Призначають для лікування
ОстеоартритАналоги
Напроксен натрію - популярний нестероїдний протизапальний і протиревматичний засіб. Незважаючи на те, що він був розроблений давно, вивчення властивостей препарату тривають. Під час останніх досліджень доведено, що ліки мають активність проти грипу.
Крім того, досліди довели ефективність засобу під час лікування м'язово-скелетних захворювань тварин. Під час досліджень на тваринах доведено низьку токсичність препарату, тобто тривале лікування не становить небезпеки для здоров'я.
таблетки Напроксен
гель
Напроксен є НПЗП (НПЗЗ), який має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Натрієва сіль напроксену була розроблена як форма напроксену, що швидше за абсорбується, для використання в якості анальгетика. Механізм дії аниона напроксена, як і інших НПЗП, досліджений в повному обсязі, але може бути пов'язаний з пригніченням простагландінсінтетази.
Напроксен є потужним інгібітором синтезу простагландинів in vitro. Напроксен концентрації, досягнуті під час терапії, срічіняли ефекти in vivo. Простагландини чутливі до аферентних нервів і потенціюють дію брадикініну при індукції болю в тваринних моделях. Простагландини є посередниками запалення. Оскільки напроксен є інгібітором синтезу простагландинів, його режим дії може бути обумовлений зменшенням кількості простагландинів в периферичних тканинах.
Гель має місцеву протизапальну, знеболюючу та протинабрякову дію. Механізм дії активної речовини, тобто напроксену, пов'язаний з пригніченням ферменту - простагландінціклооксігенази. Циклооксигеназа каталізує окислення арахідонової кислоти в ендопероксідів. Ця реакція є першим етапом в синтезі простагландинів, які зупиняють розвиток пізньої фази запального процесу - гіперемії і набряку. Протизапальні властивості напроксена, крім того, пов'язані з придушенням лізосомальної активності, інгібуванням міграції лейкоцитів, нейтралізацією вільних радикалів, а також придушенням інтерлейкіну-2.
Гель завдяки наявності в його складі ментолу і етанолу виявляє також поверхневий охолоджувальний та заспокійливий ефект.
Ментол, що міститься в препараті, викликає відчуття прохолоди, знижує чутливість шкірних нервових закінчень і місцево розширює кровоносні судини. Також ментол збільшує абсорбцію напроксену через шкіру.
Напроксен натрію швидко і повністю всмоктується в травному тракті з біодоступністю in vivo 95%. Період напіввиведення (Т ½) напроксена становить від 12 до 17 годин. Рівноважні рівні напроксена досягається через 4-5 днів, ступінь накопичення напроксена відповідає періоду напіврозпаду.
Абсорбція. Після прийому препарату максимальна концентрація (С max) у плазмі крові досягається через 1-2 години.
Розподіл. Обсяг розподілу напроксена 0,16 л/кг. Терапевтичні рівні напроксена більш ніж на 99% пов'язані з альбуміном. При дозах напроксена більше 500 мг на добу відбувається збільшення рівнів в плазмі крові, менше пропорційні, за рахунок збільшення кліренсу, що викликано насиченням зв'язування з білками плазми крові при більш високих дозах (середня мінімальна Css 36,5, 49,2 і 56,4 мг/л при добових дозах напроксена 500, 1000 і 1500 мг відповідно). Анион напроксена був виявлений в молоці годуючих грудьми, в концентрації, еквівалентній приблизно 1% від максимальної концентрації напроксену в плазмі крові.
Метаболізм. Напроксен активно метаболізується в печінці до 6-О-дезметілнапроксену, і як вихідна речовина, так і метаболіти викликають метаболізму ферментів. І напроксен, і 6-О-дезметілнапроксен відчувають подальшого метаболізму в своїх відповідних ацілглюкуронідніх кон'югованих метаболітів.
