Денебол

Денебол випускається у формі розчину для ін'єкцій в ампулах по 1 мл (25 мг) в упаковці по 5 штук, у вигляді таблеток по 25 і 50 мг у блістерах по 10 штук.

Також виробляють Денебол гель в тубах по 30 г і ректальні свічки.

Один мл розчину Денебола містить 25 мг рофекоксибу, токоферолу ацетат, центбукрідіна гідрохлорид, метілкарбогідрат, фізіологічний розчин.

Одна таблетка Денебола містить 25 або 50 мг рофекоксибу, а також мікроклісталіческую целюлозу, кукурудзяний крохмаль, бетаціклодексфрін, повідон, магнію стеарат, очищений тальк, натрію пропілпарабен, натрію метилпарабен, діоксид кремнію колоїдний, діамантовий синій, тартразин кольоровий, сухий крохмаль, натрію крохмальгліколят.

Сто мг Денебол гелю містять 1 г рофекоксиба, 10 г метилсаліцилату, 3 г лляної олії, 5 г ментолу, 1 г феноксіетанолу, пропіленгліколь, гідрокситолуол бутильований, поліетиленгліколь, карбомер 934, триетаноламін, динатрію едетат, спирт ізопропіловий, поліоксил, касторове масло гідрогенезірованние, очищену воду.

Одна ректальна свічка Денебола містить 25 мг рофекоксибу і твердий жир.

Фармакодинаміка

Денебол містить рофекоксиб - НПЗП - високоселективний інгібітор ЦОГ-2. Має знеболювальний, жарознижувальний, протизапальний ефект. Протизапальна дія рофекоксибу здійснюється за рахунок пригнічення синтезу простагландинів шляхом інгібування ЦОГ-2. У терапевтичних концентраціях препарат не пригнічує ЦОГ-1. Таким чином, він не впливає на простагландини, що синтезуються за рахунок активації ЦОГ-1, і тому не перешкоджає нормальним фізіологічним процесам, пов'язаним із ЦОГ-1 у тканинах, особливо у шлунку, кишечнику та тромбоцитах.

Фармакокінетика

Всмоктування. При застосуванні внутрішньо добре всмоктується, біодоступність рофекоксибу в середньому становить 93%. При щоденному прийомі препарату 1 раз на добу в дозі 25 мг Cmax у плазмі крові дорослих визначається приблизно через 2 год і становить 0,305 мкг/мл. Біодоступність після в/м введення - близько 100%, час досягнення Cmax рофекоксибу в плазмі крові - 45 хв. Близько 87% рофекоксибу зв'язується в організмі з білками плазми крові при концентрації 0,05-25 мкг/мл. 
Рофекоксиб проникає крізь плацентарний та ГЕБ, у синовіальну рідину.
Метаболізм. В організмі рофекоксиб розпадається на цис-дигідро і транс-дигідро похідні рофекоксибу; близько 56% цих похідних виводиться з організму із сечею. Додатково 88,8% препарату відновлюється у вигляді похідних гідрокси-глюкозаміду, який є продуктом кисневого метаболізму. Основні метаболіти не інгібують ЦОГ-2 або ЦОГ-1.
Виведення. Рофекоксиб метаболізується переважно у печінці та невелика кількість (<1%) нирками. 72% препарату виводиться із сечею у вигляді метаболітів, 14% - з калом.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Фармакокінетика рофекоксибу не залежить від статі. Фармакокінетика рофекоксибу у пацієнтів літнього віку (65 років і старше) не відрізняється від такої у молодих пацієнтів. Але терапію у пацієнтів літнього віку розпочинають з мінімальної рекомендованої дози.
У пацієнтів із печінковою недостатністю виявлено тенденцію до незначного підвищення концентрації препарату. При цьому слід дотримуватися обережності при введенні максимальних доз рофекоксибу. Ниркова недостатність не впливає на фармакокінетику рофекоксибу, але його застосування при вираженій нирковій недостатності не рекомендується. 

Денебол призначається при хворобах опорно-рухового апарату: гострих і хронічних періартритах, ревматоїдному артриті, остеоартриті, тендиніт, бурсит, а також при травмах сухожиль, зв'язок і м'язів.
Препарат ефективний при тромбофлебіті, болях різного походження (невралгія, неврит, остеохондроз, люмбаго, корінцевий синдром, міалгія, зубний біль при пульпітах, мігрень, альгодисменорея), запальних процесах в лор-органах (синусит, отит, ларингіт) і стоматологічній практиці (гінгівіт, стоматит, пульпіт).
Його можна використовувати в якості симптоматичної терапії при інфекційно-запальних захворюваннях глотки, трахеї та бронхів, сечовидільної системи (уретрит, цистит, цистопієліт), в офтальмології та гінекології.

