Топамакс

Склад

• 1 капсула містить топірамату 15 мг, 25 мг або 50 мг;
• Допоміжні речовини: сахароза, повідон, целюлози ацетат.

Форма випуску

Капсули (по 28 і 60 капсул у флаконі та в картонній пачці).

Основні фізико-хімічні властивості

Тверді желатинові капсули з корпусом білого кольору і прозорою безбарвною кришечкою, з відповідними написами, вміст капсул - гранули білого або майже білого кольору:

• 15 мг - капсули № 2 з написом "Top" на кришечці та "15" - на корпусі;
• 25 мг - капсули № 1 з написом "Top" на кришечці та "25" - на корпусі;
• 50 мг - капсули № 0 з написом "Top" на кришечці та "50" - на корпусі;

Фармакодинаміка

Топірамат, який є діючою речовиною капсул Топамакс, - новий протиепілептичний препарат, який належить до класу сульфаматзаміщеніх моносахаридів. Топірамат блокує натрієві канали та пригнічує виникнення повторних потенціалів дії на фоні тривалої деполяризації мембрани нейрона. Топірамат підвищує активність g-аміномасляної кислоти (ГАМК) відносно деяких підтипів ГАМК-рецепторів (а саме ГАМК _А рецепторів), а також модулює активність самих ГАМК _А рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чуттєвості підтипу каїнат / АМПК (α-аміно-3 гидрокси- 5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) - глутамінатного рецептора, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) відносно підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є дозазалежне при концентрації препарату в плазмі від 1 мкмоль до 200 мкмоль, з мінімальною активністю в межах від 1 до 10 мкмоль. Топірамат також пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За вираженості цей фармакологічний ефект топірамату значно поступається ацетазоламіду - відомому інгібітору карбоангідрази, тому ця активність топірамату не можна вважати основним компонентом його протиепілептичної активності.

Фармакокінетика

Фармакокінетичний профіль топірамату, порівняно з іншими протиепілептичними лікарськими засобами, характеризується тривалим періодом напіввиведення з плазми крові, лінійністю фармакокінетики, переважно нирковим кліренсом, відсутністю суттєвого зв’язування з білками та відсутністю клінічно значущих активних метаболітів.

Після прийому всередину метаболізується близько 20% від прийнятої дози. Але у хворих, які лікуються протиепілептичними препаратами, які індукують ферменти, які відповідають за метаболізм лікарських засобів, метаболізм топірамату підвищувався до 50%. З плазми, сечі та фекалій людини були видалені та ідентифіковані шість практично неактивних метаболітів. Основним шляхом виведення незміненого топіромату (70%) і його метаболітів є нирки. Після перорального введення значення плазмового кліренсу становить 20-30 мл/хв. Фармакокінетика топірамату має лінійний характер, плазмовий кліренс залишається постійним, а площа під кривою "концентрація / час» (AUC) у діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційно дозі. У хворих з нормальною функцією нирок для досягнення сталої концентрації в плазмі може знадобитися від 4 до 8 днів. Величина максимальної концентрації (С max) після багаторазового перорального застосування 100 мг двічі на день становить 6,76 мкг/мл. після багаторазового прийому доз по 50 і 100 мг двічі на день період напіввиведення топірамату з плазми дорівнює приблизно 21 годин. Після одноразового прийому дози від 100 до 1200 мг значення середнього уявного об'єму розподілу становить 0,80-0,55 л/кг. Величина обсягу розподілу залежить від статі: у жінок вона становить приблизно 50% від значень, що спостерігаються у чоловіків, пов'язують із вищим вмістом жирової тканини в організмі жінок; така різниця не є клінічно важливою.

