Кетонал форте таблетки вкриті плівковою оболонкою по 100 мг флакон 20 шт

Фармакодинаміка. кетопрофен - НПЗП, який надає аналгезуючий, протизапальний і жарознижуючий ефект.

При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність циклооксигенази та частково - ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальні мембрани.

Володіє центральним і периферичним знеболюючим ефектом і усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.

У жінок кетопрофен зменшує вираженість симптомів первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.

Фармакокінетика

Абсорбція. При пероральному прийомі кетопрофен швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Після перорального прийому 100 мг C _max кетопрофену в плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягається через ≈1,5 ч. Біодоступність кетопрофену в пероральних формах становить 90% і прямо пропорційна застосовуваній дозі.

Капсули з модифікованим вивільненням Кетонал Дуо - нова лікарська форма, яка відрізняється від звичайних капсул способом вивільнення активної речовини. Капсули містять два види пелет: стандартні (білі) і вкриті оболонкою (жовті). Кетопрофен швидко вивільняється з білих пеллет (60% загальної кількості) і повільно - з жовтих пелет (40% загальної кількості), що обумовлює пролонговану дію препарату.

Прийом їжі не впливає на загальну біодоступність кетопрофену, але знижує швидкість всмоктування. Жирна їжа збільшує час досягнення C _max, але не знижує біодоступність і C _max кетопрофену в плазмі крові. Одночасний прийом препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, не впливає на швидкість і об'єм всмоктування кетопрофену. Після прийому капсул Кетонал Дуо C _max - 9036,64 нг / мл - досягається протягом 1,76 год.

Після прийому таблеток пролонгованої дії Кетонал Ретард кетопрофен швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, його C _max в плазмі крові досягається через 4-6 ч. Біодоступність кетопрофену становить 93% і прямо пропорційна застосовуваній дозі.

Після ректального введення 100 мг кетопрофену (супозиторії) C _max в плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягається через 1,05-1,22 ч. Біодоступність кетопрофену після ректального введення - 71-96%.

Парентеральне введення. Середня концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 26,4 ± 5,4 мкг/мл через 4-5 хв після в / в інфузії або в / м введення. Біодоступність кетопрофену становить 90%.

При місцевому застосуванні крему або гелю абсорбція кетопрофену незначна, що зумовлює місцевий характер дії препарату і відсутність системних ефектів. Біодоступність кетопрофену при місцевому застосуванні - близько 5%.

Після триразового нанесення 70-80 мг кетопрофену в формі крему на поверхню коліна C _max в плазмі крові (0,0182 ± 0,118 мкг/мл) досягається через 6 годин після застосування препарату.

Розподіл. Ступінь зв'язування з білками плазми крові - 99%. Обсяг розподілу - 0,1-0,2 л/кг маси тіла. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину. Через 3 години після введення 100 мг кетопрофену його концентрація в плазмі крові становить близько 3 мкг/мл, а концентрація в синовіальній рідині - 1,5 мкг/мл. Хоча концентрація кетопрофену в синовіальній рідини нижче, ніж в плазмі крові, вона більш стабільна (зберігається до 30 год; при парентеральному введенні через 9 годин концентрація кетопрофену в плазмі крові - 0,3 мкг/мл, а в синовіальній рідині - 0,8 мкг/мл), тому больовий синдром і скутість суглобів зменшуються на тривалий час. Стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається протягом 24 год.

При місцевому застосуванні через 12 годин після останнього нанесення крему на шкіру коліна в тканинах суглоба відтворюються такі концентрації кетопрофену: жирова тканина - 4,7 ± 3,87 мкг / г, оболонка суглоба - 2,35 ± 2,41 мкг / г, синовіальна рідина - 1,31 ± 0,89 мкг / г.

Фармакокінетика кетопрофену не залежить від віку пацієнта. Для осіб похилого віку стабільна концентрація в плазмі крові досягається через 8,7 год і становить 6,3 мкг/мл. Кумуляції кетопрофену в тканинах не відзначено.

Метаболізм і виведення. Кетопрофен інтенсивно метаболізується в печінці за допомогою ферментів. З організму виводиться у вигляді кон'югата з глюкуроновою кислотою. Т _½ становить 2 год. До 80% введеної дози кетопрофену виводиться з сечею, як правило, 90% - у вигляді глюкуроніду, ≈10% - з калом.

У пацієнтів з нирковою недостатністю виведення кетопрофену сповільнено, Т _½ збільшується на 1 ч. У осіб з печінковою недостатністю кетопрофен може накопичуватися в тканинах. У пацієнтів більш старшого віку метаболізм і виведення кетопрофену сповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

Захворювання суглобів: ревматоїдний артрит; серологічно негативний спондилоартрит (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; внесуставной ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба);

больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль в суглобах, м'язах; післяопераційний біль; біль при метастазах пухлин в кістки; альгодисменорея.

Дози підбираються індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування.

Капсули Кетонал. Рекомендована доза для дорослих - по 1 капсулі 3 рази на добу.

Рекомендована доза при ревматоїдному артриті та остеоартриті - по 1 капсулі кожні 6 ч.

Рекомендована доза при слабкій, помірного болю і дисменореї - по 1 капсулі кожні 6-8 год.

Тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

Максимальна добова доза кетопрофену - 200 мг.

Капсули Кетонал можна застосовувати в комбінації з супозиторії Кетонал за наступною схемою: по 1 капсулі вранці та вдень і по 1 супозиторію (100 мг) ввечері. При комбінованому прийомі різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-р для ін'єкцій) загальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг.

Капсули приймають під час їжі, запиваючи водою або молоком (не менше 100 мл).

Для запобігання негативного впливу кетопрофену на слизову оболонку органів шлунково-кишкового тракту після консультації з лікарем можна одночасно приймати антацидні засоби, інгібітори протонної помпи.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується, тому рекомендують застосовувати мінімальну ефективну дозу кетопрофену. Через 4 тижні від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Кетонал супозиторії. Застосовують ректально.

Рекомендовані дози для дорослих і дітей у віці старше 15 років: 1 супозиторій вводять в пряму кишку 1-2 рази на добу.

Кетонал супозиторії можна комбінувати з пероральними формами Кетонала, наприклад, 1 капсула (50 мг) вранці та вдень і 1 супозиторій (100 мг) ввечері або 1 таблетка (100 мг) вранці та 1 супозиторій (100 мг) ввечері.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при використанні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

Максимальна добова доза кетопрофену - 200 мг. Перед призначенням максимальної дози слід ретельно проаналізувати співвідношення користь / ризик лікування високими дозами.

