Лізоретик

Артеріальна гіпертензія всіх ступенів тяжкості (есенціальна, в тому числі реноваскулярная).

Підвищена чутливість до лізиноприлу, гідрохлортіазиду або сульфаніламідів, ангіоневротичний набряк (спадкова або ідіопатична хвороба Квінке), ангіоневротичний набряк після прийому інгібіторів апф в анамнезі, порфірія, анурія, двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії однієї нирки, тяжка ниркова або печінкова недостатність, важкі форми цукрового діабету та подагри, трансплантація нирки, період вагітності та годування груддю, вік до 15 років.

Сухий кашель, запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, нудота, діарея, гіпотензія, ортостатичні реакції, м'язові судоми, висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк, біль в животі, за грудиною, лихоманка. лікування при появі побічних ефектів симптоматичне.

Застосування препарату рідко може бути причиною розвитку ортостатичноїгіпотензії. У поодиноких випадках можуть виникати набряк Квінке, лабільність настрою, сплутаність свідомості, порушення функції нирок, гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну, білірубіну, активності трансаміназ, нейтропенія, агранулоцитоз, зниження рівня гемоглобіну та еритроцитів, артралгія, міалгія, лихоманку, імпотенцію. При тривалому застосуванні можливий розвиток гіпокаліємії, гіпонатріємії, м'язової слабкості, затримки виведення азоту у вигляді сечової кислоти. При раптовому припиненні лікування препаратом синдром відміни не розвивається.

Хворим зі зниженою функцією нирок слід знизити разову дозу препарату. з обережністю призначають хворим з порушенням функції печінки, аутоімунні захворювання, хворим на цукровий діабет, особливо тим, хто отримує інсулін або пероральні протидіабетичні препарати.

Розвиток вираженої артеріальної гіпотензії з порушеннями гемодинаміки спостерігається рідко; при значному зниженні артеріального тиску хворого потрібно покласти у горизонтальне положення, при необхідності провести корекцію об'єму циркулюючої крові шляхом інфузійного введення розчину хлориду натрію.

У пацієнтів з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки не можна повністю виключити можливість погіршення ниркової функції, у зв'язку з чим лікування пацієнтів з підозрою на вазоренальну АГ рекомендується проводити в умовах спеціалізованого стаціонару, оскільки може розвинутися виражена реакція, особливо на першу дозу Лізоретику . З обережністю слід призначати Лізоретик пацієнтам з атеросклерозом, тяжкою формою стенозу гирла аорти або ідіопатичним субаортальним стенозом.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінками, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

Діти

Препарат Лізоретик не призначений для застосування у дітей. Безпека і ефективність застосування дітям і підліткам не встановлені.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Під час лікування Лізоретиком слід утриматися від керування транспортними засобами та виконання робіт, що вимагають значної концентрації уваги.

Виявляється артеріальноюгіпотензією. пацієнта необхідно покласти в горизонтальне положення з низьким підголовником, провести промивання шлунка за допомогою зонда, прийом активованого вугілля, ентеросорбентів. з метою стабілізації об'єму циркулюючої крові парентерально вводять ізотонічний розчин натрію хлориду, в разі необхідності - інфузійне введення розчину препарату ангіотензину ii, контроль і корекція життєво важливих функцій організму, визначення рівня калію, сечовини, креатиніну в сироватці крові.

У разі розвитку ангіоневротичного набряку на обличчі та шиї слід негайно припинити застосування препарату (Лізоретик-10 або Лізоретик-20) і призначити антигістамінні препарати. Важкі випадки ангіоневротичного набряку язика, голосової щілини та глотки потребують негайного призначення адреналіну, кортикостероїдів та підтримці прохідності верхніх дихальних шляхів (інтубація, трахеотомія). Можуть спостерігатися сухість у роті, слабкість, сонливість, олігурія, порушення кислотно-лужного балансу, що в подальшому вимагає проведення необхідної симптоматичної терапії.

У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.