Цисплатина Аккорд

діюча речовина: cisplatin;

1 флакон містить 10 мг, 25 мг, 50 мг або 100 мг цисплатину (1 мг/мл);

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або майже безбарвний розчин.

Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Код АТХ L01XA01.

Фармакодинаміка

Цисплатин володіє біохімічними властивостями, подібними до біфункціональних алкілуючих агентів. Він інгібує синтез ДНК шляхом формування перехресних зв’язків (зшивок) всередині ниток ДНК і між ними. Синтез білка та РНК також пригнічуються, проте меншою мірою.

Хоча протипухлинна дія цисплатину пов’язана переважно з інгібуванням синтезу ДНК, інші механізми, включаючи підвищення імуногенності пухлин, можуть бути залучені до його антинеопластичної дії. Цисплатин також має імуносупресивні, антимікробні властивості й підвищує чутливість до опромінення.

Дія цисплатину на клітини не залежить від фази циклу.

Фармакокінетика

Абсорбція

Цисплатин добре поглинається нирками, печінкою та кишечником. Більше 90 % сполук, що містять платину та залишаються у крові, зв’язується (можливо, необоротно) із білками плазми крові.

Ступінь проникнення у ліквор є низьким, хоча значна кількість цисплатину може бути знайдена у внутрішньомозкових пухлинах.

Розподіл

Виведення загальної платини із плазми крові є швидким протягом перших чотирьох годин після внутрішньовенного введення, але потім має більш повільний перебіг, зважаючи на ковалентність зв’язків з білками сироватки крові. Рівні вільної платини знижуються із періодом напіввиведення від 20 хвилин до 1 години залежно від швидкості інфузії.

Виведення

Виведення вільної речовини та різних платиновмісних продуктів біотрансформації проходить із сечею. Близько 15–25 % введеної платини швидко виводиться з організму в перші 2–4 години після застосування цисплатину. Таке раннє виведення головним чином стосується переважно вільного цисплатину. У перші 24 години після застосування цисплатину виводиться 20–80 %, а залишок являє собою речовину, зв’язану з тканинами або білками плазми крові.

- Поширений або метастатичний рак яєчка;

- поширений або метастатичний рак яєчника;

- поширений або метастатичний рак сечового міхура;

- поширений або метастатичний плоскоклітинний рак голови та шиї;

- поширений або метастатичний недрібноклітинний рак легень;

- поширений або метастатичний дрібноклітинний рак легень;

- лікування цервікальних пухлин у комбінації з променевою терапією.

Цисплатин можна застосовувати як монотерапію, а також у комбінованій терапії.

Препарат застосовують для лікування дорослих та дітей.

· Гіперчутливість до цисплатину або до будь-якого компонента препарату. Цисплатин може спричиняти алергічні реакції у деяких пацієнтів. Його застосування протипоказане пацієнтам, які мають алергічні реакції на цисплатин або інші препарати, які містять платину, або на будь-який компонент препарату в анамнезі.

· Цисплатин спричиняє нефротоксичність, яка є кумулятивною, тому він протипоказаний пацієнтам із порушеннями ниркової функції в анамнезі.

· Було також показано, що цисплатин володіє також кумулятивною нейротоксичністю (в тому числі ототоксичністю), та його не слід застосовувати пацієнтам із порушеннями слуху в анамнезі. Цисплатин також протипоказаний пацієнтам із мієлосупресією та дегідратацією.

· Період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

· Одночасне застосування із вакциною проти жовтої гарячки і проведення профілактичної терапії фенітоїном.

Приготування та робота з препаратом

Як і при роботі з будь-якими іншими цитотоксичними препаратами, при маніпуляціях з концентратом Цисплатина Аккорд слід дотримуватися обережності. Перед застосуванням концентрат слід розводити. Розведення має проводитися кваліфікованим персоналом у спеціально відведеному для цього місці з дотриманням асептичних умов. Для цього слід використовувати захисні рукавички. Слід вжити заходів безпеки з метою уникнення контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. Якщо контакт зі шкірою відбувся, шкіру слід негайно промити водою з милом. При контакті зі шкірою спостерігається відчуття поколювання, опіки та почервоніння. При контакті зі слизовою оболонкою їх слід ретельно промити водою. Після вдихання спостерігається задишка, біль у грудях, подразнення горла та нудота.

Вагітні медичні працівники не повинні працювати з цисплатином.

