Лазикс таблетки по 40 мг 3 стрипа по 15 шт

Фармакодинаміка. фуросемід - петлевий діуретик швидкої дії, що призводить до встановлення відносно сильного та короткочасного діуретичного ефекту. фуросемід блокує na + k + 2ci-котранспортер, розташований в базальних мембранах клітин товстого сегмента висхідної частини петлі Генле: ефективність салуретичних дії фуросеміду, таким чином, залежить від того, чи потрапляє лікарський засіб до канальцям в місцях просвітів шляхом аніоно-транспортного механізму. діуретичний ефект виникає в результаті реабсорбції натрію хлориду в цьому сегменті петлі Генле. внаслідок цього фракційна екскреція натрію може досягати 35% гломерулярної фільтрації натрію. вторинні ефекти підвищеної екскреції натрію полягають у підвищеному виведенні сечі (завдяки осмотичності пов'язаної воді) і в збільшеній дистальній канальцевоїсекреції калію. також підвищується екскреція іонів кальцію і магнію.

Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. При серцевої недостатності фуросемід призводить до швидкого зниження серцевої преднагрузки (шляхом звуження ємкісних венозних судин). Цей ранній судинний ефект є простагландінопосредованним і передбачає адекватну функцію нирок з активацією ренін-ангіотензинової системи та нормальним синтезом простагландинів. Крім цього, завдяки притаманному йому натрійуретичний ефект, фуросемід знижує реактивність судин по відношенню до катехоламінів, яка підвищена у хворих на артеріальну гіпертензію.

Антигіпертензивна ефективність фуросеміду пояснюється підвищенням екскреції натрію, зменшенням об'єму крові та зниженням відповіді гладких м'язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами або судинозвужувальними засобами.

Початок діуретичного ефекту спостерігається протягом 1 год після перорального прийому лікарського засобу.

Дозозалежне збільшення діурезу і натрийуреза спостерігалося у здорових пацієнтів, які отримували фуросемід в дозах 10-100 мг. Тривалість дії у здорових людей становить приблизно 3-6 год після перорального прийому 40 мг фуросеміду.

Ефект фуросеміду зменшується при зниженні канальцевоїсекреції або взаємодії лікарського засобу з альбуміном всередині канальців.

Фармакокінетика. Фуросемід швидко абсорбується в шлунково-кишковому тракті. Максимальний час абсорбції - 1-1,5 год. Абсорбція лікарського засобу свідчить про значну індивідуальної варіабельності.

Біодоступність фуросеміду у здорових волонтерів становить приблизно 50-70%. У пацієнтів на біодоступність лікарського засобу впливають різні фактори, включаючи наявні захворювання, біодоступність може знижуватися до 30% (наприклад при нефротичному синдромі).

Можливо вплив вживання їжі одночасно з прийомом фуросеміду на абсорбцію фуросеміду.

Обсяг розподілу фуросеміду становить 0,1-0,2 л/кг маси тіла. Обсяг розподілу може бути більше в залежності від захворювання.

Фуросемід (98%) утворює міцні сполуки з протеїнами плазми крові, особливо з альбуміном.

Фуросемід виводиться головним чином у вигляді незмінного лікарського засобу шляхом секреції в проксимальний каналець.

Метаболіт фуросеміду - глюкуронід - становить 10-20% речовин, які містяться в сечі. Залишкова доза виводиться з калом, ймовірно, шляхом біліарної секреції.

Фуросемід проникає в грудне молоко; проникає через плацентарний бар'єр і повільно проникає в плід. Фуросемід визначається у плода або новонародженого в тих же концентраціях, що і у матері.

захворювання нирок

При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнене, а Т _½ подовжений; кінцевий Т _½ може тривати до 24 годин у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

При нефротичному синдромі зниження концентрації білків плазми крові призводить до підвищення концентрації незв'язаного (вільного) фуросеміду. З іншого боку, ефективність фуросеміду у цих пацієнтів знижена завдяки зв'язуванню з інтратубулярним альбуміном і зниженою канальцевоїсекреції.

Фуросемід погано піддається діалізу у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, перитонеальний діаліз і хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах.

печінкова недостатність

При печінковій недостатності Т _½ фуросеміду збільшується на 30-90%, головним чином завдяки більшому обсягу розподілу. Слід також зазначити, що в даній групі пацієнтів спостерігається широка різноманітність всіх фармакокінетичних параметрів.

Застійна серцева недостатність, тяжка артеріальна гіпертензія, пацієнти похилого віку

Виведення фуросеміду уповільнене через зниження функції нирок у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, тяжкою АГ і в осіб похилого віку.

Недоношені та доношені діти грудного віку

Залежно від рівня сформованості нирок виведення фуросеміду може бути уповільненим. Метаболізм лікарського засобу також зменшується, якщо у дітей грудного віку порушена здатність до глюкуронізації. Кінцевий Т _½ триває 12 год у плода з гестаційним віком 33 тижнів. У дітей грудного віку старше 2 міс кінцевий кліренс такий же, як у дорослих пацієнтів.

Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідно лікування із застосуванням діуретиків). набряки при хронічній нирковій недостатності. ОПН, в тому числі у вагітних або під час пологів. набряки при нефротичному синдромі (якщо необхідно лікування із застосуванням діуретиків). набряки при захворюваннях печінки (у разі необхідності - для доповнення лікування із застосуванням антагоністів альдостерону). аг.

Режим дозування встановлюють індивідуально з урахуванням вираженості порушень водно-електролітного балансу, величини клубочкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. в процесі лікування водно-електролітний баланс коригують з урахуванням показників добового діурезу і динаміки загального стану. препарат призначають звичайно натщесерце.

