Арипразол

Склад

діюча речовина: арипіпразол;

1 таблетка містить арипіпразолу 10 мг або 15 мг (у перерахунку на 100% суху речовину арипіпразол)

Допоміжні речовини: гіпромелоза; натріюкроскармелоза; лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна кислота лимонна моногідрат, кремнію діоксид колоїдний магнію стеарат.

Форма випуску

Таблетки (по 10 таблеток в блістері. По 1, 3 або 6 блістерів у картонній пачці).

Основні фізико-хімічні властивості

• таблетки по 10 мг таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, з плоскою поверхнею, з рискою;
• таблетки по 15 мг таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, з плоскою поверхнею.

Придбати Арипразол можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на медикамент вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Фармакодинаміка

Механізм дії.

Терапевтична дія арипіпразолу в лікуванні шизофренії та біполярного розладу типу I обумовлена поєднанням часткового агонізм рецепторами дофаміну D2 і серотоніну 5-HT1а, а також антагонізму відносно рецепторів серотоніну 5-HT2a. Відомо, що арипіпразол виявляв антагоністичні властивості на тваринних моделях дофаминергической гіперактивності та агоністичні властивості на тваринних моделях дофаминергической гіпоактивності. Арипіпразол має високу афінність зв'язування in vitro щодо рецепторів дофаміна D2 і D3, рецепторів серотоніну 5-HT1а і 5-HT2а, а також помірну афінність відносно рецепторів дофаміна D4, серотоніну 5-HT2c і 5-HT7, блокатори альфа-1 і рецепторів гістаміну H1. Арипіпразол також помірну афінність щодо серотонінових рецепторів і не має помітної аффинности щодо мускаринових рецепторів. Взаємодія з іншими рецепторами, крім підтипів дофаміну і серотоніну, може пояснювати деякі інші клінічні ефекти арипіпразолу.

Фармакокінетика

Всмоктування.

Арипіпразол добре всмоктується, причому його максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 3-5 годин після введення. Арипіпразол піддається мінімальному пресистемного метаболізму. Біодоступність препарату при пероральному прийомі становить 87%. Вживання їжі з високим вмістом жирів не впливає на фармакокінетику арипіпразолу.

Розподіл.

Арипіпразол широко розподіляється в тканинах організму. Обсяг розподілу становить 4,9 л/кг, що вказує на великий екстраваскулярний розподіл. При введенні в терапевтичних дозах арипіпразол і дегідроарипіпразолу більш ніж на 99% зв'язуються з білками плазми, переважно з альбуміном.

Метаболізм. Арипіпразол в значній мірі метаболізується в печінці, в основному шляхом дегидрогенизации, гідроксилювання і N-деалкілування. Згідно з даними досліджень in vitro ферменти CYP3A4 і CYP2D6 відповідають за дегидрогенизации тагідроксилювання арипіпразолу, а N-деалкілування каталізується CYP3A4. Арипіпразол є основною речовиною лікарського засобу, що перебуває в системному кровотоці. У рівноважному стані дегідроарипіпразолу - його активний метаболіт - становить близько 40% величини AUC арипіпразолу в плазмі.

Висновок. Період напіввиведення арипіпразолу складає приблизно 75 годин для осіб з активним метаболізмом CYP2D6 і приблизно 146 годин у осіб зі слабким метаболізмом CYP2D6.

Загальний кліренс арипіпразолу складає 0,7 мл/хв / кг, в основному він представлений печінковим кліренсом. Після одноразового прийому ¹⁴ C-міченого арипіпразолу приблизно 27% виводилося з сечею і приблизно 60% - з калом. Менше 1% арипіпразолу в незміненому вигляді виводилося з сечею, приблизно 18% незміненого арипіпразолу - з калом.

Порушення функції нирок
Виявлено, що фармакокінетичні характеристики арипіпразолу та дегідроарипіпразолу однакові як у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок, так і у молодих здорових добровольців.
Порушення функції печінки
У дослідженні одноразової дози у пацієнтів з різним ступенем цирозу печінки (класи А, В та С за шкалою Чайлда-П'ю) не виявлено значного впливу печінкової недостатності на фармакокінетику арипіпразолу та дегідроарипіпразолу, проте у дослідженні брали участь. З, що недостатньо для висновків метаболічної здатності.

Препарат Аріпразол показаний для лікування шизофренії у дорослих.