Висновок. Кліренс напроксена становить 0,13 мл/хв / кг. Приблизно 95% дози напроксену виводиться з сечею, головним чином, у формі напроксену (<1%), 6-О-дезметілнапроксену (<1%) або їх кон'югатів (66-92%). Т ½аниона напроксена з плазми крові в організмі людини становить 12-17 годин. Відповідні Т ½метаболітів і кон'югатів напроксена менше 12:00, і їх показники екскреції тісно збігаються зі швидкістю виведення напроксена з плазми. Невеликі кількості, 3% або менше введеної дози виводяться з організму з калом. У пацієнтів з нирковою недостатністю метаболіти можуть накопичуватися, а екскреція напроксену значно знижуватися.
При місцевому застосуванні лікарських засобів, що містять напроксен, абсорбція відбувається повільніше, ніж при введенні всередину або ректально. Максимальна концентрація лікарського засобу в крові виявляється через 4:00 після місцевого застосування на шкіру. При місцевому застосуванні спостерігається значна кумуляція напроксену в епідермісі, дермі та в м'язовій тканині. Після місцевого застосування напроксену в формі 10% гелю спостерігалася незначна концентрація цієї сполуки в плазмі, приблизно 1,1%, в сечі концентрація становила 1%. Концентрація лікарського засобу в синовіальній рідині - після місцевого застосування - невелика (приблизно 50% концентрації в сироватці крові).
Полегшення симптомів:
Місцеве лікування:
таблетки
гель
таблетки
Інгібітори АПФ (інгібітори АПФ) / блокатори рецепторів ангіотензину II. НПЗЗ можуть зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або β-блокаторів (в т. Ч пропранолол).
Слід ретельно спостерігати за змінами артеріального тиску у пацієнтів, що приймають НПЗП одночасно з інгібіторами АПФ, блокаторами рецепторів ангіотензину II або β-блокаторами.
У пацієнтів похилого віку з дефіцитом об'єму позаклітинної рідини (включаючи тих, які приймають діуретики) та порушеннями функції нирок супутнє застосування НПЗП з інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину II може привести до погіршення стану нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Тому рекомендується ретельний моніторинг таких пацієнтів на наявність ознак погіршення функції нирок.
Антациди та сукральфат. Одночасне застосування антацидів (магнію оксид або гідроксид алюмінію) і сукральфата можуть затримати поглинання напроксена.
Аспірин. У разі прийому препарату з аспірином зв'язування напроксена з білками знижується, хоча кліренс вільного напроксена не змінюється. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме; однак, як і в випадку інших нестероїдних протизапальних засобів, одночасний прийом напроксену натрію і аспірину не рекомендується через можливість побічних ефектів.
Відомо, що одночасне застосування НПЗП і анальгетических доз аспірину не дає більшого терапевтичного ефекту, ніж застосування НПЗП. Одночасне застосування НПЗП і аспірину було пов'язано зі значним збільшенням частоти побічних ефектів у порівнянні з використанням тільки НПЗЗ.
Холестирамін. Як і в разі інших НПЗЗ, супутнє введення холестираміну може затримати поглинання напроксена.
Діуретики. Є дані, що препарат може зменшити натрийуретический ефект фуросеміду і тіазидів у деяких пацієнтів. Ця реакція була пов'язана з придушенням синтезу простагландинів в нирках. В ході супутньої терапії з НПЗП пацієнт повинен стежити за ознаками ниркової недостатності, а також забезпечувати сечогінний ефект.
Літій. НПЗЗ піднімають рівень літію в плазмі крові та знижують літієвий обмін в нирках. Середня мінімальна концентрація літію збільшується на 15% і нирковий кліренс зменшується приблизно на 20%. Ці ефекти були пов'язані з пригніченням НПЗЗ синтезу ниркових простагландинів. Таким чином, якщо НПЗЗ і літій призначати одночасно, повинна приділятися особа увагу ознаками токсичності літію.
Метотрексат. НПЗЗ, як повідомляли, конкурентно інгібують накопичення метотрексату в зрізах нирки кролів. Також напроксен натрію і інші НПЗЗ зменшують канальцеву секрецію метотрексату у тварин. Це може вказувати на те, що вони можуть підвищити токсичність метотрексату. НПЗЗ одночасно з метотрексатом слід призначати з обережністю.
