П’ятирчатка IC таблетки блістер 10 шт

Фармакодинаміка. комбінований препарат, який надає знеболюючу, жарознижуючу і протизапальну дію.

Метамізол натрію - НПЗП, похідне піразолону. Має аналгетичні та антипіретичні властивості, чинить спазмолітичну дію на гладку мускулатуру жовчних і сечовивідних шляхів, м'язи матки. Терапевтична дія розвивається через 20-40 хв після прийому всередину і досягає максимуму через 2 год.

Парацетамол - ненаркотичний анальгетик, блокує ЦОГ переважно в ЦНС, впливає на центри болю і терморегуляції; виявляє аналгетичну та жарознижувальну дію.

Кофеїн стимулює психомоторні центри головного мозку, володіє аналептичну властивостями, полегшує проникнення аналгетиків крізь гематоенцефалічний бар'єр і попереджає розвиток колапсу, збуджуючи судинно-руховий центр, усуває седативні ефекти інших компонентів препарату.

Фенобарбітал виявляє седативну, спазмолітичну та міорелаксуючу дію, потенціює активність аналгетичних компонентів препарату.

Кодеїн - протикашльовий засіб центральної дії, алкалоїд фенантренового ряду, належить до групи наркотичних анальгетиків. Зменшує збудливість кашльового центру, надає болезаспокійливу дію. У невеликих дозах не викликає пригнічення дихального центру, що не порушує функцію миготливого епітелію і не зменшує бронхіальну секрецію. Підсилює дію анальгетиків, снодійних та седативних засобів. Часте необґрунтоване застосування кодеїну і приймання його у високих дозах сприяє появі побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.

Фармакокінетика. Метамізол натрію добре та швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. У стінках кишечнику гідролізується з утворенням активного метаболіту; незмінений препарат в крові не визначається. Зв'язування активного метаболіту з білками плазми крові - 50-60%. Метаболізується в печінці, виділяється нирками.

Парацетамол швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, зв'язується з білками плазми крові. Період напіввиведення з плазми крові - 1-4 ч. Метаболізується в печінці з утворенням глюкуроніду і сульфату парацетамолу. Виводиться нирками головним чином у вигляді продуктів кон'югації, 5% виводиться в незміненому вигляді.

Кофеїн добре абсорбується в кишечнику. Метаболізується в печінці. Виводиться з сечею (10% - в незміненому вигляді).

Фенобарбітал в шлунково-кишковому тракті всмоктується повільно і повністю. Метаболізується в печінці, індукує ферменти печінки. Період напіввиведення становить 3-4 діб. Виділяється нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50% - в незміненому вигляді. Добре проникає через плаценту.

Кодеїн завдяки своїй ліпофільності швидко проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, накопичується в жировій тканині, в меншій мірі - в тканинах з високим рівнем перфузії (легені, печінка, нирки та селезінка). В організмі кодеїн гідролізується тканинними естеразами (відбувається відщеплення метильної групи) з подальшою кон'югацією у печінці з глюкуроновою кислотою. Метаболіти кодеїну також мають аналгетичну активність. Кодеїн виводиться у вигляді метаболітів, головним чином з сечею, значно менша кількість метаболітів, асоційованих із глюкуроновою кислотою, виводиться з жовчю. У хворих з нирковою недостатністю може відбуватися накопичення цих активних метаболітів, що призводить до більш тривалої дії препарату.

Препарат застосовують при вираженому больовому синдромі різного генезу - при артралгії, міалгії, радикуліті, альгодисменореї, невралгії, головний і зубний біль, мігрені. при простудних захворюваннях, що супроводжуються лихоманкою, болем і явищами запалення.

Всередину. рекомендована доза для дорослих і дітей у віці старше 12 років - по 1 таблетці 1-3 рази на добу. максимальна разова доза - 2 таблетки, добова - 6 таблеток. курс лікування - 5 днів. у виняткових випадках за призначенням і під наглядом лікаря тривалість лікування може бути збільшена.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, виражені порушення функцій нирок і печінки, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхоспазм, стани, що супроводжуються пригніченням дихання, порушення з боку крові (лейкопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія), підвищений внутрішньочерепний тиск, дефіцит глюкозо-6 фосфатдегідрогенази, глаукома, період вагітності та годування груддю, вік до 12 років.

Найчастіше побічні ефекти носять тимчасовий характер і зникають після припинення лікування. у пацієнтів з індивідуальною чутливістю до компонентів препарату існує ризик розвитку анафілаксії, прояви якого не залежать від добової дози препарату.