Для дорослих рекомендована максимальна добова доза фуросеміду - 1500 мг.

Спеціальні рекомендації щодо дозування

Дозування для дорослих базується на застосуванні нижченаведених рекомендацій.

Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності

Рекомендована початкова доза лікарського засобу для перорального прийому становить 20-50 мг/добу. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендується приймати добову дозу, розподілену на 2 або 3 прийоми.

Набряки при хронічній нирковій недостатності

Натрійуретічеськоє дію фуросеміду залежить від певної кількості факторів, включаючи ступінь тяжкості ниркової недостатності та баланс натрію. Таким чином, неможливо точно прогнозувати ефективність дози. Для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідно обережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини. Для дорослих хворих це означає застосування такої дози, яка призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (приблизно 280 ммоль Na ^+).

Рекомендована початкова добова доза для перорального прийому становить 40-80 мг. У разі необхідності можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна застосовувати одноразово або розділити на 2 прийоми. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, загальна добова пероральна доза становить 250-1500 мг.

При ОПН, перш ніж почати прийом фуросеміду, необхідно компенсувати гіповолемію, гіпотензію та електролітний і кислотно-лужний дисбаланс.

Слід якомога швидше здійснити перехід від в / в введення до перорального прийому.

Набряки при нефротичному синдромі

Рекомендована початкова доза для перорального прийому становить 40-80 мг/добу. При необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна застосовувати одноразово або розділити на декілька прийомів.

Набряки при захворюваннях печінки

Фуросемід призначають як доповнення до терапії антагоністами альдостерону в тих випадках, коли застосування тільки антагоністів альдостерону недостатньо. Для запобігання ускладнень, таких як ортостатичнагіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужного балансу, дозу необхідно обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початкову втрату рідини. Для дорослих пацієнтів це означає застосування такої дози, яка призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг.

Рекомендована початкова добова пероральна доза становить 20-80 мг. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна застосовувати одноразово або розподілити на кілька прийомів. Якщо в / в введення абсолютно необхідно, початкова разова доза становить 20-40 мг.

Діти. Препарат у формі таблеток призначають дітям з масою тіла 10 кг.

Для дітей рекомендована доза фуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла, але максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг.

Для дітей, які не можуть приймати таблетки, наприклад, недоношених і новонароджених, слід розглянути можливість застосування форми для парентерального введення.

Гіперчутливість до фуросеміду або інших компонентів препарату. у пацієнтів з алергією на сульфонаміди (наприклад на сульфонамідні антибіотики або сульфонілсечовину) може бути перехресна чутливість до фуросеміду.

Пацієнти з гіповолемією або зневодненням організму.

Пацієнти з нирковою недостатністю у вигляді анурії, у яких не спостерігається терапевтична відповідь на фуросемід.

Пацієнти з нирковою недостатністю внаслідок отруєння нефротоксичними або гепатотоксичними препаратами.

Пацієнти з тяжкою гіпокаліємією.

Пацієнти з тяжкою гіпонатріємією.

Пацієнти з прекоматозного і коматозними станами, які асоціюються з печінковою енцефалопатією.

Період годування груддю.

Період вагітності.

Метаболічні та аліментарні порушення.

Фуросемід призводить до підвищення екскреції з організму натрію і хлору і як наслідок - рідини. Крім цього, посилюється екскреція інших електролітів (зокрема калію, кальцію і магнію). Симптоматичні порушення електролітного балансу та метаболічний алкалоз можуть перейти в форму поступово зростаючого електролітного дефіциту. При застосуванні у пацієнтів з нормальною функцією печінки фуросеміду в більш високих дозах може виникнути гостре погіршення стану через вираженої втрати електролітів.

До симптомів порушень електролітного балансу відносять посилене відчуття спраги, головний біль, сплутаність свідомості, судоми м'язів, тетанію, слабкість м'язів, порушення серцевого ритму і симптоми з боку шлунково-кишкового тракту.

Діуретичний ефект фуросеміду може призвести або сприяти гіповолемії і зневоднення організму, особливо у людей похилого віку. Суттєве зменшення кількості рідини в організмі може привести до посилення процесів згортання крові з тенденцією до розвитку тромбозів.

Лікування фуросемідом може призвести до минущого підвищення рівнів креатиніну крові та рівнів сечовини, а також до підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів у сироватці крові. Можуть підвищитися рівні сечової кислоти в сироватці крові та виникати напади подагри.

Толерантність до глюкози може знижуватися в результаті застосування фуросеміду. У хворих на цукровий діабет це може зумовити погіршення метаболічного контролю; цукровий діабет може перейти з латентної форми в виражену форму перебігу захворювання.

З боку шлунково-кишкового тракту

Рідко можуть виникати реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання, діарея або гострий панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи

В окремих випадках може розвиватися внутрішньопечінковий холестаз, підвищення рівня печінкових трансаміназ.

З боку органів слуху та лабіринту

Рідко можуть виникати порушення слуху і дзвін у вухах, хоча зазвичай вони є минущими, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад при нефротичному синдромі) та / або в разі швидкого в / в введення фуросеміду.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

В окремих випадках можуть виникати реакції з боку шкіри та слизових оболонок, наприклад свербіж, кропив'янка, інші види висипань на шкірі або бульозні висипання, мультиформна еритема, бульозний пемфігоїд, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, пурпура, в окремих випадках - підвищена чутливість до світла (фоточутливість).

