Упаковка / 30 шт.
82.80 грн.блістер / 10 шт.
27.60 грн.Торгівельна назва | Індопрес |
Діючі речовини | Індапамід |
Кількість діючої речовини: | 2,5 мг |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 30 таблеток (3 блістери по 10 шт.) |
Первинна упаковка: | блістер |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Не має значення |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Вітчизняний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Брендований дженерик |
Виробник: | ПАТ НВЦ БОРЩАГІВСЬКИЙ ХФЗ |
Країна виробництва: | Україна |
Заявник: | БХФЗ |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C03 Сечогінні засоби C03B Нетіазидні діуретики з помірно вираженою активністю C03BA Сульфаміди, прості препарати C03BA11 Індапамід |
Фармакодинаміка. сульфаніламідний діуретик, похідне інолонов (містить індольне кільце в структурі молекули) з антигіпертензивної активністю. перевага гіпотензивної або діуретичного ефекту виявляється залежно від дози препарату. в дозі 2,5 мг/добу индапамид викликає виражений пролонгований антигіпертензивний і слабкий діуретичний ефект. підвищення добової дози не впливає на антигіпертензивну дію, в той час як діуретичний ефект зростає. судинний механізм дії препарату пояснюють зменшенням скорочення судинної стінки у відповідь на підвищення рівня катехоламінів завдяки гальмуючому впливу на трансмембранний струм іонів Са 2+ і стимуляції синтезу простагландину е2. діуретичну дію пов'язано з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору і води в проксимальних і дистальних канальцях, а також в області висхідного відділу петлі Генле. индапамид має винятковий фармакологічний профіль: не проникаючи через гематоенцефалічний бар'єр, препарат не викликає центральних ефектів; антигіпертензивнудію не змінюється і добре зберігається при порушенні функції нирок; индапамид не робить негативного впливу на метаболізм ліпідів і вуглеводний обмін; фармакокінетика препарату допускає його застосування 1 раз на добу. вплив індапаміду виявляється тільки при початково підвищеному пекло. досягнення максимального терапевтичного ефекту відзначається при тривалому систематичному прийомі препарату.
Фармакокінетика. Індапамід швидко всмоктується в травному тракті. З max препарату в плазмі крові досягається через 1,5-2 години після прийому. T ½ становить 14-18 год. Ступінь зв'язування з білками плазми крові становить 70-80%. Максимальний гіпотензивний ефект розвивається через 12 годин після одноразового прийому. Препарат не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Рівномірно розподіляється у всіх органах і тканинах, крім ЦНС. У гладких м'язах судинної стінки зв'язується з еластином. Біотрансформація ідапаміда здійснюється в печінці. Із сечею виводиться близько 70% препарату у вигляді метаболітів і 5-7% - у незміненому вигляді. Елімінація через шлунково-кишкового тракту в межах 20-23%. Стійкий терапевтичний ефект розвивається тільки після 8-12 тижнів систематичного застосування препарату.
Аг.
Застосовують всередину. Індопрес призначають в дозі 2,5 мг (1 таблетка) 1 раз на добу (вранці) до їжі. дія препарату розвивається поступово. підвищення дози препарату недоцільно, оскільки в більш високих дозах вираженість антигіпертензивної дії суттєво не збільшується, а діуретичний ефект підвищується. при недостатньому ефекті рекомендують комбіновану терапію з іншими антигіпертензивними засобами. комбіновану терапію з діуретиками, які можуть спричинити гіпокаліємію, не рекомендують.
Тривалість лікування встановлюється залежно від перебігу захворювання та ефективності терапії.
Чи не доведено розвиток рикошетне АГ після припинення лікування індапамідом.
При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Необхідно враховувати, що в осіб похилого віку цей показник залежить від віку, маси тіла, статі.
Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, інших сульфонамідів або їх похідних, печінкова енцефалопатія, тяжкі порушення функції печінки, тяжка ниркова недостатність, гіпокаліємія, період вагітності та годування груддю, дитячий вік.
Зазвичай лікування препаратом Індопрес переноситься добре. більшість клінічних та лабораторних побічних ефектів залежать від дози та ризик їх розвитку може бути значно знижений при застосуванні препарату в мінімальній ефективній дозі.
Наведені нижче побічні ефекти класифіковані за органами та системами та частотою їх виникнення: дуже часто (≥10%); часто (≥1 і 10%); нечасто (≥0,1 і 1%); рідко (≥0,01 і 0,1%); іноді (0,01%).