З боку імунної системи: свербіж, висипи на шкірі та слизових оболонках (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса - Джонсона, синдром Лайєлла), провокування бронхоспазму, диспное.

З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, біль в епігастрії, анорексія, нудота, блювання, запор або діарея, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці.

З боку нервової системи: сонливість, підвищена стомлюваність, порушення координації, тремор, неспокій, дратівливість, безсоння (у дітей, осіб похилого віку).

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, аритмія (тахікардія або брадикардія), екстрасистолія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: в поодиноких випадках можливий розвиток анемії, сульфгемоглобінемії, метгемоглобінемії, гемолітичної анемії.

При тривалому неконтрольованому застосуванні препарату в високих дозах є ризик розвитку медикаментозної залежності.

При тривалому застосуванні П'ятирчатка іс (1 тиждень) необхідно контролювати морфологічний склад крові та показники функції печінки.

Застосування препарату може змінити результати аналізів допінг-контролю у спортсменів.

Застосування препарату ускладнює встановлення діагнозу при гострому абдомінальному больовому синдромі.

У хворих на атопічну БА, на поліноз існує підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості.

З обережністю слід призначати пацієнтам з порушенням функції нирок і печінки, з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі ремісії, особам похилого віку.

При тривалому застосуванні, а також при застосуванні препарату в дозах, які значно перевищують рекомендовані терапевтичні дози, можливі порушення з боку системи крові (апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія), ЦНС (психомоторне збудження, порушення орієнтації, запаморочення), сечовидільної системи (нефротоксичність).

Період вагітності та годування груддю. Не застосовувати в зазначений період.

Діти. Препарат не застосовують у дітей віком до 12 років.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами. Під час лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги (керування транспортними засобами, робота з машинами та механізмами).

Одночасний прийом препарату з іншими ненаркотичними анальгетиками може призвести до посилення токсичних ефектів. одночасний прийом парацетамолу та амінофеназону потенціює ефект обох препаратів і підвищує їх токсичність. парацетамол підсилює дію антикоагулянтів кумаринового ряду. будучи індуктором ферментів, парацетамол може зменшувати ефекти лікарських засобів, що піддаються інтенсивній біотрансформації в печінці. рифампіцин зменшує аналгетичний ефект парацетамолу, циметидин знижує його токсичність і підвищує знеболювальну дію.

Трициклічніантидепресанти, протизаплідні засоби, алопуринол підвищують токсичність метамізолу натрію, барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки знижують його дію. Одночасне застосування анальгіну з циклоспорином знижує рівень останнього в плазмі крові.

Кодеїн посилює пригнічувальну дію на центральну нервову систему алкоголю, барбітуратів, бензодіазепінів, снодійних та седативних препаратів. Застосування інгібіторів МАО та трициклічних антидепресантів одночасно з кодеїном може призвести до взаємного посилення ефектів.

Кофеїн знижує силу дії снодійних засобів і підсилює ефекти НПЗП.

Фенобарбітал підсилює метаболізм гризеофульвіну, хінідину, доксицикліну, естрогенів, фенітоїну, карбамазепіну. Його гальмівну дію підвищується при одночасному застосуванні з алкоголем, трициклічними антидепресантами, фенотіазином, наркотичними анальгетиками. Вальпроат натрію і вальпроєва кислота пригнічують метаболізм фенобарбіталу.

Седативні засоби та транквілізатори збільшують вираженість знеболюючого дії П'ятирчатка ІС. Одночасне застосування препарату з алкоголем значно підвищує ризик порушення функції печінки у зв'язку з підвищенням гепатотоксичної дії.

Можливий розвиток нудоти, блювоти, аритмії, пригнічення центральної нервової системи, дихального центру, алергічних реакцій, почуття слабкості, уражень пульсу, гіпотензії.

Лікування: припинення прийому препарату, стимуляція блювання, призначення активованого вугілля.

Симптоматична терапія.

У сухому, захищеному від світла місці при температурі 15-25 °C.

діючі речовини: 1 таблетка містить метамізолу натрію 300 мг, парацетамолу 200 мг, кофеїн-бензоату натрію 50 мг (у перерахуванні на кофеїн 20 мг), фенобарбіталу 10 мг, кодеїну фосфату гемігідрату 9,5 мг (у перерахуванні на кодеїну основу 7 мг);

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, желатин, кальцію стеарат.