Діти (до 12 років). Фармакокінетика топірамату у дітей, як і у дорослих, яким застосовують Топамакс як додаткову терапію, є лінійною; кліренс не залежить від дози, рівноважні концентрації в плазмі підвищуються пропорційно дозі. Однак у дітей кліренс вищий, а період напіввиведення коротший. Отже, концентрації топірамату в плазмі крові при застосуванні тих самих доз у розрахунку на кілограм маси тіла можуть бути нижчими у дітей порівняно з такими у дорослих. Як і у дорослих, протиепілептичні лікарські засоби, що індукують печінкові ферменти, зменшують рівноважні концентрації топірамату у плазмі крові дітей.

епілепсія

В якості монотерапії у пацієнтів з вперше діагностованою епілепсією або для переходу на монотерапію у хворих на епілепсію.

Як додаткова терапія для лікування дорослих і дітей старше 2 років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами.

Лікування дорослих і дітей як додаткова терапія при нападах, асоційовані з синдромом Lennox-Gastaut.

мігрень

Для профілактики нападів мігрені у дорослих.

Застосування топамакс для лікування гострих нападів мігрені не вивчено.

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Для оптимального контролю як у дорослих, так і у дітей, рекомендується почати лікування з незначної дози з подальшим поступовим добором ефективної дози.

Топамакс можна приймати незалежно від прийому їжі. Капсули топамакс можна ковтати цілими. Пацієнти у яких є проблеми з ковтанням капсул (наприклад діти або хворі літнього віку), можуть приймати топамакс наступним чином:

Капсули обережно відкривають, висипають вміст капсул на невелику кількість (близько 1 чайної ложки) м'якої їжі. Отриману суміш слід негайно проковтнути не розжовуючи, і можливо, запити достатньою кількістю рідини. Ніколи не слід зберігати препарат, був змішаний з їжею, до наступного прийому.

епілепсія

Додаткова терапія

Дорослі лікування починається з підбору дози шляхом прийому 25-50 мг на ніч протягом 1 тижня. У подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 25-50 мг і приймати її у два прийоми. При підборі дози необхідно керуватися терапевтичним ефектом. У деяких хворих ефект може бути досягнутий при прийомі препарату 1 раз на добу.

Мінімальна ефективна доза - 200 мг. Звичайна підтримуюча доза становить 200 - 400 мг/добу і застосовується в два прийоми. Деякі пацієнти добре переносять дозу, що перевищує 1600 мг / день.

Зазначене дозування може бути рекомендовано всім дорослим хворим, включаючи людей похилого віку, при відсутності у них захворювань нирок.

Діти старше 2 років

Рекомендована загальна денна доза топамакс (топірамату) для додаткової терапії становить в середньому 5 - 9 мг/кг маси тіла в день, розділена на два прийоми. Лікування починається з підбору дози шляхом застосування 25 мг (або менше, грунтуючись дозування 1 - 3 мг/кг маси тіла в день) на ніч протягом 1 тижня. У подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 1 - 3 мг/кг маси тіла в день і застосовувати її у два прийоми до досягнення терапевтичного ефекту. При підборі дози слід керуватися терапевтичним ефектом.

У клінічних дослідженнях добре зарекомендувала себе доза до 30 мг/кг маси тіла в день.

монотерапія

Введення монотерапії топіраматом слід базувати на спостереженнях за проявами судомних нападів при відміні супутньої терапії протиепілептичними засобами.

Якщо з міркувань безпеки не потрібна негайна відміна супутніх протиепілептичних лікарських засобів, рекомендується послідовне зменшення їх прийому приблизно на одну третину від попередньої дози протягом 2 тижнів.

Після припинення прийому лікарських засобів, які мають властивості індукторів ферментів, що відповідають за метаболізм лікарських засобів, рівні топірамату збільшуються. Стан здоров'я хворого може вимагати зменшення доз топірамату.

Дорослі. Підбір дози слід починати з прийому 25 мг на ніч протягом 1 тижня. Надалі дозу можна збільшувати на 25 - 50 мг з тижневим або двотижневим інтервалом і застосовувати її у два прийоми. Якщо пацієнт не встигає пристосуватися до збільшення дози, можна застосувати менш значні нарощування дози або більш тривалі інтервали між нарощуваннями. При підборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.