З боку водно-електролітного балансу: часто - зниження рівня калію та виникнення гіпокаліємії (особливо у пацієнтів з груп ризику); іноді - гіперкальціємія, гіпонатріємія, що може привести до гіповолемії та дегідратації організму з можливим розвитком ортостатичної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може спричинити компенсаторний метаболічний алкалоз, ступінь цього ефекту незначна. Підвищення рівня сечової кислоти та глюкози в плазмі крові протягом лікування, необхідно ретельно оцінити доцільність застосування препарату у пацієнтів з подагрою та цукровим діабетом.
З боку системи крові: іноді - тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія.
З боку нервової системи: рідко - запаморочення, відчуття втоми, спазми м'язів, парестезії, головний біль, можливі депресія, сонливість, безсоння, напруга, нервозність, тривожність, дратівливість.
З боку серцево-судинної системи: іноді - аритмія, пальпітація, артеріальна гіпотензія.
З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто - блювання; рідко - нудота, запор, сухість у роті, біль / спазми в животі, диспепсія, анорексія; іноді - панкреатит.
З боку сечовидільної системи: іноді - порушення функції нирок, включаючи часте сечовипускання, ніктурія, поліурія, ниркову недостатність.
З боку гепатобіліарної системи: іноді - порушення функції печінки, в тому числі підвищення активності печінкових трансаміназ, жовтяниця, гепатит.
У пацієнтів з уже існуючою печінковою недостатністю можливий розвиток печінкової енцефалопатії (частота невідома).
З боку дихальної системи: можливі ринорея, кашель, синусит, фарингіт, пневмоніт, респіраторний дистрес-синдром.
Алергічні реакції (більшість - у вигляді дерматологічних реакцій, особливо у пацієнтів, схильних до атопії): часто - макулопапульозний висип; нечасто - пурпура; іноді - ангіоневротичний набряк та / або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона.
Інші: васкуліт, в тому числі некротизуючий васкуліт, імпотенція / зниження лібідо, зменшення маси тіла, сіалоденіт, ксантопсія, нечіткість зору, кон'юнктивіт.
Можливе загострення існуючого системного червоного вовчака (частота невідома).
Були повідомлення про випадки розвитку фотосенсибілізації.
При порушенні функції печінки препарат може викликати розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при електролітному дисбалансі. в цьому випадку необхідно негайно припинити застосування препарату.
При розвитку в процесі лікування фотосенсибилизации рекомендують припинити прийом препарату. Якщо необхідність в застосуванні препарату залишається, рекомендують захищати відкриті ділянки тіла від прямого сонячного світла і штучного ультрафіолетового опромінення.
Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазная недостатність або глюкоза-галактозна мальабсорбция, не повинні приймати цей препарат.
Перед початком лікування Індопрес необхідно визначити рівень натрію в плазмі крові, в подальшому контролювати через регулярні проміжки часу. Повідомляли про випадки серйозної гіпонатріємії в поєднанні з гіпокаліємією при застосуванні препарату в рекомендованих дозах; частіше спостерігалися у жінок похилого віку. Лікування будь-якими діуретиками може призвести до гіпонатріємії, іноді з дуже серйозними наслідками. Зниження рівня натрію в плазмі крові може протікати спочатку безсимптомно, тому регулярний моніторинг в цьому контексті вкрай важливий і повинен бути частішим у людей похилого віку і у хворих на цироз печінки.
Розвиток гіпокаліємії є основним ризиком при лікуванні діуретиками. Зниження рівня калію в плазмі крові 3,4 ммоль / л сприяє розвитку важкої аритмії, зокрема «torsade de pointes», підвищенню токсичної дії серцевих глікозидів. Необхідно контролювати рівень калію в плазмі крові (перший контроль повинен бути проведений протягом 1-го тижня лікування), попереджати розвиток гіпокаліємії і нормалізувати показники, особливо у пацієнтів груп високого ризику (особи похилого віку, при незбалансованому харчуванні, хворі на цироз печінки з набряками та асцитом, пацієнти із захворюваннями вінцевих артерій, серцевою недостатністю, особи, які беруть багато лікарських засобів). Особи з подовженим інтервалом Q-T (вродженим або ятрогенним) також відносяться до групи ризику.
Діуретики можуть знижувати екскрецію кальцію з сечею і, як наслідок, викликати незначне транзиторне підвищення його рівня в плазмі крові. Виражена гіперкальціємія можлива при наявності попередньо недиагностированного гіперпаратиреоїдизму. Перед контролем функції паращитовидних залоз лікування індапамідом необхідно припинити.
