ТераФлю від грипу та застуди зі смаком лимону порошок для орального розчину в пакетах 10 шт

Комбінований препарат для лікування симптомів грипу і застуди. має жарознижувальну, деконгестивну, знеболюючим і протиалергічну ефектом.

Парацетамол виявляє аналгетичну, жарознижувальну і слабко протизапальну дію. Фенілефрину гідрохлорид має симпатоміметичну дію, спричиняє звуження судин, зменшує набряк і гіперемія слизової оболонки порожнини носа і придаткових пазух. Феніраміну малеат, блокатор _{Н1-рецепторів,} який надає протиалергічну дію, зменшує вираженість місцевих ексудативних проявів, зменшує сльозотечу, ринорею, свербіж в очах і носі.

Після прийому внутрішньо парацетамол всмоктується в шлунково-кишковому тракті. З _max в плазмі крові досягається через 30-60 хв. При застосуванні в терапевтичних дозах Т _½ становить 1-4 год. Парацетамол метаболізується в печінці в основному за допомогою реакції кон'югації. Залежно від концентрації в плазмі крові частково деацетилюється або гідроксилюється. Основний шлях виведення - з сечею (90-100% протягом 24 годин), у вигляді кон'югатів глюкуронідів (60%), сульфатів (35%) або цистеїну (3%).

З _max феніраміну малеату в плазмі крові досягається через 1-2,5 год; Т _½ становить 16-19 год. 70-83% вжитої дози виводиться з сечею в незміненому вигляді або у вигляді метаболітів.

Фенілефрин має обмежену біодоступність у зв'язку з недостатньою абсорбцією у шлунково-кишковому тракті та пресистемним ефектом в кишечнику і печінці, що викликано дією моноамінооксидази.

Короткочасне симптоматичне лікування грипу та застуди, включаючи лихоманку і озноб, головний біль, риніт, закладеність носа, чхання і біль в тілі.

Дорослим і дітям віком старше 12 років призначають по 1 пакету кожні 4-6 год (в міру необхідності для полегшення симптомів), але не більше 3 пакетів на добу. одноразова доза не повинна перевищувати 1 пакет. не рекомендується застосовувати препарат більше 7 днів. перед застосуванням вміст 1 пакета необхідно розчинити у склянці кип'яченої гарячої води. приймати в гарячому вигляді.

Підвищена чутливість до компонентів препарату. важка серцево-судинна, печінкова або ниркова недостатність, вроджена гіпербілірубінемія, аг; феохромоцитома, тиреотоксикоз, аденома передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням; обструкція шийки сечового міхура, захворювання крові, ПІЛОРОДУОДЕНАЛЬНИМИ обструкція, стенозуючих виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, цукровий діабет, захворювання легенів (включаючи ба), закритокутова глаукома, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, епілепсія, алкоголізм, супутня терапія інгібіторами мао і протягом 2 тижнів після припинення їх застосування.

Найбільш часто: запаморочення, сухість у роті або горлі, підвищена стомлюваність, головний біль, відчуття тривоги, нервозність, тахікардія, серцебиття. рідко відзначають збуджений стан, порушення сну, набряки.

Рідко можуть виявляти:

алергічні реакції: свербіж, висип, кропив'янка, в окремих випадках - еритематозні та інші важкі шкірні реакції, петехії, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, зниження артеріального тиску аж до шокового стану, анафілаксія;

з боку шлунково-кишкового тракту: порушення травлення, включаючи запор, нудоту, блювоту, діарею або метеоризм, біль в епігастрії, порушення функції печінки;

з боку ендокринної системи: коливання рівня глюкози в крові;

з боку нервової системи: сплутаність свідомості, вестибулярні порушення.

Пов'язані із застосуванням парацетамолу: тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, в окремих випадках - агранулоцитоз. У пацієнтів з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти (5-10%) можливі реакції на парацетамол (наприклад хворі БА).

Пов'язані із застосуванням фенілефрину: підвищення артеріального тиску, біль в області серця, мідріаз, порушення зору і акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску і потенційний вплив на ендокринні та інші регулятори метаболічних процесів, порушення сечовипускання.

Пов'язані із застосуванням феніраміну: сухість слизової оболонки очей, безсоння, в окремих випадках - кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки.

На відміну від антигістамінних препаратів другого покоління, застосування феніраміну не асоціюється з пролонгацією інтервалу Q-Tc і серцевою аритмією.

