Торгівельна назва | Колдрекс |
Діючі речовини | Вітамін С, Кофеїн, Парацетамол, Терпінгидрат, Фенілефрин |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Після |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Імпортний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Традиційний |
Виробник: | СМІТ КЛЯЙН ДАНГАВАР ЛІМІТЕД |
Країна виробництва: | Ірландія |
Заявник: | GSK |
Умови відпуску: | Без рецепта |
Код АТС N Препарати для лікування захворювань нервової системи N02 Болезаспокійливі препарати N02B Інші анальгетики та антипіретики N02BE Аніліди N02BE51 Парацетамол, комбінації без психолептиків |
Фармакодінаміка.парацетамол є анальгетиком-антипіретиком. механізм дії пояснюється пригніченням синтезу простагландинів в ЦНС і дією на центр терморегуляції в гіпоталамусі.
Кофеїн має виражену стимулюючу дію на центральну нервову систему, потенціює знеболюючу дію парацетамолу, відноситься до групи метилксантинів, збуджує дихальний і судиноруховий центри, викликає розширення кровоносних судин м'язів, серця, нирок, звуження судин органів черевної порожнини та мозку, зменшує агрегацію тромбоцитів, підвищує діурез, шлункову секрецію.
Аскорбінова кислота є життєво необхідним вітаміном, включена до складу препарату для компенсації втрати вітаміну С, що відзначається в початковий період вірусної інфекції. Відомо, що аскорбінова кислота відіграє важливу роль в реалізації захисної функції організму від інфекції і необхідна для нормального функціонування Т-лімфоцитів та ефективної фагоцитарної активності лейкоцитів. Нормалізує проникність капілярів.
Фенілефрин - симпатомиметик. Його дія пов'язана, в першу чергу, з прямою стимуляцією адренорецепторів і частково - з ефектом, опосередкованим через вивільнення норадреналіну. Фенілефрин зменшує набряк слизової оболонки носа, полегшуючи носове дихання. Викликає звуження артеріол, підвищує загальний периферичний опір та рівень артеріального тиску.
Терпінгідрат стимулює бронхіальну секрецію, застосовується як відхаркувальний засіб.
Симптоматичне лікування при грипі та простудних захворюваннях: головний біль, озноб, закладеність носа, біль у горлі та навколоносових пазухах, біль в м'язах.
Препарат призначений для перорального прийому.
Дорослим: по 2 таблетки 4 рази на добу при необхідності. Не приймати частіше, ніж через 4 год; не брати більше 8 таблеток на добу.
Максимальний період лікування - 7 днів.
Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі порушення функції печінки та / або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкоза- 6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія, тромбоз, тромбофлебіт, стани підвищеного збудження; порушеннях сну; важка аг; при органічних захворюваннях серцево-судинної системи (в тому числі при атеросклерозі); глаукомі; похилий вік; епілепсія, гіпертиреоз, декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, тяжкий атеросклероз, схильність до спазму судин, ІХС, гострий панкреатит, гіпертрофія передміхурової залози, тяжкі форми цукрового діабету, закрітоугловая глаукома, період вагітності та годування груддю. не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (мао) і протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів мао, протипоказано пацієнтам, які приймають трехцікліческіе антидепресанти або блокатори β-адренорецепторів. діти у віці до 12 років.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: висип, свербіж, кропив'янка, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку імунної системи: в поодиноких випадках - анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.
З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєння, збудженість, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, безсоння, сплутаність свідомості, депресивні стани, тремор, відчуття поколювання і тяжкості в кінцівках, шум у вухах.
З боку органу зору: порушення зору і акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску.
З боку системи травлення: нудота, блювання, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, гіперсалівація, зниження апетиту, підвищення активності печінкових ферментів, печія, діарея.
З боку органів кровотворення: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія, гемолітична анемія.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія або рефлекторна брадикардія, задишка, біль в області серця, аритмія.
З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів чутливих до аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів.
Інші: загальна слабкість, посилене потовиділення, гіпоглікемія, гіперглікемія, глюкозурія, порушення обміну цинку і міді.
