Гліклазид-Здоров'я таблетки по 80 мг 3 блістери по 10 шт

Гліклазид (1- (3-аза-бі-цикло [3,3,0] октил-3) -3- (пара-толілсульфоніл) сечовина) - пероральне гіпоглікемічну засіб, похідне сульфонілсечовини другого покоління. стимулює секрецію інсуліну в-клітинами підшлункової залози, що супроводжується мобілізацією і посиленням викиду ендогенного інсуліну. потенціює інсуліносекреторное дію глюкози. підвищує чутливість тканин до інсуліну за рахунок збільшення кількості інсуліночутливості рецепторів на клітинах-мішенях. має антиоксидантну дію, знижує агрегацію тромбоцитів, нормалізує проникність судин, перешкоджає розвитку мікротромбозів і атеросклерозу, сприяє попередженню мікроциркуляторних порушень, в тому числі діабетичної ретинопатії, підвищує фібринолітичну активність крові. при діабетичної нефропатії сприяє зниженню рівня протеїнурії та нормалізації пекло. у пацієнтів з ожирінням при дотриманні відповідної дієти сприяє зменшенню маси тіла. гіпоглікемічний ефект розвивається поступово. при призначенні препарату скорочується проміжок між прийомом їжі та початком секреції інсуліну. гликлазид відновлює ранній пік секреції інсуліну і знижує постпрандіальний пік гіперглікемії.

Препарат швидко і повністю абсорбується в травному тракті. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 4 години після одноразового прийому в дозі 80 мг. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 2 дня. Зв'язування з білками плазми крові становить 85-99%. Період напіввиведення становить 12 год, що дозволяє приймати препарат 2 рази на добу. Виділяється нирками (65% - у вигляді метаболітів, менше 1% - в незміненому вигляді) і через кишечник (12%).

Інсулінонезалежний цукровий діабет (ii типу) середньої тяжкості з початковими проявами діабетичної мікроангіопатії. профілактика порушень мікроциркуляції (у комбінованій терапії з іншими похідними сульфонілсечовини).

Приймають за 0,5-1 год до їди. зазвичай призначають по 80 мг 2 рази на добу. при цукровому діабеті легкого ступеня тяжкості можна призначати по 80 мг 1 раз на добу, при тяжкій - по 240 мг/добу. максимальна добова доза становить 0,24-0,32 м

Підвищена чутливість до похідних сульфонілсечовини, інсулінозалежний цукровий діабет в юнацькому віці, кетоацидоз, діабетична прекома і кома, тяжка ниркова і печінкова недостатність, великі травми та опіки, гіпо- та гіпертиреоз, період вагітності та годування груддю, дитячий вік (ефективність і безпека застосування препарату не встановлені).

Гіпоглікемія, алергічні реакції (свербіж шкіри, кропив'янка, фотосенсибілізація), диспепсичні явища (нудота, блювота, біль у шлунку, запор), вкрай рідко - жовтяниця, оборотні тромбоцитопенія, агранулоцитоз або лейкопенія, анемія, слабкість, головний біль, запаморочення, порушення смаку.

Гліклазид-здоров'я слід приймати на тлі низькокалорійної дієти з низьким вмістом вуглеводів. в період підбору дози необхідно визначення глікемічного профілю, в подальшому - регулярний контроль рівня глюкози в крові. для профілактики гіпоглікемії прийом препарату повинен бути обов'язково приурочений до прийому їжі. слід уникати голодування і повністю відмовитися від вживання алкоголю. одночасне лікування блокаторами b-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії. при хірургічних втручаннях або цукровому діабеті в фазі декомпенсації слід враховувати можливість застосування препаратів інсуліну. при клінічних ознаках гіпоглікемії (підвищена пітливість, блідість шкіри, тахікардія, загальне нездужання) необхідна корекція дози препарату. з обережністю застосовувати водіям автотранспортних засобів і людям, професійна діяльність яких вимагає підвищеної концентрації уваги.