Заборонено перевищувати рекомендовані дози. Максимальна добова доза - 50 мг.

У пацієнтів, які приймали інгібітори ЦОГ-2, спостерігалися ускладнення з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), у деяких випадках з летальним наслідком. Рекомендується з обережністю застосовувати пацієнтам, які мають високий ризик розвитку ускладнень з боку ШКТ. До таких належать пацієнти літнього віку, пацієнти, які одночасно приймають будь-який інший НПЗЗ або ацетилсаліцилову кислоту, пацієнти з такими захворюваннями ШКТ, як пептична виразка та шлунково-кишкова кровотеча в анамнезі.

При одночасному застосуванні високоселективних інгібіторів ЦОГ-2 та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах) спостерігалося зростання ризику виникнення побічних ефектів інгібіторів ЦОГ-2 з боку шлунково-кишкового тракту (виразки або інші ускладнення). У довготривалих клінічних дослідженнях інгібіторів ЦОГ-2 не було виявлено значущої відмінності у безпеці застосування для ШКТ між комбінаціями селективні інгібітори ЦОГ-2/ацетилсаліцилова кислота та НПЗП/ацетилсаліцилова кислота.

Слід уникати одночасного застосування рофекоксибу та НПЗЗ, за винятком ацетилсаліцилової кислоти.

Оскільки ризики для серцево-судинної системи внаслідок прийому селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищуються зі збільшенням дози та тривалості лікування, за можливості слід застосувати короткі курси терапії та мінімальні ефективні дози. Слід періодично оцінювати потребу пацієнта у полегшенні симптомів та реакцію на терапію, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

При комбінованій терапії з антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий час. Не застосовувати як засіб профілактики серцево-судинних захворювань. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не замінюють ацетилсаліцилову кислоту у профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань, оскільки вони не мають антиагрегантних властивостей. Тому не слід припиняти антиагрегантну терапію.

Як і при застосуванні інших препаратів, здатних пригнічувати синтез простагландинів, у пацієнтів, які отримували рофекоксиб, спостерігалася затримка рідини та набряки. Тому рофекоксиб слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі серцеву недостатність, дисфункцію лівого шлуночка або АГ, а також пацієнтам з уже наявними набряками будь-якої іншої етіології, оскільки інгібування простагландинів може призвести до погіршення функції нирок і затримки рідини. Також слід з обережністю призначати рофекоксиб пацієнтам, які приймають діуретики або мають інші фактори ризику розвитку гіповолемії.

Як і всі НПЗП, рофекоксиб може призводити до розвитку АГ або посилювати вже наявну АГ, а також сприяти зростанню частоти серцево-судинних ускладнень. Слід ретельно контролювати АТ на початку застосування рофекоксибу та протягом усього курсу лікування.

Порушення функції нирок або печінки та, особливо, порушення функції серця з великою ймовірністю можуть розвиватися у пацієнтів літнього віку, тому під час лікування рофекоксибом вони повинні перебувати під постійним наглядом лікаря.

Пацієнтам із високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (наприклад, пацієнтам з АГ, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курцям) рофекоксиб призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Рофекоксиб, як і інші НПЗП, може чинити токсичний вплив на нирки. Пацієнти з порушеною функцією нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та пацієнти літнього віку належать до групи підвищеного ризику розвитку ниркової токсичності. При застосуванні рофекоксибу стан таких пацієнтів слід постійно контролювати.

У пацієнтів із підвищеним ризиком порушення ниркової перфузії застосування рофекоксибу, який інгібує синтез простагландинів, може призвести до зменшення ниркового кровотоку та погіршення функції нирок. Найбільша ймовірність такої дії у пацієнтів з наявністю в анамнезі тяжких порушень функції нирок, серцевої недостатності, цирозу печінки. У хворих із порушеною функцією нирок і печінки, серцевою недостатністю, протягом усього курсу лікування необхідно контролювати функцію нирок (кліренс креатиніну, загальну секрецію). У пацієнтів зі значною дегідратацією до початку терапії рекомендується провести регідратацію.

Препарат може маскувати гарячку та інші ознаки запалення, які можуть бути проявами інфекції, що необхідно брати до уваги.

