Урорек

капс. твердий. 4 мг блістер, № 30

• Сілодозін 4 мг

капс. твердий. 8 мг блістер, № 30

• Сілодозін 8 мг

фармакодинамика. Сілодозін є препаратом вибіркової дії, антагоністом α1А-блокатори, які містяться переважно в передміхуровій залозі, дні сечового міхура, в шийці сечового міхура, капсулі передміхурової залози та передміхурової частини уретри. Блокада даних α1А-адреноблокатори забезпечує розслаблення гладких м'язів цього відділу, який, в свою чергу, підвищує швидкість відтоку сечі (Qmax), внаслідок чого зникають симптоми подразнення і обструкції, обумовлені доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ).

Сілодозін характеризується набагато меншим спорідненістю до α1B-адренорецепторам, які локалізуються переважно в тканинах серцево-судинної системи. Дослідження in vitro показали, що здатність сілодозіна зв'язуватися з α1А- і α1B -адренорецепторами співвідноситься як 162: 1. Достовірно відомо, що поліпшення симптоматики за шкалою Американської урологічної асоціації забезпечується при прийомі сілодозіна в дозі 4 або 8 мг значно краще, ніж при прийомі плацебо. Клінічні дослідження, що проводилися в США і Європі з сілодозіном в дозі 8 мг 1 раз на добу, продемонстрували значне зменшення вираженості симптомів ДГПЗ, таких як накопичення (роздратування) і відтік (обструкція) в порівнянні з плацебо, за остаточною оцінкою Міжнародної шкали оцінювання простатичних симптомів ( IPSS) через 12 тижнів лікування. Під час клінічних досліджень, проведених в Європі, сілодозін в дозі 8 мг 1 раз на добу виявився не менш ефективним, ніж тамсулозин в дозі 0,4 мг 1 раз на добу. Частота позитивної реакції на лікування, тобто поліпшення за загальною оцінкою IPSS, була значно вище в групі брали сілодозін і тамсулозин в порівнянні з плацебо.

У довгостроковій відкритої подовженою фазі проведення клінічних досліджень, в яких пацієнти отримували сілодозін до 1 року, зменшення вираженості симптомів під впливом сілодозіна на 12-му тижні лікування зберігалося більше 1 року.

У всіх клінічних дослідженнях, проведених за умови прийому сілодозіна, не виявлено істотного зниження артеріального тиску у пацієнта в горизонтальному положенні. У IV фазі клінічного дослідження, яке проводилось у Європі згідно з оцінкою Міжнародної шкали оцінки простатичних симптомів, у 77,1% пацієнтів спостерігався відгук на лікування. Приблизно в половині випадків пацієнти з найбільш набридливими симптомами, а саме - ніктурія, підвищення частоти сечовипускання, ослаблення потоку, імперативні позиви до сечовипускання, підтікання сечі в кінці акту сечовипускання та неповне спорожнення сечового міхура, повідомили про поліпшення стану, як зазначено в з проблем нетримання сечі (International Continence Society, ICS) для чоловіків.

Сілодозін в дозі 8 і 24 мг/добу в порівнянні з плацебо не робить статистично значущого впливу на інтервали ЕКГ або реполяризацию серця.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні характеристики сілодозіна і його основних метаболітів оцінювали при прийомі препарату дорослими пацієнтами чоловічої статі, здоровими або хворими ДГПЗ після одноразового і / або багаторазового прийому в дозах 0,1-48 мг/добу. У зазначеному діапазоні доз фармакокінетичні характеристики сілодозіна змінюються лінійно. Експозиція основного метаболіту, сілодозіна глюкуроніду (KMD-3213G), в плазмі крові в рівноважному стані в 3 рази більше вихідного препарату. Сілодозін і його глюкуронід досягають стану рівноваги через 3 та 5 днів лікування відповідно.

Абсорбція. Сілодозін в разі перорального введення добре засвоюється організмом, значення абсорбції пропорційно введеній дозі. Абсолютна біологічна доступність препарату становить близько 32%.

Дослідження in vitro з клітинами Caco-2 показало, що сілодозін є субстратом Р-глікопротеїну.

У разі прийому препарату з їжею значення Cmax знижується приблизно на 30%, Tmax збільшується приблизно на 1 ч, зміни значення AUC не виявлено. Після перорального прийому 8 мг препарату 1 раз на добу відразу після сніданку визначені такі показники: Cmax - 87 ± 51 мг/мл (3), Tmax- 2,5 ч (діапазон 1,0-3,0), AUC- 433 ± 286 нг / год / мл.