Гіпоглікемічний ефект гліклазиду потенцируется НПЗП (особливо саліцилатами), сульфаніламідами, непрямими антикоагулянтами, інгібіторами мао, блокаторами b-адренорецепторів, інгібіторами апф, анаболічними стероїдами, диазепамом, тетрациклінами, хлорамфеніколом, етанолвмісними лікарськими засобами. ефективність препарату знижується при одночасному застосуванні з барбітуратами, хлорпромазином, симпатоміметиками, глюкагоном, ГКС, салуретиками, рифампіцином, гормонами щитоподібної залози, солями літію, нікотиновою кислотою у високих дозах, пероральними контрацептивами та естрогенами. сумісний з бігуанідами. несумісний з міконазолом.

Гіпоглікемічна стан, кома, набряк мозку. при розвитку гіпоглікемії, якщо пацієнт знаходиться в свідомості, всередину призначають глюкозу або розчин цукру. при втраті свідомості глюкозу вводять в / в, глюкагон п / к, в / м або в / в. після відновлення свідомості хворому необхідно дати їжу, багату вуглеводами, щоб уникнути рецидиву гіпоглікемії. при набряку мозку вводять манітол в / в і дексаметазон.

У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: gliclazide;

1 таблетка містить гліклазиду 80 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки майже білого кольору плоскоциліндричної форми з фаскою.

Протидіабетичні засоби. Сульфонаміди, похідні сульфонілсечовини. Код АТХ А10В В09.

Фармакодинаміка

Гіпоглікемічний засіб, похідна сульфонілсечовини другого покоління, що має виражені гіпоглікемічні, гемоваскулярні і антиоксидантні властивості.

Гіпоглікемічні властивості. Механізм гіпоглікемічної дії обумовлений як збільшенням секреції інсуліну, так і підвищенням його ефективної дії. Гліклазид стимулює секрецію інсуліну b-клітинами підшлункової залози, що супроводжується мобілізацією і посиленням викиду ендогенного інсуліну; потенціює інсуліносекреторну дію глюкози. Підвищує чутливість тканин до інсуліну за рахунок збільшення кількості інсулінчутливих рецепторів на клітинах-мішенях. Поліпшує утилізацію глюкози за рахунок стимуляції м’язової глікогенсинтетази. Чинить пряму дію на внутрішньоклітинний транспорт іонів кальцію, що поліпшує біфазну відповідь b-клітин підшлункової залози на прийом їжі: у хворих на цукровий діабет II типу гліклазид відновлює ранній пік інсуліносекреції (негайний перший пік вивільнення інсуліну) і збільшує другу фазу інсуліносекреції (відстрочена фаза). Підвищення рівня постпрандіального інсуліну і секреція С-пептиду зберігаються навіть після 2 років застосування препарату.

Гіпоглікемічний ефект розвивається поступово; при прийомі препарату скорочується проміжок часу між прийомом їжі і початком секреції інсуліну. Нормалізує глікемічний профіль після декількох днів лікування.

Гематологічні властивості. Гліклазид частково інгібує адгезію і агрегацію тромбоцитів, зменшує кількість маркерів активації тромбоцитів, нормалізує проникність судин, перешкоджає розвитку мікротромбозів, сприяє запобіганню мікроциркуляторним порушенням, у тому числі діабетичній ретинопатії, підвищує фібринолітичну активність (за рахунок підвищення вивільнення активатора плазміногену).

Антиоксидантні властивості. Гліклазид чинить антиоксидантну дію. У пацієнтів із цукровим діабетом II типу гліклазид знижує у плазмі рівень перекисних ліпідів, збільшує активність пероксидної дисмутази в еритроцитах, вміст тіолів у плазмі і загальну антиоксидантну ємність.

Гемоваскулярні і антиоксидантні властивості гліклазиду забезпечують зменшення ризику розвитку судинних ускладнень у хворих на цукровий діабет. Крім того, при діабетичній нефропатії гліклазид сприяє зниженню протеїнурії і нормалізації артеріального тиску. У пацієнтів з ожирінням при дотриманні відповідної дієти сприяє зниженню маси тіла.

