Глимакс

Товарів: 5
Глимакс табл. 4мг №30
Глимакс табл. 4мг №30

Кусум фарм (Україна)

ГЛИМАКС

147.30 грн.
Глимакс табл. 3мг №30
Глимакс табл. 3мг №30

Кусум фарм (Україна)

ГЛИМАКС

104.10 грн.
Глимакс табл. 2мг №30
Глимакс табл. 2мг №30

Кусум фарм (Україна)

ГЛИМАКС

91.20 грн.
Глимакс табл. 3мг №60
Глимакс табл. 3мг №60

Кусум фарм (Україна)

ГЛИМАКС

182.40 грн.
Глимакс табл. 4мг №60
Глимакс табл. 4мг №60

Кусум фарм (Україна)

ГЛИМАКС

272.40 грн.

Аналоги

З цим товаром купують

Дата створення: 27.04.2021       Дата оновлення: 29.03.2024

Склад і форма випуску

склад:

  • Діюча речовина: glimepiride;
  • 1 таблетка містить глімепіриду 2 мг, 3 мг або 4 мг.
  • Допоміжні речовини (таблетки Глімакс 2 мг): лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон К-30, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).
  • Допоміжні речовини (таблетки Глімакс 3 мг): лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон К-30, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.
  • Допоміжні речовини (таблетки Глімакс 4 мг): лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон К-30, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат; заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Форма випуску:

По 10 таблеток в блістері; по 3 блістери в картонній упаковці.

Купити таблетки Глімакс можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Глімакс ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Фармакологічна дія

Фармакодинаміка. Глімепірид - пероральний гіпоглікемічний засіб, похідне сульфонілсечовини. Стимулює секрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози, підсилює вивільнення інсуліну, підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну. Максимальний ефект досягається через 2 - 3 години та триває понад 24 години.

Вивільнення інсуліну. Препарати сульфонілсечовини регулюють секрецію інсуліну шляхом закриття АТФ-залежного калієвого каналу, розташованого в мембрані бета-клітини підшлункової залози. Закриття калієвого каналу викликає деполяризацію бета-клітини і відкриття кальцієвих каналів, призводить до збільшення припливу кальцію в клітину, що, у свою чергу, призводить до вивільнення інсуліну шляхом екзоцитозу.

Глімепірид з високою швидкістю заміщення зв'язується з білком мембрани бета-клітин, пов'язаним з АТФ-залежним калієвим каналом, проте розташування його місця зв'язування відрізняється від звичайного місця зв'язування препаратів сульфонілсечовини.

Глімепірид збільшує активність глікозилфосфатидилінозитол специфічної фосфоліпази С, з якою в ізольованих м'язових та жирових клітинах може корелювати викликаний препаратом ліпогенез та глікогенез.

Глімепірид пригнічує вироблення глюкози в печінці шляхом збільшення внутрішньоклітинних концентрацій фруктозо-2,6-біфосфату, який у свою чергу пригнічує глюконеогенез.

Фармакокінетика. При прийомі всередину глимепирид повністю всмоктується незалежно від прийому їжі. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 2,5 години після прийому. Обсяг розподілу низький (приблизно 8,8 л), кліренс - приблизно 48 мл/хв, зв'язування з білками плазми - близько 99%. Період напіввиведення - приблизно 5-8 годин. Після прийому препарату у високих дозах період напіввиведення збільшується.

Глімепірид метаболізується в печінці до гідроксильних похідних, які проявляються як в сечі (приблизно 58% від разової дози препарату), так і в екскрементах (35 - 40%). При одноразовому прийомі препарату і при використанні протягом декількох днів 1 раз на добу значної різниці в фармакокінетиці не виявлено. Препарат не накопичується. Фармакокінетичніпараметри у пацієнтів різного віку і статі схожі. 

Після прийому одноразової дози глімепіриду, міченого радіоактивним ізотопом, 58% радіоактивної речовини виявлялося у сечі та 35% - у калі. Змінена речовина у сечі не виявлялася. У сечі та калі виявляються два метаболіти, які, швидше за все, утворюються в результаті метаболізму в печінці (головний фермент CYP2C9), один з яких гідроксипохідний, а інший - карбоксипохідний. Після внутрішнього застосування глімепіриду термінальний період напіввиведення цих метаболітів становили від 3 до 6 і від 5 до 6 годин відповідно.