Рекомендований рівень початкової цільової дози топамакс при монотерапії у дорослих - 100 мг/добу, а максимальна рекомендована доза - 500 мг/добу. Деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії добре переносять монотерапію топамакс в дозі 1000 мг / день. Зазначене дозування може бути рекомендовано всім дорослим пацієнтам, включаючи людей похилого віку, при відсутності у них захворювань нирок.

Діти.

Лікування дітей старше 2 років і більше слід починати з прийому 0,5 - 1 мг/кг на ніч протягом першого тижня. Надалі дозу можна збільшувати на 0,5 - 1 мг/кг/добу з тижневим або двотижневим інтервалом; денну дозу можна застосовувати в два прийоми. Якщо дитина не може пристосуватись до режиму підбору дози, можна застосувати менш значне нарощування дози або більш тривалі інтервали між нарощуваннями. При підборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.

Рекомендований рівень початкової цільової дози топамакс при монотерапії у дітей старше 2 років становить 3 - 6 мг/кг маси тіла на добу. У разі, коли нещодавно встановлено діагноз "Парціальні епілептичні припадки", діти можуть отримувати дозу, досягає 500 мг / день.

мігрень

Рекомендована добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені - 100 мг у два прийоми. Підбір дози слід починати з прийому 25 мг ввечері протягом одного тижня. Надалі дозу збільшують на 25 мг/добу з інтервалом 1 місяць після кожного підвищення дози. Якщо пацієнт погано переносить зазначений режим добору дози, можна застосувати менш значне нарощування дози або більш тривалі інтервали між нарощуваннями. У деяких пацієнтів позитивний результат досягається при добовій дозі топірамату 50 мг. У клінічних дослідженнях пацієнти отримували добові дози топірамату до 200 мг/добу. При підборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.

Купити Топомакс можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на медикамент Topamax вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Ознаки та симптоми передозування топамакс: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації, летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, біль у животі, запаморочення, збудження або депресія. У більшості випадків клінічні прояви не були тяжкими, але були зареєстровані смертельні випадки після передозування з використанням комбінації декількох лікарських засобів, включаючи топірамат. Передозування топірамату може викликати важкий метаболічний ацидоз.

лікування

При гострому передозуванні топамакс, якщо незадовго до цього хворий приймав їжу, необхідно одразу промити шлунок або викликати блювоту. З даних досліджень in vitro було встановлено, що активоване вугілля адсорбує топірамат. При необхідності проводять симптоматичну терапію. Ефективним заходом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення об'єму споживаної рідини.

Оскільки найчастіше топамакс застосовують разом з іншими протиепілептичними препаратами, неможливо визначити, який із препаратів викликав розвиток побічного ефекту.

Найчастішими побічними реакціями з частотою появи > 5 % та більшою частотою, ніж у групі плацебо, у ході досліджень із застосуванням топірамату були: анорексія, зниження апетиту, брадифренія, депресія, порушення експресивного мовлення, порушення сну - безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, спотворення смаку, гіпестезія, летаргія, порушення пам’яті, ністагм, парестезія, сонливість, тремор, диплопія, розмитість зору, діарея, нудота, втома, роздратованість та зменшення маси тіла.

З боку центральної нервової системи (ЦНС) - нервозність, запаморочення, головний біль, порушення мови та зору, психомоторна загальмованість, атаксія, втомлюваність, порушення концентрації уваги, труднощі із запам'ятовуванням, сплутаність свідомості, сонливість, порушення мислення, анорексія, ністагм, диплопія, парестезія, депресія додатково у дітей - розлади особистості, слинотеча, гіперкінезія; значно рідше - зміни смакових відчуттів, збудження, когнітивні розлади, емоційна лабільність (проблеми з настроєм), глаукома, порушення координації рухів та ходи, апатія, психози-психотичні симптоми, агресивні реакції; дуже рідко - суїцидальні думки та спроби, амнезія, у дітей додатково - галюцинації.

