Лазикс

• Таблетки 40 мг № 45.
• Таблетки 40 мг № 50.
• Розчин для ін'єкцій 10 мг на 1 мл, ампула 2 мл, в упаковці 10 ампул.

таблетки:

• Активна речовина: фуросемід 40 мг
• Додаткові речовини: кукурудзяний крохмаль, прежелатинізований кукурудзяний крохмаль, лактоза, колоїдний кремній безводний, тальк, стеарат Mg.

Ампули для ін'єкцій:

• Активна речовина: фуросемід 10 мг на 1 мл
• Додаткові речовини: гідроксид Na, хлорид Na, підготовлена вода для ін'єкцій.

Діюча речовина лазиксом - фуросемід - виявляє діуретичну дію за рахунок блокади зворотного всмоктування іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле. У незначній мірі Лазикс діє і на звивистих канальців, цей механізм не пов'язаний з антіальдостероновий активністю або пригніченням карбоангідрази. Лазикс сприяє виведенню калію, магнію, кальцію.

При внутрішньовенному введенні Лазикс здатний досить швидко знизити артеріальний тиск, тиск у легеневій артерії, преднагрузку і тиск в лівому шлуночку. Діуретичний ефект спостерігається вже через 5 хв., Досягаючи максимуму протягом півгодини, тривалість діуретичного періоду становить близько 2 годин.

При прийомі всередину діуретичний ефект лазиксом починається протягом першої години, досягаючи максимуму через 1.5-2 години, тривалість ефективного періоду становить близько 7 годин.
В організмі Лазикс метаболізується і виводиться, в основному з сечею, у вигляді з'єднання з глюкуроновою кислотою.

1.Отечний синдром, який розвинувся внаслідок:

• хвороб серця;
• хвороб нирок;
• хвороб печінки;
• гострої лівошлуночкової недостатності;
• опікової хвороби;
• прееклампсії вагітних (застосування лазиксом можливо тільки після відновлення ОЦК).

2. Форсований діурез.

3. Комплексна терапія артеріальної гіпертензії.

Спосіб застосування та дози повинні встановлюватися індивідуально залежно від ступеня порушення водно-електролітного балансу, величини клубочкової фільтрації. Надалі необхідна корекція дози, залежно від ступеня тяжкості стану пацієнта, величини діурезу. Зазвичай препарат призначається у формі таблеток, але, якщо це неможливо, або мова йде про ургентному стані, препарат вводиться внутрішньовенно струменево, час введення лазиксу не повинно бути менше 1.5-2 хвилин.

При середньому ступені вираженості набрякового синдрому ініціальна доза лазиксом становить 20-80 мг перорально або 20-40 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно, при недостатньому ефекті, дозу можна підвищити на 40 мг в разі, перорального прийому та на 20 мг, якщо Лазикс вводиться у вигляді ін'єкцій . Збільшення дози можливе не раніше, ніж через 6-8 годин, після прийому ініціальною пероральної дози та не раніше, ніж через 2 години, після парентерального введення. Корекція дози відбувається до появи адекватного діурезу. Підібрана таким чином разова доза може бути призначена одноразово або двічі на добу. Максимальний ефект лазиксом спостерігається, якщо препарат призначається 2-4 рази в тиждень.

Для дітей доза розраховується в залежності від маси тіла дитини та способу введення лазиксу. Початкова доза при пероральному прийомі становить 2 мг/кг, при ін'єкційному способі введення - 1 мг/кг. Потім можливе підвищення дози на 2 мг/кг при пероральному прийомі та на 1 мг/кг при парентеральному. Збільшення дози можливе не раніше, ніж через 6-8 годин, після прийому ініціальною пероральної дози та не раніше, ніж через 2 години, після парентерального введення.

У комплексному лікуванні артеріальної гіпертензії, доза лазиксом, як правило, становить 80 мг/добу, бажано добову дозу розділити на два прийоми. Подальше підвищення дози недоцільно, при недостатньому ефекті варто додати інші антигіпертензивні засоби.

При набряку легенів внутрішньовенно струменево вводять 40 мг, при недостатньому ефекті через 20 хвилин можна ввести ще 20-40 мг.

При проведенні форсованого діурезу, 20-40 мг лазиксу додають в розчин для інфузії. Надалі доза лазиксом може коригуватися, залежно від водно-електролітного балансу і стану пацієнта.

При застосуванні лазиксом у великих дозах відбувається зменшення ОЦК (об'єму циркулюючої крові), внаслідок чого розвивається згущення крові та можливі тромбози. Частим побічним ефектом є розвиток водно-електролітних порушень: алкалоза (в тому числі та посилення метаболічного алкалозу при цукровому діабеті), дефіциту натрію, хлору, кальцію, калію; порушення біохімічних властивостей крові: підвищення рівня креатиніну, холестерину, тригліцеридів, сечової кислоти (із загостренням подагри), глюкози (особливо при цукровому діабеті).

Можливі алергічні реакції, починаючи від шкірних проявів (пурпура, дерматит, свербіж, еритема) і аж до анафілактичного шоку.

Рідко виникають порушення з боку крові: лейкопенія, еозинофілія, гемолітичні зміни, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

У маловесних або недоношених дітей, застосування лазиксом в перші тижні життя може привести до незарощення Боталлова протоки.

Протипоказанням є виражені порушення електролітного балансу, непереносимість фуросеміду або будь-якого іншого компонента препарату Лазикс, анурія, дегідратація, дефіцит ОЦК, печінкова кома будь-якій стадії, вагітність в терміні до 12 тижнів і період лактації.

У терміні до 12 тижнів застосування лазиксом абсолютно протипоказано, в більш пізніх термінах застосування лазиксом можливо тільки за суворими показаннями, оскільки препарат здатний проникати через плацентарний бар'єр.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами:

Розвиток гіпокаліємії при прийомі лазиксом може призводити до посилення дії серцевих глікозидів.

При одночасному призначенні Lasix з глюкокортикостероїдами, проносними засобами необхідний більш ретельний контроль електролітного складу крові, оскільки прийом комбінації цих препаратів підвищує ризик розвитку гіпокаліємії.

При комбінації Lasix з антибіотиками цефалоспоринового ряду або аміноглікозидами, можливо підвищення їх рівня в крові та відповідно посилення побічних ефектів.

Пробенецид, фенітоїн і НПЗЗ можуть зменшувати діуретичний ефект лазиксом.

При одночасному призначенні ІАКФ і лазикс можливе посилення гіпотензивного ефекту, аж до розвитку колапсу або зниження функції нирок і гострої ниркової недостатності.

Комбінація Lasix з антидіабетичними засобами вимагає корекції дози останніх.

Лазикс здатний підсилювати токсичні ефекти теофіліну, препаратів літію та курареподібних засобів.

У разі передозування лазиксом найчастіше спостерігається артеріальна гіпотензія, порушення балансу електролітів, запаморочення, сухість у роті, порушення зору. Лікування спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу і нормалізацію ОЦК.

Зберігати в місці, захищеному від попадання прямих сонячних променів, при кімнатній температурі (17-26 градусів Цельсія).