Фізіологічні відходи та блювотні маси слід утилізувати з обережністю.

Якщо розчин є мутним та наявний осад, що не розчиняється, флакон слід викинути.

Пошкоджені флакони слід утилізувати, при цьому вжити ті самі заходи безпеки, що і при утилізації забруднених відходів. Забруднені відходи слід зберігати у спеціальних контейнерах для відходів (див. підрозділ «Утилізація»).

Підготовка до внутрішньовенного введення

Відібрати з флакона необхідну кількість розчину та розбавити щонайменше 1 літром наступних розчинів:

- 0,9 % розчином NaCl ;

- сумішшю 0,9 % розчину NaCl/5 % розчину глюкози (1:1) (із кінцевими концентраціями: NaCl 0,45 %, глюкоза 2,5 %);

- 0,9 % розчином NaCl та 1,875 % розчином манітолу для ін’єкцій;

- 0,45 % розчином NaCl, 2,5 % розчином глюкози та 1,875 % розчином манітолу для ін’єкцій.

Завжди слід перевіряти ін’єкцію перед застосуванням. Якщо розчин є непрозорим або утворюється нерозчинний осад, його не можна використовувати. Слід застосовувати лише прозорий розчин, вільний від механічних включень.

Заборонено використовувати голки та інший інструментарій для внутрішньовенного введення, що містить деталі з алюмінію, для приготування та введення розчину цисплатину.

Не застосовувати нерозведений концентрат.

Утилізація

Усі матеріали, що використовувалися для приготування та введення, або будь-яким чином контактували із цисплатином, слід знищити згідно з вимогами локального законодавства щодо утилізації цитотоксичних речовин.

Лікарські засоби не утилізувати у стічні води або побутові відходи.

Нефротоксичні речовини

Нефротоксичні препарати (наприклад, цефалоспорини, аміноглікозиди або амфотерицин В чи рентгеноконтрастні препарати) або ототоксичні лікарські засоби (наприклад, аміноглікозиди) потенціюють токсичну дію цисплатину на нирки. Під час або після лікування цисплатином слід з обережністю призначати препарати, які виводяться переважно через нирки (наприклад, цитотоксичні препарати, такі як блеоміцин і метотрексат), оскільки цисплатин може знижувати ниркову елімінацію.

При комбінованому застосуванні іфосфаміду та цисплатину або у випадку попереднього застосування пацієнтам цисплатину нефротоксичність іфосфаміду посилюється.

При комбінованій терапії цисплатином, блеоміцином та етопозидом у декількох випадках було зафіксовано зниження концентрації літію у крові. Тому під час лікування рекомендується контролювати рівні літію.

Ототоксичні речовини

Одночасне застосування ототоксичних лікарських засобів (наприклад, аміноглікозидів та петльових діуретиків) потенціює токсичну дію цисплатину на слухову функцію.

За винятком пацієнтів, яким цисплатин вводять у дозах понад 60 мг/м² поверхні тіла і у яких сечовиділення не перевищує 1000 мл за 24 години, пацієнтам не слід проводити форсований діурез із використанням петльових діуретиків, оскільки це може призвести до ушкодження нирок і посилення ототоксичності.

Іфосфамід також потенціює ототоксичну дію цисплатину.

Живі ослаблені вакцини

Застосування вакцини проти жовтої лихоманки суворо протипоказане через ризик розвитку летального системного захворювання (див. розділ «Протипоказання»). З огляду на ризик системного захворювання, рекомендується, при можливості застосовувати інактивовані вакцини.

Пероральні антикоагулянти

При одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів рекомендується регулярно перевіряти рівень показника міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

Фенотіазини, антигістамінні та інші засоби

Симптоми ототоксичної дії цисплатину (наприклад, запаморочення, шум у вухах) можуть маскуватися при супутньому застосуванні антигістамінних препаратів, буклізину, циклізину, локсапіну, меклозину, фенотіазинів, тіоксантенів або триметобензамідів.

Протисудомні препарати

Концентрація протисудомних препаратів у сироватці крові може залишатися на субтерапевтичному рівні під час терапії цисплатином.

Піридоксин + альтретамін, комбінація

Під час одного рандомізованого клінічного дослідження було відзначено, що відповідь на терапію цисплатином у пацієнток з прогресуючим раком яєчника гірша при супутньому застосуванні піридоксину і альтретаміну (гексаметилмеламіну).