Аріпразол показаний також для лікування помірних і важких маніакальних епізодів при біполярному розладі I типу, а також для запобігання нових маніакальним епізодами у дорослих, які раніше перенесли маніакальні епізоди, і які відповідали на лікування арипіпразолу.

Гіперчутливість до арипіпразолу або будь-якого іншого компоненту препарату.

Дорослі.

Шизофренія: рекомендована початкова доза Аріпразол становить 10 або 15 мг/добу, а підтримуюча доза - 15 мг/добу. Цю дозу приймають 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Аріпразол ефективний в діапазоні доз від 10 до 30 мг/добу. Підвищення ефективності при прийомі доз, що перевищують добову дозу 15 мг, продемонстровано не було, хоча окремим пацієнтам може бути корисна підвищена доза.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі I типу: рекомендована початкова доза Аріпразол становить 15 мг. Цю дозу приймають 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Препарат можна призначати як засіб монотерапії або у складі комбінованого лікування. Для деяких пацієнтів може бути ефективним підвищення дози. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Запобігання нових маніакальним епізодами при біполярному розладі I типу: для запобігання рецидивам маніакальних епізодів у пацієнтів, що приймали арипіпразол монотерапії або у складі комбінованого лікування, слід продовжувати прийом препарату в тій же дозі. Виходячи з клінічного стану пацієнта, можлива корекція добової дози, в тому числі її зниження.

У пацієнтів описані випадки навмисного або випадкового гострого передозування арипіпразолу, дозами до 1260 мг без подальшого летального результату. Потенційно важливими з медичної точки зору симптомами, які спостерігалися, були летаргія, підвищений кров'яний тиск, сонливість, тахікардія, нудота, блювота і діарея.

Крім цього були отримані дані про випадковому передозуванні виключно арипіпразолу (в дозі до 195 мг) у дітей не мала летального результату. Потенційно важливими з медичної точки зору симптомами, які спостерігалися, були сонливість, короткочасна втрата свідомості та екстрапірамідні симптоми.

Лікування передозування повинно включати підтримуючу терапію, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенотерапію, штучну вентиляцію легенів, а також контроль симптомів. Слід брати до уваги можливість передозування численними лікарськими засобами. Тому необхідно негайно почати контроль стану серцево-судинної системи, повинен включати постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Після підтвердженого або ймовірного передозування арипіпразолу необхідно ретельне медичне спостереження і контроль за станом пацієнта до його відновленню.

Активоване вугілля (50 г), що застосовувалося через 1:00 після прийому арипіпразолу, знижувало показник C _max арипіпразолу приблизно на 41%, а показник AUC - приблизно на 51%, що вказує на можливу ефективність активованого вугілля в лікуванні передозування.

Хоча інформація про вплив гемодіалізу для лікування передозування арипіпразолу відсутня, малоймовірно, щоб гемодіаліз міг бути корисним в лікуванні передозування, оскільки арипіпразол в значній мірі зв'язується з білками плазми.

Найбільш частими небажаними реакціями були акатизия і нудота.

Частота, зазначена нижче, визначена за таким умовним параметрам: часті (≥ 1/100 - <1/10) і рідкі (≥ 1/1 000 - <1/100) реакції:

• З боку психіки: часто - збудження, безсоння, занепокоєння, нечасто - депресія, гіперсексуальність;
• З боку нервової системи: часто - екстрапірамідні порушення, акатизія, тремор, запаморочення, сонливість, седативний ефект, головний біль;
• З боку органів зору: часто - розмитість увазі, нечасто - диплопія;
• З боку серцево-судинної системи: нечасто - тахікардія, ортостатична гіпотензія;
• З боку травної системи: часто - диспепсія, нудота, блювання, запор, надмірне слиновиділення; - загальні розлади: часто - втома.

