Вальтрекс

Склад:

Діюча речовина: валацикловір;

1 таблетка містить 500 мг валацикловіру (у вигляді гідрохлориду валацикловіру);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон К 90, кросповідон, магнію стеарат, колоїдний діоксид кремнію, віск карнаубський, концентрат білого барвника, блакитні чорнило для напису, що містять блакитний діамантовий 5312 (FT 203).

Форма випуску:

Таблетки. У картонній упаковці в блістерах з полівінілхлориду і фольги. В упаковці міститься 10 або 42 таблетки.

Купити Вальтрекс таблетки можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна на Вальтрекс ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору, вкриті оболонкою, подовжені двоопуклі таблетки з білою або майже білою серцевиною, без риски, з гравіруванням GX CF1.

Фармакодинаміка. Валацикловір - противірусний препарат, L-валіновий ефір ацикловіру, є аналогом пуринового (гуанін) нуклеозиду. В організмі людини валацикловір швидко та майже повністю перетворюється в ацикловір і валін за допомогою валацикловіргідролази. Ацикловір є специфічним інгібітором вірусів герпесу з активністю in vitro проти вірусів простого герпесу 1-го та 2-го типу, вірусу Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна - Барр та вірусу герпесу людини 6-го типу. Ацикловір пригнічує синтез вірусної ДНК одразу після фосфорилування і перетворення в активну форму трифосфат ацикловіру. На першій стадії фосфорилування необхідна активність вірусоспецифічні ферменту. Для вірусу простого герпесу, вірусу Varicella zoster та вірусу Епштейна - Барр це вірусна тимідинкіназа (ТК), яка присутня лише в клітинах, уражених вірусом. Часткова селективність фосфорилування зберігається при цитомегаловірусної інфекції та здійснюється через продукт гена фосфотрансферази UL 97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність.

Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіру трифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу та, будучи аналогом нуклеозиду, інкорпорує (вбудовується) в вірусну ДНК, що призводить до облигатному (повного) розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і блокування реплікації вірусу. У пацієнтів зі збереженим імунітетом ВПГ і ВВЗ зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко.

Резистентність до препарату зазвичай пов'язана з дефіцитом тимідинкінази вірусу. Іноді зниження чутливості обумовлено появою штамів вірусу з порушеною структурою вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази.

Широке моніторування клінічних ізолятів вірусу простого герпесу і вірусу Varicella zoster у хворих, які лікувалися ацикловиром, дало можливість визначити, що у пацієнтів з нормальним імунітетом вірус зі зниженою чутливістю до ацикловіру зустрічається винятково рідко і не часто визначається тільки у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад після трансплантації органів або у реципієнтів кісткового мозку, при проведенні хіміотерапії злоякісних новоутворень та ВІЛ-інфікованих.

Вальтрекс прискорює припинення болю при лікуванні оперізувального герпесу, зменшує тривалість больового синдрому, а також кількість хворих з зостерасоціірованной болем, в тому числі з гострою та постгерпетичній невралгією.

Профілактика цитомегаловірусної інфекції Вальтрексом знижує ризик гострого відторгнення трансплантата (хворі після пересадки нирок), частоту виникнення опортуністичних інфекцій та інших інфекцій, які викликаються вірусом герпесу (вірусом простого герпесу та вірусом Herpes zoster).

Фармакокінетика. Абсорбція. Після перорального прийому валацикловір добре абсорбується в шлунково-кишковому тракті, швидко і практично майже повністю перетворюється в ацикловір і валін. Ці перетворення, ймовірно, відбуваються під впливом ферменту валацикловіргідролази, виділеної з печінки людини. Біодоступність ацикловіру при прийомі 1 г валацикловіру становить 54% і не зменшується при одночасному прийомі їжі. Швидкість і ступінь абсорбції зменшуються зі збільшенням дози, що призводить до менш пропорційного збільшення Сmax у межах терапевтичного збільшення доз та зменшення біодоступності при застосуванні доз понад 500 мг. Середня максимальна концентрація ацикловіру в плазмі крові становить 10-37 мкмоль/л (2,2-8,3 мкг/мл) після одноразового прийому 250 мг-2 000 мг валацикловіру здоровими добровольцями з нормальною функцією нирок, а медіана часу досягнення цієї концентрації становить 1-2 ч. Максимальна концентрація валацикловіру в плазмі крові становить всього 4% від концентрації ацикловіру і досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату і через 3 год знижується нижче обумовленого кількості. Фармакокінетика валацикловира і ацикловіру при одноразовому і повторному застосуванні подібні.