Варфарин. Ефекти варфарину і НПЗП на кровотечу шлунково-кишкового тракту є синергическим, таким чином, прийняття обох препаратів одночасно підвищує ризик серйозних шлунково-кишкових кровотеч у порівнянні з застосуванням кожного з препаратів окремо. Ніяких істотних взаємодій між напроксеном і антикоагулянтами кумаринового типу не спостерігалося. Однак рекомендується проявляти обережність у зв'язку з наглядом взаємодій з іншими НПЗП цього класу. Вільна фракція варфарину може істотно підвищуватися в деяких осіб, а напроксен протидіє функції тромбоцитів.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Існує підвищений ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч, якщо приймати селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну в поєднанні з НПЗП. Застосовувати НПЗП одночасно з СИОЗС необхідно з обережністю.
Дигоксин. Повідомлялося, що одночасне застосування напроксену з дигоксином збільшує концентрацію в сироватці крові та продовжує Т ½ дигоксину. При одночасному застосуванні препарату і дигоксину слід контролювати рівень дигоксину в сироватці крові.
НПЗЗ і саліцилати. Одночасне застосування напроксену з іншими нестероїдними протизапальними засобами або саліцилатами (наприклад, діфлінісалом, сальсалатом) підвищує ризик токсичності, з незначним або ніяким підвищенням ефективності.
Пеметрексед. Одночасне застосування напроксену і пеметрекседу може збільшити ризик пов'язаної з пеметрекседом мієлосупресії і токсичності.
При одночасному застосуванні напроксена і пеметрекседу у пацієнтів з порушеннями функції нирок, чий кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/хв, слід контролювати токсичність мієлосупресії і нирок.
Інша інформація про взаємодій лікарського засобу. Напроксен має міцний зв'язок з альбумінами плазми; таким чином, він має теоретичний потенціал для взаємодії з іншими лікарськими засобами, які зв'язуються з альбумінами, такими як антикоагулянти кумаринового типу, похідні сульфонілсечовини, гідантоїну, інші НПЗЗ і аспірин. Пацієнтам, які одночасно приймають напроксен і похідне гідантоїну, сульфонаміду або сульфонілсечовини, слід коригувати дозу при необхідності.
Одночасний прийом з пробенецидом збільшує плазмові рівні аниона напроксена і значно подовжує його Т ½ з плазми.
Взаємодія ліків / лабораторних досліджень. Напроксен може зменшити агрегаціютромбоцитів і підвищити ризик кровотечі. Це слід враховувати при визначенні часу кровотечі.
Прийом напроксена може привести до підвищення показників 17-кетостероїдів через взаємодію лікарського засобу та / або його метаболітів з м динітробензолу, який використовується в даному аналізі. Незважаючи на те, що показники 17-гідроксикортикостероїдів (тест Портера-Зильбера) не були штучно змінені, рекомендується тимчасово припинити прийом напроксену за 72 години до проведення функціональних проб наднирників при проведенні тесту Портера-Зильбера.
Напроксен може впливати на результат визначення рівня 5-гідроксііндолоцтової кислоти в сечі.
гель
Не встановлена. Однак в разі тривалого застосування препарату на великих ділянках шкіри не можна повністю виключати появи такої взаємодії.
Загальна інформація. Препарат не замісник кортикостероїдів і його не слід застосовувати при лікуванні кортикостероїдної недостатності.
Фармакологічна активність препарату, що полягає у зменшенні температури та запаленнях, може зменшити роль цих діагностичних ознак при виявленні ускладнень хворобливих станів, які за припущенням вважаються неінфекційними та незапальними.
При виникненні будь-яких змін або порушень зору рекомендується проведення офтальмологічних досліджень.
Вплив на печінку. До 15 % пацієнтів, які приймали НПЗЗ, включаючи напроксен, мали підвищення показників однієї або кількох печінкових проб. Порушення функції печінки, найімовірніше, є результатом підвищеної чутливості, а не прямої токсичної дії. Такі відхилення лабораторних показників від норми можуть прогресувати, залишатися практично незмінними або бути тимчасовими через продовження прийому препарату. Тест на аланінамінотрансферазу (АЛТ) є найбільш чутливим індикатором порушення функції печінки.