Доклінічні дані щодо безпеки. Ефекти, що спостерігалися під час доклінічних досліджень, виникали при рівнях експозиції, які набагато перевищували максимальні рівні експозиції у людини, що вказує на їхню незначну цінність для клінічної практики, або були спричинені фармакодинамічною дією препарату (гіпоглікемією). Ці результати були отримані в рамках традиційних фармакологічних досліджень безпеки, досліджень токсичності під час введення повторних доз, тестів на генотоксичність, онкогенний потенціал та репродуктивну токсичність. Побічні ефекти, виявлені в ході останніх (що охоплюють вивчення ембріотоксичності, тератогенності та токсичного впливу на розвиток організму), вважалися наслідком гіпоглікемічних ефектів, спричинених препаратом у самок та дитинчат.

Спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та зниження його середньої концентрації в сироватці крові у пацієнтів з порушеннями функцій нирок.

Показання

Інсулінозалежний цукровий діабет II типу, якщо рівень цукру в крові не можна адекватно підтримувати виключно дієтою, фізичними вправами та зниженням маси тіла.

Дозування

Успішне лікування цукрового діабету залежить від дотримання пацієнтом відповідного раціону харчування, регулярної фізичної активності, а також постійного контролю рівня глюкози в крові та сечі. Недотримання хворим дієти не компенсується прийомом таблеток або інсуліну. Препарат застосовують дорослі. Таблетку слід ковтати не розжовуючи, запиваючи рідиною.

Дозування залежить від вмісту глюкози в сироватці крові та сечі. Зазвичай Глімакс застосовують один раз на добу. Препарат рекомендується застосовувати незадовго до або під час ситного сніданку або, якщо сніданку немає, то незадовго до або під час першого основного прийому їжі. Якщо був пропущений черговий прийом препарату, не варто збільшувати дозу при наступному прийомі.

Монотерапія.

Початкова доза становить 1 мг глімепіриду на добу. Якщо така доза дає можливість адекватно контролювати рівень цукру, її застосовують, як підтримуючу.

Якщо глікемічний контроль не є оптимальним, дозування слід поступово збільшувати (з інтервалом в 1-2 тижні) до 2, 3 або 4 мг глімепіриду на добу. Якщо у хворого спостерігається гіпоглікемічна реакція на прийом 1 мг Глімакса на добу, це означає, що хворобу можна контролювати тільки за допомогою дотримання дієти. Доза, понад 4 мг на добу, дає кращі результати тільки в окремих випадках. Максимальна рекомендована доза - 6 мг Глімакса на добу.

Комбінація з метформіном.

Якщо максимальна добова доза метформіну не забезпечує достатнього глікемічного контролю, можна розпочати супутню терапію глімепіридом. Дотримуючись попередньої дозування метформіну, прийом Глімакса слід починати з низької дози (1 мг), яку потім можна поступово підвищувати до максимальної добової дози, орієнтуючись на бажаний рівень метаболічного контролю. Комбіновану терапію слід проводити під пильним наглядом лікаря.

Комбінація з інсуліном.

Якщо максимальна добова доза Глімакса не забезпечує належного глікемічного контролю, в разі необхідності можна розпочати супутню терапію інсуліном. Дотримуючись попередньої дозування глімепіриду, лікування інсуліном слід починати з найнижчої рекомендованої дози, яку можна поступово підвищувати, орієнтуючись на бажаний рівень метаболічного контролю. Комбіновану терапію слід проводити під пильним наглядом лікаря.

Поліпшення контрольованості діабету супроводжується підвищенням чутливості до інсуліну, тому, під час терапії потреба в глімепіриді може знижуватися. Щоб уникнути гіпоглікемії слід поступово зменшувати дозу або взагалі переривати терапію. Необхідність у перегляді дозування також може виникнути, якщо у пацієнта змінилася маса тіла чи спосіб життя, або ж діють інші чинники, які підвищують ризик гіпо- чи гіперглікемії.

Перехід від пероральних гіпоглікемічних засобів на Глімакс®.