Розподіл. Зв'язування валацикловира з білками плазми дуже низьке -15%.

Виведення. Період напіввиведення ацикловіру після одноразового та повторного введення валацикловіру хворим з нормальною функцією нирок становить приблизно 3 год. Валацикловір виводиться із сечею, в основному у вигляді ацикловіру (80%) і його метаболіти 9-карбоксиметоксиметилгуаніну.

Особливі групи пацієнтів.

У хворих з термінальною стадією ниркової недостатності період напіввиведення ацикловіру становить приблизно 14 годин.

Вірус оперізувального герпесу та вірус простого герпесу суттєво не змінюють фармакокінетику ацикловіру та валацикловіру після перорального застосування Вальтрексу.

У дослідженні фармакокінетики валацикловіру та ацикловіру в III триместрі вагітності AUC ацикловіру у фазі плато після застосування валацикловіру в дозі 1000 мг була приблизно у 2 рази вище, ніж після застосування ацикловіру перорально в дозі 1 200 мг на добу.

У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією фармакокінетичні характеристики ацикловіру після застосування одно- або багаторазових доз 1000 мг або 2000 мг Вальтрексу не змінювалися в порівнянні з такими у здорових осіб.

У реципієнтів трансплантатів органів, які отримували валацикловір в дозі 2000мг 4 рази / добу, максимальна концентрація ацикловіру дорівнювала або перевищувала таку у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу препарату, а добові показники AUC були значно більше.

• Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster);
• Лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивний генітальний герпес;
• лікування лабіального герпесу (губної лихоманки);
• превентивне лікування (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи генітальний герпес;
• зниження ризику передачі вірусу генітального герпесу здоровому партнеру при застосуванні Вальтрексу у якості супресивної терапії у комбінації з безпечним сексом;
• профілактика цитомегаловірусної інфекції після трансплантації органів.

Лікування оперізувального герпесу: 1000 мг (2 таблетки Вальтрекс) 3 рази на добу протягом 7 днів;

лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу: по 500 мг (1 таблетка) Вальтрексу 2 рази на добу.

Лікування рецидивів захворювання триває 3 або 5 днів. При первинному епізоді, який може протікати важко, лікування слід продовжити від 5 до 10 днів. Починати лікування необхідно якомога раніше. Для рецидивних форм інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу, ідеальним було б застосування препарату у продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів. Вальтрекс може попередити розвиток уражень при рецидивах інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу, за умови початку лікування одразу ж після появи перших симптомів захворювання.

Альтернативно для лікування лабіального герпесу (губної лихоманки) ефективною дозою Вальтрексу є 2000мг (4 таблетки) 2 рази на добу протягом 1 дня. Другу дозу слід прийняти приблизно через 12 годин (не раніше ніж через 6 годин) після першої дози. При такому режимі дозування термін лікування не повинна перевищувати 1 день, оскільки доведено, що триваліше застосування не підвищує клінічну ефективність лікування. Лікування слід починати при появі перших ранніх симптомів губного герпесу (відчуття пощипування, свербіж або печіння в ділянці губ).

Превентивне лікування (супресія) рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу:

хворим з нормальним імунітетом призначається 500 мг (1 таблетка) Вальтрексу 1 раз на добу;

хворим з імунодефіцитом призначається доза 500 мг (1 таблетка) 2 рази на добу.