Фармакокінетика

Після прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується із травного тракту. Біодоступність – приблизно 90 %. C_max у крові досягається через 11—14 годин. Зв’язування з білками плазми становить 94,2 %. Біотрансформується у печінці шляхом окиснення, гідроксилювання, глюкурування з утворенням 8 неактивних метаболітів. T_½ становить 20 годин, що дає змогу приймати препарат 2 рази на добу. Виводиться у вигляді метаболітів, головним чином, нирками.

Цукровий діабет II типу (інсуліннезалежний) у дорослих, при неможливості контролювати концентрацію глюкози у крові тільки дієтою, фізичними вправами чи зменшенням маси тіла.

• Підвищена чутливість до гліклазиду або інших препаратів сульфонілсечовини;
• підвищена чутливість до сульфаніламідів або до будь-якого компонента препарату;
• інсулінзалежний діабет;
• тяжка печінкова або ниркова недостатність, в таких випадках рекомендується призначення інсуліну;
• діабетичний кетоацидоз;
• діабетична прекома та кома;
• тяжкі травми, опіки або інфекційні хвороби у гострому періоді;
• одночасне лікування міконазолом;
• одночасне лікування квінолоном;
• період вагітності та годування груддю.

Додаткове призначення інших лікарських засобів може посилити або послабити вплив гліклазиду на рівень цукру в крові. Тому їх застосування можливе лише за згодою лікаря.

Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик виникнення гіпоглікемії

Протипоказане одночасне застосування. Міконазол (для системного застосування, гель для ротової порожнини) посилює гіпоглікемічний ефект з можливим розвитком симптомів гіпоглікемії і навіть розвитком коми.

Квінолон посилює гіпоглікемічний ефект з можливим розвитком тяжкої, глибокої, персистуючої гіпоглікемії, симптоми якої важко контролювати, або з розвитком коми, зокрема у пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю.

Не рекомендоване одночасне застосування. Фенілбутазон (для системного застосування) посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (заміщує їхній зв’язок з протеїнами плазми та/або зменшує їх виведення). Рекомендується застосовувати інші нестероїдні протизапальні препарати або попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові. У разі необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування фенілбутазоном.

Алкоголь підвищує ризик виникнення гіпоглікемічних реакцій (через інгібування компенсаторних реакцій), що може призвести до гіпоглікемічної коми. Слід уникати вживання алкоголю та препаратів, що містять алкоголь.

Комбінації, що потребують обережності. Aцетилсаліцилова кислота, фенелзин не посилюють гіпоглікемічний ефект гліклазиду, але можуть подовжити його дію.

Циметидин, ранітидин, флуконазол, інші антидіабетичні засоби, НПЗП (особливо саліцилати), сульфаніламіди, інгібітори АПФ (еналаприл, каптоприл), антагоністи Н₂-рецепторів, непрямі антикоагулянти, інгібітори моноаміноксидази, діазепам, тетрацикліни, хлорамфенікол, фібрати, етанол, похідні кумарину, дизопірамід посилюють гіпоглікемізуючий ефект гліклазиду. Барбітурати, глюкокортикостероїди, салуретики, естрогени, тиреоїдні гормони та зловживання проносними засобами знижують ефективність гліклазиду. Сульфаніламідні препарати можуть посилити дію гліклазиду.

Особливої обережності потребує дозування iнгiбiтopiв моноаміноксидази, що посилюють секрецію інсуліну.

Одночасне призначення ß-адреноблокаторів може замаскувати ознаки гіпоглікемії. Гліклазид можна комбінувати з інсуліном при інсуліннезалежному цукровому діабеті або з метформіном чи іншими похідними бігуаніду (фенформін), проте у деяких випадках може виникнути гіпоглікемія через посилення гіпоглікемічного ефекту. З іншими похідними сульфонілсечовини його не комбінують.

