Аторвастатин

Склад:

1 таблетка, вкрита оболонкою, препарату Аторвастатин 10 містить:

• Кальцієвої солі аторвастатину (у перерахунку на аторвастатин) - 10 мг;
• Додаткові речовини, включаючи лактозу.

1 таблетка, вкрита оболонкою, препарату Аторвастатин 20 містить:

• Кальцієвої солі аторвастатину (у перерахунку на аторвастатин) - 20 мг;
• Додаткові інгредієнти, включаючи лактозу.

1 таблетка, вкрита оболонкою, препарату Аторвастатин 40 містить:

• Кальцієвої солі аторвастатину (у перерахунку на аторвастатин) - 40 мг;
• Додаткові інгредієнти, включаючи лактозу.

1 таблетка, вкрита оболонкою, препарату Аторвастатин 80 містить:

• Кальцієвої солі аторвастатину (у перерахунку на аторвастатин) - 80 мг;
• Додаткові інгредієнти, включаючи лактозу.

Форма випуску:

Таблетки, вкриті оболонкою, оригінальний Аторвастатин по 10 штук в блістерних упаковках, в картонній пачці вкладені 3 блистерні упаковки.

Актуальна ціна таблеток Аторвастатин вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Фармакодинаміка

Препарат Аторвастатин - це селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, який бере участь у перетворенні 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензиму А в мевалоновую кислоту - попередника стеролов, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною і гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несімейними формами гіперхолестеринемії, змішаною гіперліпідемією аторвастатин знижує рівень загального холестерину, ЛПНЩ і аполіпопротеїну В. Аторвастатин також знижує рівень ЛПДНЩ і ТГ, а також призводить до варіабельності підвищенню ЛПВЩ.

Таблетки Аторвастатин знижують рівень холестерину та ліпопротеїдів в плазмі крові шляхом пригнічення ГМГ-КоА-редуктази та синтезу холестерину в печінці, також шляхом збільшення кількості рецепторів до ЛПНЩ на мембранах гепатоцитів, що призводить до посилення поглинання і катаболізму ЛПНЩ. Аторвастатин розріджує кров, знижує утворення ЛПНЩ і число частинок ЛПНЩ. Статини Аторвастатин спричиняють виражене і стійке підвищення активності рецепторів до ЛПНЩ в поєднанні зі сприятливими змінами якості частинок ЛПНЩ. Аторвастатин знижує рівень ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які зазвичай не відповідають на лікування гіполіпідемічними засобами.

Ліки Аторвастатин та деякі з його метаболітів ефективні при застосуванні у людей. В першу чергу аторвастатин впливає на печінку, оскільки синтез ХС і кліренс ЛПНЩ відбуваються головним чином в печінці. Зниження рівня ЛПНЩ більше пов'язано з дозою препарату, ніж з системної концентрацією. Індивідуальну дозу препарату необхідно призначати в залежності від терапевтичного ефекту.

Аторвастатин дозозалежно (10-80 мг) знижує рівень загального холестерину (на 30-46%), ЛПНЩ (на 41-61%), аполіпопротеїну В (на 34-50%) і ТГ (на 14-33%) у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несімейними формами гіперхолестеринемії і змішаною гіперліпідемією, в тому числі у пацієнтів з інсуліннезалежний цукровий діабет.

У пацієнтів з гіпертригліцеридемією застосування аторвастатину призводить до зниження рівня загального холестерину, ЛПНЩ, ЛПДНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, а також підвищує рівень ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією застосування аторвастатину призводить до зниження рівня ХС ЛПСП (ліпопротеїдів середньої щільності).

У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типів IIa і IIb за Фредриксоном, відібраних в ході 24 контрольних досліджень, середній показник підвищення рівня ЛПВЩ у порівнянні з вихідним при застосуванні аторвастатину (10-80 мг) незалежно від дози становив 5,1-8,7%. Крім того, аналіз зібраних даних показав значне зниження співвідношення загального ХС до ЛПВЩ і ЛПНЩ до ЛПВЩ, які коливалися в діапазоні від -29 до -44% і від -37 до -55% відповідно.

Вплив аторвастатину на розвиток ішемії і загальну смертність вивчали в дослідженні редукції ішемії міокарда і зниження активного ХС (MIRACL). В ході цього рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження вивчали вплив аторвастатину на виникнення ІХС і на рівень загальної смертності у 3086 пацієнтів з симптомами гострої коронарної недостатності, нестабільною стенокардією та інфарктом міокарда іншого типу, ніж Q-інфаркт міокарда. Протягом приблизно 16 тижнів пацієнти отримували стандартну курс лікування, який включав дієту і 80 мг аторвастатину на добу або плацебо. Показники рівня ЛПНЩ, загального холестерину, ЛПВЩ і ТГ після закінчення курсу лікування становили відповідно 72; 147; 48; 139 мг/дл в групі пацієнтів, які отримували аторвастатин, і 135; 217; 46; 187 мг/дл в групі пацієнтів, які отримували плацебо. Прийом аторвастатину значно знижує ризик розвитку ІХС та смертності (на 16%). Ризик повторної госпіталізації при стенокардії з документально підтвердженої ішемією міокарда значно знизився (на 26%). На стільки ж знизився ризик ІХС та смертності в результаті застосування аторвастатину в діапазоні максимально допустимого рівня ЛПНЩ. Крім цього, в результаті застосування аторвастатину ризик ІХС та смертності також знизився у пацієнтів з інфарктом міокарда іншого типу, ніж Q-інфаркт міокарда, і нестабільною стенокардією, незалежно від статі та віку (≤65 років і> 65 років).

