Спазмалгон таблетки блістер 10 шт

Фармакодинаміка. спазмалгон - комбінований препарат з анальгезирующим, спазмолітичну (папавериноподібну), холинолитическим (атропіноподобним) і деяким протизапальну дію.

Метамізол натрію має виражену аналгетичну і жарознижувальну дію в комбінації з менш чіткою протизапальною та спазмолітичною активністю. Його ефекти є наслідком пригнічення синтезу простагландинів і ендогенних алогенів, підвищення порога збудливості в таламусі та проведення больових Екстер і інтероцептивних імпульсів в ЦНС; він також впливає на гіпоталамус і формування ендогенних пірогенів.

Фенпівериній виявляє помірну ганглиоблокирующее і парасимпатическое дію, знижує тонус і моторику гладких м'язів шлунка, кишечника, жовчних і сечовивідних шляхів.

Пітофенон надає папавериноподібну дію на гладкі м'язи судин і внутрішніх органів з вираженим спазмолітичним ефектом.

Фармакокінетика. Для метамізолу характерна швидка та повна резорбція. Через 30 хв після прийому всередину в плазмі крові визначається кількість препарату, що становить 50% C _max. Частково зв'язується з білками крові. В організмі людини піддається інтенсивній біотрансформації. При цьому його основні метаболіти фармакологічно активні. Елімінується сечею у вигляді метаболітів. Лише 3% кількості, яке виділяється, являє собою незмінений метамізол. На ступінь біотрансформації впливає і генетично обумовлений тип ацетилювання. Даних в доступній медичній літературі про процеси резорбції і розподілу пітофенону і фенпіверинію дуже мало. Відомо, що резорбція відбувається в верхніх відділах шлунково-кишкового тракту і є неповною. Хімічні сполуки піддаються значній іонізації і мають слабку ліпорастворімость, що визначає слабкий рівень проникнення через гематоенцефалічний бар'єр. Профіль їх концентрації в плазмі крові має двофазний характер.

Пітофенон і Фенпівериній метаболізується в печінці, головним чином - шляхом окислення, при цьому близько 90% речовини у вигляді метаболітів виводяться із сечею і близько 10% - з калом у вигляді незміненого з'єднання. Є дані, що їх T _½ з плазми крові становить 10 год. Окремі компоненти виводяться з грудним молоком.

Симптоматичне лікування при слабо і помірно вираженому больовому синдромі при спазмах гладких м'язів внутрішніх органів:

• ниркова колька і запальні захворювання сечовивідних шляхів, що проходять із болем і дизурическими розладами;
• спазми шлунку і кишечника, печінкова колька, дискінезія жовчних шляхів;
• спастическая дисменорея.

Таблетки спазмалгону приймають всередину після їжі, запиваючи водою. рекомендована добова доза для дорослих і дітей у віці від 15 років - по 1-2 таблетки, максимальна добова доза - 2 таблетки.

Тривалість застосування Спазмалгону - не більше 3 днів.

Діти. Спазмалгон не призначають дітям у віці до 15 років.

Гіперчутливість до метамізолу, похідних піразолону та / або будь-якого компонента лікарського соедства; шлунково-кишкова непрохідність і мегаколон; атонія жовчного або сечового міхура; тяжкі порушення функції нирок і печінки; зміна складу периферичної крові (агранулоцитоз, лейкопенія); захворювання крові (анемія будь-якої етіології, цитостатична або інфекційна нейтропенія); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; порфірія печінки; закритокутова глаукома; підозра на гостру хірургічну патологію; ба; колаптоїдний стан; тахиаритмия; гіпертрофія передміхурової залози з тенденцією до затримки сечі; період вагітності або годування груддю.

Побічні реакції при застосуванні препарату спазмалгон найбільш часто мають тимчасовий характер і зникають після припинення лікування.

З боку імунної системи: кропив'янка, шкірні висипання, свербіж, кон'юнктивіт; рідко - бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз і синдром Стівенса - Джонсона.