Також до зниження рівня глюкози може призвести взаємодія з іншими цукрознижувальними препаратами (інсулін, акарбоза, метформін, тилазолідиндіони, інгібітори дипептидилпептидази-4, антагоністи рецепторів глюкагонподібного пептиду-1 (ГПП-1)), ß-блокатори, флюконазол, інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл), антагоністи Н₂-рецепторів, сульфонаміди, кларитроміцин та нестероїдні протизапальні препарати.

Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик виникнення гіперглікемії

Не рекомендоване одночасне застосування. Даназол чинить діабетогенну дію. Якщо неможливо уникнути застосування цього препарату, необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові та сечі. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування даназолом.

Комбінації, що потребують обережності. Хлорпромазин (нейролептик) при застосуванні високих доз (понад 100 мг на добу) підвищує рівень глюкози в крові (через зменшення вивільнення інсуліну). Необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування нейролептиком.

Глюкокортикоїди (для системного та місцевого застосування: внутрішньосуглобові, нашкірні та ректальні препарати) та тетракозактид підвищують рівень глюкози в крові з можливим розвитком кетоацидозу (зменшують толерантність до вуглеводів). Необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові, особливо на початку лікування. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування глюкокортикоїдами.

Ритодрин, сальбутамол, тербуталін (внутрішньовенний) можуть підвищувати рівень глюкози крові внаслідок ß₂-агоністичного ефекту.

Препарати звіробою (Hypericum perforatum) знижують концентрацію гліклазиду. Тому важливо здійснювати регулярний контроль рівня глюкози в крові.

Комбінації, які потрібно брати до уваги

Антикоагулянти (наприклад варфарин). При одночасному застосуванні з антикоагулянтами похідні сульфонілсечовини можуть потенціювати їх антикоагулянтну дію. При необхідності дозу антикоагулянтів можна відкоригувати.

Препарат слід приймати на тлі дієтотерапії. Під час лікування гліклазидом не можна вживати алкоголь через ризик виникнення вираженої гіпоглікемії. Ризик розвитку гіпоглікемії посилюється також при нерегулярному прийомі їжі.

При клінічній неефективності лікарського засобу або декомпенсації цукрового діабету необхідно призначити інсулінотерапію. У період вагітності, а також при необхідності хірургічного втручання слід перейти на лікування інсуліном. Лікування потрібно розпочинати з обережністю, поступово підвищуючи дозу з урахуванням вiкy, дієти, ступеня тяжкості захворювання, фізичних навантажень, під обов'язковим контролем вмicтy глюкози в крові та сечі. Гіпоглікемія виникає рідко, але мoжлива при нерегулярних прийомах їжі, а також при одночасному вживанні алкоголю. Незначні гіпоглікемічні реакції, що не потребують медичної допомоги, можуть виникати частіше.

Гіпоглікемія. Цей препарат слід призначати тільки за умови дотримання пацієнтом регулярного режиму харчування (включаючи сніданок). Регулярний прийом вуглеводів є дуже важливим. У разі затримки прийому їжі, отримання недостатньої кількості їжі чи низького вмісту вуглеводів підвищується ризик виникнення гіпоглікемії.

Виникнення гіпоглікемії більш вірогідне при низькокалорійному або нерегулярному харчуванні, довготривалому або сильному фізичному навантаженні, вживанні алкоголю або одночасному застосуванні інших гіпоглікемічних препаратів. Погіршення контролю глікемії у пацієнтів, які отримують цукрознижувальні препарати, може бути спричинене препаратами звіробою (Hypericum perforatum) або будь-яким супутнім лікуванням, яке може впливати на метаболізм гліклазиду.

При застосуванні препаратів сульфонілсечовини можливий розвиток помірної чи тяжкої гіпоглікемії. У разі розвитку тяжкої та тривалої гіпоглікемії може виникнути необхідність госпіталізації та призначення глюкози протягом кількох днів.