Пацієнта, який має симптоми або ознаки дисфункції печінки, або печінкові проби якого не відповідають нормі, під час прийому препарату слід обстежити на наявність розвитку більш тяжкої реакції з боку печінки.
Якщо клінічні ознаки та симптоми вказують на розвиток захворювання печінки або у разі системних проявів (наприклад, еозинофілія, висипання) прийом препарату слід припинити.
Хронічний цироз печінки та, можливо, інші захворювання зі зниженим або патологічним рівнем білка (альбуміну) плазми крові зменшують загальну концентрацію напроксу у плазмі крові, в той час як концентрація незв'язаного напроксу у плазмі підвищується. Препарат слід приймати з обережністю за необхідності прийому високих доз, і для таких пацієнтів може знадобитися коригування дози. Препарат слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі.
Вплив на гематологічні показники. У пацієнтів, які отримують НПЗЗ, включаючи напроксен, іноді спостерігається анемія. Це може бути через затримку рідини, приховану або велику втрату крові у травному тракті або через не повністю описану дію на еритропоез. Пацієнтам під час довготривалого лікування НПЗЗ, включаючи напроксен, слід призначати регулярний контроль рівня гемоглобіну та гематокриту при будь-яких ознаках або симптомах анемії.
НПЗЗ інгібують агрегацію тромбоцитів і можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їхній вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, коротший і є зворотним. Слід уважно спостерігати за станом пацієнтів, які приймають напроксен, у яких можуть виникнути побічні реакції на зміну функції тромбоцитів (пацієнти з порушеннями коагуляції або пацієнти, які отримують антикоагулянти).
Астма в анамнезі. Пацієнти з астмою можуть мати аспіринову астму. Застосування аспірину пацієнтам з аспіриновою астмою може призвести до тяжкого бронхоспазму, який може бути летальним. Через можливість перехресної реактивності, включаючи бронхоспазм, між аспірином та іншими НПЗЗ, пацієнтам з підвищеною чутливістю до аспірину не слід призначати препарат таким пацієнтам, також препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з астмою в анамнезі.
Лабораторне дослідження. Оскільки виразки та кровотечі травного тракту можуть з'явитися без попереджувальних симптомів, лікарі повинні регулярно перевіряти наявність ознак або симптомів кровотеч травного тракту. Під час тривалого лікування НПЗЗ пацієнтам слід періодично проводити клінічний та біохімічний аналіз крові. У разі, якщо клінічні ознаки та симптоми вказують на порушення функції печінки або нирок, або при появі системних проявів (наприклад, еозинофілія, висипання), або якщо результати печінкових проб, що не відповідають нормі, зберігаються чи погіршуються, прийом напроксену слід припинити.
Вплив на серцево-судинну систему.
Тромботичні ускладнення серцево-судинних захворювань. При прийомі НПЗЗ, як ЦОГ-2 селективних, так і неселективних, підвищується ризик серйозних тромботичних ускладнень серцево-судинних захворювань, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть виявитися летальними. Пацієнти з відомими серцево-судинними захворюваннями або схильні до серцево-судинних захворювань перебувають у групі підвищеного ризику. Для того щоб звести до мінімуму ризик побічних реакцій з боку серцево-судинної системи у пацієнтів, які приймають НПЗЗ, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшої тривалості лікування. Лікарі та пацієнти повинні бути проінформовані про можливість розвитку таких випадків, навіть за відсутності попередніх симптомів з боку серцево-судинної системи. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та/або симптоми серйозних серцево-судинних ускладнень та необхідні дії при їх виникненні.
Немає переконливих доказів того, що одночасне застосування аспірину зменшує підвищений ризик серйозних тромботичних ускладнень серцево-судинних захворювань, пов'язаних із застосуванням НПЗЗ. Одночасний прийом аспірину та НПЗЗ збільшує ризик серйозних шлунково-кишкових ускладнень.