Не слід перевищувати рекомендовану дозу або приймати препарат більше 7 днів поспіль.

Необхідна консультація лікаря, якщо симптоми:

• не зникають протягом 7 днів,
• супроводжуються лихоманкою, яка триває більше 3 днів,
• включають біль в горлі, яка триває більше 3 днів, супроводжується лихоманкою, головним болем, висипом, нудотою або блювотою.

Слід уникати одночасного застосування інших лікарських засобів, що містять парацетамол.

При застосуванні препарату не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки етиловий спирт при одночасному прийомі з парацетамолом може викликати порушення функції печінки.

З обережністю застосовують препарат у пацієнтів з гіпертрофією передміхурової залози, захворюваннями щитоподібної залози, печінки та нирок, брадикардією, гострим панкреатитом, тромбозом, тромбофлебітом, пацієнтів у віці старше 70 років з серцево-судинними захворюваннями.

Без призначення лікаря не слід застосовувати препарат пацієнтам, які проходять курс лікування із застосуванням інших лікарських засобів.

Фенілефрин може сприяти хибнопозитивного результату при допінг-контролі у спортсменів.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Препарат протипоказаний в період вагітності та годування груддю.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Під час застосування препарату не рекомендується керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій. При одночасному застосуванні седативних засобів, транквілізаторів або алкоголю може посилюватися сонливість.

Діти. Препарат протипоказаний дітям віком до 12 років.

Медикаментозні взаємодії з парацетамолом звичайно незначні, але посилюються, коли супутні лікарські засоби, такі як антикоагулянти (варфарин і кумарин) і протисудомні лікарські засоби, мають низький терапевтичний індекс. одночасне застосування парацетамолу з нестероїдними протизапальними препаратами може підвищити їх нефротоксичність. Фармакодинамічні взаємодії можуть виникати з іншими знеболюючими препаратами, такими як кофеїн, опіати; барбітурати знижують жарознижувальний ефект. напіввиведення хлорамфеніколу збільшується. пробенецид, холестирамін (inn - colestyraminum) пригнічують метаболізм парацетамолу. лікування туберкульозу рифампіцином та ізоніазидом підвищує гепатоксічность парацетамолу. протиепілептичні засоби (фенобарбітал, фенітоїн, карбазепін) не збільшують ризик розвитку гепатотоксичної дії.

Фенілефринугідрохлорид не слід застосовувати з інгібіторами МАО, блокаторами α- та β-блокатори, іншими антигіпертензивними засобами, похідними фенотіазину (наприклад прометазін), бронходилататорними симпатомиметическими засобами, трициклічними антидепресантами, гуанетидином або атропіном, наперстянкою, алкалоїдами раувольфії, індометацином, метилдопою, ГКС; препаратами, що впливають на апетит, амфетаміноподобним психостимуляторами, стимуляторами пологової діяльності, анестетиками, алкалоїдами ріжків.

Феніраміну малеат посилює дію лікарських засобів, що пригнічують ЦНС (наприклад противопаркинсонических і антипсихотичних засобів), а також алкоголю, пригнічує дію антикоагулянтів і взаємодіє з прогестероном, резерпіном, тіазидними діуретиками. Оральні контрацептиви можуть знижувати ефективність антигистамина і абсорбцію вітаміну С (що входить до складу Терафлю від грипу та застуди зі смаком лимона). Кислота аскорбінова посилює всмоктування пеніциліну, заліза, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами.

Симптоми передозування парацетамолом: гепатотоксический ефект, у тяжких випадках розвивається некроз печінки. супроводжується нудотою, блювотою, болем у животі, які можуть з'явитися протягом 24-48 годин після передозування. порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз, ОПН з некрозом канальців; аритмія, панкреатит, сульфгемоглобінемія, метгемоглобінемія, анемія.

Симптоми передозування, пов'язані з потенцированием парасимпатолитический дії антигістамінного компонента та симпатоміметичної дії фенілефрину: гемодинамічні зміни та серцево-судинну недостатність з пригніченням дихання, сонливість, після якої можливе порушення (особливо у дітей); депресія, виразки слизової оболонки рота, порушення зору, головний біль; запаморочення, безсоння, кома, судоми; зміни поведінки; АГ; брадикардія; атропіноподібний психоз.