Паклітаксел

Було встановлено, що при введенні паклітакселу після цисплатину кліренс паклітакселу може знижуватися на 33 % і, таким чином, може посилюватися нейротоксичність.

Протиепілептичні засоби

У пацієнтів, які отримують одночасно цисплатин та фенітоїн, концентрація останнього у сироватці крові може знижуватися. Це спричинено переважно зниженням абсорбції фенітоїну та/або посиленням метаболізму. У таких пацієнтів необхідно контролювати рівень фенітоїну у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу.

Лікування цисплатином має здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога лише у спеціалізованих підрозділах в умовах, що дозволяють здійснювати належний моніторинг та нагляд. Для контролю анафілактичних реакцій необхідна наявність відповідного реанімаційного обладнання.

Цисплатин реагує з алюмінієм з утворенням чорного платинового осаду. Слід уникати використання всіх алюміній-вмісних систем для внутрішньовенних інфузій, голок, катетерів та шприців.

Розчин для інфузій не можна змішувати з будь-якими іншими лікарськими препаратами або допоміжними речовинами.

Належний контроль та управління лікуванням і його ускладненнями можливі лише при наявності адекватного діагнозу та чітких схемах лікування.

Нефротоксичність.

Цисплатин спричиняє тяжкі кумулятивні нефротоксичні ефекти, які може потенціювати застосування амінглікозидів. Перед початком лікування цисплатином, а також перед кожним наступним курсом терапії слід здійснювати моніторинг рівня креатиніну сироватки крові, сечовини плазми крові, кліренс креатиніну, а також рівнів магнію, натрію, калію та кальцію. Цисплатин не слід застосовувати частіше ніж 1 раз на кожні 3-4 тижні. Діурез 100 мл/год або більше має мінімізувати нефротоксичну дію цисплатину. Належний діурез може бути забезпечений за допомогою попередньої гідратації шляхом внутрішньовенного введення 2 л відповідного розчину або аналогічної гідратації після введення цисплатину (рекомендується введення розчину в обсязі 2500 мл/м² протягом 24 годин). Якщо активної гідратації недостатньо для підтримання належного діурезу, можуть бути призначені осмотичні діуретики (наприклад, манітол).

Нейропатії.

Повідомлялося про випадки тяжкої нейропатії. Ці нейропатії можуть бути необоротними і можуть проявлятися у вигляді парестезії, арефлексії, втрати пропріоцептивної чутливості та відчуття вібрацій. Повідомлялося також про випадки втрати рухової функції. Неврологічне обстеження пацієнтів слід проводити на регулярній основі.

Нейротоксичність, як відомо, є кумулятивною.

Перед початком кожного курсу лікування слід переконатися у відсутності симптомів периферичної нейропатії.

Ототоксичність.

Ототоксичність спостерігалася у 31 % пацієнтів, яким застосовували разову дозу цисплатину 50 мг/м²; і проявлялася шумом у вухах та/або погіршенням слуху у діапазоні високих частот (4000–8000 Гц). У деяких випадках може спостерігатися порушення слуху у мовному діапазоні. Ототоксичний ефект може бути більш виразним у дітей, які отримують лікування цисплатином. Втрата слуху може бути односторонньою або двосторонньою і має більшу частоту і тяжкість при повторному введенні препарату, але у поодиноких випадках повідомлялося про розвиток глухоти після першого введення цисплатину. Попереднє або одночасне опромінювання зони черепа збільшує ризик ототоксичних ускладнень, що може бути пов’язано з піком концентрації цисплатину у плазмі крові. Не з’ясовано, чи є ототоксичність, індукована цисплатином, оборотною. Перед початком лікування цисплатином і перед початком кожного наступного курсу терапії необхідно знімати аудіограми. Також повідомляли про вестибулярну токсичність (див. розділ «Побічні реакції»).

Алергічні реакції.

При застосуванні цисплатину спостерігались анафілактичні реакції. Ці реакції можуть мати місце протягом декількох хвилин після введення у пацієнтів, які раніше застосовували цисплатин, їх можна контролювати за допомогою адреналіну, глюкокортикоїдів та антигістамінних препаратів.

Як і при застосуванні інших платиновмісних лікарських засобів, можуть виникати реакції гіперчутливості, в більшості випадків протягом перфузії. Вони вимагають припинення перфузії і проведення відповідного симптоматичного лікування. Повідомляли про перехресні реакції, інколи летальні, з усіма сполуками платини (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Функція печінки і формула крові.

