Солу-кортеф порошок для розчину для ін'єкцій по 100 мг в флаконі 1 шт

Терапевтична активність препарату СОЛУ-КОРТЕФ ідентична активності гідрокортизону. ГКС, проникаючи крізь клітинні мембрани, утворюють комплекси зі специфічними цитоплазматичними рецепторами. утворилися комплекси проникають в ядро клітини, де відбувається їх зв'язування з ДНК (хроматином). в подальшому ці комплекси стимулюють транскрипцію м-РНК з подальшим синтезом різних ферментів, які безпосередньо відповідальні за відповідну реакцію організму після введення ГКС. оскільки максимальний фармакологічний ефект кортикостероїдів досягається за часом пізніше, ніж пікові концентрації препаратів в крові, можна припустити, що терапевтична дія препарату зумовлена головним чином модифікацією активності ферментів.

Після в / м введення препарату його максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 30-60 хв.

40-90% гідрокортизону зв'язується з білками плазми крові. Найбільша кількість гідрокортизону зв'язується з одним з глобулінів (транскортином) і лише невелика кількість - з альбуміном.

Вільна незв'язана фракція гормону визначає його біологічну активність, а зв'язана фракція - виконує функцію резерву. Метаболізм гідрокортизону відбувається головним чином у печінці.

Протягом 24 год з організму виводиться з сечею 22-30% препарату, введеного в / м або в / в.

Введена доза препарату майже повністю виводиться з організму протягом 12 год, тому для підтримки високих концентрацій препарату в крові необхідно вводити його в / м або в / в кожні 4-6 год.

Ендокринні порушення - первинна або вторинна недостатність коркового речовини надниркових залоз; гостра недостатність коркового речовини надниркових залоз; в передопераційний період, при тяжких травмах або тяжкому перебігу хвороби, при недостатності надниркових залоз або сумніві щодо резервних можливостей надниркових залоз; шок, який не піддається іншим видам лікування, коли виявлена або підозрюється недостатність коркового речовини надниркових залоз; вроджена гіперплазія надниркових залоз; негнійний тиреоїдит; гіперкальціємія внаслідок пухлинного захворювання.

Ревматичні захворювання - як нетривалої допоміжної терапії при загостреннях або гострих стадіях таких захворювань: посттравматичний остеоартрит; ревматоїдний артрит, у тому числі ювенільний ревматоїдний артрит; анкілозуючийспондиліт; гострий і підгострий бурсит; гострий неспецифічний тендосиновіт; гострий подагричний артрит; псоріатичний артрит; синовіїт при остеоартриті; епікондиліт.

Системні захворювання сполучної тканини - призначають при загостреннях або як підтримуюча терапія при: системний червоний вовчак; гострому ревмокардиті; системному дерматомиозите (поліміозиті).

Шкірні захворювання - пухирчатка; бульозний герпетиформний дерматит; поліморфна бульозна еритема (синдром Стівенса - Джонсона); ексфоліативнийдерматит; грибоподібний мікоз; важка форма псоріазу; важка форма себорейного дерматиту.

Алергічні захворювання - препарат призначають при важких або виражених алергічних реакціях, які не піддаються іншим видам лікування. До них відносяться: сезонний або постійний алергічний риніт; сироваткова хвороба; БА; реакція гіперчутливості на лікарські препарати; контактний дерматит; атопічний дерматит; трансфузійні реакції типу кропив'янки; гострий неінфекційний набряк гортані.

Захворювання очей - важкі гострі або хронічні алергічні та запальні процеси з ураженням очей, в тому числі: алергічна крайова виразка рогівки; очна форма Herpes zoster; запалення переднього сегмента; дифузний задній увеїт і хоріоїдит; симпатична офтальмія; алергічний кон'юнктивіт; кератит; хориоретинит; неврит зорового нерва; ірит, іридоцикліт.

Захворювання травного тракту - призначається як системне лікування в критичній стадії захворювання при виразковий коліт; регионарном ентериті.

Хвороби органів дихання - симптоматичний саркоїдоз; синдром Леффлера, який не піддається іншим видам лікування; бериліоз; блискавична або дисемінована форма туберкульозу легенів при одночасному призначенні відповідної протитуберкульозної хіміотерапії; аспіраційна пневмонія.

Захворювання крові - ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих; вторинна тромбоцитопенія у дорослих; набута (аутоімунна) гемолітична анемія; еритробластопенія (еритроцитарна анемія); вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія.

Злоякісні захворювання - як паліативна терапія при лейкозах і лімфомах у дорослих; гострих лейкозах у дітей.

Набряки. Призначається для посилення діурезу або зниження протеїнурії при нефротичному синдромі без уремії; при нефротичному синдромі ідіопатичного типу або при системний червоний вовчак.

Невідкладні стани - СОЛУ-КОРТЕФ ефективний при шоці, розвиненому внаслідок недостатності надниркових залоз, або шоці, резистентном до стандартної терапії; при можливу наявність недостатності надниркових залоз; а також при гострих алергічних реакціях (астматичний статус, анафілактичні реакції, укуси комах) після застосування адреналіну.

Інші показання - туберкульозний менінгіт з розвитком субарахноїдального блоку або при загрозі його розвитку в поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією; трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда.

Препарат можна вводити в / в болюсно або краплинно, в / м. якщо препарат призначається в якості невідкладної терапії гострих станів, рекомендується застосовувати його в / в. після закінчення гострого періоду парентерально призначають лікарські форми препарату з більш тривалою дією або пероральні форми препарату. лікування препаратом СОЛУ-КОРТЕФ починається з в / в введення протягом 30 с (наприклад 100 мг) і до 10 хв (наприклад 500 мг і більше). високі дози кортикостероїдів необхідно застосовувати лише до моменту стабілізації стану хворого, але в основному не більше 72 ч. початкова доза препарату СОЛУ-КОРТЕФ у дорослих становить 100-150 мг або більше в залежності від тяжкості стану хворого. в цій дозі препарат застосовують повторно кожні 2-4-6 год в залежності від відповідної реакції організму хворого і клінічної картини захворювання. при призначенні дітям доза препарату відповідно знижується, але не повинна бути менше 25 мг на добу.

При ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих препарат призначають тільки в / в, в / м введення протипоказано.

Якщо після проведення терапії ГКС хворі потрапляють в стресову ситуацію, то повинні перебувати під суворим лікарським наглядом через можливий розвиток недостатності кори надниркових залоз.

Терапія ГКС призначається як додаткова і не замінює стандартного лікування.

Приготування Р-РОР

Препарати для парентерального введення слід перевіряти візуально на предмет зміни кольору або появи часток у всіх випадках, якщо розчин і упаковка дозволяють це зробити.

Флакон 100 мг

Для в / в або в / м ін'єкції приготуйте розчин, додаючи до флакона (дотримуючись правил антисептики) не більше 2 мл бактеріостатичної води для ін'єкцій або розчину натрію хлориду для ін'єкцій з бактериостатической добавкою, злегка збовтуючи флакон до повного розчинення порошку. Для в / в інфузії спочатку приготуйте розчин, додавши до флакона не більше 2 мл бактеріостатичної води для ін'єкцій; потім цей розчин можна додати до 100 або 1000 мл 5% розчину глюкози у воді (або фізіологічного розчину, або 5% розчину глюкози у фізіологічному розчині, якщо хворий не потребує обмеження кількості натрію).