Розподіл. Обсяг розподілу сілодозіна становить 0,81 л/кг, препарат на 96,6% зв'язується з білками плазми крові. Він не розподіляється в клітинах крові. Зв'язування з білками сілодозіна глюкуроніду становить 91%.

Біологічне перетворення. Метаболізм сілодозіна здійснюється за рахунок процесів глюкуронідації і окислення, за участю ферментів алкогольдегідрогенази та альдегіддегідрогенази. Головний метаболіт в плазмі крові - кон'югований глюкуронід сілодозіна (KMD-3213G), активність якого підтверджена in vitrо, - характеризується більш тривалим T½ (близько 24 год), його концентрація в плазмі крові приблизно в 4 рази перевищує таку самого сілодозіна. Дані in vitrо вказують, що сілодозін не робить ингибирующего або потенціює дії на ізоферменти системи цитохрому Р450.

Виведення. Після перорального прийому сілодозіна близько 33,5% виводиться з сечею і 54,9% - з калом. Загальний кліренс сілодозіна становить близько 0,28 л / год / кг. Сілодозін виводиться переважно у вигляді метаболітів, і лише вкрай незначний відсоток препарату в незміненому вигляді виводиться з сечею. Термінальний T½ незмінного препарату і його глюкуронидов становить близько 11 і 18 годин відповідно.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

Пацієнти похилого віку. Характеристики впливу сілодозіна і його основних метаболітів залежать від віку пацієнта. Загальний кліренс сілодозіна залишається незмінним і в разі прийому препарату пацієнтами 75-річного віку.

Порушення функції печінки. Фармакокінетичні характеристики сілодозіна однакові як у пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня тяжкості (оцінка за шкалою Чайлд-П'ю 7-9 балів), так і у здорових осіб. Результати цього дослідження слід розглядати з обережністю, оскільки у пацієнтів відзначали нормальні біохімічні показники, що вказує на нормальну метаболічну функцію, і вони класифікувалися як хворі з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, з огляду на асцит і печінкову енцефалопатію. Фармакокінетику сілодозіна у пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки не вивчалась.

Порушення функції нирок. Дослідження результатів застосування одноразової дози показало, що значення Cmax і AUC сілодозіна (незв'язаного) при прийомі пацієнтами з порушенням функції нирок з незначною або помірною ступенем тяжкості підвищуються в 1,6 і 1,7 рази відповідно в порівнянні з показниками у пацієнтів з нормально функціонуючими нирками . У пацієнтів з порушенням функції нирок високого ступеня тяжкості зафіксовано підвищення показників Cmax в 2,2 рази та AUC - в 3,7 рази. Значення фармакокінетичних характеристик основних метаболітів препарату, сілодозіна глюкуроніду і КМD3293, підвищувалися пропорційно ступеня порушення функції нирок, T½ також збільшувався пропорційно ступеня порушення.

Концентрація сілодозіна після 4 тижнів прийому пацієнтами з порушенням функції нирок низького ступеня тяжкості така ж, як у пацієнтів з нормально функціонуючими нирками, а у хворих з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості концентрація препарату зростає вдвічі.

Огляд всіх даних з безпеки препарату свідчить про те, що терапія сілодозіном в разі порушення функції нирок низького ступеня тяжкості не асоціюється з підвищенням ризику запаморочень або ортостатичноїгіпотензії в порівнянні з терапією у пацієнтів з нормально функціонуючими нирками. Отже, корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості не потрібна. У зв'язку з обмеженістю даних про результати прийому препарату пацієнтами з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості початкова рекомендована доза препарату становить 4 мг. Застосування сілодозіна в терапії пацієнтів з порушенням функції нирок важкої ступені не Перевірочний.

симптоматичне лікування при ДГПЗ.

дорослі. Ліки Уролек застосовують всередину. Рекомендована доза становить 8 мг 1 раз на добу. Для окремих груп пацієнтів рекомендована 1 капсула препарату Урорек 4 мг 1 раз на добу (див. Нижче).

Препарат слід приймати разом з їжею, бажано в один і той же час доби. Капсули Уролек не ламати, ковтати не розжовуючи, запиваючи склянкою води.

Пацієнти похилого віку. Корекції дози для пацієнтів літнього віку не потрібна (див. Фармакокінетика).