З боку імунної системи

Серйозні анафілактичні або анафілактоїдні реакції (наприклад супроводжуються шоком) виникають рідко.

З боку серцево-судинної системи

Артеріальна гіпотензія, в тому числі ортостатичнагіпотензія. Про тенденції до виникнення тромбозів повідомлялося в окремих випадках. Васкуліт. Фуросемід може викликати гіпотензію, що, в свою чергу, може привести до виникнення ознак і симптомів, таких як порушення концентрації і реакції, марення, відчуття тиску в голові, головний біль, запаморочення, сонливість, слабкість, порушення зору, сухість у роті, ортостатичнагіпотензія.

З боку нирок і сечовивідних шляхів

Гостра затримка сечі у пацієнтів з частковою обструкцією сечовивідних шляхів може виникати в окремих випадках. Інтерстиціальнийнефрит. У недоношених дітей грудного віку фуросемід може викликати нефрокальциноз / нефролітіаз. Збільшення утворення сечі може викликати або збільшити кількість скарг у пацієнтів з обструкцією відтоку сечі. Таким чином, може виникати гостра затримка сечі з можливими вторинними ускладненнями, наприклад, у пацієнтів з порушеннями спорожнення сечового міхура, гіперплазію передміхурової залози або звуженням уретри.

З боку нервової системи

Іноді може виникати парестезія, печінкова енцефалопатія у пацієнтів з гепатоцелюллярной недостатністю.

З боку крові та лімфатичної системи

Іноді може виникати тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія. В окремих випадках може розвиватись агранулоцитоз, апластична або гемолітична анемія.

Вроджені та спадкові / генетичні порушення

Якщо фуросемід застосовують для лікування недоношених дітей грудного віку протягом перших тижнів життя, це може підвищувати ризик виникнення постійно відкритої артеріальної протоки.

загальні порушення

Лихоманка.

Під час лікування препаратом лазикс слід забезпечувати постійний відтік сечі. пацієнти з частковою обструкцією відтоку сечі повинні ретельно контролюватися, особливо на початкових етапах лікування.

Лікування із застосуванням препарату Лазикс вимагає регулярного медичного спостереження.

Необхідний особливо ретельний моніторинг:

• хворих з артеріальною гіпотензією;
• пацієнтів, які належать до групи особливого ризику внаслідок значного зниження артеріального тиску, наприклад, осіб з вираженим стенозом коронарних артерій або магістральних кровоносних судин, які живлять головний мозок;
• пацієнтів з латентною або вираженою формою цукрового діабету;
• хворих на подагру;
• пацієнтів з Гепаторенальний синдромом, тобто з функціональною нирковою недостатністю, яка асоціюється з важким захворюванням печінки;
• пацієнтів з гіпопротеїнемією, наприклад, що асоціюється з нефротичним синдромом (ефект фуросеміду може послаблюватися одночасно з потенцированием ототоксичності); необхідно обережне титрування дози;
• недоношених немовлят (можливий розвиток нефрокальциноза / нефролітіазу); необхідний моніторинг функції нирок і ультрасонографія нирок.

Регулярний моніторинг рівня натрію, калію і креатиніну сироватки крові рекомендується під час терапії фуросемідом. Особливо ретельного спостереження вимагають пацієнти групи високого ризику розвитку електролітного дисбалансу або в разі значної додаткової втрати рідини (наприклад в результаті блювоти, діареї або інтенсивного потовиділення). Гіповолемія або зневоднення організму, а також будь-які істотні порушення електролітного і кислотно-лужного балансу слід скоригувати. Для цього може знадобитися тимчасове припинення терапії фуросемідом.

На розвиток порушень електролітного балансу впливають такі фактори, як існуючі захворювання (наприклад цироз печінки, серцева недостатність), супутнє застосування лікарських засобів і харчування. Наприклад, в результаті блювоти або діареї може виникнути нестача калію.

При застосуванні препарату Лазикс доцільно рекомендувати пацієнту вживати їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани, томати, шпинат, сухофрукти). Необхідно пам'ятати, що при застосуванні препарату Лазикс може виникнути потреба в медикаментозній компенсації дефіциту калію.

Одночасне застосування з рисперидоном

У плацебо-контрольованих дослідженнях рисперидону серед пацієнтів похилого віку з деменцією вищий рівень летальності спостерігався у пацієнтів, які отримували фуросемід + рисперидон, в порівнянні з пацієнтами, які отримували монотерапію тільки рисперидону або тільки фуросеміду.

Слід дотримуватися обережності та ретельно зважувати співвідношення ризику / користі до прийняття рішення про застосування такої комбінації або одночасного лікування із застосуванням інших потужних діуретиків. Слід уникати зневоднення.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Період вагітності та годування груддю. Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр. Його не слід призначати в період вагітності.

Фуросемід проникає в грудне молоко і може пригнічувати лактацію. Жінкам слід припинити годування груддю під час лікування фуросемідом.

Діти. Для дітей дозу слід знижувати відповідно до маси тіла (див. Спосіб застосування).

Для дітей, які не можуть приймати лікарську форму для перорального застосування, наприклад, недоношених і новонароджених, необхідно розглядати можливість застосування форми для парентерального введення.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Деякі побічні ефекти (наприклад неочікуване значне зниження артеріального тиску), можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість його реакції, тому слід утриматися на період лікування від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Нерекомендовані комбінації

В окремих випадках прийом фуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може викликати припливи крові, підвищене потовиділення, збуджений стан, нудоту, підвищення артеріального тиску і тахікардію. Тому не рекомендується одночасне застосування фуросеміду та хлоралгідрату.