Таблетки.

Аналгетики та антипіретики. Код АТС N02B B72.

Виражений больовий синдром різного ґенезу (біль у суглобах, м’язах, радикуліт, менструальний біль, невралгії, головний та зубний біль, мігрень). Застудні та пропасні стани, що супроводжуються больовими симптомами та запаленнями.

Гіперчутливість до компонентів препарату та їх похідних. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії загострення, період після операції на жовчовивідних шляхах, виражені порушення функцій нирок та печінки, вроджені гіпербілірубінемії, цукровий діабет, респіраторні захворювання із задишкою, обструктивним синдромом, гострий інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму, підвищений артеріальний тиск, виражена артеріальна гіпотензія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, порфірія, захворювання крові (агранулоцитоз, лейкопенія (у тому числі цитостатична та інфекційна нейтропенії), тромбоцитопенія, анемія (у тому числі гемолітична)), міастенія, підвищений внутрішньочерепний тиск, глаукома, нещодавня черепно-мозкова травма, депресія, алкогольна, наркотична, медикаментозна залежність, літній вік. Препарат протипоказаний хворим з підозрою на гостру хірургічну патологію до встановлення діагнозу.

Препарат приймаютьвнутрішньо.

Рекомендована доза для дорослих і дітей віком від 12 років – 1 таблетка 1-3 рази на добу. Максимальна разова доза – 2 таблетки, добова – 3 таблетки.

Тривалість безперервного застосування препарату – не більше 3 діб.

У виняткових випадках за рекомендацією та під наглядом лікаря термін лікування може бути збільшений.

Частіше за все побічні ефекти мають тимчасовий характер і зникають після припинення лікування.

З боку нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску, головний біль, ністагм, міоз, можлива нечіткість зорового сприйняття (у т. ч. диплопія), світлочутливість, запаморочення, порушення координації рухів, атаксія, тремор, ригідність м’язів, сповільненість реакцій, когнітивні порушення (у тому числі зниження концентрації уваги, галюцинації), сплутаність свідомості, ейфорія, сонливість, слабкість, безсоння (у дітей, пацієнтів літнього віку), стомлюваність, парадоксальне збудження, неспокій, дратівливість, депресія.

З боку травного тракту: анорексія, сухість у роті, відчуття тяжкості або біль в епігастрії, нудота, блювання, діарея або запор, розвиток паралітичної кишкової непрохідності, при тривалому застосуванні - порушення функції печінки; гепатит (при неконтрольованому прийомі), спазм жовчовивідних шляхів, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці.

З боку серцево-судинної системи: відчуття тиснення у грудях, артеріальна гіпо- або гіпертензія, аритмії (тахі- або брадикардія, екстрасистолія тощо), відчуття серцебиття.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, лімфоцитоз, у поодиноких випадках можливий розвиток анемії (у тому числі гемолітичної анемії), сульфгемоглобінемії, метгемоглобінемії.

З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит, спазм сечовивідних шляхів, утруднене сечовипускання, олігурія, анурія, збільшення сечовипускання, можливе забарвлення сечі у червоний колір, протеїнурія, підвищення кліренсу креатиніну, збільшення екскреції натрію та кальцію.

З боку ендокринної системи: гіпо- або гіперглікемія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи провокування бронхоспазму, задишку (зокрема тахіпное), анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, кон’юнктивіт.

З боку шкіри та слизових оболонок: синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, фотосенсибілізація, шкірний свербіж, висип на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізований, еритематозний висип, кропив’янка), почервоніння обличчя, ексфоліативний дерматит, поліморфна ексудативна еритема.

Інші: гіпо- або гіпертермія, підвищена пітливість, утруднене дихання.

При тривалому безконтрольному застосуванні високих доз препарату можливі судомні напади, пригнічення дихання, може розвинутися дефіцит фолатів, імпотенція, порушення функції печінки, гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми, звикання (послаблення знеболювального ефекту), синдром відміни.

Симптоми передозування метамізолу натрію: нудота, блювання, біль у шлунку, гіпотермія, виражена артеріальна гіпотензія, відчуття серцебиття, тахікардія, задишка, шум у вухах, олігурія, анурія, слабкість, сонливість, марення, порушення свідомості, судомний синдром; можливий розвиток гострого агранулоцитозу, геморагічного синдрому, гострої ниркової та печінкової недостатності, паралічу дихальних м’язів.