Оскільки в процесі лікування індапамідом можливе підвищення рівня глюкози крові, моніторинг цього показника має важливе значення для хворих на цукровий діабет, особливо при гіпокаліємії.
У пацієнтів з гіперурикемією можливо почастішання нападів подагри (за рахунок можливого підвищення рівня сечової кислоти в крові в процесі лікування).
Діуретики ефективні в повній мірі тільки при нормальній або мінімально порушеної функції нирок (рівень креатиніну плазми крові 25 мг/л (220 ммоль / л) у дорослих). Необхідно враховувати, що в осіб похилого віку цей показник залежить від віку, маси тіла, статі.
Гіповолемія в результаті втрати води та натрію, спровокована діуретиком, призводить до зниження гломерулярної фільтрації, що може викликати підвищення в крові рівнів сечовини та креатиніну. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не має наслідків у осіб з нормальною функцією нирок, але може мати значення при вже існуючої ниркової недостатності.
Під час застосування індапаміду можливий позитивний результат при проведенні допінг-контролю у спортсменів.
Діти. Препарат не рекомендують застосовувати у дітей.
Період вагітності та годування груддю. Препарат протипоказаний в період вагітності. Діуретики можуть викликати фетоплацентарну ішемію з ризиком затримки росту плода.
При необхідності застосування препарату в період годування груддю, на період лікування годування груддю слід припинити (індапамід проникає в грудне молоко).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Препарат не порушує психомоторні функції, але за рахунок раптового зниження артеріального тиску в окремих випадках, особливо на початку лікування, препарат може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Препарат можна застосовувати як ізольовано, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними лікарськими засобами.
Чи не рекомендують наступні комбінації
Літій: при одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення рівня літію в плазмі крові (внаслідок зменшення його виведення) і розвиток симптомів передозування. При необхідності призначення такої комбінації треба контролювати рівень літію в плазмі крові та коригувати його дозу.
Комбінації, що вимагають обережності
Препарати, які можуть викликати «torsade de pointes»:
Підвищується ризик вентрикулярна аритмій, особливо «torsade de pointes" (гіпокаліємія, брадикардія та подовжений інтервал P-Q сприяють виникненню аритмій). Необхідно при виявленні гіпокаліємії скоригувати її до початку застосування цієї комбінації. Обов'язковий моніторинг клінічного стану пацієнта, ЕКГ, рівня електролітів в плазмі крові.
Системні нестероїдні протизапальні препарати, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, великі дози саліцилатів (≥3 г/добу) можуть викликати зменшення гіпотензивної дії індапаміду. У пацієнтів із зневодненням може розвинутися гостра ниркова недостатність (знижується гломерулярна фільтрація). Необхідно контролювати функцію нирок і компенсувати водний дисбаланс.
Інгібітори АПФ: можливо виникнення раптової артеріальної гіпотензії та / або гострої ниркової недостатності на початку лікування інгібіторами АПФ при наявності вже існуючої гипонатриемии (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).
При АГ, коли попереднє лікування діуретиком викликало зниження рівня натрію в плазмі крові, рекомендують за 3 доби до початку лікування інгібіторами АПФ припинити застосування діуретиків (надалі при необхідності - відновити їх прийом) або починати лікування з низьких доз інгібіторів АПФ з поступовим підвищенням дози.
При застійної серцевої недостатності лікування необхідно починати з дуже низьких доз інгібіторів АПФ на тлі зниження дози супутнього діуретика.
Обов'язковий моніторинг функції нирок (плазмового креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібіторами АПФ.
Препарати, які можуть спричинити гіпокаліємію: амфотерицин, системні глюко- і мінералокортикоїди, тетракозактид, проносні препарати, які стимулюють перистальтику: підвищується ризик гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідно контролювати рівень калію в плазмі крові, що особливо важливо при супутньої терапії серцевими глікозидами. Застосовують проносні засоби, що не стимулюють перистальтику кишечника.
Баклофен: підвищується антигіпертензивний ефект. Необхідно провести регідратацію, контролювати функцію нирок на початку лікування.
Серцеві глікозиди: існує ризик посилення токсичної дії серцевих глікозидів (за рахунок можливої діуретікіндуцірованной гіпокаліємії). Необхідно проводити моніторинг рівня калію в плазмі крові та контроль ЕКГ, при необхідності переглянути лікування.
Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен): хоча така комбінація може бути корисною у деяких пацієнтів, існує ризик розвитку гіпокаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет, при нирковій недостатності) або гіперкаліємії. Слід контролювати рівень калію в плазмі крові, ЕКГ та, при необхідності, переглянути лікування.
Метформін: можливий розвиток молочнокислого ацидозу внаслідок функціональної ниркової недостатності, асоційованої з діуретиками, особливо з петльовими діуретиками. Не застосовувати метформін при рівні плазмового креатиніну 15 мг/л (135 ммоль / л) у чоловіків і 12 мг/л (110 ммоль / л) у жінок.
Йодовмісні контрастні засоби: при дегідратації, викликаної прийомом діуретиків, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Необхідно відновити водний баланс до їх застосування.
Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики: спостерігають посилення гіпотензивної дії індапаміду та підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Солі кальцію: можливо виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію з сечею.
Циклоспоріни, такролімус: ризик підвищення рівня креатиніну плазми крові без зміни концентрацій циркулюючого циклоспорину, навіть при відсутності водно-натрієвого дефіциту.
Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії) при одночасному застосуванні з індапамідом призводять до зменшення гіпотензивної дії індапаміду за рахунок затримки води та іонів натрію під впливом ГКС.
Естрогени: при одночасному застосуванні з індапамідом можливе зменшення антигіпертензивної дії препарату за рахунок затримки рідини в організмі.
У дозі, що перевищує 40 мг, препарат може викликати незначний токсичний ефект. перш за все передозування проявляється порушенням водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія) і клінічно - нудотою, блювотою, диспепсією, артеріальноюгіпотензією, судомами, пригніченням функції дихальної системи, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, поліурією або олігурією (можлива анурія внаслідок гіповолемії).
Лікування: промивання шлунка, введення активованого вугілля, корекція водно-електролітного балансу в умовах стаціонару. Симптоматична терапія.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.
Опис препарату Індопрес табл. в/о 2,5мг №30 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Повними аналогами Індопрес табл. в/о 2,5мг №30 є:
Упаковка / 30 шт.
82.80 грн.действующее вещество: индапамид;
1 таблетка содержит 2,5 мг индапамида, в пересчете на безводное 100% вещество;
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, натрия лаурилсульфат, кальция стеарат; пленкообразующее покрытие: гидроксипропилцеллюлоза, лактозы моногидрат, титана диоксид (Е 171), полиэтиленгликоль 3000, триацетин.
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Основные физико-химические свойства: таблетки, покрытые пленочной оболочкой, белого цвета, с двояковыпуклой поверхностью. На поперечном разрезе видны два слоя разной структуры.
Средства, влияющие на сердечно-сосудистую систему. Нетиазидные диуретики с умеренно выраженной активностью. Сульфонамиды, простые. Индапамид. Код АТХ С03В А11.
Индапамид - сульфонамидный диуретик, фармакологически родственный тиазидным диуретикам. Индапамид ингибирует реабсорбцию натрия в кортикальном сегменте почек. Это повышает экскрецию натрия и хлоридов с мочой и, в меньшей мере, экскрецию калия и магния, повышая таким образом диурез.
Антигипертензивное действие индапамида проявляется при дозах, при которых диуретический эффект незначителен. Более того, его антигипертензивное действие сохраняется даже у пациентов с артериальной гипертензией, находящихся на гемодиализе.
Индапамид действует на уровне сосудов путем:
Индапамид уменьшает гипертрофию левого желудочка.
Как было показано в исследованиях разной продолжительности (короткой, средней и долгой) с участием пациентов с артериальной гипертензией, индапамид не влияет:
При превышении рекомендуемой дозы терапевтический эффект тиазидов и тиазидоподобных диуретиков не увеличивается, в то время как риск нежелательных эффектов возрастает. Если лечение является недостаточно эффективным, увеличивать дозу не рекомендуется.
Абсорбция.
Биодоступность индапамида высокая - 93%.
Максимальная концентрация в плазме крови (Tmax) после приема дозы 2,5 мг достигается примерно через 1-2 часа.
Распределение.
Связывание с белками плазмы выше 75%.
Период полувыведения составляет от 14 до 24 часов (в среднем 18 часов).
При регулярном приеме индапамида повышается уровень стабильной концентрации в плазме крови (плато) по сравнению с концентрацией индапамида в плазме крови после приема одноразовой дозы. Этот уровень концентрации в плазме крови остается стабильным длительное время без возникновения кумуляции.