Фактори, які підвищують ризик виникнення гіпоглікемії:

• дотримання діабетичної дієти;
• відмова або неможливість виконання рекомендацій лікаря (особливо це стосується пацієнтів літнього віку);
• незадовільне, нерегулярне харчування, пропуски прийому їжі, періоди голодування та зміни дієти;
• дисбаланс між фізичним навантаженням та вживанням вуглеводів;
• передозування;
• недостатнє надходження глюкози чи калорій;
• певні порушення ендокринної системи: порушення функції щитовидної залози, гіпопітуїтаризм та адреналова недостатність;
• одночасне застосування певних медичних засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
• печінкова та/чи ниркова недостатність;
• вживання алкоголю.

Для зменшення ризику виникнення гіпоглікемії рекомендується:

• при можливості розпочинати лікування інсуліннезалежного цукрового діабету з дієти;
• враховувати вік пацієнтів; рівень цукру в крові;
• перші кілька днів терапії підбирати дозу гліклазиду відповідно до рівня глюкози в крові та сечі протягом доби.

Підбирати дози потрібно у таких випадках:

• виникнення слабких симптомів гіпоглікемії (пітливість, блідість, сильне відчуття голоду, тахікардія, слабкість); дані симптоми усуваються пероральним прийомом глюкози, підбором дози лікарського засобу та/чи режиму харчування;
• тяжкі гіпоглікемічні реакції (кома та неврологічні порушення, див. розділ «Передозування»);
• втрата контролю над рівнем глюкози в крові (гіперглікемія); перебування пацієнта у стресових умовах, у т. ч. пропасниця, травми, інфекційні захворювання чи хірургічні втручання. У таких випадках може виникнути необхідність у підвищенні дози гліклазиду. Якщо цього недостатньо, лікування гліклазидом слід припинити та призначити інсулін.

При застосуванні хворим з порушенням печінкової та ниркової функції необхідно дотримуватись обережності. Лікування слід розпочинати з невеликих доз та уважно стежити за станом хворого. Фармакокінетика та/або фармакодинаміка гліклазиду може змінюватися у пацієнтів із печінковою та тяжкою нирковою недостатністю. Епізоди гіпоглікемії у таких пацієнтів можуть бути тривалими, тому потребують відповідного лікування.

Інформація для пацієнта. Пацієнт та члени його родини мають бути проінформовані про фактори ризику та стани, які можуть сприяти виникненню гіпоглікемії, про симптоми гіпоглікемії та способи їх усунення. Пацієнта слід проінформувати про важливість дотримання рекомендацій лікаря щодо дієти, про важливість регулярного виконання фізичних вправ та регулярного моніторингу глюкози крові.

Погіршення контролю глікемії у пацієнтів, які отримують гіпоглікемічні препарати, може бути спричинене інфекцією, пропасницею, травмою або хірургічним втручанням. У деяких випадках може виникнути необхідність призначення інсуліну. Гіпоглікемічна ефективність будь-якого перорального цукрознижувального засобу, в тому числі гліклазиду, може з часом змінюватися. Це може бути наслідком прогресування тяжкості захворювання або результатом зниження відповіді на лікування. Цей феномен відомий як вторинна недостатність, яка відрізняється від первинної недостатності, коли препарат є неефективним від самого початку лікування. Перед тим як робити висновок щодо розвитку вторинної недостатності у пацієнта, необхідно перевірити коректність призначеної дози та дотримання пацієнтом дієти.

Лабораторні показники: Для оцінки контролю рівня глюкози в крові рекомендовано визначати рівень гліколізованого гемоглобіну (або рівень глюкози в крові натще). Може також бути корисним самостійний контроль пацієнтами рівня цукру в крові.

У пацієнтів із недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази застосування препаратів сульфонілсечовини може спричинити виникнення гемолітичної анемії. Таким пацієнтам гліклазид слід призначати з обережністю та розглянути питання щодо призначення альтернативної терапії.

