Рексетин таблетки вкриті плівковою оболонкою по 20 мг 3 блістера по 10 шт

Гедеон Ріхтер (Угорщина)
Артикул: 27356
  • Рексетин табл. в/о 20мг №30
  • Рексетин табл. в/о 20мг №30
1
2
Зовнішній вигляд товару може відрізнятися від фотографії
  • Упаковка / 30 шт.

    906.30 грн.
  • блістер / 10 шт.

    302.10 грн.
Ціна актуальна на 11:30 | Придатний до: червень 2024
Є питання?
Потрібна консультація?

Цілодобова підтримка клієнтів

Telegram Viber
Доставка {{defaultRegion.regionName}}
Оплата
Гарантія
Повернення
Кому можна
Дорослим
Дозволено
Дітям
Протипоказано
Вагітним
Протипоказано
Годуючим
Протипоказано
Алергікам
з обережністю
Діабетикам
Дозволено
Водіям
з обережністю
№4 в категорії «Пароксетин»
Торгівельна назва Рексетин
Діючі речовини Пароксетин
Кількість діючої речовини: 20 мг
Форма випуску: таблетки для внутрішнього застосування
Кількість в упаковці: 30 таблеток (3 блістери по 10 шт.)
Первинна упаковка: блістер
Спосіб застосування: Орально
Взаємодія з їжею: Під час
Температура зберігання: від 15°C до 30°C
Чутливість до світла: Не чутливий
Ознака: Імпортний
Походження: Хімічний
Ринковий статус: Брендований дженерик
Виробник: ГЕДЕОН РІХТЕР ВАТ
Країна виробництва: Угорщина
Заявник: Гедеон Ріхтер
Умови відпуску: За рецептом

Код АТС

N Препарати для лікування захворювань нервової системи

N06 Засоби стимулюючі нервову систему

N06A Антидепресанти

N06AB Селективні інгібітори зворотнього нейронального захоплення серотоніну

N06AB05 Пароксетин

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. пароксетин - це потужний селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокси (5-нт, серотонін). його антидепресивну дію і ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивних і панічних розладів обумовлені специфічним гальмуванням захоплення 5-гідрокси нейронами мозку. за своєю хімічною структурою пароксетин відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів.

Препарат має низьку спорідненість до мускаринових холінергічних рецепторів. Він, на відміну від трициклічних антидепресантів, має незначну спорідненість до α 1 -, α 2 - і β-адренорецепторів, дофамінових (D 2), 5-НТ 1-подібних, 5-НТ 2 - та гістамінового (Н 1) рецепторам; не впливає на психомоторну функцію і не посилює депресивну дію етанолу.

Рексетин не впливає на діяльність серцево-судинної системи; не викликає клінічно значущих змін артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і параметрів ЕКГ.

Рексетин, на відміну від антидепресантів, які гальмують захоплення норадреналіну, в значно меншій мірі впливає на гіпотензивну дію гуанетидину.

Фармакокінетика. Після прийому всередину швидко всмоктується і піддається перетворенню в печінці.

Основними метаболітами діючої речовини препарату Рексетин (пароксетин) є полярні та кон'юговані продукти окислення і метилування, які швидко виводяться з організму.

Близько 64% дози пароксетину виводиться з сечею, при цьому кількість екскретіруемого пароксетину в незміненому вигляді становить менше 2%. Близько 36% прийнятої дози пароксетину виводиться разом з калом у вигляді метаболітів.

Метаболіти пароксетину виводяться в два етапи - спочатку шляхом метаболізму першого проходження через печінку, а потім - шляхом системного виведення пароксетину.

Т ½ в середньому становить близько 1 добу.

Постійна концентрація в крові досягається через 7-14 днів після початку лікування, і протягом подальшого тривалого лікування фармакокінетика препарату майже не змінюється.

Між концентрацією пароксетину в плазмі крові та клінічним ефектом (ефективність і несприятливі реакції) не виявлено кореляції.

Завдяки розпаду препарату в печінці кількість пароксетину, що циркулює в крові, менша за кількість, яке усмокталося в шлунково-кишковому тракті. При підвищенні разової дози або при багаторазовому дозуванні виникає ефект часткового насичення метаболічного шляху першого проходження через печінку і відбувається зниження кліренсу. Це призводить до непропорційного збільшення концентрації пароксетину в плазмі крові та зміни фармакокінетичних параметрів з появою нелінійної залежності. Однак така нелінійність в основному незначна і відзначається тільки у пацієнтів, у яких при застосуванні низьких доз досягається невисока концентрація в плазмі крові.

Пароксетин широко розподіляється в тканинах організму. Значення розрахованих фармакокінетичних параметрів вказує на те, що в плазмі крові залишається лише 1% прийнятої дози.

При застосуванні в терапевтичних концентраціях близько 95% пароксетину зв'язується з білками плазми крові.