З боку шлунково-кишкового тракту і травної системи - диспепсичні явища, нудота, біль в животі, відчуття дискомфорту у шлунку, діарея, сухість губ і запах з рота, рідко - підвищення «печінкових» трансаміназ, гепатит, печінкова недостатність.

Інші - зменшення маси тіла, астенія, нефролітіаз, олігогідроз (в основному у дітей), метаболічний ацидоз, пропасниця, а також реакції з боку шкіри та слизової (мультиформна еритема, пемфігус, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, алопеція) у хворих , які отримували топамакс разом з іншими препаратами, що викликають шкірні реакції та слизової оболонки. Рідко - лейкопенія, дуже рідко - нейтропенія. Можливе виникнення синдрому (як правило, через місяць після початку терапії), що характеризується міопією очей на фоні підвищеного внутрішньоочного тиску.

Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок (CLCR ≤ 70 мл/хв) топірамат слід призначати з обережністю через те, що плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижується у таких пацієнтів. Рекомендації щодо дозування у пацієнтів з відомим порушенням функції нирок наведено в інструкції.

Порушення функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки Топамакс слід призначати з обережністю у зв'язку з можливістю зниження кліренсу топірамату.

Метаболічний ацидоз. При застосуванні топірамату може виникати гіперхлоремічний, не пов'язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (тобто зниження концентрації бікарбонатів у плазмі нижче норми за відсутності респіраторного алкалозу). Зниження концентрації бікарбонатів у сироватці крові є наслідком пригнічення топіраматом карбоангідрази у нирках. У більшості випадків зниження концентрації бікарбонатів відбувається на початку прийому препарату, хоча цей ефект може проявитись у будь-який час протягом лікування топіраматом.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Досліджень, в яких би топамакс застосовувався для лікування вагітних жінок репродуктивного віку, не проводилось. Тому в період вагітності топамакс слід застосовувати тільки в тому випадку, коли його потенційний позитивний ефект перевищує потенційний ризик для плоду. Виділення топірамату з грудним молоком не було вивчено в контрольованих дослідженнях. Обмежені дослідження на пацієнтах показали присутність топірамату в грудному молоці. Оскільки більшість лікарських засобів виділяється з молоком, необхідно вирішити питання про доцільність припинення годування груддю або припинення застосування препарату, враховуючи ступінь його важливості для матері.

Діти

Препарат можна застосовувати дітям від 2-х років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Як і всі інші протиепілептичні препарати, топамакс діє на центральну нервову систему і може викликати розвиток сонливості, запаморочення та інші подібні симптоми. Зазначені побічні ефекти в основному досить слабо або помірно виражені, але можуть бути потенційно небезпечними для хворих, які керують автомобілем, або для тих, хто працює з технікою, особливо в тому випадку, коли хворий ще не має індивідуального досвіду застосування препарату.

Вплив інших протиепілептичних препаратів на топамакс

Фенітоїн і карбамазепін знижують концентрації топамакс в плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну до лікування топамакс може зажадати зміни доз останнього. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного терапевтичного ефекту.

Інші лікарські взаємодії

Дигоксин У дослідженнях із застосуванням одноразової дози площа під кривою концентрації дигоксину в плазмі (ПКК) при одночасному прийомі топамакс зменшувалася на 12%. Терапевтична значущість цього спостереження не з'ясована. При призначенні або відміні топамакс хворим, які приймають дигоксин, особливу увагу необхідно приділяти рутинному моніторингу концентрації дигоксину в сироватці.