Препарат містить лактозу, тому, якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Вагітність. Відсутній досвід застосування гліклазиду у період вагітності. При плануванні або настанні вагітності необхідно перевести жінку з пероральних гіпоглікемічних препаратів на інсулін.

Годування груддю. Відсутні дані про те, чи екскретується активна субстанція у грудне молоко. Цей препарат не слід застосовувати у період годування груддю через можливий ризик виникнення неонатальної гіпоглікемії.

Пацієнтам слід знати симптоми гіпоглікемії, вміти їх розпізнавати та у разі їх виникнення бути обережними під час керування автомобілем або роботи з різними механізмами, особливо на початку лікування. На початку терапії при відсутності належного контролю рівня глюкози в крові у пацієнтів можливі порушення концентрації уваги.

Для перорального застосування. Призначається тільки дорослим.

Як і всі цукрознижувальні засоби, препарат потребує індивідуального підбору дози залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування.

Для пацієнтів, у яких рівень глюкози зазвичай добре контролюється дієтою, у разі тимчасового порушення контролю за рівнем глюкози препарат можна призначати на короткий термін.

Пацієнти віком до 65 років.

Початкова доза. Рекомендована початкова доза – 1 таблетка на добу.

Підвищення дози. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування дозу можна підвищити на 1 таблетку. Наступне підвищення дози можливе не раніше ніж через 14 днів.

Підтримуюча терапія. Доза може варіювати від 1 до 3 таблеток на добу. Стандартна доза – 2 таблетки препарату на добу за 2 прийоми.

Максимальна добова доза – 4 таблетки препарату за 2 прийоми.

Пацієнти віком понад 65 років.

Лікування препаратом розпочинають з дози 40 мг (застосовують препарати з відповідним вмістом гліклазиду) 1 раз на добу. При необхідності посилення контролю за рівнем глюкози цю дозу можна поступово підвищувати. Наступне підвищення дози можливе не раніше ніж через 14 днів після попереднього та за умови ретельного контролю за рівнем цукру в крові.

Інші пацієнти групи високого ризику.

Пацієнтам із недостатнім або нерегулярним харчуванням або зі значним порушенням загального стану, а також хворим із нирковою або печінковою недостатністю лікування слід розпочинати з мінімальної дози і суворо дотримуватись рекомендацій щодо збільшення дози, щоб уникнути можливості розвитку гіпоглікемічних реакцій.

Пацієнти, які отримують інші пероральні цукрознижувальні препарати.

Як і інші цукрознижувальні препарати сульфонілсечовини, цей препарат можна призначати замість іншого цукрознижувального препарату без будь-якого перехідного періоду. При переході з іншого препарату сульфонілсечовини, який має триваліший період напіввиведення (наприклад хлорпропамід), на даний препарат пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом (більш ніж кілька тижнів), щоб уникнути адитивного ефекту двох препаратів і розвитку гіпоглікемії.

Діти. Гліклазид, як і інші похідні сульфонілсечовини, не рекомендується застосовувати для лікування цукрового діабету у дітей.

Передозування препаратів сульфонілсечовини може спричинити гіпоглікемію. Симптоми помірної гіпоглікемії (без втрати свідомості та без неврологічних симптомів) необхідно коригувати застосуванням вуглеводів (цукру), краще у вигляді розчину, корекцією дози цукрознижувального препарату та/або дієти. Якщо зниження рівня цукру неможливо негайно усунути, потрібне внутрішньовенне введення глюкози, яке здійснюється лікарем, або внутрішньом'язова ін'єкція глюкагону. Ретельний нагляд за пацієнтом слід продовжувати, поки лікар не буде впевнений, що пацієнт у безпеці.

Тяжка гіпоглікемія з розвитком коми, судом або інших неврологічних розладів потребує невідкладної медичної допомоги з негайною госпіталізацією.