При передозуванні парацетамолу може виникнути ураження печінки у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла. Може призвести до ураження печінки застосування 5 г або більше парацетамолу у пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування препаратами, які індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія). У перші 24 години з’являються блідість шкіри, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та мати летальний наслідок. У поодиноких випадках повідомлялося про гостру ниркову недостатність із некрозом канальців, що проявляється болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією. Відзначались також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні парацетамолу у великих дозах може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія (у тому числі нейтропенія), тромбоцитопенія; нефротоксичність; можуть спостерігатись запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації.

Симптоми передозування кофеїну: нервозність, неспокій, безсоння, збудження, дратливість, стан афекту, тривожність, тремор, м’язові посмикування, судоми, дзвін у вухах, почервоніння обличчя, гіпертермія, збільшення частоти сечовипускання, гастроінтестинальні порушення, біль в епігастрії, аритмії (у тому числі тахікардія, екстрасистолія), психомоторне збудження.

Симптоми передозування фенобарбіталу: нудота, головний біль, атаксія, ністагм, слабкість, пригнічення дихання із ризиком його зупинки, пригнічення серцево-судинної діяльності, включаючи порушення ритму, зниження артеріального тиску, аж до колаптоїдного стану, уповільнення пульсу, гіпотермія, зменшення діурезу, пригнічення ЦНС, аж до коми.

Симптоми передозування кодеїну: гостре пригнічення дихального центру може спричинити ціаноз, сповільнене дихання, сонливість, рідко – набряк легень; можливе виникнення задишки, апное, артеріальної гіпотензії, тахікардії, судом, колапсу, затримки сечовиділення; можуть спостерігатися ознаки вивільнення гістаміну.

Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії. Антидоти парацетамолу - метіонін і N-ацетилцистеїн. Застосування метіоніну перорально або N-ацетилцистеїну внутрішньовенно є ефективним упродовж 48 годин після передозування. За умови появи коми або пригнічення дихання застосовують специфічний антидот кодеїну – налоксон – та спостерігають за хворим щонайменше 4 години після застосування або найменше 8 годин до повного вивільнення препарату.

Препарат не застосовують.

Діти.

Препарат не застосовують дітям віком до 12 років.

Не застосовують хворим із підвищеною збудливістю, порушенням сну, у пацієнтів з ризиком розвитку паралітичної непрохідності кишечнику.

Ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла є найбільшим у перші тижні лікування.

Застосування препарату може ускладнювати встановлення діагнозу при гострому абдомінальному больовому синдромі. З обережністю слід застосовувати препарат при епілепсії, запальних захворюваннях травного тракту, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії ремісії, захворюваннях жовчного міхура (зокрема жовчнокам’яній хворобі), при порушеннях функції печінки та нирок, захворюваннях щитовидної залози (у тому числі гіпертиреозі), гіпофункції надниркових залоз, гіпертрофії передміхурової залози, захворюваннях сечовивідних шляхів, при гіперкінезах, судомних станах, хронічних інфекціях дихальних шляхів, при пневмонії, порушеннях дихальної функції та астмі в анамнезі, при декомпенсованій серцевій недостатності, артеріальній гіпотензії, гострій інтоксикації лікарськими засобами, при лікуванні цитостатиками. Препарат слід приймати з обережністю при підвищеній чутливості до аналгетиків та нестероїдних протизапальних засобів, пацієнтам з алергічними реакціями (у зв’язку з підвищеною небезпекою розвитку анафілактичного шоку у цієї категорії хворих). У хворих на полінози існує підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості. Слід враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу.

Застосування препарату може впливати на результати аналізів допінг-контролю у спортсменів.

Не слід застосовувати препарат протягом тривалого часу. Не перевищувати зазначених доз. При тривалому застосуванні, а також при застосуванні препарату у дозах, які значно перевищують рекомендовані терапевтичні дози, можливе посилення проявів побічних реакцій. При застосуванні препарату більше 3 діб необхідно контролювати морфологічний склад крові та показники функції печінки.

Не приймати препарат з іншими засобами, що містять метамізол натрію, парацетамол, кофеїн, фенобарбітал, кодеїн.

Під час лікування препаратом заборонено вживати алкоголь.

Під час застосування препарату не рекомендується надмірне вживання чаю та кави, це може призвести до збудження, порушення сну, тахікардії.

Необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги (керування транспортними засобами, машинами та механізмами).