Двуемкостний флакон ACT-0-Vial

1. Натисніть на пластиковий активатор, щоб розчинник перелився в нижню ємність.

2. Обережно збовтують флакон до розчинення порошку.

3. Видаліть пластиковий диск, який прикриває центр пробки.

4. Обробіть поверхню пробки відповідним антисептиком.

5. Проколіть голкою центр пробки так, щоб було видно кінчик голки. Переверніть флакон і наберіть шприцом необхідну кількість розчину.

Для в / в або в / м ін'єкцій подальше розведення не потрібно. Для в / в інфузії спочатку готують розчин, як описано вище. Потім цей розчин додають до 100 або 1000 мл 5% розчину глюкози у воді (або фізіологічного розчину, або 5% розчину глюкози у фізіологічному розчині, якщо хворий не потребує обмеження кількості натрію). У тих випадках, коли бажано в невеликому об'ємі рідини ввести від 100 до 3000 мг гідрокортизону (в перерахунку на гідрокортизону сукцинат натрію), можна додати до 50 мл вищеперелічених розчинів для розведення. Отримані розчини стабільні протягом 4 год і можуть вводитися в / в безпосередньо або через окрему крапельницю. Якщо розчини препаратів приготувати, як зазначено вище, то рН становитиме від 7 до 8, а осмолярність - 0,36 осмолу (фізіологічний розчин = 0,28 осмолу).

Системні грибкові інфекції; підвищена чутливість до препарату.

Перераховані нижче побічні ефекти є типовими для всіх кортикостероїдів (системна дія).

Порушення водно-електролітного балансу: затримка натрію і рідини в організмі; застійна серцева недостатність у чутливих хворих; гіпокаліємія; гіпокаліємічний алкалоз; АГ, посилення екскреції кальцію.

Порушення з боку кістково-м'язової системи: асептичний некроз головок плечових і стегнових кісток; стероидная міопатія; м'язова слабкість; остеопороз; патологічні переломи; компресійні переломи хребта, розрив зв'язок, особливо ахіллового сухожилля.

Порушення з боку травної системи: розвиток виразки з можливою перфорацією і кровотечею; нудота; шлункова кровотеча; панкреатит; езофагіт; перфорація кишки; підвищення активності трансаміназ (АЛТ, АСТ), ЛФ (зазвичай ці явища незначні, не супроводжуються вираженою клінічною симптоматикою і швидко минають після припинення застосування препарату).

Дерматологічні порушення: порушення загоювання ран; петехії і екхімози; витончення шкіри, саркома Капоші.

Метаболічні розлади: негативний баланс азоту внаслідок катаболізму білків.

Неврологічні розлади: підвищення внутрішньочерепного тиску; симптом псевдопухлини мозку; психічні розлади (ейфорія, інсомнія, розлади настрою, зміни особистості, депресія, посилення емоційної лабільності); судомні напади.

Ендокринні порушення: порушення менструального циклу; розвиток кушингоїдного синдрому; пригнічення гіпофізарно-надниркової осі; зниження толерантності до вуглеводів; маніфестація латентного цукрового діабету; підвищення потреби в інсуліні або в пероральних гіпоглікемічних препаратах, які застосовуються при цукровому діабеті; пригнічення росту у дітей.

Офтальмологічні порушення: задня субкапсулярна катаракта; підвищення внутрішньоочного тиску; екзофтальм.

Імунна система: маскування клінічної картини інфекцій; активізація латентних інфекцій; опортуністичні інфекції; пригнічення реакції на алергени при проведенні шкірних проб. Крім того, деякі анафілактичніреакції (наприклад бронхоспазм, набряк гортані, кропив'янка) пов'язані з парентеральним застосуванням кортикостероїдів.

Гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; їх синтетичні аналоги можна (іноді необхідно) застосовувати в поєднанні з мінералокортикоїдами; призначення мінералокортикоїдів особливо показано в педіатричній практиці.

Небажані реакції при застосуванні високих доз ГКС протягом короткого періоду розвиваються рідко, але можливе виникнення пептичних виразок. Може бути показана профілактична антацидних терапія. При застосуванні високих доз гідрокортизону довше 72 год може розвинутися гіпернатріємія. В цьому випадку рекомендується замінити СОЛУ-КОРТЕФ на інший ГКС, наприклад метилпреднізолону натрію сукцинат, що викликає незначну або зовсім не викликає затримки натрію в організмі.

Хворі, які застосовують глюкокортикостероїди та відчувають сильні стреси, вимагають підвищених доз швидкодіючих ГКС перед, під час і після стресової ситуації. ГКС можуть маскувати симптоми інфекції, під час терапії цими препаратами можуть розвиватися нові інфекційні процеси. При застосуванні ГКС може знижуватися опірність організму і його здатність локалізувати інфекційний процес. Введення гідрокортизону в середніх і високих дозах може призвести до підвищення артеріального тиску, затримці солей і води в організмі та до підвищеного виведення калію. При застосуванні синтетичних похідних знижується ризик розвитку таких явищ за умови, що вони не застосовуються у високих дозах.

Може виникнути необхідність в обмеженні вживання солі з їжею і додатковому призначенні препаратів калію. Все ГКС збільшують виведення кальцію з організму. Під час лікування ГКС не можна проводити вакцинацію проти натуральної віспи. У зв'язку з можливістю розвитку неврологічних ускладнень і відсутністю антителообразования хворим, які отримують ГКС-терапію (особливо препарати у високих дозах), не слід проводити та інші види вакцинації. Призначення препарату СОЛУ-КОРТЕФ хворим з активним туберкульозом потрібно обмежити лише тими випадками осередкового або дисемінованого туберкульозу, коли паралельно призначається відповідна протитуберкульозна хіміотерапія. Якщо призначення кортикостероїдної терапії показано хворим з латентним туберкульозом або віражем туберкулінової проби, необхідно уважне спостереження за станом пацієнтів у зв'язку з можливістю активізації захворювання. При необхідності тривалого застосування ГКС проводять хіміопрофілактику. Рідко у хворих, які отримують парентеральную терапію ГКС, можуть виникати анафілактоїдні реакції, наприклад, бронхоспазм, тому перед призначенням препарату необхідно вжити відповідних заходів перестороги, особливо у тих пацієнтів, в анамнезі яких є дані про алергію на лікарські препарати. СОЛУ-КОРТЕФ містить бензиловий спирт, який іноді пов'язували з розвитком смертельного синдрому задишки (Gasping Syndrome) у недоношених дітей.

Дослідження метилпреднізолону натрію сукцинату при септичному шоці дають змогу припустити, що більш високі показники смертності мають місце у пацієнтів групи підвищеного ризику (рівень креатиніну вище 2,0 мг%; вторинна інфекція), хоча подібні дослідження стосовно гідрокортизону і інших кортикостероїдів останнім часом не проводилися. При герпетическом ураженні очей СОЛУ-КОРТЕФ застосовують з обережністю у зв'язку з небезпекою перфорації рогівки.

При застосуванні ГКС можуть виникати психічні порушення - від ейфорії, безсоння, раптових змін настрою, змін особистості та тяжкої форми депресії до справжніх психотичних проявів. СОЛУ-КОРТЕФ може погіршити попередню емоційну нестабільність або психотичні тенденції.