При застосуванні рофекоксибу повідомлялося про випадки тяжких печінкових реакцій, включаючи блискавичні гепатити (деякі зі смертельними наслідками), некроз печінки та печінкову недостатність (деякі зі смертельними наслідками або такі, що потребували трансплантації печінки).

Якщо під час лікування у пацієнта погіршиться функція будь-якої системи органів, зазначених вище, слід провести відповідні заходи та розглянути можливість припинення лікування рофекоксибом.

Рофекоксиб пригнічує CYP2D6, тому може знадобитися зниження дози препаратів, доза яких підбирається індивідуально і які метаболізуються за допомогою CYP2D6, хоча він не є потужним інгібітором цього ферменту.

Лікування пацієнтів з низьким рівнем метаболізму CYP2С9 потребує обережності.

При застосуванні рофекоксибу дуже рідко повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри (деякі - з летальним наслідком), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик розвитку цих реакцій припадає на початковий етап лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій гіперчутливості (анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк) у пацієнтів, які отримували рофекоксиб. При перших проявах висипу на шкірі, слизових оболонок або інших проявах підвищеної чутливості застосування рофекоксибу слід припинити.

У пацієнтів, які одночасно приймають варфарин, спостерігалися випадки серйозної кровотечі. Рофекоксиб разом із варфарином або іншими антикоагулянтами для перорального застосування слід застосовувати з обережністю.

Допоміжні речовини.

Тартразин (Е 102), натрію метилпарабен (Е 219) та натрію пропілпарабен (Е 217), що входять до складу лікарського засобу, можуть спричиняти алергічні реакції (можливо, уповільнені).

Застосування у період вагітності та годування груддю

У період вагітності та годування груддю препарат протипоказаний. У разі необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортом або іншими механізмами

У період лікування препаратом слід утримуватися від керування автомобілем та роботи, що потребує підвищеної уваги та швидкої реакції.

Денебол у вигляді розчину для ін'єкцій вводять глибоко внутрішньом'язово (в сідницю) один раз на добу з інтервалом у 24 години. Внутрішньовенне введення препарату суворо заборонено!
Рофекоксиб рекомендується застосовувати в початковому дозуванні - 50 мг на добу, яка може бути знижена до 25 мг залежно від інтенсивності запального процесу і ступеня вираженості больового синдрому.
При остеоартриті ефективна добова доза становить 12,5 мг. При необхідності її збільшують до 25 мг.
Внутрішньом'язові ін'єкції часто використовуються як короткий симптоматичний вступний курс, а після закінчення тижня пацієнта переводять на таблетовану форму Денебола і гель. При одночасному використанні декількох форм препарату сумарна добова доза рофекоксибу повинна бути не вище 50 мг.
Безпечними вважаються курси Денебола по 4-6 тижнів в дозуванні, що не перевищує 25 мг. Рішення про підвищення дози в кожному випадку вирішується суто індивідуально залежно від тяжкості стану пацієнта.

Денебол у вигляді таблеток використовується для лікування первинної дисменореї і больового синдрому в добовій дозі 25 мг. Наступні дози приймаються через 24 години та можуть становити 12,5 або 25 мг залежно від симптоматики, але максимальна добова доза не повинна перевищувати 25 мг. Прийом ліки проводять до повного усунення стану, але курс не повинен перевищувати трьох днів. Приймають таблетки Денебола незалежно від прийому їжі та запивають невеликою кількістю води.
При остеоартриті рекомендується починати з 12,5 мг рофекоксибу в добу, курс лікування становить від 4 до 6 тижнів.

Денебол у вигляді гелю наносять легкими масажними рухами на шкіру до 4 разів на день. При цьому використовують невеликий обсяг гелю (1-2 г), який можна порівняти за розмірами з горошиною і намагаються уникати контакту рофекоксиба зі слизовими оболонками, очима і шкірними дефектами (ранами). Тривалість курсу лікування визначається досягнутим ефектом.

Денебол у вигляді свічок застосовують ректально для купірування гострого болю запального генезу і лікування первинної дисменореї по одному супозиторію 2 рази на добу, тобто максимальна добова доза становить 50 мг. Тривалість курсу лікування - не більше 1,5 місяця.

