Ендоцервіцит

Цервікальний канал – природний бар'єр, що захищає внутрішні статеві органи жінки від проникнення інфекції. Він з'єднує піхву з порожниною матки. Його стінки покриті слизовою оболонкою, утвореною епітеліальними клітинами, що продукують слизовий секрет. Патогенна мікрофлора, яка проникає усередину каналу шийки матки, викликає запалення слизової із розвитком ендоцервіциту.

Що таке ендоцервіцит?

Ендоцервікальне запалення – захворювання, що часто діагностується у жінок дітородного віку. До складу слизу цервікального каналу входять імуноглобуліни та ензими, що мають бактерицидні властивості. За певних умов активні речовини втрачають свою функцію, унаслідок чого хвороботворні мікроорганізми проникають усередину каналу. Розрізняють такі види ендоцервіциту:

Причини запалення

Запальний процес виникає унаслідок проникнення патогенної мікрофлори всередину цервікального каналу. Ендоцервіцит матки розвивається за наявності провокуючих чинників:

• запалення органів малого таза (цистит, вульвовагініт, вагініт, аднексит та ін.);
• незахищений статевий контакт;
• травми слизової (лікарські діагностичні маніпуляції, установка спіралі, аборт, пологи та ін.);
• дегенеративні процеси слизової, пов'язані з гормональним дисбалансом (переважно під час клімаксу);
• ендометріоз шийки матки;
• алергічні реакції на ВМС, сперміциди, латекс, кислотовмісні спринцівки та ін.;
• недостатня гігієна;
• зниження захисних сил організму (переохолодження, часті застуди, ендокринні захворювання, імунодепресивні препарати);
• атипії будови або розташування органів (опущення матки, гіпертрофія, елонгація шийки та ін.).

Симптоми

Основний симптом ендоцервіциту – шийкові білі. Другою за поширеністю ознакою є кровотеча під час статевого акту. Її інтенсивність залежить від поширеності та тяжкості процесу. Крім того, за наявності супутніх патологій ендоцервіцит може супроводжуватися іншими проявами:

• біль внизу живота;
• гіперемія зовнішніх статевих органів;
• свербіж;
• симптоми загальної інтоксикації: слабкість, зниження працездатності, гіпертермія, тахікардія, дратівливість.

За відсутності лікування або його неадекватності процес набуває хронічного перебігу. Клінічна картина згладжується. Незважаючи на відсутність виражених ознак, запалення продовжує прогресувати, поширюється на сусідні тканини. Виникає набряк шийки матки, потовщення її стінок, розвивається ерозія.

Ускладнення

Хронічна патологія може призводити до розвитку несприятливих наслідків:

• запалення слизової матки, придатків;
• перитоніт;
• ерозія, неопластичні процеси шийки матки.

Ендоцервіцит під час вагітності підвищує ризик невиношування, передчасних пологів, інфікування плода, післяпологових інфекційних ускладнень.

Діагностика

Первинний прийом у гінеколога полягає у візуальному і фізикальному (за допомогою дзеркал) гінекологічному огляді. Лікар проводить збір анамнезу, вислуховує скарги, пальпує живіт, направляє пацієнтку на обстеження. Використовують такі методи діагностики:

• лабораторні дослідження (ПЛР на інфекції, ОАК, ОАМ);
• бакпосів виділень для визначення виду мікрофлори, її чутливості до антибіотиків;
• цитологічне дослідження мазка на атипові клітини;
• мікроскопія вмісту цервікального каналу;
• ультразвукове сканування органів малого таза;
• кольпоскопія (виявлення зон запалення);
• гістологія слизової шийки матки (біопсія при хронічній патології). 

Лікування

Якщо підтвердився діагноз ендоцервіцит, лікування необхідно почати негайно. Проводиться комплексна етіопатогенетична терапія, що включає медикаменти, фізіотерапію, дієту тощо.

При діагнозі ендоцервіцит використовують такі препарати:

• Антибіотики (Бензилпеніцилін, Кларитроміцин, Метациклін та ін.) та антимікотики (Флуконазол, Міконазол) призначають у разі інфекційної природи захворювання. Антибактеріальний (або протигрибковий) препарат підбирають відповідно до чутливості мікрофлори. Використовують різні лікарські форми: супозиторії, креми, розчини для спринцювання та ін.
• Стимулятори регенерації тканин (Аекол).
• Імуномодулятори (Віферон, Лаферобіон).
• Антисептичні (Гексикон, Депантол, Хлоргексидин).
• Фітопрепарати (свічки з обліпиховою олією) та ін.

У відновний період пацієнтам призначають лазер, УВЧ, електрофорез, магнітотерапію. Фізіопроцедури поліпшують місцевий кровообіг, пришвидшують лімфоток, стимулюють регенерацію тканин.

У разі поєднаної патології, що супроводжується ерозією, дисплазією, елонгацією шийки, проводять хірургічне втручання (діатермоексцизію, кріодеструкцію, пластику).

Профілактика

Специфічна профілактика полягає у дотриманні особистої гігієни, використання бар'єрних засобів контрацепції, своєчасному усуненні вогнищ інфекції в організмі. Запобігти захворюванню допоможуть відвідування лікаря-гінеколога двічі на рік для профілактичного огляду і здача аналізів на інфекції. Прогноз захворювання сприятливий.

Список використаної літератури

1. ВООЗ;
2. The New England Journal of Medicine;
3. JAMA.

Поширені запитання про ендоцервіцит