При встановленні діагнозу гіпоглікемічної коми або при підозрі на розвиток коми пацієнту необхідно швидко ввести внутрішньовенно 50 мл концентрованого розчину глюкози (20—30 %), з подальшим постійним введенням менш концентрованого розчину глюкози (10 %) з частотою, яка буде підтримувати рівень глюкози в крові понад 1 г/л. Необхідно забезпечити постійний нагляд за пацієнтом. Залежно від стану пацієнта лікар приймає рішення щодо подальшої тактики.

Гліклазид має високий рівень зв’язування з білками плазми крові, тому застосування діалізу є неефективним.

З огляду на досвід застосування гліклазиду та інших похідних сульфонілсечовини можуть спостерігатися нижчезазначені небажані ефекти.

Гіпоглікемія. Як і інші препарати сульфонілсечовини, гліклазид може спричинити виникнення гіпоглікемії при нерегулярному харчуванні і особливо якщо прийом їжі був пропущений. Виникнення гіпоглікемії може супроводжуватися характерними симптомами, а саме: сильне відчуття голоду, головний біль, нудота, блювання, підвищена втомлюваність, порушення сну, збудження, порушення концентрації та уваги, уповільнення реакцій, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору та мовлення, афазія, тремор, парези, порушення чутливості, запаморочення, відчуття безсилля, втрата самоконтролю, делірій, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість та втрата свідомості, що може призвести до коми та летального наслідку.

Крім того, можуть спостерігатися такі ознаки адренергічної контррегуляції, як підвищена пітливість, липка шкіра, відчуття тривожності, агресивність, тахікардія, артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, напад стенокардії, аритмія.

Зазвичай симптоми гіпоглікемії зникають після прийому вуглеводів (цукру). Проте штучний цукор є неефективним. Досвід застосування інших препаратів сульфонілсечовини свідчить про те, що стан гіпоглікемії може виникнути знову, навіть якщо спочатку заходи допомоги були ефективними.

Якщо епізод гіпоглікемії є тяжким або довготривалим, пацієнт потребує невідкладної медичної допомоги або госпіталізації, навіть якщо його стан тимчасово контролюється завдяки прийому цукру.

Інші небажані ефекти.

З боку травного тракту: абдомінальний біль, нудота, блювання, диспепсія, діарея та запор. Дотримання рекомендацій щодо застосування препарату під час сніданку допоможе уникнути або мінімізувати виникнення цих проявів.

Рідше спостерігаються нижчезазначені небажані ефекти.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: свербіж, еритема, синдром Стівенса—Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка, висипання, в т. ч. макулопапульозні висипання, бульозний висип.

З боку системи крові та лімфатичної системи (виникають рідко): анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, еритроцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, алергічний васкуліт. Як правило, ці явища зникають після відміни препарату. Дані, які підтверджують прямий зв’язок даних порушень з прийомом гліклазиду, відсутні.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня ферментів печінки (АЛТ, АСТ, лужної фосфатази). Існують дані про поодинокі випадки печінкової недостатності (з розвитком холестазу та жовтяницею), гепатиту з регресією після відміни препаратів сульфанілсечовини. У разі виникнення жовтяниці лікування препаратом слід припинити.

Зазначені небажані ефекти зазвичай зникають після відміни препарату.

З боку органів зору: тимчасові порушення зору можуть виникнути, особливо на початку лікування, через зміни рівня глюкози в крові.

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, медикаментозні висипання з еозинофілією та системними синдромами (DRESS).

Реакції, характерні для класу препаратів сульфонілсечовини: випадки еритроцитопенії, агранулоцитозу, гемолітичної анемії, панцитопенії, алергічного васкуліту, гіпонатріємії, підвищеного рівня печінкових ферментів та навіть порушення функції печінки (наприклад, з холестазом, жовтяницею), гепатиту з регресією після відміни препаратів сульфонілсечовини або, у поодиноких випадках, з подальшою печінковою недостатністю, що загрожувала життю.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Таблетки по 80 мг № 10´3, № 30 у блістерах у коробці.

За рецептом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.