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Через 4 тижні від початку лікування НПЗП слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Кетонал р-р для ін'єкцій. Дози підбирають індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування. Для парентерального застосування.

Рекомендовані дози для дорослих

В / м введення: застосовують 1 ампулу (100 мг) кетопрофену 1-2 рази на добу. При необхідності в / м введення можна доповнити призначенням пероральних або ректальних форм Кетонала. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг.

В / в інфузія: інфузії кетопрофену здійснюють тільки в умовах стаціонару. Інфузію проводять протягом 0,5-1 ч, курс лікування при в / в введенні - не більше 48 ч. Максимальна добова доза - 200 мг.

Переривчаста в / в інфузія: 100-200 мг кетопрофену розчиняють в 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду і вводять протягом 0,5-1 ч. Максимальна добова доза - 200 мг.

Безперервна в / в інфузія: 100-200 мг кетопрофену розчиняють в 500 мл розчину для інфузій (0,9% р-р натрію хлориду, розчин Рінгера з лактатом, глюкоза) і вводять протягом 8 ч. Максимальна добова доза - 200 мг.

Кетопрофен можна застосовувати одночасно з анальгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі: 10-20 мг морфіну і 100-200 мг кетопрофену розчиняють в 500 мл розчину для інфузій (0,9% р-р натрію хлориду або розчин Рінгера з лактатом). Максимальна добова доза - 200 мг.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при використанні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

Для запобігання негативного впливу кетопрофену на слизову оболонку органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антацидні засоби.

Застереження: флакони з розчином для інфузії слід обгортати темним папером або алюмінієвою фольгою, оскільки кетопрофен чутливий до впливу світла.

Трамадол і кетопрофен слід вводити окремо, оскільки при їх змішуванні може утворитися осад.

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Через 4 тижні від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч. Рекомендують починати терапію кетопрофеном з мінімальної дози з метою застосування у пацієнтів найнижчою ефективної дози.

Порушення функції нирок. Пацієнтам з помірним порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну 0,33 мл / с (20 мл/хв) дозу кетопрофену слід знизити.

Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок.

Порушення функції печінки. Пацієнтам з хронічними захворюваннями печінки та зниженим рівнем альбуміну в плазмі крові слід знизити дозу кетопрофену.

Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

Кетонал гель. Для зовнішнього застосування.

На шкіру ураженої ділянки наносять тонким шаром 3-5 см гелю 1-2 рази на добу і обережно його втирають. Кількість гелю залежить від розміру травмованої зони: 5 см гелю відповідають 100 мг кетопрофену, 10 см - 200 мг кетопрофену. Використовувати при цьому оклюзійну пов'язку не рекомендується.

Тривалість лікування становить 7-10 днів. Після застосування гелю слід вимити руки. Кетонал гель можна застосовувати в комбінації з іншими лікарськими формами (капсули, таблетки, супозиторії). Максимальна загальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг кетопрофену незалежно від застосовуваної лікарської форми.

Кетонал крем. Для зовнішнього застосування.

Крем наносять на шкіру ураженої ділянки тонким шаром 2 рази на добу і обережно втирають. Кількість крему залежить від розміру ураженої ділянки. Препарат застосовують, як правило, не більше 10 діб. Крем можна застосовувати в комбінації з іншими лікарськими формами (капсули, таблетки, супозиторії). Максимальна загальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг кетопрофену, незалежно від застосовуваної лікарської форми.

Застосовувати стягують і герметичні пов'язки не рекомендується. Після застосування препарату слід вимити руки, окрім випадків аплікації крему безпосередньо на шкіру рук.

Капсули з модифікованим вивільненням Кетонал Дуо.

Дози підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування.

Рекомендована доза становить 150 мг (1 капсула) на добу.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

При комбінованому застосуванні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-р для ін'єкцій) максимальна добова доза кетопрофену не повинна перевищувати 200 мг.

Капсули приймають під час їжі, запиваючи водою або молоком (не менше 100 мл).

Для запобігання негативного впливу кетопрофену на слизову оболонку органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антациди, інгібітори протонної помпи після консультації з лікарем.

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується, і якщо призначена терапія НПЗП, рекомендується застосовувати мінімальну ефективну дозу кетопрофену, а через 4 тижні від початку лікування слід обов'язково проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Таблетки Кетонал Форте.

Дози підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування.

Рекомендована доза для дорослих - по 1 таблетці 2 рази на добу.

Рекомендована доза при ревматоїдному артриті та остеоартриті - по 1 таблетці 2 рази на добу.

Рекомендована доза при слабкій, помірного болю і дисменореї - по 1 таблетці 1 раз на добу.

Тривалість терапії залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

Максимальна добова доза кетопрофену становить 200 мг.

Таблетки Кетонал Форте можна застосовувати в комбінації з супозиторії Кетонал за наступною схемою: по 1 таблетці вранці та по 1 супозиторію (100 мг) ввечері. При комбінованому призначенні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-р для ін'єкцій) загальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг.

Таблетки приймають під час їжі, запиваючи водою. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи.

Для запобігання негативного впливу кетопрофену на слизову оболонку органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антацидні засоби.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Через 4 тижні від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Кетонал Ретард таблетки пролонгованої дії. Дози підбирають індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування. Рекомендована доза для дорослих - 1 таблетка 1 раз на добу.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при використанні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

При комбінованому призначенні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-р для ін'єкцій) максимальна добова доза кетопрофену не повинна перевищувати 200 мг.

Таблетки Кетонал Ретард слід приймати після або під час їжі, запиваючи склянкою води або молока. Одночасно слід приймати антациди, інгібітори протонної помпи для полегшення побічного впливу кетопрофену на шлунково-кишкового тракту (після консультації з лікарем).

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується (рекомендують застосовувати мінімальну ефективну дозу). Через 4 тижні від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Реакції гіперчутливості до кетопрофену або допоміжних речовин; протипоказаний пацієнтам, у яких застосування кетопрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів провокує бронхоспазм, астматичні напади, кропив'янку, ангіоневротичний набряк, гострий риніт або інші алергічні реакції. тяжка серцева недостатність; періопераційна біль при проведенні операції аортокоронарного шунтування; хронічна диспепсія в анамнезі; виразка шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення або шлунково-кишкові кровотечі, виразка або перфорації в анамнезі, цереброваскулярні або інші кровотечі; пацієнти, схильні до геморагії; геморагічний діатез; тяжкі порушення функції печінки або нирок; ба і риніт в анамнезі; iii триместр вагітності.