Фуросемід може потенціювати ототоксичність аміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів. Оскільки це може призвести до незворотних змін, ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно з фуросемідом.

Комбінації, що вимагають запобіжних заходів

У разі одночасного застосування цисплатину та фуросеміду існує ризик виникнення ототоксичних ефектів. Крім цього, може посилюватися нефротоксичність цисплатину, якщо фуросемід не призначається у низьких дозах (наприклад 40 мг пацієнтам з нормальною функцією нирок) і з позитивним балансом рідини, коли застосовується для досягнення ефекту форсованого діурезу під час терапії цисплатином.

Фуросемід для перорального прийому та сукральфат не слід застосовувати з інтервалом менше 2 ч, оскільки сукральфат зменшує абсорбцію фуросеміду в кишечнику, тобто знижує його дію.

Фуросемід зменшує виведення солей літію і може призводити до підвищення рівнів літію в сироватці крові, результатом чого є підвищений ризик токсичності літію, включаючи підвищення ризику виникнення кардиотоксических і нейротоксических ефектів літію. Таким чином, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію у пацієнтів, які отримують таку комбіновану терапію.

У пацієнтів, які застосовують діуретики, можуть виникати тяжка артеріальна гіпотензія і погіршення функції нирок, включаючи випадки ниркової недостатності, особливо при першому застосуванні інгібітору АПФ або антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ, або ж при першому підвищенні дози цих лікарських засобів. Слід вирішити, чи є необхідність тимчасово припинити застосування фуросеміду, або, по крайней мере, знизити дозу фуросеміду за 3 дні до початку лікування, або підвищення дози ігнібітора АПФ або антагоніста рецепторів ангіотензину II.

Рисперидон: слід дотримуватися обережності та ретельно зважувати співвідношення ризик / користь, перш ніж прийняти рішення про проведення комбінованої терапії або одночасного застосування з фуросемідом або іншими потужними діуретиками.

Комбінації, які слід брати до уваги

Одночасне застосування НПЗП, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, може зменшувати дію фуросеміду. У пацієнтів із зневодненням організму або з гіповолемією нестероїдні протизапальні засоби можуть привести до гострої серцевої недостатності. Під дією фуросеміду може підвищуватися токсичність саліцилатів.

Зниження ефективності фуросеміду може виникати після одночасного застосування фенітоїну.

Застосування кортикостероїдів, карбеноксолона, кореня солодки у великих дозах і тривале застосування проносних засобів може підвищити ризик розвитку гіпокаліємії.

Деякі порушення електролітного балансу (такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищувати токсичність певних лікарських засобів (наприклад препаратів дигіталісу і лікарських засобів, які можуть подовжувати інтервал Q-T).

Якщо антигіпертензивні препарати, діуретики або інші лікарські засоби, що володіють властивістю знижувати артеріальний тиск, застосовують одночасно з фуросемідом, слід очікувати ще більшого зниження артеріального тиску.

Пробенецид, метотрексат та інші лікарські засоби, які, як і фуросемід, піддаються значній канальцевоїсекреції в нирках, можуть знижувати ефективність фуросеміду. І навпаки, фуросемід може зменшувати виведення цих лікарських засобів нирками. Проведення лікування із застосуванням високих доз (зокрема як фуросеміду, так і інших лікарських засобів) може призвести до підвищення їх рівнів в сироватці крові та зростання ризику побічних ефектів, викликаних фуросемидом або застосуванням супутньої терапії.

Може зменшуватися ефективність антидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків, що мають властивість підвищувати артеріальний тиск (наприклад адреналіну, норадреналіну). Може посилюватись дія курареподібних м'язових релаксантів або теофіліну.

Можливе посилення негативного впливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

Порушення функції нирок може розвиватися у пацієнтів, які отримують супутню терапію фуросемідом та високі дози окремих цефалоспоринів.

Одночасне застосування циклоспорину А та фуросеміду асоціюється з підвищенням ризику виникнення подагричного артриту, вторинного по відношенню до гіперурикемії, спричиненої фуросемідом, і порушення ниркової екскреції уратів, спричиненої циклоспорином.

У пацієнтів, які відносяться до групи високого ризику розвитку нефропатії внаслідок терапії радіоконтрастних речовинами, при лікуванні фуросемідом спостерігалася висока частота погіршення функції нирок після отримання радіоконтрастних речовин порівняно з такою у пацієнтів групи високого ризику, яким проводили тільки в / в гидратацию до призначення радіоконтрастних речовин.

Клінічна картина гострого або хронічного передозування залежить головним чином від ступеня та наслідків втрати електролітів і рідини та включає такі ознаки, як гіповолемія, зневоднення організму, гемоконцентрация, серцева аритмія (включаючи av-блокаду і фібриляцію шлуночків). до симптомів цих порушень відноситься важка артеріальна гіпотензія (прогресує до шоку), ОПН, тромбоз, марення, периферичний параліч, апатія і сплутаність свідомості.

Специфічного антидоту фуросеміду немає. Терапія симптоматична.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °C.

діюча речовина: фуросемід;

1 таблетка містить фуросеміду 40 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки білого кольору з буквеним кодом «DLІ», нанесеним вище та нижче розподільчої лінії з одного боку.

Високоактивні діуретики. Препарати сульфамідів. Код АТX С03С А01.