Токсична дія метамізолу натрію посилюється при одночасному застосуванні з іншими ненаркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, гормональними контрацептивами та алопуринолом. Сарколізин і мерказоліл при застосуванні із метамізолом натрію збільшують ймовірність розвитку лейкопенії. Ефект метамізолу натрію посилюють гістамінові Н₂-блокатори, пропранолол, седативні засоби і транквілізатори, послабляють – фенілбутазон, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки. Препарат підвищує активність пероральних гіпоглікемічних засобів, непрямих коагулянтів, глюкокортикостероїдів та індометацину, седативну активність алкоголю, знижує концентрацію циклоспорину у плазмі крові. Застосування у комбінації з похідними фенотіазину (хлорпромазин тощо) може призвести до розвитку вираженої гіпертермії. Необхідна обережність при одночасному застосуванні препарату з діуретиками (фуросемід). Не можна застосовувати метамізол натрію одночасно з рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватись метоклопрамідом та домперідоном і зменшуватись холестираміном. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу; при цьому підвищується ризик кровотечі; періодичний прийом не дає значного ефекту. Барбітурати послаблюють жарознижувальний ефект парацетамолу. Протисудомні препарати, які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення парацетамолу на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Кофеїн може посилити дію ерготаміну. Інші препарати, дія яких може бути змінена при взаємодії з кофеїном: ідроциламід, мексилетин, ципрофлоксацин, еноксацин, піпемідинова кислота, флувоксамін, фенілпропаноламін, фенітоїн, клозапін, літій, теофілін, пентобарбітал, діазепам, метоксален. Одночасне застосування кофеїну з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) може викликати небезпечний підйом артеріального тиску. Кофеїн посилює ефект (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, α- та β-адреноміметиків, психостимулюючих засобів. Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну. Кофеїн знижує ефект опіоїдних аналгетиків, анксіолітиків, снодійних і седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, конкурентним антагоністом препаратів аденозину. При одночасному застосуванні кофеїну з тиреотропними засобами підвищується тиреоїдний ефект.

Фенобарбітал індукує ферменти печінки і, відповідно, може прискорювати метаболізм деяких ліків, що метаболізуються цими ферментами (включаючи саліцилати, непрямі антикоагулянти, серцеві глікозиди (дігітоксин), протимікробні (хлорамфенікол, доксициклін, метронідазол, рифампіцин), противірусні, протигрибкові (гризеофульвін, ітраконазол), протиепілептичні (протисудомні), психотропні (трициклічні антидепресанти, клоназепам), гормональні (естрогени, прогестогени, кортікостероїди, тіроїдні гормони), імуносупресивні (глюкокортикостероїди, циклоспорин, цитостатики), антиаритмічні, антигіпертензивні (β-блокатори, блокатори кальцієвих каналів), пероральні цукрознижуючі лікарські засоби, тощо). Фенобарбітал може прискорювати метаболізм пероральних контрацептивів, що призводить до втрати їх ефекту. Фенобарбітал посилює дію аналгетиків, місцевих анестетиків та лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему. Одночасне застосування фенобарбіталу з препаратами, що виявляють седативну дію, призводить до посилення седативно-снодійного ефекту та може супроводжуватись пригніченням дихання. Можливий вплив на концентрацію фенітоїну в крові, а також карбамазепіну та клоназепаму. Ліки, які мають властивості кислот (аскорбінова кислота, хлорид амонію), посилюють дію барбітуратів. Інгібітори МАО пролонгують ефект фенобарбіталу. Рифампіцин може знижувати ефект фенобарбіталу. При застосуванні разом з препаратами золота збільшується ризик ураження нирок. При тривалому одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами існує ризик утворення виразки шлунку та кровотечі. Одночасне застосування фенобарбіталу разом із зидовудином посилює токсичність обох препаратів.