У пацієнтів похилого віку та хворих з нирковою або печінковою недостатністю спостерігається підвищення концентрації пароксетину в плазмі крові, але воно не виходить за межі коливань концентрації у здорових дорослих.

Показання

Депресія. лікування депресії будь-якого типу, включаючи реактивну і тяжку депресію, а також депресії, що супроводжуються тривогою. в разі задовільної відповіді на лікування продовження терапії ефективно для профілактики рецидивів депресії.

Обсесивно-компульсивний розлад. Лікування симптомів та профілактика рецидивів обсесивно-компульсивного розладу.

Панічний розлад. Лікування симптомів та профілактика рецидивів панічного розладу із супутньою агорафобією або без неї.

Соціальні фобії / соціально-тривожні розлади. Лікування соціальних фобій / соціально-тривожних станів.

Генералізований тривожний розлад. Лікування симптомів та профілактика рецидивів генералізованого тривожного розладу.

Посттравматичний стресовий розлад. Лікування посттравматичного стресового розладу.

Застосування

Дози. загальні рекомендації. препарат призначений для перорального застосування, рекомендується приймати 1 раз на добу вранці під час їди. таблетку слід ковтати, не розжовуючи.

Як і для всіх інших антидепресантів, дозу необхідно ретельно підбирати індивідуально протягом перших 2-3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів.

Курс лікування повинен бути тривалим, достатнім для того, щоб забезпечити усунення симптомів. Цей період може тривати кілька місяців при лікуванні депресії, а при обсесивно-компульсивном і панічному розладі - ще довше. Як і при застосуванні інших засобів для лікування психічних розладів, слід уникати раптової відміни препарату.

Депресія. Рекомендована добова доза - 20 мг. Зазвичай стан починає поліпшуватися через тиждень, але іноді поліпшення проявляється тільки на 2-му тижні лікування.

Для терапії деяких хворих може знадобитися підвищення дози. Це слід робити поступово, підвищуючи дозу на 10 мг (максимально до 50 мг/добу) в залежності від клінічної ефективності лікування.

Обсесивно-компульсивний розлад. Рекомендована добова доза становить 40 мг. Лікування слід починати з дози 20 мг/добу і потім поступово по 10 мг/добу підвищувати до рекомендованої. Якщо після декількох тижнів лікування відповідь недостатній, деяким пацієнтам може знадобитися поступове підвищення дози до максимальної (60 мг).

Панічний розлад. Рекомендована добова доза становить 40 мг. Лікування необхідно починати з дози 10 мг/добу, а потім - щотижня підвищувати її на 10 мг, залежно від клінічного ефекту. Для зниження ризику можливого посилення симптоматики панічного розладу, який часто відзначають на початку лікування цього захворювання, рекомендується починати прийом з невеликої дози препарату.

У деяких хворих поліпшення стану виявляють тільки при застосуванні максимальної дози 60 мг/добу.

Соціально-тривожний розлад / соціофобія. Рекомендована добова доза становить 20 мг. Для деяких хворих дозу можна поступово підвищувати на 10 мг/добу - в залежності від клінічного ефекту лікування, аж до 50 мг/добу. Інтервал між підвищенням доз повинен становити не менше 1 тижня.

Генералізований тривожний розлад. Рекомендована добова доза становить 20 мг. Для деяких хворих з недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово підвищувати на 10 мг/добу в залежності від клінічного ефекту, до 50 мг/добу.

Посттравматичний стресовий розлад. Рекомендована добова доза становить 20 мг. Для деяких хворих з недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово підвищувати на 10 мг/добу в залежності від клінічного ефекту, до 50 мг/добу.

Скасування пароксетину. Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних захворювань, слід уникати раптової відміни препарату. Під час клінічних досліджень використовувався режим поступового зменшення дози препарату, який включав зниження добової дози на 10 мг/добу з інтервалом в 1 тиждень. Після досягнення режиму дозування у 20 мг/добу хворі ще тиждень приймали препарат у такій дозі перед повною його відміною. У разі появи виражених симптомів під час зменшення дози або після відміни лікування необхідно вирішувати питання про відновлення лікування у попередній дозі. Пізніше можна продовжувати знижувати дозу, але в більш повільному темпі.

Пацієнти похилого віку. Лікування слід починати з застосування звичайної початкової дози для дорослих пацієнтів, яку потім можна буде поступово підвищити до 40 мг/добу. Зафіксовані випадки підвищених концентрацій пароксетину в плазмі крові пацієнтів похилого віку, але діапазон концентрацій у цієї групи збігається з відповідним діапазоном у хворих більш молодого віку.

Ниркова і печінкова недостатність. У пацієнтів з вираженою нирковою (кліренс креатиніну 30 мл/хв) або печінковою недостатністю спостерігається підвищення концентрації пароксетину в плазмі крові. Тому для таких хворих дозу необхідно знижувати до нижньої межі діапазону дозування.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини.