Частота нижченаведених реакцій вважається невідомою (не може бути оцінена, виходячи з наявних даних):

• З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія;
• З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія;
• З боку імунної системи: алергічні реакції (наприклад анафілактичніреакції, ангіоневротичний набряк, набряк язика, набряк обличчя, свербіж, кропив'янка);
• З боку ендокринної системи: гіперглікемія, цукровий діабет, діабетичний кетоацидоз, діабетична гіперосмолярна кома;
• З боку обміну речовин: збільшення або зниження маси тіла, анорексія, гіпонатріємія;
• З боку психіки: збудження, нервозність, патологічна пристрасть до азартних ігор, агресивність, спроби суїциду, суїцидальні мислення і завершено самогубство;
• З боку нервової системи: порушення мови, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), великий судомний припадок, серотоніновий синдром;
• З боку серця: подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серцевої діяльності, пірует шлуночковатахікардія, брадикардія;
• З боку судин: непритомність, гіпертензія, венозна тромбоемболія (включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен);
• З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ротоглотковий спазм, ларингоспазм, аспіраційна пневмонія;
• З боку травної системи: панкреатит, дисфагія, дискомфорт в області шлунково-кишкового тракту, діарея;
• З боку печінки та жовчовивідних шляхів: печінкова недостатність, жовтяниця, гепатит, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), підвищення рівня лужної фосфатази;
• З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, фотосенсибілізація, алопеція, підвищена пітливість, - з боку кістково-м'язової та сполучної тканин рабдоміоліз, біль у м'язах, ригідність м'язів, вагітність, післяпологові та перинатальні стани: синдром відміни препарату у новонароджених;
• З боку нирок і сечовивідних шляхів: нетримання сечі, затримка сечовипускання;
• З боку статевих органів та молочної залози приапизм, ускладнення загального характеру і реакції в місці введення: порушення температурної регуляції (наприклад гіпотермія, гіпертермія), біль у грудях, периферичний набряк;
• Лабораторні дослідження: підвищення рівня КФК, підвищення рівня глюкози крові, коливання рівня глюкози крові, підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність.

Адекватні контрольовані дослідження арипіпразолу за участю вагітних жінок не проводилися. Повідомлялося про вроджені аномалії, однак наявності причинно-наслідкового зв'язку з арипіпразолу встановлено не було. Відомі дані досліджень на тваринах не дозволяють виключити можливість ембріофетотоксічності. Пацієнтам слід повідомляти лікаря про настання вагітності або намір завагітніти під час лікування арипіпразолу. У зв'язку з недостатньою інформацією про безпечність застосування арипіпразолу в період вагітності його можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плоду.

У новонароджених, матері яких приймали нейролептики (включаючи арипіпразол) протягом третього триместру вагітності, можливі небажані реакції, включаючи екстрапірамідні симптоми та / або синдром відміни, які можуть бути різними по тяжкості та тривалості. Відомо про випадки порушення, підвищення або зниження м'язового тонусу, тремору, сонливості, порушень дихання або проблем з годуванням. Отже, необхідно ретельно стежити за станом таких новонароджених.

Грудне годування.

Арипіпразол виділяється з грудним молоком. У разі необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.

Діти

Препарат Аріпразол в даному дозуванні не рекомендується до застосування дітям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Арипіпразол, як і інші нейролептики, може впливати на здатність керувати автотранспортом внаслідок побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору (див. Розділ «Побічні реакції»). У процесі лікування рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами, поки не стане відомою чутливість пацієнтів до препарату.

Пацієнти похилого віку з психозом на фоні деменції.
Підвищена смертність. При застосуванні арипіпразолу у пацієнтів похилого віку з психозом на фоні хвороби Альцгеймера ризик летального наслідку підвищений. Хоча причини летальних наслідків були різними, більшість із них мали серцево-судинну (наприклад, серцеву недостатність, раптову смерть) або інфекційну (наприклад, пневмонію) природу.
Побічні реакції цереброваскулярного характеру. У пацієнтів похилого віку з психозом на тлі захворювання Альцгеймера спостерігалися побічні реакції цереброваскулярного типу (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), у тому числі з летальним кінцем.

Дисфагія. Нейролептики, включаючи арипіпразол, можуть спричинити порушення моторики стравоходу та аспірацію вмісту шлунка. Арипіпразол та інші нейролептики слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії.
Патологічна схильність до азартних ігор та інші порушення контролю імпульсів. У пацієнтів, яким призначено арипіпразол, були зафіксовані випадки патологічної схильності до азартних ігор та нездатність контролювати цю схильність. Також повідомлялося про гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, переїдання або неконтрольоване потяг до вживання їжі та інші розлади імпульсивної та компульсивної поведінки. Важливо, щоб пацієнти та особи, які їх доглядають, повідомляли лікаря про розвиток нових або вищезгаданих розладів під час лікування арипіпразолом. Симптоми порушення імпульсного контролю можуть бути пов'язані з основним розладом, проте іноді повідомлялося про зникнення патологічних потягів при зменшенні дози або припиненні лікування. Розлади імпульсного контролю можуть завдати шкоди пацієнту та іншим людям, якщо вони не виявлені. У разі розвитку таких розладів при прийомі арипіпразолу необхідно розглянути питання щодо зменшення дози або припинення лікування.