Кетопрофен у формі для зовнішнього застосування (гель, крем) протипоказаний при наявності шкірних проявів алергії при застосуванні кетопрофену, тіапрофенової кислоти, фенофібрату, блокаторів ультрафіолетових (УФ) променів або парфумерних засобів; впливі сонячних променів (навіть розсіяного світла) або УФ-опромінення в солярії під час лікування і протягом 2 тижнів після його припинення; наявності патологічних змін на шкірі, наприклад мокли дерматозів, пошкодження шкіри, висипу, травми шкіри, опіків, екземи, акне або інфекційних процесів шкіри та відкритих ран. Не застосовувати препарат герметичні пов'язки.

Кетопрофен протипоказаний пацієнтам з порушенням гомеостазу або застосовують терапію антикоагулянтами.

Класифікація побічних ефектів за системами органів і частотою проявів: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100, 1/10), нечасто (≥1 / 1000, 1/100), рідко (≥1 / 10 000 , 1/1000), дуже рідко (1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити на підставі доступних даних).

Побічні ефекти зазвичай минущі. Найчастіше виникають розлади з боку травного тракту.

З боку системи крові: нечасто - геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку, частота невідома - нейтропенія.

Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і викликати носову кровотечу і утворення гематом.

З боку імунної системи: реактивність дихальної системи, включаючи астму, бронхоспазм або задишка (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів); дуже рідко - ангіоневротичний набряк і анафілаксія, анафілактичні реакції, включаючи шок.

Психічні розлади: часто - депресія, нервозність, кошмарні сновидіння, сонливість; рідко - делірій з візуальними та слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, порушення мови, зміна настрою.

З боку нервової системи: часто - головний біль, астенія, дискомфорт, підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, парестезії, вертиго, зміни настрою, сонливість; нечасто - судоми; рідко - порушення мови, дисгевзія; дуже рідко - псевдопухлини головного мозку; частота невідома - депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, слабкість, є повідомлення про асептичному менінгіті (особливо у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини, у яких спостерігаються такі симптоми - ригідність потиличних м'язів, нудота, блювота, лихоманка або втрата орієнтації).

З боку органу зору: часто - порушення зору; дуже рідко - кон'юнктивіт, помутніння зору; частотот невідома - неврит зорового нерва.

З боку органу слуху: часто - шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто - набряки; нечасто - серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, вазодилатація.

Клінічні дослідження і епідеміологічні дані підтверджують, що з застосуванням деяких НПЗП (особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні) може бути пов'язане незначне підвищення ризику виникнення артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда та інсульту). Для того щоб виключити такий ризик для кетопрофену, даних недостатньо.

З боку дихальної системи: нечасто - кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); поодинокі - напади бронхіальної астми; частота невідома - задишка.

З боку травної системи: дуже часто - диспепсія; часто - нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювота, стоматит; рідко - гастрит, виразка шлунка; дуже рідко - коліт, перфорація кишечника (як ускладнення дивертикулу), мелена, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз. Можуть виникати перфорація, шлунково-кишкові кровотечі, мелена, гематемезис. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею з втратою білка.

Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки літнього віку.

Ульцерація, крововилив або перфорація можуть розвиватися у 1% пацієнтів через 3-6 місяців лікування або у 2-4% пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко - тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею і гепатитом.

З боку шкіри: часто - висипання на шкірі, свербіж; нечасто - алопеція, екзема, пурпуроподобная висип, підвищене потовиділення, кропив'янка, загострення хронічної кропив'янки, ексфоліативний дерматит; рідко - фотосенсибілізація, фотодерматит; дуже рідко - бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний і бульозний дерматоз, мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко - гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, аномальні ниркові функціональні тести.

З боку репродуктивної системи: нечасто - менометроррагія.

Загальні порушення: рідко - набряки, частота невідома - порушення смаку.

Лабораторні показники: дуже часто - відхилення від норми рівня печінкових трансаміназ, підвищення рівня білірубіну в плазмі крові через порушення, пов'язаних з цукровим діабетом; часто - збільшення маси тіла; нечасто - при лікуванні НПЗП істотно підвищуються показники АЛТ і АСТ.

Реакції в місці введення: відчуття печіння і / або біль у місці введення, свербіж, набряк.

Для супозиторія - вищеперелічені реакції в місці введення, ректальні кровотеча.

Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.

У хворих з ба і хронічний риніт, хронічний синусит і / або поліпоз носа існує підвищений ризик виникнення алергії на ацетилсаліцилову кислоту та інші нестероїдні протизапальні засоби. кетопрофен може викликати у них напад астми, бронхоспазм, особливо у осіб з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів.

Застосування кетопрофену може бути причиною кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, виразки шлунка і / або дванадцятипалої кишки або перфорації, які можуть виникнути навіть без продромальних симптомів. Слід обережно призначати кетопрофен пацієнтам з розладами шлунково-кишкового тракту в анамнезі. Є висока ймовірність виникнення кровотечі зі шлунково-кишкового тракту у пацієнтів похилого віку, схильних до таких кровотеч, у хворих з недостатньою масою тіла, а також у осіб з порушенням функції тромбоцитів або приймають антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів. При появі кровотечі або симптомів виразки шлунка і / або дванадцятипалої кишки прийом лікарського засобу слід негайно припинити. При появі слабовираженних симптомів з боку шлунка можна застосовувати лікарські засоби, що нейтралізують кислоту шлункового соку або обволікають слизову оболонку шлунка. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальної дози. Таким пацієнтам слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібіторами протонної помпи).

Згідно з епідеміологічними даними, кетопрофен може бути пов'язаний з високим ризиком важкої шлунково-кишкової токсичності, що характерно для інших нестероїдних протизапальних засобів, особливо при прийомі високих доз. Також клінічні дослідження і епідеміологічні дані дають підстави припускати, що використання деяких НПЗП (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) може бути пов'язано з підвищенням ризику артеріального тромбозу (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Для виключення такого ризику щодо кетопрофену даних недостатньо.

Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Кетопрофен і інші нестероїдні протизапальні засоби можуть маскувати симптоми розвивається інфекційного захворювання.

Кетопрофен слід обережно призначати пацієнтам з розладами шлунково-кишкового тракту, уважно спостерігаючи таких хворих при появі таких захворювань, як гастрит і / або дуоденіт, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями гемостазу, гемофілією, хворобою Віллебранда, тяжкою тромбоцитопенією, нирковою або печінковою недостатністю, а також особам, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину і гепарину, головним чином низькомолекулярні гепарини).

Необхідний ретельний контроль діурезу та функції нирок у пацієнтів із захворюваннями печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів похилого віку.

Кетопрофен з обережністю застосовують у осіб з алкоголізмом.

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерации, такі як пероральнікортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацетилсаліцилова кислота).