Препарат не слід призначати одночасно з інгібіторами МАО, включаючи лінезолід - антибіотик, який є зворотним неселективним інгібітором МАО і метілтіоніна хлориду (метиленового синього), і раніше ніж через 2 тижні після припинення лікування інгібіторами МАО. Аналогічно інгібітори МАО можна застосовувати не раніше ніж через 2 тижні після припинення лікування препаратом Рексетин (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Препарат не можна застосовувати в поєднанні з тіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують печінковий фермент CYP 2D6, Рексетин може підвищувати рівень тиоридазина (див. Взаємодія з іншими лікарськими). Застосування тиоридазина може викликати подовження інтервалу Q-T з асоційованої важкої шлуночкової аритмією (наприклад torsades de pointes) та раптовим летальним результатом. Рексетин не можна призначати в комбінації з пімозидом (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Побічні ефекти

Небажані явища вказані за системами та частотою, яка визначається наступним чином: дуже часто (1/10), часто (1/100, 1/10) нечасто (1/1000, але 1/100), рідко (1/10 000 , але 1/1000), дуже рідко (1/10 000), включаючи поодинокі випадки.

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто - підвищена кровоточивість, переважно крововиливу в шкіру і слизові оболонки (включаючи екхімози та гінекологічні кровотечі); дуже рідко - тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко - тяжкі та потенційно летальні алергічні реакції (включаючи анафілактоїдні реакції та ангіоневротичний набряк).

З боку ендокринної системи: дуже рідко - синдром неадекватної секреції АДГ.

Метаболічні порушення і порушення харчування: часто - підвищення концентрації холестерину, зниження апетиту; нечасто - про порушення глікемічного контролю повідомлялося у пацієнтів з цукровим діабетом (див. Особливості застосування); рідко - гіпонатріємія. Про гипонатриемии повідомлялося в основному у пацієнтів похилого віку, іноді вона обумовлена синдромом неадекватної секреції АДГ.

Психічні розлади: часто - сонливість, безсоння, ажитація, аномальні сни (в тому числі нічні кошмарні сновидіння); нечасто - сплутаність свідомості, галюцинації; рідко - маніакальні реакції, неспокій, деперсоналізація, панічні атаки, акатизія (див. Особливості застосування); частота невідома - суїцидальні ідеї, суїцидальна поведінка, агресія.

З боку нервової системи: часто - запаморочення, тремор, головний біль; нечасто - екстрапірамідні розлади; рідко - судоми, акатизія, синдром неспокійних ніг; дуже рідко - серотоніновий синдром (можливі симптоми: ажитація, сплутаність свідомості, гіпергідроз, галюцинації, гіперрефлексія, міоклонус, озноб, тахікардія і тремор). Повідомлялося про екстрапірамідних розладах, включаючи орофаціальна дистонію, у пацієнтів з руховими розладами або приймають нейролептики.

З боку органу зору: часто - нечіткість зору; нечасто - мідріаз (див. Особливості застосування); дуже рідко - гостра глаукома.

З боку органів слуху та рівноваги: частота невідома - дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - синусова тахікардія, ортостатична гіпотензія, минуще підвищення або зниження артеріального тиску; рідко - брадикардія.

З боку дихальної системи: часто - позіхання.

Шлунково-кишковий тракт: дуже часто - нудота; часто - запор, діарея, блювання, сухість у роті; дуже рідко - шлунково-кишкова кровотеча.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко - підвищення активності печінкових ферментів; дуже рідко - порушення з боку печінки (гепатит, іноді з жовтяницею і / або печінковою недостатністю).

З боку шкіри та підшкірної тканини: часто - підвищене потовиділення; нечасто - висипання на шкірі, свербіж; дуже рідко - тяжкі шкірні небажані реакції (включаючи мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз), кропив'янка, фотосенсибілізація.

З боку сечовидільної системи: нечасто - затримка сечі, нетримання сечі.

З боку репродуктивної системи: дуже часто - статева дисфункція; рідко - гіперпролактинемія / галакторея, менструальні порушення (включаючи менорагії, метрорагії, аменорею, відстрочені та нерегулярні менструації); дуже рідко - пріапізм.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: рідко - артралгія, міалгія.

Загальні розлади: часто - астенія, збільшення маси тіла; дуже рідко - периферичні набряки.

Симптоми відміни при припиненні прийому пароксетину: часто - запаморочення, сенсорні порушення, порушення сну, тривожність, головний біль; нечасто - ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, емоційна нестабільність, порушення зору, серцебиття, діарея, дратівливість.

Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних розладів, відміна пароксетину (особливо раптова) може привести до виникнення таких симптомів, як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку і дзвін у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривожність, нудота, головний біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея, підвищене потовиділення, тахікардія, збудження, емоційна лабільність, розлади зору. У більшості пацієнтів ці симптоми легкого або помірного ступеня та проходять без лікування. Особливою групи ризику по виникненню цих симптомів не існує, тому в разі необхідності відміни лікування пароксетином дозу слід знижувати поступово (див. ЗАСТОСУВАННЯ, Особливості застосування).

Побічні дії, виявлені під час проведення клінічних досліджень застосування препарату у дітей. При проведенні клінічних досліджень щодо застосування препарату у дітей були отримані такі побічні ефекти (з частотою не менш ніж у 2% пацієнтів і з частотою виникнення в 2 рази вище в порівнянні з плацебо-групою): емоційна лабільність (включаючи заподіяння собі шкоди, суїцидальні думки , плач з погрозами самогубства і зміни настрою), ворожість, зниження апетиту, тремор, підвищене потовиділення, гіперкінезія та ажитація. Суїцидальні думки та спроби самогубства виникали головним чином в клінічних дослідженнях при лікуванні підлітків з депресивними розладами. Ворожість відзначена переважно у дітей з обсесивно-компульсивним розладом, особливо у віці до 12 років.

При проведенні досліджень із застосуванням режиму поступового зниження дози (зниження добової дози на 10 мг/добу з інтервалом в тиждень до дози 10 мг/добу протягом тижня) або після відміни препарату спостерігалися такі симптоми (з частотою не менш ніж у 2% пацієнтів і з частотою виникнення в 2 рази вище в порівнянні з плацебо-групою): емоційна лабільність, нервозність, запаморочення, нудота і біль в животі (див. Особливості застосування).

Особливі вказівки

Діти та підлітки. лікування антидепресантами пов'язано з підвищеним ризиком виникнення суїцидальної поведінки та думок у дітей та підлітків з важкими депресивними та іншими психічними розладами. за даними клінічних досліджень, побічні ефекти, пов'язані з суїцидом (спроби самогубства та суїцидальні думки) і ворожістю (переважно агресивність, що протидіє поведінку і дратівливість), відзначали при лікуванні дітей і підлітків препаратом Рексетин частіше в порівнянні з плацебо-групою (див. побічні ефекти ). результати вивчення безпеки препарату у дітей та підлітків щодо росту, розвитку, когнітивних і поведінкових характеристик відсутні.

Суїцид / суїцидальні думки або клінічне погіршення. Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, заподіяння шкоди самому собі та суїциду (суіцідассоціірованние події). Ризик зберігається до настання значної ремісії. Оскільки поліпшення може не настати в перші тижні лікування або навіть довше, необхідно продовжувати ретельне спостереження, поки стан не покращиться. Судячи з наявного клінічного досвіду, в початковій фазі відновлення ризик суїциду може зрости.

Інші психічні захворювання, при яких призначається пароксетин, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суіцідассоціірованних подій. Крім того, ці стани можуть супроводжувати велике депресивний розлад. Тому при лікуванні цих захворювань необхідно дотримуватися тих же запобіжних заходів, як і при лікуванні великого депресивного розладу.

Відомо, що ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб підвищений у пацієнтів з суіцідассоціірованнимі подіями в анамнезі або суїцидальними ідеями до початку лікування, так що під час лікування вони повинні знаходитися під ретельним наглядом. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки на тлі лікування антидепресантами в порівнянні з плацебо у пацієнтів у віці до 25 років (також див. Фармакодинаміка).

Необхідно ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування і при зміні дози препарату, це особливо важливо для хворих підвищеного ризику. Пацієнти (та особи, які доглядають за ними) повинні бути попереджені про необхідність стежити за динамікою симптомів, щоб своєчасно виявити клінічне погіршення, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки та незвичайні зміни в поведінці та негайно звернутися до лікаря при наявності таких симптомів.

Дорослі молодого віку, особливо з важкими депресивними розладами, можуть мати підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки під час лікування препаратом Рексетин. За даними аналізу плацебо-контрольованих клінічних досліджень за участю дорослих хворих на психічні розлади, показано, що для дорослих молодого віку (близько 18-24 років) характерний більш високий ризик розвитку суїцидальної поведінки, ніж у пацієнтів з плацебо-групи, хоча ця різниця не є статистично достовірної. У групі хворих старшого віку (25-64 роки та старше 65 років) такого підвищення ризику не виявлено. У хворих з вираженими депресивними розладами (будь-якого віку), які застосовували пароксетин, відзначено статистично достовірне підвищення частоти виникнення суїцидальної поведінки в порівнянні з плацебо-групою. Однак більшу частину таких спроб самогубства при лікуванні пароксетином відзначали у дорослих молодих хворих у віці 18-30 років. Ці дані по лікуванню великих депресивних розладів дають можливість припустити, що високий ризик виникнення таких ускладнень, який зазначений у групі молодих хворих з психічними розладами, може поширюватися на хворих у віці від 24 років.