Симптоми передозування аскорбінової кислотою (що входить до складу Терафлю від грипу та застуди зі смаком лимона): при прийомі більше 2 г - метеоризм, діарея, ниркова колька, порушення обміну цинку і міді, кристалурія, сечокам'яна хвороба.

Лікування: промивання шлунка, в / в або пероральне застосування N-ацетилцистеїну як антидоту парацетамолу, прийом активованого вугілля, мінерального проносний засіб, моніторинг дихання і кровообігу (протипоказано застосовувати адреналін (INN - epinephrinum)). Симптоматичне лікування і підтримуюча терапія. У разі судом призначають діазепам.

При гіпотензії можна застосовувати блокатори α-рецепторів або судинозвужувальні засоби.

При температурі не вище 25 °C.

діючі речовини: парацетамол, феніраміну малеат, фенілефрину гідрохлорид, кислота аскорбінова;

1 пакет містить парацетамолу 325 мг, феніраміну малеату 20 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, кислоти аскорбінової 50 мг;

допоміжні речовини: сахароза, кислота лимонна безводна, ароматизатор лимонний натуральний,

натрію цитрат дигідрат, кальцію фосфат, кислота яблучна, титану діоксид (Е 171), барвник жовтий сонячний захід (Е 110), барвник хіноліновий жовтий (Е 104).

Порошок для орального розчину.

Основні фізико-хімічні властивості: сипкі, крупні гранули білого кольору з жовтими вкрапленнями та запахом цитрусових. Можливий вміст м’яких грудочок.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків.

Код АТХ N02B E51.

Фармакодинаміка

Комбінований препарат для лікування симптомів грипу та застуди.

Парацетамол чинить аналгетичну, жарознижувальну та слабко виражену протизапальну дію, що переважно опосередковано інгібуванням синтезу простагландинів у центральній нервовій системі. Він не впливає на функцію тромбоцитів та гемостаз. Відсутність периферичного пригнічення простагландинів зумовлює важливі властивості препарату, такі як підтримка захисних простагландинів у шлунково-кишковому тракті. Тому парацетамол можна приймати пацієнтам, для яких периферичне пригнічення простагландинів є небажаним (наприклад пацієнтам з шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі або пацієнтам похилого віку).

Фенілефрину гідрохлорид є симпатоміметичним аміном, що переважно діє безпосередньо на альфа-адренергічні рецептори. При застосуванні у терапевтичних дозах для усунення закладеності носа препарат не виявляє істотного стимулюючого впливу на бета-адренергічні рецептори серця та істотного впливу на центральну нервову систему. Він є загальновизнаним назальним деконгестантом і діє шляхом вазоконстрикції, зменшуючи набряк і гіперемію слизової оболонки носа.

Феніраміну малеат – блокатор Н1-рецепторів, чинить протиалергічну дію, зменшує вираженість місцевих ексудативних проявів, зменшує сльозотечу, ринорею, свербіж в очах та носі. Зменшення загальних алергічних симптомів асоціюється з захворюваннями дихальних шляхів, що спричиняє помірний седативний ефект. Він також чинить антимускаринову дію.

Аскорбінова кислота може бути корисною для компенсації підвищеної потреби організму у вітаміні С під час лихоманки та грипу.

Фармакокінетика

Після прийому всередину парацетамол швидко і майже повністю всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 10–60 хвилин.

Парацетамол розподіляється у більшість тканин організму. Він проходить через плацентарний бар’єр та екскретується у грудне молоко. При застосуванні звичайних терапевтичних доз парацетамол звʼязується з білками плазми крові незначною мірою, проте при збільшенні концентрацій ступінь звʼязування збільшується.

Парацетамол переважно метаболізується у печінці двома способами: шляхом глюкуронідації і шляхом сульфатації. Він виводиться з сечею переважно у вигляді глюкуронідних і сульфатних кон’югатів. Менше 5 % дози парацетамолу виводиться у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить від 1 до 3 годин.

Максимальна концентрація феніраміну малеату у плазмі крові досягається через 1–2,5 години; період напіввиведення становить 16–19 годин. 70–83 % прийнятої всередину дози виводиться з сечею у незміненому стані або у вигляді метаболітів.