Фармакодинаміка

Фуросемід є петльовим діуретиком швидкої дії, що призводить до встановлення відносно сильного та короткочасного діуретичного ефекту. Фуросемід блокує Na+K+2CI- котранспортер, розташований у базальних мембранах клітин товстого сегмента висхідної частини петлі Генле: ефективність салуретичної дії фуросеміду, таким чином, залежить від того, чи потрапляє лікарський засіб до канальців у місцях просвітів шляхом аніоно- транспортного механізму. Діуретичний ефект виникає у результаті реабсорбції натрію хлориду у цьому сегменті петлі Генле. Внаслідок цього фракційна екскреція натрію може досягати 35 % гломерулярної фільтрації натрію. Вторинні ефекти збільшеної екскреції натрію полягають у підвищеному виведенні сечі (завдяки осмотично зв'язаній воді) та у збільшеній дистальній канальцевій секреції калію. Також підвищується екскреція іонів кальцію та магнію.

Фуросемід спричиняє дозозалежну стимуляцію системи ренін-ангіотензин-альдостерон. При серцевій недостатності фуросемід призводить до гострого зменшення серцевого перенавантаження (шляхом звуження ємкісних венозних судин). Цей ранній судинний ефект є простагландинопосередкованим та припускає адекватну функцію нирок з активацією системи ренін-ангіотензин і неушкодженим синтезом простагландинів. Окрім цього, завдяки притаманному йому натрійуретичному ефекту фуросемід знижує реактивність судин по відношенню до катехоламінів, яка збільшена у хворих з артеріальною гіпертензією.

Антигіпертензивна ефективність фуросеміду пояснюється збільшеною екскрецією натрію, зниженим об'ємом крові та зменшеною відповіддю гладких м'язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами або судинозвужувальними засобами.

Початок діуретичного ефекту спостерігається протягом 1 години після перорального прийому лікарського засобу.

Дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу спостерігалося у здорових пацієнтів, які отримували фуросемід у дозах 10-100 мг. Тривалість дії у здорових людей становить приблизно 3-6 годин після перорального прийому 40 мг фуросеміду.

Ефект фуросеміду зменшується, якщо спостерігається занижена канальцева секреція або взаємодія лікарського засобу з альбуміном всередині канальців.

Фармакокінетика

Фуросемід швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальний час абсорбції - від 1 до 1,5 години. Абсорбція лікарського засобу свідчить про значну індивідуальну варіабельність.

Біодоступність фуросеміду у здорових добровольців становить приблизно 50-70 % для таблеток. У пацієнтів на біодоступність лікарського засобу впливають різні фактори, включаючи наявні захворювання, біодоступність може зменшуватися до 30 % (наприклад, при нефротичному синдромі).

Можливий вплив вживання їжі одночасно з прийомом фуросеміду на абсорбцію фуросеміду.

Об'єм розподілу фуросеміду становить від 0,1 до 0,2 літра на 1 кг маси тіла. Об'єм розподілу може бути вищим залежно від захворювання.

Фуросемід (більше 98 %) утворює міцні сполуки з протеїнами плазми крові, особливо з альбуміном.

Фуросемід виводиться головним чином у вигляді невидозміненого лікарського засобу шляхом секреції у проксимальний каналець.

Метаболіт фуросеміду – глюкуронід – становить 10-20 % речовин, що містяться у сечі. Залишкова доза виводиться з фекаліями, імовірно, шляхом біліарної секреції.

Фуросемід проникає у грудне молоко; проникає крізь плацентарний бар'єр та повільно потрапляє до плода. Фуросемід визначається у плода чи у новонароджених у тих же самих концентраціях, що й у матері дитини.

• Захворювання нирок.

При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнене, а період напіввиведення – подовжений; кінцевий період напіввиведення може тривати до 24 годин у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.

При нефротичному синдромі зменшені концентрації білків плазми крові призводять до підвищення концентрацій незв'язаного (вільного) фуросеміду. З іншого боку, ефективність фуросеміду у цих пацієнтів зменшена завдяки зв'язуванню з інтратубулярним альбуміном та заниженій канальцевій секреції.

Фуросемід погано піддається діалізу у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, перитонеальний діаліз та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах.

• Печінкова недостатність.

При печінковій недостатності період напіввиведення фуросеміду збільшується на 30-90 %, головним чином завдяки більшому об'єму дистрибуції. Слід також відзначити, що у даній групі пацієнтів спостерігається широка різноманітність усіх фармакокінетичних параметрів.

• Застійна серцева недостатність, тяжка артеріальна гіпертензія, пацієнти літнього віку.

Виведення фуросеміду уповільнене через зменшену функцію нирок у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, тяжкою артеріальною гіпертензією та у пацієнтів літнього віку.

• Недоношені та доношені немовлята.

Залежно від рівня сформованості нирок виведення фуросеміду може бути уповільненим. Метаболізм лікарського засобу також зменшується, якщо у немовлят порушена здатність до глюкуронізації. Кінцевий період напіввиведення триває менше 12 годин у плодів віком від 33 тижнів після запліднення яйцеклітини. У немовлят віком від 2 місяців кінцевий кліренс такий самий, як у дорослих пацієнтів.

• Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків).

• Набряки при хронічній нирковій недостатності.

• Гостра ниркова недостатність, у тому числі у вагітних або під час пологів.

• Набряки при нефротичному синдромі (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків).

• Набряки при захворюваннях печінки (у разі необхідності – для доповнення лікування із застосуванням антагоністів альдостерону).

• Артеріальна гіпертензія.

• Гіперчутливість до фуросеміду або до інших компонентів, що входять до складу препарату. У пацієнтів з алергією на сульфонаміди (наприклад, на сульфонамідні антибіотики або сульфанілсечовину) може виявитися перехресна чутливість до фуросеміду.