Выведение.
Почечный клиренс составляет 60-80% от общего клиренса.
Индапамид выводится преимущественно в виде метаболитов, доля препарата, которая выводится почками в неизмененном виде, составляет 5%.
Пациенты с почечной недостаточностью: фармакокинетические параметры не изменяются.
Эссенциальная гипертензия.
Повышенная чувствительность к индапамиду, к любому компоненту препарата, другим сульфонамидам или их производным.
Печеночная энцефалопатия, тяжелые нарушения функции печени.
Тяжелая почечная недостаточность.
Гипокалиемия.
Препарат может применяться как при монотерапии, так и в комбинации с другими антигипертензивными лекарственными средствами.
Нерекомендованные комбинации.
Литий: повышение уровня лития в плазме крови (вследствие уменьшения его выведения) и появление симптомов передозировки. При необходимости назначения такой комбинации следует контролировать уровень лития в плазме крови и корректировать его дозу.
Комбинации, требующие осторожности.
Препараты, которые могут вызвать «torsade de pointеs»:
Повышается риск вентрикулярных аритмий, особенно «torsade de pointеs» (гипокалиемия, так же как брадикардия и удлиненный интервал QT являются факторами риска). Необходимо при выявлении гипокалиемии скорректировать ее до начала применения этой комбинации. Обязателен мониторинг клинического состояния пациентов, ЭКГ (интервал QT), уровня электролитов в плазме крови.
Следует применять препараты, которые не вызывают аритмий типа «torsade de pointes» при гипокалиемии.
Системные нестероидные противовоспалительные препараты, включая ЦОГ-2 селективные ингибиторы, большие дозы салицилатов (≥ 3 г/сутки): возможно снижение гипотензивного действия индапамида. У пациентов с обезвоживанием может возникнуть острая почечная недостаточность (снижается гломерулярная фильтрация). Следует контролировать функцию почек до начала/в течение лечения и компенсировать водный дисбаланс.
Ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина-II: риск внезапной артериальной гипотензии и/или острой почечной недостаточности в начале лечения ингибиторами АПФ или антагонистами рецепторов ангиотензина-II при уже существующей гипонатриемии (особенно у пациентов со стенозом почечной артерии).
При артериальной гипертензии, когда предыдущее лечение диуретиком вызвало развитие гипонатриемии, рекомендовано:
При застойной сердечной недостаточности лечение необходимо начинать с очень низких доз ингибиторов АПФ/антагонистов рецепторов ангиотензина-II на фоне снижения дозы сопутствующего диуретика, выводящего калий.
Во всех случаях обязателен мониторинг функции почек (уровня плазменного креатинина) в течение первых недель лечения ингибиторами АПФ/антагонистами рецепторов ангиотензина-II.
Альфа-адреноблокаторы: усиление гипотензивного действия; повышенный риск артериальной гипотензии первой дозы с постсинаптическими альфа-блокаторами, такими как празозин.
Диуретики, которые могут вызвать гипокалиемию (например буметанид, фуросемид, пиретанид, тиазиды, ксипамид, ацетазоламид): повышенный риск гипокалиемии. Плазменные уровни калия следует тщательно контролировать и при необходимости корректировать.
Другие препараты, которые могут вызвать гипокалиемию (амфотерицин В (внутривенно), высокие дозы бета2-симпатомиметиков, системные глюко- и минералокортикоиды, тетракозактид, теофиллин, слабительные препараты, стимулирующие перистальтику, ребокситин): повышается риск гипокалиемии (аддитивный эффект). Следует контролировать уровень калия плазмы крови, что особенно важно при сопутствующей терапии сердечными гликозидами, и корригировать его при необходимости. Применять слабительные, которые не стимулируют перистальтику кишечника.
Баклофен: повышается антигипертензивный эффект. Необходимо провести регидратацию пациента, контролировать функцию почек в начале лечения.
Сердечные гликозиды: существует риск усиления токсического действия сердечных гликозидов (вследствие возможной диуретик-индуцированной гипокалиемии). Следует проводить мониторинг уровня калия плазмы крови и контроль ЭКГ, при необходимости пересмотреть лечение.
Флекаинид: диуретик-индуцированная гипокалиемия усиливает кардиотоксичность флекаинида.
Лидокаин, мексилетин: диуретик-индуцированная гипокалиемия противодействует эффектам лидокаина и мексилетина.
Комбинации, которые требуют внимания.
