Інфільтрат

Інфільтрат

Інфільтрат — це розташоване в міжклітинному просторі рідинне утворення з домішками у вигляді клітинних елементів, крові та лімфи. При його виникненні ділянка тканин ущільнюється та збільшується в об’ємі.

Причини появи інфільтрату

Утворення інфільтрату зумовлене локальним запальним чи пухлинним процесом.

Запалення у різних ділянках тіла може бути спричинене бактеріями, вірусами, патогенними грибами. Нерідко стан обтяжується приєднанням вторинної інфекції з формуванням абсцесів, розлитих флегмон, а на стадії одужання — рубців.

Поява інфільтрату при онкопроцесах є результатом інвазивного росту пухлини із заміщенням атиповими клітинами нормальних тканин.

Симптоми інфільтрату

Клінічна картина захворювання визначається видом інфільтрату. Вирізняють такі різновиди ущільнень:

• Постін’єкційний інфільтрат шкіри. Є ускладненням підшкірних, внутрішньом'язових ін'єкцій та виникає внаслідок порушення правил виконання маніпуляцій. Основні ознаки інфільтрату — почервоніння шкірних покривів, утворення болючого ущільнення, підвищення температури.
  У разі інфікування ділянки може з'являтися порожнина, заповнена гнійним вмістом. Далі приєднується пульсуючий або постійний біль. У разі поширення запального процесу клітинними просторами хвороба набуває вигляду флегмони.
• Післяопераційний інфільтрат. Ущільнення виникає після хірургічного втручання у разі розвитку інфекції у рані. Основну роль у появі післяопераційного інфільтрату відіграє зниження імунітету в післяопераційному періоді, що не дає змоги чинити опір патогенним мікроорганізмам.
  До симптомів захворювання належать почервоніння шкіри, поява ущільнення, наявність гнійного виділення.
• Легеневий інфільтрат. Хвороба характеризується скупченням рідини у тканинах легень. За відсутності патології альвеоли заповнюються лише повітрям, що гарантує адекватний процес газообміну. Поява інфільтрату в легенях призводить до втрати ними базових функцій, появи набряку, підвищеної щільності тканин. Внаслідок цього знижується ефективність газообміну, збільшується частота дихання, виникають задишка, кашель.
  Захворювання може мати вірусну, бактеріальну або грибкову природу. Найчастіше виникають пневмонічний та туберкульозний інфільтрат. Також ущільнення діагностуються при онкологічних, алергічних та автоімунних патологіях.
• Апендикулярний інфільтрат. Це одна з форм гострого запалення червоподібного відростка. При закупорці просвіту сліпої кишки в ділянці апендикса та розмноження бактерій у більшості випадків розвивається запальний процес, відомий як апендицит. Він супроводжується перфорацією стінки із проникненням мікроорганізмів та продуктів їхнього обміну в черевну порожнину, що призводить до перитоніту. Однак в окремих випадках формується щільний апендикулярний інфільтрат. Існує два варіанти результату: вогнище розсмоктується при спонтанній перфорації та виділенні вмісту або трансформується в абсцес.
• Клінічно захворювання проявляється:
  • Інтенсивним болем у животі. Спочатку вона не має чіткої локалізації, але незабаром починає визначатися над гребенем правої клубової кістки. Рідше болючі відчуття виникають в інших відділах живота, що пов'язано з атиповим розташуванням відростка.
  • Нудотою, блюванням, слабкістю, зниженням апетиту, підвищенням температури.
  • Місцевою м'язовою напругою, перитонеальними симптомами при безпосередньому приляганні вогнища до очеревини.
• Інфільтрат молочних залоз. Болюче ущільнення, яке визначається під тонкою шкірою молочних залоз, виявляється при маститі — інфекційно-запальному захворюванні. Воно поширене серед жінок під час лактації. Нелактаційний мастит може виникати у жінок, що не годують грудьми, чоловіків і дітей при інфекціях, гормональних порушеннях.
  Симптоми інфільтрату молочних залоз включають біль, набряк залози, припухлість. Якщо при промацуванні визначається не ущільнення, а рідина, процес прогресує та формуються гнійні інфільтрати.

Група ризику

Поява інфільтратів переважно виявляється у пацієнтів при:

• гострих та хронічних інфекційно-запальних захворюваннях;
• перенесених ін'єкціях, хірургічних втручаннях;
• вроджених та набутих імунодефіцитах;
• автоімунних патологіях;
• онкологічних захворюваннях.

Діагностика інфільтрату

Для встановлення діагнозу необхідні:

• ретельний збір скарг, інформації про супутні захворювання, перенесені маніпуляції;
• об'єктивний огляд із визначенням загального стану, оцінкою локального статусу при поверхневих інфільтратах шкіри, молочних залоз, м'яких тканин;
• загальний та біохімічний аналізи крові, що відбивають наявність запальних змін;
• УЗД, КТ чи МРТ при глибоких інфільтратах різних локалізацій;
• діагностична пункція.

Лікування інфільтрату

Шкірні інфільтрати лікуються системною антибіотикотерапією разом із місцевим лікуванням — йодною сіткою, електрофорезом, УВЧ.

Терапія апендикулярного інфільтрату включає усунення гострого запалення за допомогою антибіотиків та фізіотерапії з подальшим проведенням планової апендектомії через два місяці.

Лікування інфільтратів інших локалізацій залежить від причини виникнення, тяжкості загального стану та може бути як консервативним, так і хірургічним.

Профілактика

• Дотримання принципів асептики та антисептики, техніки виконання ін'єкцій та хірургічних втручань.
• Своєчасне лікування гострих та хронічних інфекційно-запальних захворювань.
• Комплексне лікування онкологічних патологій та ретельний контроль стану вогнищ.

Ускладнення інфільтрату

При прогресуванні патологічного процесу та відсутності лікування інфільтрат може трансформуватися у локальні абсцеси або розлиті флегмони з подальшою генералізацією запалення та розвитком сепсису, септичного шоку.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про інфільтрат