Торгівельна назва | Комбісарт |
Діючі речовини | Амлодипін, Валсартан |
Кількість діючої речовини: | 5 мг + 160 мг |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 30 таблеток (3 блістери по 10 шт.) |
Первинна упаковка: | блістер |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Не має значення |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Вітчизняний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Брендований дженерик |
Виробник: | КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД АТ |
Країна виробництва: | Україна |
Заявник: | Київський вітамінний завод |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему) C09D Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину II C09DB Антагоністи ангіотензину II і блокатори кальцієвих каналів C09DB01 Валсартан та амлодипін |
Фармакодинаміка. комбісарт містить два антигіпертензивних компонента з додатковими механізмами контролю пекло у пацієнтів з есенціальною аг: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, а валсартан до класу антагоністів рецепторів ангіотензину (ара) іі. комбінація цих інгредієнтів має адитивний антигіпертензивний ефект і знижує пекло більшою мірою, ніж кожен з компонентів окремо.
Амлодипін. Амлодипін пригнічує трансмембранне проникнення іонів кальцію в гладкі м'язи серця і судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений прямим релаксуючим впливом на гладкі м'язи судин, що призводить до зниження периферичного судинного опору і призводить до зниження артеріального тиску. Експериментальні дані підтверджують, що амлодипін зв'язується в місцях дигідропіридинових і негідропірідінових зв'язків. Скоротливі процеси серцевого м'яза і гладких м'язів судин залежать від проходження позаклітинного кальцію в ці клітини через специфічні іонні канали.
Після введення препарату в терапевтичних дозах пацієнтам з АГ амлодипін викликає вазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску в положеннях пацієнта лежачи та стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується істотною зміною ЧСС або рівня катехоламінів в плазмі крові при тривалому застосуванні.
Ефект корелює з концентраціями в плазмі крові у пацієнтів молодого та похилого віку.
У пацієнтів з АГ і нормальною функцією нирок терапевтичні дози амлодипіну призводять до зниження ренального судинного опору і підвищення рівня гломерулярної фільтрації, а також ефективного ниркового потоку плазми крові без змін фільтрується фракції або протеїнурії.
Як і у випадку з іншими блокаторами кальцієвих каналів, вимірювання гемодинаміки серцевої функції в спокої і при навантаженні (або при ходьбі) у пацієнтів з нормальною функцією шлуночків, пролікованих амлодипіном, в цілому показали невелике підвищення серцевого індексу без істотного впливу на максимальну швидкість наростання тиску в лівому шлуночку (dP / dt) або на кінцевий діастолічний АТ, або обсяг лівого шлуночка. У гемодинамічних дослідженнях амлодипін не виявляв негативного інотропного ефекту при застосуванні в терапевтичних дозах навіть при одночасному введенні з блокаторами β-адренорецепторів.
Амлодипін не змінює функцію синусно-передсердного вузла або передсердно-шлуночкової провідності. При застосуванні амлодипіну в комбінації з блокаторами β-адренорецепторів у пацієнтів на гіпертонічну хворобу або стенокардією змін показників ЕКГ не відзначають.
Спостерігали позитивні клінічні ефекти амлодипіну у пацієнтів з хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичну стенокардію і ІХС, підтвердженої ангиографически.
Валсартан. Валсартан є активним, сильним і специфічним АРА ІІ, який призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ 1, які рідко поширені та відповідальні за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ 1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ 2-рецептори, що врівноважує ефект АТ 1-рецепторів. Валсартан не має будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ 1-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20 000 разів) схожість з АТ 1 рецепторами, ніж з АТ 2 -рецепторами.
Валсартан не пригнічує АПФ, відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Виходячи з відсутності впливу на АПФ і потенціювання активності брадикініну або субстанції Р, застосування АРА II, як правило, не супроводжується кашлем. Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які, як відомо, грають важливу роль в регуляції функцій серцево-судинної системи.
Застосування препарату пацієнтам з АГ призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.
У більшості пацієнтів після застосування внутрішньо разової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається в межах 2 год, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 год.
Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому разової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект, як правило, досягається протягом 2-4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Раптова відміна валсартану не призводить до відновлення АГ або до інших побічних клінічних явищ.
Встановлено, що валсартан значно знижує рівень госпіталізації пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II-IV класу за NYHA). Найбільш значний ефект досягався у пацієнтів, які не застосовували інгібітори АПФ (іАПФ) або блокатори β-адренорецепторів. Також встановлено, що валсартан знижував серцево-судинну смертність у клінічно стабільних пацієнтів з патологією лівого шлуночка або лівошлуночковою дисфункцією після інфаркту міокарда.
Валсартан / амлодипін. Амлодипін і валсартана забезпечує дозозалежне аддитивное зниження артеріального тиску у всьому інтервалі терапевтичних доз. Гіпотензивну дію після прийому разової дози комбінації зберігається протягом 24 год.
Фармакокінетика
Лінійність. Валсартан і амлодипін проявляють лінійність фармакокінетики.
Амлодипін. Всмоктування. Після внутрішнього застосування амлодипін в терапевтичних дозах окремо С max в плазмі крові досягається протягом 6-12 годин. Розрахована абсолютна біодоступність становить 64-80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.
Розподіл. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг маси тіла. У пацієнтів на гіпертонічну хворобу приблизно 97,5% циркулюючого препарату зв'язується з білками плазми крові.
Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується в печінці до неактивних метаболітів.
Виведення. Виведення препарату з плазми крові двофазне з T ½ приблизно 30-50 год. Рівноважні рівні в плазмі крові досягаються після постійного введення протягом 7-8 днів. 10% початкового амлодипіну і 60% метаболітів амлодипіну виводяться з сечею.
Валсартан. Всмоктування. Після прийому препарату всередину З max валсартана в плазмі крові досягається протягом 2-4 год. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23%. Їжа знижує експозицію валсартану, як показує AUC (концентрація в плазмі крові - час), приблизно на 40%, а С max - на 50%, хоча через 8 годин після застосування концентрація валсартану в плазмі крові однакова для учасників групи, які приймали препарат натщесерце, і групи пацієнтів, які отримували препарат після їди. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі.
Розподіл. Рівноважний об'єм розподілу валсартану після в / в введення становить приблизно 17 л, що вказує на те, що валсартан розподіляється в тканини не інтенсивно. Валсартан міцно зв'язується з білками плазми крові (94-97%), головним чином з альбуміном в сироватці крові.
Біотрансформація. Валсартан значною мірою не трансформується, оскільки тільки 20% дози переходить в метаболіти. У плазмі крові в низьких концентраціях (10% AUC валсартану) ідентифікований Гідроксиметаболіт, який фармакологічно неактивний.
Виведення. Для валсартана характерна многоекспоненціальная кінетика виведення (T ½ a 1 ч і Т ½ b приблизно 9 год). Валсартан виводиться головним чином у незміненому стані з калом (≈83% дози) і сечею (≈13% дози). Після в / в введення кліренс валсартану в плазмі крові становить приблизно 2 л / год, а його ренальний кліренс - приблизно 0,62 л / год (≈30% загального кліренсу). T ½ валсартана - 6 ч.