Фенілефрину гідрохлорид нерівномірно всмоктується у травному тракті і зазнає пресистемного метаболізму за допомогою моноаміноксидази (МАО) в кишечнику і печінці; таким чином, при пероральному прийомі фенілефрин має знижену біодоступність. Він виводиться з сечею майже повністю у вигляді сульфатного кон’югату. Максимальні концентрації у плазмі крові відзначаються через 45 хвилин – 2 години, а період напіввиведення з плазми крові становить 2–3 години.

Аскорбінова кислота швидко й повністю всмоктується у травному тракті і розподіляється в усі клітинах організму, 25 % зв’язується з білками плазми. Надлишок аскорбінової кислоти, що не є необхідним для потреб організму, виводиться з сечею у вигляді метаболітів.

Лікування симптомів грипу та застуди, включаючи гарячку та озноб, головний біль, нежить, закладеність носа та придаткових пазух, чхання та біль у тілі.

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів лікарського засобу. Тяжкий перебіг серцево-судинних захворювань, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, артеріальна гіпертензія, гострий панкреатит, гіпертиреоз, феохромоцитома, захворювання крові (у тому числі виражена анемія, лейкопенія), тромбоз, тромбофлебіт, закритокутова глаукома, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжкі форми цукрового діабету, алкоголізм, гіпертрофія передміхурової залози з затримкою сечі, обструкція шийки сечового міхура, пілородуоденальна обструкція, бронхіальна астма, епілепсія, порушення сну.

Не застосовувати під час лікування інгібіторами МАО та протягом 2 тижнів після припинення такого лікування. Протипоказане супутнє лікування трициклічними антидепресантами, бета-блокаторами, іншими симпатоміметиками.

Лікарські взаємодії кожного окремого компонента препарату є добре відомими. Немає підстав припускати, що застосування цих речовин у комбінації може впливати на профіль медикаментозної взаємодії.

Парацетамол.

При регулярному тривалому застосуванні парацетамолу може посилюватися антикоагуляційний ефект варфарину або інших похідних кумарину, а також збільшуватися ризик виникнення кровотечі. При епізодичному застосуванні парацетамолу такий ефект не виражений.

Гепатотоксичні препарати можуть збільшити імовірність кумуляції парацетамолу та передозування. Ризик розвитку гепатотоксичних ефектів парацетамолу може зростати у пацієнтів, які отримують лікарські засоби, що індукують мікросомальні ферменти печінки, такі як барбітурати та протиепілептичні препарати (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін), та протитуберкульозні засоби рифампіцин та ізоніазид.

Метоклопрамід збільшує швидкість всмоктування парацетамолу і спричиняє збільшення його максимальних рівнів у плазмі крові. Аналогічним чином домперидон може збільшувати швидкість абсорбції парацетамолу.

Парацетамол може подовжувати період напіввиведення хлорамфеніколу.

Парацетамол може знижувати біодоступність ламотриджину зі зниженням його ефекту у звʼязку з імовірною індукцією його метаболізму в печінці.

Абсорбція парацетамолу може зменшуватися при одночасному застосуванні з холестираміном, але зменшення абсорбції є незначним, якщо холестирамін застосовувати через 1 годину.

Регулярне застосування парацетамолу одночасно з зидовудином може призводити до розвитку нейтропенії і підвищення ризику розвитку ураження печінки. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Пробенецид впливає на метаболізм парацетамолу. Пацієнтам, які одночасно приймають пробенецид, дозу парацетамолу слід зменшити. Гепатотоксичність парацетамолу може посилюватися в результаті тривалого або надмірного вживання алкоголю.

Парацетамол може впливати на результати тестів з визначення рівнів сечової кислоти фосфоро-вольфрамовокислим методом.

Феніраміну малеат.

Антигістамінні засоби першого покоління, такі як феніраміну малеат, можуть підсилювати пригнічувальний вплив на центральну нервову систему деяких інших препаратів (наприклад інгібіторів моноаміноксидази, трициклічних антидепресантів, снодійних та заспокійливих засобів, нейролептиків, алкоголю, антипаркінсонічних засобів, барбітуратів, анестетиків, транквілізаторів та наркотичних аналгетиків). Фенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, інших антигістамінних препаратів, засобів проти паркінсонізму та фенотіазинових нейролептиків. Феніраміну малеат може також інгібувати дію антикоагулянтів.

Фенілефрину гідрохлорид.