При застосуванні кетопрофену також необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами з підвищеною чутливістю до сонячного світла або фототоксичністю в анамнезі. У осіб похилого віку та пацієнтів з серцевою недостатністю або порушеннями функції печінки, хронічною нирковою недостатністю і порушеннями водного обміну (наприклад зі зневодненням в результаті застосування діуретиків, гіповолемією після хірургічної операції і т.д.) кетопрофен може викликати розлади роботи нирок через пригнічення синтезу простагландинів .

У початковий період лікування у таких хворих слід ретельно контролювати величину діурезу і інші показники функції нирок. Порушення їх функції може бути причиною появи набряків і підвищення концентрації небілкового азоту в сироватці крові.

У пацієнтів з серцевою недостатністю, особливо літніх, через затримки рідини та натрію в організмі може спостерігатися посилене прояв небажаних реакцій. У таких пацієнтів слід контролювати функцію серця і нирок.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та / або захворюваннями судин головного мозку можна приймати кетопрофен тільки після ретельного моніторингу. Перед початком тривалого лікування пацієнти з факторами ризику при наявності гіперліпідемії, цукрового діабету або пацієнти, які курять, повинні також проходити ретельне обстеження.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки показані ретельне спостереження (періодичний контроль активності трансаміназ) і індивідуальний підбір дози препарату.

Особливо обережно слід призначати кетопрофен особам похилого віку, зокрема, з порушеннями функції печінки або нирок; таким хворим необхідно знизити дозу лікарського засобу.

Особливо обережно слід призначати кетопрофен пацієнтам літнього віку, зокрема, з порушеннями функції печінки або нирок; таким хворим необхідно знизити дозу препарату. При тривалому лікуванні кетопрофеном необхідно контролювати показники морфології крові та функції печінки та нирок.

У рідкісних випадках при застосуванні НПЗП відзначалися шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії (в більшості випадків такі реакції виникають в перші місяці лікування). Кетонал необхідно відмінити при перших проявах шкірного висипу, ураженні слизових оболонок або інших ознаках підвищеної чутливості.

При тривалому лікуванні кетопрофеном, особливо пацієнтів старшого віку, необхідно контролювати формулу крові, а також функції печінки та нирок. Якщо кліренс креатиніну становив 0,33 мл / с (20 мл/хв) слід відкоригувати дозу кетопрофену.

Застосування препарату необхідно припинити перед великими хірургічними втручаннями.

Застосування кетопрофену може негативно відбиватися на репродуктивну функцію жінок, тому його не слід приймати жінкам, які планують завагітніти. Жінкам, які не можуть завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, прийом кетопрофену необхідно припинити.

Прийом лікарського засобу в мінімальній ефективній дозі протягом короткого періоду, необхідного для купірування симптомів, знижує ризик виникнення побічних ефектів і вплив на шлунково-кишкового тракту і систему кровообігу.

Застосування препарату слід відмінити при появі порушень зору, таких як нечіткість зору.

Особи похилого віку: всмоктування кетопрофену не змінюється, тільки подовжується період напіввиведення лікарського засобу (3 ч) і знижується кліренс в нирках і плазмі крові. У пацієнтів похилого віку ризик виникнення побічних реакцій зростає. Після 4 тижнів від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Пацієнти з нирковою недостатністю: знижується кліренс в нирках і плазмі крові, подовжується T _½ пропорційно ступеня тяжкості ниркової недостатності.

Пацієнти з печінковою недостатністю: кліренс в плазмі крові та T _½ не змінюються; кількість не пов'язаного з білками препарату зростає майже вдвічі.

Кетонал гель (Кетонал крем) застосовують тільки зовнішньо. Якщо пропущено час нанесення препарату в формі гелю або крему, при черговому місцевому застосуванні препарату дозу подвоюють. Незважаючи на те що системні побічні ефекти кетопрофену при місцевому застосуванні практично відсутні, Кетонал гель (Кетонал крем) слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок, серця або печінки, виразку або запаленням кишечника в анамнезі, цереброваскулярним кровотечею або геморагічним діатезом.

Кетонал гель (Кетонал крем) застосовувати тільки зовнішньо. Якщо пропущено час нанесення гелю (крему), при черговому застосуванні дозу подвоюють.

Незважаючи на те що системні побічні ефекти кетопрофену при місцевому застосуванні практично відсутні, гель (крем) слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції нирок, серця або печінки, наявністю виразкової хвороби або запалення кишечника в анамнезі, цереброваскулярним кровотечею або геморагічним діатезом.

Кетонал гель (Кетонал крем) не слід наносити на слизові оболонки, періанальної ділянки або область геніталій, а також на великі ділянки шкіри, під герметичні пов'язки, на шкіру навколо очей. Уникати потрапляння препарату в формі гелю або крему в очі. Не слід перевищувати рекомендовану дозу і наносити Кетонал гель (Кетонал крем) разом з іншими засобами для місцевого застосування, що містять кетопрофен або інші нестероїдні протизапальні засоби, на одних і тих же ділянках шкіри.

Необхідно захищати від сонця (в тому числі від УФ-променів в солярії) ділянки шкіри, на які нанесено препарат, під час лікування, а також протягом 2 тижнів після його закінчення для зниження ризику фотосенсибілізації. Слід негайно припинити застосування препарату при появі будь-яких реакцій з боку шкіри, в тому числі шкірних реакцій, після одночасного застосування із засобами, що містять октокрилен (октокрилен входить до складу деяких косметичних і гігієнічних продуктів, таких як шампуні, гелі після гоління, гелі для душа, губні помади, креми, в тому числі омолоджуючі, засоби для зняття макіяжу, лаки для волосся для затримки їх Фотодеградацію).

Слід ретельно мити руки після кожного нанесення препарату в формі гелю або крему. Якщо Кетонал гель (Кетонал крем) необхідно втирати в шкіру протягом тривалого часу, слід використовувати хірургічні рукавички.

Місцеве застосування великої кількості препарату може спровокувати появу системних побічних ефектів, включаючи напади бронхіальної астми та прояви гіперчутливості, такі як контактний дерматит, кропив'янка і бронхоспазм.

Кетонал гель не використовувати поряд з відкритим полум'ям, оскільки він містить етанол.

Кетонал крем містить метилпарабен (E218) і пропілпарабен (E216), які можуть викликати реакції гіперчутливості негайного типу (кропив'янка, бронхоспазм) або уповільненого типу.

Капсули Кетонал, Кетонал Дуо і Кетонал Форте містять лактозу, тому їх не призначають пацієнтам з рідкісним спадковим захворюванням непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Безпека застосування кетопрофену під час вагітності не визначена, тому застосування препарату в I-II триместр вагітності можливо тільки в разі крайньої необхідності, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.