З боку травної системи: дискомфорт, сухість у роті, запор, загострення гастриту, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

З боку серцево-судинної системи: посилене серцебиття, зниження артеріального тиску, тахікардія, порушення серцевого ритму.

З боку нервової системи: запаморочення, порушення зору.

З боку системи кровотворення: гранулоцитопенія, анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія.

З боку сечовидільної системи: олігурія, анурія, протеїнурія, забарвлення сечі в червоний колір, розвиток гострої ниркової недостатності та інтерстиціальний нефрит.

При тривалому застосуванні у високих дозах можливе зниження функції нирок (особливо у осіб, що мають захворювання нирок в анамнезі), в деяких випадках - папілярний некроз.

Інші: гепатит, зниження потовиділення.

Препарат з обережністю застосовують при:

• порушення функції нирок і / або печінки;
• захворюваннях шлунка (ахалазія, гастроезофагеальний рефлюкс, стеноз пілоричного відділу шлунка);
• схильності до гіпотензії та ортостатичних реакцій;
• хронічному бронхіті та бронхоспазмі (препарат підвищує в'язкість бронхіального секрету);
• наявності гіпертиреозу;
• порушеннях ритму серцевої діяльності, ішемічної хвороби серця (особливо при гострому інфаркті міокарда), хронічній застійній серцевій недостатності;
• наявності даних про гіперчутливість до нестероїдних протизапальних препаратів і / або ненаркотичних анальгетиків або інших проявах алергії (алергічний риніт).

При тривалому застосуванні Спазмалгону необхідно перевіряти стан периферичної крові та функції печінки.

Можлива поява або збільшення вираженості наявної головного болю після тривалого анальгетіческого лікування (3 міс) при застосуванні анальгетиків через день і частіше.

Головний біль, викликану надмірним застосуванням анальгетиків, не слід лікувати, підвищуючи їх дозу. У таких випадках анальгетическое лікування необхідно припинити після консультації з лікарем.

Препарат може вплинути на психофізичний стан пацієнтів при одночасному застосуванні з алкоголем і лікарськими засобами, що пригнічують ЦНС.

Не рекомендується застосовувати інші лікарські засоби, до складу яких входить метамізол, одночасно зі спазмалгон.

З огляду на вміст крохмалю пшеничного в складі лікарського засобу, його не повинні застосовувати хворі глютеновой ентеропатію.

З огляду на вміст лактози, не слід застосовувати даний препарат пацієнтам з рідкісними вродженими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Метаболіти метамізолу натрію можуть змінити колір сечі на червоний, що не має клінічного значення.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Чи не застосовують.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Під час застосування препарату Спазмалгон слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки через наявність холинолитического ефекту тривале застосування Спазмалгону може привести до запаморочення і порушення акомодації.

Метамізол підвищує концентрацію в плазмі крові хлорохина, знижує концентрацію в плазмі крові та зменшує вираженість ефектів кумаринових антикоагулянтів і циклоспорину. підвищує гематотоксичних ефект мієлотоксичних лікарських засобів, хлорамфеніколу. нейролептики, седативні препарати та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу. Темпідон і трициклічніантидепресанти, протизаплідні засоби, алопуринол порушують метаболізм метамізолу та підвищують його токсичність. барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки можуть зменшувати вираженість дії метамізолу. одночасне застосування препарату з іншими анальгетиками та НПЗП підвищує ризик розвитку токсичних ефектів. метамізол знижує концентрації циклоспорину а в плазмі крові, його одночасне застосування може бути ризикованим в разі наявної трансплантації тканин. комбінування спазмалгону і інших лікарських засобів вимагає особливої обережності через вміст метамізолу, який є індуктором ферментів.

Симптоми: при передозуванні переважають симптоми інтоксикації метамізолу в комбінації з холинолитическими ефектами; порушення функції печінки, нирок, параліч дихальних шляхів. найчастіше спостерігається токсико-алергічний синдром, симптоми ураження функцій кровотворення, шлунково-кишкові розлади, в тяжких випадках - симптоми ураження мозку.

Лікування. При підозрі на передозування необхідно негайно припинити застосування препарату і вжити заходів до його швидкому виведенню з організму (викликати блювання, зробити промивання шлунка, збільшити виділення сечі). Застосовують симптоматичні засоби. Специфічного антидоту немає.

У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.

Інформація про лікарський засіб для фахівців охорони здоров'я.

діючі речовини: метамізол натрію, пітофенону гідрохлорид, фенпіверинію бромід;

1 таблетка містить метамізолу натрію 500 мг, пітофенону гідрохлориду 5 мг, фенпіверинію броміду 0,1 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль пшеничний, тальк, магнію стеарат, желатин, натрію гідрокарбонат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями, з розподільною рискою з одного боку, діаметр 13 мм; колір білий або майже білий.

Спазмолітичні засоби в комбінації з аналгетиками. Синтетичні антихолінергічні засоби в комбінації з аналгетиками. Пітофенон і аналгетики. Код АТХ А03D А02.

Фармакодинаміка

Спазмалгон^® виявляє аналгетичну, спазмолітичну (папавериноподібну), холінолітичну (атропіноподібну) і деяку протизапальну активність.

Метамізол чинить виражену аналгетичну та жарознижувальну дію в комбінації з менш чіткою протизапальною та спазмолітичною активністю. Його ефекти є результатом пригнічення синтезу простагландинів і ендогенних алгогенів, підвищення порога збудливості в таламусі і проведення больових екстеро- і інтероцептивних імпульсів у ЦНС, а також він впливає на гіпоталамус і формування ендогенних пірогенів.

Фенпівериній чинить помірну гангліоблокуючу та парасимпатичну дію, зменшує тонус і моторику гладкої мускулатури шлунка, кишок, жовчних і сечовивідних шляхів.

Пітофенон чинить папавериноподібну дію на судинну й позасудинну гладку мускулатуру з вираженим спазмолітичним характером.

Фармакокінетика

Для метамізолу характерна швидка та повна резорбція. Через 30 хв після внутрішнього застосування в сироватці виявляються кількості, які становлять 50 % максимальної сироваткової концентрації. Частково зв’язується з білками плазми. В організмі піддається інтенсивній біотрансформації. При цьому його основні метаболіти фармакологічно активні. Елімінується із сечею у формі метаболітів. Лише 3 % кількості, яка виділяється, являє собою незмінений метамізол. На ступінь біотрансформації впливає і генетично зумовлений тип ацетилювання. Даних в доступній медичній літературі щодо процесів резорбції та розподілу пітофенону і фенпіверинію дуже мало. Відомо, що резорбція відбувається у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту і є неповною. Хімічні сполуки піддаються значній іонізації та мають слабку ліпорозчинність, що визначає слабкий рівень проникнення через гематоенцефалічний бар’єр. Профіль їх концентрації в плазмі має двофазний характер.

Пітофенон і фенпівериній метаболізуються в печінці, головним чином, шляхом окиснення, при цьому близько 90 % речовини у вигляді метаболітів виводяться з сечею і близько 10 % - з фекаліями у вигляді незміненої сполуки. Наявні дані, що період їх напіввиведення з плазми крові становить 10 годин. Окремі компоненти виводяться з грудним молоком.

Симптоматичне лікування слабко та помірно вираженого больового синдрому при спазмах гладких м’язів внутрішніх органів:

· ниркова коліка та запальні захворювання сечовивідних шляхів, що супроводжуються болем та дизуричними розладами;

· спазми шлунка та кишечнику, печінкова коліка, дискінезії жовчних шляхів;

· спастична дисменорея.

Гіперчутливість до метамізолу, до похідних піразолону та/або до будь-якого компонента лікарського засобу.

Шлунково-кишкова непрохідність та мегаколон.

Атонія жовчного або сечового міхура.

Тяжкі порушення функції нирок та печінки.

Захворювання крові (агранулоцитоз, лейкопенія, анемія будь-якої етіології, цитостатична чи інфекційна нейтропенія).

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Порфірія.

Закритокутова глаукома.

Підозра на гостру хірургічну патологію.

Бронхіальна астма.

Колаптоїдні стани.

Тахіаритмія.

Гіпертрофія передміхурової залози з тенденцією до затримки сечі.

Вагітність та годування груддю.

Метамізол підвищує плазмові концентрації хлорохіну, зменшує плазмові концентрації і ефекти кумаринових антикоагулянтів та циклоспорину.

Підвищує гематотоксичний ефект мієлотоксичних лікарських засобів, хлорамфеніколу.

Нейролептики, седативні препарати і транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу.

Темпідон та трициклічні антидепресанти, пероральні протизаплідні засоби, алопуринол уповільнюють метаболізм метамізолу та підвищують його токсичність.

Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки можуть зменшувати дію метамізолу.

Одночасне застосування Спазмалгону^® з іншими аналгетиками і нестероїдними протизапальними засобами підвищує ризик розвитку алергічних реакцій.

Комбінування Спазмалгону^® та інших лікарських засобів вимагає особливої обережності, зважаючи на вміст метамізолу, який є індуктором ферментів. Метамізол може індукувати ферменти, що метаболізують лікарські засоби, у тому числі CYP2B6 та CYP3A4. Супутнє застосування метамізолу з бупропіоном, ефавіренцом, метадоном, вальпроатом, циклоспорином, такролімусом або сертраліном може спричинити зниження концентрації цих препаратів у плазмі крові з потенційним зниженням клінічної ефективності. Тому при одночасному застосуванні метамізолу рекомендується дотримуватися обережності, при необхідності слід контролювати клінічну відповідь та/або рівень лікарських засобів.

Препарат з обережністю застосовують:

– при порушенні функції нирок та/або печінки;

– при захворюваннях шлунка (ахалазія, гастроезофагеальний рефлюкс, стеноз пілоричного відділу шлунка);

– при схильності до артеріальної гіпотензії та ортостатичних реакцій;

– при хронічному бронхіті та бронхоспазмі (Спазмалгон^® підвищує в’язкість бронхіального секрету);

– за наявності гіпертиреозу; гіпертрофії передміхурової залози;

– при тяжких порушеннях ритму серцевої діяльності, ішемічній хворобі серця (особливо при гострому інфаркті міокарда), хронічній застійній серцевій недостатності;

– за наявності даних про гіперчутливість до нестероїдних протизапальних засобів та/або ненаркотичних аналгетиків або інших проявів алергії (алергічний риніт).

При тривалому застосуванні Спазмалгону^® необхідно перевіряти стан периферичної крові та функції печінки.

Можлива поява або посилення наявного головного болю після тривалого аналгетичного лікування (>3 місяців) при застосуванні аналгетиків через день і частіше.

Головний біль, викликаний надмірним застосуванням аналгетиків, не слід лікувати, підвищуючи їх дозу. В таких випадках аналгетичне лікування необхідно припинити після консультації з лікарем.

Препарат може вплинути на психофізичний стан пацієнтів при одночасному застосуванні з алкоголем та лікарськими засобами, які пригнічують ЦНС.

Не рекомендується застосовувати інші лікарські засоби, до складу яких входить метамізол, одночасно зі Спазмалгоном^®.