Застосування препарату протипоказане під час терапії інгібіторами моноаміноксидази (ІMAO) та протягом 2 тижнів після закінчення лікування ІМАО. Фенілефрин може потенціювати дію інгібіторів MAO та провокувати гіпертензивний криз.

Одночасне застосування фенілефрину з іншими симпатоміметичними засобами або трициклічними антидепресантами (наприклад амітриптиліном) може призводити до збільшення ризику розвитку побічних ефектів з боку серцево-судинної системи.

Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (наприклад дебризохіну, гуанетидину, резерпіну, метилдопи). Може збільшуватися ризик розвитку артеріальної гіпертензії та інших побічних ефектів з боку серцево-судинної системи.

Одночасне застосування фенілефрину з дигоксином і серцевими глікозидами може призводити до збільшення ризику порушення серцебиття або серцевого нападу.

Одночасне застосування фенілефрину з алкалоїдами ріжків (ерготаміном і метисергідом) може призводити до збільшення ризику розвитку ерготизму.

Аскорбінова кислота при пероральному застосуванні посилює всмоктування пеніциліну, заліза, знижує ефективність гепарину і непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик кристалурії при лікуванні саліцилатами і ризик глаукоми при лікуванні глюкокортикостероїдами, великі дози зменшують ефективність трициклічних антидепресантів. Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні препарати, похідні фенотіазину підвищують ризик затримки сечі, сухості у роті, запорів. Аскорбінову кислоту можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну, оскільки їх одночасний прийом підвищує токсичність заліза, особливо у міокарді. Тривалий прийом великих доз при лікуванні дисульфірамом гальмує реакцію дисульфірам – алкоголь.

Лікарський засіб застосовувати з обережністю у разі:

- порушення функції нирок та/або печінки;

- гострого гепатиту;

- гемолітичної анемії;

- хронічного недоїдання та зневоднення;

- серцево-судинних захворювань;

- цукрового діабету;

- гіпертрофії передміхурової залози, оскільки пацієнти можуть бути схильними до розвитку затримки сечовипускання;

- стенозуючої пептичної виразки.

Оскільки цей лікарський засіб містить парацетамол, слід уникати одночасного застосування інших лікарських засобів, що містять парацетамол, у зв’язку з ризиком тяжкого ураження печінки у разі передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, яка може призвести до необхідності пересадки печінки або летального наслідку.

Лікарський засіб не рекомендується застосовувати одночасно із судинозвужувальними засобами. Не перевищувати зазначених доз.

При застосуванні препарату слід уникати вживання алкогольних напоїв, оскільки етиловий спирт при одночасному прийомі парацетамолу може спричиняти порушення функції печінки. Парацетамол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з алкогольною залежністю, хворобою Рейно, захворюваннями серця (у т. ч. аритмією, брадикардією), захворюваннями щитовидної залози, глаукомою, хронічними хворобами легенів, а також пацієнтам, які приймають лікарські засоби, що впливають на печінку, та особам літнього віку. Пацієнтам похилого віку зі сплутаністю свідомості слід уникати прийому лікарського засобу. Відомо про ризик завчасного закриття артеріальної протоки у плода при застосуванні парацетамолу під час вагітності.

Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем:

- якщо вони мають проблеми з диханням, такі як астма, емфізема або хронічний бронхіт;

- якщо симптоми не зникають протягом 5 днів або якщо симптоми супроводжуються високою температурою, пропасницею, яка триває більше 3 днів, висипами або тривалим головним болем;

- стосовно можливості застосування препарату при порушеннях функції нирок та печінки.

Дані явища можуть бути симптомами більш серйозного захворювання.

Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози.

Лікарський засіб містить фенілефрин, який може спричинити напади стенокардії.

Випадки печінкової дисфункції/недостатності було зареєстровано у пацієнтів зі зниженими рівнями глутатіону, наприклад у пацієнтів, які серйозно страждають від недоїдання, анорексії, мають низький індекс маси тіла або страждають від хронічної алкогольної залежності.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з рецидивуючими уратними каменями в нирках. У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

1 пакет лікарського засобу містить 20 г сахарози, що необхідно враховувати пацієнтам з наявністю цукрового діабету. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози-галактози або дефіцит цукрази-ізомальтази, не слід приймати даний препарат.

Лікарський засіб містить барвник «Жовтий сонячний захід» (Е 110), що може спричиняти алергічні реакції.