Артеріальна гіпертензія. НПЗЗ, включаючи напроксен, може призвести до виникнення гіпертензії або виникнення раніше погіршення гіпертензії та може сприяти збільшенню частоти порушень з боку серцево-судинної системи. У пацієнтів, які приймають тіазиди або петльові діуретики, можливе уповільнення ефекту цієї терапії при прийомі НПЗЗ. НПЗЗ, включаючи напроксен, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, хворим на артеріальну гіпертензію. Рекомендований ретельний моніторинг артеріального тиску на початку прийому НПЗЗ і протягом усього курсу терапії.
Застійна серцева недостатність і набряки.
У деяких пацієнтів, які приймали НПЗЗ, спостерігалися затримка рідини, набряки та периферичні набряки. Напроксен слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі схильністю до набряків, гіпертензії або серцевої недостатності.
Вплив на травний тракт - ризик утворення виразок, кровотечі та перфорації.
НПЗЗ, включаючи напроксен, можуть спричиняти серйозні побічні реакції з боку травного тракту, включаючи запалення, кровотечу, виразку та перфорацію шлунка, тонкого кишечнику або товстої кишки, що може бути летальним.
Такі серйозні побічні реакції можуть виникнути у будь-який час за наявності або без попередніх симптомів у пацієнтів, які приймали НПЗЗ. Лише в одного з п'яти пацієнтів, у яких є серйозні побічні реакції з боку верхніх відділів травного тракту на застосування НПЗЗ, наявні симптоми. Виразка верхнього відділу травного тракту, гостра кровотеча або перфорація, спричинені НПЗЗ, виникають приблизно в 1 % пацієнтів, які приймали препарат упродовж 3-6 місяців, та приблизно у 2-4 % пацієнтів, які приймали препарат упродовж 1 року. Ця тенденція спостерігається також при більшій тривалості застосування, при якій підвищується ймовірність розвитку серйозних ускладнень з боку травного тракту протягом терапії. Однак навіть короткострокова терапія не виключає ризику. Корисність періодичного лабораторного моніторингу не була продемонстрована, а також не була оцінена належним чином.
НПЗЗ слід призначати з особливою обережністю пацієнтам із виразковою хворобою або кровотечею у травному тракті в анамнезі. Пацієнти з виразковою хворобою та/або кровотечею у травному тракті в анамнезі, які застосовують НПЗЗ, мають більш ніж 10-кратне збільшення ризику виникнення кровотечі порівняно з пацієнтами без будь-якого з цих факторів ризику. Іншими факторами, що підвищують ризик кровотечі у пацієнтів, які отримують НПЗЗ, є: одночасний прийом пероральних кортикостероїдів або антикоагулянтів, триваліша тривалість застосування НПЗЗ, паління, вживання алкоголю, літній вік та незадовільний загальний стан здоров'я. Найбільша кількість повідомлень про випадки ускладнень з боку травного тракту була отримана про пацієнтів літнього віку або ослаблених пацієнтів, отже, особливу увагу при лікуванні слід приділяти саме цій групі пацієнтів. Для того щоб звести до мінімуму ризик побічної дії на травний тракт у пацієнтів, які приймають НПЗЗ, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшої тривалості лікування. Пацієнти та лікарі повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми виразки та кровотечі у травному тракті під час застосування НПЗЗ та негайно проводити додаткове обстеження та лікування, якщо виникає підозра на серйозну побічну реакцію з боку травного тракту. Прийом НПЗЗ слід припинити до повного виключення випадку серйозної побічної реакції. Для пацієнтів з високим ризиком слід розглянути альтернативну терапію без застосування НПЗЗ.
НПЗЗ слід призначати з обережністю пацієнтам із запальним захворюванням кишечнику в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їхній стан може погіршитися.
Вплив на нирки. Тривале застосування НПЗЗ призводить до ниркового папілярного некрозу та інших уражень нирок. Ниркова токсичність спостерігається також у пацієнтів, у яких ниркові простагландини мають компенсаційну функцію у підтримці ниркової перфузії. У таких пацієнтів призначення НПЗЗ може спричинити дозозалежне зниження утворення простагландинів, а також зменшення ниркового кровотоку, що може призвести до вираженої декомпенсації нирок. Найбільший ризик виникнення такої реакції мають пацієнти з порушенням функції нирок, гіповолемією, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, сольовим виснаженням, пацієнти, які приймають діуретики та інгібітори АПФ або БАВ, а також люди літнього віку. Припинення терапії НПЗЗ зазвичай спричиняє повернення до стану, який передував лікуванню.