Пацієнти з порушенням функції нирок. Корекції дози для пацієнтів з незначним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≥50- <80 мл/хв) не потрібно. У разі порушення функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну ≥30- <50 мл/хв) терапію починають з дози 4 мг сілодозіна 1 раз на добу, після чого, з огляду на індивідуальну реакцію організму, через 1 тиждень дозу можна підвищити до 8 мг 1 раз на добу. Застосування препарату в терапії пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) не рекомендується.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Коригування дози для пацієнтів з незначним або помірними порушеннями функції печінки не потрібна. Оскільки немає клінічного досвіду застосування препарату в терапії пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, призначення лікарського засобу пацієнтам цієї категорії не рекомендовано.

Інструкція не повідомляє про ефективність застосування препарату урорек при циститі, урорек при камені в нирках або урорек від подагри.

Купити Уролек можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на медикамент вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

підвищена чутливість до сілодозіну або будь-якого з допоміжних речовин у складі препарату.

найчастіші побічні реакції, про які повідомлялося під час терапії сілодозіном в ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень і в протягом тривалого застосування, були порушення еякуляції, наприклад ретроградна еякуляція і анеякуляція (зменшення або відсутність еякуляції), з частотою 23%. Це може тимчасово вплинути на репродуктивну здатність чоловіка. Вона відновлюється через кілька днів після припинення лікування.

У наведеній нижче таблиці вказані побічні реакції з урахуванням системно-органного класу їх прояви та частоти: дуже часто (≥1 / 10); часто (≥1 / 100, <1/10); іноді (≥1 / 1000, <1/100); рідко (≥1 / 10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000) і невстановленої частоти (у випадках, коли частоту реакції неможливо розрахувати за наявними даними). У кожній групі реакції вказані в міру зменшення серйозності явища.

1Данние про побічні реакції, отримані зі спонтанних повідомлень за час післяреєстраційного застосування в світі (частота розрахована з урахуванням випадків, про які повідомлялося в I-IV фазі клінічних досліджень і неінтервенційних дослідженнях).

Ортостатичнагіпотензія: частота захворюваності ортостатичну гіпотензію в плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях склала 1,2% при лікуванні сілодозіном і 1,0% при лікуванні плацебо. Ортостатичнагіпотензія може викликати непритомність (див. Особливості застосування).

Інтраопераційний синдром в'ялої райдужки (варіант синдрому млявої реакції зіниці) відзначали під час проведення хірургічної операції у зв'язку з катарактою (див. Особливості застосування).

інтраопераційної синдром в'ялої райдужної оболонки (варіант синдрому млявої реакції зіниці) відзначали під час проведення хірургічної операції у зв'язку з катарактою у деяких пацієнтів, які приймають блокатори α1-адренорецепторів в даний момент або раніше. Таке явище може підвищити ризик процедурних ускладнень під час проведення операції.

Пацієнтам не рекомендується проводити терапію сілодозіном перед плановою операцією в зв'язку з катарактою. Припинення терапії із застосуванням блокаторів α1-адренорецепторів за тиждень до хірургічної операції з видалення катаракти є обов'язковим.

У період підготовки до операції офтальмологи повинні з'ясувати, чи приймає пацієнт або приймав раніше сілодозін, для того щоб застосувати належні заходи, щоб уникнути інтраопераційного синдрому в'ялою райдужної оболонки в випадку його прояви.

Ортостатичні явища. Ортостатичні явища під час застосування препарта Урорек виникають дуже рідко. У деяких пацієнтів може знизитися артеріальний тиск, що призводить до втрати свідомості. При перших же ознаках ортостатичної гіпотензії (наприклад ортостатичне запаморочення) пацієнта слід посадити або допомогти прийняти горизонтальне положення до зникнення симптомів. Пацієнтам з ортостатичної гіпотензією терапія препаратом Урорек не рекомендована.

Порушення функції нирок. Застосування препарату в терапії пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) не рекомендується.

Порушення функції печінки. Застосування сілодозіна в терапії пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки протипоказано, оскільки немає необхідної інформації.

Карцинома передміхурової залози. У зв'язку з тим, що ДГПЗ і карцинома передміхурової залози супроводжуються однаковими симптомами, і обидва цих захворювання можуть розвиватися одночасно, перш ніж призначати пацієнтові терапію препаратом Урорек в зв'язку з ДГПЗ, слід виключити наявність карциноми передміхурової залози. Необхідно провести пальцеве ректальне дослідження. Також в разі необхідності слід визначати простатоспецифічний антиген (ПСА) до початку лікування і через регулярні проміжки часу після нього.