Застосування кетопрофену в III триместр вагітності протипоказано.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та / або розвиток ембріона / плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів і розвитку пороків серця і гастрошизис після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик розвитку вродженої вади серця підвищився від ≤1 до 1,5%. Ризик може підвищуватися при збільшенні дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібітора синтезу простагландину призводило до пре- і постімплантаціонних загибелі плоду і смерті ембріона / плода. Крім того, у тварин, яким вводили інгібітори синтезу простагландинів при вагітності в період органогенезу, відзначалося підвищення частоти розвитку різних вроджених порушень, включаючи серцево-судинні. При призначенні кетопрофену жінці, яка планує вагітність, або в I і II триместр вагітності слід дотримуватися мінімально можливу дозу і тривалість терапії.

У III триместр вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландинів можливі такі дії на плід:

• серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);
• порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з проявом олігогідрамніон;

Вагітна жінка і плід в кінці вагітності можуть піддатися таким діям:

• можливе збільшення тривалості кровотеч, зниження здатності до агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні дуже низьких доз препарату;
• придушення скорочувальної функції матки, що може привести до збільшення тривалості пологів.

Годування грудьми. Дані по екскреції кетопрофену в грудне молоко відсутні. Кетопрофен не рекомендується призначати в період годування грудьми, оскільки безпека кетопрофену в період годування груддю не доведена.

Діти. Препарат не застосовують у дітей. Кетонал супозиторії не застосовують у дітей віком до 15 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. До з'ясування індивідуальної реакції на препарат (може виникнути запаморочення, сонливість, судоми та порушення зору) рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або роботи зі складними механізмами.

Не рекомендується одночасне застосування з кетопрофеном.

Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗЗ та саліцилатами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, антикоагулянтами (гепарином і варфарином), інгібіторами агрегації тромбоцитів (тиклопідином, клопідогрелем), препаратами літію, метотрексатом у дозі 15 мг/тиждень. Підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч / ульцерации.

Не рекомендується одночасне застосування препарату Кетонал крем і інших лікарських засобів для місцевого застосування, що містять кетопрофен або інші нестероїдні протизапальні засоби, оскільки це може посилювати їх дію також, як і викликані ними побічні реакції.

Кетопрофен зв'язується з білками; при одночасному застосуванні з іншими препаратами, які зв'язуються з білками, наприклад антикоагулянтами, сульфаніламідами, гідантоїнами, може виникнути потреба в регулюванні доз для запобігання підвищенню рівня цих препаратів внаслідок конкуренції за зв'язування з білками плазми крові.

Одночасне застосування з ГКС підвищує ризик шлунково-кишкового виразкоутворення або кровотечі.

НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин та гепарин.

Застосування кетопрофену разом з антикоагулянтами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Якщо неможливо уникнути одночасного застосування антикоагулянтів (гепарину і варфарину) та антитромботичних препаратів (наприклад тиклопидина, клопідогрелю), пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Одночасне застосування декількох антитромботичних засобів підвищує ризик розвитку кровотечі.

При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується виведення літію. Можливий ризик підвищення рівня літію в плазмі крові, іноді досягає токсичного через зниження виділення літію нирками. При необхідності слід встановити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові та коригувати дозу літію під час і після терапії НПЗП.

Після застосування кетопрофену разом з метотрексатом (дози 15 мг/тиждень) виникала важка, іноді летальна токсичність. Токсичність обумовлена підвищенням і пролонгацією концентрації цього препарату в крові. Слід робити 12-годинну перерву між прийомом кетопрофену і метотрексату.

Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає заходів безпеки

Кетопрофен може знижувати ефективність антигіпертензивних засобів та діуретиків.

Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗЗ. Пацієнти, особливо зі зневодненням, пов'язаних з прийомом діуретиків, мають більший ризик розвитку ниркової недостатності на тлі зменшення ниркового кровотоку, викликаного придушенням простагландинів. Перед початком лікування таких пацієнтів необхідно відновити у них водний баланс і перевірити функцію нирок.

При одночасному застосуванні кетопрофену з метотрексатом (дози 15 мг/тиждень) слід щотижня проводити моніторинг формених елементів крові.

Ризик ниркових порушень підвищується у пацієнтів, які приймають діуретики або інгібітори АПФ одночасно з нестероїдними протизапальними засобами. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (пацієнти зі зневодненням організму або особи похилого віку) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів ЦОГ може викликати подальше погіршення функції нирок, в тому числі гострої ниркової недостатності.

При одночасному застосуванні кетопрофену з пентоксифіліном підвищується ризик виникнення кровотечі. Необхідно проводити контроль стану системи згортання крові.

Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає обережності

Кетопрофен може знижувати ефективність антигіпертензивних засобів (блокаторів β-адренорецепторів, інгібіторів АПФ) та діуретиків внаслідок пригнічення синтезу простагландинів.

Застосування кетопрофену разом з тромболітиками та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч.

Одночасне застосування пробенециду може привести до значного зниження кліренсу кетопрофену з плазми крові.

Солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби, гепарин (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм можуть викликати гіперкаліємію.

Кетопрофен посилює ефективність пероральних протидіабетичних і протисудомних засобів (фенітоїн).

Одночасне застосування НПЗП і серцевихглікозидів може викликати загострення серцевої недостатності, знижувати швидкість клубочкової фільтрації і підвищувати рівень глікозидів в плазмі крові.

Одночасне застосування з циклоспорином і такролімусом підвищує ризик нефротоксичності, особливо у осіб похилого віку.

При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами ефективність міфепристону може знижуватися. НПЗП слід приймати через 8-12 днів після застосування міфепристону.

Симптоми: головний біль, сонливість, нудота, блювота, епігастральний біль, кривава блювота, діарея, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, задуха, судоми, запаморочення, артеріальна гіпотензія, зниження функції нирок і ниркова недостатність, шлунково-кишкові кровотечі.

При місцевому застосуванні кетопрофену (у формі гелю або крему): роздратування, еритема, свербіж або посилення проявів інших побічних реакцій. Оскільки при місцевому застосуванні концентрація в плазмі крові кетопрофену, що проникає через шкіру, низька, передозування малоймовірне. Якщо на шкіру нанесено занадто багато гелю або крему, її слід промити водою.

Лікування: слід негайно застосувати симптоматичну терапію в умовах стаціонару: промивання шлунка і застосування активованого вугілля. При виникненні ниркової недостатності слід провести гемодіаліз. Антагоністи _{Н2-рецепторів,} інгібітори протонної помпи та простагландини знижують небезпечний вплив кетопрофену на травний тракт. Специфічний антидот відсутній.

При температурі не вище 25 °C.

