| Торгівельна назва | Новіган |
| Діючі речовини | Альфа-піперидиноетилдифенілацетаміду метабромід, Ібупрофен, П-піперидиноітокси-О-карбометоксибензофенону гідрохлорид |
| Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
| Кількість в упаковці: | 10 таблеток |
| Первинна упаковка: | блістер |
| Спосіб застосування: | Орально |
| Взаємодія з їжею: | Після |
| Температура зберігання: | від 15°C до 25°C |
| Чутливість до світла: | Чутливий |
| Ознака: | Імпортний |
| Походження: | Хімічний |
| Ринковий статус: | Традиційний |
| Виробник: | Д-Р РЕДДІС ЛАБОРАТОРІС ЛТД |
| Країна виробництва: | Індія |
| Заявник: | Dr.Reddy's |
| Умови відпуску: | Без рецепта |
|
Код АТС M Препарати для лікування захворювань кістково-мʼязової системи M01 Протизапальні і знеболюючі засоби M01A Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби M01AE Похідні пропіонової кислоти M01AE51 Ібупрофен, комбінації |
|
НОВІГАН - комбінований препарат, відноситься до групи аналгетичних та спазмолітичних засобів. до складу препарату входять: ібупрофен - НПЗП, п-піперідіноетоксі-о-карбометоксібензофенона гідрохлорид - міотропну спазмолітичну засіб і альфа-піперідіноетілдіфенілацетаміда метабромід - холиноблокирующее засіб центральної та периферичної дії.
Основний механізм фармакологічної дії ібупрофену полягає в пригніченні синтезу простагландинів. Неселективні НПЗП, до яких відноситься ібупрофен, діють як системні інгібітори (периферичні та центральні) синтезу ензимів простагландинів G / H, також відомих як ЦOГ-1 і ЦOГ-2. Ці ензими відповідають за перетворення арахідонової кислоти в різні тканеспеціфіческіе простагландини та тромбоксани. ЦOГ-1 конститутивно відображена в усіх тканинах і відповідає за вироблення простагландинів, які підтримують функціонування органів, захищають цілісність слизової оболонки шлунка і генерують тромбоксін, який відповідає за агрегаціютромбоцитів і вазоконстрикцію. При запаленні активується ЦОГ-2, яка продукує простагландини, які викликають біль і запальні процеси.
П-піперідіноетоксі-О-карбометоксібензофенона гідрохлорид має пряму міотропну дію на гладкі м'язи внутрішніх органів, пригнічує ФДЕ, викликає накопичення цАМФ і зниження вмісту кальцію в клітині, послаблює гладкі м'язи судин і внутрішніх органів.
Альфа-піперідіноетілдіфенілацетаміда метабромід за рахунок гангліоблокірующіе іпарасимпатичного дії знижує тонус і моторику гладких м'язів шлунка, кишечника, жовчних і сечовивідних шляхів.
Ібупрофен добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті при пероральному прийомі. C max в плазмі крові відзначається через 1-2 години після прийому. З білками плазми крові зв'язується близько 99% ібупрофену. Виводиться переважно з сечею в незміненому вигляді або у формі окислених неактивних метаболітів. Повністю виводиться з організму протягом 24 год.
Поєднання 3 компонентів препарату обумовлює взаємне посилення їх фармакологічної дії, що призводить до зменшення інтенсивності болю, розслаблення гладких м'язів, зниження підвищеної температури тіла.
Слабо або помірно виражений больовий синдром при спазмах гладких м'язів внутрішніх органів - ниркова або печінкова колька, дискінезія жовчних шляхів, спазми кишечника, спастична дисменорея та інші спастичні стани гладких м'язів внутрішніх органів. головний біль, в тому числі мігренеподібний. можна застосовувати для короткочасного симптоматичного лікування при артралгії, невралгії, ішіалгії, міалгії. для зниження підвищеної температури тіла при інфекційно-запальних захворюваннях.
Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу, потрібну для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу. Якщо симптоми зберігаються більше 5 днів від початку лікування або погіршуються, слід звернутися до лікаря.
Новіган® доцільно застосовувати або за 1 годину до прийому їжі, або через 3 години після їди. Таблетки необхідно запивати водою, не розжовувати. Для запобігання подразнювальної дії на шлунок слід застосовувати одразу після їди або запивати молоком.
Препарат рекомендується приймати по 1 таблетці до 3-х разів на добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 3 таблетки.