Внаслідок антагонізму до α ₁ -адренорецепторів арипіпразол може посилювати ефект деяких антигіпертензивних препаратів.

З огляду на основний вплив арипіпразолу на центральну нервову систему, слід дотримуватися обережності при призначенні арипіпразолу з іншими лікарськими засобами, що впливають на центральну нервову систему, в зв'язку з можливими перехресними небажаними реакціями, такими як седативну дію.

Також необхідно відмовитися від вживання алкоголю під час терапії арипіпразолу. Слід з обережністю застосовувати арипіпразол в поєднанні з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT або порушують електролітний баланс.

Потенційний вплив інших лікарських засобів на дію арипіпразолу.

Інгібітор секреції соляної кислоти, антагоніст H2-рецепторів фамотидину знижує швидкість всмоктування арипіпразолу, але цей ефект не вважається клінічно значущим.

Арипіпразол метаболізується декількома шляхами за участю ферментів CYP2D6 і CYP3A4, але не ферментів CYP1A. Таким чином, курцям коригувати дози.

Хінідин і інші інгібітори CYP2D6.

Дозу арипіпразолу потрібно знизити приблизно наполовину в разі його одночасного прийому з хінідином. Інші потужні інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин і пароксетин, ймовірно, надають аналогічну дію, тому зниження дози в разі їх застосування повинно бути таким же.

Кетоконазол і інші інгібітори CYP3A4.

У осіб зі зниженим метаболізмом CYP2D6 одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 може призвести до появи більш високих концентрацій арипіпразолу в плазмі в порівнянні з пацієнтами з активним метаболізмом CYP2D6. У разі необхідності одночасного застосування кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 з арипіпразолу потенційні переваги повинні перевищувати можливі ризики для пацієнта. При одночасному використанні арипіпразолу та кетоконазолу дозу арипіпразолу потрібно знизити приблизно наполовину. Інші потужні інгібітори CYP3A4, такі як ітраконазол і інгібітори протеази ВІЛ, теоретично можуть мати такі ж ефекти, отже, потрібно аналогічно знижувати дози.

Після припинення прийому інгібітору CYP2D6 або CYP3A4 дозу арипіпразолу потрібно підвищити до рівня, застосовувався до початку супутнього лікування.

Можливе незначне підвищення концентрацій арипіпразолу в разі одночасного використання слабких інгібіторів CYP3A4 (наприклад дилтиазема або есциталопраму) або CYP2D6.

Карбамазепін та інші інгібітори CYP3A4.

Дозу арипіпразолу потрібно подвоїти в разі його одночасного прийому з карбамазепіном. Інші потужні індуктори CYP3A4 (такі як рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефавіренз, невірапін і звіробій звичайний) теоретично мають аналогічний вплив, тому необхідне відповідне підвищення дози. Після припинення прийому потужних індукторів CYP3A4 дозу арипіпразолу слід знизити до рекомендованої.

Вальпроат і літій.

У разі одночасного прийому вальпроату або літію з арипіпразолу не було відмічено клінічно значущих змін концентрації арипіпразолу.

Серотоніновий синдром.

У пацієнтів, які приймали арипіпразол, спостерігалися випадки серотонінового синдрому; особливо в разі одночасного застосування з іншими серотонінергічними препаратами, такими як СИОЗС (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну / селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну / норадреналіну), або з препаратами, які підвищують концентрацію арипіпразолу.

Потенційний вплив арипіпразолу на дію інших лікарських засобів.

Малоймовірно, що арипіпразол здатний викликати клінічно важливі лікарські взаємодії, опосередковані ферментами CYP2D6 (співвідношення декстрометорфану / 3-метоксіморфін), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) і CYP3A4 (декстрометорфан).

У разі одночасного прийому арипіпразолу з вальпроатами, літієм або Ламікталом не було відмічено клінічно значущих змін концентрацій вальпроату, літію або ламотриджину.

Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Термін придатності - 2 роки.