Профілактика серцево-судинних захворювань

В ході досліджень ASCOT-LLA вивчали вплив аторвастатину на ймовірність летальної або нелетальної ІХС у 10 305 пацієнтів з підвищеним артеріальним тиском у віці 40-80 років (в середньому 63 роки) без інфаркту міокарда в анамнезі, а рівень загального холестерину становив <6,5 ммоль / л (251 мг/дл). Крім цього, у всіх пацієнтів спостерігалося менше 3 факторів ризику виникнення серцево-судинних хвороб: чоловіча стать, вік> 55 років, куріння, цукровий діабет, ІХС у близьких родичів, співвідношення загального ХС до ЛПВЩ> 6, захворювання периферичної крові, гіпертрофія лівого шлуночка, попередні випадки цереброваскулярних порушень, специфічні відхилення на ЕКГ, протеїнурія / альбумінурія.

В ході подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження пацієнти отримували гіпотензивну лікування (цільовий рівень АТ <140/90 мм рт. Ст. Для пацієнтів без цукрового діабету і <130/80 для пацієнтів з цукровим діабетом) і 10 мг аторвастатину на добу (n = 5168) або плацебо (n = 5137). З огляду на те, що ефективність застосування аторвастатину в порівнянні з плацебо була очевидною в ході проміжних досліджень, робота ASCOT-LLA була зупинена через 3,3 року замість 5. Показники АТ були добре контрольованими незалежно від того, брав пацієнт аторвастатин або плацебо. Ефект зберігався протягом всього курсу лікування.

Аторвастатин значно знижує ймовірність виникнення таких ускладнень:

Випадки захворювання Зниження ризику,% Кількість випадків (аторвастатин у порівнянні з плацебо) р

Коронарні захворювання (ІХС з летальним результатом і нефатальний інфаркт міокарда) 36 100/154 0,0005

Загальна кількість серцево-судинних захворювань і реваскуляторних операцій 20 389/483 0,0008

Загальна кількість випадків ІХС 29 178/247 0,0006

Летальні та нелетальної інсульти 26 89/119 0,0332

Застосування аторвастатину майже не вплинуло на загальний рівень смертності та смертності в результаті серцево-судинних захворювань, хоча позитивна динаміка все ж виявлено.

Під час досліджень CARDS вивчали вплив аторвастатину на ймовірність виникнення серцево-судинних захворювань (з летальним результатом або без нього) у 2838 пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу у віці 40-75 років, без серцево-судинних захворювань в анамнезі, рівень ЛПНЩ становив ≤4,14 ммоль / л (160 мг/дл), ТГ ≤6,78 ммоль / л (600мг / дл). Крім того, у всіх пацієнтів відзначали мінімум 1 фактор ризику: гіпертонія, куріння, ретинопатія, мікро- або макроальбумінурія.

В ході цього рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження пацієнти отримували 10 мг аторвастатину на добу (n = тисяча чотиреста двадцять-вісім) або плацебо (n = 1410) і спостерігалися в середньому 3,9 року. З огляду на те, що ефективність застосування аторвастатину до кінця першого етапу досліджень досягла встановлених показників ефективності, робота CARDS була припинена на 2 роки раніше запланованого терміну.

Абсолютні та відносні показники впливу аторвастатину на зниження ризику розвитку захворювань:

Випадки захворювань Зниження ризику,% Кількість захворювань (аторвастатин у порівнянні з плацебо) р

Гострі серцево-судинні захворювання (летальна і нелетальна форма гострого інфаркту міокарда, безсимптомний інфаркт міокарда, смерть внаслідок гострої ІХС, нестабільна стенокардія, АКШ, ЧТКА, реваскуляризация, інсульт) 37 83/127 0,0010

Інфаркт міокарда (летальний і нелетальний гострий, безсимптомний інфаркт міокарда) 42 38/64 0,0070

Інсульт (летальний і нелетальний) 48 21/39 0,0163

АКШ - аортокоронарне шунтування; ЧТКА - черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика.

Пол, вік пацієнтів і базовий рівень ЛПНЩ не впливають на ефективність лікування.

Виявлено відносне зниження смертності на 27% (82 смертельних випадки в групі плацебо і 61 - в групі аторвастатину) з гранично допустимими статистичними показниками (р = 0,0592). В обох групах загальне число побічних ефектів або важких побічних ефектів була однаковою.