1-01-РЕЦ-СНД-0919

діюча речовина: ketoprofen;

1 таблетка містить кетопрофену 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат;

оболонка: гіпромелоза, поліетиленгліколь, індиготин (Е 132), титану діоксид (Е 171), тальк, віск карнаубський.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: світло-блакитного кольору круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Кетопрофен. Код АТХ M01A Е03.

Фармакодинаміка

Кетопрофен є нестероїдним протизапальним засобом (НПЗЗ), що чинить аналгезуючу, протизапальну та жарознижувальну дію. При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність циклооксигенази та частково – ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальні мембрани.

Виявляє центральний та периферичний знеболювальний ефект та усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.

У жінок кетопрофен зменшує симптоми первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після перорального прийому швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Після прийому дози 100 мг максимальна концентрація кетопрофену у плазмі крові (10,4 мкг/мл) відтворюється приблизно через 1,5 години. Біодоступність кетопрофену становить 90 % і прямо пропорційна дозі, що застосовується.

Розподіл. Ступінь зв’язування з білками – 99 %. Об’єм розподілу – 0,1-0,2 л/кг. Кетопрофен проникає у синовіальну рідину. Через 3 години після введення 100 мг кетопрофену його концентрація у плазмі крові становить близько 3 мкг/мл, а концентрація у синовіальній рідині – 1,5 мкг/мл. Хоча концентрація кетопрофену у синовіальній рідині дещо нижча, ніж у плазмі крові, вона стабільніша (зберігається до 30 годин), тому больовий синдром та скутість суглобів зменшуються на тривалий час. Стабільна концентрація кетопрофену у плазмі крові досягається впродовж 24 годин після прийому пероральних форм. Фармакокінетика кетопрофену не залежить від віку пацієнта. Кумуляція кетопрофену у тканинах не спостерігається.

Метаболізм і виведення. Кетопрофен інтенсивно метаболізується у печінці за допомогою мікросомальних ферментів. З організму виводиться у вигляді кон’югата з глюкуроновою кислотою. Період напіввиведення становить 2 години. До 80 % введеної дози кетопрофену виводиться із сечею, зазвичай (понад 90 %) у вигляді глюкуроніду, близько 10 % – із фекаліями.

У пацієнтів із порушеннями функції нирок виведення кетопрофену сповільнене, період напіввиведення збільшується на 1 годину. У пацієнтів із порушеннями функції печінки кетопрофен може накопичуватись у тканинах. У пацієнтів старшого віку метаболізм і виведення кетопрофену сповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

Захворювання суглобів: ревматоїдний артрит; серонегативні спондилоартрити (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба).

Больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль у суглобах, м’язах; альгодисменорея.

Підвищена чутливість до кетопрофену або до допоміжних речовин препарату, протипоказаний пацієнтам, у яких застосування кетопрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ провокує бронхоспазм, астматичні напади, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, гострий риніт або інші алергічні реакції. Тяжка серцева недостатність; лікування періопераційного болю при проведенні операції з аортокоронарного шунтування; хронічна диспепсія; активна фаза або рецидив виразкової хвороби шлунка та/або дванадцятипалої кишки; шлунково-кишкові кровотечі/перфорації/виразки в анамнезі, цереброваскулярні або інші кровотечі; схильність до геморагії; тяжкі порушення функції печінки або нирок; бронхіальна астма та риніт в анамнезі; ІІІ триместр вагітності.

Ризик виникнення гіперкаліємії

Деякі лікарські засоби, наприклад солі калію, діуретики, інгібітори ангіотензинконвертази, блокатори рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус, триметоприм можуть викликати гіперкаліємію.

Розвиток гіперкаліємії може залежати від наявності додаткових факторів. Ризик виникнення гіперкаліємії збільшується при одночасному застосуванні зазначених вище лікарських засобів.

Ризик через застосування антиагрегантних лікарських засобів

Ряд лікарських засобів викликає взаємодію, зумовлену ефектом пригнічення агрегації тромбоцитів. Це ацетилсаліцилова кислота та НПЗЗ, тиклопідин, клопідогрель, тирофібан, ептифібатид, абциксимаб, ілопрост.

Одночасне застосування антиагрегантних лікарських засобів підвищує ризик виникнення кровотечі, так само як і одночасне введення гепарину, пероральних антикоагулянтів та тромболітичних засобів. У такому разі слід спостерігати за клінічним станом пацієнта і робити лабораторні аналізи.

Не рекомендується одночасно застосовувати кетопрофен з:

Ø іншими НПЗЗ і саліцилатами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2;

Ø пероральними антикоагулянтами та гепарином, який вводиться парентерально;

Ø літієм (знижується виведення літію);

Ø метотрексатом (у дозах вище 15 мг/тиждень); після застосування кетопрофену разом із метотрексатом (в основному високих доз), виникала тяжка, іноді летальна токсичність; токсичність обумовлена підвищенням і пролонгуванням концентрації метотрексату у крові;

Ø міфепристоном, оскільки його ефект може знижуватися. Нестероїдні протиревматичні засоби слід приймати через 8 - 12 днів після застосування міфепристону.

Слід обережно застосувати кетопрофен одночасно з:

Ø діуретиками, інгібіторами ангіотензинконвертази та блокаторами рецепторів ангіотензину II, оскільки підвищується ризик ниркових порушень; кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів та діуретиків; діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗЗ;

Ø метотрексатом (у дозах менше 15 мг/тиждень);

Ø антикоагулянтами, сульфонамідами, гідантоїнами, оскільки може знадобитися корекція доз для запобігання підвищення рівня цих препаратів унаслідок конкуренції за зв’язування з білками плазми крові;

Ø антикоагулянтами, наприклад варфарином, внаслідок посилення їх ефекту;

Ø пероральними антидіабетичними та антиепілептичними засобами (фенітоїн) внаслідок посилення їх ефекту;

Ø серцевими глікозидами через можливість загострення серцевої недостатності, зниження швидкості гломерулярної фільтрації і підвищення рівня глікозидів у плазмі крові;

Ø пентоксифіліном через можливість збільшення ризику виникнення кровотеч; необхідно проводити контроль стану згортальної системи крові.