Хворим на феохромоцитому, гіпербілірубінемією, хворобою Рейно, особам похилого віку перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем щодо можливості застосування препарату. при тривалому застосуванні слід здійснювати контроль функціонального стану печінки та показники периферичної крові.
Препарат містить барвник жовтий (Е110), який може викликати алергічні реакції.
Необхідно уникати одночасного прийому з іншими препаратами, що містять парацетамол, сімпатоміметі (такими як деконгестантів, засобами, що пригнічують апетит, амфетаміноподобним психостимулирующим засобами).
Слід уникати надмірного прийому кофеїну (чаю, кави та інших напоїв, що містять кофеїн).
Чи не перевищувати зазначені дози.
Якщо під час лікування препаратом стан хворого не поліпшується, необхідно звернутися до лікаря.
Період вагітності та годування груддю. Не рекомендується застосовувати препарат в період вагітності.
У період годування груддю не застосовувати препарат, попередньо не проконсультувавшись з лікарем.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з технікою. У разі запаморочення не рекомендується керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.
Діти.
Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 12 років.
Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися метоклопрамидом і домперідоном і зменшуватися холестирамином. антікоагуляторний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений при одночасному тривалому щоденному застосуванні парацетамолу, з підвищенням ризику кровотечі.
Барбітурати знижують жарознижувальний ефект парацетамолу.
Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), рифампіцин, стимулюючи активність ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.
Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичної синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.
Не застосовувати одночасно з алкоголем.
Аскорбінова кислота посилює всмоктування пеніциліну, знижує дію гепарину та антикоагулянтів непрямої дії. При одночасному застосуванні з саліцилатами збільшується ризик появи кристалурії.
Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні препарати, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, запору. ГКС збільшують ризик розвитку глаукоми.
Абсорбція вітаміну C знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття. Аскорбінова кислота при пероральному прийомі підвищує абсорбцію пеніциліну, заліза, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами. Одночасний прийом вітаміну С і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо в серцевому м'язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу. Вітамін С можна приймати лише через 2 години після ін'єкції дефероксаміну. Тривалий прийом великих доз у осіб, які застосовують дисульфирам, гальмує реакцію дисульфірам - алкоголь. Високі дози препарату знижують ефективність трициклічних антидепресантів.
Одночасне застосування кофеїну з інгібіторами МАО може викликати небезпечне підвищення артеріального тиску.
Кофеїн підвищує ефективність (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, α- і β-адреноміметиків, психостимулюючих засобів.
Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну.
Кофеїн знижує ефективність опіоїдних анальгетиків, анксіолітиків, снодійних та седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ. При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращує всмоктування ерготаміну в шлунково-кишковому тракті, з тиреотропного засобами - підвищується тиреоїдний ефект.
Кофеїн знижує концентрацію літію в крові.
Взаємодія фенілефрину з інгібіторами моноаміноксидази спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами - підвищується ризик розвитку серцево-судинних захворювань, з дигоксином і серцевими глікозидами - порушення серцебиття або серцевий напад. Фенілефрін з іншими симпатоміметиками підвищує ризик виникнення побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. Фенілефрін може знижувати ефективність блокаторів β-блокаторів та антигіпертензивних препаратів (резерпін, метилдопа і т.п.) з підвищенням ризику виникнення АГ та інших побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. Тому Колдрекс не рекомендується застосовувати хворим, які застосовують вищевказані препаратами.
При застосуванні препарату в високих дозах може розвиватись нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз), порушення сечовипускання (з більшою ймовірністю трапляється у пацієнтів з синдромом инфравезикальной обструкції, такий як гіпертрофія передміхурової залози), кристалурія, утворення уратних та оксалатних конкрементів у нирках і сечовивідних шляхах.
При тривалому застосуванні у високих дозах - апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
Передозування, як правило, обумовлена парацетамолом і виявляється блідістю шкірних покривів, анорексією, нудотою, блювотою, болем у животі, гепатонекрозом, підвищенням активності печінкових трансаміназ, повишченіем протромбінового індексу.