Стероїдні препарати з обережністю застосовують при неспецифічний виразковий коліт, ризик виникнення перфорації, розвитку абсцесу або іншої гнійної інфекції, а також при дивертикуліті, наявності свіжих кишкових анастомозів, активних або латентних пептичних виразках, ниркової недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі та злоякісній міастенії.

У контрольованих клінічних дослідженнях показано, що застосування ГКС скорочує тривалість загострення розсіяного склерозу, але не впливає на перебіг захворювання та його наслідки. У проведених дослідженнях встановлено, що для отримання вираженого терапевтичного ефекту необхідно призначати відносно високі дози кортикостероїдів.

Немає даних про те, що ГКС мають канцерогенний, мутагенний ефекти або підвищують фертильність. При тривалої щоденної терапії ГКС у дітей може спостерігатися затримка росту, тому такий режим дозування слід призначати дітям тільки при наявності серйозних показань.

Період вагітності та годування груддю. У дослідженнях на тваринах було виявлено, що в деяких випадках ГКС, які вводилися вагітним самкам у високих дозах, призводили до порушення розвитку плоду. До цього часу не проводилися відповідні дослідження впливу ГКС на репродуктивну функцію людини, тому застосування препарату СОЛУ-КОРТЕФ в період вагітності та годування груддю вимагає ретельної оцінки співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику для матері та плоду. ГКС вільно проникають крізь плаценту. Діти, що народилися від матерів, які отримували під час вагітності значні дози препарату СОЛУ-КОРТЕФ, підлягають уважному обстеженню для виявлення ознак недостатності надниркових залоз. Вплив ГКС на пологи не відомо. ГКС виводяться з грудним молоком.

У клінічній практиці необхідно враховувати фармакокінетичні взаємодії при одночасному прийомі препаратів, які індукують печінкові ферменти (таких як фенобарбітал, фенітоїн, ріфампін), оскільки може підвищуватися кліренс ГКС і виникати необхідність підвищення їх дози для досягнення необхідного терапевтичного ефекту. такі препарати, як олеандоміцин і кетоконазол, можуть інгібувати метаболізм кортикостероїдів і таким чином знижувати їх кліренс. в цих випадках також необхідна корекція дози кортикостероїдів, щоб уникнути розвитку стероїдної токсичності. при тривалому прийомі ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах ГКС можуть прискорити її виведення. це може привести до зниження рівня саліцилатів у сироватці крові або до підвищення ризику токсичності саліцилатів при припиненні прийому ГКС. ацетилсаліцилову кислоту слід призначати з обережністю в комбінації з ГКС хворим з гіпопротромбінемією. вплив ГКС на фармакокінетику пероральних антикоагулянтів варіює. повідомлялося як про підвищення, так і про зниження ефективності антикоагулянтів при одночасному прийомі з ГКС. таким чином, необхідно проводити моніторинг показників коагулограми для підтримання необхідного антикоагулянтного ефекту.

При застосуванні імуносупресивних доз ГКС протипоказані живі або ослаблені вакцини.

Не існує характерного клінічного синдрому при гострому передозуванні препарату СОЛУ-КОРТЕФ. гідрокортизон виводиться при діалізі.

При температурі 15-25 °C. невикористаний розчин потрібно знищити через 3 дні після приготування.

діюча речовина: hydrocortisone;

1 флакон містить 100 мг гідрокортизону у вигляді натрію гідрокортизону сукцинату;

допоміжні речовини: натрію дигідрофосфат, моногідрат; натрію гідрофосфат безводний.

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: від білого до майже білого кольору ліофілізат.

Прості препарати кортикостероїдів для системного застосування. Глюкокортикоїди. Гідрокортизон. Код АТХ H02A B09.

Фармакодинаміка

Глюкокортикоїди природнього та синтетичного походження є стероїдними гормонами кори надниркових залоз.

Природні глюкокортикоїди (гідрокортизон та кортизон), які також мають властивість затримувати сіль, застосовуються як замісна терапія при недостатності кори надниркових залоз. Їх синтетичні аналоги використовуються при розладах багатьох систем органів в першу чергу через їх протизапальний ефект.

Гідрокортизону натрію сукцинат має таку ж саму метаболічну та протизапальну дію, як гідрокортизон. При парентеральному введенні еквімолярних кількостей обидві сполуки демонструють однакову біологічну активність. Ефір гідрокортизону натрію сукцинат має високу розчинність у воді, що дає змогу негайно ввести внутрішньовенно високі дози гідрокортизону в малому об’ємі розчинника. Це особливо важливо, коли необхідно швидко досягти високого рівня гідрокортизону в крові. Після внутрішньовенного введення гідрокортизону натрію сукцинату помітний ефект проявляється впродовж однієї години та зберігається протягом змінного періоду.

Глюкокортикоїди виявляють значні та різноманітні метаболічні ефекти. Крім того, ці препарати змінюють імунну відповідь організму на різні збудники.

Після внутрішньовенного введення показник відносної активності метилпреднізолону натрію сукцинату та гідрокортизону натрію сукцинату, що характеризується зменшенням кількості еозинофілів, становить п’ять до одного. Цей показник відповідає показнику відносної активності пероральних форм метилпреднізолону та гідрокортизону.

Фармакокінетика

Після внутрішньовенного введення здоровим чоловікам разової дози гідрокортизону натрію сукцинату, що перевищує 20 мг, спостерігалася нелінійна фармакокінетика гідрокортизону. Відповідні параметри фармакокінетики гідрокортизону представлено у таблиці нижче.

Середні показники фармакокінетики гідрокортизону після внутрішньовенного введення разових доз

AUC0-∞ ‒ площа під кривою від нуля до нескінченності.

Абсорбція

На 10 хвилині після внутрішньовенного введення здоровим чоловікам разових доз гідрокортизону натрію сукцинату 5, 10, 20 і 40 мг максимальні концентрації препарату становили 312, 573, 1095 і 1854 нг/мл відповідно. Гідрокортизону натрію сукцинат швидко абсорбується після внутрішньом’язового введення.

Розподіл

Гідрокортизон широко розповсюджується у тканинах організму, проходить через гематоенцефалічний бар’єр та проникає у грудне молоко. Об’єм розподілу гідрокортизону у стані рівноваги становить приблизно від 20 до 40 л (див. таблицю). Гідрокортизон зв’язується з глікопротеїном транскортином (кортикостероїдзв’язуючий глобулін) та альбуміном. У людей зв’язування гідрокортизону з білками плазми становить приблизно 92%.

Біотрансформація

Гідрокортизон (тобто кортизол) метаболізується речовиною 11β-HSD2 до кортизону і далі до дигідрокортизону та тетрагідрокортизону. До інших метаболітів належать дигідрокортизол, 5α‑дигідрокортизол, тетрагідрокортизол та 5α‑тетрагідрокортизол. Кортизон може перетворюватися на кортизол за допомогою 11β‑гідроксистероїд дегідрогенази 1 типу (11β‑HSD1).

Гідрокортизон також метаболізується зa допомогою CYP3A4 до 6β‑гідроксикортизолу (6β‑OHF), кількість 6β‑OHF складає 2,8–31,7% від загальної кількості утворених метаболітів. Цей показник демонструє високу міжіндивідуальну мінливість біотрансформації.