Повторну дозу застосовувати у разі потреби через 4-6 годин. Не перевищувати дозу 1200 мг ібупрофену на добу.
Особи літнього віку не потребують спеціального дозування.
Підвищена чутливість до компонентів препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкова кровотеча або перфорація після застосування НПЗП, наявність ба в анамнезі, риніт або висип при прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, важка серцева недостатність, тяжкі порушення функції печінки та нирок.
Слід уникати застосування ібупрофену разом з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, через можливе виникнення адитивних ефектів.
Препарат також протипоказаний при печінкової порфірії, спадковому дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тахіаритмії, ураженні зорового нерва, порушення кровотворення, захворювання крові, закритокутовійглаукомі, декомпенсованої серцевої недостатності, гіпертрофії передміхурової залози, механічної непрохідності шлунково-кишкового тракту або мегаколоні.
Вагітність і годування груддю, дитячий вік до 16 років.
З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто - біль у животі, диспепсія, нудота; рідко - діарея, метеоризм, запор, блювання; дуже рідко - виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, перфорація або шлунково-кишкові кровотечі, печія, мелена, виразковий стоматит, загострення виразкового коліту і хвороби крона, гастрит, езофагіт.
З боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія, задишка, цереброваскулярні ускладнення, артеріальна гіпотензія, відчуття серцебиття; дуже рідко - набряки, АГ, серцева недостатність.
При тривалому застосуванні та в високих дозах (2400 мг/добу) можливе підвищення ризику артеріальних тромботичних явищ або інсульту, зниження ефективності антигіпертензивних засобів.
Загальні розлади: дуже рідко - неспецифічні алергічні реакції та анафілактичний шок, астма або погіршення стану при БА, бронхоспазм, висип, свербіж, кропив'янка, пурпура, ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: нечасто - головний біль; дуже рідко - неврит зорового нерва, парестезії, нервозність, запаморочення, сонливість, дратівливість, дзвін у вухах, депресія, безсоння, тривожність, психомоторне збудження, емоційна нестабільність, судоми.
З боку імунної системи: у хворих на системний червоний вовчак і змішаними захворюваннями сполучної тканини прийом ібупрофену в рідкісних випадках може привести до появи симптомів асептичного менінгіту, який проявляється ригідністю потиличних м'язів, головним болем, блювотою, гіпертермією або дезорієнтацією.
З боку органів кровотворення і лімфатичної системи: дуже рідко - порушення кровотворення (гемолітична анемія, апластична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, зниження гематокриту та рівня гемоглобіну, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є гіпертермія, біль у горлі, виразки на слизовій оболонці порожнини рота, симптоми грипу, тяжка форма виснаження, незрозумілі кровотечі та гематоми. Оборотна агрегація тромбоцитів, альвеоліт, легенева еозинофілія.
З боку органу зору: дуже рідко - нечіткість зору, зміна сприйняття кольору, токсична амбліопія.
З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко - порушення функції печінки, гепатит, жовтяниця, дуоденіт, панкреатит, гепаторенальний синдром, печінкова недостатність, гепатонекроз.
З боку шкіри: рідко - лущення шкіри, алопеція, фотосенсибілізація; дуже рідко - бульозні ураження, включаючи синдром Стівенса - Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко - папіллонекроз, цистит, гематурія, нефротичний синдром, олігурія, поліурія, тубулярний некроз, гломерулонефрит, порушення функції нирок, токсична нефропатія в різних формах, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром і ниркову недостатність.
Інші ефекти: рідко - сухість слизових оболонок очей і ротової порожнини, стоматит, гіпертермія, погане самопочуття, слабкість, підвищена стомлюваність, порушення слуху, виразковий стоматит; дуже рідко - зміни в ендокринній системі та метаболізмі, зниження апетиту.
З обережністю і під контролем лікаря слід застосовувати препарат для лікування хворих з помірними порушеннями функції печінки або нирок, при схильності до аг, бронхоспазму, при системний червоний вовчак та інших системних захворюваннях сполучної тканини - підвищення ризику розвитку асептичного менінгіту з серцевою недостатністю в анамнезі, яка супроводжувалася затримкою рідини та набряками при застосуванні НПЗП.
Підвищення дози НПЗП, похилий вік, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки в анамнезі є факторами ризику щодо виникнення побічних реакцій з боку травного тракту. Під час лікування в таких випадках рекомендується застосовувати мінімальні ефективні дози препарату.
Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів, які отримують терапію лікарськими засобами, здатними підвищувати ризик виникнення виразки шлунка і дванадцятипалої кишки або кровотечі, зокрема - пероральними ГКС, антикоагулянтами, варфарином, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарними засобами, такими як ацетилсаліцилова кислота. Пацієнтам, у яких відзначалися шлунково-кишкові розлади, особливо особам похилого віку, необхідно припинити лікування і проконсультуватися з лікарем при появі будь-яких небажаних симптомів (особливо кровотеч зі шлунково-кишкового тракту).
При тривалому (більше тижня) застосуванні препарату необхідно проводити контроль показників периферичної крові та функціонального стану печінки.
Препарат може впливати на психофізіологічний стан хворих при одночасному прийомі з алкоголем і засобами, що пригнічують ЦНС.
Тривале і безконтрольне застосування знеболюючих засобів, особливо поєднання різних знеболювальних речовин, може призводити до хронічного ураження нирок з ризиком виникнення ниркової недостатності (анальгетическая нефропатія).
Побічні реакції можна звести до мінімуму, застосовуючи мінімальну ефективну дозу протягом менш тривалого періоду, необхідного для полегшення симптомів.
Препарат не слід застосовувати при наявності спадкової непереносимості галактози та молочних продуктів, дефіциті лактази.
Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, ібупрофен може маскувати ознаки інфекції.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Препарат не застосовують у період вагітності. Годування грудьми на період лікування слід припинити.
Діти. Чи не призначають препарат дітям віком до 16 років.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортом або роботі з іншими механізмами. Необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортом і роботі з іншими потенційно небезпечними механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Одночасне застосування НОВІГАН з іншими нестероїдними протизапальними засобами або ненаркотичними анальгетиками може привести до подвійного посилення токсичних ефектів.
Антигіпертензивні лікарські засоби, інгібітори АПФ - при одночасному застосуванні знижується антигіпертензивний ефект.
Діуретики - при одночасному застосуванні з ібупрофеном знижується діуретичний ефект і діуретичний активність, підвищується нефротоксичність НПЗП.
Серцеві глікозиди - при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами можливе загострення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації і підвищення концентрації серцевих глікозидів в плазмі крові.
Препарати літію - при одночасному застосуванні знижується елімінація препаратів літію, підвищується їх токсичність і концентрація в плазмі крові.
Метотрексат - при одночасному застосуванні знижується елімінація метотрексату, підвищується його токсичність і концентрація в плазмі крові.
Циклоспорин - при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами підвищується нефротоксичність.
Мифепристон - застосування НПЗП дозволяється тільки через 8-12 днів після відміни міфепристону, оскільки НПЗЗ знижують ефективність міфепристону.
ГКС - при одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку кровотеч у травному тракті.
Антикоагулянти - при одночасному застосуванні посилюється дія антикоагулянтів.
Антибіотики хінолонового ряду - нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати ризик розвитку конвульсій, пов'язаних з прийомом хінолонів.
Зидовудин - існують докази підвищення ризику появи гемартроза і гематом у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують супутнє лікування зидовудином та ібупрофеном.
Такролімус - підвищується ризик нефротоксичності.
Рослинні препарати гінкго білоба можуть потенціювати ризик розвитку кровотеч при застосуванні НПЗП.
Виявляється у вигляді шлунково-кишкових порушень (нудота, блювота, анорексія, біль в епігастральній ділянці, діарея), проявів гепатотоксичності, порушення свідомості.
Лікування. Показана симптоматична терапія. Протягом 1 години після прийому великої дози показано промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Необхідно забезпечити належний діурез і контролювати стан функції нирок і печінки. Після прийому потенційно токсичних доз за станом хворого необхідно спостерігати протягом не менше 4 год. В разі виникнення конвульсій можна застосувати діазепам.
У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.
Опис препарату Новіган табл. в/о №10 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Аналогами з подібним терапевтичним ефектом є:
Упаковка / 10 шт.
88.90 грн.діючі речовини: ібупрофен, п-піперидиноетокси-о-карбометоксибензофенону гідрохлорид, альфа-піперидиноетилдифенілацетаміду метобромід;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить ібупрофену 400 мг, п-піперидиноетокси-о-карбометоксибензофенону гідрохлориду 5 мг, альфа-піперидиноетилдифенілацетаміду метоброміду 0,1 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гліцерин, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, гіпромелоза, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), полісорбат-80, кислота сорбінова, диметикон.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі двоопуклі вкриті плівковою оболонкою таблетки, з гладкою однією стороною та тисненням «NOVIGAN» на другій стороні.
Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Ібупрофен, комбінації. Код АТХ M01А Е51.
Новіган® – комбінований препарат, який належить до групи аналгетичних та спазмолітичних засобів. До складу препарату входять: ібупрофен – нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), п-піперидиноетокси-о-карбометоксибензофенону гідрохлорид – міотропний спазмолітичний засіб та альфа-піперидиноетилдифенілацетаміду метобромід – холіноблокуючий засіб центральної та периферичної дії.
Основний механізм фармакологічної дії ібупрофену полягає у пригніченні синтезу простагландинів. Неселективні нестероїдні протизапальні засоби, до яких належить ібупрофен, діють як системні інгібітори (периферичні та центральні) синтезу ензимів простагландинів G/H, також відомих як циклооксигеназа-1 (ЦOГ-1) та циклооксигеназа-2 (ЦOГ-2). Ці ензими відповідають за перетворення арахідонової кислоти на різні тканиноспецифічні простагландини та тромбоксани. ЦOГ-1 конститутивно виражена у всіх тканинах та відповідає за продукування простагландинів, які підтримують функціювання органів, захищають цілісність слизової оболонки шлунку та генерують тромбоксин, який відповідає за агрегацію тромбоцитів та вазоконстрикцію. При запаленні індукується ЦОГ-2, яка продукує простагландини, що опосередковують біль та запальні процеси.
П-піперидиноетокси-о-карбометоксибензофенону гідрохлорид чинить пряму міотропну дію на гладкі м’язи внутрішніх органів. Інгібує фосфодіестеразу, зумовлює накопичення цАМФ та зниження вмісту кальцію у клітині, послаблює гладкі м’язи судин та внутрішніх органів.
Альфа-піперидиноетилдифенілацетаміду метобромід за рахунок гангліоблокуючої та парасимпатичної дії знижує тонус та моторику гладких м’язів шлунка, кишечнику, жовчних та сечовивідних шляхів.
Ібупрофен добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті при пероральному прийомі. Максимальна концентрація у плазмі крові відзначається через 1-2 години після застосування. З білками плазми крові зв’язується близько 99 % ібупрофену. Виводиться переважно із сечею у незміненому стані або у формі окислених неактивних метаболітів. Повністю виводиться з організму протягом 24 годин.
Поєднання трьох компонентів препарату зумовлює взаємне посилення їх фармакологічної дії, що призводить до полегшення болю, розслаблення гладких м’язів, зниження підвищеної температури тіла.
Слабко або помірно виражений больовий синдром при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів – ниркова або печінкова коліка, дискінезія жовчовивідних шляхів, спазми кишечнику, спастична дисменорея та інші спастичні стани гладкої мускулатури внутрішніх органів. Головний біль, у тому числі мігренозного характеру. Короткочасне симптоматичне лікування болю у суглобах, невралгії, ішіалгії, міалгії. Для зниження підвищеної температури тіла при застудних та інфекційно-запальних захворюваннях.
Одночасне застосування препарату Новіган® з іншими нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) або ненаркотичними анальгетиками може призвести до подвійного посилення токсичних ефектів.
Cлід уникати одночасного застосовання препарату Новіган® у комбінації з наступними лікарськими засобами:
Ацетилсаліцилова кислота: одночасне застосування ібупрофену та ацетилсаліцилової кислоти зазвичай не рекомендується через потенціне посилення побічних ефектів. Існують дані, які дозволяють припустити, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при їх одночасному застосуванні. Отже, можливе зменшення кардіопротекторного ефекту при застосуванні низьких доз ацетилсаліцилової кислоти при тривалому застосуванні ібупрофену.
З обережністю слід застосовувати Новіган® у комбінації з наступними лікарськими засобами:
Антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилити ефект антикоагулянтів, таких як варфарин.
Антигіпертензивні лікарські засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ) та діуретики: НПЗЗ можуть зменшити лікувальний ефект цих препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у зневоднених пацієнтів або у літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. При необхідності довготривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі.
Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичного впливу НПЗЗ.
Кортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок та кровотеч у шлунково-кишковому тракті.
Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.
Серцеві глікозиди – при одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе загострення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові.
Препарати літію – при одночасному застосуванні знижується елімінація препаратів літію та підвищується їх токсичність і концентрація у плазмі крові.