• Пацієнти з гіповолемією або зневодненням організму.

• Пацієнти з нирковою недостатністю у вигляді анурії, в яких не спостерігається терапевтична відповідь на фуросемід.

• Пацієнти з нирковою недостатністю внаслідок отруєння нефротоксичними або гепатотоксичними препаратами.

• Пацієнти з тяжкою гіпокаліємією.

• Пацієнти з тяжкою гіпонатріємією.

• Пацієнти з прекоматозними та коматозними станами, що асоціюються з печінковою енцефалопатією.

• Годування груддю.

• Вагітність.

Нерекомендовані комбінації.

В окремих випадках прийом фуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може спричинити припливи, підвищене потовиділення, збуджений стан, нудоту, підвищення артеріального тиску та тахікардію. Отже, не рекомендується супутнє застосування фуросеміду та хлоралгідрату.

Фуросемід може потенціювати ототоксичність аміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів. Оскільки це може призвести до ушкодження, що має необоротний характер, ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно з фуросемідом.

Комбінації, що вимагають вживання запобіжних заходів.

У разі одночасного застосування цисплатину та фуросеміду існує ризик виникнення ототоксичних ефектів. Окрім цього, може посилюватися нефротоксичність цисплатину, якщо фуросемід не призначається у низьких дозах (наприклад, 40 мг пацієнтам із нормальною функцією нирок) та з позитивним балансом рідини, коли застосовується для досягнення ефекту форсованого діурезу під час терапії цисплатином.

Фуросемід для перорального прийому та сукральфат не слід застосовувати з інтервалом менше 2 годин, оскільки сукральфат зменшує абсорбцію фуросеміду з кишечнику, тобто знижує його дію.

Фуросемід зменшує виведення солей літію та може призводити до збільшення рівнів літію у сироватці крові, результатом чого є підвищений ризик токсичності літію, включаючи більший ризик виникнення кардіотоксичних та нейротоксичних ефектів літію. Таким чином, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію у пацієнтів, які отримують дану комбіновану терапію.

Пацієнти, які отримують діуретики, можуть страждати від тяжкої артеріальної гіпотензії та погіршення функції нирок, включаючи випадки ниркової недостатності, особливо при першому застосуванні інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (інгібітор АПФ) або антагоніста рецептора ангіотензину ІІ, або ж при першому застосуванні цих лікарських засобів у збільшеній дозі. Потрібно вирішити, чи слід тимчасово припинити застосування фуросеміду, або принаймні зменшити дозу фуросеміду за 3 дні до початку лікування, або ж збільшити дозу ігнібітора АПФ або антагоніста рецептора ангіотензину II.

Рисперидон: слід виявляти обережність та ретельно зважувати ризик та користь перед тим, як прийняти рішення про проведення комбінованої терапії або одночасного застосування з фуросемідом або іншими потужними діуретиками.

Левотироксин: високі дози фуросеміду можуть пригнічувати зв'язування гормонів щитовидної залози з білком-носієм, а отже призводити спочатку до тимчасового зростання рівнів вільних фракцій гормонів щитовидної залози з наступним абсолютним зниженням рівнів загальних фракцій гормонів щитовидної залози.

Слід контролювати рівень гормонів щитовидної залози.

Комбінації, які слід брати до уваги.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних лікарських засобів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, може зменшувати дію фуросеміду. У пацієнтів зі зневодненням організму або з гіповолемією нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть призвести до гострої ниркової недостатності. Під дією фуросеміду може збільшуватися токсичність саліцилату.

Зменшення ефективності фуросеміду може виникнути після супутнього застосування фенітоїну.

Застосування кортикостероїдів, карбеноксолону, кореня солодки у великих дозах та довготривале застосування проносних засобів може збільшити ризик розвитку гіпокаліємії.

Деякі порушення електролітного балансу (такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищувати токсичність певних інших лікарських засобів (наприклад, препаратів дигіталісу та лікарських засобів, що спричиняють синдром подовження інтервалу QT).

Якщо антигіпертензивні препарати, діуретики або інші лікарські засоби, які мають властивість знижувати артеріальний тиск, застосовувати одночасно з фуросемідом, слід очікувати ще більшого зниження артеріального тиску.

Пробенецид, метотрексат та інші лікарські засоби, які, як і фуросемід, підлягають значній канальцевій секреції у нирках, можуть зменшувати ефективність фуросеміду. Та навпаки, фуросемід може зменшувати виведення цих лікарських засобів нирками. Проведення лікування із застосуванням високих доз (зокрема як фуросеміду, так і інших лікарських засобів) може призвести до збільшення їх рівнів у сироватці крові та зростання ризику побічних ефектів, спричинених фуросемідом або застосуванням супутньої терапії.

Може зменшуватися ефективність антидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків, що мають властивість підвищувати артеріальний тиск (наприклад, епінефрину, норепінефрину). Може посилюватися дія курареподібних м'язових релаксантів або теофіліну.

Можливе посилення шкідливого впливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

Порушення функції нирок може розвинутися у пацієнтів, які отримують супутню терапію фуросемідом та високі дози окремих цефалоспоринів.

Супутнє застосування циклоспорину А та фуросеміду асоціюється зі збільшеним ризиком виникнення подагричного артриту, вторинного по відношенню до гіперурикемії, спричиненої фуросемідом, та порушення ниркової екскреції уратів, спричиненої циклоспорином.