Слід регулярно контролювати формулу крові та функцію печінки.

Можливість канцерогенного впливу.

У поодиноких випадках у людей виникнення гострої лейкемії збігалося в часі із застосуванням цисплатину; ці випадки зазвичай були пов’язані із застосуванням інших лейкемогенних засобів.

Цисплатин являє собою бактеріальний мутаген та спричиняє хромосомні аберації в культурах тваринних клітин. Канцерогенність можлива, але досі не була продемонстрована. Цисплатин чинить тератогенний та ембріотоксичний вплив на мишей.

Реакції у місці введення.

Під час введення цисплатину можуть виникати реакції у місці введення. Враховуючи можливість екстравазації, при введенні препарату слід уважно спостерігати за місцем інфузії щодо можливої інфільтрації. Специфічна терапія у випадку виникнення реакцій екстравазації на теперішній час невідома.

Застереження.

Цей цитостатичний засіб має більш виражену токсичність, ніж звичайні засоби протипухлинної хіміотерапії.

Ниркова токсичність, яка є насамперед кумулятивною, тяжка та потребує особливих запобіжних заходів при введенні препарату (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).

Нудота і блювання можуть бути інтенсивними і потребувати відповідного лікування антиеметичними засобами. Слід ретельно контролювати стан пацієнта щодо ототоксичності, мієлосупресії та анафілактичних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»).

Приготування розчину для внутрішньовенного введення

Застереження

Як і у випадку з іншими потенційно токсичними засобами, при роботі з розчином цисплатину необхідно дотримуватися заходів безпеки. У разі випадкового впливу засобу можливе ураження шкіри. Рекомендовано одягати захисні рукавички. При потраплянні розчину цисплатину на шкіру або слизові оболонки слід ретельно промити шкіру або слизові оболонки водою з милом.

Рекомендовано дотримуватися процедур, необхідних для поводження та утилізації цитостатичних речовин.

Перед введенням розчину пацієнту слід перевірити його прозорість та відсутність механічних включень.

Допоміжні речовини.

Пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту, слід бути обережними при застосуванні лікарського засобу, оскільки він містить:

флакон 10 мг/10 мл – 1,52 ммоль (35 мг)/дозу натрію; флакон 25 мг/25 мл – 3,80 ммоль (87,5 мг)/дозу натрію; флакон 50 мг/50 мл – 7,60 ммоль (175 мг)/дозу натрію; флакон 100 мг/100 мл – 15,21 ммоль (350 мг)/дозу натрію.

Вагітність. Цисплатин може мати токсичний вплив на плід при застосуванні вагітним. Цисплатин не слід застосовувати вагітним, якщо для цього немає життєвих показань. Пацієнтам обох статей, які приймають цисплатин, слід вжити відповідних заходів для запобігання вагітності під час і протягом щонайменше 6 місяців після лікування препаратом.

Період годування груддю. Цисплатин проникає у грудне молоко, тому годування груддю під час терапії цисплатином протипоказане.

Фертильність. Якщо після закінчення терапії пацієнт бажає мати дітей, йому слід попередньо проконсультуватися у фахівця-генетика. Оскільки цисплатин може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які в майбутньому бажають стати батьками, необхідно порадитися стосовно кріоконсервації їх сперми до початку терапії.

Контрацепція у чоловіків та жінок. І чоловікам, і жінкам, які приймають цисплатин, слід користуватися контрацептивними засобами для запобігання заплідненню під час і протягом щонайменше 6 місяців після лікування препаратом.

Досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не проводилося. Проте профіль побічних реакцій (наприклад, нефротоксичність) можуть негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.

Дозування

Дорослі пацієнти та діти

Дози цисплатину визначають залежно від нозології, очікуваної реакції на терапію, а також з огляду на те, застосовується цисплатин у вигляді монотерапії чи як складова комбінованої хіміотерапії. Наведені нижче дози рекомендовані як для дорослих, так і для дітей.

При монотерапії рекомендуються такі схеми лікування:

· одноразове введення дози 50-120 мг/м² поверхні тіла кожні 3-4 тижні;

· щоденне введення доз 15-20 мг/м² поверхні тіла протягом 5 днів з повторенням курсів кожні 3-4 тижні.

При комбінованій терапії дози повинні бути нижчими. Зазвичай цисплатин призначають у дозі 20 мг/м² поверхні тіла або більше кожні 3-4 тижні.

