Ліки, які призначають для лікування:
Набряк легенів — це клінічний синдром, при якому в альвеолах і/або інтерстиціальній тканині накопичується позасудинна рідина в кількості, що перевищує норму. У результаті кислотно-лужна рівновага у крові зміщується в кислий бік, у легенях порушується газообмін, відбувається гіпоксія тканин і органів.
За етіологією фахівці виділяють кардіогенний набряк легенів, тобто обумовлений серцевими патологіями, некардіогенний, викликаний іншими захворюваннями, а також змішаний.
У кардіології набряк може ускладнювати:
Некардіогенний набряк, у свою чергу, з урахуванням етіології поділяють на пульмонологічний, нефрогенний, токсичний, неврогенний, алергічний.
У пульмонології скупчення рідини може бути ускладненням:
У рідкісних випадках набряк легенів ускладнює різні інфекційні захворювання, навіть грип, поліомієліт тощо.
У немовлят набряковий синдром можливий унаслідок вроджених патологій бронхів і легенів або гіпоксії.
Фактори ризику й інші причини виникнення набряку легенів:
Набряк легенів може розвинутися в пацієнтів із кишковою непрохідністю, гострою алергічною реакцією. До факторів ризику відносять виражену інтоксикацію організму, тривалу штучну вентиляцію легенів, еклампсію вагітних, а також неконтрольовані внутрішньовенні інфузії.
У всіх випадках набряку першорядне значення в механізмі його розвитку належить нагромадженню рідини в легенях, що може відбуватися у двох випадках:
Поступове скупчення рідини викликає набряклість тканин, через що транссудат проникає у порожнину альвеол і змішується з повітрям. Унаслідок цього утворюється піна, що перешкоджає правильному газообміну. Наростає задишка, знижується внутрішньогрудний тиск. До серця приливає більше крові, збільшується застій у малому колі кровообігу. Через це рідина продовжує накопичуватися в легенях, набряклість наростає. Утворюється «замкнене коло». Якщо хворому не надати медичну допомогу, настане смерть.
Гострий набряк легенів, як правило, проявляється вираженою задишкою, почуттям нестачі повітря, тривоги та страху смерті. У пацієнта виникають порушення ритму серця. З’являються свистячі хрипи, біль за грудиною, підвищена пітливість. Під час аускультації вислуховується подовжений видих на тлі жорсткого дихання.
Якщо набряк локалізується в інтерстиціальній тканині, хворому складно зробити вдих, він начебто намагається зловити повітря ротом. Лежачи дихати складніше, тому він вимушено займає сидяче чи стояче положення. Через нестачу кисню розвивається ціаноз — синюшне забарвлення шкіри. Можливе також підвищення артеріального тиску й поява профузного поту. Ще одна клінічна ознака — вологі пухирчасті хрипи. Спочатку вони з’являються в нижніх відділах легенів, потім поширюються на всю поверхню легенів, великі бронхи, трахею і стають чутними навіть на відстані. З’являється пінисте мокротиння рожевого кольору.
Швидкість розвитку набряку:
Окремо виділяють підгострий набряк, що вирізняється хвилеподібним перебігом. Виникає на тлі ендогенних інтоксикацій (наприклад, при печінковій недостатності). Має досить сприятливий прогноз за умови вчасно наданої допомоги.
Попередній діагноз лікар ставить після аускультації. Далі роблять рентген органів грудної клітки й електрокардіограму. У разі потреби проводять ЕХО-КГ, визначають тиск крові в легеневій артерії, досліджують кислотно-лужний резерв крові.
Диференціальну діагностику проводять із гострим нападом бронхіальної астми, гіпервентиляційним синдромом, пневмонією, а також оклюзією легеневої артерії.
Терапія набряку легенів проводиться лише в умовах реанімаційного відділення.
У першу чергу лікарі стабілізують стан пацієнта — забезпечують прохідність дихальних шляхів і нормалізують кров’яний тиск. У разі потреби хворого підключають до апарата ШВЛ, проводять аспірацію піни й ультрафільтрацію крові.
Щоб придушити активність дихальної мускулатури та зняти психотичний стрес, вводять морфін.
Препарати при набряку легенів призначає лікар після усунення нападу з урахуванням виду основного захворювання. Це можуть бути периферичні вазодилататори (наприклад, нітрогліцерин), діуретики (наприклад, фуросемід), гіпотензивні й антиаритмічні засоби, тромболітики, серцеві глікозиди, антибіотики, антигістаміни тощо.
Внутрішньовенне введення дигоксину показане при фібриляції передсердь.
Набряк легенів без лікування призводить до смерті. За умови вчасно наданої допомоги може викликати ішемічні ушкодження внутрішніх органів.
Некардіогенна форма патології навіть у разі своєчасного лікування може мати віддалене ускладнення у вигляді пневмосклерозу (заміщення нормальної легеневої тканини сполучною).
Профілактичні заходи передбачають своєчасне лікування захворювань, які можуть призвести до набряку.
Перше, на що слід звернути увагу, — явна задишка й відчуття нестачі повітря. У багатьох пацієнтів з’являються хрипи, значно підвищується ритм серця, у грудях виникає біль. Інші симптоми — сильна пітливість, ціаноз шкіри, сильне відчуття страху.
Причин існує безліч — від грипу, гіпертонічного кризу та пневмонії до ниркової недостатності, менінгіту й пухлини головного мозку. Ризик виникнення цього патологічного синдрому підвищує будь-який фактор, що сприяє зниженню швидкості лімфотоку.
Якщо в людини спостерігаються ознаки набряку, потрібно терміново викликати карету швидкої допомоги, а до приїзду медиків надати хворому допомогу:
Усе залежить від причини. Він може розвиватися протягом кількох секунд, хвилин або днів.
Зверніть увагу!
Карта симптомів призначена виключно для освітніх цілей. Не займайтеся самолікуванням; з усіх питань, які стосуються визначення захворювання і способів його лікування, звертайтеся до лікаря. Наш сайт не несе відповідальності за наслідки, спричинені використанням розміщеної на ньому інформації.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
