Левомак

Розчин для інфузійного введення Левомак у флаконах по 100 мл, в пачку з картону вкладений 1 флакон.

Таблетки для перорального застосування Левомак, розфасовані по 5 штук в контурні чарункові упаковки, в пачку з картону вкладені 1 або 2 контурні чарункові упаковки.

1 мл розчину для інфузійного введення Левомак містить:

• Левофлоксацину (у формі левофлоксацину гемігідрату) - 5 мг;
• Додаткові інгредієнти.

1 таблетка препарату Левомак 250 містить:

• Левофлоксацину (у формі левофлоксацину гемігідрату) - 250 мг;
• Додаткові інгредієнти.

1 таблетка препарату Левомак 500 містить:

• Левофлоксацину (у формі левофлоксацину гемігідрату) - 500 мг;
• Додаткові інгредієнти.

Левомак - лікарський препарат, що володіє широким спектром протимікробної активності. Левомак містить активну речовину левофлоксацин - ФТОРХІНОЛОНОВИХ антибіотик. Левофлоксацин має бактерицидну дію за рахунок здатності пригнічувати ДНК-гіразу і порушувати функцію ДНК бактерій.

Левофлоксацин ефективний при інфекційних захворюваннях викликаних штамами Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter sakazakii, Enterobacter agglomerans, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus influenzae, Viridans group streptococci, Escherichia coli, а також Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Proteus vulgaris і Proteus mirabilis.

Крім того, левофлоксацин активний відносно штамів Moraxella catarrhalis, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas aeruginosa, Legionella pneumopnia, Chlamydophila pneumoniae, Acinetobacter baumannii, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter calcoaceticus, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Mycoplasma pneumoniae, Bordetella pertussis, Morganella morganii, Providencia rettgeri et stuartii, Clostridium perfringens і Serratia marcescens.

Левофлоксацин не ефективний відносно спірохет.
Відзначалися випадки розвитку резистентності штамів бактерій до левофлоксацину, тому перед початком терапії рекомендується провести тест на чутливість.

При пероральному застосуванні активний компонент препарату Левомак швидко абсорбується в кишечнику. При прийомі всередину пік плазмової концентрації левофлоксацину досягається протягом 60 хвилин. Біодоступність левофлоксацину досягає 100%, ступінь зв'язку з білками плазми близько 40%. Активний компонент препарату Левомак добре проникає в тканини та біологічні рідини організму, проте практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Незначна частина левофлоксацина метаболізується в печінці. Екскретується левофлоксацин переважно в незмінному вигляді нирками. У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення левофлоксацину становить від 6 до 8 годин.

Левомак застосовують для терапії пацієнтів, які страждають на інфекційні захворювання, викликаними чутливої до левофлоксацину мікрофлорою. Зокрема Левомак призначають пацієнтам, що страждають синуситом і іншими захворюваннями ЛОР-органів (при ангіні), бактеріальною пневмонією, інфекційними захворюваннями м'яких тканин і шкіри, а також на пієлонефрит та ускладненими захворюваннями органів сечовивідної системи.

Крім того, левофлоксацин може бути призначений пацієнтам з хронічною формою бактеріального простатиту.
При важких формах інфекційних захворювань Левомак слід призначати сочетано з іншими протимікробними препаратами.

Розчин для інфузійного введення Левомак:

Препарат призначений для внутрішньовенного крапельного введення. Добову дозу препарату крапельниця Левомак, як правило, вводять за один прийом або ділять на 2 введення. Як тільки з'являється можливість, слід перейти з парентеральної на пероральну форму препарату Левомак. Розчин для інфузій Левомак слід водити зі швидкістю не менше 30хв / 250мг. Тривалість терапії левофлоксацином уколи і дози препарату визначає лікар. Дорослим при інфекційних захворюваннях різної локалізації, як правило, призначають введення 500-1000мг левофлоксацина на добу. При неважких формах ускладнених інфекцій сечовивідної системи допускається призначення 250мг левофлоксацину на добу.