Оральні контрацептиви. У дослідженнях лікарської взаємодії з оральними контрацептивами, в яких використовується комбінований препарат, що містить норетиндрон (1 мг) і етинілестрадіол (35 мг), топамакс в дозах 50 - 800 мг / день суттєво не впливав ефективність норетиндрону і в дозах 50 - 200 мг / день - на ефективність етинілестрадіолу. Істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при дозуванні топамакс 200 - 800 мг / день. Клінічна значущість наведених змін не відома. Ризик зниження ефективності контрацептивів і посилення проривних кровотеч повинен враховуватись у пацієнток, які приймають пероральні контрацептиви разом з топамакс. Пацієнток, які приймали оральні методи контрацепції, необхідно просити повідомляти про будь-які зміни у строках та характері менструацій.

Препарати літію. У здорових добровольців спостерігалося зниження (до 18 %) AUC літію під час одночасного застосування топірамату у дозі 200 мг на добу. У пацієнтів із біполярними розладами фармакокінетика літію залишалася незміненою під час одночасного лікування топіраматом у дозах 200 мг на добу, тоді як при застосуванні топірамату у дозах 600 мг на добу спостерігалося збільшення AUC літію до 26 %. Рекомендується контролювати концентрацію літію в плазмі при одночасному застосуванні з топіраматом.

Рисперидон. Дослідження взаємодії, що проводилися на здорових добровольцях і пацієнтах з біполярними розладами із застосуванням однієї і багатьох доз препарату, показали схожі результати. При одночасному застосуванні з топіраматом у зростаючих дозах з 100, 250 і 400 мг/добу, спостерігалося зниження площі під кривою концентрації рисперидону, призначеного в дозах 16 мг/добу, до 16 і 33% для дозувань 250 і 400 мг/добу відповідно. Спостерігалися мінімальні зміни фармакокінетики активних метаболітів (рисперидон + 9-гідрокси) і ніяких змін не спостерігалося щодо 9-гідроксирисперидону. Також спостерігалися клінічно значущі зміни фармакокінетики активних метаболітів як рисперидону, так і топірамату.

Гідрохлортіазид. Результати дослідження показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлортіазиду показники Cmax та AUC топірамату збільшуються на 27% та 29% відповідно. Клінічне значення цих змін невідоме. Призначення гідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати коригування дози топірамату. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду істотно не змінювалися при супутній терапії топіраматом. Клінічні лабораторні дослідження показали зниження рівня калію у сироватці крові при застосуванні топірамату або гідрохлортіазиду, яке було більш суттєвим при застосуванні топірамату та гідрохлортіазиду у комбінації.

Метформін. Клінічна значимість дії метформіну на фармакокінетику топірамату не відома. У разі призначення або скасування топамакс пацієнтам, яким призначений метформін, необхідно приділяти особливу увагу ретельному дослідженню їх діабетичного статусу. У разі призначення або відміни Топамакс пацієнтам, які лікуються метформіном, слід регулярно контролювати їхній діабетичний статус.

Піоглітазон. При одночасному призначенні пацієнтам топамакс і піоглітазону необхідно приділяти особливу увагу ретельному дослідженню діабетичного статусу цих пацієнтів.

Глібурид. При одночасному призначенні пацієнтам топамакс і глібенкламіду необхідно приділяти особливу увагу ретельному дослідженню діабетичного статусу цих пацієнтів.

Інші препарати. Одночасне застосування топамакс з іншими препаратами, що сприяють нефролітіазу, може підвищувати ризик утворення каменів в нирках. Під час лікування топамакс слід уникати застосування таких препаратів, оскільки вони можуть викликати фізіологічні зміни, що сприяють нефролітіазу.

Вальпроєва кислота Одночасне застосувачення топірамту разом з вальпроєвої кислотою викликали гипераммониемия з або без енцефалопатії у пацієнтів, які добре переносили терапію зазначеними препаратами окремо. У більшості випадків симптоми та ознаки зникали після припинення прийому одного з препаратів. Наведена побічна дія не пов'язана із фармакокінетичною взаємодією. Зв'язок розвитку гіперамоніємії з монотерапією топіраматом або одночасним застосування інших протиепілептичних препаратів не встановлений.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в сухому, недоступному для дітей місці. Термін придатності - 2 роки.