Калийсберегающие диуретики (амилорид, спиронолактон, триамтерен): хотя такая комбинация может быть полезной для некоторых пациентов, существует риск развития гипокалиемии (особенно у больных сахарным диабетом, почечной недостаточностью) или гиперкалиемии. Следует контролировать уровень калия в плазме крови, ЭКГ и при необходимости пересмотреть лечение.
Метформин: повышается риск метформин-индуцированного молочнокислого ацидоза вследствие развития функциональной почечной недостаточности, ассоциированной с диуретиками, особенно с петлевыми диуретиками. Не применять метформин при уровне плазменного креатинина выше 15 мг/л (135 ммоль/л) у мужчин и 12 мг/л (110 ммоль/л) у женщин.
Йодконтрастные средства: в случае дегидратации, вызванной приемом диуретика, увеличивается риск развития острой почечной недостаточности, особенно при применении высоких доз йодконтрастных средств. Следует провести регидратацию до их назначения.
Соли кальция, витамин D, торемифен: повышение риска гиперкальциемии в результате снижения элиминации кальция с мочой.
Окскарбазепин, карбамазепин: увеличивается риск гипонатриемии при применении с индапамидом.
Имипраминоподобные антидепрессанты, нейролептики, анксиолитики и снотворные, ингибиторы МАО, алпростадил, алдеслейкин, леводопа, общие анестетики: усиление гипотензивного действия индапамида, увеличение риска ортостатической гипотензии.
Другие антигипертензивные препараты (в том числе бета-блокаторы, блокаторы кальциевых каналов, нитраты, вазодилататоры, метилдопа, моксонидин, клонидин): усиление гипотензивного эффекта и повышение риска развития ортостатической гипотензии (аддитивный эффект).
Циклоспорины, такролимус: риск повышения плазменного уровня креатинина без каких-либо изменений уровней циркулирующего циклоспорина, даже при отсутствии водно-натриевого дефицита.
Кортикостероиды, тетракозактид (системного действия): уменьшение гипотензивного действия индапамида за счет задержки воды и ионов натрия под влиянием глюкокортикостероидов.
Эстрогены: возможно уменьшение антигипертензивного действия препарата за счет задержки жидкости в организме.
Холестирамин, колестипол: уменьшение абсорбции диуретиков. Интервал между приемом индапамида и этих препаратов должен составлять не менее 2 часов.
Непрямые антикоагулянты (производные кумарина или индандиона): снижение эффекта вследствие повышения концентрации факторов свертывания крови вследствие уменьшения объема циркулирующей крови и повышения их продукции печенью (возможна коррекция дозы).
Недеполяризующие миорелаксанты: усиление блокады нервно-мышечной передачи.
Аллопуринол: совместное лечение индапамидом может увеличить частоту реакций гиперчувствительности на аллопуринол.
Дает положительную реакцию при допинг-контроле.
Пациенты с нарушением функции печени.
При нарушении функции печени тиазидоподобные диуретики могут вызывать развитие печеночной энцефалопатии, особенно при электролитном дисбалансе. В этом случае или при симптомах усиления почечной недостаточности необходимо немедленно прекратить применение препарата.
Фотосенсибилизация. Сообщалось о случаях реакций фотосенсибилизации при применении тиазидных и тиазидоподобных диуретиков. При развитии в процессе лечения реакций фотосенсибилизации рекомендуется немедленно прекратить прием препарата. Если необходимость в применении препарата остается, рекомендуется защищать открытые участки тела от прямого солнечного света и искусственного ультрафиолетового облучения.
Вспомогательные вещества.
Препарат содержит лактозу, поэтому пациенты с редкими наследственными заболеваниями, такими как непереносимость галактозы, лактазная недостаточность или глюкозо-галактозная мальабсорбция, не должны принимать этот препарат.
Препарат содержит натрия лаурилсульфат, что следует учитывать пациентам, которые придерживаются диеты с контролируемым содержанием натрия.
Водный и электролитный баланс.
Натрий крови. Перед началом лечения Индопресом необходимо определить уровень натрия плазмы крови, в дальнейшем проверять его через регулярные промежутки времени. Лечение любыми диуретиками может привести к гипонатриемии, иногда с очень серьезными последствиями. Снижение уровня натрия в плазме крови может быть сначала бессимптомным, поэтому регулярный мониторинг в этом контексте крайне важен и должен проводиться чаще у пациентов пожилого возраста и у пациентов с циррозом печени.