Атеросклероз

В ході дослідження REVERSAL порівнювали ефективність застосування 80 мг аторвастатину та 40 мг правастатину для лікування кардіосклерозу за допомогою методу інтраваскулярного ультразвукового дослідження (ІУЗІ) під час ангіографії у пацієнтів з ІХС. Під час подвійного сліпого плацебо-контрольованого клінічного дослідження ІУЗІ проводили 502 пацієнтам на початку дослідження і через 18 міс. У групі отримували аторвастатин (n = 253) середній показник змін загального обсягу атеросклеротичних бляшок (критерій первинного дослідження) в порівнянні з початком дослідження склав -0,4% (р = 0,98), в групі отримували правастатин (n = 249) відповідно + 2,7% (р = 0,001). У порівнянні з правастатином ефективність аторвастатину вище (р = 0,02).

У групі пацієнтів, які отримували аторвастатин, рівень ЛПНЩ знизився в середньому до 2,04 ммоль / л ± 0,8 (78,9 мг/дл ± 30) в порівнянні з початковими показниками 3,89 ммоль / л ± 0,7 ( 150 мг/дл ± 28). У групі отримували правастатин рівень ЛПНЩ знизився в середньому до 2,85 ммоль / л ± 0,7 (110 мг/дл ± 26) в порівнянні з початковими показниками 3,89 ммоль / л ± 0,7 (150 мг/дл ± 26 ). Застосування аторвастатину значно знизило рівень загального холестерину на 34,1% (правастатин: 18,4%, р <0,0001), середній рівень ТГ - на 20% (правастатин: 6,8%, р <0,0009), середній рівень аполіпопротеїну В - на 39,1% (правастатин: 22,0%, р <0,0001). Аторвастатин викликав підвищення середнього рівня ЛПВЩ на 2,9% (правастатин: 5,6%, р = NS). У групі аторвастатину рівень CRP знизився в середньому на 36,4%, в групі правастатину - на 5,2% (р <0,0001).

В обох групах пацієнтів показники безпеки та толерантності були однаковими.

Рецидив інсульту

В ході досліджень SPARCL вивчали вплив аторвастатину (80 мг/добу) і плацебо на ймовірність виникнення інсульту у 4731 пацієнта, у яких протягом попередніх 6 міс був інсульт або транзиторна ішемічна атака (ТІА), але без ІХС в анамнезі. 60% пацієнтів становили чоловіки у віці 21-92 року (в середньому 63 роки), середній початковий рівень ЛПНЩ - 133 мг/дл (3,4 ммоль / л). При лікуванні аторвастатином середній рівень ЛПНЩ становив 73 мг/дл (1,9 ммоль / л), при застосуванні плацебо - 129 мг/дл (3,3 ммоль / л). Пацієнти перебували під наглядом у середньому 4,9 року.

Прийом 80 мг аторвастатину на добу знижує ризик первинних летальних і нелетальних інсультів на 15% (відносний ризик (ВР) 0,85, 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,72-1,00, р = 0,05 і ОР 0, 84, 95% ДІ 0,71-0,99, р = 0,03 після поправки вихідних факторів) в порівнянні з плацебо. Прийом 80 мг аторвастатину на добу значно знижує ризик виникнення важких коронарних подій (ОР 0,675, 95% ДІ 0,51-0,89, р = 0,006), випадків ІХС (ОР 0,60, 95% ДІ 0,48-0, 74, р <0,001) і процедур реваскуляризації (ОР 0,57, 95% ДІ 0,44-0,74, р <0,001).

Під час наступних аналізів було доведено, що прийом 80 мг аторвастатину на добу знижує частоту ішемічних інсультів (9218/2365, 9,2% проти 274/2366, 11,6%, р = 0,01) і підвищує частоту геморагічних інсультів (55 / 2365, 2,3% проти 33/2366, 1,4%, р = 0,02) в порівнянні з прийомом плацебо. Частота фатальних геморагічних інсультів в обох групах була однаковою (17 і 18 при застосуванні аторвастатину і плацебо відповідно). Аторвастатин чистить судини, знижує ризики серцево-судинних захворювань при застосуванні 80 мг аторвастатину відзначали у пацієнтів всіх груп, крім хворих, у яких до початку лікування відзначали геморагічний інсульт і рецидиви геморагічного інсульту (7 випадків з аторвастатином проти 2 з плацебо).

У пацієнтів, які отримували 80 мг аторвастатину на добу, інсульти розвивалися рідше (265/311 випадків в групі аторвастатину і плацебо відповідно), випадків ІХС також було менше - 123 проти 204 випадків. В обох групах загальне число побічних ефектів або важких побічних ефектів була однаковою.

Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень

В ході досліджень TNT вивчали вплив аторвастатину в дозі 80 мг/добу і аторвастатину в дозі 10 мг/добу на зниження ризику серцево-судинних захворювань у 10 001 пацієнта (з них 94% європеоїдної раси, 81% чоловіки, 38% - у віці ≥ 65 років) з клінічними ознаками ІХС. Після 8 тижнів підготовчого етапу лікування аторвастатином (10 мг/добу) рівень ЛПНЩ у них досяг заданого рівня <130 мг/дл. Пацієнтам без попереднього відбору призначали 10 або 80 мг аторвастатину на добу і надалі відстежували результати лікування в середньому протягом 4,9 року. Через 12 тижнів середні показники рівня ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів, ЛПВЩ і ХС відповідно склали 73; 145; 128; 98 і 47 мг/дл при застосуванні 80 мг аторвастатину і 99; 177; 152; 129 і 48 мг/дл при прийомі 10 мг аторвастатину.

Застосування 80 мг аторвастатину на добу призвело до значного зменшення кількості випадків гострих серцево-судинних захворювань (434 випадки при прийомі 80 мг/добу і 548 при прийомі 10 мг/добу). ЗР захворювання знизився на 22%.

Застосування аторвастатину в дозі 80 мг значно знижує ризик таких випадків:

Кінцева точка Аторвастатин 10 мг, n = 5006 Аторвастатин 80 мг n = 4995 Ора

(95% ДІ)

Початкова оцінка ефективності терапії * n% n%

Летальний результат, викликаний основними серцево-судинними захворюваннями 548 10,9 434 8,7 0,78

(0,69; 0,89)

Складові початкової оцінки ефективності терапії

Інфаркт міокарда (нелетальний, не пов'язаний з оперативним втручанням) 308 6,2 243 4,9 0,78 (0,66; 0,93)

Інсульт (летальний і нелетальний) 155 3,1 117 2,3 0,75 (0,59; 0,96)

Додаткові критерії ефективності **

Перший випадок застійної серцевої недостатності з подальшою госпіталізацією 164 3,3 122 2,4 0,74 (0,59; 0,94)

Перше АКШ або інша процедура коронарної реваскулярізацііb 904 18,1 667 13,4 0,72 (0,65; 0,80)

Перший документально підтверджений випадок смерті від стенокардііb 615 12,3 545 10,9 0,88 (0,79; 0,99)

аАторвастатін 80 мг; аторвастатин 10 мг;

bкомпонент інший другорядною причини смерті;

* Основні причини смерті від серцево-судинних захворювань: смерть внаслідок ІХС, нелетальної інфаркту міокарда, реанімація після зупинки серця, летальний і нелетальний інсульт; ** другорядні причини смерті, які не ввійшли в головні: інфаркт міокарда, застійна серцева недостатність, АКШ (аортокоронарне шунтування). ДІ для додаткових критеріїв ефективності не перевіряли.

Кількість випадків смерті в обох групах було майже однаковим: 282 (5,6%) в групі хворих, які приймали 10 мг аторвастатину на добу, і 284 випадки (5,7%) в групі, де хворим призначали 80 мг аторвастатину на добу. Кількість летальних випадків внаслідок серцево-судинних захворювань, включаючи ІХС та інсульт, в групі пацієнтів, які отримували 80 мг аторвастатину на добу, було менше, ніж в групі, які отримували препарат в дозі 10 мг. Кількість випадків смерті внаслідок інших причин була вищою в групі пацієнтів, які отримували 80 мг аторвастатину на добу, ніж в групі, які отримували 10 мг.

В ході досліджень IDIAL порівнювали вплив застосування аторвастатину в дозі 80 мг/добу і симвастатину в дозі 20-40 мг/добу за участю 8888 пацієнтів у віці до 80 років з ІХС в анамнезі. Пацієнтами в основному були чоловіки (81%), європеоїдної раси (99%), середній вік 61,7 року, середній рівень ЛПНЩ - 121,5 мг/дл. 76% з них отримували один з препаратів, що входять до групи статинів. У проспективному рандомізованому відкритому сліпому дослідженні PROBE, яке не передбачало підготовчого етапу, результати лікування відстежували в середньому протягом 4,8 року. Через 12 тижнів середні показники рівня ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів, ЛПВЩ і ХС відповідно склали 78; 145; 115; 98 і 45 мг/дл при застосуванні 80 мг аторвастатину і 105; 179; 142; 47 і 132 мг/дл при дозі 20-40 мг симвастатину. Різниці в кількості летальних випадків в обох групах практично не зазначено: 411 (9,3%) в групі аторвастатину і 463 (10,4%) в групі симвастатину, ОР 0,89; 95% ДІ (0,78, 1,01), р = 0,07. Різниці в кількості летальних випадків внаслідок різних причин в обох групах майже не виявлено: 366 (8,2%) в групі, які отримували 80 мг аторвастатину на добу, і 374 (8,4%) в групі, які отримували 20-40 мг симвастатину в добу. Співвідношення кількості пацієнтів, які померли внаслідок серцево-судинних захворювань, і хворих, які померли з інших причин, було майже однаковим в обох групах.