На терапію Глімаксом зазвичай можна перейти з інших пероральних гіпоглікемічних агентів. Під час такого переходу слід враховувати силу дії та період напіввиведення попереднього засобу. У деяких випадках, особливо якщо антидіабетичний препарат має довгий період напіввиведення (наприклад, хлорпропамід), перед початком прийому Глімакса рекомендується почекати декілька днів. Це дасть можливість зменшити ризик гіпоглікемічних реакцій внаслідок адитивної дії двох агентів. Рекомендована початкова доза - 1 мг глімепіриду на добу. Доза може бути поетапно збільшена з урахуванням реакції на препарат.

Перехід з інсуліну на Глімакс®.

У виняткових випадках хворим на цукровий діабет II типу, які приймають інсулін, може бути показана заміна його на Глімакс®. Такий перехід слід проводити тільки за умови пильної медичного контролю.

Особливі вказівки

Правильна дієта, регулярні фізичні вправи та, в разі необхідності, зменшення маси тіла так само значимі для досягнення оптимального контролю рівня цукру в крові, як і регулярний прийом глімепіриду. Клінічними симптомами недостатнього зниження рівня цукру в крові (гіперглікемія) є збільшення частоти сечовипускання, сильна спрага, сухість у роті та суха шкіра.

Глімакс® слід приймати незадовго до або під час їжі. Якщо прийом їжі відбувається кожного разу в інший час або взагалі пропускається, прийом препарату може викликати гіпоглікемію.

Симптоми практично завжди можна швидко пом'якшити, якщо терміново прийняти вуглеводи (цукор). Штучні підсолоджувачі не дадуть ніякого ефекту.

Виходячи з досвіду застосування інших похідних сульфонілсечовини відомо, що контрзаходи спочатку можуть бути успішними, але, не дивлячись на це, симптоми гіпоглікемії можуть з'явитися знову.

Важка і тривала гіпоглікемія, яка лише тимчасово може бути послаблена застосуванням звичайної кількості цукру, потребує негайного медикаментозного лікування, а іноді - госпіталізації.

Факторами, які сприяють виникненню гіпоглікемії, є: небажання або (частіше у пацієнтів у віці) відсутність можливості співпрацювати з лікарем; недоїдання, нерегулярне харчування або пропущений прийом їжі, періоди голодування; зміна режиму харчування; дисбаланс між фізичним навантаженням і прийомом вуглеводів; вживання алкоголю, особливо спільно з пропущеним прийомом їжі; помірні порушення функції нирок і печінки; передозування Глімакса; певні некомпенсовані розлади ендокринної системи, які впливають на метаболізм вуглеводів, або зворотна регуляція гіпоглікемії (наприклад, порушення функції щитоподібної залози, недостатність функції передньої долі гіпофіза або кори надниркових залоз), одночасний прийом деяких лікарських засобів.

В ході лікування Глімаксом слід постійно контролювати рівень глюкози в крові та сечі. Крім того, рекомендується контролювати кількість глікозильованого гемоглобіну.

Під час застосування препарату необхідний регулярний контроль функції печінки та формули крові (особливо кількості лейкоцитів і тромбоцитів).

У стресових ситуаціях (наприклад, при нещасних випадках, ургентних операціях, інфекціях, які супроводжуються гарячкою) може бути показане тимчасове переведення хворого на інсулін.

Немає даних щодо застосування Глімакса пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки або тим, кому показаний діаліз. Хворих із серйозною нирковою чи печінковою недостатністю слід перевести на прийом інсуліну.

Слід враховувати, що симптоми гіпоглікемії можуть бути прихованими або відсутні у пацієнтів літнього віку з вегетативною нейропатією або у тих, хто одночасно отримує лікування блокаторами β-адренорецепторів, резерпіном, клонідином, гуанетидином або іншими симпатолітиками. Якщо ефект недостатній або знижена дія, рекомендується комбінація з метформіном або з інсуліном у випадку тривалої терапії.

У разі компенсації цукрового діабету підвищується чутливість до інсуліну, у зв'язку з чим в процесі лікування може знизитися потреба в препараті. Корекцію дози слід проводити також при зміні маси тіла пацієнта або його способу життя, або в разі появи інших факторів, які сприяють гіпо- або гіперглікемії.

