Сикоз

Сикоз

Сикоз (синонім — фолікуліт) — запальне захворювання із групи піодермій, що вражає волосяні цибулини (фолікули).

Причини сикозу

Фолікуліт — це інфекційна хвороба, зумовлена переважно патогенною бактерією стафілококом, рідше — грибами, які проникають в епідерміс через мікротріщини.

Фактори ризику:

• порізи, садна, подряпини;
• рихла структура шкіри;
• неакуратне гоління або використання неякісних лез (забруднених, затуплених);
• вростання волосин (що особливо часто спостерігається у жінок після епіляції);
• видалення волосся пінцетом, наприклад, із брів, ніздрів, нестерильним інструментом;
• проведення косметологічних процедур із порушенням правил антисептики;
• інші інфекційні захворювання (риніт, кон'юнктивіт та ін.);
• шкірні мікози;
• псоріатичні чи алергічні висипки;
• дерматоз;
• стафілококове ураження шкіри повік;
• подразнення крил носа внаслідок хронічного нежитю;
• зниження бар'єрної функції шкіри чи імунітету;
• патології нервової та ендокринної систем;
• часті стресові переживання.

У жінок та дітей інфекція здебільшого поширюється з очей та носа. У чоловіків сикоз обличчя найчастіше виникає внаслідок невеликих порізів/подряпин, що утворюються під час гоління.

Види та симптоми сикозу

Після проникнення стафілокока або грибка в садна/ранки навколо волосяних цибулин утворюються гіперемовані ділянки. Із прогресуванням запального процесу осередки зливаються та охоплюють прилеглі ділянки здорової шкіри.

Дуже швидко на уражених місцях з'являються гнійнички (пухирці з гнійним вмістом, пустули), які покриваються жовтими (рідше — зеленими) кірками. Пізніше ці кірки відпадають, але на їхньому місці утворюються нові гнійні пухирці. При дотику до запалених ділянок шкіри людина відчуває біль. У поодиноких випадках пацієнти скаржаться на свербіж і печіння.

Якщо лікування на цьому етапі не провести, запалення набуває рецидивуючого характеру.

Залежно від причини та ступеня фолікуліту хворобу поділяють на 3 типи:

1. Вульгарний сикоз (синоніми — звичайний, стафілококовий). Характеризується ураженням поверхневих шарів шкіри, після лікування не залишає рубців.
2. Люпоїдний сикоз. Є рідкісною формою вульгарного фолікуліту. Виникає також унаслідок поширення стафілокока, але точний механізм розвитку не встановлено. Розвивається зазвичай на тлі цукрового діабету та хронічних інфекційних захворювань. Вирізняється невеликою кількістю пустул, випадінням волосся (зокрема на голові), рубцевою атрофією шкіри в центрі запального вогнища. Характеризується млявим хвилеподібним хронічним перебігом із періодами ремісії та загострення.
3. Паразитарний сикоз. Збудником цієї форми хвороби є гриби, тому паразитарний фолікуліт також називають гнійною трихофітією. Але пізніше, як правило, приєднується стафілококова мікрофлора. Патогенні мікроорганізми розповсюджують тварини. Також можливе зараження контактно-побутовим шляхом. Гриби проникають глибоко в шкіру, через що утворюються великі та дуже болючі гнійнички, з яких при натисканні виділяється гній.

Діагностика

З огляду на яскраву клінічну картину захворювання діагноз практично не викликає у лікаря сумнівів. Головне його завдання — диференціювати стафілококовий сикоз від грибкового. Для визначення типу збудника призначають мікроскопічне дослідження гнійного відокремлюваного та кірок. Окремо проводять аналіз на чутливість бактерії/гриба до антимікотичних або антибактеріальних препаратів.

Лікування сикозу

Основу терапії становлять медикаменти, ефективні щодо конкретного збудника. Антибіотики при сикозі призначають у разі підтвердження стафілококової інфекції. Призначають тетрациклін, тераміцин, біоміцин або хлортетрациклін у пероральній або внутрішньом'язовій лікарській формі, що залежить від тяжкості запального процесу.

При виявленні паразитарного фолікуліту застосовують антимікотичні засоби. Їхній вибір залежить від виду гриба.

Для пришвидшення загоєння та відновлення шкіри проводять місцеву терапію. Пацієнтам рекомендується робити примочки з дезінфікуючими розчинами (камфорним спиртом, борною кислотою) та наносити антибактеріальні засоби (синтоміцинову або гентаміцинову мазь).

За необхідності лікар призначає імунобіологічні ліки (наприклад, Анатоксин стафілококовий) та топічні кортикостероїди.

Хороший ефект дають фізіотерапевтичні процедури: ультрафіолет, лазерне лікування, іонофорез із сульфатом міді, променева терапія. Сеанси фізіотерапії проводять у перервах між застосуванням стероїдів і ще деякий час після закінчення лікування, щоб уникнути рецидиву.

Ускладнення

Найчастіші наслідки сикозу — атрофія шкіри, випадіння волосся, поява мокнучих ділянок, утворення рубців та фурункулів, розвиток імпетиго, абсцесів.

У поодиноких випадках можливе проникнення інфекції у черепну коробку, що загрожує розвитком небезпечного для життя запалення мозкових оболонок або мозку.

Профілактика

Головним профілактичним заходом є ретельне дотримання особистої гігієни. Це стосується не тільки догляду за шкірою, а й використання відповідного приладдя. Чоловіки та жінки повинні мати індивідуальні станки, вчасно їх міняти, не допускати забруднення, не використовувати бритви, що поржавіли.

Якщо під час гоління випадково стався поріз, необхідно якнайшвидше протерти ранку антисептичним засобом, щоб уникнути зараження.

Використовувати дезінфікуючі засоби рекомендується в усіх випадках пошкодження покривів шкіри.

Також необхідно вчасно лікувати захворювання, які можуть призвести до розвитку сикозу, санувати вогнища інфекції, коригувати імунодефіцитні стани, стежити за станом ендокринної системи.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Поширені запитання про Сикоз