Валсартан / амлодипін. Після перорального застосування лікарського засобу Комбісарт З max валсартана і амлодипіну в плазмі крові досягається за 3 і 6-8 годин відповідно. Швидкість і ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності валсартану і амлодипіну при застосуванні в окремих таблетках.
особливі популяції
Діти. Дані про фармакокінетику препарату у дітей відсутні.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Час досягнення max амлодипіну в плазмі крові приблизно однаково у пацієнтів молодшого та осіб похилого віку. У пацієнтів похилого віку кліренс препарату має тенденцію до зниження, що призводить до збільшення AUC і подовження T ½. Середня системна AUC валсартану у осіб похилого віку на 70% вище, ніж у пацієнтів молодшого віку, тому необхідно дотримуватися обережності при підвищенні дози.
Ниркова недостатність. Порушення функції нирок істотно не впливають на фармакокінетику амлодипіну. Щодо з'єднання, нирковий кліренс якого становить лише 30% загального плазмового кліренсу, кореляції між станом функції нирок і системною експозицією валсартану не спостерігалося.
Порушення функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У пацієнтів з легкими та помірними хронічними захворюваннями печінки експозиція валсартану (визначена по значеннях AUC) в середньому вдвічі перевищує таку у здорових добровольців (відібрані за віком, статтю та масою тіла). Пацієнтам із захворюваннями печінки необхідна обережність при застосуванні препарату.
Есенціальна аг у дорослих пацієнтів, пекло яких не регулюється за допомогою монотерапії амлодипіном або валсартаном.
Пацієнти, у яких пекло неадекватно контролюється монопрепарат амлодипіну або валсартану, можуть бути переведені на комбіновану терапію лікарським препаратом комбісарт. рекомендована доза - 1 таблетка на добу. таблетки комбісарт можна приймати незалежно від прийому їжі. рекомендується приймати комбісарт, запиваючи його невеликою кількістю води.
Пацієнтів, які приймають валсартан і амлодипін окремо, можна перевести на Комбісарт, який містить такі ж дози компонентів.
Перед переходом на комбінацію фіксованих доз рекомендується індивідуальний підбір дози за компонентами (тобто по амплодипіну і валсартаном). У разі клінічної необхідності можна розглянути можливість безпосередньої заміни монотерапії на комбінацію фіксованими дозами.
Максимальна добова доза препарату Комбісарт - 2 таблетки по 5 мг / 160 мг або 1 таблетка по 10 мг / 160 мг (максимально допустимі дози компонентів препарату - 10 мг за змістом амлодипіну, 320 мг за змістом валсартана).
Дозування для пацієнтів окремих груп
Порушення функції нирок. Лікарський засіб Комбісарт протипоказано пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції нирок помірного ступеня тяжкості рекомендується контролювати рівні калію і креатиніну в крові.
Одночасне застосування лікарського засобу Комбісарт з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) 60 мг/хв / 1,73 м 2).
Цукровий діабет. Одночасне застосування лікарського засобу Комбісарт з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом.
Порушення функції печінки. Лікарський засіб Комбісарт протипоказано пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.
З обережністю слід застосовувати Комбісарт пацієнтам з порушеннями функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Рекомендації з дозування амлодипіну пацієнтам з легким або помірним порушенням функції печінки не розроблені.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Для пацієнтів похилого віку рекомендовані звичайні схеми дозування.
Слід дотримуватися обережності при підвищенні дози препарату у пацієнтів похилого віку.
Педіатричні популяції. Безпека і ефективність застосування лікарського засобу Комбісарт у дітей (у віці до 18 років) не досліджені. Дані відсутні.
Підвищена чутливість до активної субстанції, похідним дигідропіридину або до будь-якого з допоміжних речовин препарату.
Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холестаз.
Тяжкі порушення функції нирок (СКФ 30 мг/хв / 1,73 м 2); також препарат протипоказаний пацієнтам, які перебувають на діалізі.
Одночасне застосування АРА, включаючи валсартан, або іАПФ з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (СКФ 60 мг/хв / 1,73 м 2).
Вагітність або планування вагітності (див. Застосування в період вагітності та годування груддю).
Тяжка гіпотензія.
Шок (включаючи кардіогенний шок).
Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія і стеноз аорти тяжкого ступеня).
Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.
Під час застосування препарату можливе виникнення наступних побічних реакцій:
Додаткова інформація щодо комбінації
Периферичний набряк, відомий побічний ефект амлодипіну, у пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін / валсартан, в цілому відзначався з більш низькою частотою, ніж на тлі застосування амлодипіну окремо.
Додаткова інформація щодо компонентів препарату
Небажані реакції, які відзначалися раніше при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипін або валсартану), можуть також виникати та при застосуванні лікарського засобу Комбісарт, навіть якщо вони не зазначені в ході проведення клінічних досліджень.
Побічні реакції, характерні для амлодипіну
Блювота, нудота, алопеція, диспепсія, задишка, риніт, гастрит, абдомінальний біль, гіперплазія ясен, гінекомастія, гіперглікемія, імпотенція, сечові порушення, збільшення частоти сечовипускання, лейкопенія, загальне нездужання, шум у вухах, зміни настрою (включаючи занепокоєння), біль у м'язах , м'язові судоми, припухлість щиколотки, периферична нейропатія, панкреатит, гепатит, тромбоцитопенія, васкуліт, алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, набряк Квінке, мультиформна еритема, безсоння, депресія, сплутаність свідомості, непритомність, запаморочення, сонливість, тремор, дисгевзія, гипостезия, порушення зору (включаючи диплопію), зміна забарвлення шкіри, гіпергідроз, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона, фоточутливість, збільшення / зменшення маси тіла, жовтяниця, кропив'янка, пурпура, висип, свербіж; відзначені окремі випадки екстрапірамідного синдрому, підвищення рівня ферментів печінки (зазвичай пов'язані з холестазом), біль в грудній клітці, відчуття серцебиття, гіпертонія, аритмія, інфаркт міокарда (включаючи брадикардію, вентрікулярную тахікардію і фібриляцію передсердь).
Побічні реакції, характерні для валсартана
Зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня калію в плазмі крові, підвищення значення печінкових проб, в тому числі концентрації білірубіну в плазмі крові, ниркова недостатність і порушення ниркових функцій, підвищення рівня креатиніну в плазмі крові, ангіоневротичний набряк, міалгія, васкуліт, реакції гіперчутливості, в тому числі сироваткова хвороба.
Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію і / або об'єму циркулюючої крові. у пацієнтів з неускладненій аг (0,4%) відзначали надмірну гіпотензію. у пацієнтів з активованою ренінангіотензинової системою (рас - зі зниженим вмістом натрію і / або об'ємом і в разі застосування діуретиків у високих дозах), які приймають блокатори ангіотензинових рецепторів, може виникати симптоматична гіпотензія. рекомендується корекція цього стану перед застосуванням лікарського засобу комбісарт або ретельне медичне спостереження на початку терапії.