1 пакет препарату містить 28,3 мг натрію. Пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженням кількості натрію, слід брати до уваги вміст натрію.

Повідомлення лікарю про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Це дає можливість продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик застосування препарату.

Застосування лікарського засобу не рекомендується у період вагітності або годування груддю, оскільки безпечність його застосування у таких випадках не вивчали.

Вагітність.

Аналіз великої кількості даних щодо вагітних не виявив вродженої або фето-/неонатальної токсичності. Хоча результати епідеміологічних досліджень щодо внутрішньоутробного розвитку нервової системи у дітей під впливом парацетамолу недостатньо переконливі. За клінічної необхідності парацетамол може застосовуватись під час вагітності у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого часу та з найнижчою періодичністю.

На сьогодні відсутні належні дані досліджень репродуктивної функції або дані щодо ембріо-/фетотоксичності при застосуванні феніраміну.

Наразі є лише обмежені дані щодо застосування фенілефрину гідрохлориду вагітним. Звуження судин матки і погіршення маткового кровотоку, що асоціюються із застосуванням фенілефрину, можуть призвести до гіпоксії плода. Слід уникати застосування фенілефрину гідрохлориду у період вагітності.

Годування груддю.

Парацетамол екскретується в грудне молоко, але в кількості, що не має клінічної значущості. Доступні опубліковані дані не дають підстав рекомендувати відмову від грудного годування під час терапії парацетамолом.

Не існує достатньої інформації стосовно екскреції феніраміну в грудне молоко і кількості препарату, яка може потрапляти в організм немовляти.

Немає даних щодо того, чи проникає фенілефрин у грудне молоко. Застосування фенілефрину слід уникати жінкам, які вигодовують немовлят грудним молоком.

Аскорбінова кислота екскретується в грудне молоко, але досягає рівня насиченості. Застосування аскорбінової кислоти є сумісним з грудним вигодовуванням.

Лікарський засіб може спричиняти сонливість у деяких пацієнтів (особливо фенірамін), що може суттєво вплинути на здатність керувати транспортом або механізмами. Слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами, що потребують концентрації уваги.

Для перорального застосування. Дорослим і дітям віком від 12 років призначати по 1 пакету кожні 4–6 годин (за необхідності полегшення симптомів), але не більше 4 пакетів на добу. Одноразова доза не має перевищувати 1 пакет. Не рекомендується застосовувати препарат довше 7 днів без консультації лікаря. Мінімальний інтервал між прийомами – 4 години. Вміст 1 пакета слід розчинити у склянці кип’яченої гарячої води (але не окропу) та випити гарячим. Слід приймати найнижчу дозу, необхідну для досягнення ефективності протягом найкоротшого часу.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки необхідно зменшити дозу або збільшити інтервал між застосуванням препарату.

Пацієнти літнього віку. Корекція дози для літніх пацієнтів не потрібна.

Діти.

Дітям віком до 12 років препарат не застосовувати.

У разі передозування лікарського засобу симптоми, спричинені парацетамолом, будуть найбільш вираженими.

Симптоми, спричинені застосуванням парацетамолу: гепатотоксичний ефект, у тяжких випадках розвивається некроз печінки. Передозування парацетамолу, в тому числі високою загальною дозою, що була отримана за тривалий період, може спричинити індуковану аналгетиками нефропатію з необоротним порушенням функції печінки.

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику: регулярне надмірне вживання етанолу, глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, кахексія) – застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Існує небезпека отруєння, особливо у пацієнтів літнього віку, дітей молодшого віку, пацієнтів із захворюваннями печінки, у разі хронічного недоїдання та у пацієнтів, які отримують індуктори ферментів печінки (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм). При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, коми та мати летальний наслідок.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку центральної нервової системи – запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

Симптоми передозування парацетамолу, які проявляються у перші 24 години, такі: блідість, нудота, блювання і відсутність апетиту. Першою ознакою ураження печінки може бути біль у животі, який не завжди проявляється у перші 24–48 годин, а може виникати пізніше, впродовж періоду до 4–6 днів після застосування засобу. Ураження печінки, як правило, виникає максимум через 72–96 годин після застосування препарату. Можуть спостерігатися відхилення від норми з боку метаболізму глюкози (гіпоглікемія) та метаболічний ацидоз, крововиливи. Гостра ниркова недостатність з гострим тубулярним некрозом може розвинутися навіть у разі відсутності тяжкого ураження печінки та проявлятися сильним болем у попереку, гематурією, протеїнурією. Повідомлялося про випадки виникнення серцевих аритмій та гострого панкреатиту.