Зменшення передачі вірусу генітального герпесу: дорослим гетеросексуалів з нормальним імунітетом з генітальним герпесом у яких відзначають 9-менш загострень захворювання протягом року, призначають інфікованому партнеру у дозі Вальтрекс 500 мг 1 раз на добу. Даних про зменшення передачі вірусу генітального герпесу в інших популяціях хворих немає.

Профілактика цитомегаловірусної інфекції та хвороби: дорослі та підлітки у віці старше 12 років: Вальтрекс призначається у дозі 2000мг (4 таблетки) 4 рази на добу якомога раніше після трансплантації. При нирковій недостатності дозу знижують. Тривалість лікування зазвичай становить 90 днів, але може бути подовжена у пацієнтів з високим ступенем ризику.

Дозування препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок: необхідно обережно призначати валацикловір хворим з порушенням функції нирок. Обов'язково слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Режим дозування залежить від кліренсу креатиніну та показань.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes zoster, лікування, профілактика і зменшення передачі інфекції, викликаної вірусом простого герпесу:

Терапевтичне показання Кліренс креатиніну, мл/хв Доза Вальтрексу

Herpes zoster 15-30 1 г 2 рази на добу

≤15 1 г 1 раз на добу

Herpes simplex (лікування) ≤15 0,5 г 1 раз на добу

Herpes labialis (лікування) 31-49 1 г 2 рази на добу протягом 1 дня

15-30 0,5 г 2 рази на добу протягом 1 дня

≤15 0,5 г одноразово

Herpes simplex (профілактика)

• нормальний імунітет ≤15 0,25 г * 1 раз на добу
• імунодефіцит ≤15 0,5 г 1 раз на добу

Зниження ризику передачі вірусу при генітальний герпес ≤15 0,25 г * 1 раз на добу

* Застосовується при наявності лікарської форми препарату в дозі 250 мг.

Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, рекомендується застосовувати ті ж дози Вальтрексу, що і пацієнтам з кліренсом креатиніну ≤15 мл/хв. Дози повинні бути призначені після проведення гемодіалізу.

Профілактика цитомегаловірусної інфекції:

Кліренс креатиніну, мл/хв Доза Вальтрексу

≥75 2 г 4 рази на добу

50-75 1,5 г 4 рази на добу

25-50 1,5 г 3 рази на добу

10-25 1,5 г 2 рази на добу

≤10 або діаліз 1,5 г 1 раз на добу

Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, Вальтрекс призначають після проведення процедури гемодіалізу.

Кліренс креатиніну необхідно постійно контролювати, особливо в період, коли функція нирок може швидко змінюватися, наприклад відразу після трансплантації. Відповідно слід коригувати дозу Вальтрексу.

Дозування при порушенні функції печінки

Немає необхідності в корекції дози хворим з легким або помірним ступенем цирозу печінки (що синтезує функція печінки збережена). Показники фармакокінетики при пізніх стадіях цирозу (з порушенням синтезуючої функції печінки та ознаками портальної гіпертензії) свідчать про відсутність необхідності корекції дозування, однак клінічний досвід застосування препарату у цієї групи хворих обмежений. Про застосування високих доз (≥4000 мг/добу) см. Особливості застосування.

Діти. Даних про застосування препарату Вальтрекс у дітей немає.

Пацієнти похилого віку. Доза Вальтрексу потребує корекції, щоб уникнути можливих порушень функції нирок (див. Дозування препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок). Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

підвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру або будь-якого компонента препарату Вальтрекс.

наведені нижче відомості про побічні дії, класифікована за органами та системами та за частотою виникнення. За частотою виникнення розділені на такі категорії: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100 і ≤1 / 10), нечасто (≥1 / 1000 і ≤1 / 100), рідко (≥1 / 10 000 і ≤1 / 1000), дуже рідко (≤1 / 10 000).

За даними клінічних досліджень

З боку нервової системи: часто - головний біль.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота.

За даними післяліцензійного спостереження

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко - лейкопенія, тромбоцитопенія. Лейкопенію в основному виявляють у хворих з імунодефіцитом.