При виникненні гіпотензії під час застосування лікарського засобу Комбісарт пацієнта слід покласти на спину і, якщо необхідно, провести в / в інфузію фізіологічного розчину. Після стабілізації артеріального тиску можна продовжити лікування.
Гіперкаліємія. Слід з обережністю проводити одночасне лікування калієвими добавками, калійзберігаючимидіуретиками, сольовими замінниками, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин та ін.), А також передбачити частий контроль вмісту калію.
Стеноз ниркової артерії. Лікарський засіб Комбісарт слід застосовувати з обережністю для лікування АГ у пацієнтів з одно- або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки, оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть підвищуватися.
Трансплантація нирки. Досвід безпечного застосування лікарського засобу Комбісарт у пацієнтів з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.
Порушення функції печінки. Валсартан виводиться, головним чином, в незміненому стані з жовчю. Т ½ амлодипіну подовжується і показник AUC вище у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендації щодо дозування не встановлені. Особлива обережність необхідна при застосуванні лікарського засобу Комбісарт у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня або обструктивними захворюваннями жовчного міхура.
Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості (СКФ 30 мл/хв / 1,73 м 2) корекція дози не потрібна. При помірних порушеннях ниркових функцій рекомендується контролювати рівні калію і креатиніну в крові.
Одночасне застосування АРА, включаючи валсартан, або іАПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (СКФ 60 мг/хв / 1,73 м 2).
Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнтам з первинним гиперальдостеронизмом не слід приймати АРА II валсартан, оскільки їх РАС порушена у зв'язку з основним захворюванням.
Ангіоневротичний набряк. Набряк Квінке, в тому числі набряк гортані та голосової щілини, які можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, і / або набряк обличчя, губ, глотки та / або язика виникали у пацієнтів, які отримували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, в тому числі іАПФ. Застосування лікарського засобу Комбісарт слід негайно припинити при виникненні набряку Квінке; повторне застосування не рекомендується.
Серцева недостатність / стан після перенесеного інфаркту міокарда. Внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) у чутливих пацієнтів можливі порушення функції нирок. У осіб з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функції нирок можуть залежати від активності РААС, застосування іАПФ і АРА викликало розвиток олігурії і / або прогресуючою азотемии, а також (в окремих випадках) ОПН і / або смерті. Подібні результати спостерігалися при застосуванні валсартану. Пацієнтам із серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда слід оцінювати функцію нирок.
Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій і летальних випадків.
Стеноз аорти та мітрального клапана. Як і при лікуванні іншими вазодилататорами, особливу обережність слід дотримуватись пацієнтам, у яких констатовано стеноз мітрального клапана або виражений стеноз аорти невисокого ступеня.
Подвійна блокада РААС. Існують дані, що поєднане застосування іАПФ, АРА або аліскірен підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому не рекомендується проводити подвійну блокаду РААС шляхом комбінованого застосування іАПФ, АРА або аліскірен.
Якщо подвійна блокада є абсолютно необхідною, її слід проводити виключно під наглядом фахівця із здійсненням частого ретельного моніторингу функції нирок, концентрації електролітів і АТ. Не слід у поєднанні застосовувати іАПФ і АРА пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Застосування лікарського засобу Комбісарт не вивчалось у пацієнтів з іншими захворюваннями, крім АГ.
Застосування в період вагітності та годування груддю
Вагітність. Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування слід негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.
Дані епідеміологічних досліджень ризику тератогенності після експозиції іАПФ в I триместр вагітності не були переконливими; однак незначне зростання ризику виключати не можна. Хоча дані контрольованих епідеміологічних досліджень АРА II відсутні, подібний ризик може виникати при застосуванні препаратів цього класу.
Премененіе АРА II в II і III триместр, як відомо, призводить до токсичного впливу на плід людини (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
У разі якщо АРА II застосовували починаючи з II триместру вагітності, рекомендується УЗД нирок і кісток черепа плода.
Немовлята, матері яких приймали АРАII, повинні перебувати під ретельним наглядом на випадок розвитку гіпотензії.
Період годування груддю. Оскільки інформація про застосування лікарського засобу Комбісарт в період годування груддю відсутній, препарат не рекомендується застосовувати в період годування груддю; бажано застосовувати альтернативні препарати з вивченим профілем безпеки, особливо в разі годування грудьми новонароджених або недоношених дітей.
Фертильність. Клінічних досліджень впливу на фертильність не проводили.
Діти. Дослідження лікування цим лікарським засобом дітей (у віці до 18 років) не проводилось. Тому до отримання більш повної інформації Комбісарт не рекомендується застосовувати у дітей.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. У пацієнтів, які застосовують лікарський засіб Комбісарт, може виникати запаморочення або відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це при керуванні автотранспортом і роботі з потенційно небезпечними механізмами.
Амлодипін може слабо або помірно впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти при застосуванні амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втома або нудоту, їхня реакція може порушуватися.
Межлекарственних взаємодії. досліджень межлекарственних взаємодій препарату комбісарт з іншими лікарськими засобами не проводили.
Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких потрібно уважність
Інші гіпотензивні препарати. Часто застосовуються гіпотензивні препарати (наприклад блокатори α-адреноблокатори, діуретики) та інші лікарські засоби, які можуть викликати появу небажаних гіпотензивних явищ (наприклад трициклічніантидепресанти, блокатори α-адреноблокатори, що застосовуються для лікування при доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилювати гіпотензивну дію комбінації .
Взаємодії, пов'язані з амлодипіном
Одночасне застосування не рекомендується
Грейпфрут або грейпфрутовий сік. Не рекомендується застосування амлодипіну з грейпфрутовим соком або з грейпфрутом, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність препарату може бути підвищена, що призведе до посилення гіпотензивної ефекту.
Лікарські засоби, при одночасному застосуванні яких потрібно уважність
Інгібітори CYP 3A4. Одночасне застосування амлодипіну з більш-менш потужними інгібіторами CYP 3A4 (інгібіторами протеази, азоловими протигрибковими препаратами, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може привести до значного посилення системного впливу амлодипіну. Клінічні прояви таких фармакокінетичних змін можуть бути посиленими у пацієнтів похилого віку. Можуть знадобитися клінічний моніторинг і корекція доз.
Індуктори CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій звичайний (Hypericum perforatum). Немає досліджень щодо впливу індукторів CYP 3A4 на амлодипін. Одночасне застосування індукторів CYP 3A4 (наприклад рифампіцину, Hypericum perforatum) може привести до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Рекомендується з обережністю застосовувати амлодипін з індукторами CYP 3A4.
Симвастатин. Багаторазове застосування доз 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77% в порівнянні з застосуванням одного симвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг для пацієнтів, які приймають амлодипін.