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія у дітей. Під час подвійного сліпого плацебо-контрольованого клінічного дослідження з відкритою фазою, 187 хлопчиків, а також дівчаток, у яких вже почалася менструація, у віці 10-17 років (середній вік - 14,1 року) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією методом сліпого відбору отримували аторвастатин (n = 140) або плацебо (n = 47) протягом 26 тижнів. Після цього протягом ще 26 тижнів всі вони брали аторвастатин. Для участі в дослідженні відбирали пацієнтів, у яких: 1) початковий рівень ЛПНЩ ≥190 мг/дл або 2) початковий рівень ЛПНЩ ≥160 мг/дл і наявність сімейної гіперхолестеринемії в анамнезі або документально підтверджене серцево-судинне захворювання в ранньому віці у кого- то з близьких родичів. У групі отримували аторвастатин середній початковий рівень ЛПНЩ становив 218,6 мг/дл (138,5-385,0 мг/дл). У групі плацебо він становив 230,0 мг/дл (160,0-324,5 мг/дл). Доза аторвастатину (один раз на добу) становила 10 мг протягом перших 4 тижнів. Надалі, якщо рівень ЛПНЩ становив> 130 мг/дл, дозу підвищували до 20 мг. Кількість пацієнтів, яким було потрібно підвищення дози аторвастатину до 20 мг після 4 тижнів лікування під час подвійного сліпого етапу дослідження, склала 80 осіб (57,1%). Застосування аторвастатину значно знизило рівень загального холестерину, ЛПНЩ, ТГ і аполіпопротеїну В у плазмі крові протягом 26 тижнів подвійного сліпого етапу дослідження (див. Таблицю нижче).

Гіполіпідемічна вплив аторвастатину у підлітків з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією або тяжкою гіперхолестеринемією (середній відсоток змін в кінці досліджень в порівнянні з початковими показниками в даній популяції пацієнтів)

Доза Кількість Загальний ХС ЛПНГ ЛПВЩ ТГ Аполіпопротеїн В

Плацебо 47 -1,5 -0,4 -1,9 1,0 0,7

Аторвастатин 140 -31,4 -39,6 2,8 -12,0 -34,0

Середній досягнутий рівень ЛПНЩ становив 130,7 мг/дл (70,0-242,0 мг/дл) в групі отримували аторвастатин і 228,5 мг/дл (152,0-385,0 мг/дл) в групі отримували плацебо протягом 26 тижнів подвійного сліпого етапу дослідження.

Під час цих обмежених контрольованих досліджень впливу препарату на розвиток і половозрелость хлопчиків і на тривалість менструального циклу у дівчаток не встановлено. Контрольовані клінічні дослідження аторвастатину у пацієнтів препубертатного віку і пацієнтів віком до 10 років не проводили. Контрольні дослідження безпеки та ефективності застосування аторвастатину в дозі 20 мг у дітей не проводили. Тривалість ефекту при застосуванні аторвастатину в дитинстві на зниження захворюваності та смертності у дорослих не визначали.

Фармакокінетика

Абсорбція

Аторвастатин швидко абсорбується після прийому всередину і досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 1-2 год. Рівень поглинання і концентрація аторвастатину в плазмі крові залежать від дози аторвастатину. Біодоступність аторвастатину в формі таблеток в порівнянні з розчином становить 95 і 99% відповідно. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить близько 14%, а системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази - близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і біотрансформацією при первинному проходженні через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь поглинання препарату приблизно на 25 і 9% відповідно, що підтверджується рівнем максимальної концентрації і AUC, зниження рівня ЛПНЩ не залежить від часу застосування. Концентрація аторвастатину в плазмі крові після прийому препарату ввечері нижче, ніж після прийому вранці (перевищує Сmax і рівень AUC приблизно на 30%). Незважаючи на це, зниження рівня ЛПНЩ не залежить від часу прийому препарату.

Розподіл

Середній обсяг розподілу аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми крові становить ≥98%. Якщо значення співвідношення еритроцити / плазма крові становить близько 0,25, то це вказує на низький рівень пенетрації препарату в еритроцити.

Метаболізм

Аторвастатин значною мірою метаболізується, утворюючи при цьому орто- і парагідроксильовані похідні та різні продукти β-окислення. In vitro орто- і парагідроксильовані метаболіти проявляють інгібуючу активність щодо ГМГ-КоА-редуктази, еквівалентну дії аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів. Дослідження in vitro підтверджують важливість біотрансформації аторвастатину під впливом цитохрому Р450 3А4. Одночасний прийом еритроміцину, інгібітора Р450 3А4, призводить до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Дослідження in vitro також підтверджують той факт, що аторвастатин є слабким інгібітором цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні аторвастатину і терфенадину, який в основному метаболізується системою цитохрому Р450 3А4, концентрація останнього в плазмі крові майже не змінюється. Таким чином, малоймовірно, що застосування цитохрому може значно змінити фармакокінетику інших субстратів цитохрому Р450 3А4. У тварин ортогідроксілірованний метаболіт піддається подальшій глюкуронізації.

