Методжект

Ліки належать до категорії антиметаболітів, ефективних при хронічних запальних процесах у суглобах (артрити). Властивості препарату задіюють також для лікування хвороби Крона і псоріазу. Цей препарат повинні призначати лікарі, які добре знайомі з усіма особливостями його застосування. На уколи Методжект ціна робить його одним із найпопулярніших засобів для протиревматичної терапії в Україні.

Активний компонент препарату — метотрексат. Потрапляючи до організму людини, речовина інгібує синтез ферменту дигідрофолатредуктази, що бере участь у побудові ДНК. Хімічні властивості компонента обумовлюють протиревматичну й імуномодулюючу дію ліків.

Ліки випускають у формі розчину для ін’єкцій. Препарат продається у шприцах для одноразового використання. Оскільки лікарі призначають різні дозування, в аптеках продають шприци з різним об’ємом: від 0,15 до 0,5 мл. Ціни на ці товари відрізняються.

Кількість діючої речовини за такого розфасування на 1 мл розчину залишається незмінною — 50 мг. Так, наприклад, у шприці ємністю 0,3 мл міститься Методжект 15 мг.

Фармакодинаміка. Протиревматичний лікарський засіб для лікування хронічних запальних ревматичних захворювань та поліартритних форм ювенільного ідіопатичного артриту. Імуномодулюючий і протизапальний засіб для лікування хвороби Крона.

Механізм дії. Метотрексат – це антагоніст фолієвої кислоти, що належить до класу цитотоксичних засобів, відомих як антиметаболіти. Він діє шляхом конкурентного інгібування ферменту дигідрофолатредуктази і, таким чином, гальмує синтез ДНК. Дотепер не з’ясовано, протизапальною чи імуносупресивною дією обумовлена ефективність метотрексату при лікуванні псоріазу, псоріазного артриту, хронічного поліартриту та хвороби Крона і якою мірою спричинене метотрексатом підвищення позаклітинної концентрації аденозину сприяє цій дії.

Міжнародні клінічні протоколи відображають застосування метотрексату як препарату другого вибору для пацієнтів із хворобою Крона, які не переносять або не змогли відповісти на імуномодулюючі препарати першої лінії, такі як азатіоприн (АЗА) або 6-меркаптопурин (6-МП). Небажані явища, які спостерігалися у дослідженнях, проведених із застосуванням метотрексату в максимальних дозах для лікування хвороби Крона, не показали іншого профілю безпеки метотрексату, ніж уже відомий. Таким чином, при застосуванні метотрексату для лікування хвороби Крона слід дотримуватися таких самих рекомендацій, як і при інших ревматичних і неревматичних захворюваннях, при яких показано застосування метотрексату.

Фармакокінетика.

Абсорбція. При пероральному введенні метотрексат абсорбується з травного тракту. У разі введення низьких доз (7,5–80 мг/м2 площі поверхні тіла) середня біодоступність становить приблизно 70 %, хоча можливі значні між- і внутрішньосуб’єктні варіації (25–100 %). Максимальна концентрація метотрексату у сироватці крові досягається через 1–2 години.

Біодоступність метотрексату при підшкірному введенні становить приблизно 100 %.

Розподіл. Приблизно 50 % метотрексату зв’язується з білками сироватки крові. При розподілі у тканинах організму виявляються високі концентрації поліглутаматів, зокрема у печінці, нирках і селезінці, що можуть зберігатися протягом тижнів або місяців. При застосуванні низьких доз метотрексат проникає у рідину в мінімальних кількостях. Кінцевий період напіввиведення становить у середньому 6–7 годин і демонструє значні варіації (3–17 годин). Період напіввиведення у пацієнтів з наявним третім простором розподілу (плевральний випіт, асцити) може подовжуватися у 4 рази порівняно з нормальною тривалістю.

Метотрексат ефективний при таких захворюваннях:

• ревматоїдний артрит;
• поліартритна форма ювенільного артриту (за неможливості застосувати НПЗЗ);
• бляшковий та інші типи псоріазу, псоріазний артрит;
• хвороба Крона.

Лікарський засіб використовують для лікування дорослих і дітей у віці від 3 років.

При артритах Методжект комбінують із НПЗЗ і саліциловою кислотою. Терапія повинна проходити під наглядом лікаря.

Ін’єкції роблять внутрішньовенно, внутрішньом’язово й підшкірно. Дітям — введення тільки внутрішньом’язово й підшкірно!

Тривалість лікування і рекомендовані дози залежать від діагнозу, віку пацієнта, стану здоров’я. Уколи роблять 1 раз на тиждень.

