МОНКАСТА®

Склад

діюча речовина:

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 10 мг монтелукасту у вигляді монтелукасту натрію;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза порошкоподібна, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;

плівкова оболонка: гіпромелоза, пропіленгліколь, тальк, титану діоксид (E 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості :

круглі, злегка двоопуклі, абрикосового кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями.

Фармакотерапевтична група

Протиастматичні засоби. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів. Код АТХ R03D C03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) – потужні запальні ейкозаноїди, які вивільняються з різних клітин, включаючи мастоцити та еозинофіли. Це важливі проастматичні медіатори, що зв’язуються із цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT). Цистеїніллейкотрієнові рецептори типу 1 (CysLT1) виявлені у дихальних шляхах людини (включаючи клітини гладких м’язів дихальних шляхів і макрофаги дихальних шляхів) та в інших прозапальних клітинах (включаючи еозинофіли та деякі мієлоїдні стовбурові клітини). Цистеїніллейкотрієни корелюють із патофізіологічними показниками при астмі й алергічних ринітах. При астмі цистеїніллейкотрієни спричиняють бронхоконстрикцію, виділення слизу, порушення проникності стінок судин та накопичення еозинофілів. При алергічному риніті цистеїніллейкотрієни вивільняються зі слизової оболонки носової порожнини після дії алергену як під час ранньої, так і під час пізньої фази реакції та спричиняють симптоми алергічного риніту. При контакті цистеїніллейкотрієнів з носовою порожниною подсилюються симптоми непрохідності дихальних шляхів і назальної обструкції.

Монтелукаст при пероральному застосуванні є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і спорідненістю зв’язується із CysLT1-рецепторами. Згідно з клінічними дослідженнями, монтелукаст пригнічує бронхоспазм після інгаляції LTD4 у дозі 5 мг. Бронходилатація спостерігається упродовж 2 годин після перорального застосування, даний ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої бета-агоністами. Лікування монтелукастом пригнічувало як ранню, так і пізню фази бронхоконстрикції, спричиненої антигенною стимуляцією. Монтелукаст порівняно з плацебо зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У процесі окремого дослідження прийом монтелукасту значно зменшував число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння) та периферичної крові при покращенні клінічного контролю астми.

Фармакокінетика

Абсорбція

Монтелукаст швидко всмоктується після перорального прийому. У дорослих при прийомі натще таблеток, вкритих оболонкою, у дозі 10 мг максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) досягається через 3 години (Тmax). Середня пероральна біодоступність становить 64 %. Вживання їжі не впливає на Cmax у плазмі крові і біодоступність таблеток, вкритих оболонкою. Безпека і ефективність були продемонстровані у процесі клінічних досліджень у групах, де таблетки 10 мг, вкриті оболонкою, приймали незалежно від вживання їжі.

Для таблеток жувальних по 5 мг показник Cmax у дорослих досягався через 2 години після прийому натще. Середня біодоступність при пероральному застосуванні складає 73 % і знижується до 63 % при прийомі зі стандартною їжею.

Розподіл

Понад 99 % монтелукасту зв’язується з білками плазми. Об’єм розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 літрів. При дослідженні міченого ізотопом монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар’єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрація позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після дози також виявилася мінімальною.

Метаболізм

Монтелукаст активно метаболізується. Під час досліджень із застосуванням терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми CYP 3A4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP 3А4) не змінював фармакокінетичні показники монтелукасту у здорових добровольців, які отримували 10 мг монтелукасту на добу. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що при терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту мінімальна.

Виведення

Кліренс монтелукасту із плазми крові у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту, міченого ізотопом, 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2 % – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей факт вказує, що монтелукаст і його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів

Немає необхідності у корекції дози пацієнтам літнього віку або пацієнтам з легкою чи помірною печінковою недостатністю. Дослідження за участю пацієнтів із нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст та його метаболіти виводяться з жовчю, потреби в корекції дози у пацієнтів із нирковою недостатністю немає. Дані з фармакокінетики монтелукасту в пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (> 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) відсутні.

