Набряк легень

Набряк легенів

Набряк легенів — це клінічний синдром, при якому в альвеолах і/або інтерстиціальній тканині накопичується позасудинна рідина в кількості, що перевищує норму. У результаті кислотно-лужна рівновага у крові зміщується в кислий бік, у легенях порушується газообмін, відбувається гіпоксія тканин і органів. Для діагностики проводять ЕКГ та інші обстеження, що дають змогу виявити зміни в серці та легенях. Терапія спрямована на стабілізацію стану і поліпшення якості життя пацієнта. Ліки від набряку легенів призначаються для зниження навантаження на серце і виведення надлишкової рідини з організму. Для полегшення стану застосовуються також засоби при набряку легенів, такі як діуретики і киснева терапія.

Види та причини набряку

За етіологією фахівці виділяють кардіогенний набряк легенів, тобто обумовлений серцевими патологіями, некардіогенний, викликаний іншими захворюваннями, а також змішаний. 

У кардіології набряк може ускладнювати:

• артеріальну гіпертензію (гіпертонічний набряк легенів на тлі гіпертонічного кризу);
• патологічне розростання сполучної тканини в серце;
• гострий інфаркт міокарда;
• міокардит;
• серцеву недостатність;
• інфекційний ендокардит;
• ваду серця;
• доброякісну пухлину тощо.

Некардіогенний набряк, у свою чергу, з урахуванням етіології поділяють на пульмонологічний, нефрогенний, токсичний, неврогенний, алергічний.

У пульмонології скупчення рідини може бути ускладненням:

• легеневого серця;
• емфіземи;
• важкої крупозної пневмонії;
• туберкульозу;
• тромбоемболії;
• бронхіальної астми;
• плевриту тощо.

У рідкісних випадках набряк легенів ускладнює різні інфекційні захворювання, навіть грип, поліомієліт тощо.

У немовлят набряковий синдром можливий унаслідок вроджених патологій бронхів і легенів або гіпоксії. 

Фактори ризику й інші причини виникнення набряку легенів:

• енцефаліт;
• менінгіт;
• ниркова недостатність;
• гостре ураження ниркових клубочків;
• цироз печінки;
• крововилив у мозок;
• пухлина головного мозку;
• черепно-мозкова травма.

Набряк легенів може розвинутися в пацієнтів із кишковою непрохідністю, гострою алергічною реакцією. До факторів ризику відносять виражену інтоксикацію організму, тривалу штучну вентиляцію легенів, еклампсію вагітних, а також неконтрольовані внутрішньовенні інфузії.

У всіх випадках набряку першорядне значення в механізмі його розвитку належить нагромадженню рідини в легенях, що може відбуватися у двох випадках:

1. При зниженні колоїдно-осмотичного тиску та збільшенні гідростатичного тиску в легеневих капілярах до 7–10 мм рт. ст. (так званий гідростатичний набряк).
2. При первинному підвищенні проникності легеневих капілярів (мембраногенний набряк).

Поступове скупчення рідини викликає набряклість тканин, через що транссудат проникає у порожнину альвеол і змішується з повітрям. Унаслідок цього утворюється піна, що перешкоджає правильному газообміну. Наростає задишка, знижується внутрішньогрудний тиск. До серця приливає більше крові, збільшується застій у малому колі кровообігу. Через це рідина продовжує накопичуватися в легенях, набряклість наростає. Утворюється «замкнене коло». Якщо хворому не надати медичну допомогу, настане смерть.

Симптоми

Набряк легенів - це небезпечний стан, за якого потрібна невідкладна медична допомога. Прояви захворювання включають швидке утруднене дихання, кашель із пінистим мокротинням і зниження рівня кисню в крові. Гострий набряк легенів, як правило, проявляється вираженою задишкою, почуттям нестачі повітря, тривоги та страху смерті. У пацієнта виникають порушення ритму серця. З’являються свистячі хрипи, біль за грудиною, підвищена пітливість. Під час аускультації вислуховується подовжений видих на тлі жорсткого дихання.

Якщо набряк локалізується в інтерстиціальній тканині, хворому складно зробити вдих, він начебто намагається зловити повітря ротом. Лежачи дихати складніше, тому він вимушено займає сидяче чи стояче положення. Через нестачу кисню розвивається ціаноз — синюшне забарвлення шкіри. Можливе також підвищення артеріального тиску й поява профузного поту. Ще одна клінічна ознака — вологі пухирчасті хрипи. Спочатку вони з’являються в нижніх відділах легенів, потім поширюються на всю поверхню легенів, великі бронхи, трахею і стають чутними навіть на відстані. З’являється пінисте мокротиння рожевого кольору. 

Швидкість розвитку набряку:

• Кілька секунд — блискавичний набряк, що закінчується смертю.
• Кілька годин — гострий набряк, який зазвичай є ускладненням інфаркту міокарда й анафілактичного шоку. Характеризується високою смертністю навіть у разі вчасно наданої медичної допомоги.
• Кілька днів — затяжний (хронічний набряк легенів), що виникає на тлі хронічних бронхолегеневих захворювань або хронічної серцевої недостатності. Протікає, як правило, зі стертою клінічною картиною, що ускладнює своєчасну діагностику.

Окремо виділяють підгострий набряк, що вирізняється хвилеподібним перебігом. Виникає на тлі ендогенних інтоксикацій (наприклад, при печінковій недостатності). Має досить сприятливий прогноз за умови вчасно наданої допомоги.

Діагностика

Попередній діагноз лікар ставить після аускультації. Далі роблять рентген органів грудної клітки й електрокардіограму. У разі потреби проводять ЕХО-КГ, визначають тиск крові в легеневій артерії, досліджують кислотно-лужний резерв крові.

Диференціальну діагностику проводять із гострим нападом бронхіальної астми, гіпервентиляційним синдромом, пневмонією, а також оклюзією легеневої артерії.

Лікування набряку легенів

Терапія набряку легенів проводиться лише в умовах реанімаційного відділення.

У першу чергу лікарі стабілізують стан пацієнта — забезпечують прохідність дихальних шляхів і нормалізують кров’яний тиск. У разі потреби хворого підключають до апарата ШВЛ, проводять аспірацію піни й ультрафільтрацію крові. 

Щоб придушити активність дихальної мускулатури та зняти психотичний стрес, вводять морфін.

Препарати при набряку легенів призначає лікар після усунення нападу з урахуванням виду основного захворювання. Це можуть бути периферичні вазодилататори (наприклад, нітрогліцерин), діуретики (наприклад, фуросемід), гіпотензивні й антиаритмічні засоби, тромболітики, серцеві глікозиди, антибіотики, антигістаміни тощо.

Внутрішньовенне введення дигоксину показане при фібриляції передсердь. Купити засоби, що застосовуються при набряку легенів, можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на препарати для лікування набряку легенів вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Ускладнення набряку легенів

Набряк легенів без лікування призводить до смерті. За умови вчасно наданої допомоги може викликати ішемічні ушкодження внутрішніх органів.

Некардіогенна форма патології навіть у разі своєчасного лікування може мати віддалене ускладнення у вигляді пневмосклерозу (заміщення нормальної легеневої тканини сполучною).

Профілактика

Профілактичні заходи передбачають своєчасне лікування захворювань, які можуть призвести до набряку.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Поширені запитання про набряк легенів