Симптоми ураження печінки спостерігаються через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати та призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках - з летальним результатом. ОПН з гострим некрозом канальців може розвиватись навіть при відсутності тяжкого ураження нирок. Відзначалася також серцева аритмія. Ураження печінки можливе у дорослих, після прийняття 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла.
При передозуванні парацетамолом необхідна негайна медична допомога, навіть якщо симптомів передозування не виявлено. У разі передозування можуть спостерігатися підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, сонливість, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, судоми.
Лікування: промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля, симптоматична терапія. Застосування метіоніну перорально або ацетилцистеїну в / в є ефективним на протяжністю 48 годин після передозування. Необхідно також призначити підтримуючу терапію. При необхідності застосовують блокатори α-адреноблокатори.
Передозування, обусловленнае дією аскорбінової кислоти (більш 3000 мг), може проявлятися тимчасової осмотичного діареєю і шлунково-кишковими порушеннями, такими як нудота, блювання, дискомфорт в епігастральній ділянці, здуття і біль в животі, свербіж, висипи на шкірі, підвищена збудливість.
Ефекти передозування можуть бути віднесені до категорії таких, які викликані тяжким ураженням печінки, в результаті передозування парацетамолу.
Лікування: промивання шлунка, лужне пиття, активоване вугілля або інші абсорбенти.
Передозування, обумовлена дією кофеїну, може проявитися порушенням, запамороченням, прискореним диханням, блювотою, тремором, судомами, екстрасистолією. Високі дози кофеїну можуть викликати біль в епігастральній ділянці, діурез, тахікардію або серцеву аритмію.
Лікування: промивання шлунка, кисень. Специфічний антидот відсутній. При судомах застосовують діазепам. Симптоматична терапія.
Передозування терпінгідрату може послужити причиною шлунково-кишкові порушень: нудота, блювота і біль в епігастральній ділянці.
Передозування фенілефрину викликає: підвищену возбуздімость, головний біль, запаморочення, безсоння, підвищення артеріального тиску, нудоту, блювоту, дратівливість, неспокій. Можлива рефлекторна брадикардія. У важких випадках можливе виникнення сплутаності свідомості, галюцинацій, судом, аритмії. Однак кількості, необхідні для виникнення важкої інтоксикації фенілефрін, більше, ніж ті, які викликають парацетамол-пов'язане токсичне ураження печінки. При передозуванні необхідна симптоматична терапія, при тяжкій артеріальній гіпертензії застосування блокаторів α-адренорецепторів таких, як фентоламін.
У сухому місці при температурі не вище 25 °C.
Опис препарату Колдрекс табл. №12 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
діючі речовини: 1 таблетка містить парацетамолу 500 мг, кофеїну 25 мг, фенілефрину гідрохлориду 5 мг, терпінгідрату 20 мг, аскорбінової кислоти 30 мг;
допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, повідон, калію сорбат, натрію лаурилсульфат, жовтий захід FCF (Е 110), кислота стеаринова, тальк.
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: двошарові оранжево-білі таблетки капсулоподібної форми з видавленим написом «Coldrex» з одного боку.
Парацетамол, комбінації без психолептиків.
Код АТX N02B E51.
Парацетамол є аналгетиком-антипіретиком. Механізм його дії пояснюється пригніченням синтезу простагландинів у центральній нервовій системі, діє на центр терморегуляції у гіпоталамусі.
Кофеїн – сильний стимулятор центральної нервової системи, потенціює знеболювальну дію парацетамолу, належить до групи метилксантинів, збуджує дихальний і судинозвужувальний центри, сприяє розширенню кровоносних судин м’язів, серця, нирок, звуженню судин органів черевної порожнини і мозку, зменшує агрегацію тромбоцитів, збільшує діурез, секреторну діяльність шлунка.
Аскорбінова кислота входить до складу препарату для компенсації втрати вітаміну С, яка може виникнути на початку вірусної інфекції. Відомо, що аскорбінова кислота відіграє важливу роль у реалізації захисної функції організму від інфекції і необхідна для нормального функціонування Т-лімфоцитів та ефективної фагоцитарної активності лейкоцитів. Нормалізує проникність капілярів.