У пацієнтів, які належали до групи високого ризику нефропатії унаслідок терапії радіоконтрастними речовинами, при лікуванні фуросемідом спостерігалася більша частота погіршення функції нирок після отримання радіоконтрастних речовин порівняно з такою у пацієнтів групи високого ризику, яким проводили лише внутрішньовенну гідратацію до призначення радіоконтрастних речовин.

Під час лікування препаратом Лазикс^® слід забезпечувати постійний відтік сечі. Пацієнти з частковою обструкцією відтоку сечі потребують пильної уваги, особливо на початкових етапах лікування.

Лікування із застосуванням Лазикс^® вимагає регулярного медичного нагляду.

Необхідний особливо ретельний моніторинг:

• хворих з артеріальною гіпотензією;

• пацієнтів, які потрапляють до групи особливого ризику внаслідок значного зниження артеріального тиску, наприклад, пацієнтів із вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин, що постачають кров до головного мозку;

• пацієнтів із латентною або вираженою формою цукрового діабету;

• хворих на подагру;

• пацієнтів із гепаторенальним синдромом, тобто з функціональною нирковою недостатністю, що асоціюється з тяжким захворюванням печінки;

• пацієнтів із гіпопротеїнемією, наприклад, яка асоціюється з нефротичним синдромом (ефект фуросеміду може послаблюватися одночасно з потенціюванням ототоксичності). Необхідне обережне титрування дози;

• недоношених немовлят (можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу); потрібно здійснити моніторинг функції нирок та виконати ультрасонографію нирок.

Регулярний моніторинг натрію, калію та креатиніну сироватки крові загалом рекомендується під час терапії фуросемідом. Особливо ретельного моніторингу потребують пацієнти групи високого ризику розвитку електролітних дисбалансів або у випадку значної додаткової втрати рідини (наприклад, як результат блювання, діареї або інтенсивного виділення поту). Гіповолемія або зневоднення організму, а також будь-які суттєві порушення електролітного та кислотно-лужного балансу слід відкоректувати. Для цього може знадобитися тимчасове припинення терапії фуросемідом.

На розвиток порушень електролітного балансу впливають такі фактори як існуючі захворювання (наприклад, цироз печінки, серцева недостатність), супутнє застосування лікарських засобів і харчування. Наприклад, у результаті блювання або діареї може виникнути нестача калію.

При застосуванні препарату Лазикс^® доцільно рекомендувати пацієнту вживати їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани, томати, шпинат, сухофрукти). Слід пам'ятати, що при застосуванні препарату Лазикс^® може виникнути потреба у медикаментозній компенсації дефіциту калію.

Одночасне застосування із рисперидоном.

У плацебо-контрольованих випробуваннях рисперидону серед пацієнтів літнього віку з деменцією більш високий рівень летальності спостерігався у пацієнтів, які отримували фуросемід плюс рисперидон, порівняно із пацієнтами, які отримували лише рисперидон або тільки фуросемід.

Слід проявляти обережність та ретельно зважувати ризики та користь перед тим, як прийняти рішення про застосування такої комбінації або одночасного лікування із застосуванням інших потужних діуретиків. Слід уникати зневоднення.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати даний лікарський засіб.

При застосуванні препарату існує імовірність загострення або активації системного червоного вовчака.

Фуросемід проникає крізь плацентарний бар'єр. Його не слід призначати у період вагітності.

Фуросемід проникає у грудне молоко і може пригнічувати лактацію. Жінкам слід припинити годування груддю під час лікування фуросемідом.

Деякі побічні ефекти (наприклад, неочікуване значне зниження артеріального тиску), можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції, тому слід

утримуватися на період лікування керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Режим дозування встановлює лікар індивідуально, залежно від вираженості розладів водно- електролітного балансу, величини клубочкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. У процесі застосування препарату слід коригувати показники водно-електролітного балансу з урахуванням діурезу і динаміки загального стану пацієнта. Препарат слід застосовувати натщесерце.

Для дорослих рекомендована максимальна добова доза фуросеміду – 1500 мг.

Спеціальні рекомендації щодо дозування.

Дозування для дорослих загалом базується на застосуванні нижченаведених рекомендацій.

• Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності.

Рекомендована початкова доза лікарського засобу для перорального прийому становить 20-50 мг на добу. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендується приймати денну дозу, розподілену на 2 або 3 прийоми.

• Набряки при хронічній нирковій недостатності.

Натрійуретична дія фуросеміду залежить від певної кількості факторів, включаючи ступінь тяжкості ниркової недостатності та баланс натрію. Таким чином, неможливо точно передбачити ефективність дози. Для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю слід обережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини. Для дорослих пацієнтів це означає застосування такої дози, що призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (приблизно 280 ммоль Na⁺) .

Рекомендована початкова добова доза для перорального прийому становить 40-80 мг. У разі необхідності можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна призначати одноразово або розділити на 2 прийоми. Для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, загальна добова пероральна доза становить 250-1500 мг.

• При гострій нирковій недостатності перед тим, як розпочати прийом фуросеміду, слід компенсувати гіповолемію, артеріальну гіпотензію та суттєвий електролітний та кислотно-лужний дисбаланс.

Рекомендується якомога швидше здійснити перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому.

• Набряки при нефротичному синдромі.

Рекомендована початкова доза для перорального прийому становить 40-80 мг на добу. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна призначати одноразово або розподілити на кілька прийомів.

• Набряки при захворюваннях печінки.

Фуросемід призначати як доповнення до терапії антагоністами альдостерону у тих випадках, коли застосування лише антагоністів альдостерону є недостатнім. Для запобігання ускладнень, таких як ортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужного балансу, дозу слід обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початкову втрату рідини. Для дорослих пацієнтів це означає застосування такої дози, що призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг.