У пацієнтів з депресивними розладами можуть загострюватися симптоми депресії та / або формуватися суїцидальну мислення і поведінку (суицидальность), незалежно від того, приймають вони антидепресанти чи ні. Цей ризик зберігається, поки не настане стабільна ремісія. Загальним клінічним досвідом лікування при всіх курсах антидепресантів є те, що ризик суїцидів може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні розлади, для лікування яких призначають Рексетин, можуть асоціюватися з підвищенням ризику суїцидальної поведінки, і такі розлади можуть також поєднуватися з великими депресивними порушеннями. Додатково пацієнти з суїцидальних поведінкою та намірами у минулому, молоді хворі та пацієнти з постійним суїцидальних настроєм до початку курсу лікування є групою підвищеного ризику спроб самогубства і суїцидальних думок. Всі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення погіршення клінічного стану (включаючи розвиток нових симптомів) та суїцидальності під час лікування, особливо на початку курсу лікування або при зміні дози (як підвищення, так і зниження).

Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність постійного спостереження за будь-яким загостренням стану хворого (включаючи розвиток нових симптомів) та / або появою суїцидальних намірів / поведінки або думок про заподіяння собі шкоди та негайно звертатися за медичною допомогою в разі їх появи. Слід розуміти, що поява деяких симптомів, таких як ажитація, акатизія або манія, може бути пов'язано як з перебігом захворювання, так і з курсом лікування (див. Побічна дія).

Слід розглядати можливість зміни режиму лікування, включаючи відміну препарату у хворих з клінічним погіршенням стану (включаючи розвиток нових симптомів) та / або появою суїцидальних намірів / поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникають раптово або не є частиною попереднього симтомокомплекс у цього пацієнта.

Акатизия. Рідко застосування Рексетину або інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) може асоціюватися з розвитком акатизии - стану, який характеризується відчуттям внутрішнього неспокою і психомоторнимзбудженням, таким як неможливість спокійно сидіти або стояти в поєднанні з суб'єктивним відчуттям дискомфорту. Імовірність виникнення цього найбільша протягом перших тижнів лікування.

Серотоніновий синдром / злоякісний нейролептичний синдром. У рідкісних випадках при прийомі пароксетину, особливо в комбінації з іншими серотонінергічними препаратами та / або нейролептиками, можуть розвинутися серотоніновий синдром або симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром. Оскільки ці синдроми можуть призводити до стану, небезпечної для життя, лікування пароксетином необхідно припинити при виникненні таких симптомів, як гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус, вегетативна нестабільність з можливими швидкими змінами вітальних ознак, зміни психічного статусу, в тому числі сплутаність свідомості, дратівливість, крайня ажитація, що переходить в делірій, і кома, і почати підтримуючу симптоматичну терапію.

Пароксетин не слід застосовувати в комбінації з попередниками серотоніну (наприклад L-триптофан, оксітріптан) у зв'язку з ризиком розвитку серотонінергічного синдрому (див. Побічна дія, Взаємодія).

Манія і біполярні розлади. Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Загальноприйнято (хоча не підтверджено даними контрольованих клінічних досліджень), що лікування таких епізодів одним тільки антидепресантом може підвищувати ймовірність прискорення появи змішаних / маніакальних епізодів у хворих з підвищеним ризиком розвитку біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантами хворі повинні бути ретельно обстежені з метою виявлення у них будь-якого ризику виникнення біполярного розладу. Таке обстеження повинно включати детальне вивчення історії хвороби пацієнта, в тому числі наявності суїцидальних спроб, біполярних розладів і депресії у членів сім'ї. Слід враховувати, що Рексетин не затверджений для лікування депресії при біполярному розладі. Як і інші антидепресанти, Рексетин слід застосовувати з обережністю у хворих з манією в анамнезі.

Тамоксифен. За даними деяких досліджень виявлено, що ефективність тамоксифену, яка вимірюється ризиком появи рецидиву раку молочної залози / летальних випадків, може бути знижена при одночасному застосуванні з Рексетин, оскільки пароксетин є незворотнім інгібітором CYP 2D6 (див. Взаємодія з іншими лікарськими). Цей ризик підвищується зі збільшенням тривалості одночасного застосування. При лікуванні раку молочної залози тамоксифеном пацієнтові призначають альтернативний антидепресант з незначним або повною відсутністю пригнічення CYP 2D6.

Переломи кісток. За даними епідеміологічних досліджень по вивченню ризику виникнення переломів кісток, при застосуванні деяких антидепресантів, включаючи СИОЗС, повідомлялося про асоціативного зв'язку з переломами. Ризик виникає при лікуванні та є найвищим на початкових стадіях терапії. При лікуванні хворих препаратом Рексетин слід брати до уваги можливість виникнення переломів кісток.

