Використовувані ліки:
Контрацепція - запобігання вагітності механічним (презервативи, шийкові ковпачки), хімічним (наприклад, вагінальні кульки, граміцідінова паста) або іншим протизаплідним способом.
Проблеми контрацепції стоять перед людством з незапам'ятних часів і вже в давнину були спроби використовувати ті чи інші способи контрацепції.
Проблема контрацепції рано чи пізно постає перед кожною людиною, що живе статевим життям і думає про своє майбутнє.
Сучасна медицина має у своєму розпорядженні певний арсенал контрацептивних засобів і методів. Це дає можливість підібрати засіб запобігання від вагітності відповідно до вимог практично будь-якої пари.
В ідеалі метод або засіб контрацепції повинен підбирати лікар-гінеколог. Однак бути в курсі переваг і недоліків того чи іншого виду контрацепції повинна кожна жінка, що веде або готується до статевого життя.
Вибір довгострокового контрацептивного методу або препарату зазвичай проводиться з таких міркувань:
Бар'єрна контрацепція - це чоловічий і жіночий презервативи, піхвова діафрагма і матковий ковпачок. Усі ці пристосування фізично перекривають спермі шлях у матку. Сперматозоїд не може зустрітися з яйцеклітиною і запліднення не відбувається.
Чоловічий презерватив відомий всім, а ось жіночий куди менш популярний. Це невеликий мішечок, зазвичай з поліуретану, який вводиться в піхву і закріплюється в ньому завдяки еластичним кільцям. Перевага обох видів презервативів в тому, що вони не тільки запобігають небажаній вагітності, але і захищають від захворювань, що передаються статевим шляхом.
Ефективність презервативів порівняно висока: за даними ВООЗ, при правильному використанні чоловічий запобігає небажаній вагітності в 98% випадків, а ось жіночий - тільки в 90%. Крім того, потрібно брати до уваги, що презерватив може порватися.
Маткові ковпачки (вагінальна діафрагма) - це латексні ковпачки різної форми, які встановлюються на шийку матки. Вони вже не захистять партнерів від гонореї або сифілісу, але зате не пускають сперматозоїди в матку. Їх основні мінуси - складність використання (не кожна жінка зможе надіти ковпачок самостійно) і алергія, яка може виникнути через щільне і тривале зіткнення слизової з латексом.
«Природними» називають способи запобігання, які не вимагають механічного або медикаментозного втручання.
Один з найпопулярніших і водночас найменш надійних «природних» методів. При його використанні партнер витягує статевий член з піхви жінки за кілька миттєвостей до еякуляції. Ненадійність цього методу визначається двома факторами. По-перше, чоловік може не встигнути витягнути статевий член вчасно (тут усе залежить від його здатності до самоконтролю). По-друге, під час фрикцій виділяється невелика кількість переднасіннєвої рідини, яка може містити деяку кількість сперми - і хвороботворних агентів. Ефективність методу, за даними ВООЗ, становить від 73 до 96% в залежності від правильності використання.
Інший популярний і не завжди ефективний метод. Жінка відстежує сприятливі та несприятливі для зачаття дні свого менструального циклу. Запліднення яйцеклітини може відбутися лише протягом 48 годин після овуляції, а тривалість життя сперматозоїда в шийці матки - до тижня, але частіше менше. Тому небезпечними для зачаття вважаються кілька днів до овуляції (сперматозоїд може залишитися в статевих органах жінки та дочекатися дозрілої яйцеклітини) і пару днів після овуляції. Адепти календарного методу стверджують, що саме в цей період жінці слід утримуватися від статевого акту, якщо вона не хоче завагітніти. Недолік методу в тому, що точно порахувати, коли саме настане овуляція, не завжди можливо, особливо у жінок з нерегулярним менструальним циклом.