Для лікування цервікальних пухлин цисплатин застосовувати у комбінації з променевою терапією. Зазвичай цисплатин слід призначати у дозі 40 мг/м² поверхні тіла щотижнево протягом 6 тижнів.

Починати наступний курс лікування можна лише після комплексної оцінки стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»).

При розвитку порушень функції нирок або пригніченні функції кісткового мозку дози препарату необхідно відповідним чином знижувати (див. розділ «Протипоказання»).

Розчин для інфузій, приготований відповідно до інструкцій, наведених у розділі «Особливі заходи безпеки», можна вводити лише шляхом внутрішньовенної краплинної інфузії протягом 6-8 годин.

Протягом 2-12 годин до введення препарату і не менше 6 годин після закінчення інфузії цисплатину слід проводити адекватну гідратацію організму. Вона необхідна для підтримки достатнього діурезу в процесі та після введення цисплатину. Гідратація у дорослих здійснюється шляхом внутрішньовенного вливання 0,9 % розчину натрію хлориду або суміші 0,9 % розчину натрію хлориду і 5 % розчину глюкози у співвідношенні 1:1.

Гідратація до лікування цисплатином: внутрішньовенна інфузія одного із зазначених розчинів зі швидкістю 100-200 мл/год протягом 6-12 годин із загальним об’ємом щонайменше 1 л.

Гідратація після введення препарату: внутрішньовенна інфузія ще 2 л одного із зазначених розчинів зі швидкістю 100-200 мл/год протягом 6-12 годин.

Якщо після гідратації сечовиділення менше за 100-200 мл/год, може бути необхідним форсований діурез. Для цього пацієнту внутрішньовенно вводять 37,5 г манітолу (375 мл 10 % розчину) або застосовують діуретики (за умови нормальної функції нирок).

Манітол або діуретики також необхідно призначати у випадках, коли доза цисплатину перевищує 60 мг/м² поверхні тіла.

Пацієнти повинні вживати велику кількість рідини протягом 24 годин після введення цисплатину для забезпечення достатнього сечовиділення.

Стерильний концентрат Цисплатина Аккорд 1 мг/мл необхідно розводити до введення. Інструкції по розведенню препарату перед застосуванням див. у розділі «Особливі заходи безпеки».

Розведений розчин слід вводити лише шляхом внутрішньовенної краплинної інфузії. При введенні необхідно уникати використання будь-яких пристроїв, що містять алюміній, що можуть контактувати із цисплатином (системи для внутрішньовенних інфузій, голок, катетерів, шприців).

Діти.

У дітей перед початком наступного курсу лікування головні показники (креатинін сироватки, сечовина, лейкоцити, тромбоцити, аудіограма) повинні повертатися до відповідних вікових норм.

Слід дотримуватися обережності для попередження випадкового передозування.

Гостре передозування цисплатину може призвести до ниркової недостатності, печінкової недостатності, глухоти, офтальмотоксичності (включаючи відшарування сітківки), значного пригнічення функції кісткового мозку, нудоти та блювання, що не піддаються лікуванню, та/або невриту. Передозування може бути летальним.

Специфічного антидоту при передозуванні цисплатином немає. Навіть якщо провести гемодіаліз протягом 4 годин після передозування, ефект від виведення цисплатину з організму буде дуже незначним, оскільки цисплатин міцно та швидко зв’язується з білками крові.

У разі передозування показані загальні підтримуючі заходи.

Побічними явищами при застосуванні цисплатину, про які повідомляли найчастіше (>10 % випадків), були: гематологічні (лейкопенія, тромбоцитопенія та анемія), шлунково-кишкові (анорексія, нудота, блювання та діарея), розлади слуху (порушення слуху), ниркові розлади (ниркова недостатність, нефротоксичність, гіперурикемія) та гарячка.

Майже в 1/3 пацієнтів, які отримували цисплатин у вигляді монотерапії, повідомляли про серйозну ототоксичну дію, вплив на нирки, кістковий мозок; ці ефекти загалом є дозозалежними та кумулятивними. У дітей ототоксичність може бути більш тяжкою.

Під час оцінки побічних дій були використані такі критерії частоти: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до

Інфекції та інвазії.

Часто – сепсис; частота невідома – інфекція^а.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Дуже часто – пригнічення функції кісткового мозку, тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія; частота невідома – Кумбс-позитивна гемолітична анемія.