Не слід застосовувати кодеїн у комбінації з інгібіторами МАО через можливий ризик виникнення збудження або депресії центральної нервової системи; застосування кодеїну можна розпочинати не раніше ніж за 2 тижні після припинення прийому інгібіторів МАО. Слід з обережністю застосовувати одночасно з кодеїном антихолінергічні (атропін тощо), антидіарейні засоби (лоперамід, каолін) – підвищується ризик гострого запору; метоклопрамід та домперидон – через можливий антагонізм дії; антигіпертензивні засоби – посилення гіпотензивної дії; ненаркотичні аналгетики – посилення аналгетичної дії; хінідин – зниження аналгетичного ефекту кодеїну. При одночасному застосуванні засобів, які виявляють гальмівний вплив на центральну нервову систему (анестетики, нейролептики, трициклічні антидепресанти, анксіолітики, седативні, снодійні засоби, антигістамінні засоби із седативним ефектом), а також алкоголю можливе посилення седативного ефекту кодеїну та пригнічувальної дії на дихальний центр. Застосування кодеїну у комбінації з опіоїдними антагоністами (бупренорфін, налоксон, налтрексон) може спричинити симптоми синдрому відміни. Левоміцетин та хлорамфенікол гальмують біотрансформацію кодеїну у печінці і тим самим посилюють його дію. Слід уникати одночасного застосування ципрофлоксацину, оскільки опіоїди знижують концентрацію препарату в плазмі. Прийом ритонавіру, циметидину призводить до підвищення концентрації кодеїну в плазмі. При одночасному застосуванні кодеїн уповільнює абсорбцію мексилетину. При застосуванні кодеїну у великих дозах дія серцевих глікозидів (дигоксин та інші) може посилюватися.

Фармакодинаміка

Комбінований препарат, який чинить знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію.

Метамізол натрію – нестероїдний протизапальний засіб, похідне піразолону. Має аналгетичні та антипіретичні властивості, чинить спазмолітичну дію на гладку мускулатуру жовчних і сечовивідних шляхів, мускулатуру матки. Терапевтична дія розвивається через 20-40 хв після прийому внутрішньо та досягає максимуму через 2 години.

Парацетамол – ненаркотичний аналгетик; блокує циклооксигеназу (ЦОГ) переважно у центральній нервовій системі, впливає на центри болю та терморегуляції; чинить аналгетичну та антипіретичну дію.

Кофеїн стимулює психомоторні центри головного мозку, чинить аналептичну дію, полегшує проникнення аналгетиків крізь гематоенцефалічний бар’єр і запобігає колапсам, збуджуючи судиноруховий центр, усуває седативні ефекти інших компонентів препарату.

Фенобарбітал у складі препарату чинить седативну, спазмолітичну та міорелаксуючу дію, потенціює активність аналгетичних компонентів.

Кодеїн – протикашльовий засіб центральної дії, алкалоїд фенантренового ряду, належить до групи наркотичних аналгетиків. Зменшує збудливість кашльового центру, чинить аналгетичну дію. У невеликих дозах не спричиняє пригнічення дихального центру, не порушує функцію миготливого епітелію і не зменшує бронхіальну секрецію.

Фармакокінетика

Метамізол натрію добре та швидко всмоктується у травному тракті. У стінках кишечнику гідролізується з утворенням активного метаболіту; незмінений метаболіт у крові відсутній. Зв’язок активного метаболіту з білками плазми крові – 50-60 %. Метаболізується у печінці, виводиться нирками.

Парацетамол швидко всмоктується у травному тракті, зв’язується з білками плазми. Період напіввиведення з плазми становить 1-4 години. Метаболізується у печінці з утворенням глюкуроніду та сульфату парацетамолу. Виводиться нирками головним чином у вигляді продуктів кон’югації, менш ніж 5 % екскретується у незміненому вигляді.

Кофеїн добре абсорбується вздовж усього кишечнику. Метаболізується у печінці. Виводиться з сечею (10 % у незміненому вигляді).

Фенобарбітал всмоктується повністю, повільно. Метаболізується у печінці, індукує мікросомальні ферменти печінки. Період напіввиведення становить 3-4 доби. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50 % – у незміненому вигляді. Добре проникає крізь плаценту.

Кодеїн завдяки своїй ліпофільності швидко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, накопичується у жировій тканині та меншою мірою – у тканинах з високим рівнем перфузії (легенях, печінці, нирках та селезінці). Кодеїн в організмі гідролізується тканинними естеразами (відбувається відщеплення метильної групи) з подальшою кон’югацією у печінці з глюкуроновою кислотою. Метаболіти кодеїну мають власну аналгетичну активність. Кодеїн виводиться у вигляді метаболітів головним чином із сечею, значно менша частина метаболітів, асоційованих із глюкуроновою кислотою, виводиться з жовчю. У хворих із нирковою недостатністю може відбуватися накопичення цих активних метаболітів, що призводить до більш тривалої дії препарату.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою. З одного боку таблетки нанесено товарний знак підприємства, з іншого – риска.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці.

За рецептом.

Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Україна, 65080, Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 86.