Фенілефрину гідрохлорід є симпатоміметичним протинабряковим лікарським засобом. Його дія пов’язана в першу чергу з прямою стимуляцією адренорецепторів і частково – з непрямим ефектом, що чиниться через вивільнення норадреналіну. Фенілефрин знижує набряк слизової оболонки носа, полегшує дихання. Викликає звуження артеріол, підвищує загальний периферичний опір судин і артеріальний тиск.
Терпінгідрат збільшує бронхіальну секрецію, застосовується як відхаркувальний засіб.
Активні інгредієнти препарату не мають седативного ефекту.
Парацетамол легко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Він метаболізується у печінці і виводиться з сечею, в основному, у формі глюкуронідних і сульфатних кон'югатів.
Кофеїн легко всмоктується після перорального прийому, максимальні концентрації в плазмі крові досягаються протягом 1 години, а період напіввиведення становить близько 3,5 годин. 65-80 % кофеїну виводяться з організму з сечею у формі 1-метил сечової кислоти та 1-метилксантину.
Аскорбінова кислота легко всмоктується у шлунково-кишковому тракті і розподіляється по всіх тканинах організму, 25 % зв'язується з білками плазми. Надлишок аскорбінової кислоти, що перевищує потреби організму, виводиться у формі метаболітів із сечею.
Фенілефрину гідрохлорид нерівномірно всмоктується у шлунково-кишковому тракті і зазнає досистемного метаболізму під дією моноаміноксидази у кишечнику і печінці; відповідно, при пероральному прийомі біодоступність фенілефрину знижується. Він виводиться з сечею майже повністю у формі сульфатного кон’югату.
Відповідні фармакокінетичні дані для терпінгідрату відсутні.
Полегшення симптомів застудних захворювань та грипу: гарячка, головний біль, біль у горлі, нежить, закладеність носа, синусовий біль, біль у м’язах.
Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату, тяжка серцево-судинна недостатність, тяжкі порушення функції печінки і/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові (у тому числі виражена анемія, лейкопенія), тромбоз, тромбофлебіт, стани підвищеного збудження, гострий панкреатит, гіпертрофія передміхурової залози, тяжкі форми цукрового діабету, епілепсія, гіпертиреоз, закритокутова глаукома, тяжкі форми: артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця; порушення сну.
Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення їх застосування, з трициклічними антидепресантами, бета-блокаторами або іншими антигіпертензивними лікарськими засобами та симпатоміметиками.
Пацієнтам з феохромоцитомою, гіпербілірубінемією, хворобою Рейно, артеріальною гіпертензією, діабетом, серцево-судинними захворюваннями, пацієнтам літнього віку перед застосуванням препарату необхідно порадитись з лікарем стосовно можливості застосування препарату. При тривалому застосуванні необхідний контроль функціонального стану печінки та картини периферичної крові.
Містить парацетамол. Слід уникати одночасного прийому з іншими препаратами, що містять парацетамол, симпатоміметиками (такими як деконгестанти, засобами, що пригнічують апетит, амфетаміноподібними психостимулюючими засобами). Одночасне застосування з іншими препаратами, що містять парацетамол, може призвести до передозування. Передозування парацетамолом може викликати печінкову недостатність, що може стати причиною трансплантації печінки або летального наслідку.
Потрібно уникати надмірного прийому кофеїну (чаю, кави та інших напоїв, що містять кофеїн), що може викликати проблеми зі сном, тремор, неприємне відчуття у грудині через серцебиття.
Необхідно порадитись з лікарем стосовно можливості застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки. Ризик передозування найбільший у пацієнтів із нециротичним алкогольним захворюванням печінки.
Надходили повідомлення про випадки порушення функції печінки/печінкової недостатності у пацієнтів зі зниженими рівнями глутатіону, наприклад, у пацієнтів з тяжким виснаженням, анорексією, низьким індексом маси тіла або з хронічним алкоголізмом.