Гипонатриемия с гиповолемией может быть причиной дегидратации и ортостатической гипотензии. Сопутствующая потеря ионов хлорида может привести ко вторичному компенсаторному метаболическому алкалозу: частота и степень этого эффекта невысокие.
Сообщалось о случаях серьезной гипонатриемии в сочетании с гипокалиемией при лечении рекомендуемыми дозами, чаще у пожилых женщин.
Калий крови. Снижение плазменного уровня калия с развитием гипокалиемии является основным риском при лечении тиазидными и тиазидоподобными диуретиками. Следует предупреждать возникновение гипокалиемии (< 3,4 ммоль/л), особенно у пациентов из групп высокого риска (пациенты пожилого возраста, пациенты, которые принимают много лекарств, пациенты, имеющие несбалансированное/недостаточное питание, пациенты с гиперальдостеронизмом, больные циррозом печени с отеками и асцитом, пациенты с ишемической болезнью сердца, сердечной недостаточностью). В таких случаях гипокалиемия повышает кардиотоксичность сердечных гликозидов и риск развития аритмий. Лица с удлиненным интервалом QT (врожденным или ятрогенным) также входят в группу риска.
Гипокалиемия, так же как и брадикардия, может способствовать развитию тяжелых аритмий, в частности пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «torsade dе pointes», иногда с летальным исходом.
Во всех вышеупомянутых случаях необходимо чаще контролировать уровень калия в крови. Первые измерения должны быть осуществлены в течение первой недели лечения. В случае выявления гипокалиемии следует провести ее коррекцию.
Кальций крови. Тиазидные и тиазидоподобные диуретики могут снижать экскрецию кальция с мочой и, как следствие, вызывать незначительное транзиторное повышение его уровня в плазме крови. Выраженная гиперкальциемия возможна при наличии предварительно недиагностированного гиперпаратиреоидизма. Индапамид может снизить плазменный уровень паратиреоидного гормона. Лечение индапамидом следует прекратить перед проверкой функции паращитовидных желез.
Поскольку в процессе лечения индапамидом возможно повышение уровня глюкозы крови, мониторинг этого показателя имеет важное значение для больных сахарным диабетом, особенно при наличии гипокалиемии.
За счет возможного повышения уровня мочевой кислоты в крови в процессе лечения у пациентов с гиперурикемией возможно увеличение числа приступов подагры.
Функция почек и диуретики. Тиазидные и тиазидоподобные диуретики эффективны в полной мере только при нормальной или минимально нарушенной функции почек (уровень креатинина плазмы крови ниже 25 мг/л (220 ммоль/л) у взрослых). Необходимо учитывать, что у пациентов пожилого возраста этот показатель зависит от возраста, массы тела, пола.
Гиповолемия в результате потери воды и натрия, спровоцированная диуретиком, ведет к снижению гломерулярной фильтрации, что может вызвать повышение в крови уровня мочевины и креатинина. Эта транзиторная функциональная почечная недостаточность не имеет последствий у пациентов с нормальной функцией почек, но может ухудшить течение уже существующей почечной недостаточности. Следует применять с осторожностью пациентам с нефротическим синдромом.
Во время применения индапамида возможен положительный результат при проведении допинг-контроля у спортсменов.
Беременность.
Данные по применению индапамида беременным женщинам отсутствуют или ограничены (менее 300 случаев). Длительное применение диуретиков в течение III триместра беременности может уменьшить объем материнской плазмы и маточно-плацентарное кровенаполнение, що может вызвать фетоплацентарную ишемию с риском задержки роста плода.
Исследования на животных не выявили прямого или опосредованного токсического влияния на репродуктивность. Как мера предосторожности желательно избегать применения индапамида в период беременности.
При необходимости приема препарата женщинам, которые кормят грудью, на период лечения кормление грудью следует прекратить (индапамид проникает в грудное молоко).
Кормление грудью.
Данные о проникновении индапамида/метаболитов в грудное молоко недостаточны. Могут развиться гиперчувствительность к производным сульфонамидов и гипокалиемия. Риск для новорожденных/младенцев исключать нельзя. Индапамид принадлежит к тиазидоподобным диуретикам, применение которых во время кормления грудью связывают с уменьшением или даже подавлением лактации. Индапамид противопоказан в период кормления грудью.
Фертильность.
Исследования репродуктивной токсичности показали отсутствие влияния на фертильность самцов и самок крыс. Влияния на фертильность человека не ожидается.