• З боку органів чуття і центральної нервової системи: галюцинації, сплутаність свідомості, зниження швидкості розумових процесів, запаморочення, сонливість.
• З боку серця і судин: застійна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, порушення мозкового та коронарного кровотоку.
• З боку органів травного тракту: нудота, печія, діарея, дискомфорт і хворобливі відчуття в верхній третині живота (в епігастрії), диспепсія, блювання, поява виразок на слизовій оболонці ротової порожнини (афтозний стоматит).
• З боку сечовидільної системи: зниження функції нирок (як правило, оборотні), ниркова недостатність.
• Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка, свербіж, висип.
• Інші: підвищення рівня АлАТ, АсАТ, виникнення набряку нижніх кінцівок.

Підвищена чутливість до рофекоксибу та до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), інших компонентів препарату.

Астма, особливо спричинена застосуванням ацетилсаліцилової кислоти.

Активна виразка або кровотеча шлунково-кишкового тракту, гострий риніт, поліпи носа, ангіоневротичний набряк, кропив'янка або інші алергічні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), в анамнезі.

Протипоказано застосовувати препарат жінкам репродуктивного віку, які можуть завагітніти та які не використовують ефективну контрацепцію.

Порушення функції печінки тяжкого ступеня (рівень альбуміну в сироватці крові <25 г/л або оцінка за шкалою Чайлд-П'ю ≥ 10), кліренс креатиніну <30 мл/хв; запальні захворювання кишечнику; застійна серцева недостатність (клас ІІ-ІV за критеріями NYHA (класифікація Нью-Йоркської Асоціації кардіологів)); діагностована ішемічна хвороба серця; облітеруючі захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання.

Протипоказано застосовувати онкологічним хворим і пацієнтам, які належать до групи підвищеного ризику з боку серцево-судинної системи (перенесли інфаркт, інсульт, мають артеріальну гіпертензію (АГ) III ступеня, прогресуючі клінічні форми атеросклерозу).

Протипоказано застосовувати пацієнтам віком від 65 років.

НПЗЗ здатні знижувати ефект діуретиків і гіпотензивних засобів. НПЗЗ підвищують ризик виникнення гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотної, у разі вже наявного порушення функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку), а також у разі застосування сумісно з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або антагоністами рецептора ангіотензину ІІ. Тому такі комбінації слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. У разі застосування вищевказаних комбінацій пацієнти потребують адекватної гідратації. Слід ретельно контролювати функцію нирок після початку застосування комбінації препаратів та періодично проводити повторний контроль.

Вважається, що одночасне застосування НПЗП та циклоспорину або такролімусу посилює нефротоксичний ефект останніх. При одночасному застосуванні рофекоксибу та будь-якого з вищезазначених препаратів слід контролювати функцію нирок.

Рофекоксиб можна застосовувати з низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти, але він не замінює останню у профілактиці серцево-судинних захворювань. Існує підвищений ризик утворення виразок або інших шлунково-кишкових ускладнень при одночасному застосуванні високоселективних інгібіторів ЦОГ-2 та низьких доз ацетилсаліцилової кислоти порівняно з монотерапією високоселективними інгібіторами ЦОГ-2.

Рофекоксиб підвищує концентрацію метотрексату у плазмі крові на 23%. Знижує ефективність гіпотензивної терапії інгібіторами АПФ. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе підвищення протромбінового часу.

Рифампіцин, рифампіцин знижують концентрацію рофекоксибу у плазмі крові на 50%. Не впливає значною мірою на фармакокінетику преднізолону, гормональних контрацептивів для прийому внутрішньо (етинілестрадіол, норетиндрон), дигоксину, антацидів, циметидину, кетоконазолу.

Препарат не слід застосовувати одночасно з гемостатиками, а також препаратами, які підвищують артеріальний тиск (АТ).

Можливе підвищення артеріального тиску при одночасному застосуванні з препаратами та харчовими продуктами, що містять кофеїн.

За результатами проведення багаторазових клінічних досліджень токсичності препарату Денебол визнаний малотоксичним засобом. Здоровим учасникам випробувань призначали рофекоксиб в дозуванні 1000 мг на добу одноразово і дози по 250 мг в день протягом 2 тижнів.

У всіх цих випадках передозування не було виявлено, однак пацієнтам при перевищенні добової дози в кілька разів рекомендують здійснювати промивання шлунка і підтримуючу терапію.

Зберігати при температурі 16-24 градуси Цельсія в сухому, захищеному від дії прямих сонячних променів місці.

Рофекоксиб.

Лікарський препарат Денебол можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на медикамент вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.