Виведення

Введена доза майже повністю виводиться протягом 12 годин. У разі введення гідрокортизону натрію сукцинату шляхом внутрішньом’язової ін’єкції виведення препарату є подібним до виведення після внутрішньовенної ін’єкції.

Cтани, при яких бажано отримати швидкий і інтенсивний ефект від дії кортикостероїдів.

Ендокринні розлади:

первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз; гостра недостатність кори надниркових залоз; застосування у передопераційний період, у разі тяжкої травми або захворювання пацієнтам з недостатністю кори надниркових залоз або у разі сумнівів щодо резервних функцій кори надниркових залоз; шок, нечутливий до традиційної терапії, коли є або підозрюється недостатність кори надниркових залоз; вроджена гіперплазія надниркових залоз; негнійний тиреоїдит; гіперкальціємія, пов’язана зі злоякісним новоутворенням.

Розлади неендокринного походження

Ревматичні захворювання, як допоміжна терапія для короткочасного застосування (щоб допомогти пацієнтові пережити гострий епізод або загострення) при таких захворюваннях:

гострий і підгострий бурсит; гострий подагричний артрит; гострий неспецифічний тендосиновіт; анкілозуючий спондиліт; епікондиліт; посттравматичний остеоартрит; псоріатичний артрит; ревматоїдний артрит, у тому числі ювенільний ревматоїдний артрит (окремі випадки можуть вимагати призначення підтримуючої терапії низькими дозами препарату); синовіт при остеоартриті.

Колагенози, під час загострення або як підтримуюча терапія в окремих випадках таких захворювань:

гострий ревматичний кардит; системний дерматоміозит (поліміозит); системний червоний вовчак.

Дерматологічні захворювання:

бульозний герпетиформний дерматит; ексфоліативний дерматит; фунгоїдний мікоз; пухирчатка; тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса ‒ Джонсона); тяжка форма псоріазу; тяжка форма себорейного дерматиту.

Алергічні стани: контроль тяжких алергічних станів або алергічних станів, що призводять до втрати працездатності та не піддаються традиційному лікуванню, при таких захворюваннях:

гострий неінфекційний набряк гортані; атопічний дерматит; бронхіальна астма; контактний дерматит; реакції гіперчутливості до лікарських препаратів; сироваткова хвороба; трансфузійні реакції типу кропив’янки.

Офтальмологічні захворювання: тяжкі гострі і хронічні алергічні та запальні процеси з ураженням очей, такі як:

алергічний кон’юнктивіт; алергічні крайові виразки рогівки; запалення переднього сегмента ока; хоріоретиніт; дифузний задній увеїт і хоріоїдит; очна форма оперізуючого лишаю; ірит та іридоцикліт; кератит; неврит зорового нерва; симпатична офтальмія.

Шлунково-кишкові захворювання, щоб допомогти пацієнтові пережити критичний період при таких захворюваннях:

виразковий коліт (системна терапія); регіональний ентерит (системна терапія).

Респіраторні захворювання:

аспіраційний пневмоніт; бериліоз; фульмінантний або дисемінований туберкульоз легень, при одночасному застосуванні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією; синдром Лефлера, який не піддається лікуванню іншими засобами; саркоїдоз.

Гематологічні захворювання:

набута (аутоімунна) гемолітична анемія; вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія; еритробластопенія (еритроцитарна анемія); ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура дорослих (лише внутрішньовенно; внутрішньом’язове застосування протипоказане); вторинна тромбоцитопенія дорослих.

Неопластичні захворювання, паліативне лікування таких захворювань:

гострий лейкоз у дітей; лейкози і лімфоми у дорослих.

Стани, що супроводжуються набряком: для індукції діурезу або ремісії протеїнурії при нефротичному синдромі, без уремії, ідіопатичного типу або внаслідок червоного вовчака.

Невідкладні стани:

шок, який розвинувся внаслідок недостатності кори надниркових залоз, або шок, нечутливий до традиційної терапії, у разі можливої недостатності кори надниркових залоз; гострі алергічні стани (астматичний статус, анафілактичні реакції, укуси комах тощо), які не проходять після застосування епінефрину.

Інше:

трихінельоз із залученням нервів або міокарда; туберкульозний менінгіт із субарахноїдальною блокадою або загрозою блокади, при якому застосовується сумісно з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією.

Гідрокортизону натрію сукцинат протипоказаний:

- пацієнтам із підвищеною чутливістю до діючої речовини або будь-якої із допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад»;

- пацієнтам із системною грибковою інфекцією;

- для інтратекального введення, якщо препарат не входить до складу деяких схем хіміотерапії (у таких випадках не можна використовувати розчинники, що містять бензиловий спирт);

- для епідурального введення;

- пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів, протипоказане застосування живих або атенуйованих вакцини (див. розділ «Особливості застосування»).

При ідіопатичній тромбоцитопенічній пурпурі дорослих внутрішньом’язове застосування протипоказане. Для цього показання можливе лише внутрішньовенне застосування.

Гідрокортизон метаболізується 11β‑гідроксистероїд дегідрогеназою 2 типу (11β‑HSD2) та ферментом цитохрому P450 3A4 (CYP3A4). Фермент CYP3A4 каталізує 6β-гідроксилювання стероїдів, що є важливим етапом метаболізму фази І ендогенних і синтетичних кортикостероїдів. Багато інших сполук також є субстратами CYP3A4. Деякі з них проявляли вплив на метаболізм глюкокортикоїдів шляхом індукції (активації) або пригнічення ферменту CYP3A4.

ІНГІБІТОРИ CYP3A4. Препарати, що можуть знижувати печінковий кліренс та підвищувати плазмову концентрацію гідрокортизону. При застосуванні інгібітора CYP3A4 (наприклад кетоконазолу, ітраконазолу, кларитроміцину або грейпфрутового соку), включаючи інгібітори ВІЛ ‑ протеази (наприклад ритонавір) та препарати, що посилюють фармакокінетику гідрокортизону (наприклад лікарські засоби, які містять кобіцистат та використовуються для лікування ВІЛ), може бути потрібним зменшити дозу гідрокортизону, щоб уникнути явищ токсичності стероїду.

ІНДУКТОРИ CYP3A4. Препарати, що можуть підвищувати печінковий кліренс та знижувати плазмову концентрацію гідрокортизону. При застосуванні індуктора CYP3A4 (наприклад рифампіну, карбамазепіну, фенобарбіталу та фенітоїну) може бути потрібне підвищення дози гідрокортизону, щоб досягти бажаної терапевтичної відповіді на лікування.

СУБСТРАТИ CYP3A4. У присутності іншого субстрату CYP3A4 печінковий кліренс гідрокортизону може змінюватися, що потребує відповідного коригування дози препарату. Небажані явища, що виникають при окремому застосуванні кожного із препаратів, можуть частіше виникати при їх сумісному застосуванні.

ЕФЕКТИ, ЩО НЕ ЗУМОВЛЕНІ CYP3A4. Інші взаємодії між лікарськими засобами та ефекти, що виникають на фоні застосування гідрокортизону, описані нижче та складають перелік і опис найпоширеніших та/або клінічно важливих взаємодій між лікарськими засобами або ефектів, які спостерігаються під час застосування гідрокортизону.

Антибактеріальні препарати: ізоніазид ‒ ІНГІБІТОР CYP3A4.