Прогресуюча ниркова недостатність.
Лікування напроксеном не рекомендується пацієнтам із прогресуючою нирковою недостатністю. Якщо необхідно розпочати терапію напроксеном, рекомендується ретельний контроль функції нирок пацієнта, а також пацієнтам слід вживати достатню кількість рідини.
Анафілактичні реакції.
Як і у випадку з іншими НПЗЗ, анафілактоїдні реакції можуть виникати у пацієнтів, які не приймали напроксен раніше. Напроксен не слід призначати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Цей симптомокомплекс зазвичай виникає у пацієнтів, хворих на астму, у яких наявний риніт з носовими поліпами або без них, або у яких з'являється серйозний, потенційно летальний бронхоспазм після прийому аспірину або іншого НПЗЗ. У разі анафілактоїдної реакції слід звернутися за невідкладною медичною допомогою. Анафілактоїдні реакції, як і анафілаксія, можуть мати летальний наслідок.
Шкірні реакції.
Прийом НПЗЗ, включаючи напроксен, може спричинити серйозні побічні реакції з боку шкіри, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, які можуть бути летальними. Ці серйозні ускладнення можуть виникнути без попереджувальних симптомів. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми серйозних побічних реакцій з боку шкіри, і при першій появі шкірного висипу або будь-яких інших ознак гіперчутливості застосування препарату слід припинити.
Цей лікарський засіб містить 2,1808 г/моль (або 50,16 мг) на дозу (1 таблетка) натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.
Препарат може застосовуватися у період вагітності у випадках, коли очікувана користь від терапії перевищуватиме потенційний ризик для плода.
Застосування напроксену на пізніх термінах вагітності для затримки пологів пов'язане з персистуючою легеневою гіпертензією, нирковою дисфункцією та аномальним рівнем простагландину Е у недоношених немовлят. Через відомий вплив НПЗЗ на серцево-судинну систему плода (передчасне закриття артеріальної протоки), слід уникати прийому лікарського засобу у період вагітності, починаючи з 30-го тижня вагітності (ІІІ триместр).
Вплив препарату на пологи невідомий. Однак препарати напроксену не рекомендується застосовувати під час пологів, оскільки через інгібуючий ефект на синтез простагландинів напроксен може несприятливо впливати на кровообіг плода і пригнічувати скорочення матки, тим самим збільшуючи ризик маткових крововиливів.
Аніон напроксену був виявлений у молоці жінок, які годують груддю, у концентрації, еквівалентній приблизно 1% від Сmax напроксену у плазмі крові. Через можливі побічні ефекти препаратів, що інгібують простагландини, на новонароджених, не слід застосовувати препарат матерям, які годують груддю.
Діти
таблетки
Препарат в даній лікарській формі не рекомендується для застосування у дітей.
гель
Препарат не слід застосовувати дітям до 3 років.
таблетки
Слід проявляти обережність пацієнтам, діяльність яких вимагає уваги, якщо вони відчувають сонливість, запаморочення або депресію під час прийому напроксену.
гель
Препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Слід ретельно розглянути потенційну користь і ризик застосування препарату та інші варіанти лікування, перш ніж прийняти рішення про його застосування. Застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого часу відповідно до індивідуальних цілей лікування пацієнтів.
Полегшення болю може настати протягом 30 хвилин після прийому напроксену натрію. Вживати таблетки рекомендовано під час їжі, запиваючи достатньою кількістю води.
Спираючись на спостереження за ефектом та/або побічними реакціями від призначення початкової дози, рекомендується надалі скоригувати його дозування. Для лікування пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю чи пацієнтів літнього віку використовують нижчі дози.