У високих дозах (у 20 та 60 разів більших за рекомендовану дозу у дорослих) монтелукаст призводить до зниження плазмових концентрацій теофіліну. При застосуванні рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу цей ефект не відзначався.

Показання

· Як додаткова терапія бронхіальної астми у пацієнтів із персистуючою астмою від легкого до середнього ступеня, яка недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою агоністів бета-адренорецепторів короткої дії, які застосовують при необхідності. У пацієнтів з астмою, які приймають препарат, Монкаста^® також полегшує симптоми сезонного алергічного риніту.

· Профілактика астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичними навантаженнями.

· Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Дитячий вік до 15 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Монтелукаст можна приймати з іншими засобами, що зазвичай застосовуються для профілактики та тривалого лікування астми. У процесі досліджень взаємодії з іншими лікарськими засобами монтелукаст у рекомендованій клінічній дозі не виявляв клінічно важливого впливу на фармакокінетику таких лікарських засобів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація в плазмі – час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся за участю СYР 3А4, CYP2C8 і 2С9, необхідно бути обережними, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно зі стимуляторами СYР 3А4, CYP2C8 і 2С9, такими як фенітоїн, фенобарбітал і рифампіцин.

Дослідження іn vitro показали, що монтелукаст – це потужний інгібітор CYP 2С8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії монтелукасту та розиглітазону (пробний субстрат, представник препаратів, що метаболізуються головним чином за допомогою CYP 2С8) показали, що монтелукаст не пригнічує CYP 2С8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно впливатиме на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (таких як паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 та 3A4. У процесі клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітори CYP2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP2C8 (наприклад, із триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

Особливості застосування

Пацієнтів необхідно попередити, що монтелукаст для перорального застосування ніколи не застосовують для лікування гострих нападів астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат екстреної допомоги. При гострому нападі слід застосовувати інгаляційні бета-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості бета-агоніста короткої дії, ніж зазвичай.

Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдними препаратами.

Немає даних, які підтверджують, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають монтелукаст (див. розділ «Побічні реакції»). Оскільки на ці явища можуть впливати інші фактори, невідомо, чи пов’язані ці явища із застосуванням монтелукаста. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами та/або їх доглядальниками. Пацієнтам та/або доглядальникам слід дати вказівки про те, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення таких змін.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи разом із клінічними проявами васкуліту, що вказує на синдром Чарга-Стросса, лікування якого проводиться за допомогою системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки іноді були пов’язані зі зменшенням дози або відміною кортикостероїдного препарату. Хоча причинно-наслідковий зв’язок з антагонізмом рецепторів лейкотрієну не був встановлений, лікарі повинні пам’ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітичних висипань, погіршання легеневої симптоматики, ускладнення з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити та переглянути їх схему лікування.

Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні препарати.

Особливі попередження щодо неактивних компонентів

Монкаста® містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат.

Препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг)/дозу, тобто майже вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дослідження на тваринах не вказують на шкідливі ефекти щодо вагітності або розвитку ембріона/плода.

Обмежені дані з наявних баз даних про вагітності не вказують на причинний взаємозв’язок між монтелукастом та аномаліями (дефектами з боку кінцівок), про які зрідка повідомляли у післяреєстраційному досвіді застосування.

Препарат Монкаста® можна застосовувати в період вагітності, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

Період годування груддю

Дослідження на тваринах продемонстрували, що монтелукаст проникає в молоко. Невідомо, чи виділяється монтелукаст/метаболіти в грудне молоко людини.

Препарат Монкаста® можна застосовувати жінкам, які годують груддю, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не очікується, що монтелукаст впливатиме на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами. Однак повідомляли про виникнення сонливості або запаморочення.

Спосіб застосування та дози

Дозування

Препарат Монкаста® слід приймати 1 раз на добу. Для лікування астми дозу слід приймати ввечері. Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому слід обирати індивідуально відповідно від потреб пацієнта.