Дантролен (інфузії). Через ризик виникнення гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним до розвитку злоякісної гіпертермії і при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Лікарські засоби, при одночасному застосуванні яких потрібно уважність
Інші. Амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, діоксину, варфарину або циклоспорину.
Взаємодії, пов'язані з валсартаном
Одночасне застосування не рекомендується
Літій. При одночасному застосуванні літію з іАПФ або АРА II, включаючи валсартан, повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та його токсичності. Одночасне застосування валсартану і літію не рекомендується. Якщо ж застосування такої комбінації необхідно, слід ретельно контролювати рівень літію в сироватці крові. Ризик токсичності літію може бути в подальшому підвищений при одночасному застосуванні з Комбісартом і діуретиками.
Калієві добавки, калійзберігаючі діуретики, сольові замінники, що містять калій, або інші препарати, які можуть підвищувати рівень калію. Якщо лікарські засоби, що впливають на калієві канали, призначають в поєднанні з валсартаном, слід передбачити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові.
Лікарські засоби, при одночасному застосуванні яких потрібно уважність
НПЗП, в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота (3 г/добу) і неселективні НПЗП. При одночасному застосуванні АРА II і НПЗП можливе послаблення гіпотензивної дії. Також одночасне застосування АРА II і нестероїдних протизапальних засобів може підвищувати ризик погіршення функції нирок і рівня калію в сироватці крові.
Тому на початку лікування рекомендується контролювати стан функції нирок, а також забезпечувати належний рівень рідини в організмі пацієнта.
Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або еффлюксного переносника (ритонавір)
Валсартан є субстратом печінкового переносника накопичення OATP1B1 і печінкового еффлюксного переносника MRP2. Одночасне застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або еффлюксного переносника (ритонавір) може збільшувати системну експозицію валсартану.
Подвійна блокада РААС з АРА, іАПФ або аліскіреном. Подвійна блокада РААС при комбінованому застосуванні іАПФ, АРА або аліскірен призводить до підвищення частоти виникнення таких небажаних явищ, як гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), в порівнянні з лікуванням одним лікарським засобом, що впливає на РААС. Тому одночасне застосування АРА, включаючи валсартан, або іАПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ 60 мг/хв / 1,73 м 2).
Інші. При монотерапії валсартаном не встановлені клінічно значущі лікарські взаємодії з такими препаратами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.
Симптоми. до теперішнього часу відсутній досвід передозування лікарського засобу комбісарт. основним симптомом передозування валсартану, ймовірно, є виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. передозування амлодипіну може призвести до наростаючої периферичної вазодилатації і, ймовірно, до рефлекторної тахікардії. є дані про значну і потенційно пролонгованої системної гіпотензії, аж до шоку і летального результату.
Лікування. Якщо препарат прийнятий нещодавно, слід викликати блювання або промити шлунок. Всмоктування амлодипіну значно знижується при застосуванні активованого вугілля відразу ж або протягом 2 годин після прийому амлодипіну.
Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням лікарського засобу Комбісарт, вимагає активної підтримки стану серцево-судинної системи, включаючи частий контроль серцевої і дихальної функцій, підйом нижніх кінцівок пацієнта, увагу до обсягу циркулюючої рідини та сечовипускання. Для відновлення судинного тонусу і АТ можна застосувати судинозвужувальний препарат при відсутності протипоказань до його застосування. При стійкому зниженні АТ, яке є наслідком блокади кальцієвих каналів, може бути доцільним в / в введення кальцію глюконату.
Виведення валсартану і амлодипіну за допомогою гемодіалізу малоймовірно.
При температурі не вище 25 °C.
Опис препарату Комбісарт табл. в/о 5мг/160мг №30 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Повними аналогами Комбісарт табл. в/о 5мг/160мг №30 є:
Упаковка / 30 шт.
180.30 грн.действующие вещества: амлодипин, валсартан;
1 таблетка по 5 мг/160 мг содержит: амлодипина бесилата 6, 94 мг, что соответствует 5 мг амлодипина, валсартана 160 мг;
вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, кросповидон, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат;
оболочка: смесь для пленочного покрытия Opadry II Yellow (гипромеллоза (гидроксипропилметилцелюллоза), лактоза, моногидрат, титана диоксид (Е 171), полиэтиленгликоль (макрогол), железа оксид желтый (Е 172));
действующие вещества: амлодипин, валсартан;
1 таблетка по 10 мг/160 мг содержит: амлодипина бесилата 13,87 мг, что соответствует 10 мг амлодипина, валсартана 160 мг;
вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, кросповидон, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат;
оболочка: смесь для пленочного покрытия Opadry II Pink (гипромеллоза (гидроксипропилметилцелюллоза), лактоза, моногидрат, титана диоксид (Е 171), полиэтиленгликоль (макрогол), железа оксид красный (Е 172)).
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Основные физико-химические свойства:
таблетки 5 мг/160 мг: таблетки овальной формы с плоской поверхностью со скошенными краями, покрытые пленочной оболочкой, светлого коричневато-желтого цвета;
таблетки 10 мг/160 мг: таблетки овальной формы с плоской поверхностью со скошенными краями, покрытые пленочной оболочкой, светло-розового цвета.
Комбинированные препараты ингибиторов ангиотензина ІІ. Код АТХ С09D B01.
«Комбисарт» содержит два антигипертензивных компонента с дополнительными механизмами контроля артериального давления у пациентов с эссенциальной гипертензией: амлодипин относится к классу антагонистов кальция, а валсартан к классу антагонистов ангиотензина ІІ. Комбинация этих ингредиентов имеет аддитивный антигипертензивный эффект и снижает артериальное давление в большей степени, чем каждый из компонентов отдельно.
Амлодипин.
Амлодипин ингибирует трансмембранное проникновение ионов кальция в гладкие мышцы сердца и сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина обусловлен прямым релаксирующим воздействием на гладкие мышцы сосудов, что обусловливает уменьшение периферического сосудистого сопротивления и приводит к снижению артериального давления. Экспериментальные данные подтверждают, что амлодипин связывается по дигидропиридиновым и негидропиридиновым местам связи. Сократительные процессы сердечной мышцы и гладких мышц сосудов зависят от прохождения внеклеточного кальция в эти клетки через специфические ионные каналы.
После введения терапевтических доз пациентам с артериальной гипертензией амлодипин вызывает вазодилатацию, что приводит к снижению артериального давления в положеннях пациента лежа и стоя. Такое снижение артериального давления не сопровождается существенным изменением скорости сердечных сокращений или уровней катехоламинов в плазме при длительном применении.
Эффект коррелирует с концентрациями в плазме у молодых и пожилых пациентов.
У пациентов с артериальной гипертензией и нормальной функцией почек терапевтические дозы амлодипина приводят к снижению ренального сосудистого сопротивления и повышению уровня гломерулярной фильтрации, а также эффективного почечного потока плазмы без изменений фильтрующейся фракции или протеинурии.