Інгібітори МАО. Лікування препаратом Рексетин слід починати з обережністю, не раніше ніж через 2 тижні після припинення прийому інгібіторів МАО; дозу слід підвищувати поступово - до досягнення оптимальної реакції.

Порушення функції нирок / печінки. Рекомендується дотримуватися обережності у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок або печінки (див. Спосіб застосування).

Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом може змінитися глікемічний контроль на тлі лікування селективними СИОЗС. Може виникнути потреба в регулюванні дози інсуліну та / або пероральних протидіабетичних препаратів. Крім того, отримані дані, що вказують на можливість підвищення концентрації глюкози при одночасному застосуванні пароксетину та правастатину.

Епілепсія. Як і інші антидепресанти, пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією.

Судомні напади. Серед хворих, які приймають пароксетин, судомні напади виникають з частотою 0,1%. При виникненні судом лікування пароксетином необхідно припинити.

Електросудомна терапія (ЕСТ). Досвід одночасного застосування пароксетину та ЕСТ обмежений.

Глаукома. Пароксетин, подібно до інших СИОЗС, може привести до мідріазом, що вимагає дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з вузькокутової глаукомою.

Кардіологічні захворювання. При лікуванні пацієнтів з кардіологічними захворюваннями необхідні звичайних застережних заходів.

Гипонатриемия рідко виникає на тлі лікування пароксетином, в основному у пацієнтів похилого віку. Після скасування пароксетину Гіпонатремія зазвичай проходить.

Кровотечі. Після лікування пароксетином відзначали крововиливу в шкіру і слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові та гінекологічні кровотечі). Тому препарат слід застосовувати з обережністю при лікуванні хворих, які одночасно приймають препарати з підвищеним ризиком появи кровотечі, а також хворих з частими кровотечами або зі схильністю до них. Пацієнти похилого віку можуть бути схильні до підвищеного ризику розвитку кровотеч, які пов'язані з менструацією.

Симптоми, що виникають у дорослих при відміні пароксетину. За даними клінічних досліджень, у дорослих побічні реакції при відміні лікування пароксетином виникали у 30% хворих у порівнянні з 20% хворих, які отримували плацебо. Поява симптомів при відміні препарату не аналогічно ситуації, коли виникають звикання або залежність від препарату при зловживанні ним.

Повідомлялося про такі симптоми, як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку і шум у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривожність, нудота, тремор, судоми, підвищене потовиділення, головний біль, діарея. Загалом ці симптоми є легкими або мають помірний характер, хоча у деяких пацієнтів вони можуть бути більш інтенсивними. Вони виникають звичайно протягом перших декількох днів після відміни препарату, але відзначені поодинокі випадки виникнення цих симптомів у пацієнтів, які випадково пропускали прийом однієї дози. Зазвичай ці симптоми проходять самостійно протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів цей процес може бути тривалим (2-3 міс і довше). Тому рекомендується при відміні препарату дозу знижувати поступово, протягом декількох тижнів або місяців, в залежності від індивідуальних особливостей хворого (див. Спосіб застосування).

Симптоми, що виникають у дітей і підлітків при відміні пароксетину. У дітей і підлітків побічні дії при відміні лікування пароксетином виникали у 32% хворих у порівнянні з 24% хворих, які отримували плацебо. Після відміни препарату виникали такі побічні ефекти (з частотою не менш ніж у 2% пацієнтів і в 2 рази вище в порівнянні з плацебо-групою): емоційна лабільність (включаючи суїцидальні наміри, спроби самогубства, зміни настрою і плаксивість), нервозність, запаморочення, нудота і біль в животі (див. Побічна дія).

Застосування в період вагітності та годування груддю. Фертильність. Отримані на тварин дані показують, що пароксетин може впливати на якість сперми. Отримані in vitro з людським матеріалом дані можуть вказувати на деякий вплив на якість сперми; проте описані окремі випадки, в яких ефекти СИОЗС (в тому числі пароксетину) на якість сперми були оборотними. Вплив на фертильність людини поки не досліджено.

Вагітність. За даними досліджень на тваринах, тератогенного або ембріотоксичної ефекту не виявлено.

Деякі епідеміологічні дослідження вказують на можливе підвищення ризику вроджених аномалій розвитку, зокрема серцево-судинної системи (наприклад дефекти міжшлуночкової або міжпередсердної перегородки), при застосуванні пароксетину в I триместр вагітності. Дані показують, що ризик народження дитини з вродженими вадами розвитку серцево-судинної системи після застосування матір'ю пароксетину становить 2/100 в порівнянні з 1/100 в загальній популяції.