Виведення

Аторвастатин та його метаболіти в основному виводяться з жовчю після печінкової і / або внепеченочной біотрансформації, однак не проходять шлунково-печінкової рециркуляції. Середній Т½ аторвастатину у людей становить близько 14 годин. Інгібуюча активність щодо ГМГ-КоА-редуктази зберігається протягом 20-30 год внаслідок наявності активних метаболітів. Після прийому всередину менше 2% аторвастатину визначається в сечі.

Популяції хворих

Люди похилого віку

Концентрація аторвастатину в плазмі крові у здорових людей похилого віку (віком ≥65 років) вище, ніж в осіб більш молодого віку (приблизно на 40% від максимальної концентрації і на 30% від рівня AUC). В ході дослідження ACCESS вивчали ефективність застосування препарату у літніх людей для досягнення мети лікування. У дослідженні брали участь тисячі вісімдесят сім пацієнтів у віці молодше 65 років, 815 пацієнтів - старше 65 років і 185 пацієнтів у віці старше 75 років. Ефективність та безпечність у осіб похилого віку не відрізнялася від таких у загальній популяції.

Діти

Відомості про фармакокінетику аторвастатину у дітей відсутні.

Стать

Концентрація аторвастатину в плазмі крові у жінок відрізняється від такої у чоловіків (Сmax вище приблизно на 20%, а AUC нижче на 10%). Однак ці відмінності не мають клінічного значення, а частота серцевих препарату у чоловіків і жінок майже однаковий.

Ниркова недостатність

Спосіб застосування та дози не впливають на концентрацію аторвастатину в плазмі крові та на його гіполіпідемічну дію. Таким чином, немає необхідності коригувати дозу препарату.

Гемодіаліз

Дослідження аторвастатину не проводили у пацієнтів із захворюваннями нирок в термінальній стадії. З огляду на, що препарат активно зв'язується з білками плазми крові, гемодіаліз не може значно підвищувати кліренс аторвастатину.

печінкова недостатність

У хворих з алкогольним цирозом печінки концентрація аторвастатину в плазмі крові значно підвищена (Сmax - приблизно в 16 разів, AUC - в 11 разів).

Доклінічні дослідження безпеки застосування препарату

Канцерогенез, мутагенез, порушення репродуктивної функції

Аторвастатин не виявляв канцерогенності у щурів. Максимальна доза, яку вводили щурам, перевищувала найвищу дозу для людей (80 мг/добу) в 63 рази при перерахунку на 1 кг маси тіла, показники AUC (0-24) вище в 8-16 разів. Під час дворічного дослідження на мишах збільшилася кількість випадків гепатоцелюлярної аденоми у самців і гепатоцелюлярної карциноми у самок при максимальній дозі, в 250 разів перевищує найвищу дозу для людей в перерахунку на 1 кг маси тіла, показники AUC (0-24) вище в 6-11 раз. Всі інші лікарські препарати, що відносяться до цього класу, викликали появу пухлин як у мишей, так і у щурів, якщо доза перевищувала максимальну рекомендовану клінічну дозу в 12-125 разів в перерахунку на 1 кг маси тіла.

Аторвастатин не виявив мутагенного або кластогенного впливу в 4 тестах in vitro з активацією метаболітів або без неї, а також під час одного кількісного аналізу in vitro.

Результат був негативним в тесті Еймса з Salmonella typhimurium і Escherichia coli, також він був негативним під час біологічного дослідження прямої мутації HGPRT на легеневих клітинах хом'яків. Аторвастатин НЕ викликав помітних змін в хромосомної аберації при біологічному дослідженні прямої мутації HGPRT in vitro на легеневих клітинах хом'яків, результат в мікроядерний тесті на мишах in vivo була негативною.

Негативний вплив на фертильність і репродуктивну функцію щурів не виявлено, якщо доза аторвастатину склала 175 мг/кг/добу у самців і 225 мг/кг/добу для самок. Ці дози в 100-140 разів перевищують максимально допустимі для людей в перерахунку на 1 кг маси тіла. Аторвастатин не вплинув на сперму і показники сперми, а також на гістопатології репродуктивних органів собак, які отримували дози 10, 40 і 120 мг/кг протягом 2 років.

Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеним рівнем загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, з метою підвищення рівня ХС ЛПВЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна родинна та неспадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (тип IIа і IIb по Фредриксоном), підвищеним рівнем тригліцеридів в плазмі крові (тип IV за Фредриксоном) та хворих із дисбеталіпопротеїнемією (тип III за Фредриксоном) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту.

Для зниження рівня загального холестерину і ХС ЛПНЩ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієта й інші немедикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту.

Пацієнтам без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, з / без дисліпідемії, але з декількома факторами ризику серцево-судинних захворювань, такими як куріння, АГ, цукровий діабет, низький рівень ХС ЛПВЩ або наявність в сімейному анамнезі інформації про серцево-судинних захворювань у молодому віці з метою зниження ризику:

• фатальних проявів ішемічної хвороби серця і нефатального інфаркту міокарда;
• виникнення інсульту;
• виникнення стенокардії і необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда.

У пацієнтів з клінічними симптомами коронарних захворювань аторвастатин показаний для зниження ризику:

• розвитку нефатального інфаркту міокарда;
• розвитку фатального і нефатального інсульту;
• при проведенні процедури реваскуляризації;
• госпіталізації з приводу застійної серцевої недостатності;
• виникнення стенокардії.

Діти (віком 10-17 років)

Аторвастатин Пфайзер призначають як доповнення до дієти для зниження рівня загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і аполіпопротеїну В у хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період, у віці 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, навіть за умови дотримання адекватної дієти, якщо:

а) рівень ХС ЛПНГ залишається ≥190 мг/дл або

б) рівень ХС ЛПНГ залишається ≥160 мг/дл або

• в сімейному анамнезі відзначають виникнення серцево-судинних захворювань у молодому віці;
• у дітей виявляють два або більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань.

Придбати Аторвастатин можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за найдоступнішими цінами в Україні.

Перед початком терапії аторвастатином Пфайзер слід спробувати контролювати рівень гіперхолестеринемії за допомогою відповідної дієти, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням і провести лікування інших супутніх захворювань. При прийомі аторвастатину Пфайзер пацієнтам слід дотримуватися стандартної холестеринзнижувальної дієти. Таблетки від холестерину Аторвастатин призначають в дозі 10-80 мг/добу щоденно, в будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Стартову і підтримуючу дозу слід підбирати індивідуально, відповідно до початкового значення рівня ХС ЛПНГ, цілі лікування і з урахуванням чутливості пацієнта до препарату. Через 2-4 тижні після початку лікування і / або після титрування дози аторвастатину Пфайзер необхідно перевірити рівень ліпопротеїдів і в залежності від результатів аналізу відповідно відкоригувати дозу препарату.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. У більшості пацієнтів ефективною є доза 10 мг/добу. Терапевтичний ефект досягається протягом 2 тижнів, максимальний терапевтичний ефект - протягом 4 тижнів. Ефект підтримується при тривалому лікуванні.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. У більшості пацієнтів з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результат досягається внаслідок застосування 80 мг аторвастатину Пфайзер 1 раз на добу, що забезпечує зниження рівня ХС ЛПНЩ більш ніж на 15% (18-45%).

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія в педіатричній практиці (пацієнти віком 10-17 років). Рекомендується призначати Аторвастатин Пфайзер в початковій дозі по 10 мг на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг на добу (застосування в дозі вище 20 мг не вивчали у пацієнтів цієї вікової групи). Доза визначається індивідуально в залежності від мети лікування. Через кожні 4 тижні чи більше необхідно коригувати дозу препарату.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Див. Побічна дія та Особливості застосування.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину чи зниження рівня ХС ЛПНЩ в плазмі крові. Отже, немає необхідності в корекції дози.

Застосування у пацієнтів похилого віку

Різниці в безпеці, ефективності чи досягненні мети при лікуванні гіперхолестеринемії у пацієнтів похилого віку та інших вікових груп немає.

Застосування в комбінації з іншими лікарськими засобами

Якщо є необхідність одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину, доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. Особливості застосування та Взаємодія).

Слід уникати лікування препаратом пацієнтам, які приймають циклоспорин або інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), або інгібітор протеази вірусу гепатиту C (телапревір). Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам з ВІЛ, які приймають лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. Пацієнтам, які приймають кларитроміцин, ітраконазол, або пацієнтам з ВІЛ, які приймають комбінації саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, терапевтичну дозу аторвастатину слід обмежити 20 мг, а також рекомендується проводити належні клінічні обстеження для забезпечення застосування найменшої необхідної дози препарату. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, лікування аторвастатином слід обмежити дозою до 40 мг, а також рекомендується проведення відповідних клінічних обстежень для забезпечення застосування найменшої необхідної дози препарату (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Купити Аторвастатин можна у мережі аптек-партнерів МІС Аптека 9-1-1.

Ліки від холестерину Аторвастатин протипоказані пацієнтам при підвищеній чутливості до будь-якого компонента препарату, захворюваннях печінки в гострій фазі або при стійкому підвищенні (невідомого генезу) рівнів трансаміназ в плазмі крові в 3 і більше разів, а також в період вагітності та годування груддю, або жінкам дітородного віку, які не використовують методи контрацепції. Аторвастатин Пфайзер можна призначати жінкам дітородного віку лише тоді, коли можливість завагітніти малоймовірна і жінка була проінформована про потенційних небажані наслідки для плода.

Ризик розвитку міопатії під час лікування статинами підвищується у разі одночасного застосування похідних фіброєвої кислоти, ліпідомодифікуючих доз ніацину, циклоспорину або потужних інгібіторів CYP 3A4 (наприклад кларитроміцину, інгібіторів протеази ВІЛ та ітраконазолу) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Інгібітори транспортних білків

Інгібітори транспортних білків (наприклад циклоспорин) здатні підвищувати рівень системної експозиції аторвастатину (див. таблицю 1). Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на концентрацію аторвастатину в клітинах печінки невідомий. Якщо уникнути одночасного призначення цих препаратів неможливо, рекомендовано зниження дози та проведення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину

Ніацин. Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м'язів може збільшуватись при застосуванні в комбінації з ніацином, а отже, за таких умов слід розглянути можливість зниження дози аторвастатину (див. розділ «Особливості застосування»).