Как и в случае с другими блокаторами кальциевых каналов, измерения гемодинамики сердечной функции в покое и при нагрузке (или при ходьбе) у пациентов с нормальной функцией желудочков, пролеченных амлодипином, в целом показали небольшое повышение сердечного индекса без существенного влияния на dP/dt или на конечное диастолическое давление или объем левого желудочка. В гемодинамических исследованиях амлодипин не проявлял отрицательного инотропного эффекта при применении в терапевтических дозах даже при совместном введении с бета-блокаторами.
Амлодипин не изменяет функцию синусно-предсердного узла или предсердно-желудочковой проводимости. При применении амлодипина в комбинации с бета-блокаторами у пациентов с эссенциальной гипертензией или стенокардией изменения показателей электрокардиограммы не отмечаются.
Наблюдались позитивные клинические эффекты амлодипина у пациентов с хронической стабильной стенокардией, вазоспастической стенокардией и ишемической болезнью, подтвержденной ангиографически.
Валсартан.
Валсартан является активным, мощным и специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина ІІ, который предназначен для внутреннего применения. Он действует избирательно на рецепторы подтипа АТ1, которые редко распространены и ответственны за эффекты ангиотензина ІІ. Повышенные уровни ангиотензина II вследствие блокады АТ1-рецепторов валсартаном могут стимулировать свободные АТ2-рецепторы, что уравновешивает эффект АТ1-рецепторов. Валсартан не имеет какой-либо частичной активности агониста относительно АТ1-рецепторов и имеет намного большее (приблизительно в 20000 раз) сходство с АТ1-рецепторами, чем с АТ2-рецепторами.
Валсартан не угнетает АПФ, известный также под названием кининазы ІІ, который преобразует ангиотензин І в ангиотензин ІІ и разрушает брадикинин. Исходя из отсутствия влияния на АПФ и потенцирование активности брадикинина или субстанции Р, применение антагонистов рецепторов ангиотензина II, как правило, не сопровождается кашлем. Валсартан не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, которые, как известно, играют важную роль в регуляции функций сердечно-сосудистой системы.
Назначение препарата пациентам с артериальной гипертензией приводит к снижению артериального давления, не влияя при этом на частоту пульса.
У большинства пациентов после назначения внутрь разовой дозы препарата начало антигипертензивной активности отмечается в пределах 2 часов, а максимальное снижение артериального давления достигается в пределах 4-6 часов.
Антигипертензивный эффект сохраняется более 24 часов после приема разовой дозы. При условии регулярного применения препарата максимальный терапевтический эффект как правило достигается в течение 2-4 недель и удерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии. Внезапная отмена валсартана не приводит к возобновлению артериальной гипертензии или к другим побочным клиническим явлениям.
Установлено, что валсартан значительно снижает уровень госпитализации пациентов с хронической сердечной недостаточностью (NYHA класса II-IY). Более значимый эффект достигался у пациентов, которые не получали ингибиторы АПФ или бета-блокаторы. Также установлено, что валсартан снижал сердечно-сосудистую смертность у клинически стабильных пациентов с патологией левого желудочка или левожелудочковой дисфункцией после инфаркта миокарда.
Валсартан/амлодипин.
Комбинация амлодипина и валсартана обеспечивает дозозависимое аддитивное снижение артериального давления во всем интервале терапевтических доз. Гипотензивное действие после приема разовой дозы комбинации сохраняется в течение 24 часов.
Линейность.
Валсартан и амлодипин проявляют линейность фармакокинетики.
Амлодипин.
Всасывание. После внутреннего применения терапевтических доз амлодипина отдельно максимальная концентрация (Сmax) в плазме крови достигается в течение 6-12 часов. Рассчитанная абсолютная биодоступность составляет от 64% до 80%. Прием пищи не влияет на биодоступность амлодипина.
Распределение . Объем распределения составляет приблизительно 21 л/кг. У пациентов, больных эссенциальной гипертензией, приблизительно 97,5% циркулирующего препарата связывается с белками плазмы.
Биотрансформация. Амлодипин интенсивно (приблизительно 90%) метаболизируется в печени до неактивных метаболитов.
Выведение. Выведение амлодипина из плазмы двухфазное с периодом полувыведения приблизительно 30-50 часов. Равновесные уровни в плазме достигаются после постоянного введения в течение 7-8 дней. 10% начального амлодипина и 60% метаболитов амлодипина выводятся с мочой.
Валсартан.
Всасывание. После приема препарата внутрь Сmax валсартана в плазме достигается в течение 2-4 часов. Средняя величина абсолютной биодоступности препарата составляет 23%. Пища снижает экспозицию валсартана, как показывает AUC (концентрация в плазме - время), приблизительно на 40%, а Сmax - на 50%, хотя через 8 часов после применения концентрация валсартана в плазме одинакова для группы, которая принимала препарат натощак, и группы пациентов, которая принимала препарат после еды. Снижение AUC не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому валсартан можно принимать независимо от приема пищи.
Распределение. Равновесный объем распределения валсартана после внутривенного введения составляет приблизительно 17 л, что указывает на то, что валсартан распределяется в тканях не интенсивно. Валсартан прочно связывается с белками плазмы (94-97%), главным образом с сывороточным альбумином.
Биотрансформация. Валсартан в значительной степени не трансформируется, поскольку только 20% дозы переходит в метаболиты. В плазме в низких концентрациях (менее 10% от AUC валсартана) идентифицирован гидроксиметаболит, который фармакологически неактивен.
Выведение . Для валсартана характерна многоэкспоненциальная кинетика выведения (период полувыведения Т1/2a < 1 часа и Т1/2b примерно 9 часов). Валсартан выводится, главным образом, в неизмененном состоянии с калом (приблизительно 83% от дозы) и мочой (приблизительно 13% дозы). После внутривенного введения клиренс валсартана в плазме составляет приблизительно 2 л/час, а его ренальный клиренс - приблизительно 0,62 л/час (приблизительно 30% от общего клиренса). Период полувыведения валсартана - 6 часов.
Валсартан/амлодипин
После перорального применения лекарственного средства «Комбисарт» Сmax валсартана и амлодипина в плазме крови достигается за 3 и 6-8 часов соответственно. Скорость и степень всасывания препарата эквивалентны биодоступности валсартана и амлодипина при назначении в отдельных таблетках.
Особые популяции.
Дети.
Данные о фармакокинетике препарата у детей отсутствуют.
Пациенты пожилого возраста (старше 65 лет).
Время достижения Сmax амлодипина в плазме крови приблизительно одинаково у пациентов младшего возраста и пациентов пожилого возраста. У пациентов пожилого возраста клиренс амлодипина имеет тенденцию к снижению, что приводит к увеличению AUC и удлинению периода полувыведения. Средняя системная AUC валсартана у лиц пожилого возраста на 70% выше, чем у пациентов младшего возраста, поэтому необходимо придерживаться осторожности при повышении дозы.