Метотрексат – при одночасному застосуванні знижується елімінація метотрексату і підвищується його токсичність та концентрація у плазмі крові.
Циклоспорин – при одночасному застосуванні з НПЗЗ підвищується нефротоксичність.
Міфепристон – застосування НПЗЗ дозволяється лише через 8-12 днів після відміни міфепристону, оскільки НПЗЗ знижують ефект міфепристону.
Антибіотики хінолонового ряду – НПЗЗ можуть підвищувати ризик розвитку конвульсій, пов’язаних з прийомом хінолонів.
Зидовудин – існують докази підвищення ризику появи гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які застосовують супутнє лікування зидовудином та ібупрофеном.
Такролімус – підвищується ризик нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ з такролімусом.
Рослинний препарат гінгко білоба може потенціювати ризик кровотеч при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів.
З обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат для лікування хворих із помірним порушенням функції печінки або нирок, при схильності до артеріальної гіпертензії, бронхоспазму, при системному червоному вовчаку та інших системних захворюваннях сполучної тканини – підвищення ризику виникнення асептичного менінгіту; серцевою недостатністю в анамнезі, які супроводжувалися затримкою рідини та набряками під час застосування нестероїдних протизапальних засобів.
Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему.
Дані клінічного дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосовування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), а також тривале застосування може призвести до незначного підвищення ризику появи артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Загалом дані епідеміологічних досліджень не припускають, що низька доза ібупрофену (наприклад, ≤ 1200 мг на добу) може призвести до підвищення ризику інфаркту міокарда. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями довгострокове лікування може бути призначене лікарем тільки після ретельного аналізу. Пацієнтам з вираженими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід дотримуватись обережності та порадитись з лікарем перед початком застосування препарату, оскільки при прийомі НПЗЗ повідомлялося про затримку рідини, гіпертонію та набряки.
Вплив на органи дихання.
Бронхоспазм може виникнути у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання, або мають ці захворювання в анамнезі.
Інші НПЗЗ.
Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, оскільки це підвищує ризик розвитку побічних реакцій.
Вплив на нирки.
Ризик виникнення ниркової недостатності у зв’язку з погіршенням функції нирок: довготривалий прийом НПЗЗ може призвести до дозозалежного зниження синтезу простагландинів і провокувати розвиток ниркової недостатності. Високий ризик цієї реакції у пацієнтів із порушеннями функції нирок, серцевими порушеннями, порушеннями функції печінки, у пацієнтів, які приймають діуретики, і пацієнти літнього віку. У таких пацієнтів необхідно контролювати ниркову функцію. Пацієнти у стані дегідратації мають підвищений ризик пошкодження функції нирок.
Вплив на фертильність у жінок.
Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть впливати на процес овуляції. Цей процес є оборотним після припинення лікування. Довготривале застосування (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) ібупрофену може порушити жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, цей препарат необхідно відмінити.
Вплив на шлунково-кишковий тракт.
НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам з хронічними запальними захворюваннями кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватись. Існують повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, що можуть бути летальними, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗЗ, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.
Підвищення дози НПЗЗ, літній вік та виразкова хвороба в анамнезі є ризиком виникнення побічних реакцій з боку травного тракту. Під час лікування в таких випадках рекомендовано застосовувати мінімально ефективні дози препарату.
Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які одержують терапію лікарськими засобами, що можуть збільшувати ризик виникнення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки або кровотечі, зокрема пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад, варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота. Пацієнтам, у яких спостерігалися шлунково-кишкові розлади, особливо особам літнього віку, необхідно припинити лікування та проконсультуватися з лікарем при появі будь-яких небажаних симптомів (особливо кровотеч з травного тракту).
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Дуже рідко на тлі прийому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, деякі з можливим летальним наслідком, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії, в більшості випадків початок таких реакцій відбувається протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про випадки гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (AGEP) на тлі застосування препаратів, що містять у своєму складі ібупрофен.
Новіган слід відмінити та негайно звернутися до лікаря при перших ознаках шкірного висипу, появі пухирів на шкірі, патологічних змін слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості, оскільки ці прояви можуть бути першими ознаками виникнення серйозної шкірної реакції.
Слід уникати застосування препарату при вітряній віспі, оскільки супутній прийом НПЗЗ може погіршувати перебіг захворювання. НПЗЗ можуть сприяти розвитку ускладнень, таких як серйозні інфекційні захворювання шкіри та м’яких тканин.