При одночасному застосуванні з кетопрофеном слід звернути особливу увагу на:

Ø інші лікарські засоби, що пригнічують агрегацію тромбоцитів (тиклопідин, клопідогрель, тирофібан, ептифібатид, абциксимаб, ілопрост), через підвищення ризику кровотечі; інші лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію (солі калію, інгібітори ангіотензинконвертази, блокатори рецепторів ангіотензину II, інші НПЗЗ, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус, триметоприм), через ризик розвитку гіперкаліємії;

Ø антигіпертензивні препарати (бета-блокатори, інгібітори АПФ, діуретики) через ризик зниження ефективності цих препаратів (у зв’язку з пригніченням синтезу простагландинів кетопрофен знижує їх антигіпертензивну дію);

Ø такролімус, циклоспорин оскільки підвищується ризик розвитку нефротоксичності, особливо у пацієнтів літнього віку;

Ø можливе зниження ефективності внутрішньоматкових контрацептивів;

Ø пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби, оскільки можливе посилення гіпоглікемізуючого ефекту останніх;

Ø кортикостероїди, оскільки існує підвищений ризик кровотечі зі шлунково-кишкового тракту;

Ø пробенецид, оскільки одночасне застосування може призвести до значного зменшення кліренсу кетопрофену з плазми крові;

Ø селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, оскільки існує підвищений ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі;

Ø пентоксифілін, оскільки збільшує ризик кровотеч.

Кетопрофен може знижувати показник клубочкової фільтрації та збільшувати концентрацію серцевих глікозидів у сироватці крові.

Сполуки алюмінію з нейтралізуючою дією не знижують всмоктування кетопрофену.

У хворих на бронхіальну астму та хронічний риніт, хронічний синусит та/або поліпоз носа існує підвищений ризик виникнення алергії до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ. Кетопрофен може спричинити у них напад астми, бронхоспазм, особливо в осіб з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ.

Застосування кетопрофену може бути причиною кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, виразкової хвороби шлунка та/або дванадцятипалої кишки або перфорації, що можуть виникнути навіть без продромальних симптомів. Слід обережно призначати кетопрофен пацієнтам із розладами шлунково-кишкового тракту в анамнезі. Велика ймовірність виникнення кровотечі зі шлунково-кишкового тракту у пацієнтів літнього віку, схильних до таких кровотеч, у хворих з малою масою тіла, а також у людей із порушеннями функції тромбоцитів або таких, що приймають антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів. З появою кровотечі або симптомів виразкової хвороби шлунка та/або дванадцятипалої кишки прийом лікарського засобу слід негайно припинити. За появи слабко виражених шлункових симптомів можна застосовувати лікарські засоби, що нейтралізують кислоту шлункового соку або обволікають слизову оболонку шлунка. Ці пацієнти мають розпочинати лікування з найменшої дози. Таким пацієнтам слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Згідно з епідеміологічними даними, кетопрофен може бути пов’язаний з високим ризиком тяжкої шлунково-кишкової токсичності, що характерно для деяких інших НПЗЗ, особливо при прийомі високих доз. Також клінічні дослідження та епідеміологічні дані дають підстави припускати, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) може бути пов’язано з підвищенням ризику артеріального тромбозу (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Для виключення такого ризику щодо кетопрофену даних недостатньо.

Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з НПЗЗ включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Кетопрофен та інші НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекційного захворювання, що розвивається. Маскування симптомів основних інфекцій: Кетонал Форте може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли Кетонал Форте застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Кетопрофен слід обережно призначати пацієнтам із розладами шлунково-кишкового тракту, уважно спостерігаючи за такими хворими при появі таких захворювань, як гастрит та/або дуоденіт, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями гемостазу, гемофілією, захворюванням Віллебранда, тяжкою тромбоцитопенією, нирковою або печінковою недостатністю, а також особам, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину і гепарину, головним чином низькомолекулярні гепарини).

Необхідний ретельний контроль діурезу і функції нирок у пацієнтів із печінковими порушеннями, у пацієнтів, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів літнього віку.

Кетопрофен з обережністю застосовують особам, які страждають на алкоголізм.

Препарат слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерації, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацетилсаліцилова кислота).

Під час застосування кетопрофену також потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами з підвищеною чутливістю до сонячного світла або фототоксичністю в анамнезі. У літніх людей та осіб із серцевою недостатністю або порушеннями функції печінки, хронічною нирковою недостатністю та порушеннями водного обміну (наприклад, зневодненням у результаті застосування діуретиків, гіповолемією після хірургічної операції) кетопрофен може викликати розлади роботи нирок через пригнічення синтезу простагландинів.

У початковий період лікування в таких хворих слід ретельно контролювати величину діурезу та інші показники функції нирок. Порушення їх функції може бути причиною появи набряків та збільшення концентрації небілкового азоту в сироватці.

У пацієнтів із серцевою недостатністю, особливо літніх, через затримку рідини та натрію в організмі може спостерігатися посилений прояв небажаних реакцій. У таких пацієнтів слід контролювати функцію серця та нирок.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку можна приймати кетопрофен тільки після ретельного моніторингу. Перед початком тривалого лікування пацієнти із факторами ризику при наявності гіперліпідемії, цукрового діабету або які палять мають також проходити ретельне обстеження.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки показані ретельне спостереження (періодичний контроль активності трансаміназ) та індивідуальний підбір дози лікарського засобу.

Особливо обережно слід призначати кетопрофен літнім людям, зокрема з порушеннями функції печінки або нирок; таким хворим потрібно зменшити дозу лікарського засобу. При тривалому лікуванні кетопрофеном необхідно контролювати показники морфології крові та функцію печінки і нирок.

У поодиноких випадках при застосуванні НПЗЗ відзначалися тяжкі шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії (у більшості випадків такі реакції виникають у перші місяці лікування). Кетонал^® необхідно відмінити при перших проявах шкірного висипу, уражень слизових оболонок або інших ознаках підвищеної чутливості.

При тривалому лікуванні кетопрофеном, особливо пацієнтів старшого віку, необхідно контролювати формулу крові, а також функції печінки та нирок. При кліренсі креатиніну нижче 0,33 мл/с (20 мл/хвилину) слід відкоригувати дозу кетопрофену.

Застосування препарату необхідно припинити перед великими хірургічними втручаннями.

Застосування кетопрофену може негативно позначатися на репродуктивній функції жінок, тому його не слід приймати жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які не можуть завагітніти або проходять обстеження з приводу безплідності, прийом кетопрофену необхідно припинити.

Прийом лікарського засобу в мінімальній ефективній дозі протягом найкоротшого періоду, потрібного для зняття симптомів, зменшує ризик виникнення побічної дії та вплив на шлунково-кишковий тракт і систему кровообігу.

Застосування препарату слід відмінити при появі порушень зору, таких як нечіткість зору.

Препарат містить лактозу, тому його не призначають пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Особи літнього віку: всмоктування кетопрофену не змінюється, лише подовжується період напіввиведення лікарського засобу (3 години) і знижується кліренс у нирках і плазмі. У пацієнтів літнього віку ризик виникнення побічних реакцій зростає. Після 4 тижнів від початку лікування слід проводити моніторинг щодо проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Пацієнти з нирковою недостатністю: знижується кліренс у нирках і плазмі, подовжується період напіввиведення пропорційно до ступеня тяжкості ниркової недостатності.