Пацієнти літнього віку. Хоча у пацієнтів літнього віку загальна концентрація напроксену у плазмі крові не змінюється, концентрація незв'язаного напроксену у плазмі крові підвищується. Пацієнтам літнього віку слід з обережністю застосовувати препарат у високих дозах і може знадобитися коригування дози. Як і інші препарати, що застосовуються для лікування пацієнтів літнього віку, слід приймати мінімальну ефективну дозу.
Пацієнти з помірною та тяжкою нирковою недостатністю. Напроксен не рекомендується для пацієнтів із помірною та тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну мл/хв).
При ревматоїдному артриті, остеоартриті та анкілозивному спондилоартриті рекомендована доза становить 550 мг (500 мг напроксену та 50 мг натрію) двічі на добу.
При тривалому застосуванні доза напроксену може бути підвищена або знижена залежно від клінічного ефекту у пацієнта. Нижче добове дозування може бути достатнім при тривалому застосуванні. Немає необхідності у застосуванні препарату частіше, ніж 2 рази на добу.
У пацієнтів, які переносять препарат добре, доза напроксену може бути збільшена до 1375 мг/добу протягом обмеженого періоду до 6 місяців, коли потрібен більш високий рівень протизапальної/анальгетичної активності. При лікуванні пацієнтів напроксеном у дозі 1375 мг/добу лікар повинен спостерігати значну користь для пацієнта, що компенсує потенційний підвищений ризик.
При больовому синдромі, первинній дисменореї, гострому тендиніті та бурситі рекомендована початкова доза становить 550 мг напроксену натрію з подальшим застосуванням 550 мг кожні 12 годин. Початкове загальне добове дозування напроксену натрію не повинно перевищувати 1375 мг. У подальшому загальне добове дозування напроксену натрію не повинно перевищувати 1100 мг. Оскільки натрієва сіль напроксену швидко абсорбується, препарат рекомендується для лікування гострих станів захворювань, коли потрібне швидке полегшення болю.
При гострій подагрі рекомендована початкова доза напроксену натрію становить 825 мг, потім 275 мг кожні 8 годин до усунення нападу.
Діти. Препарат у даній лікарській формі не рекомендується для використання дітям.
таблетки
Симптоми та прізнакі.Значітельная передозування напроксеном може характеризуватися апатією, запамороченням, сонливістю, болем в епігастрії, дискомфортом у животі, печія, диспепсією, нудотою, короткочасними змінами функції печінки, гіпопротромбінемією, порушенням функції нирок, метаболічний ацидоз, апное, дезорієнтацією або блювотою. Можливо кровотеча в травному тракті. Рідко можуть виникати гіпертензія, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання і кома. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при прийомі терапевтичних доз НПЗЗ, також можливо при передозуванні. Оскільки напроксен натрію швидко абсорбується, слід очікувати його високі та ранні рівні в крові. Кілька пацієнтів мали судоми, але не був встановлений їх зв'язок з прийомом лікарського засобу. Немає інформації, яка доза становить загрозу для життя. При оральному застосуванні LD50 становить 543 мг/кг у щурів, +1234 мг/кг у мишей, 4110 мг/кг у хом'яків, і більше 1000 мг/кг у собак.
Лікування. Пацієнти повинні отримати симптоматичну і підтримуючу терапію після передозування нестероїдних протизапальних засобів. Специфічних антидотів немає. Гемодіаліз знижує концентрацію напроксену в плазмі крові через високий рівень його зв'язування з білками. У пацієнтів слід викликати блювоту і прийняти активоване вугілля (60-100 г для дорослих, 1-2 г/кг для дітей) і / або осмотичний проносний засіб протягом 4:00 після передозування. Форсований діурез, подщелачивание сечі або гемоперфузія непридатні внаслідок високого зв'язування напроксена з білками крові.
гель
Симптоми передозування препарату не описані. З огляду на незначне всмоктування напроксену через шкіру в системний кровотік, немає ризику передозування або інтоксикації препаратом, призначеним для місцевого застосування. Однак внаслідок неправильного застосування або випадкового споживання можлива поява системних побічних дій. В такому випадку слід застосувати терапевтичну тактику, як при інтоксикації НПЗП лікарськими засобами.