З боку імунної системи: дуже рідко - анафілаксія.

З боку нервової системи та психічних порушень: рідко - запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, зниження когнітивної функції; дуже рідко - збудження, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома.

Наведені вище симптоми в більшості випадків мають оборотний характер, їх відзначають в основному у хворих з нирковою недостатністю або іншими факторами ризику (див. Спосіб застосування). У хворих після трансплантації органів, які отримують Вальтрекс для профілактики цитомегаловірусної інфекції у високих дозах (8 г/добу), неврологічні реакції виникають частіше, ніж у пацієнтів, які отримують препарат у більш низьких дозах.

З боку дихальної системи та органів грудної порожнини Нечасто - задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: рідко - дискомфорт у черевній порожнині, блювання, діарея.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко - оборотне підвищення рівня функціональних печінкових тестів, іноді це описують як гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - шкірні висипання, включаючи явища фотосенсибілізації; рідко - свербіж; дуже рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко - порушення функції нирок; дуже рідко - гостра ниркова недостатність, біль у ділянці нирок (може асоціюватися з печінковою недостатністю).

Інші: є повідомлення про ниркову недостатність, мікроангіопатії, гемолітичну анемію та тромбоцитопенії (іноді в комбінації) у тяжких хворих з імунодефіцитом, особливо у пацієнтів на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції, які отримували валацикловір в високих дозах (8000 мг/добу) протягом тривалого часу в клінічних випробуваннях. Ці ж явища спостерігалися у пацієнтів, які мають такі ж захворювання, але не лікувалися валацикловіром.

Гідратація. Слід підтримувати адекватний рівень рідини, що вводиться при підвищеному ризику розвитку дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку.

Застосування при порушенні функції нирок і у хворих похилого віку. Ацикловір виводиться через нирки, в зв'язку з цим дозу валацикловіру слід зменшити у пацієнтів з порушеннями функції нирок (див. Спосіб застосування). У хворих похилого віку при зниженні функції нирок необхідна корекція дози. У пацієнтів з порушенням функції нирок і у хворих похилого віку підвищується ризик розвитку неврологічних ускладнень, і вони підлягають ретельному спостереженню. Вищенаведені реакції в більшості випадків оборотні після припинення лікування.

Застосування Вальтрексу в більш високих дозах при печінкової недостатності та трансплантації печінки. Даних щодо застосування Вальтрексу в більш високих дозах (≥4 г/добу) для лікування пацієнтів із захворюваннями печінки немає. Тому необхідно з обережністю призначати препарат в більш високих дозах таким хворим. Спеціальних досліджень щодо застосування Вальтрексу при трансплантації печінки не проводились; проте встановлено, що профілактика за допомогою високих доз ацикловіру зменшує частоту інфікування та захворювання цитомегаловірусом.

Застосування при лікуванні оперізувального герпесу. Пацієнти з ускладненим оперізувальним герпесом, наприклад з ураженням вісцеральних органів, дисемінацією вірусу, моторною нейропатією, енцефалітом та цереброваскулярними порушеннями, слід лікувати внутрішньовенними противірусними засобами.

Зменшення передачі вірусу генітального герпесу. Супресивна терапія валацикловіром знижує ризик передачі генітального герпесу. Вона не виліковує герпетичну інфекцію і повністю не виключає ризик передачі вірусу. Додатково до терапії Вальтрексом рекомендується дотримуватися правил безпечного сексу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Період вагітності. Дані про застосування Вальтрексу під час вагітності обмежені. Лікування Вальтрексом в період вагітності можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь терапії перевищує потенційний ризик для плоду. Проводили спостереження вагітних, (існують задокументовані дані по регістру спостереження), які беруть валацикловир або будь-яку форму ацикловіру (активний метаболіт валацикловіру): 111 та 1246 жінок відповідно (29 і 756 вагітних відповідно приймали валацикловір або будь-яку форму ацикловіру в I триместр вагітності). За результатами даного спостереження не було відзначено збільшення кількості вроджених дефектів у новонароджених серед вагітних, які приймали ацикловір, в порівнянні із загальною популяцією. Жоден вроджений дефект не мав унікального або стійкого характеру, щоб можна було визначити єдину причину їх виникнення. Ембріотоксичної і тератогенної дії не виявлено в порівнянні з контрольною групою пацієнтів, але з огляду на малу кількість спостережуваних, достовірного і остаточного висновку про безпеку застосування валацикловіру у вагітних зробити не можна.