Пацієнти з печінковою недостатністю: кліренс у плазмі і період напіввиведення не змінюються; кількість препарату, не зв’язаного з білками, зростає майже вдвічі.

У І та ІІ триместрах вагітності препарат можна призначати лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, лише в мінімальній ефективній дозі. Тривалість лікування повинна бути настільки короткою, наскільки це можливо. Як і інші НПЗЗ, препарат протипоказаний в останньому триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшився з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %.

Не виключено, що ризик збільшується зі збільшенням дози і тривалості лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційних втрат і летальності ембріона/плода.

Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо препарат застосовують жінкам, які прагнуть завагітніти, або у І та ІІ триместрі вагітності, доза препарату повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою.

Застосування кетопрофену у ІІІ триместрі вагітності та у період годування груддю протипоказане.

Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

- серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);

- порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном.

На матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:

- можливі подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;

- гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Годування груддю

Дані про проникнення кетопрофену в молоко людини відсутні. Не рекомендується призначати кетопрофен матерям, які годують груддю.

Пацієнти, у яких під час лікування препаратом спостерігаються порушення зору, запаморочення, судоми, втома, сонливість або інші порушення з боку центральної нервової системи, повинні утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Дози слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування.

Рекомендована доза для дорослих – по 1 таблетці 2 рази на добу.

Рекомендована доза при лікуванні ревматоїдного артриту та остеоартриту – по 1 таблетці 2 рази на добу.

Рекомендована доза при слабкому, помірному болю і дисменореї – по 1 таблетці 1 раз на добу.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні найменшої ефективної дози впродовж якомога коротшого часу.

Максимальна добова доза кетопрофену становить 200 мг.

Таблетки Кетонал^â Форте можна застосовувати у комбінації зі супозиторіями Кетонал^â за такою схемою: по 1 таблетці вранці та по 1 супозиторію (100 мг) ввечері. При комбінованому призначенні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, розчин для ін’єкцій) загальна добова доза не має перевищувати 200 мг.

Таблетки приймати під час їди, запиваючи водою. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи.

Для запобігання негативній дії кетопрофену на слизові оболонки органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антацидні засоби.

Діти.

Дітям препарат не застосовувати.

Симптоми: дзвін у вухах, дезорієнтація, збудження, задуха, сонливість, артеріальна гіпотензія або артеріальна гіпертензія, шлунково-кишкові кровотечі, нудота, блювання, епігастральний біль, криваве блювання, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, зниження функції нирок і ниркова недостатність; рідко – кома.

Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Симптоматична та підтримуюча терапія з метою компенсації зневоднення, контролю діурезу та корекції ацидозу, якщо він наявний. При виникненні ниркової недостатності слід провести гемодіаліз. Антагоністи Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи, простагландини полегшують небезпечні ефекти кетопрофену щодо травного тракту. Специфічний антидот відсутній.

Небажані побічні реакції наведено під заголовками за частотою: дуже часті (≥ 1/10); часті (≥ 1/100, частота невідома (не можна оцінити на основі доступних даних).

Побічні ефекти зазвичай транзиторні. Частіше виникають розлади з боку травного тракту.

З боку системи крові: нечасті – геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку, частота невідома – нейтропенія.

Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і спричиняти носову кровотечу та утворення гематом.

З боку імунної системи: реактивність дихальної системи, включаючи астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку (особливо у пацієнтів із підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ), рідкісні – ангіоневротичний набряк та анафілаксія, підвищена чутливість, анафілактична реакція, включаючи шок.

З боку психіки: часті – нервозність, жахливі сновидіння, сонливість; рідко поширені – делірій із візуальними та слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, частота невідома – зміна настрою.

З боку нервової системи: часті – головний біль, астенія, дискомфорт, втомлюваність, слабкість, запаморочення, парестезія, вертиго, сонливість; поодинокі –порушення мовлення, дисгевзія, рідкісні – псевдопухлини головного мозку; нечасті – судоми; частота невідома – депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, нездужання; були повідомлення про асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з існуючими аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) з такими симптомами, як ригідність потиличних м'язів, нудота, блювання, гарячка, втрата орієнтації.

З боку органів зору: часті – порушення зору; рідкісні – кон’юнктивіт, помутніння зору; частота невідома – неврит зорового нерва.

З боку органів слуху: часті – шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часті – набряки; нечасті – серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, вазодилатація.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані підтверджують, що із застосуванням деяких НПЗЗ (особливо при високих дозах і тривалому застосуванні) може бути пов’язане незначне підвищення ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркт міокарда та інсульт). Для того, щоб виключити такий ризик для кетопрофену, даних недостатньо.

З боку дихальної системи: нечасті – кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм, (особливо у пацієнтів з відомою підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); поодинокі – напади астми; частота невідома – задишка.

З боку травного тракту: дуже часті – диспепсія; поширені – нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит; поодинокі – гастрит, виразкова хвороба шлунка; рідкісні – коліт, перфорація кишечнику (як ускладнення дивертикули), загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз. Можуть виникати перфорація, шлунково-кишкові кровотечі, мелена, криваве блювання. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею із втратою білка.

Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки літнього віку.

Ульцерація, геморагія або перфорація можуть розвиватися у 1 % пацієнтів через 3-6 місяців лікування або у 2-4 % пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням НПЗЗ.

З боку гепатобіліарної системи: рідкісні – тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею, гепатитом.

З боку шкіри: часті – шкірні висипання; нечасті – алопеція, екзема, пурпуроподібні висипання, підвищене потовиділення, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, свербіж; поодинокі – фоточутливість, фотодерматит; рідкісні – бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний та бульозний дерматоз, мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк.

З боку сечовидільної системи: рідкісні – гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, аномальні ниркові функціональні тести.

Загальні порушення: поодинокі – набряки; частота невідома – порушення смаку.

З боку репродуктивної системи: непоширені – менометрорагія.

Лабораторні показники: поширені – збільшення маси тіла; дуже поширені – відхилення від норми показників функції печінки, збільшення рівня трансаміназ, білірубіну в сироватці через порушення, пов’язані з діабетом; непоширені – при лікуванні НПЗЗ суттєво підвищуються показники АЛТ і АСТ.

Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.

Таблетки у блістері – 3 роки.

Таблетки у флаконі – 5 років.

Зберігати при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

По 20 таблеток у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

За рецептом.

Лек Фармацевтична компанія д. д., Словенія.

Адреса

Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія.