Тамоксифен

Таблетки по 0,01 г (10 мг); 0,02 г (20 мг); 0,04 г (40 мг).

• 1 таблетка 10 мг містить 15,2 мг тамоксифену цитрату (що еквівалентно 10 мг тамоксифену);
• 1 таблетка 20 мг містить 30,4 мг тамоксифену цитрату (що еквівалентно 20 мг тамоксифену);
• 1 таблетка 30 мг містить 45,6 мг тамоксифену цитрату (що еквівалентно 30 мг тамоксифену);
• 1 таблетка 40 мг містить 60,8 мг тамоксифену цитрату (що еквівалентно 40 мг тамоксифену).

Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид.

Ліки Тамоксифен є потужним нестероїдним антагоністом естрогенів. Він також може мати часткові або повні агоністичні властивості, залежно від тканин організму та виду тварин. У людини спостерігається переважно антиестрогенний ефект, який пояснюється зв’язуванням тамоксифену з гормонзв’язувальним доменом рецептора естрогенів і блокуванням дії естрадіолу.

Механізм антіестрогенний (що перешкоджає утворенню або дії жіночих статевих гормонів) дії тамоксифену пояснюється його здатністю конкурентно зв'язуватися з естрогенними рецепторами (ділянками клітинної оболонки, з якими взаємодіють жіночі статеві гормони) в органах-мішенях і перешкоджати таким чином утворенню естрогенрецепторного комплексу з ендогенним лігандом (взаємодіє з рецепторами біологічним речовиною, що виробляється в організмі) - 17-бета-естрадіолу.

При застосуванні всередину тамоксифен швидко абсорбується. Максимальна концентрація тамоксифену у плазмі крові досягається через 4–7 годин після прийому, а рівноважна концентрація – після 4–6 тижнів терапії. Після одноразового приймання тамоксифену у вигляді розчину максимальна концентрація тамоксифену у плазмі крові чоловіків становила 42 мкг/л, а концентрація метаболіту N‑дезметилтамоксифену – 12 мкг/л. Періоди напіввиведення тамоксифену та його метаболіту становили відповідно 4 і 9 діб. Співвідношення концентрацій N‑дезметилтамоксифену та тамоксифену у крові поступово збільшується приблизно з 20 % після прийому першої дози до 200 % у рівноважному стані, ймовірно, внаслідок тривалішого періоду напіввиведення метаболіту. При терапії тамоксифеном у дозі 20 мг 2 рази на добу середня рівноважна концентрація тамоксифену у плазмі крові хворих становила 310 мкг/л (діапазон 164–494 мкг/л), а N-дезметилтамоксифену – 481 мкг/л (діапазон 300–851 мкг/л).

При терапії тамоксифеном у дозі 40 мг/добу концентрації тамоксифену і N‑дезметилтамоксифену у тканинах пухлин становили відповідно 5,4–117 нг/мг (у середньому 25,1 нг/мг) білка і 7,8–210 нг/мг (у середньому 52 нг/мг) білка. Концентрації тамоксифену і N‑дезметилтамоксифену у плазмі крові становили відповідно 27–520 нг/мл (у середньому 300 нг/мл) і 210–761 нг/мл (у середньому 462 нг/мл). Понад 99 % тамоксифену зв’язується з білками плазми крові. У людському організмі тамоксифен метаболізується у печінці та виводиться переважно із жовчю. Екскреція початкової сполуки з сечею дуже незначна. Головним шляхом метаболічної трансформації тамоксифену у людини є деметилювання з утворенням активного метаболіту N‑дезметилтамоксифену, а потім – N-деметилювання з утворенням N‑дездиметил-метаболіту.

Як протипухлинний засіб тамоксифен застосовують при раку молочної залози у жінок в постменопаузальному періоді (стані організму після клімактеричного періоду характеризується зниженням функції жіночих статевих залоз і зворотним розвитком статевих органів); лікування метастатичного раку молочної залози у жінок та чоловіків; при раку ендометрія (внутрішньої оболонки матки), а також при ановуляторном безплідді (безплідді, обумовленому відсутністю дозрівання яйцеклітин в яєчниках).

Тамоксифен при раку молочної залози призначають всередину у вигляді таблеток. Добова доза таблетки Тамоксифен для дорослих, що рекомендується, становить 20 мг. При раку молочної залози, зокрема темоксифен при гінекомастії, приймають Тамоксифен чоловікам та жінкам по 20-40 мг 1-2 рази на день; при раку ендометрія - по 30-40 мг 1-2 рази на день; при ановуляторном безплідді по 10 мг 2 рази на день протягом 4 днів поспіль, починаючи з 2-го дня менструації. При наступних 4-денних циклах можна збільшувати дози до 20-40 мг 2 рази на день.

Купити Тамоксифен в Україні можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1. Ціна Тамоксифену на медикамент вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Пацієнти з естроген-рецептор-позитивними пухлинами та пацієнтки у постменопаузі краще відповідають на терапію тамоксифеном.

Препарат Тамоксифен для чоловіків і для жінок слід з обережністю призначати пацієнтам із порушеннями функцій печінки або нирок, цукровим діабетом, а також офтальмологічними порушеннями.

У жінок передклімактеричного віку, які застосовують тамоксифен ебеве для лікування раку молочної залози, можливе припинення менструацій.

Повідомлялося про підвищену частоту розвитку змін в ендометрії, включаючи гіперплазію, поліпи, рак та саркому матки (переважно злоякісні мюллерівські змішані пухлини) у хворих, які лікувалися тамоксифеном. Частота та характер цих змін свідчать про те, що вони можуть бути спричинені естрогенною дією тамоксифену.

Перед початком лікування, а також кожні 6 місяців надалі пацієнтки повинні проходити гінекологічне обстеження. При появі якихось незвичайних симптомів (у тому числі аномальних вагінальних кровотеч, порушень менструального циклу, вагінальних виділень, болю чи відчуття тиску в ділянці тазу) необхідно негайно провести ретельне обстеження. До початку терапії та періодично в процесі лікування тамоксифеном рекомендується проводити офтальмологічні обстеження з метою раннього виявлення уражень рогівки або сітківки, які можуть бути оборотними при своєчасному припиненні лікування препаратом. Для раннього виявлення можливих метастазів рекомендується періодично проводити рентгенологічні дослідження легень і кісток, а також ультразвукове дослідження печінки. Рекомендується періодично контролювати кількість формених елементів крові, включаючи тромбоцити, показники функції печінки та рівень кальцію у сироватці крові.

Під час лікування тамоксифеном підвищується ризик розвитку венозної тромбоемболії. Такий ризик зростає у пацієнтів із високим ступенем ожиріння, зі збільшенням віку, при супутній хіміотерапії та інших факторах розвитку тромбоемболічних явищ. Для деяких пацієнтів, хворих на рак молочної залози, у яких виявлено декілька факторів ризику розвитку венозної тромбоемболії, слід розглянути можливість призначення тривалого лікування антикоагулянтами.

Після лікування тамоксифеном раку молочної залози було виявлено випадки розвитку інших первинних пухлин, локалізованих в ендометрії або протилежній молочній залозі. Причинний взаємозв'язок цих подій не встановлений і клінічна значимість цих спостережень залишається неясною.

Повідомлялося про важкі шкірні побічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (TEН), який може загрожувати життю або призвести до летального результату у зв'язку з лікуванням тамоксифеном.

Вплив їжі на абсорбцію тамоксифену не вивчався. Однак малоймовірно, що їжа може впливати на рівноважні фармакокінетичні показники тамоксифену.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Тамоксифен протипоказаний для застосування під час вагітності або годування груддю. Повідомлялося про поодинокі випадки спонтанних абортів та вроджених вад розвитку у дітей, матері яких приймали тамоксифен у період вагітності, проте причинний взаємозв'язок цих подій не встановлений.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Вплив тамоксифену на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та використанні інших механізмів є малоймовірним. Однак під час лікування тамоксифеном повідомлялося про виснаження, сонливість та погіршення зору (зниження гостроти зору, помутніння рогівки, розвиток катаракти та ретинопатії). Пацієнтам, у яких спостерігаються зазначені симптоми, слід бути обережними під час керування автотранспортом та використання інших механізмів.