Лікар, який призначає лікування, повинен розглянути альтернативні варіанти для вагітних або жінок, які планують вагітність, і призначати пароксетин лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду. У разі прийняття рішення про припинення лікування вагітної слід за додатковою інформацією звернутися до відповідних розділів інструкції по застосуванню лікарських засобів, де описані дози та симптоми, що виникають при припиненні лікування пароксетином (див. ЗАСТОСУВАННЯ, Особливості застосування).

Є повідомлення про передчасне народження дітей у жінок, які приймали препарат Рексетин або інші СИОЗС, хоча причинних взаємозв'язків з прийомом препарату не встановлено.

Необхідно обстежити новонароджених, якщо вагітна продовжувала приймати Рексетин в III триместр вагітності, оскільки є повідомлення про розвиток ускладнень у новонароджених при лікуванні матері препаратом Рексетин або іншими селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну в цей період, хоча причинний взаємозв'язок з прийомом препарату не встановлений. Повідомлялося про такі ефекти: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, коливання температури тіла, труднощі при годуванні, блювання, гіпоглікемія, гіпертензія, гіпотензія, гіперрефлексія, тремор, тремтіння, збудливість, летаргія, постійний плач і сонливість. У деяких повідомленнях симптоми були описані як неонатальні прояви синдрому відміни. У більшості випадків вони виникають одразу або невдовзі (24 год) після пологів.

В епідеміологічних дослідженнях прийом СИОЗС (включаючи пароксетин) в період вагітності, особливо на пізніх термінах, був пов'язаний з підвищенням ризику персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених (ПЛГН). У жінок, які приймали СІЗЗС на пізніх термінах вагітності, такий ризик підвищувався в 4-5 разів в порівнянні із загальною групою пацієнтів (1-2 випадки на 1000 вагітних в загальній групі пацієнтів).

Грудне годування. Невелика кількість пароксетину проникає в грудне молоко. Ознак впливу препарату на новонароджених не виявлено, однак Рексетин не слід застосовувати в період годування груддю, крім випадків, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.

Діти. Препарат не показаний для лікування дітей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Досвід застосування пароксетину в клінічній практиці свідчить, що цей препарат не впливає на когнітивні функції або психомоторні реакції. Однак, як і при застосуванні інших психоактивних препаратів, пацієнтів слід попередити про можливе порушення здатності керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами під час лікування.

Не рекомендується одночасне застосування пароксетину та етанолу, хоча пароксетин не посилює негативний вплив алкоголю на психомоторні функції.

Взаємодії

Серотонінергічні препарати. застосування пароксетину, як і інших СИОЗС, разом з серотонінергічними лікарськими препаратами може підвищувати частоту ефектів, пов'язаних з 5-ht-рецепторами (серотоніновий синдром, см. особливі вказівки).

Застосовувати пароксетин з такими серотонінергічними препаратами, як L-триптофан, тріптани, трамадол, інші СИОЗС, літій, фентаніл і трава звіробою (Hypericum perforatum), слід з обережністю і з обов'язковим ретельним контролем клінічного стану пацієнта. Одночасне застосування пароксетину та інгібіторів МАО (включаючи лінезолід - антибіотик, який є зворотним неселективним інгібітором МАО, і метілтіоніна хлорид (метиленовий синій)) протипоказано (див. Побічна дія).

Пімозид. За даними дослідження щодо сумісного застосування разової низької дози пімозиду (2 мг) і пароксетину, зафіксовано підвищення рівня пімозиду. Це пояснювалося відомими CYP D26-ингибирующими властивостями пароксетину. У зв'язку з вузьким терапевтичним індексом пімозиду та його здатністю подовжувати інтервал Q-T поєднане застосування пімозиду та пароксетину протипоказано (див. Побічна дія).

Ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських речовин. Метаболізм і фармакокінетика пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібування ферментів, які беруть участь у метаболізмі лікарських засобів.

При одночасному застосуванні пароксетину з препаратами, які пригнічують ферменти, рекомендується призначати найнижчі ефективні дози. При одночасному застосуванні з препаратами, які індукують ферменти (карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн), потреби у зміні початкової дози пароксетину немає. Змінювати дозу протягом подальшого лікування необхідно відповідно до клінічного ефекту (переносимість і ефективність).

Міорелаксанти. СИОЗС можуть знижувати активність холінестерази плазми крові, що призводить до посилення нейром'язової-блокуючого дії мівакурія і суксаметонію.

Фосампренавір / ритонавір. Одночасне застосування фосампренавіру / ритонавіру з пароксетином істотно зменшує плазмовий рівень пароксетину. Змінювати дозу протягом подальшого лікування необхідно залежно від клінічного ефекту (переносимість і ефективність).

Проциклідин. При щоденному прийомі пароксетину значно підвищуються плазмові концентрації проциклідину. При появі антихолінергічних ефектів дозу проциклідину слід знизити.

Протисудомні препарати. Карбамазепін, фенітоїн, вальпроат натрію: одночасне призначення не впливає на фармакокінетичний / фармакодинамічний профіль у пацієнтів з епілепсією.