Дигоксин. При одночасному застосуванні багаторазових доз аторвастатину та дигоксину рівноважні концентрації дигоксину у плазмі крові підвищуються (див. розділ «Фармакокінетика»). Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які приймають дигоксин.

Фузидова кислота

При одночасному системному застосуванні фузидової кислоти зі статинами може підвищуватися ризик розвитку міопатії, в тому числі рабдоміолізу. Механізм цієї взаємодії (чи є вона фармакодинамічною або фармакокінетичною, чи обох видів одночасно) на даний час невідомий. Повідомляли про випадки рабдоміолізу (у тому числі з летальним наслідком) у пацієнтів, які отримували комбінацію цих препаратів.

Аторвастатин від холестерину зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти в більшості випадків легкого ступеня і тимчасові. Під час клінічних досліджень внаслідок розвитку побічних ефектів лікування було припинено лише у 2% пацієнтів.

Найбільш частими побічними ефектами (> 1%), асоційованими з прийомом аторвастатину у пацієнтів, що приймали участь в контрольованих клінічних дослідженнях, були:

• Порушення психіки: безсоння.
• Порушення функції нервової системи: головний біль.
• Порушення функції шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, біль в животі, диспепсія, запор, метеоризм.
• Порушення функції кістково-м'язової системи та сполучної тканини: міалгія.
• Загальні порушення: астенія, біль у грудній клітці.
• Про таких додаткових побічні ефекти повідомлялося під час клінічних досліджень аторвастатину.
• Порушення метаболізму і харчування: гіпоглікемія, гіперглікемія, анорексія.
• Порушення функції нервової системи: периферична невропатія, парестезії.
• Порушення функції шлунково-кишкового тракту: панкреатит, блювання.
• Порушення функції печінки та жовчного міхура: гепатит, холестатична жовтяниця.
• З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: міопатія, міозит, судоми.
• Шкіра і сполучна тканина: алопеція, свербіж, висипи.
• Порушення функції репродуктивної системи: імпотенція.
• Чи не для всіх перерахованих вище ефектів була встановлено причинно-наслідковий зв'язок з терапією аторвастатином.
• Діти (віком 10-17 років)
• У пацієнтів, які отримували аторвастатин, відзначали побічні реакції, подібні до таких у пацієнтів, які отримували плацебо. Найбільш поширеними побічними ефектами, які виявляли в обох групах, не рахуючи причинно-наслідковий зв'язок, були інфекції.
• У постмаркетингових спостереженнях повідомлялося про такі побічні реакції:
• Порушення функції кровоносної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.
• Порушення функції імунної системи: алергічні реакції (в тому числі анафілактичний шок).
• Пошкодження, травми: розрив сухожилля.
• Порушення метаболізму і харчування: збільшення маси тіла.
• Порушення функції нервової системи: гіпестезія, амнезія, запаморочення, дисгевзія.
• Порушення функції органа слуху та лабіринту: шум у вухах.
• Шкіра і підшкірна тканина: синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексудативна мультиформна еритема, бульозні висипання, кропив'янка.
• Порушення функції кістково-м'язової системи та сполучної тканини: рабдоміоліз, артралгія, біль у спині.
• Загальні порушення: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома.

Вимірювання рівня креатинкінази Рівень креатинкінази не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня креатинкінази, оскільки це може ускладнити розшифрування результатів. Якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення креатинкінази (перевищення верхньої межі норми більш ніж у 5 разів), через 5–7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.

Обмеження застосування Аторвастатину не досліджувалося в умовах, коли основним відхиленням від норми з боку ліпопротеїнів є підвищення рівня хіломікронів (типи I та V за класифікацією Фредріксона).

Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних препаратів цього ж класу, при лікуванні аторвастатином Пфайзер може відбуватися помірне підвищення активності трансаміназ плазми крові (утричі більше, ніж верхній рівень норми). Функція печінки контролювалася в пре- і постмаркетингових клінічних дослідженнях застосування аторвастатину Пфайзер в дозах 10; 20; 40 і 80 мг.

Стійке підвищення активності трансаміназ (втричі більше, ніж верхній рівень норми в двох або більше випадках) спостерігалося у 0,7% пацієнтів, які отримували Аторвастатин Пфайзер протягом цих клінічних досліджень. Межі цих відхилень становили 0,2; 0,2; 0,6 і 2,3% при прийомі препарату в дозі 10; 20; 40 і 80 мг відповідно. Підвищення активності трансаміназ не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними симптомами. 

Немає даних про те, що Аторвастатин знижує тиск.

Доцільність застосування препарату Аторвастатин від тиску дізнавайтеся у лікаря.

Вартість Аторвастатину вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.