Антибіотики, протитуберкульозні препарати: рифампін ‒ ІНДУКТОР CYP3A4.

Пероральні антикоагулянти: - вплив кортикостероїдів на пероральні антикоагулянти може варіювати. Існують повідомлення про підсилення та послаблення дії антикоагулянтів при їх сумісному застосуванні з кортикостероїдами. Для підтримання бажаного ефекту антикоагулянтів необхідно контролювати показники згортання крові.

Протисудомні препарати: карбамазепін ‒ ІНДУКТОР CYP3A4 (і СУБСТРАТ); фенобарбітал, фенітоїн ‒ ІНДУКТОРИ CYP3A4.

Антихолінергічні препарати: блокатори нервово-м’язової передачі ‒ кортикостероїди можуть впливати на дію антихолінергічних препаратів.

1) Під час сумісного застосування високих доз кортикостероїдів і антихолінергічних препаратів, наприклад блокаторів нервово-м’язової передачі, спостерігалися випадки гострої міопатії (див. розділ «Особливості застосування. Вплив на опорно-руховий апарат»).

2) У пацієнтів, які отримували кортикостероїди, зафіксований антагонізм ефектів блокування нервово-м’язової передачі панкуронію і векуронію. Ця взаємодія може спостерігатися при застосуванні всіх конкурентних блокаторів нервово-м’язової передачі.

Антихолінестеразні препарати: - стероїди можуть послаблювати дію антихолінестеразних препаратів при міастенії гравіс.

Протидіабетичні препарати: - кортикостероїди можуть підвищувати концентрацію глюкози в крові, тому пацієнтам може бути потрібна корекція дози протидіабетичних препаратів.

Протиблювотні препарати: апрепітант, фозапрепітант ‒ ІНГІБІТОРИ CYP3A4 (і СУБСТРАТИ).

Протигрибкові препарати: ітраконазол, кетоконазол ‒ ІНГІБІТОРИ CYP3A4 (і СУБСТРАТИ).

Противірусні препарати: інгібітори ВІЛ ‑ протеази ‒ ІНГІБІТОРИ CYP3A4 (і СУБСТРАТИ).

1) Інгібітори протеази, наприклад індинавір та ритонавір, можуть підвищувати концентрації кортикостероїдів у плазмі крові.

2) Кортикостероїди можуть індукувати метаболізм інгібіторів ВІЛ ‑ протеази, що призводить до зниження концентрацій інгібіторів у плазмі крові.

Інгібітори ароматази: аміноглютетимід ‒ пригнічення надниркових залоз, викликане аміноглютетимідом, може призводити до загострення ендокринних порушень, що виникли на фоні тривалої терапії глюкокортикоїдами.

Блокатори кальцієвих каналів: дилтіазем ‒ ІНГІБІТОР CYP3A4 (і СУБСТРАТ).

Естрогени (включаючи пероральні контрацептиви, що містять естрогени) ‒ ІНГІБІТОР CYP3A4 (і СУБСТРАТ). Естрогени можуть потенціювати ефекти гідрокортизону шляхом підвищення концентрації транскортину, що в свою чергу зменшує кількість гідрокортизону, доступного для метаболізму. Може бути потрібне коригування дози гідрокортизону, якщо до постійного режиму дозування додають або вилучають естрогени.

Грейпфрутовий сік ‒ ІНГІБІТОР CYP3A4.

Імуносупресанти: циклоспорин ‒ ІНГІБІТОР CYP3A4 (і СУБСТРАТ). При сумісному застосуванні циклоспорину та кортикостероїдів можливе підвищення активності обох препаратів. У пацієнтів, що отримували таку комбінацію препаратів, спостерігалися судоми.

Імуносупресанти: циклофосфамід, такролімус ‒ СУБСТРАТИ CYP3A4.

Макролідні антибіотики: кларитроміцин, еритроміцин ‒ ІНГІБІТОРИ CYP3A4 (і СУБСТРАТИ).

Макролідні антибіотики: тролеандоміцин ‒ ІНГІБІТОР CYP3A4.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): ацетилсаліцилова кислота у високих дозах.

1) При сумісному застосуванні НПЗП та кортикостероїдів може підвищуватися частота кровотеч і виразок шлунково-кишкового тракту.

2) Кортикостероїди здатні підвищувати кліренс високих доз аспірину, що може спричинити низькі рівні саліцилатів у сироватці крові.

Припинення застосування кортикостероїдів може спричинити підвищення сироваткового рівня саліцилатів, що може призвести до зростання ризику інтоксикації саліцилатами.

Калійнезберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують кортикостероїди сумісно з калій-незберігаючими діуретиками, необхідно ретельно відстежувати можливий розвиток гіпокаліємії. Також, підвищений ризик гіпокаліємії існує при комбінованому застосуванні кортикостероїдів з амфотерицином В, ксантинами або антагоністами β2-адренорецепторів. При сумісному застосуванні амфотерицину В та гідрокортизону зафіксовано випадки збільшення міокарда та застійної серцевої недостатності.

Імуносупресивний ефект/Підвищення сприйнятливості до інфекцій

Кортикостероїди можуть підвищувати сприйнятливість до інфекцій, маскувати деякі ознаки інфекцій та під час застосування кортикостероїдів можуть виникати нові інфекції. Також при застосуванні кортикостероїдів резистентність організму до інфекцій та здатність організму локалізувати інфекцію можуть бути зниженими.

Розвиток інфекцій у будь-якій ділянці тіла за участі різноманітних збудників (включаючи вірусні, бактеріальні, грибкові, протозойні інфекції та інфекції спричинені гельмінтами) може бути пов’язаний як з монотерапією кортикостероїдами, так і із застосуванням кортикостероїдів у комбінації з іншими імуносупресивними препаратами, які впливають на клітинний імунітет, гуморальний імунітет або функцію нейтрофілів. Такі інфекції можуть бути легкого ступеня, але можуть бути тяжкого ступеня і іноді мати летальний наслідок. Зі збільшенням дози кортикостероїдів підвищується частота розвитку інфекційних ускладнень.

Пацієнти, які отримують імуносупресанти, більш сприйнятливі до інфекційних захворювань порівняно зі здоровими людьми. Наприклад, вітряна віспа чи кір можуть мати більш тяжкий перебіг або навіть летальний наслідок у дітей або дорослих, які не перенесли ці хвороби в минулому та приймають кортикостероїди.

Пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів, не можна вводити живі або атенуйовані вакцини. Таким пацієнтам допускається введення вбитих або інактивованих вакцин, однак відповідь на такі вакцини може бути зниженою. Пацієнтам, які отримують кортикостероїди в неімуносупресивних дозах, показане проведення процедур імунізації.

У разі активного дисемінованого або фульмінантного туберкульозу гідрокортизон можна застосовувати для лікування захворювання лише у поєднанні з відповідною протитуберкульозною схемою лікування. Якщо застосування кортикостероїдів показане пацієнтам з латентним туберкульозом або туберкуліновою реактивністю, необхідне ретельне спостереження, оскільки захворювання може знову активуватися. Під час тривалої кортикостероїдної терапії такі пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику.

У пацієнтів, які отримували кортикостероїди, зафіксовано випадки саркоми Капоші. Припинення терапії може призводити до її клінічної ремісії.