Симптоми. Тамоксифен у високих дозах спричиняв естрогенні ефекти у тварин. У теорії очікується, що передозування спричиняє посилення антиестрогенних побічних ефектів. Випадків гострого передозування у людини не відзначено. Про передозування у людей відомо мало. При дозах 160 мг/м2 і більше виникали зміни в ЕКГ (подовжений час QT), а при дозах 300 мг/м2 щодня – нейротоксичність (тремор, гіперрефлексія, нестійка хода та вертиго).

Лікування. Спеціального антидоту не існує. При передозуванні проводити симптоматичне лікування.

Можливі побічні явища: шлунково-кишкові розлади, запаморочення, висипання на шкірі, гіперкальціємія (збільшення вмісту кальцію в крові), тромбоцитопенія (зменшення вмісту тромбоцитів у крові), дуже часті - приливи, часто - жирова інфільтрація печінки, з боку імунної системи: часто - реакції гіперчутливості; поодинокі - панцитопенія; рідкісні - агранулоцитоз, нейтропенія; часті - збільшення рівня тригліцеридів у сироватці крові, анорексія. Може відзначатися помірна метрорагія (маткові кровотечі); в цьому випадку зменшують дозу. Відзначено також розвиток тромбозів (утворення згустка крові в судині). При великих дозах можуть спостерігатися зміни в сітківці ока.

• Підвищена чутливість до тамоксифену або до інших компонентів лікарського засобу.
• Тяжка тромбоцитопенія, лейкопенія.
• Тяжка гіперкальціємія.
• Одночасне застосування анастразолу та тамоксифену.
• Вагітність та період годування груддю.

При застосуванні тамоксифену у поєднанні з іншими гормональними препаратами, що містять естрогени, можливе зниження ефективності обох лікарських засобів (зокрема ненадійний контрацептивний ефект відповідних препаратів).

Одночасне застосування тамоксифену та інгібіторів ароматази (у тому числі анастразолу) під час ад’ювантної терапії не показали підвищення ефективності порівняно з застосуванням самого лише тамоксифену. У випадку одночасного застосування тамоксифену та інгібітора ароматази летрозолу плазмові концентрації летрозолу зменшились на 37 %.

Тамоксифен може посилювати дію антикоагулянтів кумаринового ряду, наприклад варфарину. Пацієнтам, які приймають кумаринові антикоагулянти з тамоксифеном, рекомендується пильно контролювати коагуляційний статус, особливо на початку лікування.

При комбінованому застосуванні тамоксифену та інгібіторів агрегації тромбоцитів може посилюватися тенденція до кровотеч під час можливої тромбоцитопенічної фази.

Повідомлялося про збільшення частоти тромбоемболічних явищ при терапії тамоксифеном у поєднанні з іншими цитотоксичними препаратами.

При супутній терапії бромкриптином підвищуються концентрації тамоксифену та його активного метаболіту N-дезметилтамоксифену у сироватці крові.

Препарати, що інгібують дію CYP2D6, знижують на 65–75 % рівень концентрації ендоксифену, активного метаболіту тамоксифену, що призводить до зниження ефективності його терапевтичної дії. При одночасному застосуванні тамоксифену з деякими антидепресантами – селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (наприклад, пароксетином) – відзначалося зниження ефективності тамоксифену. Тому, у разі можливості, слід уникати застосування потужних інгібіторів CYP2D6, таких як пароксетин, флуоксетин, хінідин, цинакальцет або бупропіон.

Повідомлялося про фармакокінетичні взаємодії з інгібіторами CYP2D6, які впливають на зниження рівня активного метаболіту тамоксифену 4-гідрокси-N-дезметилтамоксифену (ендоксифену) в плазмі крові.

В захищеному від світла місці при кімнатній температурі.