У процесі лікування лікар змінює призначення з урахуванням реакції пацієнта й динаміки перебігу захворювання. Починають із найменших доз, за відсутності потрібного ефекту дозування підвищують. Поступово пацієнтів переводять на Методжект 20 мг або 25 мг, після настання терапевтичного ефекту дозування плавно знижують.

Лікування триває кілька тижнів.

Максимально припустима доза для дорослого — 25 мг на тиждень. Купити розчин Методжект можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1.

Ліки не показані пацієнтам із підвищеною чутливістю до діючої речовини.

Інші протипоказання:

• ниркова й печінкова недостатність;
• алкоголізм;
• захворювання крові в анамнезі, наприклад, гіпоплазія кісткового мозку, лейкоцитопенія, тромбоцитопенія або виражена анемія;
• імунодефіцитні стани;
• тяжкі гострі або хронічні інфекції, такі як туберкульоз;
• загострення виразкової хвороби, виразки в порожнині рота;
• вагітність і грудне вигодовування.

Уколи не роблять пацієнтам, які попутно перенесли вакцинацію живими вакцинами.

Побічні ефекти:

• нудота, блювота;
• втрата апетиту;
• загострення виразки;
• стоматити;
• гострий гепатит;
• зміна показників печінкових проб.

Препарат має високу гепатотоксичність. Передбачається, що з віком функції нирок і печінки погіршуються, тому літнім пацієнтам потрібна корекція дозування. Згідно із сучасними медичними рекомендаціями, у проведенні біопсії печінки немає необхідності до досягнення накопиченої дози 1,0–1,5 г. К факторам риска относятся сахарный диабет; ожирение; лечение гепатотоксическими препаратами или химиопрепаратами.

Симптоми передозування. Випадки передозування відмічалися як після перорального, так і після внутрішньовенного або внутрішньом’язового застосування. Також повідомлялося про випадки передозування при помилковому пероральному прийомі метотрексату щодня замість 1 разу на тиждень (у вигляді загальної дози або у вигляді декількох окремих доз). Симптоми, що відзначались у таких випадках, у більшості стосувалися гематологічних та шлунково-кишкових реакцій і включали лейкопенію, тромбоцитопенію, анемію, панцитопенію, нейтропенію, пригнічення кісткового мозку, запалення слизових оболонок, стоматит, утворення виразок у ротовій порожнині, нудоту, блювання, шлунково-кишкові виразки та кровотечі. У деяких випадках симптоми інтоксикації були відсутні. Повідомлялося про летальні випадки внаслідок сепсису, септичного шоку, ниркової недостатності та апластичної анемії.

Лікування. Кальцію фолінат являє собою специфічний антидот для нейтралізації токсичних побічних ефектів метотрексату.

Під час вагітності та грудного вигодовування робити ін’єкції метотрексату категорично протипоказано. Перед початком лікування пацієнтки репродуктивного віку роблять тест, щоб виключити вагітність.

Препарат має виражену тератогенну й ембріотоксичну дію. Майбутня мати, приймаючи ліки, ризикує передчасно народити мертву дитину чи є ризик родити дитину з дуже серйозними вродженими патологіями, каліцтвами.

Прийом ліків впливає на репродуктивну функцію, під час лікування в жінки може розвинутися аменорея та інші порушення менструального циклу. На час терапії важливо забезпечити надійну контрацепцію, оскільки зачаття в цей період украй небажане. Планувати вагітність слід не раніше ніж через пів року після закінчення лікування.

Дослідження на тваринах показали, що нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі саліцилова кислота, викликають зниження канальцевої секреції метотрексату й відповідно посилюють його токсичні ефекти. Проте під час клінічних досліджень, у яких НПЗП та саліцилову кислоту застосовували як препарати супутньої терапії для лікування пацієнтів з ревматоїдним артритом, не відзначено збільшення частоти побічних реакцій. Згадані препарати дозволяється продовжувати застосовувати у складі комплексної терапії ревматоїдного артриту одночасно з метотрексатом, але лише під ретельним медичним наглядом.

Метотрексат зв’язується з білками плазми і може витіснятися іншими лікарськими засобами, що зв’язуються з білками, наприклад саліцилатами, гіпоглікемічними засобами, сечогінними засобами, сульфонамідами, дифенілгідантоїнами, тетрациклінами, барбітуратами, хлорамфеніколом і параамінобензойною кислотою, а також кислотними протизапальними засобами, що при сумісному застосуванні можуть спричиняти підвищення токсичності.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.