Доброякісні, злоякісні, неспецифічні пухлини.

Рідко – гостра лейкемія.

З боку імунної системи.

Нечасто – анафілактоїдні реакції^b.

З боку ендокринної системи.

Частота невідома – підвищення рівня амілази у сироватці крові, неадекватна секреція антидіуретичного гормону.

З боку метаболізму.

Дуже часто – гіпонатріємія; нечасто – гіпомагніємія; частота невідома – дегідратація, гіпокаліємія, гіпофосфатемія, гіперурикемія, гіпокальціємія, тетанія.

З боку нервової системи.

Рідко – судоми, периферична нейропатія, лейкоенцефалопатія, синдром оборотної задньої лейкоенцефалопатії; частота невідома – цереброваскулярне ускладнення, геморагічний інсульт, ішемічний інсульт, втрата смаку, церебральний артеріїт, симптом Лермітта, мієлопатія, автономна нейропатія.

З боку органів зору.

Частота невідома – розпливчатий зір, порушення кольоросприйняття, кіркова сліпота, ретробульбарний неврит, набряк диска зорового нерва, пігментація сітківки.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату.

Нечасто – ототоксичність; частота невідома – шум у вухах, глухота.

З боку серця.

Часто – аритмія, брадикардія, тахікардія; рідко – інфаркт міокарда; дуже рідко – зупинка серця; частота невідома – порушення серцевої діяльності.

З боку судин.

Часто – венозна тромбоемболія; частота невідома – тромботична мікроангіопатія (гемолітичний уремічний синдром); феномен Рейно.

З боку травного тракту.

Рідко – стоматит; частота невідома – блювання, нудота, анорексія, гикавка, діарея.

З боку гепатобіліарної системи.

Частота невідома – підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну крові.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Частота невідома – легенева емболія.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Частота невідома – висипання, алопеція.

З боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини.

Частота невідома – спазм у м’язах.

З боку нирок і сечовидільної системи.

Частота невідома – гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність^с, порушення функції ниркових канальців.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Нечасто – порушення сперматогенезу.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

Частота невідома – гарячка, астенія, нездужання, екстравазація у місці ін’єкції^d.

^a – ускладнення інфекції були летальними у деяких пацієнтів;

^b – cимптоми анафілактоїдної реакції, такі як набряк обличчя, свистяче дихання, бронхоспазм, тахікардія та артеріальна гіпотензія будуть включені у дужки для анафілактоїдної реакції у переліку частоти побічних реакцій, зазначеному вище;

^c – підвищення рівня азоту сечовини крові, креатиніну, сечової кислоти у сироватці крові та/або зниження кліренсу креатиніну відносяться до ниркової недостатності;

^d – локальна токсичність для м’яких тканин, включаючи целюліт, фіброз та некроз (часто), біль (часто), набряк (часто) та еритема (часто) є результатом екстравазації.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C. Не охолоджувати. Не заморожувати.

Не допускати контакту з алюмінієм. Цисплатин реагує з алюмінієм з утворенням чорного платинового осаду, тому слід уникати використання будь-яких пристроїв, що містять алюміній (наприклад, систем для внутрішньовенних інфузій, голок, катетерів, шприців).

Цисплатин розкладається в розчинах із середовищем із низьким вмістом хлоридів; концентрація хлоридів повинна бути як мінімум еквівалентною 0,45 % NaCl.

У зв’язку з відсутністю досліджень сумісності препарат Цисплатина Аккорд не можна змішувати з будь-якими іншими лікарськими засобами.

Антиоксиданти (наприклад, натрію метабісульфіт), бікарбонати (натрію бікарбонат), сульфати, фторурацил і паклітаксел можуть інактивувати цисплатин в інфузійних системах.

Цисплатин можна розводити лише розчинами, зазначеними у розділі «Особливі заходи безпеки».

Флакон з коричневого скла, закупорений пробкою з хлорбутилового каучуку з фторполімерним покриттям і алюмінієвим ковпачком; 1 флакон у картонній коробці.

За рецептом.

Аккорд Хелскеа Лімітед/Accord Healthcare Limited

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження його діяльності

Перший поверх, Сейдж Хаус, 319 Піннер Роуд, Херроу, НА1 4HF, Велика Британія/ Ground Floor, Sage House, 319 Pinner Road, Harrow HA1 4HF, United Kingdom.