Лікування. При передозуванні парацетамолу необхідна невідкладна медична допомога, навіть якщо симптомів передозування не виявлено. Можливе призначення N-ацетилцистеїну внутрішньовенно або перорально як антидота парацетамолу на ранньому етапі, промивання шлунка та/або пероральне застосування метіоніну можуть мати позитивний ефект впродовж принаймні до 48 годин після передозування.

Можуть бути корисними прийом активованого вугілля та моніторинг дихання і кровообігу. При виникненні судом можна застосувати діазепам.

Симптоми, спричинені застосуванням феніраміну малеату та фенілефрину гідрохлориду

Симптоми, зумовлені взаємним потенціюванням парасимпатолітичного ефекту антигістамінного препарату та симпатоміметичного ефекту фенілефрину гідрохлориду включають сонливість, за якою може розвиватися збудження (особливо у дітей) або пригнічення центральної нервової системи, порушення зору, висипання, нудота, блювання, стійкий головний біль, гіпергідроз, нервозність, запаморочення, тремор, безсоння, гіперрефлексія, дратівливість, неспокій, порушення кровообігу, артеріальна гіпертензія та брадикардія.

При передозуванні фенілефрину у тяжких випадках можливе порушення свідомості, аритмії, кома, судоми.

Повідомлялося про випадки виникнення атропіноподібного психозу на тлі передозування феніраміну. Атропіноподібні симптоми можуть включати: мідріаз, фотофобію, сухість шкіри та слизових, гіпертермію, атонію кишечнику.

Симптоми передозування аскорбінової кислоти будуть віднесені на рахунок тяжкої печінкової недостатності, викликаної передозуванням парацетамолу.

Лікування. Специфічного антидоту для лікування передозування антигістамінними засобами не існує. Слід надати пацієнтові звичайну невідкладну допомогу, в тому числі дати активоване вугілля, сольовий проносний засіб та вжити стандартних заходів для підтримки кардіореспіраторної системи. Не дозволяється застосовувати стимулятори; для лікування артеріальної гіпотензії можна використати судинозвужувальні засоби.

Для усунення гіпертензивних ефектів можна застосовувати блокатор альфа-рецепторів (фентоламін) для внутрішньовенного введення, а при виникненні судом – діазепам.

Побічні реакції, зазначені нижче, розподілені за частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥1/100,

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, анемія у т. ч. гемолітична, панцитопенія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), синці чи кровотечі.

З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, набряк Квінке; частота невідома – анафілактичні реакції, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Психічні розлади: рідко – нервозність, безсоння, сплутаність свідомості, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, галюцинації, депресивні стани.

З боку нервової системи: часто – сонливість; рідко – запаморочення, головний біль, парестезії, шум у вухах, тремор.

З боку органів зору: мідріаз, гостра закритокутова глаукома (частіше у пацієнтів з глаукомою), порушення акомодації.

З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, посилене серцебиття, артеріальна гіпертензія.

З боку ендокринної системи: рідко – гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку травного тракту: часто – нудота, блювання; рідко – сухість у роті, запор, біль та дискомфорт у животі, діарея, печія, зниження апетиту, гіперсалівація.

З боку системи дихання: дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших НПЗЗ.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки, підвищення рівнів печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці.

З боку нирок і сечовидільної системи: рідко – дизурія, нефротоксичність, ниркова коліка; дуже рідко – затримка сечовипускання (ймовірніше у хворих на гіпертрофію передміхурової залози).

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – висипання, свербіж, мультиформна еритема, кропивʼянка, екзема, пурпура, алергічний дерматит.

Загальні розлади: рідко – загальна слабкість, нездужання.

На відміну від антигістамінних препаратів другого покоління, застосування феніраміну не асоціюється з пролонгацією QTc-інтервалу і серцевою аритмією.

2 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

1 пакет з порошком;

10 пакетів з порошком у картонній коробці.

Без рецепта.

Дельфарм Орлеан / Delpharm Orleans.

Адреса

5 авеню де Консир, ОРЛЕАН СЕДЕКС 2, 45071, Франція /

5 avenue de Concyr, ORLEANS CEDEX 2, 45071, France.