Медикаментозне ураження печінки. Повідомляли про випадки гострого гепатиту, переважно гепатоцелюлярного характеру, у пацієнтів, які отримували метамізол, що виникали в період від кількох днів до кількох місяців після початку лікування. Ознаки та симптоми включали підвищення рівня ферментів печінки у сироватці крові, з жовтяницею чи без неї, часто в контексті інших реакцій гіперчутливості до лікарських засобів (наприклад, шкірного висипу, дискразії крові, гарячки та еозинофілії) або з ознаками аутоімунного гепатиту. Більшість пацієнтів одужували після припинення застосування метамізолу, проте у поодиноких випадках повідомляли про прогресування до гострої печінкової недостатності з необхідністю трансплантації печінки. Механізм ураження печінки метамізолом чітко не з’ясований, але дані вказують на його імуноалергічну природу. При виникненні симптомів ураження печінки пацієнтам слід звернутися до свого лікаря. Таким пацієнтам слід відмінити метамізол і оцінити функцію печінки. Якщо в анамнезі є епізод ураження печінки в період лікування метамізолом, при якому не було встановлено інших причин ураження печінки, повторно застосовувати препарат не слід.

Зважаючи на вміст крохмалю пшеничного в складі лікарського засобу, його не повинні застосовувати хворі на глютенову ентеропатію.

Зважаючи на вміст лактози, не слід застосовувати даний препарат пацієнтам із недостатністю лактази, галактоземією або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Метаболіти метамізолу натрію можуть змінити колір сечі на червоний, що не має клінічного значення.

Не застосовують у період вагітності або годування груддю.

Під час застосування препарату Спазмалгон^® слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, так як через наявність холінолітичного ефекту тривалий прийом Спазмалгону^® може привести до запаморочення і порушення акомодації.

Таблетки Спазмалгону^® застосовують внутрішньо після їди, запиваючи водою. Рекомендована добова доза для дорослих і дітей віком від 15 років – по 1–2 таблетки на добу; максимальна добова доза – 2 таблетки.

Тривалість застосування Спазмалгону^® – не більше 3 днів.

Діти.

Спазмалгон^® не призначають дітям віком до 15 років.

Симптоми. При передозуванні переважають симптоми інтоксикації метамізолом у комбінації з холінолітичними ефектами; порушення функції печінки, нирок, параліч дихальних шляхів. Частіше за все спостерігається токсико-алергічний синдром, симптоми ураження функцій кровотворення, шлунково-кишкові розлади, в тяжких випадках – симптоми ураження мозку.

Лікування. При підозрі на передозування необхідно негайно припинити застосування препарату і вжити заходів до його швидкого виведення з організму (викликати блювання, зробити промивання шлунка, збільшити виділення сечі). Застосовують симптоматичні засоби. Специфічного антидоту не існує.

Побічні реакції при застосуванні препарату Спазмалгон^® найчастіше мають тимчасовий характер і зникають після припинення лікування.

З боку імунної системи: кропив’янка, шкірні висипання, свербіж, кон’юнктивіт; рідко - бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз і синдром Стівенса–Джонсона.

З боку шлунково-кишкового тракту: дискомфорт, сухість у роті, кишкова непрохідність, загострення гастриту та виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.

З боку гепатобіліарної системи: медикаментозне ураження печінки, включаючи гострий гепатит, жовтяницю та підвищення рівня ферментів печінки у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку серцево-судинної системи: пальпітація, зниження артеріального тиску, тахікардія, порушення серцевого ритму.

З боку нервової системи: запаморочення, порушення зору.

З боку системи кровотворення: гранулоцитопенія, анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія.

З боку сечовидільної системи: олігурія, анурія, затримка сечі, протеїнурія, забарвлення сечі у червоний колір, розвиток гострої ниркової недостатності та інтерстиціальний нефрит. При тривалому прийомі великих доз можливе зниження функції нирок (особливо у хворих, які мають захворювання нирок в анамнезі), в деяких випадках – папілярний некроз.

Інші: зменшення потовиділення.

2 роки.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати в місцях, недоступних для дітей.

Таблетки № 10×1, № 10×2, № 10×5, № 20×1 у блістерах, в упаковці.

Без рецепта.

Балканфарма-Дупниця АТ.

вул. Самоковське шосе 3, Дупниця, 2600, Болгарія