Придушення пароксетином ізоферменту CYP 2D6. Пароксетин, як і інші антидепресанти - СИОЗС, уповільнює активність ферменту CYP 2D6 системи цитохрому P450. Пригнічення CYP 2D6 може призводити до підвищення в плазмі крові концентрації одночасно введених препаратів, які метаболізуються цим ферментом. До таких препаратів належать деякі трициклічні антидепресанти (наприклад амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін і дезипрамін), фенотіазинові нейролептики (наприклад перфеназин і тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, деякі антиаритмічні засоби з групи Тс (наприклад пропафенон і флекаїнід) і метопролол.

Тамоксифен має важливий активний метаболіт ендоксіфен, що продукується CYP 2D6, і є важливою складовою ефективності тамоксифену. Необоротне інгібування CYP 2D6 пароксетином призводить до зниження концентрації ендоксіфена в плазмі крові (див. Особливості застосування).

CYP 3A4. В експериментах in vivo сумісне застосування Рексетину і терфенадину - субстрату для ферменту CYP 3A4 - при досягненні постійної концентрації в крові не супроводжувалося впливом Рексетину на фармакокінетику терфенадину. Аналогічне in vivo вивчення взаємодії не виявило будь-якого впливу препарату на фармакокінетику алпразолама і навпаки. Одночасне введення Рексетину і терфенадину, алпразоламу і інших препаратів, які є субстратами для CYP 3A4, не може бути небезпечним.

При проведенні клінічних досліджень виявлено, що на всмоктування або фармакокінетику Рексетину не впливають або майже не впливають (тобто не вимагають зміни дози) наступні фактори: їжа, антациди, дигоксин, пропранолол, алкоголь.

Пароксетин не посилює порушення розумових і моторних реакцій, викликаних дією алкоголю, проте вживати алкогольні напої під час лікування не рекомендують.

Пероральніантикоагулянти. При одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів і пароксетину можливе виникнення фармакодинамічної взаємодії, яке може викликати підвищення антикоагулянтної активності та ризику кровотеч. Тому пароксетин хворим, які лікуються пероральними антикоагулянтами, слід призначати з обережністю.

НПЗП, ацетилсаліцилова кислота та інші антитромбоцитарні агенти. При одночасному застосуванні НПЗП / ацетилсаліцилової кислоти та пароксетину може виникнути фармакодинамічна взаємодія, яке може викликати підвищення ризику кровотеч. З обережністю слід призначати пароксетин одночасно з препаратами, що впливають на функцію тромбоцитів або підвищують ризик розвитку кровотеч.

Передозування

У разі передозування пароксетину, крім симптомів, зазначених у розділі побічні ефекти, відзначали підвищення температури тіла, зміни пекло, мимовільні скорочення м'язів, тривожність і тахікардію.

Всі ці ефекти у пацієнтів основному проходили без важких наслідків навіть після застосування дози 2000 міліграма. Іноді відзначалися кома або зміни параметрів ЕКГ, дуже рідко - летальні випадки, але в основному в таких випадках Рексетин брали разом з іншими психотропними засобами та іноді з алкоголем.

Лікування. Специфічний антидот не відомий. Лікування передозування повинно включати загальні терапевтичні заходи, такі ж, як і при передозуванні інших антидепресантів. Показано проведення підтримуючого лікування при контролі життєво важливих показників і пильного нагляду за станом хворого.

Умови зберігання

При температурі не вище 30 °C.

Опис товару завірено виробником Гедеон Ріхтер.
Дата створення: 27.03.2024       Дата оновлення: 29.03.2024

Зверніть увагу!

Опис препарату Рексетин табл. в/о 20мг №30 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).

Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.

Поширені запитання

Скільки коштує Рексетин табл. в/о 20мг №30?

Ціна Рексетин табл. в/о 20мг №30 стартує від 302.10 грн. - блістер / 10 шт.

Чи можна давати ці ліки дітям?

Протипоказано. Детальніше необхідно проконсультуватися з вашим лікарем.

Які умови зберігання у таблеток Рексетин (Гедеон Ріхтер)?

Згідно з інструкцією температура зберігання Рексетин Гедеон Ріхтер становить від 15°C до 30°C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Які аналоги у таблеток Рексетин №10?

Повними аналогами Рексетин табл. в/о 20мг №30 є:

Яка країна виробництва у Рексетин (Гедеон Ріхтер)?

Країна виробник у Рексетин (Гедеон Ріхтер) - Угорщина.

Динамика цен на "Рексетин табл. в/о 20мг №30"


Рексетин табл. в/о 20мг №30
Рексетин табл. в/о 20мг №30
  • Упаковка / 30 шт.

    906.30 грн.

УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!

Завантаження
Промокод скопійовано!