У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу може підвищитися ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи затруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у випадку появи цих симптомів.
Аскорбінова кислота може впливати на результати різних лабораторних досліджень, наприклад, при визначенні вмісту в крові глюкози, білірубіну, активності трансаміназ, лактатдегідрогенази, тощо. Оскільки аскорбінова кислота підвищує всмоктування заліза, її застосування у високих дозах може бути небезпечним для хворих на гемохроматоз, таласемію, поліцитемію, лейкемію і сидеробластну анемію. Пацієнтам при наявності високого вмісту заліза в організмі слід застосовувати препарат у мінімальних дозах.
Препарат містить фенілефрин, який може спричинити напади стенокардії. Препарат містить барвник жовтий захід FCF (Е 110), який може викликати алергічні реакції.
Не перевищувати зазначені дози.
Якщо під час лікування препаратом стан хворого не покращується, слід звернутися до лікаря.
Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися – з холестираміном.
Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений з підвищенням ризику кровотечі при одночасному довготривалому щоденному застосуванні парацетамолу. При нетривалому застосуванні відповідно до рекомендованого режиму вказані взаємодії не мають клінічного значення.
Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти.
Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.
Не застосовувати одночасно з алкоголем.
Взаємодія фенілефрину з інгібіторами моноаміноксидази спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (наприклад амітриптиліном) та іншими симпатоміметиками - підвищує ризик виникнення кардіоваскулярних побічних ефектів, з дигоксином і серцевими глікозидами - призводить до порушення серцебиття або інфаркту міокарда.
Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (включаючи дебризохін, гуанетедин, резерпін, метилдопу) з підвищенням ризику виникнення артеріальної гіпертензії та інших побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.
Аскорбінова кислота при пероральному прийомі підвищує абсорбцію пеніциліну, заліза, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами.
Антидепресанти, протипаркінсонічні і антипсихотичні препарати, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Глюкокортикостероїди збільшують ризик розвитку глаукоми, великі дози препарату зменшують ефективність трициклічних антидепресантів.
Абсорбція вітаміну С знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття. Аскорбінову кислоту можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну, оскільки їх одночасний прийом підвищує токсичність заліза, особливо у міокарді. Тривалий прийом великих доз у осіб, які лікуються дисульфірамом, гальмує реакцію дисульфірам - алкоголь.
Кофеїн підвищує ефект (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, альфа- та бета-адреноміметиків, психостимулюючих засобів.
Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну.
Кофеїн знижує ефект опіоїдних аналгетиків, анксіолітиків, снодійних і седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують центральну нервову систему, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ. При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну з ШКТ, з тиреотропними засобами підвищується тиреоїдний ефект.
Кофеїн знижує концентрацію літію в крові.
У період вагітності застосування препарату не рекомендується.
У період годування груддю не слід застосовувати препарат без попередньої консультації з лікарем. При необхідності застосування препарату, слід припинити годування груддю.
У разі виникнення запаморочення не рекомендується керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.
Препарат призначений для перорального прийому.
Дорослим та дітям віком від 12 років – по 1-2 таблетки кожні 4-6 годин у разі необхідності. Інтервал між прийомами має бути не менше 4 годин. Не приймати більше 8 таблеток протягом доби. Максимальний період лікування – 7 днів.
Не перевищувати рекомендовану дозу.
Слід застосовувати найнижчу дозу, необхідну для досягнення ефективності.
Діти.
Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 12 років.
Парацетамол. Ризик передозування є підвищеним у пацієнтів із захворюваннями печінки.
Передозування, як правило, зумовлене парацетамолом і проявляється блідістю шкіри, анорексією, нудотою, блюванням, болем у животі, гепатонекрозом, підвищенням активності печінкових трансаміназ, збільшенням протромбінового індексу. Симптоми ураження печінки спостерігаються через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз.
При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, крововиливами, гіпоглікемією, набряком мозку, в окремих випадках – до необхідності трансплантації печінки або до летального наслідку.