Період годування груддю. Ацикловір, головний метаболіт валацикловіру, виявляється в грудному молоці. Було виявлено, що в результаті щоденного застосування 500 мг валацикловіру середня максимальна концентрація ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 (в середньому 1,4) рази перевищувала концентрацію ацикловіру в плазмі крові матері. Співвідношення між концентрацією ацикловіру в грудному молоці та плазмі крові матері становить 1,4-2,6 (в середньому 2,2). Середня концентрація ацикловіру в грудному молоці - 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль). У разі прийому валацикловіру матір'ю у дозі 500 мг 2 рази на добу з грудним молоком дитина отримає дозу ацикловіру близько 0,61 мкг/кг/добу. Період напіввиведення ацикловіру з грудного молока аналогічний такому з плазми крові. Валацикловір в незміненому вигляді в плазмі крові матері, грудному молоці або сечі дитини не визначається.

Рекомендується з обережністю призначати Вальтрекс жінкам в період годування груддю. Однак ацикловір застосовують для лікування новонароджених з інфекціями, викликаними вірусом простого герпесу, шляхом в / в введення в дозах 30 мг/кг/добу.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Дані клінічних досліджень з цього питання відсутні, фармакологія валацикловіру не дає підстав очікувати будь-якого негативного впливу. Однак при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або іншими механізмами слід враховувати його клінічний стан і профіль побічних ефектів Вальтрексу.

Будь-яких клінічно значущих форм взаємодії виявлено не було.

Ацикловір виводиться переважно у незмінному стані із сечею шляхом активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, що призначаються одночасно і мають вплив на цей механізм виведення, можуть збільшувати концентрацію ацикловіру у плазмі крові після застосування Вальтрексу. Після прийому Вальтрексу у дозі 1 г циметидину і пробенециду, які блокують канальцеву секрецію, збільшується площа під кривою «концентрація/час» ацикловіру і зменшується його нирковий кліренс, проте необхідність у зміні дози відсутня з огляду на широкий терапевтичний індекс ацикловіру.

Щодо хворих, які отримують більш високі дози Вальтрексу (4 г і більше на добу), слід бути обережними при одночасному призначенні з ліками, що конкурують з ацикловіром за шляхи виведення, оскільки це може призводити до збільшення рівня у плазмі крові одного або обох препаратів та їх метаболітів. При одночасному застосуванні з мікофенолату мофетилом (імуносупресорним препаратом, що застосовується після пересадки органів) підвищується рівень у плазмі крові ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.

Обережними слід бути також (з моніторингом змін функції нирок) при одночасному призначенні високих доз Вальтрексу (4 г і більше) та інших препаратів, що впливають на функцію нирок (наприклад циклоспорину, такролімусу).

Симптоматика. При передозуванні валацикловіру повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності та неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, зниження розумових здібностей і кому. Можливі нудота і блювання. Для запобігання ненавмисному передозуванню слід бути обережним при застосуванні. Багато випадків передозування були пов'язані із застосуванням препарату для лікування хворих із нирковою недостатністю та хворих літнього віку, яким не було відповідно зменшено дозу.

Лікування. Пацієнтам необхідно перебувати під ретельним медичним наглядом для виявлення проявів токсичності. Гемодіаліз значно прискорює виведення ацикловіру з крові і тому його можна вважати оптимальним способом лікування у випадку симптоматичного передозування.

Строк придатності - 3 роки. Хранити при температурі не вище 30 °C.