Препарат не слід призначати пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, лактазную недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під впливом препарату у пацієнтів можуть погіршитися такі функції, як концентрація уваги, швидкість реакції, що є результатом гіпо- або гіперглікемії, а також наслідком порушення функції зору. Це слід враховувати пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, які вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Побічні дії

  • З боку системи крові: рідко - тромбоцитопенія від середнього до тяжкого ступеня, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, еритроцитопенія, гемолітична анемія та панцитопенія, які зазвичай зникають після припинення лікування.
  • З боку імунної системи: дуже рідко - алергічний васкуліт, реакції підвищеної чутливості від незначних до серйозних із розвитком диспное, зниженням артеріального тиску, іноді - шок. Можлива перехресна алергія із сульфонілсечовиною, сульфонамідами або спорідненими сполуками.
  • Метаболічні порушення: рідко - гіпоглікемічні реакції, які виникають в основному на початку лікування, можуть набувати тяжких форм та не завжди легко піддаються корекції (симптоми гіпоглікемії наведено в розділі «Передозування»). Виникнення цих реакцій залежить від суб'єктивних факторів, таких як особливості харчування та дозування.
  • З боку органів зору: через зміни рівня глюкози в крові можуть виникати тимчасові порушення зору, особливо на початку лікування.
  • Шлунково-кишковий тракт: дуже рідко - нудота, блювота, діарея, відчуття тиску або переповнення шлунка, біль в животі, які іноді можуть призвести до припинення терапії.
  • З боку гепатобіліарної системи: може спостерігатися підвищення рівня ферментів печінки; дуже рідко - порушення функції печінки (наприклад, холестаз і жовтяниця), гепатит, який може прогресувати до печінкової недостатності.
  • З боку шкіри та підшкірної тканини: реакції підвищеної чутливості - свербіж, висипання і кропив'янка; дуже рідко - підвищена чутливість шкіри до світла.
  • Лабораторні показники: дуже рідко - зниження рівня натрію в сироватці крові.

Взаємодія

Одночасний прийом Глімакса з певними лікарськими засобами може викликати як ослаблення, так і посилення гіпоглікемічної дії глімепіриду. Тому інші препарати слід приймати тільки за згодою (або за призначенням) лікаря. Глімепірид метаболізується за допомогою цитохрому Р450 (CYP2C9). Відомо, що внаслідок одночасного прийому індукторів (наприклад, рифампіцину) або інгібіторів (наприклад, флуконазолу) CYP2C9 цей метаболізм може змінюватися. Флуконазол, один із найсильніших інгібіторів CYP2C9, збільшує AUC глімепіриду приблизно вдвічі.

Підсилюють дію глімепіриду при одночасному вживанні: фенілбутазон, азапропазон, оксифенбутазон, сульфінпіразон, інсулін і пероральні антидіабетичні препарати, деякі сульфонаміди тривалої дії, метформін, тетрацикліни, саліцилати та р-аміносаліцилова кислота, інгібітори MAO, анаболічні стероїди та чоловічі статеві гормони, хінолонові антибіотики, хлорамфенікол, пробенецид, кумаринові антикоагулянти, міконазол, фенфлурамін, пентоксифілін (при парентеральному введенні високих доз), фібрати, тритоквалін, інгібітори АПФ, флуконазол, флуоксетин, алопуринол, симпатолітики, циклофосфамід, ифосфамид, трофосфамід, дизопірамід, фенірамідолом, гуанетидин.

Знижують гіпоглікемічний ефект глімепіриду при одночасному застосуванні: естрогени та прогестагени, салуретики, тіазидні діуретики, гормони щитоподібної залози та препарати, які стимулюють функцію щитоподібної залози, кортикостероїди та глюкокортикоїди, похідні фенотіазину, хлорпромазин, адреналін та інші симпатоміметики, нікотинова кислота (високі дози) та її похідні, глюкагон, проносні засоби (тривале застосування), фенітоїн, діазоксид, барбітурати, рифампіцин, ацетазоламід.

Антагоністи Н2-рецепторів, ß-блокатори, клонідин та резерпін можуть як підсилювати, так і послаблювати гіпоглікемічний ефект. Під впливом симпатолітиків, таких як ß-блокатори, клонідин, гуанетидин і резерпін, прояви адренергічної зворотної регуляції гіпоглікемії можуть зменшуватися або зникати. Вживання алкоголю може посилювати або послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду в непередбачуваний спосіб.