Пацієнти з астмою та сезонним алергічним ринітом повинні приймати лише 1 таблетку на добу, ввечері.

Рекомендована доза для пацієнтів віком від 15 років та старше з бронхіальною астмою та/або сезонним алергічним ринітом становить 10 мг (1 таблетка) 1 раз на добу.

Загальні рекомендації

Терапевтичний вплив монтелукасту на показники контролю астми настає упродовж 1 дня. Препарат можна застосовувати незалежно від вживання їжі. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати приймати монтелукаст навіть якщо досягнуто належного контролю астми, а також у періоди загострення астми. Монтелукаст натрію не слід застосовувати одночасно з препаратами, що містять у складі ту ж саму діючу речовину – монтелукаст.

Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів літнього віку, із порушеннями функції нирок або з порушеннями функції печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості. Немає даних щодо пацієнтів із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня. Дозування для чоловіків і жінок однакове.

Лікування препаратом Монкаста^® залежно від іншого лікування астми.

Препарат Монкаста^® можна додавати до існуючого курсу лікування пацієнта.

Інгаляційні кортикостероїди. Препарат Монкаста^® можна застосовувати як додаткове лікування пацієнтам, які отримують інгаляційні кортикостероїди; отже, допускається зниження дози кортикостероїдів. Дозу слід поступово знижувати при належному клінічному контролі захворювання. Деяким пацієнтам терапію інгаляційними кортикостероїдами можна припинити, але препарат Монкаста^® не повинен різко замінювати інгаляційні кортикостероїди (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.

Застосовувати дітям віком від 15 років. Ефективність та безпека препарату Монкаста^®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 10 мг дітям віком до 15 років невідома. Дітям віком до 15 років слід застосовувати препарат у вигляді жувальних таблеток.

Передозування

У процесі дослідження дорослим хворим на хронічну астму монтелукаст застосовували в дозах до 200 мг/добу протягом 22 тижнів у процесі короткострокових досліджень – у дозах до 900 мг/добу протягом приблизно 1 тижня без клінічно значущих побічних реакцій.

Випадки гострого передозування зафіксовані протягом постмаркетингового періоду та під час досліджень монтелукасту. Такі випадки зафіксовані при застосуванні дорослим та дітям доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у дитини віком 42 місяці). Клінічні та лабораторні дані відповідали профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялося. Найчастіше спостерігалися побічні реакції, що відповідали профілю безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Немає жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань монтелукастом. Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування симптоматичне.

Побічні реакції

Монтелукаст оцінювався під час клінічних досліджень:

- таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг, – приблизно у 4000 пацієнтів з астмою віком від 15 років і старше;

- таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг, – приблизно у 400 пацієнтів з астмою і сезонним алергічним ринітом віком від 15 років і старше.

У процесі клінічних досліджень про нижчезазначені побічні реакції повідомлялося часто (від ≥1/100 до

Під час клінічних досліджень при пролонгованому лікуванні невеликої кількості дорослих пацієнтів упродовж 2 років і дітей віком від 6 до 14 років упродовж 12 місяців профіль безпеки не змінювався.

Постмаркетинговий період

Побічні реакції, про які повідомлялось у постмаркетинговий період, вказані згідно з класами систем органів і спеціальними термінами, подані у таблиці. Частота встановлена за даними відповідних клінічних досліджень.

Звітування про підозрювані побічні реакції

Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити безперервне спостереження співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням лікарського засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров’я повинні подавати інформацію про будь-які підозрювані побічні реакції за допомогою національної системи звітності.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 7 таблеток у блістері; по 2, по 4 або по 8 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

КРКА, д. д., Ново место, Словенія/KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

КРКА Польща Сп. з о. о., Польща/KRKA Polska Sp. z o.o., Poland.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

вул. Ровнолегла 5, 02-235 Варшава, Польща/ul. Rownolegla 5, 02-235 Warsaw, Poland.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України