Репродуктивна здатність. Лікування препаратом Урорек призводить до обмеження сім'явиверження під час оргазму і може тимчасово впливати на репродуктивну здатність чоловіка. У пацієнтів відзначені випадки ретроградної еякуляції (наступ оргазму з обмеженим семяизвержением або без нього) на тлі терапії сілодозіном. Цей ефект зникає після припинення прийому препарату. Слід повідомити пацієнта про можливість випадків ретроградної еякуляції до початку проведення терапії.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Урорек для жінок не призначають. Сілодозін призначений тільки для терапії пацієнтів чоловічої статі.

Діти. Таблетки Уролек не застосовують в педіатричній практиці.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Спеціалізованих досліджень для визначення впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами, іншою технікою не проводили. Пацієнтів слід попереджати про можливість виникнення явищ, обумовлених ортостатичну гіпотензію, а також запаморочення, втрати свідомості та застерігати від керування транспортними засобами або іншою технікою.

сілодозін активно метаболізується, особливо CYP 3A4, алкогольдегидрогеназой і UGT2B7. Сілодозін також виступає субстратом для Р-глікопротеїну. Речовини, які інгібують або індукують ці ферменти та переносники, можуть вплинути на концентрації сілодозіна і його активних метаболітів в плазмі крові.

Блокатори α-адреноблокатори. Належної інформації про безпеку застосування сілодозіна в одночасній терапії з антагоністами α-адреноблокатори немає. У зв'язку з цим одночасне застосування з іншими антагоністами α-блокаторів не рекомендовано (див. Особливості застосування).

Інгібітори ізоферментів системи CYP 3А4. За результатами дослідження лікарських взаємодій встановлено, що при одночасному застосуванні з сильнодіючими інгібіторами ізоферментів системи CYP 3А4 (кетоконазол 400 мг) Cmax сілодозіна в плазмі крові підвищується в 3,7 рази, а вплив сілодозіна (значення AUC) - в 3,1 рази. Одночасне застосування з сильнодіючими інгібіторами ізоферментів системи CYP 3А4 (наприклад кетоконазол, ітраконазол або ритонавір) не рекомендується.

При одночасному застосуванні сілодозіна з помірними інгібіторами ізоферментів системи CYP 3А4, як наприклад дилтиаземом, відзначали збільшення значення AUC приблизно на 30%, але значення Cmax і T½ залишалися без змін. Дана зміна не має клінічного значення, корекція дози не потрібна.

Інгібітори фосфодіестерази-5. При одночасному застосуванні сілодозіна і силденафілу в дозі 100 мг або тадалафілу в дозі 20 мг виявлено мінімальне фармакодинамічна взаємодія, яке не викликало клінічно значимого істотного зниження систолічного або діастолічного АТ відповідно до результатів ортостатичної проби (в вертикальному положенні проти горизонтального положення). У пацієнтів у віці старше 65 років середнє зниження в різні моменти часу були між 5 і 15 мм рт. ст. (Систолічний) і 0 і 10 мм рт. ст. (Діастолічний). При одночасному застосуванні препаратів позитивні ортостатические проби виявляли не набагато частіше; проте випадків симптоматичної ортостатичної гіпотензії або запаморочення не зазначено. Необхідно забезпечити моніторинг пацієнтів, які приймають препарат Урорек сумісно з інгібіторами ФДЕ-5, в зв'язку з ризиком розвитку можливих небажаних реакцій.

Антигіпертензивні препарати. У програмі клінічного дослідження багато пацієнтів отримували супутню терапію антигіпертензивними препаратами (в основному речовини, що впливають на систему ренін - ангіотензин, блокатори β-адренорецепторів, антагоністи кальцію та сечогінні засоби) без підвищення ймовірності виникнення ортостатичноїгіпотензії. Однак слід дотримуватися обережності, починаючи одночасно приймати антигіпертензивні препарати; необхідно забезпечити моніторинг пацієнтів для виявлення можливих побічних реакцій.

Дигоксин. При одночасному прийомі з сілодозіном в дозі 8 мг 1 раз на добу рівень концентрації дигоксину, субстрату Р-глікопротеїну, в рівноважному стані змінився незначно. Корекція дози не потрібна.

сілодозін оцінювали в дозах до 48 мг/добу, які брали здорові добровольці чоловічої статі. Дозолімітірующей побічною реакцією була ортостатичнагіпотензія.

Якщо препарат прийнятий нещодавно, рекомендується викликати у пацієнта блювоту або провести йому промивання шлунка. У разі якщо передозування препаратом Урорек супроводжується гіпотонією, необхідно забезпечити пацієнту підтримку функції серцево-судинної системи. Проведення діалізу недоцільно, оскільки сілодозін в організмі майже повністю зв'язується з білками (96,6%).

в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °C.