Глімепірид здатний як збільшувати, так і зменшувати вплив похідних кумарину.

Протипоказання

Підвищена чутливість до глімепіриду або будь-якого компонента препарату, до похідних сульфонілсечовини або до інших сульфонамідів. Інсулінозалежний цукровий діабет I типу, діабетичний кетоацидоз, діабетична кома, тяжкі порушення функції нирок і печінки.

У разі тяжкого порушення функції нирок або печінки слід перевести пацієнта на терапію інсуліном.

Препарат не застосовують у період вагітності та годування груддю. Якщо пацієнтка, яка приймає глімепірид, планує вагітність або завагітніла, її якомога швидше слід перевести на терапію інсуліном.

Оскільки інші похідні сульфонілсечовини виявляються в грудному молоці, рекомендується припинити лікування глімепіридом через ризик виникнення гіпоглікемії у новонародженого.

Діти.

Препарат не застосовують.

Передозування

Передозування може призводити до гіпоглікемії, яка триває від 12 до 72 годин і після першого полегшення може з'явитися повторно. Симптоми можуть проявлятися через 24 години після всмоктування препарату. Як правило, такі пацієнти повинні знаходитися в стаціонарі.

Симптоми гіпоглікемії: нудота, блювота і біль в області шлунка, головний біль, тремор, порушення зору, порушення координації, сонливість, розлади сну, неспокій, агресивність, порушення концентрації уваги та часу реакції, депресія, дезорієнтація, розлади мови, афазія, парез, порушення чутливості, запаморочення, безпорадність, втрата самоконтролю, делірій, церебральні судоми, втрата свідомості аж до розвитку коми, поверхневе дихання та брадикардія. Крім того, можуть спостерігатися такі ознаки зворотної адренергічної реакції, як надмірна пітливість, тривожність, тахікардія, артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, стенокардія і серцева аритмія. Клінічна картина тяжкого гіпоглікемічного нападу може нагадувати інсульт.

Лікування. Лікування полягає, в першу чергу, в перешкоджанні абсорбції препарату. Для цього слід викликати блювоту, а потім випити води або лимонаду з активованим вугіллям (адсорбент), показано застосування проносного засобу. У разі тяжкого передозування необхідна госпіталізація до відділень реанімації. Якомога швидше слід розпочати введення глюкози: в разі необхідності - спочатку одноразова внутрішня ін'єкція 50 мл 50% розчину, а потім - внутрішньовенно крапельно 10% розчин, постійно контролюючи рівень глюкози в крові. Подальше лікування симптоматичне.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °C в сухому, захищеним від світла місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Зверніть увагу!

Опис препарату Глимакс на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).

Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.

Глимакс: інструкції

Форма випуску: таблетки по 2 мг, по 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по 10 блістерів у картонній упаковці

Склад: 1 таблетка містить глімепіриду 2 мг

Производитель: Україна

Форма випуску: таблетки по 2 мг, по 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по 10 блістерів у картонній упаковці

Склад: 1 таблетка містить глімепіриду 2 мг

Производитель: Україна

Форма випуску: таблетки по 3 мг, по 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по 10 блістерів у картонній упаковці

Склад: 1 таблетка містить глімепіриду 3 мг

Производитель: Україна

Форма випуску: таблетки по 3 мг, по 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по 10 блістерів у картонній упаковці

Склад: 1 таблетка містить глімепіриду 3 мг

Производитель: Україна

Форма випуску: таблетки по 4 мг, по 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по 10 блістерів у картонній упаковці

Склад: 1 таблетка містить глімепіриду 4 мг

Производитель: Україна

Форма випуску: таблетки по 4 мг, по 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по 10 блістерів у картонній упаковці

Склад: 1 таблетка містить глімепіриду 4 мг

Производитель: Україна

Динамика цен на "Глимакс табл. 4мг №30"

Глимакс ціна в Аптеці 911

Категорія препаратів Глимакс
Кількість препаратів у каталозі 5
Середня ціна препарату 159.48 грн.
Найдешевший препарат 91.20 грн.
Найдорожчий препарат 272.40 грн.

УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!

Завантаження
Промокод скопійовано!