Почечная недостаточность.
Нарушение функции почек существенно не влияют на фармакокинетику амлодипина. Относительно соединения, почечный клиренс которого составляет лишь 30% от общего плазменного клиренса, корреляция между состоянием функции почек и системной экспозицией валсартана не отмечалась.
Нарушение функции печени.
У пациентов с печеночной недостаточностью снижается клиренс амлодипина, что приводит к повышению AUC приблизительно на 40-60%. У пациентов с легкими и умеренными хроническими заболеваниями печени экспозиция валсартана (определена по значениям AUC) в среднем вдвое превышает таковую у здоровых добровольцев (отобраны по возрасту, полу и массе тела). Пациентам, имеющим заболевания печени, необходимо быть осторожными при применении препарата.
Эссенциальная гипертензия у взрослых пациентов, артериальное давление которых не регулируется с помощью монотерапии амлодипином или валсартаном.
Повышенная чувствительность к активной субстанции, производным дигидропиридина или к любому из вспомогательных веществ препарата.
Тяжелые нарушения функции печени, билиарный цирроз печени или холестаз.
Тяжелые нарушения функции почек (скорость клубочковой фильтрации (СКФ < 30 мг/минуту/1,73 м2); также препарат противопоказан пациентам, пребывающим на диализе.
Одновременное применение антагонистов рецепторов ангиотензина (АРА), включая валсартан, или ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) с алискиреном пациентам с сахарным диабетом или с нарушениями функции почек (СКФ < 60 мг/минуту/1,73 м2).
Беременность или планирование беременности (смотрите раздел «Применение в период беременности или кормления грудью»).
Тяжелая гипотензия.
Шок (включая кардиогенный шок).
Обструкция выводящего тракта левого желудочка (например гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия и стеноз аорты тяжелой степени).
Гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.
Междулекарственные взаимодействия.
Исследования междулекарственных взаимодействий препарата «Комбисарт» с другими лекарственными средствами не проводились.
Лекарственные средства, при сопутствующем применении которых следует быть внимательными.
Другие гипотензивные препараты.
Часто применяемые гипотензивные препараты (например альфа-блокаторы, диуретики) и другие лекарственные средства, которые могут вызывать появление нежелательных гипотензивных явлений (например трициклические антидепрессанты, альфа-блокаторы, применяющиеся для лечения доброкачественной гиперплазии предстательной железы), могут усиливать гипотензивное действие комбинации.
Взаимодействия, связанные с амлодипином.
Одновременное применение не рекомендуется.
Грейпфрут или грейпфрутовый сок.
Не рекомендуется применение амлодипина с грейпфрутовым соком или с грейпфрутом, поскольку у некоторых пациентов биодоступность препарата может быть увеличена, что приведет к усилению гипотензивного эффекта.
Лекарственные средства, при одновременном применении которых следует быть внимательными.
Ингибиторы CYP3A4.
Одновременное применение амлодипина с более или менее мощными ингибиторами CYP3A4 (ингибиторами протеазы, азоловыми противогрибковыми препаратами, макролидами, такими как эритромицин или кларитромицин, верапамил или дилтиазем) может привести к значительному усилению системного влияния амлодипина. Клинические проявления таких фармакокинетических изменений могут быть усиленными у пациентов пожилого возраста. Могут потребоваться клинический мониторинг и коррекция доз.
Индукторы CYP3A4 (противосудорожные препараты (например карбамазепин, фенобарбитал, фенитоин, фосфенитоин, примидон), рифампицин, зверобой обычный (Hypericum perforatum).
Нет исследований относительно эффектов индукторов CYP3A4 на амлодипин. Одновременное применение индукторов CYP3A4 (например рифампицина, Hypericum perforatum) может привести к снижению концентрации амлодипина в плазме крови. Рекомендуется с осторожностью применять амлодипин с индукторами CYP3A4.
Симвастатин. Многократное применение доз 10 мг амлодипина с 80 мг симвастатина приводит к увеличению экспозиции симвастатина на 77% по сравнению с применением одного симвастатина. Рекомендовано снижать суточную дозу симвастатина до 20 мг для пациентов, принимающих амлодипин.
Дантролен (инфузии).
Из-за риска гиперкалиемии рекомендуется избегать совместного применения блокаторов кальциевых каналов, таких как амлодипин, пациентам, склонным к развитию злокачественной гипертермии и при лечении злокачественных гипертермий.
Лекарственные средства, при одновременном применении которых следует быть внимательными.
Другие.
Амлодипин не влиял на фармакокинетику аторвастатина, диоксина, варфарина или циклоспорина. Взаимодействия, связанные с валсартаном.
Одновременное применение не рекомендуется.
Литий. При одновременном применении лития с ингибиторами АПФ или антагонисты рецепторов ангиотензина II, включая валсартан, отмечалось обратимое повышение сывороточных концентраций лития и его токсичности. Одновременное применение валсартана и лития не рекомендуется. Если же применение такой комбинации необходимо, следует тщательно контролировать уровень лития в сыворотке крови. Риск повышения токсичности лития может быть в дальнейшем повышен при совместном применении с препаратом «Комбисарт» и диуретиками.
Калиевые добавки, калийсберегающие диуретики, солевые заменители, содержащие калий, или другие препараты, которые могут повышать уровень калия.
Если лекарственные средства, влияющие на калиевые каналы, назначают в сочетании с валсартаном, следует предусмотреть регулярный контроль содержания калия в плазме.
Лекарственные средства, при одновременном применении которых следует быть внимательными.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), в том числе селективные ингибиторы ЦОГ-2, ацетилсалициловая кислота (> 3 г/сутки) и неселективные НПВП.
При одновременном применении антагонистов ангиотензина II и НПВП возможно ослабление гипотензивного действия. Также одновременное применение антагонистов ангиотензина II и НПВП может повышать риск ухудшения функции почек и уровня калия в сыворотке крови.
Поэтому в начале лечения рекомендуется контролировать состояние функции почек, а также обеспечивать надлежащий уровень жидкости в организме пациента.
Ингибиторы переносчика накопления (рифампицин, циклоспорин) или ефлюксного переносчика (ритонавир).
Валсартан является субстратом печеночного переносчика накопления OATP1B1 и печеночного ефлюксного переносчика MRP2. Одновременное применение ингибиторов переносчика накопления (рифампицин, циклоспорин) или ефлюксного переносчика (ритонавир) могут увеличивать системную экспозицию валсартана.
Двойная блокада РААС с АРА, ингибиторами АПФ или алискиреном.
Двойная блокада РААС при комбинированном применении ингибиторов АПФ, АРА или алискирена приводит к увеличению частоты возникновения таких нежелательных явлений, как гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (включая острую почечную недостаточность), по сравнению с лечением одним лекарственным средством, влияющим на РААС. Поэтому одновременное применение АРА, включая валсартан, или ингибиторов АПФ с алискиреном противопоказано пациентам с сахарным диабетом или нарушениями функции почек (СКФ < 60 мг/минуту/1,73 м2).