При тривалому (більше тижня) застосуванні препарату необхідно проводити контроль показників периферичної крові та функціонального стану печінки.
Препарат може впливати на психофізіологічний стан хворих при одночасному прийомі з алкоголем та засобами, що пригнічують ЦНС.
Тривале та безконтрольне застосування знеболювальних засобів, особливо поєднання різних знеболювальних діючих речовин, може призводити до хронічного ураження нирок з ризиком виникнення ниркової недостатності (аналгетична нефропатія).
Препарат не слід застосовувати при наявності спадкової непереносимості галактози та молочних продуктів, дефіциті лактази.
Як і в разі прийому інших НПЗЗ, прийом ібупрофену може маскувати ознаки інфекції.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. Під час І та ІІ триместрів вагітності слід уникати застосування препарату.
Під час III триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливі такі впливи на плід, як серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки плода з легеневою гіпертензією) та порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з проявом олігогідроамніону.
Ібупрофен протипоказаний у III триместрі вагітності через можливість пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до збільшення тривалості пологів із тенденцією до підвищення кровотечі у матері та дитини, навіть при застосуванні низьких доз.
Годування груддю на період лікування препаратом слід припинити.
Необхідно дотримуватись обережності під час керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу, потрібну для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу. Якщо симптоми зберігаються більше 5 днів від початку лікування або погіршуються, слід звернутися до лікаря.
Новіган® доцільно застосовувати або за 1 годину до прийому їжі, або через 3 години після їди. Таблетки необхідно запивати водою, не розжовувати. Для запобігання подразнювальної дії на шлунок слід застосовувати одразу після їди або запивати молоком.
Препарат рекомендується приймати по 1 таблетці до 3-х разів на добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 3 таблетки.
Повторну дозу застосовувати у разі потреби через 4-6 годин. Не перевищувати дозу 1200 мг ібупрофену на добу.
Особи літнього віку не потребують спеціального дозування.
Діти. Не призначати препарат дітям віком до 16 років.
Симптоми. Проявляється у вигляді шлунково-кишкових розладів (діарея, нудота, блювання, анорексія, біль в епігастральній ділянці), проявів гепатотоксичності, порушення свідомості.
Також можуть виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При тяжкому отруєнні спостерігається токсичне ураження центральної нервової системи, що проявляється сонливістю, інколи – збудженим станом та дезорієнтацією або комою. Інколи у пацієнтів розвиваються судоми. При більш тяжкому отруєнні може виникати метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу/МНВ (імовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров’яному руслі). Може виникнути гостра ниркова недостатність та пошкодження печінки. У хворих на бронхіальну астму може спостерігатися загострення перебігу астми.
Лікування. Показана симптоматична та підтримуюча терапія, включаючи забезпечення прохідності дихальних шляхів та моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Упродовж години після прийому великої дози, показано промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Необхідно забезпечити належне сечовиділення та контролювати стан функцій нирок і печінки. Після прийому потенційно токсичних доз за хворими необхідно спостерігати впродовж щонайменше 4 годин. У разі виникнення конвульсій можна застосовувати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. У разі бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори.
Виникнення побічних реакцій можливо мінімізувати нетривалим застосуванням найнижчих ефективних доз препарату.
Наступні побічні реакції спостерігалися при короткотривалому застосуванні ібупрофену у дозах, що не перевищували 1200 мг/добу. При лікуванні хронічних захворювань та при тривалому застосуванні можуть виникнути інші побічні реакції.
Побічні реакції, пов’язані з застосуванням ібупрофену, класифіковані за системами органів та частотою. Частота визначається наступним чином: дуже часто: ≥1/10; часто: ≥1/100 та <1/10; нечасто: ≥1/1000 та <1/100; рідко: ≥1/10000 та <1/1000; дуже рідко: <1/10000, частота невідома (неможливо оцінити частоту за наявними даними).
З боку шлунково-кишкового тракту.
Можливі – болі в животі, диспепсія, нудота.
Рідко – діарея, метеоризм, запор, блювання.
Дуже рідко – пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, печія, мелена, криваве блювання (іноді летальні), виразковий стоматит, загострення виразкового коліту та хвороби Крона, гастрит, езофагіт.
З боку системи крові та лімфатичної системи.
Дуже рідко: порушення кровотворення1.