Максимальна допустима разова доза левофлоксацину становить 500мг. Пацієнтам з порушенням функцій нирок дозу препарату Левомак розраховують залежно від показників кліренсу креатиніну і тяжкості інфекції.
При кліренсі креатиніну від 20 до 50мл / хв, як правило, призначають введення 250мг левофлоксацину, після чого переходять на введення левофлоксацину в дозі 125мг на добу. При важкій інфекції допускається збільшити першу дозу до 500 мг левофлоксацину, після чого переходять на введення левофлоксацину в дозі 250мг двічі на добу.

Якщо кліренс креатиніну становив менше 20 мл/хв, як правило, призначають введення 250мг левофлоксацину, після чого переходять на введення левофлоксацину в дозі 125мг кожні 48 годин. При важких інфекціях допускається збільшення першої дози до 500 мг левофлоксацину, після чого переходять на введення левофлоксацину в дозі 125мг кожні 12-24 години.
Загальна тривалість терапії левофлоксацином (включаючи парентеральную і пероральну форми) повинна становити не більше 14 днів. Рекомендується продовжувати прийом препарату Левомак протягом 2 днів після зникнення клінічних симптомів захворювання або до отримання негативних результатів мікробіологічних тестів.

Таблетки Левомак:

Препарат приймають перорально незалежно від прийому їжі. Таблетки Левомак не слід розжовувати. Дози левофлоксацина, а також тривалість лікування визначає лікар.
При інфекціях сечовивідних шляхів і загостренні хронічного бронхіту, як правило, призначають прийом 250мг левофлоксацину на добу. При ускладненні хронічного бронхіту дозу левофлоксацину можна збільшити до 500 мг левофлоксацину на добу.
При гострих синуситах, простатиті та інтраабдомінальних інфекціях, як правило, призначають прийом 500мг левофлоксацину на добу.

При негоспітальної пневмонії, бактеріємії і септицемії, а також захворюваннях м'яких тканин і шкіри, як правило, призначають прийом 1000мг левофлоксацина на добу (дозу слід ділити на 2 прийоми з інтервалом 12 годин).
Тривалість лікування левофлоксацином, як правило, становить від 7 до 10-14 днів. При неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів тривалість лікування становить 3 дні, при простатиті - 28 днів.
Пацієнтам зі зниженою функцією нирок дозу левофлоксацину розраховують з урахуванням тяжкості захворювання і показників кліренсу креатиніну.

При кліренсі креатиніну від 20 до 50мл / хв левофлоксацин призначають в дозі 250мг на добу, починаючи з другого дня терапії, переходять на прийом левофлоксацину в дозі 125мг на добу. При важкій формі захворювання допускається збільшення першої дози левофлоксацину до 500мг, після чого переходять на прийом левофлоксацину в дозі 250мг двічі на добу.
Якщо кліренс креатиніну становив менше 20 мл/хв, як правило, левофлоксацин призначають в дозі 250мг на добу, починаючи з другого дня терапії, переходять на прийом левофлоксацину в дозі 125мг кожні 48 годин. При важкій формі захворювання допускається збільшення першої дози левофлоксацину до 500мг, після чого переходять на прийом левофлоксацину в дозі 125мг кожні 12-24 години. Ліки можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1, а забрати в аптеках мережі.

Левомак може викликати розвиток таких небажаних реакцій у пацієнтів:

• З боку гепатобіліарної системи та травного тракту: зниження апетиту, блювота, нудота, біль і дискомфорт в ділянці живота, диспепсичні явища, порушення стільця, зниження рівня глюкози в плазмі. В поодиноких випадках застосування левофлоксацину може викликати розвиток псевдомембранозного коліту, гепатиту, збільшення рівня печінкових ферментів, гіпербілірубінемії.
• З боку нервової системи: парестезії, тремор кінцівок, головний біль, порушення режиму сну і неспання, сплутаність свідомості, зниження концентрації уваги, депресивні стани, психотичні реакції, судоми. В поодиноких випадках при застосуванні левофлоксацину відзначали розвиток зниження гостроти зору, галюцинацій, суїцидальних думок, порушень смакових відчуттів і нюху.
• З боку судин, серця і системи крові: порушення серцевого ритму (в тому числі збільшення інтервалу QT, тахікардія), зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, панцитопенія і гемолітична анемія.
• З боку опорно-рухового апарату: міастенія, біль в м'язах і суглобах, тендиніт, розрив ахіллового сухожилля, рабдоміоліз.
• Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспазм, набряк Квінке, анафілактичний шок, світлочутливість, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона.
• Інші: оральний або вагінальний кандидоз, розвиток суперінфекції, підвищення температури тіла, загострення порфірії. При інфузійному введенні препарату Левомак також можливий розвиток флебіту, болю і гіперемії в місці введення розчину.
• При розвитку небажаних реакцій слід звернутися до лікаря, оскільки деякі побічні реакції левофлоксацина вимагають відміни препарату Левомак.

Левомак не призначають пацієнтам з відомою гіперчутливістю до левофлоксацину або інших лікарських речовин групи фторхінолонових антибіотиків.
Левомак не застосовують для терапії пацієнтів, які страждають на епілепсію, а також пацієнтів, що мають в анамнезі ураження сухожиль, пов'язані із застосуванням фторхінолонів.
Левофлоксацин не використовують в педіатричній практиці (у зв'язку з ризиком ураження сухожиль і хрящової тканини в період зростання).

З обережністю слід призначати препарат Левомак пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку тендиніту (в тому числі пацієнтам похилого віку і пацієнтам, які отримують кортикостероїди).

У разі розвитку тендиніту або при підозрі на нього терапію левофлоксацином припиняють.
Крім того, обережність слід дотримуватися, призначаючи Левомак пацієнтам, схильним до розвитку судом, а також пацієнтам з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та психічними порушеннями (у тому числі в анамнезі).
Слід уникати керування потенційно небезпечними механізмами та водіння автомобіля в період терапії препаратом Левомак.

В гінекології, у період вагітності заборонено застосування левофлоксацину, в зв'язку з ризиком ураження хрящової тканини у плода. Перед початком терапії препаратом Левомак у жінок репродуктивного віку слід виключити вагітність. У період терапії левофлоксацином рекомендується використовувати надійні засоби контрацепції. При настанні вагітності під час лікування препаратом Левомак слід звернутися до лікаря. В період лактації левофлоксацин допускається призначати тільки за умови скасування грудного вигодовування.

Інструкція попереджує, що розчин для інфузійного введення Левомак заборонено змішувати з гепарином і розчинами, що мають лужне середовище.

Не слід призначати левофлоксацин пацієнтам, які отримують терапію лікарськими препаратами, які знижують судомний поріг.

Пробенецид, циклоспорин і циметидин при одночасному застосуванні з препаратом Левомак можуть збільшувати період напіввиведення левофлоксацину.

Рекомендується контролювати показники згортання крові при одночасному застосуванні левофлоксацину з антагоністами вітаміну К.

Застосування високих доз левофлоксацину може привести до розвитку нудоти, порушень свідомості, запаморочення, ерозивних уражень слизових оболонок, а також судомних нападів. Крім того, при застосуванні доз левофлоксацину, які значно перевищують терапевтичні, можливий розвиток подовження інтервалу QT.

Специфічний антидот не відомий. При передозуванні левофлоксацина слід контролювати ЕКГ, а також провести симптоматичну терапію та заходи, які спрямовані на підтримку функції серцево-судинної системи.

Активний компонент препарату Левомак не виводиться з організму при проведенні гемодіалізу та перитонеального діалізу.

Левомак незалежно від форми випуску допускається використовувати протягом 2 років після виготовлення, за умови зберігання препарату в приміщеннях з температурою, яка не перевищує 25 градусів Цельсія.