Другие. При монотерапии валсартаном не установлены клинически значимые лекарственные взаимодействия с такими препаратами: циметидин, варфарин, фуросемид, дигоксин, атенолол, индометацин, гидрохлоротиазид, амлодипин, глибенкламид.
Пациенты с дефицитом в организме натрия и/или объема циркулирующей крови.
У пациентов с неосложненной артериальной гипертензией (0,4%) наблюдалась чрезмерная гипотензия. У пациентов с активированной ренин-ангиотензиновой системой (с пониженным содержанием натрия и/или объемом и в случае получения высоких доз диуретиков), которые принимают блокаторы ангиотензиновых рецепторов, может возникать симптоматическая гипотензия. Рекомендуется коррекция этого состояния перед применением лекарственного средства «Комбисарт» или тщательное медицинское наблюдение в начале терапии.
При возникновении артериальной гипотензии во время применения лекарственного средства «Комбисарт» пациента следует положить на спину и, если необходимо, провести внутривенную инфузию физиологического раствора. После стабилизации артериального давления можно продолжить лечение.
Гиперкалиемия.
Следует с осторожностью проводить одновременное лечение калиевыми добавками, калийсберегающими диуретиками, солевыми заменителями, содержащими калий, или другими препаратами, которые могут повышать уровень калия (гепарин и другие), а также предусмотреть частый контроль содержания калия.
Стеноз почечной артерии.
Лекарственное средство «Комбисарт» следует применять с осторожностью для лечения гипертензии у пациентов с односторонним или двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом единственной почки, поскольку уровни мочевины и креатинина в сыворотке крови могут увеличиваться.
Трансплантация почки.
Опыт безопасного применения лекарственного средства «Комбисарт» пациентам с недавно перенесенной трансплантацией почки отсутствует.
Нарушение функции печени.
Валсартан выводится, главным образом, в неизмененном состоянии с желчью. Период полувыведения амлодипина продлевается и показатель AUC (концентрация в плазме - время) выше у пациентов с нарушением функции печени; рекомендации относительно дозировок не установлены. Особая осторожность необходима при применении лекарственного средства Комбисарт пациентам с нарушением функции печени легкой или умеренной степени или обструктивными заболеваниями желчного пузыря.
Нарушение функции почек.
Пациентам с нарушениями функции почек легкой или умеренной степени тяжести (СКФ > 30 мл/минуту/1,73 м2) коррекция дозы не нужна. При умеренных нарушениях почечных функций рекомендуется контролировать уровни калия и креатинина в крови.
Одновременное применение антагонистов рецепторов ангиотензина, включая валсартан, или ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента с алискиреном противопоказано пациентам с нарушениями функции почек (СКФ < 60 мг/минуту/1,73 м2).
Первичный гиперальдостеронизм.
Пациентам с первичным гиперальдостеронизмом не следует принимать антагонист ангиотензина II валсартан, поскольку их ренин-ангиотензиновая система нарушена в связи с основным заболеванием.
Ангионевротический отек.
Отек Квинке, в том числе отек гортани и голосовой щели, которые могут привести к обструкции дыхательных путей, и/или отек лица, губ, глотки и/или языка наблюдалось у пациентов, которые применяли валсартан. Некоторые из этих пациентов имели в анамнезе отек Квинке при приеме других препаратов, в том числе ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента (АПФ). Применение лекарственного средства «Комбисарт» следует немедленно прекратить при возникновении отека Квинке; повторное применение не рекомендуется.
Сердечная недостаточность/состояние после перенесенного инфаркта миокарда.
Вследствие угнетения ренин-ангиотензин-альдостероновой системы у чувствительных пациентов возможны нарушения функции почек. У пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, у которых функции почек могут зависеть от активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, применение ингибиторов ангиотензинпревращающегося фермента (АПФ) и антагонистов рецепторов ангиотензина вызывало развитие олигурии и/или прогрессирующей азотемии, а также (в редких случаях) острой почечной недостаточности и/или смерти. Подобные результаты отмечались при применении валсартана. Пациентам с сердечной недостаточностью или после перенесенного инфаркта миокарда следует оценивать функцию почек.
Пациентам с застойной сердечной недостаточностью блокаторы кальциевых каналов, включая амлодипин, следует применять с осторожностью, поскольку они могут повышать риск сердечно-сосудистых событий и летальных случаев.
Стеноз аорты и митрального клапана.
Как и при лечении другими вазодилататорами, особенно осторожными должны быть пациенты, у которых констатирован стеноз митрального клапана или выраженный стеноз аорты невысокой степени.
Двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС).
Существуют данные, что совместное применение ингибиторов АПФ, АРА или алискирена повышает риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и снижения функции почек (включая острую почечную недостаточность). Поэтому не рекомендуется проводить двойную блокаду РААС путем комбинированного применения ингибиторов АПФ, АРА или алискирена.
Если двойная блокада является абсолютно необходимой, ее следует проводить исключительно под наблюдением специалиста с осуществлением частого тщательного мониторинга функции почек, концентрации электролитов и артериального давления. Не следует совместно применять ингибиторы АПФ и АРА пациентам с диабетической нефропатией.
Применение лекарственного средства «Комбисарт» не изучалось у пациентов с другими заболеваниями, кроме артериальной гипертензии.
Беременность. Лекарственное средство противопоказано применять беременным или женщинам, планирующим беременность. Если во время лечения этим средством подтверждается беременность, его применение следует немедленно прекратить и заменить другим лекарственным средством, разрешенным к применению беременным.
Данные эпидемиологических исследований риска тератогенности после экспозиции ингибиторов АПФ в течение первого триместра беременности не были убедительными; однако небольшой рост риска исключать нельзя. Хотя данные контролируемых эпидемиологических исследований антагонистов рецепторов ангиотензина II (АРАII) отсутствуют, подобный риск может возникать при применении препаратов этого класса.
Пременение АРАII во втором и третьем триместре, как известно, приводит к токсическому действию на плод человека (снижение функции почек, олигогидрамнион, задержка оссификации костей черепа) и новорожденного (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия).
В случае если АРАII применяли начиная со второго триместра беременности, рекомендуется ультразвуковое исследование почек и костей черепа плода.
Младенцы, матери которых принимали АРАII, должны находиться под тщательным наблюдением на случай развития артериальной гипотензии.
Период кормления грудью.
Поскольку информация о применении лекарственного средства «Комбисарт» в период кормления грудью отсутствует, препарат не рекомендуется применять в период кормления грудью; желательно применять альтернативные препараты с изученным профилем безопасности, особенно в случае кормления грудью новорожденных или недоношенных детей.
Фертильность.Клинические исследования влияния на фертильность не проводились.
У пациентов, применяющих лекарственное средство «Комбисарт», может возникать головокружение или ощущение слабости после приема препарата, поэтому они должны учитывать это при управлении автотранспортом и работе с потенциально опасными механизмами.