Значення кортикостероїдів для лікування септичного шоку є суперечливим, оскільки у ранніх дослідженнях спостерігалися як позитивні, так і негативні результати їх застосування. Пізніше було встановлено, що додаткова терапія кортикостероїдами демонструє позитивні ефекти у пацієнтів із септичним шоком та недостатністю надниркових залоз. Втім, кортикостероїди не рекомендується призначати як стандартну терапію септичного шоку. Після систематичних переглядів результатів короткотривалої терапії високими дозами кортикостероїдів не отримано даних, що обґрунтовують користь такого лікування. Однак метааналіз та перегляд даних показали, що довші курси лікування (5‑11 днів) низькими дозами кортикостероїдів можуть зменшувати рівень смертності, особливо у пацієнтів із септичним шоком, що потребує введення вазопресорних препаратів.

Очікується, що супутнє застосування інгібіторів CYP3A, включаючи препарати, що містять кобіцистат, підвищує ризик системних побічних ефектів. Рекомендується уникати застосування такої комбінації препаратів, за винятком випадків, коли користь від лікування переважає підвищений ризик системних побічних ефектів кортикостероїдів. Стан пацієнтів, які отримують подібну терапію, слід моніторити з метою виявлення ознак системних побічних ефектів кортикостероїдів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на імунну систему

Існує ризик розвитку алергічних реакцій. Рідко повідомлялося про випадки шкірних реакцій, а також анафілактичних/анафілактоїдних реакцій (наприклад бронхоспазм) у пацієнтів, які отримували парентеральну терапію кортикостероїдами. Тому перед введенням препарату слід вжити відповідних застережних заходів, особливо пацієнтам з алергічними реакціями до будь-яких лікарських засобів в анамнезі.

Вплив на ендокринну систему

Пацієнтам, які отримують кортикостероїдну терапію і переносять незвичний стрес, до, під час і після такої стресової ситуації показано застосування кортикостероїдів швидкої дії у підвищених дозах.

Тривале застосування фармакологічних доз кортикостероїдів може призводити до пригнічення гіпоталамо‑гіпофізарно‑адреналової системи (вторинна недостатність кори надниркових залоз). Тяжкість і тривалість спричиненої недостатності кори надниркових залоз у різних пацієнтів варіює та залежить від дози, частоти і часу введення, а також тривалості терапії глюкокортикоїдами.

Крім того, раптове припинення застосування глюкокортикоїдів може спричинити гостру недостатність кори надниркових залоз із летальним наслідком.

Прояви вторинної медикаментозної недостатності кори надниркових залоз можна мінімізувати шляхом поступового зменшення дози. Такий тип відносної недостатності може зберігатися протягом багатьох місяців після завершення лікування. Якщо протягом цього періоду у пацієнта виникає будь-яка стресова ситуація, гормональну терапію слід відновити.

Також після раптової відміни глюкокортикоїдів може розвиватися синдром відміни стероїдних препаратів, який, найімовірніше, не пов’язаний із недостатністю кори надниркових залоз. Синдром має такі симптоми: анорексія, нудота, блювання, млявість, головний біль, підвищення температури тіла, біль у суглобах, лущення шкіри, міалгія, втрата маси тіла та/або артеріальна гіпотензія. Вважається, що перелічені ефекти є наслідком раптової зміни концентрації глюкокортикоїдів та не пов’язані з низькими рівнями кортикостероїдів.

Глюкокортикоїди не слід застосовувати пацієнтам із хворобою Кушинга, оскільки ці препарати здатні спричиняти або загострювати синдром Кушинга.

У пацієнтів із гіпотиреозом спостерігається посилення дії кортикостероїдів.

Вплив на метаболізм та харчування

Кортикостероїди, включаючи гідрокортизон, можуть підвищувати рівень глюкози в крові, сприяти розвитку цукрового діабету або погіршувати перебіг вже існуючого цукрового діабету у пацієнтів, які отримують тривалу терапію кортикостероїдами.

Вплив на психіку

Під час застосування кортикостероїдів можуть виникати психічні розлади від ейфорії, безсоння, перепадів настрою та змін особистості до явних проявів психозу. Також на фоні терапії кортикостероїдами може загострюватись існуюча емоційна нестабільність або схильність до психозу.

При застосуванні системних стероїдів можуть розвиватися потенційно тяжкі побічні реакції з боку психіки. Зазвичай симптоми виникають через декілька днів або тижнів після початку лікування. Більшість реакцій проходять після зменшення дози або відміни препарату, хоча може знадобитися специфічна терапія. Після припинення застосування кортикостероїдів спостерігалися психічні розлади з невідомою частотою. Пацієнтам та особам, які піклуються про них, слід порадити звернутися за медичною допомогою, якщо вони спостерігають розвиток тривожних симптомів з боку психіки, особливо якщо спостерігається пригнічення настрою або суїцидальні думки. Пацієнтів та осіб, які піклуються про них слід попередити про психічні порушення, які можуть виникати під час або відразу після поступового зниження/відміни дози системних стероїдів.

Вплив на нервову систему

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із епілептичними розладами.

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс.

При інтратекальному/епідуральному введенні препарату спостерігалися тяжкі небажані явища (див. розділ «Побічні реакції»).

При застосуванні протипоказаними шляхами введення (інтратекально/епідурально) спостерігалися такі побічні реакції: арахноїдити, функціональні шлунково-кишкові розлади/порушення функції сечового міхура, головний біль, менінгіти, парапарез/параплегія, судоми, розлади чутливості. Частота виникнення цих явищ невідома.

Повідомлялося про розвиток епідурального ліпоматозу у пацієнтів, які приймали кортикостероїди, зазвичай при тривалому застосуванні у високих дозах.

Вплив на органи зору

Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з очною формою простого герпесу через можливість розвитку перфорації рогівки.

Тривале застосування кортикостероїдів може спричиняти розвиток задньої субкапсулярної катаракти і ядерної катаракти (зокрема у дітей), екзофтальму або підвищення внутрішньоочного тиску, що може призводити до розвитку глаукоми з можливим пошкодженням зорових нервів. У пацієнтів, які отримують глюкокортикоїди, також може прискорюватися розвиток вторинних грибкових і вірусних інфекцій ока.

Під час системного або місцевого застосування кортикостероїдів можуть надходити повідомлення про порушення зору. Якщо у пацієнта присутні такі симптоми, як розмитий зір чи інші порушення зору, пацієнта необхідно направити на огляд до офтальмолога, щоб визначити можливі причини, включаючи катаракту, глаукому або рідкісні захворювання, такі як центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСХР), про яку повідомляли після системного або місцевого застосування кортикостероїдів. ЦСХР може призводити до відшарування сітківки (див. розділ «Побічні реакції»).

Вплив на серце

Небажаний вплив глюкокортикоїдів на серцево-судинну систему, такий як розвиток дисліпідемії та артеріальної гіпертензії, у пацієнтів з уже існуючими факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи може підвищувати ризик додаткових серцево-судинних ефектів, якщо застосовувати глюкокортикоїди у високих дозах і тривалими курсами. Відповідно, кортикостероїди слід розсудливо застосовувати таким пацієнтам, а також приділяти увагу модифікації ризиків і у разі необхідності проводити додатковий моніторинг серцевої діяльності. Застосування низької дози може знижувати частоту розвитку ускладнень кортикостероїдної терапії.

Системні кортикостероїди слід з обережністю застосовувати при застійній серцевій недостатності і виключно за умови нагальної потреби.