Препарат не нарушает психомоторные функции, но в случае возникновения нежелательных реакций (смотрите раздел «Побочные реакции»), в том числе симптомов, связанных с внезапным снижением артериального давления, особенно в начале лечения или в комбинации с другими антигипертензивными средствами, может влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Для перорального применения. «Индопрес» назначать в дозе 2,5 мг (1 таблетка) 1 раз в сутки (утром), до приема пищи. Действие препарата проявляется постепенно. Увеличение дозы препарата нецелесообразно, поскольку в более высоких дозах антигипертензивное действие существенно не увеличивается, но диуретический эффект повышается. В случае недостаточного эффекта рекомендуется комбинированная терапия с другими антигипертензивными средствами. Комбинированная терапия с диуретиками, которые могут вызвать гипокалиемию, не рекомендуется.
Продолжительность лечения определяется течением заболевания и эффективностью терапии.
Нет доказательств развития рикошетной артериальной гипертензии после прекращения лечения индапамидом.
Почечная недостаточность. Пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина ниже 30 мл/минуту) применение препарата противопоказано. Тиазидные и тиазидоподобные диуретики наиболее эффективны при нормальной или минимально нарушенной функции почек (смотрите разделы «Особенности применения» и «Противопоказания»).
Пациенты пожилого возраста. У пациентов пожилого возраста плазменный уровень креатинина следует определять с учетом возраста, массы тела и пола. Пациентам этой возрастной группы «Индопрес» назначают при нормальной или минимально нарушенной функции почек (смотрите раздел «Особенности применения»).
Нарушение функции печени. В случае тяжелого нарушения функции печени лечение препаратом противопоказано (смотрите разделы «Особенности применения» и «Противопоказания»).
Дети.
Препарат не рекомендовано применять детям в связи с недостаточностью данных по безопасности и эффективности применения индапамида для этой группы пациентов.
«Индопрес» может вызвать незначительный токсический эффект при применении в дозе более 40 мг. Прежде всего признаки передозировки имеют форму водно-электролитных расстройств (гипонатриемия, гипокалиемия). Клинические проявления: тошнота, рвота, диспепсия, артериальная гипотензия, мышечная слабость, судороги, угнетение дыхания, головокружение, сонливость, спутанность сознания, полиурия или олигурия (возможна анурия вследствие гиповолемии).
Лечение. Необходимо промыть желудок, применить активированный уголь и восстановить водно-электролитный баланс в условиях стационара. Симптоматическая терапия.
Обычно лечение препаратом «Индопрес» переносится хорошо. Большинство клинических и лабораторных нежелательных проявлений являются дозозависимыми. Риск их развития может быть значительно уменьшен при использовании минимальной эффективной дозы.
Метаболические расстройства:
Гематологические нарушения: тромбоцитопения, лейкопения, агранулоцитоз, гемолитическая анемия, апластическая анемия.
Неврологические нарушения: головокружение (вертиго), ощущение усталости, парестезии, головная боль, обморок (синкопе).
Сердечно-сосудистые нарушения: пролонгация интервала QT на ЭКГ, аритмии, в том числе потенциально летальные типа «torsade de pointes», артериальная гипотензия.
Гастроинтестинальные нарушения: рвота, тошнота, запор, сухость во рту, панкреатит.
Гепатобилиарные нарушения: нарушение функции печени, в том числе повышение активности печеночных трансаминаз, гепатит. У пациентов с уже имеющейся печеночной недостаточностью возможно развитие печеночной энцефалопатии.
Нарушения мочевыделительной системы: почечная недостаточность. Сообщалось об аномальных результатах показателей функции почек (повышение уровня мочевины, креатинина в плазме крови), ассоциированных с гиповолемией.
Иммунная система, изменения кожи и ее производных: реакции гиперчувствительности (большинство - в виде дерматологических реакций, особенно у пациентов, склонных к аллергическим и астматическим реакциям) - макулопапулезные высыпания, пурпура, ангионевротический отек и/или крапивница, зуд, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона.
Возможны реакции фотосенсибилизации, обострение уже существующей системной красной волчанки.
Органы зрения: обратимая острая миопия, нечеткость зрения, нарушения зрения.
4 года.
Не применять препарат после окончания срока годности, указанного на упаковке!
В оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °C, в недоступном для детей месте.
По 10 таблеток в блистере; по 3 блистера в пачке.
По рецепту.
Публичное акционерное общество «Научно-производственный центр «Борщаговский химико-фармацевтический завод».
Адрес
Украина, 03134, г. Киев, ул. Мира, 17.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}