Амлодипин может слабо или умеренно влиять на способность управлять автотранспортом или работе с другими механизмами. Если пациенты при применении амлодипина испытывают головокружение, головную боль, усталость или тошноту, их реакция может нарушаться.
Пациенты, у которых артериальное давление неадекватно регулируется монопрепаратами амлодипина или валсартана, могут быть переведены на комбинированную терапию лекарственным средством «Комбисарт». Рекомендованная доза - 1 таблетка в сутки. Таблетки «Комбисарт» можно принимать независимо от приема пищи. Рекомендуется принимать «Комбисарт», запивая его небольшим количеством воды.
Пациентов, принимающих валсартан и амлодипин отдельно, можно перевести на «Комбисарт», который содержит такие же дозы компонентов.
Перед переходом на комбинацию фиксированных доз рекомендуется индивидуальный подбор дозы по компонентам (то есть по амплодипину и валсартану). В случае клинической необходимости можно рассмотреть возможность непосредственной замены монотерапии на комбинацию фиксированными дозами.
Максимальная суточная доза препарата «Комбисарт» - 2 таблетки по 5 мг/160 мг или 1 таблетка по 10 мг/160 мг (максимально допустимые дозы компонентов препарата - 10 мг по содержанию амлодипина, 320 мг по содержанию валсартана).
Дозирование для отдельных группах пациентов.
Нарушение функции почек.
Лекарственное средство «Комбисарт» противопоказано пациентам с тяжелыми нарушениями функции почек.
Пациентам с нарушениями функции почек легкой или умеренной степени тяжести коррекция дозы не нужна. У пациентов с нарушениями функции почек умеренной степени тяжести рекомендуется контролировать уровни калия и креатинина в крови.
Одновременное применение лекарственного средства «Комбисарт» с алискиреном противопоказано пациентам с нарушениями функции почек (СКФ < 60 мг/минуту/1,73 м2).
Сахарный диабет.
Одновременное применение лекарственного средства «Комбисарт» с алискиреном противопоказано пациентам с сахарным диабетом.
Нарушение функции печени.
Лекарственное средство «Комбисарт» противопоказан пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени.
С осторожностью следует применять «Комбисарт» пациентам с нарушениями функции печени или обструктивными заболеваниями желчных путей. Рекомендации по дозированию амлодипина пациентам с легким или умеренным нарушением функции печени не разработаны.
Пациенты пожилого возраста (старше 65 лет).
Для пожилых пациентов рекомендованы обычные схемы дозирования.
Следует соблюдать осторожность при повышении дозы препарата у пациентов пожилого возраста.
Педиатрические популяции.
Безопасность и эффективность применения лекарственного средства «Комбисарт» детям (в возрасте до 18 лет) не исследована. Данные отсутствуют.
Дети.
Исследование лечения этим лекарственным средством детей (в возрасте до 18 лет) не проводилось. Поэтому до получения более полной информации «Комбисарт» не рекомендуется применять детям.
Симптомы.
До настоящего времени отсутствует опыт передозировки лекарственного средства «Комбисарт». Основным симптомом передозировки валсартаном, вероятно, является выраженная артериальная гипотензия с головокружением. Передозировка амлодипином может привести к нарастающей периферической вазодилатации и, вероятно, к рефлекторной тахикардии. Имеются данные о значительной и потенциально пролонгированной системной гипотензии, вплоть до шока и летального исхода.
Лечение.
Если препарат принят недавно, следует вызвать рвоту или промыть желудок. Всасывание амлодипина значительно снижается при применении активированного угля сразу же или в течение двух часов после приема амлодипина.
Клинически значимая артериальная гипотензия, вызванная передозировкой лекарственным средством «Комбисарт», требует активной поддержки состояния сердечно-сосудистой системы, включая частый контроль сердечной и дыхательной функций, подъем нижних конечностей пациента, внимание к объему циркулирующей жидкости и мочеиспускания. Для восстановления сосудистого тонуса и артериального давления можно применить сосудосуживающий препарат при отсутствии противопоказаний для его применения. При стойком снижении артериального давления, которое является следствием блокады кальциевых каналов, может быть целесообразным внутривенное введение кальция глюконата.
Выведение валсартана и амлодипина с помощью гемодиализа маловероятно.
Во время применения препарата возможно возникновение следующих побочных реакций:
Дополнительная информация относительно комбинации.
Периферический отек, известный побочный эффект амлодипина, у пациентов, которые применяли комбинацию амлодипин/валсартан, в целом отмечался с меньшей частотой, чем на фоне применения амлодипина отдельно.
Дополнительная информация относительно компонентов препарата.
Нежелательные реакции, которые отмечались ранее при применении одного из компонентов препарата (амлодипина или валсартана), могут также возникать и при применении лекарственного средства Комбисарт, даже если они не были отмечены в ходе проведения клинических исследований.
Побочные реакции, характерные для амлодипина.
Рвота, тошнота, алопеция, диспепсия, диспноэ, ринит, гастрит, абдоминальная боль, гиперплазия десен, гинекомастия, гипергликемия, импотенция, мочевые нарушения, увеличение частоты мочеиспускания, лейкопения, общее недомогание, шум в ушах, изменения настроения (включая беспокойство), миалгия, мышечные судороги, припухлость лодыжки, периферическая нейропатия, панкреатит, гепатит, тромбоцитопения, васкулит, аллергические реакции, ангионевротический отек, отек Квинке, мультиформная эритема, бессонница, депрессия, спутанность сознания, обморок, головокружение, сонливость, тремор, дисгевзия, гипостезия, нарушение зрения (включая диплопию), изменение окраски кожи, гипергидроз, эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона, фоточувствительность, увеличение или уменьшение массы тела, желтуха, крапивница, пурпура, экзантема, зуд; отмечались отдельные случаи экстрапирамидного синдрома, повышение уровня ферментов печени (обычно связанные с холестазом), боль в грудной клетке, ощущение сердцебиения, гипертония, аритмия, инфаркт миокарда (включая брадикардию, вентрикулярную тахикардию и фибрилляцию предсердий).
Побочные реакции, характерные для валсартана.
Снижение уровня гемоглобина, снижение уровня гематокрита, нейтропения, тромбоцитопения, повышение уровня калия в сыворотке крови, повышение значения печеночных проб, в том числе концентрации билирубина в сыворотке крови, почечная недостаточность и нарушение почечных функций, повышение уровня креатинина в сыворотке крови, ангионевротический отек, миалгия, васкулит, реакции гиперчувствительности, в том числе сывороточная болезнь.
2 года.
Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °C.
Хранить в недоступном для детей месте.
По 10 таблеток в блистере; по 3 блистера в пачке.
По рецепту.
АО «Киевский витаминный завод».
Местонахождение производителяи его адрес места осуществления деятельности. 04073, Украина, г. Киев, ул. Копыловская, 38. Web-сайт: www.vitamin.com.ua.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}