Вплив на судини

Під час терапії кортикостероїдами повідомлялося про випадки тромбозу, включаючи венозну тромбоемболію. Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з наявністю тромбоемболічних розладів або схильністю до них.

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

Високі дози кортикостероїдів можуть спричиняти розвиток гострого панкреатиту.

Відсутні докази прямого зв’язку між застосуванням кортикостероїдів та появою пептичних виразок під час лікування. Втім, терапія глюкокортикоїдами може маскувати симптоми пептичних виразок, у результаті чого перфорації та кровотечі виникають без суттєвого болю. Лікування глюкокортикоїдами може маскувати перитоніт або інші симптоми таких розладів з боку шлунково-кишкового тракту, як перфорації, обструкції чи панкреатит. При комбінованому застосуванні з НПЗП ризик появи виразок шлунково-кишкового тракту зростає.

Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з неспецифічним виразковим колітом, якщо існує ймовірність розвитку перфорації, абсцесу або іншої піогенної інфекції, також при дивертикуліті, нещодавніх кишкових анастомозах, активних або латентних пептичних виразках.

Вплив на гепатобіліарну систему

Повідомлялося про розлади з боку гепатобіліарної системи, які можуть мати оборотний характер після припинення терапії. Отже, необхідно належним чином спостерігати за станом пацієнтів.

У пацієнтів із захворюваннями печінки може спостерігатися посилена дія гідрокортизону через суттєве погіршення метаболізму та виведення препарату.

Вплив на опорно-руховий апарат

Під час застосування високих доз кортикостероїдів зафіксовано випадки гострої міопатії, що найчастіше спостерігалася у пацієнтів із розладами нервово-м’язової передачі (наприклад, міастенією гравіс) або у пацієнтів, які отримували супутню терапію антихолінергічними препаратами, наприклад блокаторами нервово-м’язової передачі (наприклад, панкуроній). Така гостра міопатія має генералізований характер, може вражати очні і дихальні м’язи та призводити до квадрипарезу. Можливе підвищення рівня креатинкінази. Після припинення терапії кортикостероїдами клінічне покращення або повне одужання може наставати у період від декількох тижнів до кількох років.

Остеопороз зазвичай виникає на фоні тривалого застосування високих доз глюкокортикоїдів. Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із остеопорозом.

Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою недостатністю.

Результати досліджень

Гідрокортизон може спричиняти підвищення артеріального тиску, затримку солі і води в організмі, а також збільшувати екскрецію калію. Пацієнти можуть потребувати обмеження солі у раціоні харчування та застосування дієтичних добавок калію. Всі кортикостероїди підвищують екскрецію кальцію.

Травми, отруєння та ускладнення після процедури

Системні кортикостероїди не показані і тому не мають бути застосовані для лікування при черепно-мозковій травмі. У багатоцентровому дослідженні виявлено підвищений рівень летальності через 2 тижні і через 6 місяців після травми у пацієнтів, які застосовували метилпреднізолону натрію сукцинат, порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо. Причинного зв’язку з лікуванням метилпреднізолону натрію сукцинатом не встановлено.

Інше

Оскільки ускладнення терапії глюкокортикоїдами залежить від дози і тривалості лікування, у кожному окремому випадку слід оцінити співвідношення користі та ризиків, визначивши дозу препарату, тривалість лікування та застосування щоденної чи переривчастої терапії.

Рекомендується обирати найменшу дозу кортикостероїду, що дає змогу контролювати стан хворого. У разі можливості зменшення дози таке зменшення має бути поступовим.

Аспірин та нестероїдні протизапальні препарати слід з обережністю застосовувати у комбінації з кортикостероїдами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

На фоні застосування системних кортикостероїдів зафіксовано випадки кризу феохромоцитоми, що може мати летальний наслідок. Кортикостероїди можна призначати пацієнтам з діагностованою або підозрюваною феохромоцитомою тільки після ретельної оцінки переваг та ризиків лікування.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг на флакон для ін’єкцій, тобто він практично не містить натрію). Цей лікарський засіб містить 0,4 ммоль (9,37 мг) натрію на флакон для ін’єкцій. Це слід враховувати при застосуванні доз понад 200 мг пацієнтам, які перебувають на дієті з обмеженням вживання натрію.

Застосування у період вагітності

Дослідженнях на тваринах показали, що введення високих доз кортикостероїдів, включаючи гідрокортизон, вагітним самицям може спричинити вади розвитку плода. Однак, кортикостероїди не спричиняють вроджених аномалій плода при застосуванні вагітним жінкам. Оскільки належні дослідження впливу кортикостероїдів на репродуктивну функцію людини не проводилися, цей препарат можна застосовувати під час вагітності тільки після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків лікування для матері і плода.

Деякі кортикостероїди легко проходять крізь плаценту. У деяких ретроспективних дослідженнях спостерігали підвищення частоти народження дітей з низькою масою тіла у матерів, які отримували кортикостероїди. У людей ризик низької маси тіла новонароджених залежить від дози препарату. Цей ризик можна мінімізувати шляхом застосування низьких доз кортикостероїдів. Стан дітей, матері яких отримували високі дози кортикостероїдів, слід ретельно моніторити щодо виявлення ознак недостатності кори надниркових залоз. Кортикостероїди не мають відомого впливу на перейми або пологи.

У малюків, матері яких отримували тривалу терапію кортикостероїдами під час вагітності, спостерігали випадки катаракти.

Застосування у період годування груддю

Кортикостероїди виділяються у грудне молоко. Оскільки належних досліджень впливу глюкокортикоїдів на репродуктивну систему людини не проводили, під час годування груддю цей лікарський засіб слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення переваг і ризиків лікування для матері та дитини.

Репродуктивна функція

У дослідженнях на тваринах було виявлено негативний вплив кортикостероїдів на репродуктивну функцію.

Вплив кортикостероїдів на здатність керувати транспортними засобами або використовувати інші механізми не оцінювався. Після лікування кортикостероїдами можливий розвиток таких небажаних ефектів, як синкопе, вертиго і судоми. У разі наявності вищезгаданих ефектів пацієнтам не слід керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Шлях введення: для внутрішньовенного (болюсно, краплинно) або внутрішньом’язового застосування.

Для внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції приготувати розчин, додаючи у флакон (дотримуючись правил антисептики) 2 мл бактеріостатичної води для ін’єкцій або 0,9 % розчину NaCl для ін’єкцій. У разі внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції подальше розведення не потрібне.

Для внутрішньовенної інфузії розчин, приготований як описано вище, можна у разі потреби розвести 5 % водним розчином декстрози (або ізотонічним розчином хлориду натрію, або 5 % розчином декстрози в ізотонічному розчині хлориду натрію, якщо у пацієнта немає затримки натрію в організмі). Розчин, який містить 100 мг гідрокортизону натрію сукцинату, можна розводити до 100‒1000 мл. З мікробіологічної точки зору приготований розчин для інфузії слід застосовувати негайно.

У разі коли бажано вводити невеликий об’єм рідини, гідрокортизону натрію сукцинат, еквівалентний 100‒3000 мг гідрокортизону, можна розвести до 50 мл вищезгаданими розчинниками. Отриманий розчин є стабільним впродовж мінімум 4 годин.

