Алопуринол

Алопуринол – медичний препарат для лікування подагри, що пригнічує синтез сечової кислоти та її солей. Активним компонентом засобу є речовина алопуринол. Медикамент пригнічує фермент ксантиноксидазу, який бере безпосередню участь у перетворенні гіпоксантину на ксантин, а потім на сечову кислоту. Алопуринол перетворюється на оксипуринол, який і блокує вироблення сечової кислоти.

Алопуринол таблетки 100 мг №50, 300 мг №30, №50 білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком на одній стороні залежно від виробника, що визначає їх вартість.

Фармакодинаміка

Алопуринол та його основний метаболіт оксипуринол порушують синтез сечової кислоти в організмі, виявляють уростатичні властивості, які базуються переважно на здатності пригнічувати фермент ксантиноксидазу, що каталізує окиснення гіпоксантину до ксантину і ксантину – до сечової кислоти, що призводить до зменшення концентрації сечової кислоти і сприяє розчиненню уратів. Внаслідок цього знижується вміст уратів у сироватці крові, що запобігає їх відкладенню в тканинах та нирках.

Фармакокінетика

Алопуринол швидко всмоктується у верхніх відділах травного тракту. Після перорального застосування allopurinol виявляється у плазмі крові через 30-60 хвилин. Біодоступність препарату становить 67-90 %. Пікові концентрації алопуринолу та його метаболіту оксипуринолу у плазмі крові досягаються відповідно через 1,5 години та через 3-5 годин після прийому. Алопуринол майже не зв’язується з білками плазми крові. Об’єм його розподілу становить приблизно 1,3 л/кг.

Алопуринол швидко (період напіввиведення з плазми крові становить 1-2 години) окиснюється через ксантиноксидазу та альдегідоксидазу до оксипуринолу, який також є потужним інгібітором ксантиноксидази, проте період напіввиведення метаболіту може тривати від 13 до 30 годин. З урахуванням тривалого періоду напіввиведення оксипуринолу на початку терапії може мати місце його поступове накопичення до досягнення рівноважної концентрації у плазмі крові. У пацієнтів з нормальною функцією нирок середня концентрація оксипуринолу у плазмі крові зазвичай становить 5-10 мг/л після прийому одноразової дози 300 мг алопуринолу. Алопуринол виводиться головним чином нирками, причому менше 10 % препарату виводиться у незміненому стані. Приблизно 20 % алопуринолу виводиться з калом. Оксипуринол виводиться із сечею у незміненому стані після тубулярної реабсорбції. Порушення функції нирок призводить до подовження періоду напіввиведення оксипуринолу, тому пацієнтам з нирковою недостатністю необхідно дотримуватися рекомендацій щодо дозування.

Ліки Алопуринол рекомендовано до прийому дорослим при захворюваннях, що виникли внаслідок підвищеної концентрації сечової кислоти в крові:

• гіперурикемії різної етиології;
• подагрі;
• уратній нефропатії;
• уратній сечокам'яній хворобі;
• цитотоксичної терапії неопластичних та мієлопроліферативних захворювань;
• псоріазі.

Крім того, препарат застосовують при цитостатичному та променевому лікуванні пухлин, а також використанні глюкокортикоїдів.

 У педіатрії медикамент використовується при:

• уратній нефропатії, яка виникла внаслідок терапії лейкемії;
• вторинній гіперурикемії;
• синдромі Леша–Найхана (частковий або повний дефіцит гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази);
• вродженій ферментативній недостатності.

Лікарський препарат Алопуринол потрібно приймати перорально, запиваючи водою. Його не можна розжовувати і подрібнювати, оскільки таблетки покриті спеціальною оболонкою.

Дорослі. Добова доза визначається індивідуально залежно від рівня сечової кислоти у сироватці крові. Для зменшення ризику серйозних побічних реакцій лікування слід розпочинати з прийому 100 мг таблетки від подагри алопуринол 1 раз на добу та підвищувати дозування лише у разі, якщо рівень сечової кислоти у сироватці крові знижується недостатньо.

Рекомендуються такі режими дозування:

• При легких станах – від 100 мг до 200 мг на добу;
• При помірно тяжких станах – від 300 мг до 600 мг на добу;
• При тяжких станах: від 700 до 900 мг на добу.

При розрахунку дози на масу тіла пацієнта застосовувати дози 2-10 мг/кг маси тіла на добу.

Рекомендований режим дозування для вікової категорії 3–6 років – 5 мг/кг маси тіла/добу, віку 6–10 років – 10 мг/кг маси тіла/добу. Для дітей від 10 років і дорослих пацієнтів дозу визначає лікар індивідуально, залежно від концентрації сечової кислоти в крові. В середньому доза становить 100–300 мг/день. Дітям віком від 15 років добова доза алопуринолу сандоз 300 мг становить 10–20 мг/кг маси тіла. Максимальне добове дозування – 400 мг. Дітям рідко призначають алопуринол, за винятком злоякісних станів (особливо лейкозів) та деяких ферментних порушень, таких як синдром Льоша – Ніхан.

Якщо в цьому є необхідність, первинну дозу кожні 1–3 тижні збільшують на 100 мг для досягнення необхідного терапевтичного ефекту. При підвищенні дозування необхідно контролювати рівень оксипуринолу в крові.

З метою профілактики гіперурикемії призначають препарат по 400 мг/добу. Максимальна доза за один прийом – 300 мг, на добу – 800 мг.

Алопуринол при нирковій недостатності. Оскільки алопуринол та його метаболіти виводяться нирками, при порушенні функції можливе передозування, якщо дозу не було підібрано належним чином. При тяжкому порушенні функції нирок максимальне добове дозування становить 100 мг. Можливе застосування одноразової дози по 100 мг з інтервалом більше доби (кожні 2-3 дні). При необхідності підвищення дози слід контролювати сироватковий рівень оксипуринолу, який не повинен перевищувати 15,2 мкг/мл.

Актуальна ціна Алопуринол при псоріазі вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Наявність у пацієнтів, які лікуються алопуринолом, алелі HLA-B*5801 (генетичний маркер) асоціюється з ризиком розвитку реакцій гіперчутливості. Частота наявності цього генетичного маркера в різних етнічних групах значно відрізняються (він присутній у 20% етнічної групи Китаю ханьців, 12 % населення Кореї, 1-2% японців і представників європеоїдної раси). Якщо відомо, що пацієнт має аллель HLA-B*5801, питання про призначення алопуринолу може розглядатися лише тоді, коли очікувана користь від лікування перевищує можливі ризики. Такі пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність припинення лікування з появою перших генералізованих симптомів гіперчутливості.

За наявності нападів гострої подагри лікування алопуринолом не слід починати до повного зникнення. На початку лікування алопуринолом гострі напади подагри можуть посилюватися внаслідок мобілізації великої кількості сечової кислоти. Тому протягом перших 4 тижнів лікування алопурінол при загостренні подагри потрібне одночасне застосування аналгетиків або колхіцину.

Препарат від подагри Алопуринол не рекомендується застосовувати, якщо рівень сечової кислоти в плазмі крові нижче 535 мкмоль/л (9 мг/100 мл), при дотриманні рекомендацій щодо дієти та відсутності ураження нирок. Не вживати продукти з високим вмістом пурину (наприклад, субпродукти: нирки, мозок, печінка, серце та язик; м'ясні навари та алкоголь, особливо пиво).

В умовах, коли швидкість утворення уратних формувань значно зростає (наприклад, при радіотерапії або хіміотерапії злоякісних захворювань, при синдромі Льоша-Нієна), абсолютна концентрація ксантину в сечі в поодиноких випадках може суттєво підвищитися і викликати його відкладення у сечовивідних шляхах. Цей ризик може бути зведений до мінімуму шляхом адекватної гідратації для підтримки достатнього діурезу, для досягнення оптимального розведення сечі та шляхом олужнення сечі.

Алопуринол при каменях в нирках. Адекватна терапія алопуринолом може викликати розчинення великих уратних каменів у нирках і потрапляння їх у сечовивідні шляхи (ниркова колька) з можливою їх закупоркою.

Оцінка небажаних ефектів базується на інформації про їх частоту: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100).

Найпоширеніші шкірні реакції (приблизно 4%) виникають у будь-який період лікування та можуть проявлятися у вигляді пурпуроподібного, макулопапульозного, скваматозного або ексфоліативного висипання. При виникненні цих реакцій прийом алопуринолу слід негайно припинити.

На початку терапії можливе загострення подагри, також іноді можуть виникати такі реакції, як нудота, діарея, гепатит, стоматит, лейкопенія, пошкодження кісткового мозку (в більшості випадків у пацієнтів, які страждають на ниркову недостатність), гіпертензія, брадикардія, слабкість, сонливість, запаморочення, гострий холангіт та ксантинове каміння, міалгія (головний біль), судоми, депресія, з боку органів зору - катаракта, порушення зору, уремія, гематурія, цукровий діабет, імпотенція, з боку кістково-м'язової системи - м'язовий біль.

При виникненні побічних дій, не зазначених в інструкції, необхідно звернутися до лікаря.

Симптоми. Після прийому одноразової дози 20 г в одного пацієнта спостерігалися такі симптоми, як нудота, блювання, діарея і запаморочення. В іншого пацієнта доза 22,5 г алопуринолу не спричинила небажаних ефектів. Після тривалого прийому 200–400 мг алопуринолу на добу пацієнтами з порушеннями функції нирок описані тяжкі симптоми інтоксикації (шкірні реакції, гарячка, гепатит, еозинофілія і загострення ниркової недостатності). При передозуванні алопуринолом суттєво пригнічується активність ксантиноксидази, проте тільки у випадку одночасного застосування з 6-меркаптопурином та азатіоприном дія препарату супроводжується значною побічною дією. При підозрі на передозування, особливо при одночасному прийомі 6-меркаптопурину та азатіоприну, можна промити шлунок, викликати блювання або прийняти активоване вугілля та фосфат натрію, якщо після прийому препарату пройшло не більше 1 години.

Лікування. Терапія симптоматична. У разі необхідності – гемодіаліз. Специфічний антидот невідомий.

• Гіперчутливість до активних компонентів ліків.
• Порушення функції печінки і нирок (кліренс креатиніну менше 2 мл/хв).
• Під час вагітності і в період лактації. Алопуринол проникає у грудне молоко, тому лікарський засіб не слід приймати під час годування груддю.
• Вік до 3 років.

Через ймовірну прояву сонливості і запаморочення внаслідок застосування ліки від подагри Алопуринол керувати транспортом і механізмами заборонено.

6-меркаптопурин та азатіоприн. При одночасному прийомі алопуринолу з 6-меркаптопурином або азатіоприном дози останніх слід знижувати до 25%, оскільки метаболізм цих препаратів уповільнюється через інгібування ксантиноксидази, а їх ефект пролонгується.

Видрабін (аденін арабінозід). При одночасному застосуванні алопуринолу з видарабіном пролонгується період напіввиведення останнього з плазми крові, тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, щоб уникнути можливого посилення токсичних ефектів.

Саліцилати та препарати, що сприяють виведенню сечової кислоти. Ефективність алопуринолу може знижуватися при сумісному застосуванні з препаратами, здатними виводити сечову кислоту (сульфінпіразоном, пробенецидом, бензбромароном або саліцилатами).

Антикоагулянти (похідні кумарину). Може посилитись ефект варфарину та інших антикоагулянтів – похідних кумарину, тому необхідний частий контроль коагуляції крові, а також зниження дози антикоагулянтів.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.