1 Включають анемію, лейкопенію, тромбоцитопенію, панцитопенію та агранулоцитоз. Першими ознаками таких порушень є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, кровотечі та гематоми невідомої етіології.
З боку серцево-судинної системи. Рідко: тахікардія, задишка, церебро-васкулярні ускладнення, артеріальна гіпотензія, відчуття серцебиття.
Дуже рідко: набряки, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність.
При довгостроковому застосуванні та у високих дозах (2400 мг/добу) можливе збільшення ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інсульту або інфаркту міокарда), зменшення ефективності антигіпертинзивних засобів.
Загальні розлади. Дуже рідко: неспецифічні алергічні реакції та анафілактичний шок, астма або погіршення стану при астмі, бронхоспазм, висипання, свербіж, кропив’янка, пурпура, ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи. Нечасто: головний біль.
Дуже рідко: неврит зорового нерва, парестезія, нервозність, запаморочення, сонливість, дратівливість, дзвін у вухах, депресія, безсоння, тривожність, психомоторне збудження, емоційна нестабільність, судоми. Частота невідома: галюцинації, сплутаність свідомості.
З боку імунної системи.
Нечасто: реакції гіперчутливості, що супроводжуються кропив’янкою та свербежем2. Дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок).
2 До реакцій гіперчутливості можуть відноситися: (а) неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, (б) реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, загострення астми, бронхоспазм та задишку або (в) різні форми шкірних реакцій, включаючи свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, та рідше – ексфоліативні та бульозні дерматози, включаючи токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформну еритему.
У хворих на системний червоний вовчак та змішані захворювання сполучної тканини прийом ібупрофену, у поодиноких випадках, може призвести до появи симптомів асептичного менінгіту, а саме – ригідності потиличних м’язів, головного болю, блювання, високої температури або дезорієнтації.
З боку органів кровотворення та лімфатичної системи. Дуже рідко: розлади системи кровотворення (гемолітична анемія, апластична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, зниження гематокриту та рівня гемоглобіну, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є висока температура, біль у горлі, виразки у ротовій порожнині, симптоми грипу, тяжка форма виснаження, нез’ясована кровотеча та синці. Оборотна агрегація тромбоцитів, альвеоліт, легенева еозинофілія.
З боку органів зору. Дуже рідко: нечіткість зору, зміна сприйняття кольорів, токсична амбліопія. Частота невідома: порушення зору.
З боку гепатобіліарної системи. Дуже рідко: порушення функції печінки, гепатит, жовтяниця, дуоденіт, панкреатит, гепато-ренальний синдром, печінкова недостатність, гепатонекроз.
З боку шкіри та підшкірної клітковини. Рідко: лущення шкіри, алопеція, фотосенсибілізація, різні висипання на шкірі. Дуже рідко: бульозні ураження, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. Частота невідома - медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), інфекції шкіри та м’яких тканин (у виняткових випадках при вітряній віспі можуть виникнути ускладнення такі як важкі інфекції шкіри та м’яких тканин), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP). При появі червоного лускатого розповсюдженого висипу з затвердіннями під шкірою та пухирями, локалізованими переважно у шкірних складках, на тулубі та верхніх кінцівках, що супроводжується лихоманкою на початку лікування, слід припинити застосування лікарського засобу і негайно звернутися до лікаря, оскільки ці ознаки можуть бути проявами гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку нирок та сечовидільної системи. Дуже рідко: папілонекроз, цистит, гематурія, нефротичний синдром, олігурія, поліурія, тубулярний некроз, гломерулонефрит, порушення функції нирок, токсична нефропатія у різних формах, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром та ниркову недостатність, гостре порушення функцій нирок.3
3 Особливо при довготривалому застосуванні НПЗЗ, у поєднанні з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові та появою набряків. Також включає папілонекроз.
Інші ефекти. Рідко: сухість слизових оболонок очей та ротової порожнини, стоматит, висока температура, погане самопочуття, слабкість, підвищена втомлюваність, порушення слуху, виразковий стоматит.
Дуже рідко: зміни в ендокринній системі та метаболізмі, зменшення апетиту.
Лабораторні дослідження.
Дуже рідко: зниження рівня гемоглобіну.
5 років.
Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.
По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці.
Без рецепта.
Д-р Редді’с Лабораторіс Лімітед.
Адреса
Виробнича дільниця – VI с. Кхол, Налагар роад, Бадді, округ Солан, Хімачал Прадеш, 173205, Індія.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