Препарати для парентерального введення слід перевіряти візуально щодо зміни кольору розчину або появи часток у приготованому розчині. Якщо у приготованому розчині спостерігається зміна кольору розчину або поява часток, даний препарат слід відбракувати.

Для первинної невідкладної допомоги перевага надається застосуванню шляхом внутрішньовенної ін’єкції. Після проведення первинної невідкладної допомоги рекомендується застосовувати ін’єкційні засоби більш тривалої дії або пероральні засоби. Лікування слід починати з внутрішньовенного введення засобу впродовж періоду від 30 секунд до 10 хвилин (наприклад, початкове введення гідрокортизону натрію сукцинату у дозі, еквівалентній 100 мг гідрокортизону, або до 500 мг і більше). Високодозову кортикостероїдну терапію потрібно проводити до стабілізації стану пацієнта – зазвичай не довше ніж 48‒72 години. І хоча небажані ефекти високою мірою пов’язані з застосуванням високих доз, у поодиноких випадках пептична виразка також може виникати під час короткочасної терапії кортикостероїдами. Тому можна рекомендувати застосування профілактичної терапії антацидними засобами.

У разі необхідності проведення терапії високими дозами гідрокортизону впродовж періоду більше ніж 48‒72 години може розвиватися гіпернатріємія. За таких умов бажано замінити гідрокортизону натрію сукцинат кортикостероїдним засобом, що містить метилпреднізолону натрію сукцинат, який спричиняє незначну або зовсім не спричиняє затримку натрію в організмі.

Початкова доза гідрокортизону, що еквівалентна гідрокортизону натрію сукцинату, становить від 100 мг до 500 мг (або більше) залежно від тяжкості стану.

Застосування такої дози можна повторювати з інтервалами 2, 4 або 6 годин, що визначається відповіддю пацієнта на лікування і його клінічним станом.

Пацієнти, які перенесли тяжкий стрес після проведення кортикостероїдної терапії, повинні підлягати ретельному спостереженню на предмет виявлення ознак та симптомів недостатності кори надниркових залоз.

Терапія кортикостероїдами застосовується як допоміжна і не замінює традиційну терапію.

У пацієнтів із захворюванням печінки ефект може бути підсиленим (див. розділ «Особливості застосування»), і для таких пацієнтів може бути розглянуто зменшення дози.

Діти.

Дітям, у т. ч. немовлятам, дозу лікарського засобу можна зменшити, однак при визначенні дози слід керуватися більшою мірою тяжкістю стану і відповіддю пацієнта на лікування, а не його віком або масою тіла. Добова доза повинна становити не менше 25 мг.

При тривалому застосуванні кортикостероїдів слід ретельно спостерігати за ростом та розвитком організму дитини. Ріст може прискоритись після припинення системної терапії кортикостероїдами.

У дітей, які отримують тривале лікування глюкокортикоїдами по декілька разів на добу, може спостерігатися затримка росту. Застосування такої схеми лікування повинно обмежуватися найбільш серйозними показаннями.

Діти, які отримують тривале лікування кортикостероїдами, мають особливий ризик, пов’язаний із підвищенням внутрішньочерепного тиску.

Високі дози кортикостероїдів можуть спричиняти розвиток панкреатиту у дітей.

Повідомлялося про випадки виникнення гіпертрофічної кардіоміопатії після введення гідрокортизону недоношеним немовлятам, тому слід проводити відповідну діагностику та моніторинг серцевої функції та структури.

Клінічного синдрому передозування гідрокортизону натрію сукцинатом не існує.

Гідрокортизон виводиться шляхом діалізу.

Наведені нижче побічні реакції є типовими для всіх системних кортикостероїдів. Їхнє включення до цього переліку не обов’язково означає, що конкретне явище спостерігалося при застосуванні цієї конкретної лікарської форми.

Інформація щодо частоти виникнення побічних реакцій відсутня.

Інфекції та інвазії: опортуністичні інфекції, інфекційні захворювання.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та невстановлені (включаючи кісти та поліпи): повідомлялося про розвиток саркоми Капоші у пацієнтів, які отримували кортикостероїди.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкоцитоз.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції.

З боку ендокринної системи: кушингоїдний стан, гіпопітуітарізм, синдром відміни стероїдів.

З боку метаболізму та харчування: метаболічний ацидоз, затримка натрію, затримка рідини, гіпокаліємічний алкалоз, дисліпідемія, порушення толерантності до глюкози, підвищена потреба в інсуліні (або в пероральних гіпоглікемічних препаратах при цукровому діабеті), погіршення стану існуючого цукрового діабету, ліпоматоз, підвищення апетиту (що може призводити до збільшення маси тіла).

З боку психіки: афективні розлади (включаючи депресію, ейфорію, афективну лабільність, медикаментозну залежність, суїцидальне мислення), психотичні розлади (включаючи манію, марення, галюцинації та шизофренію), психічні розлади, зміна особистості, тривога, перепади настрою; патологічна поведінка, безсоння, дратівливість.

З боку нервової системи: епідуральний ліпоматоз, підвищення внутрішньочерепного тиску, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, судоми, амнезія, когнітивні розлади, запаморочення, головний біль.

Розлади з боку органів зору: центральна серозна хоріоретинопатія; катаракта, глаукома, екзофтальм, розпливчастий зір (див. розділ «Особливості застосування»).

Розлади з боку органів слуху та рівноваги: вертиго.

З боку серця: застійна серцева недостатність (у пацієнтів зі схильністю до цього), гіпертрофічна кардіоміопатія у недоношених новонароджених.

З боку судин: тромбоз, артеріальна гіпертензія та гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: легенева емболія, гаспінг-синдром, гикавка.

З боку шлунково-кишкового тракту: пептична виразка (з можливою перфорацією і кровотечею), перфорація кишечнику, шлункова кровотеча, панкреатит, езофагіт, здуття живота, біль у животі, діарея, диспепсія, нудота.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, гірсутизм, петехії, екхімоз, атрофія шкіри, еритема, гіпергідроз, стриї на шкірі, висип, свербіж, кропив’янка, акне, гіпопігментація шкіри.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м’язова слабкість, міалгія, міопатія, атрофія м’язів, остеопороз, остеонекроз, патологічні переломи, нейропатична артропатія, артралгія; затримка росту.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нерегулярний менструальний цикл.

Загальні розлади та реакції у місці введення: порушення одужання, периферійний набряк, втома, слабкість, реакції в місці ін’єкції.

Дослідження: підвищення внутрішньоочного тиску, зниження толерантності до вуглеводів, підвищення рівня цукру в крові, зниження рівня калію у крові, підвищення рівня кальцію в сечі, підвищення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази крові, підвищення рівня сечовини крові, пригнічення реакцій на шкірні проби*, збільшення маси тіла.

Травми, отруєння та ускладнення процедур: компресійний перелом хребта, розрив сухожилля.

*Не належить до визначених термінів Медичного словника для уповноважених регуляторних органів.

Звітування про підозрювані побічні реакції

Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користі і ризику, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу. Медичних працівників просять звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до локальних вимог.

5 років.

Зберігати при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими медичними продуктами, окрім тих, що наведені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Порошок у флаконі. По 1 флакону в картонній коробці або по 25 флаконів без вторинної упаковки в піддоні для транспортування.

За рецептом.

Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія НВ.

Рейксвег 12, Пуурс, 2870, Бельгія.