Гостре порушення функції нирок з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалася також серцева аритмія та панкреатит.
Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла.
Прийняття 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм чи іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія)).
Лікування. При передозуванні парацетамолу необхідно надати швидку медичну допомогу, навіть якщо симптомів передозування не виявлено. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням, або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів.
Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрація парацетамолу в плазмі крові повинна вимірюватися через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є не достовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять N-ацетилцистеїн, згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.
Фенілефрин. Передозування, зумовлене дією фенілефрину, може призвести до появи ефектів, аналогічних наведеним у розділі «Побічні реакції». До інших симптомів можна віднести дратівливість, неспокій, артеріальну гіпертензію і, можливо, брадикардію. У тяжких випадках може спостерігатися сплутаність свідомості, галюцинації, судоми та аритмія.
Однак кількість препарату, що може призвести до розвитку серйозної токсичності фенілефрину, є більшою, ніж кількість, необхідна для розвитку токсичного впливу парацетамолу на печінку.
Лікування. При передозуванні необхідні промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія, застосування альфа-блокаторів, таких як фентоламін, при тяжкій гіпертензії.
Аскорбінова кислота. Передозування, зумовлене дією аскорбінової кислоти (більше 3000 мг), може спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, такі як нудота і дискомфорт в епігастральній ділянці.
Наслідки передозування аскорбінової кислоти можуть бути віднесені до категорії таких, що спричинені тяжким ураженням печінки в результаті передозування парацетамолу.
Кофеїн. Передозування, зумовлене дією кофеїну, може проявитись збудженням, запамороченням, прискореним диханням, блюванням, тремтінням, судомами, екстрасистолією. Високі дози кофеїну можуть викликати біль в епігастральній ділянці, діурез, тахікардію або серцеву аритмію, вплив на центральну нервову систему (запоморочення, безсоння, нервове збудження, дратівливість, стан афекту, тривожність, тремор, судоми). Клінічно важливі симптоми передозування кофеїном пов’язані також із ураженням печінки парацетамолом.
Лікування: Симптоматична терапія, промивання шлунка, оксигенотерапія. Специфічний антидот відсутній. При судомах застосовують діазепам.
Терпінгідрат. Передозування терпінгідрату може спричинити шлунково-кишкові розлади такі як нудота, блювання та біль в епігастральній ділянці.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, кропив’янка, алергічний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.
З боку імунної системи: алергічні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк), анафілактичний шок, реакції гіперчутливості.
Психічні розлади: психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, нервозність, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, безсоння, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: шум у вухах.
З боку органів зору: мідріаз, гостра закритокутова глаукома (частіше у пацієнтів з глаукомою), порушення зору та акомодації.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, гіперсалівація, дискомфорт і біль у животі, зниження апетиту, печія, діарея.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, гепатонекроз (дозозалежний ефект), печінкова недостатність.
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія (у т. ч. гемолітична), сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, синці чи кровотечі.
З боку нирок і сечовидільної системи: порушення сечовипускання, затримка сечовипускання (ймовірніше у хворих на гіпертрофію передміхурової залози), ниркова коліка, нефротоксичний ефект.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія або рефлекторна брадикардія, прискорене серцебиття, задишка, біль у серці.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм у пацієнтів чутливих до аспірину та інших НПЗЗ.
Інші: загальна слабкість, гарячка, гіпоглікемія, глюкозурія, порушення обміну цинку та міді.
Препарат може виявляти незначний проносний ефект.
4 роки.
Зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.
По 12 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.
Без рецепта.
ГлаксоСмітКлайн Дангарван Лімітед / GlaxoSmithKline Dungarvan Limited.
СмітКляйн Бічем С. А. /SmithKline Beecham S.A.
Нокбрек, Дангарван, графство Уотерфорд, Ірландія / Knockbrack, Dungarvan, Co. Waterford, Ireland.
вул. де Айавір, км 2.500, Алкала де Енарес 28806 (Мадрид), Іспанія / Ctra. De Ajalvir, Km 2.500, Alcala de Henares 28806 (Madrid), Spain.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}