Рекомендована початкова добова пероральна доза становить 20-80 мг. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна призначати одноразово або розподілити на кілька прийомів. Якщо внутрішньовенне введення є абсолютно необхідним, початкова разова доза становить 20-40 мг.

Діти.

Препарат у даній лікарській формі призначати дітям з масою тіла більше 10 кг.

Для дітей рекомендована доза фуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла, але максимальна добова доза не має перевищувати 40 мг.

Для дітей, які не можуть приймати лікарську форму для перорального застосування, наприклад, недоношених дітей і новонароджених, слід розглядати можливість застосування форми для парентерального введення.

Симптоми: клінічна картина гострого або хронічного передозування залежить головним чином від ступеня та наслідків втрати електролітів і рідини і включає такі ознаки, як гіповолемія, зневоднення організму, гемоконцентрація, серцеві аритмії (включаючи AV-блокаду та фібриляцію шлуночків). До симптомів цих порушень належать тяжка артеріальна гіпотензія (що прогресує до шоку), гостра ниркова недостатність, тромбоз, марення, периферичний параліч, апатія та сплутаність свідомості.

Лікування: специфічних антидотів фуросеміду немає. Терапія симптоматична.

Частота виникнення побічних реакцій ґрунтується на літературних посиланнях на дані досліджень, у яких фуросемід застосовували загалом 1387 пацієнтам у будь-якій дозі за будь-яким показанням. Якщо одну й ту ж побічну реакцію відносили до різних категорій частот у різних джерелах, обиралася категорія найвищої частоти. У разі можливості застосовували такі критерії CIOMS для групування побічних реакцій за частотою: дуже часто (≥ 10 %); часто (від ≥ 1% до

Метаболічні та аліментарні розлади

· Дуже часто: порушення електролітного балансу (в тому числі симптоматичне), зневоднення і гіповолемія, особливо у пацієнтів літнього віку, підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня тригліцеридів у крові.

· Часто: гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення рівня холестерину в крові, підвищення рівня сечової кислоти у крові, напади подагри.

· Нечасто: порушення толерантності до глюкози. Перебіг цукрового діабету може перейти із латентної форми у виражену.

· Частота невідома: гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення рівня сечовини у крові, метаболічний алкалоз, псевдо-синдром Барттера на тлі неправильного та/або тривалого застосування фуросеміду.

З боку судин

· Дуже часто (при застосуванні у вигляді внутрішньовенної інфузії): артеріальна гіпотензія, в тому числі ортостатична артеріальна гіпотензія.

· Рідко: васкуліт.

· Частота невідома: тромбоз.

З боку нирок та сечовивідного тракту

· Часто: збільшення об'єму сечі.

· Рідко: тубуло-інтерстиційний нефрит.

· Частота невідома:

- підвищення рівня натрію в сечі, підвищення рівня хлору в сечі, затримка сечі (у пацієнтів з частковою обструкцією відтоку сечі);

- нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених немовлят;

- ниркова недостатність.

З боку шлунково-кишкового тракту

· Нечасто: нудота.

· Рідко: блювання, діарея.

· Дуже рідко: гострий панкреатит.

Гепатобіліарні розлади

· Дуже рідко: холестаз, підвищення рівнів трансаміназ.

З боку органів слуху та рівноваги

· Нечасто: порушення слуху, які зазвичай є минущими, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, при нефротичному синдромі) та/або у разі надто швидкого внутрішньовенного введення фуросеміду. Повідомлялося про випадки глухоти, іноді необоротної, після перорального прийому або внутрішньовенного введення фуросеміду.

· Рідко: дзвін у вухах.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

· Нечасто: свербіж, кропив'янка, висипання, бульозний дерматит, мультиформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, реакція фоточутливості.

· Частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP) і DRESS-синдром (медикаментозне висипання з еозинофілією і системною симптоматикою).

З боку імунної системи

· Рідко: важкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції (зокрема такі, що супроводжуються шоком).

· Частота невідома: загострення або активація системного червоного вовчака.

З боку нервової системи

· Рідко: парестезія.

· Часто: печінкова енцефалопатія у пацієнтів з гепатоцелюлярною недостатністю.

З боку крові та лімфатичної системи

· Часто: гемоконцентрація.

· Нечасто: тромбоцитопенія.

· Рідко: лейкопенія, еозинофілія.

· Дуже рідко: агранулоцитоз, апластична анемія або гемолітична анемія.

Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

· Частота невідома: повідомлялося про випадки рабдоміолізу, часто на фоні важкої гіпокаліємії (див. розділ «Протипоказання»).

Вроджені та спадкові/генетичні порушення

· Частота невідома: підвищений ризик незарощення артеріальної протоки, якщо фуросемід призначати недоношеним немовлятам протягом перших тижнів життя.

Загальні розлади та реакції у місці введення

· Рідко: підвищення температури тіла.

4 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище +30 °C.

№ 45 (15х3): по 15 таблеток у стрипі, по 3 стрипи у картонній коробці.

За рецептом.

Санофі Індія Лімітед, Індія/Sanofi India Limited, India.

Адреса

Плот № 3501-3515, 6301-6313 та 16.00 метер Роуд/с,

Г.І.Д. Ц. Естейт, АТ & Post – Анклешвар – 393 002,

Район Бхаруч, Індія

Plot No. 3501 to 3515, 6301 to 6313 and 16.00 meter Road/c,

G.I.D.C. Estate, AT&Post. - Ankleshwar – 393 002, Dist. - Bharuch, India