Цей метод якраз і дозволяє уточнити момент настання овуляції. Він не для ледачих: кожен день відразу після пробудження потрібно вимірювати базальну температуру (вставляючи термометр в задній прохід). Перед овуляцією базальна температура трохи падає, а відразу після овуляції підвищується на 0,3-0,5 градусів і тримається на цій позначці до закінчення циклу. Відстежуючи температуру щодня, можна досить точно визначати, коли настає овуляція, і відповідно до цього утримуватися від статевих актів у сприятливі для зачаття дні.
Інший метод, що допомагає визначити наступ овуляції, - цервікальний метод, або метод Біллінгса. Цей австралійський лікар зауважив, що незадовго до овуляції слиз, що виділяється з піхви, стає більш тягучим. Таким чином можна відстежити «небезпечні» дні. Правда, через коливання гормонів слиз може ставати в'язким і під час відсутності овуляції, так що метод неточний.
Суть проста: в перші місяці грудного вигодовування овуляції не відбувається, тому можна не оберігатися. Але є умова: жінка повинна годувати дитину грудьми дуже активно (мінімум кожні три години вдень і кожні шість годин вночі), інакше знижується вироблення гормонів пролактину і окситоцину, і їх «захисний» ефект пропадає. Втім, часте годування теж не є стовідсотковою гарантією.
Внутрішньоматкова спіраль - поширений і досить простий метод контрацепції. Це пристосування, зазвичай зроблене з міді або срібла з пластиком, встановлюється лікарем у матку на кілька років. Мідь або срібло згубно впливають на сперматозоїди, а сама спіраль, якщо запліднення все-таки відбулося, заважає яйцеклітині прикріпитися до стінки матки (зародок, таким чином, не має можливості розвиватися). Метод зручний тим, що не вимагає майже ніяких зусиль з боку жінки, але має свої недоліки - наприклад, підвищує ризик розвитку інфекцій і запалень.
Гормональних контрацептивів існує величезна безліч, і діють вони по-різному. В цілому їх можна розділити на два типи: що містять гормони естрогени (вірніше, їх аналоги) і не містять їх.
Найпоширеніший метод гормональної контрацепції. При коректному використанні вважається одним з найнадійніших. Таблетки містять два види гормонів: естрогени та прогестини. Вони пригнічують овуляцію, і вагітність стає неможливою.
Парадокс, але саме з цими засобами пов'язано найбільше страхів. Жінки бояться побічних ефектів, наприклад, згущення крові: естрогени сприяють тромбоутворенню і збільшують ризик тромбозів. На ділі ця небезпека куди вище, скажімо, при палінні або навіть вагітності. Так що якщо у жінки немає серйозних протипоказань (тромбозів в анамнезі та серед членів сім'ї, сильно підвищеного артеріального тиску і т.д.), використання коків вважається безпечним. Втім, куди більше тромбозу жінки бояться зайвої ваги: переконання, що від таблеток можна поправитися - одне з найстійкіших. На ділі це давно не так: сучасні оральні контрацептиви містять мінімальні дози гормонів, які, хоч і можуть злегка загострювати відчуття голоду (та й то не у всіх), самі по собі не посилюють набір ваги.
Це ще один метод гормональної контрацепції з використанням естрогенів. За складом і принципом дії схожий на коки, але радикально відрізняється способом застосування. Гнучке кільце вводиться прямо в піхву, де в необхідній кількості виділяє гормони, які сприяють придушенню овуляції. Перевага над КОКами в тому, що кільце майже не впливає на печінку, недоліки - у відносній незручності застосування: воно може випасти з піхви або заважати жінці.
Гормональний пластир теж містить естрогени, але приклеюється на шкіру і подає в організм гормони через кров.
Інша група гормональних контрацептивів, у них немає естрогенів, тільки прогестагени. Завдяки цьому не мають пов'язаних з естрогенами побічних ефектів і вважаються більш безпечними, хоча і менш дієвими. До цієї групи належать так звані міні-пілі: це таблетки, що містять в собі мінімальну дозу гормону.