таблетки
Шлунково-кишковий тракт: печія, біль в животі та епігастральній області, нудота, запор, діарея, диспепсія, стоматит. метеоризм, блювання, кровотеча (іноді летальна, зокрема в літньому віці), перфорація і обструкція верхніх або нижніх відділів травного тракту, виразка шлунка / дванадцятипалої кишки, виразка і перфорація стравоходу, запалення, кровотеча, виразка, перфорація, езофагіт, блювота кров'ю, панкреатит, коліт, загострення запального захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона), сухість у роті, гастрит, глосит, відрижка.
З боку травної системи: жовтяниця, відхилення від норми показників печінкових проб, гепатит (в деяких випадках летальний), печінкова недостатність.
З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, нездатність зосередитися, вертиго, депресія, порушення сну, безсоння, слабкість, біль у м'язах, м'язова слабкість, асептичнийменінгіт, когнітивна дисфункція, судоми, тривожність, астенія, сплутаність свідомості, нервозність, парестезії , сонливість, тремор, кома, галюцинації.
З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірно-алергічні реакції, ексфоліативний дерматит, свербіж, шкірні висипання, синці, пітливість, пурпура, алопеція, кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, вузлувата еритема, фіксована лікарська еритема, плоский лишай, пустулезная реакція, системний червоний вовчак, бульозні реакції, в тому числі синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливий дерматит, фотосенсибілізація, в тому числі рідкісні випадки хронічної гематопорфірім (псевдопорфіріі) або бульозний епідермоліз. Якщо з'являється уразливість шкіри, утворення пухирів або інші симптоми, характерні для псевдопорфіріі, лікування слід припинити та встановити спостереження за пацієнтом.
З боку органів чуття: дзвін у вухах, порушення зору, порушення слуху, погіршення слуху, помутніння рогівки, папіліт, ретробульбарний неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, нечіткість зору, кон'юнктивіт.
З боку серцево-судинної системи: набряк, серцебиття, застійна серцева недостатність, васкуліт, артеріальна гіпертензія, набряк легенів, тахікардія, непритомність, аритмія, гіпотензія, інфаркт міокарда.
Загальні розлади: задишка, спрага, порушення функції нирок, анемія, підвищений рівень ферментів печінки, збільшення часу кровотечі, анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, порушення менструального циклу, гіпертермія (озноб і лихоманка), інфекція, сепсис, анафілактичні реакції, зміни апетиту, летальний слідство.
З боку крові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, мелений, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гранулоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, ректальні кровотеча, геморрагії, лімфаденопатія, панцитопенія
З боку обміну речовин і харчування: гіперглікемія, гіпоглікемія, зміна маси тіла.
З боку дихальної системи: еозинофільний пневмоніт, астма, пригнічення дихання, пневмонія.
З боку сечовивідних шляхів: гломерулонефрит, гематурія, гіперкаліємія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ураження нирок, ниркова недостатність, нирковий папілярний некроз, підвищений рівень креатиніну сироватки крові.
З боку репродуктивної системи (жінки): безпліддя.
З боку сечовивідних шляхів: цистит, дизурія, олігурія / поліурія, протеїнурія.
гель
Роздратування, висип, везикулярне висипання, фотосенсибілізація, відчуття печіння. При тривалому застосуванні на великі ділянки шкіри можуть з'явитися побічні ефекти, зумовлені загальним дією напроксену (в тому числі, нудота, діарея, сонливість, головний біль, алергічні реакції, включаючи шкірні висипання, еритема, кропив'янка, свербіж).
Зберігати в щільно закритій тубі при температурі не вище 25 °C, в недоступному для дітей місці. Чи не охолоджуйте і не заморожувати.
Термін придатності таблеток - 2 роки.
Термін придатності гелю - 3 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.
Таблетки Напроксен та гель можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на медикамент вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.
Опис лікарського засобу/медичного виробу Напроксен на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.
Форма випуску: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 550 мг; по 10 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери у коробці з картону
Склад: 1 таблетка містить напроксену натрію 550 мг
Производитель: Україна
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
