводити УЗД ниркової функції та черепа.

Немовлята, чиї матері приймали антагоністи АТ2-рецепторів, потребують уважного нагляду з приводу артеріальної гіпотензії.

Період годування груддю

Амлодипін виводиться у грудне молоко. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінювалася з межквартильним діапазоном 3–7 %, максимально 15 %. Вплив амлодипіну на немовля невідомий. Немає жодної інформації щодо застосування валсартану у період годування груддю. Тому амлодипін/валсартан не рекомендується для цієї групи пацієнтів. Натомість бажано використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленими профілями безпеки застосування у період годування груддю, особливо у випадку новонароджених або недоношених дітей.

Фертильність

Немає клінічних досліджень стосовно впливу амлодипіну/валсартану на фертильність.

Валсартан

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнтам, які приймають амлодипін/валсартан, та керують транспортними засобами або працюють з іншими машинами, слід враховувати, що іноді можуть виникати запаморочення або втома.

Амлодипін може мати легкий або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами і машинами. Якщо пацієнти, які приймають амлодипін, страждають від запаморочення, головного болю, втоми або нудоти, можливе порушення швидкості реакції.

Спосіб застосування та дози

Пацієнтам, у яких артеріальний тиск не регулюється належним чином монопрепаратами амлодипіну або валсартану, можна застосовувати комбіновану терапію препаратом Ванатекс А. Рекомендована доза – 1 таблетка на добу. Таблетки Ванатекс А можна приймати незалежно від прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю води.

Перед переходом на фіксовану комбінацію рекомендується провести титрування доз окремих компонентів (амлодипіну і валсартану). При наявності клінічної доцільності можна розглянути прямий перехід від монотерапії до фіксованої комбінації.

Для зручності пацієнтів, які отримували валсартан і амлодипін в окремих таблетках/капсулах, можна перевести на прийом препарату Ванатекс А, що містить ті ж дози компонентів.

Застосування хворим із нирковою недостатністю

Клінічні дані стосовно хворих із гострою нирковою недостатністю відсутні. Корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня не потрібна. При помірній нирковій недостатності рекомендується проводити перевірку рівнів калію та креатиніну.

Застосування хворим із печінковою недостатністю

Препарат Ванатекс А протипоказаний хворим з гострою печінковою недостатністю.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Ванатекс А хворим із печінковою недостатністю або обструкцією жовчних шляхів. Для хворих із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг. Рекомендації щодо дозування амлодипіну для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня не встановлені. При переведенні пацієнтів з гіпертонічною хворобою та з порушенням функції печінки на прийом амлодипіну або препарату Ванатекс А необхідно призначати найнижчу можливу дозу амлодипіну як монотерапії або як компонента комбінованого лікарського засобу відповідно.

Цукровий діабет

Супутнє застосування препарату Ванатекс А з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом.

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)

Збільшення дози хворим літнього віку слід проводити з обережністю. При переведенні таких пацієнтів з гіпертонічною хворобою та з порушенням функції печінки на прийом амлодипіну або препарату Ванатекс А необхідно призначати найнижчу можливу дозу амлодипіну як монопрепарату або як компонента комбінованого лікарського засобу відповідно.

Діти.

Не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років).

Передозування

Симптоми

Досвід передозування амлодипіну/валсартану відсутній. Основною ознакою передозування валсартану є виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації і рефлекторної тахікардії. Повідомляли про розвиток значної і тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи шок із летальним наслідком.

Лікування

Якщо після прийому лікарського засобу всередину минуло небагато часу, можна викликати блювання або промити шлунок. Застосування активованого вугілля здоровим добровольцям одразу або впродовж 2 годин після прийому амлодипіну значно зменшило поглинання амлодипіну. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну/валсартану, вимагає активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи моніторинг функцій серця та дихання, об’єму циркулюючої рідини та сечовиділення. Пацієнту слід надати горизонтального положення з піднятими нижніми кінцівками. Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати, упевнившись у відсутності протипоказань до їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.

Валсартан та амлодипін не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції

Безпека амлодипіну/валсартану була оцінена у ході 5 контрольованих клінічних досліджень. Побічні реакції, що спостерігалися найчастіше або були значними чи тяжкими: назофарингіти, грип, гіперчутливість, головний біль, непритомність, ортостатична гіпотензія, набряки, набряки м’яких тканин, набряки обличчя, периферичні набряки, підвищена втомлюваність, почервоніння обличчя, астенія та припливи.

Побічні ефекти, що можуть виникнути під час прийому препарату, класифіковані за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до 1/1000 до до

* В основному пов’язано з холестазом.

Додаткова інформація щодо комбінації

Периферичний набряк, відомий побічний ефект амлодипіну, у пацієнтів, які застосовували комбінацію амплодипін/валсартан, в цілому відзначався з меншою частотою, ніж на тлі застосування амлодипіну окремо. У ході проведення подвійних сліпих контрольованих клінічних досліджень середня частота периферичного набряку, рівномірно розподілена в усьому інтервалі доз, становила 5,1 % при прийомі комбінації амлодипіну/валсартану.

Додаткова інформація щодо компонентів препарату

Небажані реакції, що раніше відзначалися при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або валсартану), можуть також виникати і при застосуванні препарату Ванатекс А, навіть якщо вони не були відзначенні у ході проведення клінічних досліджень або у постмаркетинговий період.

Амлодипін

Відзначалися окремі випадки екстрапірамідного синдрому.

Валсартан

Нижчезазначені додаткові побічні явища відзначали в ході клінічних випробувань при монотерапії валсартаном незалежно від причинно-наслідкового зв’язку з препаратом, що вивчається.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 2 блістери або по 7 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Фармацевтичний завод «ПОЛЬФАРМА» С. А.

Pharmaceutical Works «POLPHARMA» S.A.

Адреса

Вул. Пельплиньска 19, 83-200, Старогард Гданьски, Польща/

19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України