Принцип їх дії відрізняється від естрогеновмісних контрацептивів: вони не перешкоджають овуляції, але викликають згущення цервікального слизу (слизу в шийці матки), що заважає сперматозоїдам проникнути в саму матку. Крім того, прогестагени не дають набрякнути внутрішній оболонці матки, або ендометрію (без використання гормонів це природним чином відбувається в другій половині менструального циклу). Через це ембріон не може прикріпитися до стінки матки та продовжити свій розвиток.
Особливо відчайдушні жінки можуть зважитися зашити собі під шкіру протизаплідний гормональний імплантат, який теж не містить естрогену. Він встановлюється на кілька років і дозовано виділяє в організм необхідну кількість гормону прогестагена. Як і міні-пілі, імплант підвищує в'язкість цервікального слизу і не дозволяє набрякнути ендометрію.
Принцип дії у неї змішаний. Вона паралізує сперматозоїди та механічно заважає ембріону прикріпитися до стінки матки, як і звичайна спіраль. Крім того, також як імплантанти, вона щодня виділяє мінімальну кількість гормону прогестагена, який перешкоджає росту ендометрія і, таким чином, заважає ембріону закріпитися.
Вагінальні свічки, креми, піни, губки та таблетки, які володіють сперміцидним ефектом, тобто руйнують сперматозоїди. Зазвичай всі ці засоби потрібно застосовувати за 10-15 хвилин до статевого акту. Їх перевага в тому, що вони захищають і від захворювань, що передаються статевим шляхом - але не від усіх і не повністю. Недолік - набагато нижча, ніж у інших методів ефективність. Тому використовувати їх рекомендують у поєднанні з іншими засобами.
Якщо незахищений статевий акт уже відбувся, але дитини жінка не планує, то не все втрачено: протягом деякого часу ще можна запобігти зачаттю. Методи для цього є найрізноманітніші - від народних до гормональних.
Часточка лимона, таблетка аспірину, господарське мило і розчин марганцівки - ось далеко не повний список засобів, які народна медицина готова запропонувати необережним коханцям. Мається на увазі, що лимонна кислота, компоненти господарського мила, марганцівка і ацетилсаліцилова кислота (аспірин) закисляють середовище, і цим вбивають сперматозоїди.
Лікарі застосовувати народні засоби категорично не рекомендують з двох причин. Перша - їх низька ефективність: сперматозоїди можуть проникати в канал шийки матки вже через кілька секунд після еякуляції, і до цього навряд чи можна встигнути ввести в піхву лимон. І друга - побічні ефекти: агресивна кислота або неправильно розлучена марганцівка може «випалити» слизову і порушити мікрофлору піхви.
Є і більш надійний спосіб посткоїтальної (тобто застосовується після статевого акту) контрацепції. Спеціально на цей випадок розроблені гормональні таблетки. В основі різних препаратів лежать різні речовини, але механізм їх дії однаковий: вони пригнічують овуляцію, а якщо зачаття вже відбулося, не дають заплідненій яйцеклітині прикріпитися до стінки матки. Таблетки зазвичай потрібно приймати в перші кілька діб після незахищеного статевого акту (чим швидше, тим краще), але з кожним днем відстрочки їх ефективність буде знижуватися.
Поширена думка, що застосування таких засобів вкрай шкідливе, але ВООЗ неодноразово підкреслювала, що вони безпечні. Це, зрозуміло, не означає, що такі засоби слід застосовувати регулярно: вони просто не призначені для цього.
Ту ж саму мідну або срібну спіраль, про яку вже йшлося вище, можна встановити й екстрено - протягом п'яти днів після незахищеного статевого акту. Принцип її дії такий самий: мідь або срібло згубно діє на сперматозоїди та яйцеклітини, а сама спіраль перешкоджає прикріпленню зародка до стінки матки. Після екстреної установки спіраль можна залишити як постійний засіб контрацепції.
Зверніть увагу!
Карта симптомів призначена виключно для освітніх цілей. Не займайтеся самолікуванням; з усіх питань, які стосуються визначення захворювання і способів його лікування, звертайтеся до лікаря. Наш сайт не несе відповідальності за наслідки, спричинені використанням розміщеної на ньому інформації.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
